| Сторінки (12/1140): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
[i]У теплім сні до тебе притулюся,
Повідаю хвилююче, земне,
Я розкажу все подумки, бабусю,
А ти розрадиш у журбі мене.
Моя хороша, в радощах і в тузі
Ти є незримим ангелом завжди.
За тебе – Богу світлому молюся,
Дивись, як наші розрослись сади…
Впіймаю промінь сонця, усміхнуся,
Проллється з неба щедрість золота –
Твоя любов, твоє тепло, бабусю,
У нас, онуках, світлом пророста.
Часи настали для людей невтішні –
Війна, розруха, ще й пожеж вітри…
Та вірю: збереже рідню Всевишній,
Бо ти за нас всіх молишся згори…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.10.2020
[i]Вже красень-місяць приміряв
Берізці шати золотаві,
В м’якому світлі ліхтаря -
Кохані стрілися на лаві...[/i]
І погляд в погляд – завмирав,
Нічне побачення хвилинне,
А сваха-осінь по дворах
Плела весільну павутину…
[i]Світили юним ліхтарі,
А жар - мов струмінь, бив щосили.
Їх я́сний подих серце грів,
Безгрішно так вони любили…[/i]
Кохання затишком встеляв
Лист-жартівник осінню лаву –
Горіло світлом ліхтаря
Взаємне почуття яскраве…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=891046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
(Тавтограма.)
[i]Коли кохання кожну крихту
Куштує красень кароокий,
Карета колесує крита –
Кружляють, котять коні кроком…
Кришта́лю келих калатає,
Кресає кров ковток коштовний.
Каштани, клен – кадриль качають…
Калини кетяг – красномовний…
Кваплива курява край кручі,
Казковий колорит комети,
Краса конвалії квітуча -
Кохання краєм – курс карети…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890973
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.10.2020
( Сонет – пентолет, подвійний тріолет.)
Вінчання… Марш весільний Мендельсона…
Мов чистий ангел – юна наречена…
Краса тендітна ніжного бутона,
Вінчання… Марш весільний Мендельсона…
І на її чолі – блищить корона.
Звучать фанфари, майорять знамена…
Вінчання… Марш весільний Мендельсона…
Мов чистий ангел – юна наречена
Тепер вже – коронована персона.
Вінчання… Марш весільний Мендельсона…
Краса сліпуча, що достойна трону!
Її кохання – казка нескінчена…
Вінчання… Марш весільний Мендельсона…
Мов чистий ангел – юна наречена…
* Вікто́рія Саксен-Кобург-Готська ( 1840 - 1901) — британська принцеса, друга німецька імператриця. Представниця німецької Саксен-Кобург-Готської династії, що правила Великою Британією. Старша донька британської королеви королеви Вікторії та Альберта Саксен-Кобург-Готського. Дружина німецького імператора Фрідріха III . На їх вінчанні вперше звучав Весільний марш Мендельсона. Подружнє життя пари виявилося вдалим і щасливим. У пари народилося восьмеро дітей.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890934
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
(Віланела-жарт.)
[i]Ти розлюбити не грози –
У цьому році на городах
Вродили рясно гарбузи![/i]
Кохання – ніби терези:
Чи насолода? Чи свобода?
Тож розлюбити не грози.
[i]Любов із чистої сльози
Знівечить може і незгода –
Вродили рясно гарбузи…[/i]
Тому шануйся, і вези
Мене, кохану, на підводі,
А розлюбити – не грози.
[i]Та склались ніжності пази,
Радіємо удвох відто́ді,
Що рясно родять гарбузи.[/i]
Секретів розповім «ази»
Я нашій доньці при нагоді:
«Ти розлюбити не грози –
Вродили рясно гарбузи!»
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890873
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.10.2020
[i]Осінній бал в розкішному палаці,
Твоя рука у білій рукавичці,
Шляхетність рухів, виправка –козацькі,
А очі – мов смарагди у петлицях…
Рубіни з діамантами срібляться –
Здається нам, що вальс цей просто сниться…[/i]
Такого танцюриста – пошукати:
Пишаєшся на ба́лах-маскарадах.
Безжальний час… і танець став згасати,
Не тішить серце музика і свято.
Манірно посміхаються дівчата –
Моя ж душа – у тузі, ніби пада…
[i]Прийти до тями, зніченій, удасться
В саду розкішнім, від людей подалі.
Та біла рукавичка на зап’ясті
В чуття покличе, досі небувалі,
І подарує нам безмежне щастя
Під Ґречний вальс на українськім балі…[/i]
(Секстина.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890824
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.10.2020
(Терцина)
[i]Ти доторкнешся до моєї мрії –
І забринить веселкою все сіре,
Без тебе, справді, жити я не вмію…[/i]
А та облуда – холодом під шкіру.
Заб’ється серце трепетно і часто,
Омана – виром в почуття це щире.
[i]То скільки ж ще зусиль треба докласти,
Щоб марні мрії у душі приспати?
Життя з тобою – міражем смугастим.[/i]
А розум, ніби металеві лати,
Закриє серце віддане, тремтяче –
Не можна злуду все життя кохати…
[i]Була в довірі я своїй незряча –
Зніму з очей своїх важке забрало.
І від побаченого - аж заплачу:
Ілюзія… навіщо ж я кохала?![/i]
(Світлина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890740
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.10.2020
[i]Душа педагога – як зошит робочий:
Падіння і злети, а десь – помилки…
Та листя осіннє про свято шепоче –
Уклін, освітяни, за «хліб» нелегкий![/i]
Усі нововведення мусите знати,
Правопис, що змінюють ледь не щодня.
Буть учневі – другом, батькам – дипломатом,
Вони (крім сім’ї!) Ваша також рідня.
[i]Хай грають у серці безжурні музики,
В очах хай іскриться промінням блакить,
Радіє хай серце обширно-велике,
Безмежної сили – «рідню» Вам зігріть![/i]
Ведіть на відмінно свій «зошит робочий»,
Оцінку за працю життя залиша.
… І сонячне світло дарує охоче
Терпляча, порядна і тепла душа…
Вітання всім освітянам України! Окрема вдячність - відділу освіти Зміївської районної державної адміністрації, в освітянській сім'ї якого я працюю.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890543
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.10.2020
[i]Застигла у молитві Україна:
- О Господи, не гнівайся на мене!
Вже від вогню війни Донбас в руїнах,
Тепер пожеж цих вогняна геєна…
Пошли їм, Боже, хмари свої повні,
Нехай це пекло вогняне погасне.
Прийми молитви й каяття жертовні –
Врятуй поля й ліси мої прекрасні!
Завмерла в хвилюванні Україна –
Аварії, пожеж прогноз невтішний…
Страждає і природа і людина –
О Боже милий, захисти нас, грішних...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890421
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Колего мій, ти мудрий і завзятий,
І не страшить тебе в житті нічого,
Не відлякали розміри зарплати –
Пріоритети інші в педагога…
Так, вчителю про гроші – не коректно,
Фах – для душі… вже не один доводив!
А день і ніч всі зошити й конспекти –
Для освітян, як райська насолода.
Коли ж не вистачає все ж фінансів,
Ти влітку їдеш в табір працювати.
Всього лише три тижні цих «сеансів» –
І ти на все життя тепер вожатий…
Двадцятий день… в кулак – останні сили,
Бо вирішальна ніч йде королівська!
На ранок, весь в зеленці і щасливий –
В дітей сльоза прощальна та синівська...
Хоч до воріт прив’язані кросівки –
Ти щиро плачеш, сльози лізуть вперто.
Оці до тебе схилені голівки –
Вони і є зарплат еквівалентом…
Й продовжуєш щороку працювати
За sms чи смайлик в Інстаграмі…
Тож чи лякають розміри зарплати,
Давно ми, певно, зрозуміли з Вами.
Здоров'я та натхнення Вам багато,
І спільну мову мати з дітлахами,
Щоб в таборі їх знову обійняти –
Щоб бути тут за тата і за маму,
Люблю Вас! І вітаю всіх зі святом!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
Відлуння серця лине над селом
І чуйні душі змушує горіти –
Лиманська пісня, ти береш в полон
Своїм безмежно-щирим колоритом…
[i]Дзвінкі, виразні линуть голоси,
Вони чарують, ніжать і бентежать.
Запала в душу краплями роси –
Лиманська пісня – чиста та безмежна[/i].
Ти тільки кріпнеш мудрістю в літах,
Бо прикрашаєш нам всі будні й свята.
Народна пісня… трепетно-проста
В Лимані завжди будеш квітувати.
[i]Я чую серцем: в затишку дворів
Емоцій сплеск бринить, лунає, ллється –
Душевна пісня лине на зорі –
Вона і є лиманське щедре серце…[/i]
На фото лиманська "Калинонька" - співочі голоси якої і надихнули написати ці рядки...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890307
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.10.2020
[i]Червоніє калина в Лимані
в нотках осені золоче́ної…
а рум’янець, мов в нареченої,
якій милий зізнався в коханні.
Зашарілася та для поета,
у натхненні - ві́ршами писана…
в розкіш віт тендітно нанизані
полум’яні намисто й браслети.
Сонце пестить, закохано, милу
в калино́во-червленій заграві,
обіймає промінням яскравим,
мов до шлюбу веде небосхилом…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890237
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
У древньому язичницькому Римі
Богині Артеміді поклонялись,
Софія ж – християнкою назвалась
Й була твердою в вірі незборимій.
Тож муки прийняла з трьома донька́ми,
Жорстокі, нелюдські були тортури,
Та нездоланні в справжній вірі мури –
Любов ту не спинити батогами.
Дітей скарали на очах Софії…
Їй, вбитій горем, жити вже несила –
Упала мертва мати на могилі,
Кровинок – Віри, Люби та Надії.
Вони для християн стали святими,
Живе ця віра в пам'яті віками,
І згадують в молитві їх всі храми,
Аж плаче день... сльозами дощовими...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890208
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.09.2020
[i] Йду поволі у легенькім светрику,
Свіжості радію рано-вранці..
Селище величне енергетиків,
Мальовничо-тепле Слобожанське.
Зустрічає запашними квітами
Сквер твій з голубами на осонні,
Виступам митців завжди радітиме
В розкоші замріяних газонів.
У будинків - неймовірна грація:
Школи, комплекс, церква, магазини…
Теплова твоя електростанція –
Справжня гордість неньки-України.
Зранку прибирають, чистять вулиці,
Оживають голоси базарні…
Школярі радіють теплій булочці,
Спеченій майстринями в пекарні.
Колоритна селищна естетика
Влітку, мов в яскравій вишиванці.
Розквітай же, краю енергетиків,
Будьте всі щасливі, слобожанці![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890167
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
Ти мені – рідний, не сторонній,
Від хвилювання ця сльоза.
Сонячний промінь на долоні
Без зайвих слів усе сказав.
[i]Сяю я поглядом-промінням,
Мов жовтороте ще пташа -
Бо в нову казку день осінній
Разом з коханням поспіша.[/i]
Та вже гукаю справжню зливу:
- Охолоди мої думки!
Хоч я по-справжньому щаслива,
Вересень – спе́котно-стрімкий…
[i]Тому ловлю я швидкоплинне –
Осені щедрої дари.
Лине в осінній павутині
Сонячне щастя те… згори…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890133
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.09.2020
[i] Відчахнулася гілка,
Що жила почуттями моїми.
Пожовтіла, згубила соковиті кохання плоди,
Відцвіли, здичавіли порожні, зів'ялі сади…
Поривання душі, що вважали живими,
Проростали так гінко –
Та загинули всі в холоди…
… А забута сопілка
Пам’ять серця розсіє над ними.
І зринають в суцвіттях вже солодкі любові меди –
Хай для двох вони повняться соком кохання завжди.
В окулярах рожевих були ми сліпими…
Та врятована гілка
Повертає щоразу сюди.[/i]
(Септима)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890083
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.09.2020
Шуршат, как-будто шепчут о любви
Отливом чувств горячих, эти листья –
Ты, осень, красоту останови!
Горят румянцем огненные кисти,
Роняет взор в них золотой закат,
Рябина ловит взгляд его лучистый…
Дыханьем ветра под ноги летят,
Ее стыдливо-красные одежды,
А в воздухе – любовный аромат.
Рябина и закат живут надеждой,
Осенний отзвук пламенной души,
Два светлых сердца, одиноких прежде…
Их чувства робки, трепетно-свежи –
Пленила восхитительная осень,
Любовь ту ветер над землей кружил…
Он в этом деле очень виртуозен...
(Терцина.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=890054
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 28.09.2020
Зібгала лист, що так тобі писала…
Не підбере слова німа душа,
Розводи й бруд паперу залиша –
Зімну його – бо знову все невдало…
Лишився вірш на сторінках зім’ятих,
Мов доторк серця, що хвилює кров,
У ньому пульс любові не схолов –
Кохання тільки може так писати…
Шалена пристрасть в римі між рядками –
і зламано вже кілька олівців,
Та не змовкає жар в моїй руці,
Терпіти мусить аркуш… під думками.
В душі закрила всі доступні шлюзи –
Бо муки серця – справа непроста.
Зім’ятий аркуш зайвого листа
Читатиме лиш приятелька Муза…
(Картина Ельжбети Бражек. Польща.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
Сердега-вітер за вікном
Штурхає люто листя тьмяне,
Безсонна ніч потроху тане –
Заграло сонце бурштином.
Жорстоко зрубано серпом
тобою скривджене кохання…
І тільки вітру скреготання
ковтає сльози над стеблом.
Лишив з любові сухостій
осінній погляд твій, останній,
Вже не забути нам прощання
у мряці варварськи густій.
Здається, крапельниці щем –
і крапля падає живильна.
Чуття в мені, на диво сильні,
по венах ширяться… дощем.
… Зникає трепет вічних дум
кохання знищено шалене,
Життя повернеться до мене –
Лиш приберу осінній сум…
(Надихнула картина Марії Магдалини Остхейзен «Убери мою печаль…»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889912
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.09.2020
[i]В ретельно захованім власному світі
Шукаю думки, що могли б відповісти,
Чом скит наш тримає в собі особисте
І як зруйнувати його, зупинити?[/i]
От… знову спиняла… та спроби – невдалі,
Немов в дзеркалах бачу знову життя те –
Засуджене, знищене – ніби затяте
Кохання блукає в моїм Задзеркаллі…
[i]У закутку серця – уламки колючі,
Знов скит наш плюндрують, немов криголами,
І б’ється на друзки воно дзеркалами,
І в кожному – залишок нас неминуче…[/i]
В ретельно захованій правді – у фальші,
Відлуння дзеркал зрозуміє причину –
Два серця в коханні, немов в павутині,
Щільніша вона, як стаємо ми старше…
[i]
Сумне Задзеркалля… Уламки-магніти…
У закутку серця, у власному скиті…
Воно – нездоланне, його не спинити –
Самотнє кохання в суворому світі…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889552
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
Світло лине небом та землею –
Уночі донька Гіперіона
Їде в повні Місяця в короні,
Смолоскип палаючий у неї.
[i]О Селено! Вмившись в Океані,
Запрягаєш коней в колісницю,
Світ принадний всім поетам сниться –
Чари неба… пристрасті… бажання…[/i]
Геліосу ти сестра вогненна,
Зевса Всемогутнього – кохана,
Світла врода спокусила Пана…
Ти для всіх є джерелом натхнення.
[i]Як же ти, красуне білолиця,
Стріла юнака Ендіміона?
Згодилася жити в царстві соннім?
Полюбила смертного… мисливця…
[/i]
О Селено! Всі твої зітхання
Таїнством охопить сяйво ночі.
Пристрасть чарів на вустах жіночих –
То богині шепіт про кохання…
(Картина Сьюзен Седдон Булет "Селена".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889542
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.09.2020
[i]Лиш сонця промінь впав на золотисте листя,
Зашепотіла осінь поміж трав:
- Подарував нам календар Другу Пречисту,
У справжню осінь нас усіх позвав!
Молитва має в день цей особливу силу,
Молімось Богородиці Святій,
Одвічно, кожна мати у цей день просила:
- Маріє, бережи дітей в житті!
Шанують всі продовжувачку роду – жінку,
І палять старі одяг та взуття,
Дітей виводять зранку на поріг будинку
Кроплять їх... на здоров’я та життя.
До сходу сонця умиваються водою,
щоби красу жіночу зберегти,
Вже саме з цього дня у хату молодої
З’явитись можуть бажані свати.
Над Україною – молитва урочиста:
Хай мир та світло переможуть зло…
Хай береже нас Богородиця Пречиста,
І огортає душу всім тепло![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889325
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.09.2020
[i]В далекій Персії, у царстві кришталевім,
Де сонний Лотос вічно царював,
Створив Аллах троянду, справжню королеву –
У білосніжній сукні серед трав.
Красуня пишна стала буйно розквітати,
А соловейко до краси слабкий,
Хотів обняти ці звабливо-пишні шати,
Забув він про спокусниці голки…
Пронизаний шипом, впав мертвим наш романтик,
Пелюстки окропила його кров.
З тих пір всі знають, що червоний квіт троянди
Символізує істинну любов…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889073
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
На тихій воді ясночола та горда німфея* –
Краса непорочна… така, що на серці сум’яття.
Вразлива наяда, спокуслива, дивна Лілея –
Любов невзаємна порвала їй душу на шмаття…
Милуються зорі, навіки закохані в неї…
Геракл - у душі. Чи на щастя, а чи на прокляття?
На тихій воді ясночола та горда німфея –
Краса непорочна… така, що на серці сум’яття.
Коли ж зрозуміла красуня, що стала трофеєм,
Заклякла навіки купавою, білим лататтям.
Принада русальна, немов нареченої плаття.
Любов невзаємна дісталась свого апогею –
На тихій воді ясночола та горда німфея…
*Німфея - це латаття біле, водяна лілія, водяний лопух, збаночки, листоплуг, ломич, лопатник, русальний квіт, умич білий, купава — багаторічна водяна трав'яниста кореневищна рослина родини лататтєвих.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=889066
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.09.2020
[i]Стихло озеро… Ніжний серпанок
Загубив в водній сині – коралі.
Підпливла, мов до броду русалка
Я до тебе і в шалі пропала…
Заспівала для магії серця…
Ти завмер у любовному трансі.
В водоверті кохання так б’ється,
І не тоне у вирі та часі.
Мої очі – озерна безодня –
Ваблять душу твою в вічні сині.
Я для тебе – земна й надприродня,
Повелителька я і рабиня.
Я, мов вихор з тобою… й покірна…
Із красою озерної гладі…
Аж до дна в своїм серці я вірна,
Чарівна твоя німфа – наяда…
Імпульсивна, жагуча, нестримна –
Моя тайна - вік нерозгадана.
І несуть, немов хвилями, рими
Вірші серця – зірки-міріади...
Стихло озеро…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.09.2020
[i]Давно нас розвели шляхи-дороги,
Ми виросли… У нас дорослі діти,
Та в спогадах продовжує нас гріти,
Мов промінь сонця – усміх Ваш привітний,
Я через Вас теж стала педагогом.
До лірики відкрили знань стежину,
Читали вірші гаряче-натхненно,
І проросли зароджені ті зерна
Поезією почуттів у мене –
Я Вам душі завдячую перлини.
Були для діток – сонечком квітучим:
Інтелігентна, вишукана, стильна…
В жіночій слабкості – на диво сильна,
Хай буде доля вчительська прихильна,
Не шкодить Вам плин часу неминучий.
З уроків - всі до Вас ішли ватагою,
Навчали світ любити Ви довкола.
Ці відчуття, що прищепила школа,
У нас, дорослих, так і не схололи –
Ми до природи ставимось з повагою…
Нас вчили бути мудрими й обачними,
Ще – малювати разом стінгазети.
Вам довіряли мрії та секрети,
Ви й зараз знаєте про наші злети,
А за дзвінки нечасті Ви – пробачте нам.
Жертовне серце світле добротою,
Увага і таланти полум’яні –
Відбитки знайдуть в Маші, Олі, Вані,
Вбирають діти все із хвилюванням,
Порядність, щирість – це найкраща зброя.
Тож залишайтесь Ви з дітьми собою –
Натхненною і… вічно молодою![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888818
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.09.2020
[i]У кожного в душі своя мелодія,
що вабить нас хвилюючим магнітом,
Так вирушаю в цю безмежність світу
під «Місячну сонату» в насолоді я.
І пристрасними музики паланнями
дарує світ Бетховена графині
сум’яття серця, місяць в водній сині –
В жагучім, нерозділенім коханні ми…
Надія вмерла, – пише час скорботою, –
Світ без Джульєтти – просто ні до чого.
Розповідає про печаль глухого
Адажіо сумними чудо-нотами.
Є в Алегрето привид чи ілюзія –
мов квітки розкриття те променисте,
цей світ його бажань – цнотливо-чистий,
з графинею Гвічарді тільки друзі ви…
Та епілог лунає серця мукою,
Несе Бетховен відчай аж до скону –
Портрет-мініатюру в медальйоні,
Й сонату серця з неземними звуками.
Передавати внутрішнє не стану я –
Твір дихає чуттями несказа́нно.
… І крізь віки несе фортепіано
Цей заповіт безсмертний до коханої.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888714
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.09.2020
В сім’ї солевара, в Дрогобичі жвавім,
З’явився ти, Юрію, славний хлопчина.
В священника вчив досконало латину,
Знав вільні мистецтва, та ще й медицину –
Усе до снаги юнакові, цікаво.
Навчав тебе сам Джироламо Манфреді –
Філософ-логіст – світило Болоньї.
А ти все не злазив вночі з підвіконня,
Бо зорі та місяць – любов та безсоння…
Аж ось – ти вже ректор... навчаєш студентів.
Написана книга вкраїнцем відомим
Виходить із друку крізь всі перепони,
Європи у ній тогочасні кордони,
Про «Юрія з Львова» дізнались мільйони –
Цей вклад у науку став вельми вагомим.
Про світу закони виходять ті перли,
Доносять віки твої мудрі трактати,
Де міг астрологію спрогнозувати,
Де вчив інтерес до науки плекати,
(У тебе в той час був студентом Коперник.)
Талант педагога, жага перемоги –
І вже замалі тобі вуз і це місто,
До слави несе видатного магістра.
Хоч шлях до вершини складний і тернистий,
Ти - ректор, і лікар, бо вчений – від Бога!
Ти, як Нострадамус, складав гороскопи,
Збувалися твої́ усі трактування,
Коротке життя – і єдине бажання –
Таке запізніле, земляче, визнання…
Ти – гордість та велич Вкраїни й Європи.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888641
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.09.2020
На двох – сніданок у траві –
До себе запросило Літо.
Шляхи безкрайні, степові –
Туманом-молоком залиті…
В тіні ранкових прохолод,
Ледь сонце визирне з блакиті,
Нехитрий ранній бутерброд
Змайструю я на хлібі житнім.
Спожиток наш на рушнику.
Трава шовкова – замість столу,
До чаю – мед є в щільнику,
- Іди, допоки не схололе!
[i]В ранковий час виводить джміль
Своє… інтимне… пошепки…
Із Літом бабиним хліб-сіль
Ми ласуємо з кошика...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888527
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.09.2020
[i]Я – полум’я, так часто некероване,
Як блискавка спалахую й горю,
На пристрасті душевній сфокусована,
В життєвих бурях міцно загартована –
Стаю на прю…
Емоцій шквал… тепло… потоки полум’я…
Одвічний бунт в душі стрімких пожеж,
Розпечене повітря влітку полудня,
Розбурхана душа моя заголена
Пала без меж…
Для тебе – Сонце я завжди жагуче,
Жарина… феєрверк… або підпал.
Я – спрага, що так часто тебе мучить,
А може попіл… теплий та тріскучий…
Кохання шал…
Енергія вогню та насолоди,
В моїх очах – проміння перелив,
Обпалених чуттів безмірний подив,
Невміло хтось багаття так розводив –
Не загасив…
Очищення я, а не руйнування…
Рубаю зопалу, за мною – дим.
Стихія змін та магія бажання,
І свічки романтичне полихання
У царстві рим.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888465
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.09.2020
Так здавна вже, напевне, повелося,
що восени літає павутиння.
Воно, як сиве Бабине волосся
у сонячному теплому промінні.
Врожай зібрали, справили обжинки –
І раптом знову літо, як на крилах…
Не осінь – друга молодість для жінки
У сонцесяйві знову наступила.
Вона прийшла – чудова, довгождана
І золотом їй заіскрила очі.
У літі бабинім квітує панна –
В ній воскресають почуття дівочі.
Іде… радіє сонцю, як дитина.
А на душі – та сонячна погода…
Хоч у волосся вкралась павутина,
Краса жіноча викликає подив.
Наповнене повітря срібним шовком…
Тим настроєм – навколо все зігріте.
Кохання в її серці – заголовком:
Не бабине… ЖІНОЧЕ
справжнє літо!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888378
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
Жіночі руки «пишуть» полотно,
В орнаменти вкладаючи узори,
Фантазія майстрині – неозора,
У рукоділлі символи, мов зорі –
Божественним началом є воно…
У оберегах – символах життя
Красуються коди – народу сила.
Так українці магію творили –
Вода й Вогонь у крапочках та хвилях,
Людини та природи це злиття.
Уявлення про Всесвіт, Землю, смерть,
для нашого народу є святими.
Життєва філософія незрима,
і кольором, і знаками своїми
Розкаже всім про українську твердь.
Калина з Сонця, Місяця й Зорі…
Розповідає Трійця нетямущим,
в оздобленні цей оберіг цілющий
палає кров’ю Роду невмируще,
як Коло Сонця вічного вгорі.
Дуб-візерунок в сиву давнину
Стрічався на сорочках парубочих,
Він силу й мужність у віках пророчив,
Благословення й відданість жіночу,
Козацьку міць увічнив кам’яну.
Лілеї цвіт – це символ чистоти,
І, безперечно, світлий знак кохання.
Ще – ружі-зорі – з космосом єднання,
Сімейну злагоду і сподівання
Віншує хміль… вже на поріг – свати…
Сад-виноград – сімейний оберіг,
Багрянцем Мак на білому палає,
Мов кров, що пролилася в ріднім краї.
Вся вдячність серця – тим, кого немає,
Хто волю нам святу в віках зберіг.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888360
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.09.2020
Дитинство пахне яблуком з медком,
Ось брязкальце із дерева я бачу –
Зробив дідусь цю іграшку дитячу…
І нею пахне казка під бузком.
Черешня пахне спогадом давно,
Під нею кізка, прикорнем припну́та.
Любисток, м’ята і червона рута
в народну пісню ллються за вікном.
Бабуся пахне теплим молоком,
що через марлю цідить із дійниці.
Цей аромат дитинства часто сниться –
життям за мною спогади слідком.
Дитинство пахне салом із димком,
На вогнищі пекли його на шпичках.
Ще – сіном, що дідусь складав в копички…
І матіолою … під вишняком…
Дід ряску носить для качок цебром…
Щоденно чоботи зі шкіри шиє!
Їмо із ним "мундири" ми в олії –
Дитинство пахне щирістю й добром…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888278
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.09.2020
Слов’янська хата, де жили діди...
Одвічний символ, сила України,
Безмежний Всесвіт – вогнище родинне.
Ти не забудь дух предків той, гляди!
На покуті – ікони в рушниках…
Домашній простір весь у витинанках,
Від лиха - у оздобленні лежанка,
За піччю – блюдце для Домовика.
У хаті – свіжий хлібний аромат,
На сволоку – небесні добрі знаки,
на рушниках горять багряні маки,
Різьблені вікна – мальовничість хат.
Немов гостюю: по світлиці йду
Через поріг у справжній насолоді,
Він, вірю, зберігає Душі Роду -
Я житиму з собою у ладу...
На Покуті – Дідух, міцний, тугий…
У рушниках, зі свічкою – Божниця.
Домашня скриня – посагу скарбниця.
На миснику – розписані круги.
Майстерно ліжко вбране вишиттям.
Верета, по́шивка - усі в узорах,
У білосніжнім мареві – підзорник,
А від краси – щемке серцебиття…
Плекали в хаті й душах – чистоту,
Гармонію людини та природи.
Цінуй, вкраїнцю, в генах родоводу
Народну мудрість – щиру і святу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888187
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.09.2020
Спізнились почуття твої,
Адже закралась в серце осінь,
Всі виправдання безголосі
Були в нікуди і наосліп.
Думок докучливі рої
- Спинися! – серце моє просять, –
Того кохання, мабуть, досить!
Сердиті, дикі, ніби оси
Чи розполохані джмелі.
Прибило нині до землі
Все, що було високопарне.
Кохання істинне, вівтарне,
Таке п’янке, таке безхмарне,
Розвіялось серед полів.
Чи то громів гучні удари?
Чи то якісь відьомські чари?
Давно з тобою ми не пара –
Чому чуттями захмелів?
Пробач: спізнились дві душі…
Моя, колись дзвінкоголоса,
В твоєї – порятунку просить,
І гладить осінь мої коси
В духмянім світі споришів.
Ось я біжу простоволоса,
Бо серце знов від тебе росить.
Один піднявся лебідь в просинь,
А інший… б’ється в комиші.
Закралась в серце моє осінь…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
Моя бабуся - вправна господиня –
Метка, моторна, до дрібниць охайна.
Її секрети розповість нехай нам
Стара різьбле́на дерев’яна скриня…
Збирала в скриню посаг прабабуся:
Скарби ховала там свої дівочі,
Намисто, плахту й вишиті сорочки.
Заплющу очі… згадую… дивлюся.
А рукоділля просто неймовірне –
У сукнях вишиті стеблом манжети,
Нагрудних маків вогняні букети,
І прутики мережані відбірні.
Ще скатертина із легкої прошви -
Шнурки, вузли і традиційний хрестик.
Продовжують в минуле мене не́сти
Хром-чоботи з волової підошви.
В віночках – маківка зорить квітчаста
У парі із любистком та барвінком.
І не було ні дівчини, ні жінки,
яка б не вміла вишивати й прясти.
Так серце знов до пращурів рушає,
Домислює родинне та етнічне.
І знов із рідними своїми – віч-на-віч ми.
Бо в скрині у бабусиній душа є…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888114
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.09.2020
... Стара платівка відшукає почуття,
Занедбані життям та шаром пилу –
Й розтопить час…
Поверне радісні моменти з небуття
Тією піснею, що слухати любили
В красі терас.
За почуття наївно-трепетні пробач,
До щему в серці – це музикування,
Мотив засів…
Кружляє музику старенький програвач,
Лаштує настрій ностальгії-хвилювання
Із тих часів.
Мов дотик серця – щастям сповнена пора,
Виводить ноти звукова доріжка –
Репертуар.
З теплом і щирістю музи́ка вправний гра,
І я прошу: залиште з нами ще хоч трішки
Платівки чар…
(Копла.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=888055
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.09.2020
Все твердят мне: - поменяйте тему!
Отвечаю: поменяйте душу!
Изменить ее способно время,
Если в сердце полымя потушит.
Пусть воспоминанья не изводят,
Пусть мои иллюзии угаснут,
Буду я писать лишь о природе,
Душу не тираня понапрасну…
Буду я писать стихи, поэмы,
Чтоб читали-восхищались люди.
Будет все. Но только дайте время –
Пусть оно мечты мои остудит.
Не судите, не вините строго,
Я не мечу для себя в поэты.
Просто я печали и тревоги
Выливаю в разные сюжеты.
Просто так живу я и мечтаю
Так решаю споры и проблемы.
Словом, просто я всегда такая,
И, прошу Вас, поменяем тему!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887977
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2020
Запираю на ключ я скелеты.
Шкаф для сердца тот стал саркофагом.
От предательства – сеется влага,
Зябнут чувства, как будто раздеты…
Вышивает судьба мне на пяльцах.
Красной нитью – любовь наряжая…
Рвется нить, словно миру чужая –
До крови исколола все пальцы.
Жизнь моя, больше нити не путай,
На вопросы найди все ответы.
Иглы-чувства, что будто раздеты,
Пожалей и от влаги укутай…
Под дождем я блуждаю скитальцем.
Капли бьют по душе рикошетом.
Запирая на ключ в шкаф скелеты,
Вышивает судьба жизнь на пяльцах…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887918
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 05.09.2020
Сьогодні опади… і дощ з очей рясниться.
Прогноз невтішний – довго полива.
Яскравий блиск у них немовби вицвів,
Лиш смуток в запечалених зіницях –
Напівжива.
В очах блищало сонце, як була щаслива.
Той погляд зберігає силует,
Що сповнений коханням нефальшивим…
Чому ж тепер перетворили зливи
Любов – в скелет?
Буремні шквали звали грім та блискавицю…
На серці – слід не одного рубця.
А по сосні біжить сльоза – живиця,
Все це мені щоночі буде сниться,
І без кінця…
… Прогноз сьогодні обіцяє світлу днину –
Пустилися хмарки навтікача.
Душа не зронить більше ні сльозини,
Навіки непосильну ношу скине –
Бо вибача…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887872
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Три сонячні жучки зігрілись на стеблині.
Вона для них – місточок або кладка.
Така зворушлива коралова родина –
Горить вбрання їх, ніби три жарини,
Мов ластовиння в них – кумедні цятки.
Блищало сонечко в росі сріблистій,
І серце від прозорості завмерло.
Було це так чуттєво - особисто,
Здавалося, коралове намисто
З’єднали кришталево чисті перли.
Яскравий усміх сонячний в росині
Несе поету промінь насолоди.
Краса під співи радісні, джмелині
В тій неозорій, безкінечній сині,
Що рима серця в почуттях виводить…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887861
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.09.2020
Цей лист
Писала Вам самотньо в сумі ночі.
І з кожним словом – спогад виринав.
Я бачу силует на тлі вікна –
Це Ви…
А бідне серце щось лоскоче.
Бентежна думка, б'ється навісна,
Гадала - сплю, та спогад не минав...
А Ви
З’являєтеся там, де не чекала.
Там, де появи просто – не бува.
Від хвилювання губляться слова…
Душа
Вже через Вас знесла немало…
Я думала змертвіла, нежива,
Сама ж - жила й міцніла в молитвах…
У сум
Нічний я уплітаю щось хороше:
Те справжнє, зрозуміле нам тепло.
Для нас обох зворушливим було.
Тих дум,
Забути мушу - та не можу…
У вірші стільки сумнівів лягло.
Уже й не знаю – на добро? На зло?
Та линуть душі…
Чи від них руїни…
У хвилях осуду вони… і піни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887816
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.09.2020
Доброго ранку, сонячна красуне!
Тобі пасують золото й намисто.
Ти вся зі світла, ніжно – промениста,
Повітряна, тендітна, тепла, юна…
Дзвенять – співають мелодійно струни,
З блакиті погляд, ніби небо чисте.
Доброго ранку, сонячна красуне!
Тобі пасують золото й намисто.
А раптом хмара на чоло насуне –
Дощем та вітром позбиває листя.
Така вже вдача запальна, вогниста!
Тепло осіннє – просто дар фортуни…
Доброго ранку, сонячна красуне!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887618
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.09.2020
[i]Згорає літа день останній,
Сльоза завмерла в кришталі.
Вже осінь прийде на світанні –
Згорає літа день останній…
У тиші жевріє чеканням
Той силует на мокрім склі –
Згорає літа день останній,
Сльоза завмерла в кришталі.
А літо в золоті розтане,
Босоніж піде по Землі…
Всміхнеться осінь до коханих,
А літо – в золоті розтане…
З вінком осіннім на чолі,
В барвистій моді прийде панна.
А літо в золоті розтане,
Босоніж піде по Землі…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887531
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
(Копла.)
[i]Прикрию почуття, мов наготу,
І зникнуть всі навіяні страхи́ –
Мій світ тремтів…
Здається, мов дрейфую на плоту,
Де тільки я… І море… І птахи…
В краю флотів.
Свідомість тисне осадом гірким,
А серце б’ється в такт упертих хвиль,
Горить теплом.
Обсіли думи темні, мов круки –
То диким штормом закипає біль
І б’є крилом…
Чи довго зможу ще отак пливти?
Наш спільний берег за туманом зник,
Коли ж устиг?!
Дрімає серце в хвилях самоти –
Десь забарився лицар - рятівник…
Горять мости.
Оголені чуття... самотній пліт...
Сум’яття - хвилі б’ються крізь роки́
Серцебиттям.
Птахи і море… мій таємний світ…
До болю здертий… вельми шкарубкий…
Як все життя…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887517
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
[i]Оскал війни – це сльози сиротини.
Печаль і смуток серце огорта.
Руїни доль… У сумі Україна.
Синів ховає. Плач коло хреста.
Тремтить… голосить аж за небосхилом:
Усе життя ж бо так молилась за синів!
Фактично всю у них заклала силу –
Хитає світ… вмира її дитина…
Цвітуть сади… та радість вже не та.
Черемха ронить білий щем невпинно.
Шепочуть молитви́ сумні жита,
Щоденним болем серед них – могили.
Юність, надія – сплять у вічнім сні –
Яскравим маком
закровило схили…[/i]
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887500
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.08.2020
[i]Твій портрет – зі снів палких зітка́ний.
Знаю точно: у юрбі людській,
Відшукаю справжній образ твій,
Я знайду тебе у сяйві, мій коханий –
Срібло місяця простелить шлях до мрій.
Твій портрет зі мною коло серця –
Я його ношу, як медальйон.
б’ється рима, ніби в унісон,
Тихим сном ласкавим до душі торкнеться,
Бо про тебе, любий – то найкращий сон…
Сонячні зачепить вічні струни
Голос твій – з мелодій всіх епох,
Зрозумілий буде для нас двох –
Ніжний, пристрасний, закоханий і юний,
він тремтить від хвилювання, пересох.
Твій портрет опівночі, тривожно,
Виведе в небеснім полотні
І покаже зніченій мені,
В зорепад, якийсь невидимий художник.
Тож молю тебе: з’явись мені, хоч в сні…[/i]
(Фото - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887443
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.08.2020
( Лісова фантазія - тріолет.)
[i] О лісу дивна, трепетна душа!
Розтанула у мороку, як тінь.
Прекрасна німфа, чарами зустрінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Дріада серця, символ сновидінь,
Ніхто в житті мене не спокушав.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
З Деметрою в духмяних споришах,
Обходиш ти кордони володінь,
В твоїх очах – небесна голубінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Жар серця, за коханою полинь,
Нехай дріаду музика втіша.
Розтанула у мороку, як тінь,
О лісу дивна, трепетна душа!
Орфей до Еврідіки поспіша,
Кіфари звук лунає в небосинь:
- О найпрекрасніша із лісових створінь!
Моє кохання! Мій одвічний шал!
Історія десятків поколінь,
Кохання неземне не заглуша,
Здається лісова співа глибінь:
- О лісу дивна, трепетна душа![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887348
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
( Секстина.)
[i]Кохання ноти… чисті та величні
Рве віртуоз з концертного органу,
Чуттів відтінки в музиці незвичній,
Мов пристрасть лави, що кипить вулканом –
Палкі, бурхливі, линуть в небо зично –
Маестро світ занурює в нірвану…
Летить душа на берег океану,
Малює серце дивосвіт музичний,
Дарує все надумане й жадане –
Тож я тебе, крізь пережите, кличу…
У тому світі – заживають рани,
Їх гоять ноти, як кохання, вічні.
Під звук органу Муза поетична
Шепоче пісню для митця жадану,
Несе слова натурі романтичній –
Здається, я у почуттях розтану.
І пише ручка, мов автоматично,
Для тебе знов оці слова, коханий…
Веде Любов нам свою фугу знану,
Де повсякденне вже не є трагічним.
Послухай: серце в насолоді тане,
Таке близьке, своє, а не чужинче…
… Схиляюсь низько –
Дав же Бог тала́ну –
Любов вживляти в музику класичну.[/i]
( Світлина - органний зал Харківської філармонії.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887328
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.08.2020
[i]
(Ле.)
З ловів поверталась вся сім’я ведмежа.
Бачать звірі, що на Кримськім узбережжі –
уламки корабля.
Косолапий тато діяв обережно:
В лапи взяв живий пакунок, як належно –
там плакало дитя.
У сім'ї ведмежій дівчина зростала.
І ведмежих років пронеслось немало –
Нови́й крах корабля…
Вітер. Шторм. Гіганти-хвилі підіймало,
пінилось все море, кораблем тріщало,
Йшла стогоном земля.
Після бурі вже красуня світлокоса,
Хлопця без свідомості знайшла, матроса –
Й пропала геть душа…
Вже кохання молоде, дзвінкоголосе
На Велику землю корабель відносив,
Ведмедів полишав.
Біг розгнівано за ними рід ведмежий,
Що любив її з дитинства так безмежно,
Ту воду пив, вбирав.
Почуття дівчини з милим - протилежні,
Ведмідь- батько за кохання, як пожежу,
Коли б догнав – скарав…
Заспівала доня – про любов бентежну,
І заплакала сім’я – людина все ж то…
Їх дівчинці – пора…
З горя в воду впав ведмідь необережно
та й застиг... і дотепер на узбережжі
Сумна Ведмідь – гора…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=887131
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.08.2020
(Осіннє рондо.)
[i]Мов подих вітру теплого – осінній сум звучить.
Він – скрізь: у дивних спогадах пожовклих верховіть,
У смутку сонця, неба, у скрипі тополинім –
Збігає час… у літа є лічені хвилини.
Горобина достигла вже, яскраво пломенить,
Пташиний ключ готується в омріяну блакить.
Столітній дуб озвався неквапом до ялини:
- Час не спинить. Не літо – роки летять невпинно...
Мов подих вітру…
Хмарки зібрались купкою, стемніло - і за мить,
Повітря пахне хвоєю… грибами … бо мрячить.
Пустунка - осінь квітне – вся айстрово - жоржинна –
Привітне літо з двору та провести повинна.
Прощання з другом сонячним всамітнить, схолодить…
Мов подих вітру…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886956
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.08.2020
[i] Як затишно в кондитерській за рогом,
У затінку розлогого каштану.
Осіння кава, з присмаком духмяним,
Байдужим не залишить тут нікого.
До тебе всі ведуть мої дороги,
Я шепочу тобі: "Привіт, кохана!
Як затишно в кондитерській за рогом,
У затінку розлогого каштану..."
У кавово-вершкових діалогах
Проводять час закохані гурмани,
До кави – тарталетки й круасани –
В солодких поцілунках до знемоги.
Як затишно в кондитерській за рогом...[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886864
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
(алфавітний вірш.)
[b]А[/b] в осокорах є ще трохи літепла́,
[b]Б[/b]езмежжя сонця, що вдивляється у воду.
[b]В[/b] ставку купається в качиній насолоді
[b]Г[/b]олодний виводок, що мама привела.
[b]Ґ[/b]азда їх випустив – тут поряд, кілька хат,
[b]Д[/b]одому близько – хай в ставку збирають ряску.
[b]Е[/b]кватор спеки… тільки мами - качки ляскіт.
[b]Є[/b]диний звук, що втихомирює малят,
[b]Ж[/b]овтіють мокрі та кумедні черевці́….
[b]З[/b]а мить – усі в ставку шукають корм натужно.
[b]І[/b] – раз! Вони наїлись, зчублені та дружні –
[b]Ї[/b]х качка хвалить: всі навчились, молодці!
[b]К[/b]оли вже сонечко сховається по вінця –
[b]Л[/b]овці йдуть вервечкою на пташиний двір.
[b]М[/b]ені здається, що ставок і осокір,
[b]Н[/b]емов бальзам душі – для кожного вкраїнця…
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886841
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.08.2020
[b][i]Тліє серцем забутий вітряк
В самоті на краю Балаклії,
Дерев’яний каркас весь біліє –
Два століття стоїть як-не-як.
Мов старий сивочолий козак,
Що втомився в життєвому шумі,
Грає в полі безрадісні думи…
Вільний вітер обійме млина:
- Вкляк в печалі віків, старина?
Я розраджу, дідусю, від суму…[/i][/b]
Децима, або Еспінела — десятирядкова строфа зі сталою схемою римування: абба аггддг.
Світлина: старий вітряний млин в селі Морозівка Балаклійського району Харківської області.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886767
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
[b][i] Ми знищили палке кохання голіруч,
У кожного - своє життя строкате.
Закрию душу я знекровлену під ключ
І не залишу іншим дублікати.
Якщо кохав, то більше спогадом не муч.
Минуле тепле ще ... і снів багато.
… Милуюся красою неозорих круч –
Згорає обрій в річці винувато…[/i][/b]
Сициліа́на (октет) — восьмирядкова строфа з двома четвертними римами, розташованими за схемою: абабабаб, переважно про кохання.
Світлина - з нашими неозорими Зміївськими кручами над Сіверським Донцем, м.Зміїв, Харківщина.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886750
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.08.2020
[b][i]...Чим мене ти можеш здивувати?
Я ж бо вже далеко не дівча те…
Серце все – зіжмакане, зім’яте,
Зможеш ти від зради полатати,
Коли сам для нього став ти катом?
Що до цього можна ще додати?
Слів було так сказано багато,
Мліла я у млосній благодаті...
А брехня твоя… бодай не знати
Муки серця і тяжку розплату.
Все згоріло у пекучій ватрі –
Те, що у теплі двома зачате,
Те, що зберігати більш не варто –
Чи наврочене було? Чи кимсь закляте?
Тамувала біль гіркої втрати.
… Чим мене ти можеш здивувати?[/i][/b]
( Монорима.)
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886622
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
( Переклад Балади Атоса. Російською - слова Юрія Ряшенцева, музика Максима Дунаєвського.)
[i]
Ця наречена чарівна́,
Мов ангел із небес,
З вогню та пристрасті вона,
Аж лід на плесі скрес.
І від кохання п’яний граф
Назавжди серце їй віддав…
Є в графськім парку дивоцвіт –
Кохання чистий світ,
Лілеї ніжний цвіт… той цвіт…
Амбітна панна молода,
Дружиною стає.
На всіх спого́рда погляда:
- Це все тепер моє!
На полюванні вже ловці –
Подружжя мчить рука в руці…
Кохання ніби дивоцвіт –
Лілеї чистий світ,
Лілеї справжній цвіт… той цвіт…
О небо, сила провидінь!
Охота ще трива –
І раптом рухнув жінчин кінь,
Та впала, ледь жива.
Порвавсь рукав від сукні, змок –
А на плечі горить клеймо.
Кат посягнувся на святе –
Лілея там цвіте,
Лілея там цвіте, цвіте…
Не чоловік , і не вдівець –
У вир обоє… і кінець…
Є в графськім парку дивоцвіт –
Кохання чистий світ,
Лілеї ніжний цвіт… той цвіт…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886617
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.08.2020
[i] [b]Туманні світанки –
Печальним сонетом.
Рве струни циганка,
Вогонь дириґентом.
Чуттєвість до ранку
Лунає наметом.
Любов до останку
Їм служить поетом.
В шаленім багрянці –
Вся пристрасть у танці,
Очей полум’яні вогні…
В туманному шалі
Кохання звучало,
І мчала душа на коні…[/b][/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886419
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.08.2020
Жіноча доля… краплі б’ють в заду́мі
Іду одна, з риданнями дощу,
Наївне серце, зболене від суму,
Кипить – вирує - тужить: Не прощу!...
Автобус мій від’їхав від зупинки,
Запізнення, звичайно, не чекав,
Осіннім смутком обняли хмаринки,
Свою печаль розсіявши між трав.
І тільки я, геть вимокла і зме́рзла,
Немов купалась в осені сльозах,
Несла так вперто я кохання щезле,
Іскристе, світле... в со́лодах – меда́х…
Молилась: Не губи моєї долі,
Себе коханню сліпо віддаю!
Мине і це, - втішали в дощ тополі,-
Усе, забудь історію свою…
Тремтить рука… ламає парасолю…
Крізь зливу - в такт - моє серцебиття.
Осінній дощ... але я не дозволю
Мої згубити світлі почуття…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886391
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.08.2020
Віддала я тобі кращі ро́ки…
Замітає сніжком хвойний ліс.
Розливається світом широким
Завірюха, що в душу приніс.
– Розлюбила – веде білолиця, –
Полум’яні чуття замело.
Не кохатися вже, не люби́тись, –
Захурде́лило стежку в село…
Надвечір’я… сумними піснями
Проводжаю кохання своє.
Сніжно-біла любов поміж нами,
Зледеніла… все віршами б'є…
Затуманила сонячні очі
Світанко́ва зимова роса.
Запечалились інеєм ночі –
Вогняни́й світ кохання згасав...
(анапест.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886274
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
[b][i] Знов в думках я на нашій алеї,
Де берези застигли в печалі.
Як раділи колись нашій парі
Ці тендітні, замріяні феї!...
Милували нас в трепетнім чарі
Так багато вони про нас знали,
Захищали від вчинків недбалих
Почуття наші – світлі лілеї…
Наяву ж – я в березовім гаї.
З білих фей – жовте листя злітає,
Вітер тихо кружляє над нею…
… І скотилась роса кришталева:
Жовтий сум ронять білі дерева… [/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886266
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.08.2020
[b] [i] У п’янкому цвіті матіоли,
Хміль і спрага жадібних цілунків.
Ти сказав: з дружиною розколи…
Маскував «розривом всіх стосунків».
Розплело кохання візерунки –
Не боялось осуду сторонніх.
Билось серце почуттями лунко,
А у спину – зраджені прокльони.
Зараз пригадаю – кров холоне…
Поступово я все зрозуміла,
Що назовсім ти піти не згоден,
А коханкою – мені несила.
Сльози серце краяли-юшили:
- Йди вже до своєї половини!
Так сказала – й серце відпустила.
Согрішила… Каюсь… Вирок – «Винна!»
Хоч трикутник той навіки знищений.
Б’ється запізніле каяття…
В трьох серцях навік – глибока тріщина –
Зарубцює якось це життя,
почуття порвавши на дрантя́?
Шлюбні пута, так для тебе остогидлі,
Кажеш, що до неї - співчуття?
- Іди геть...
Не хочу слухати... Набридло!
…І пішло кохання в небуття. [/i][/b]
Фото- інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=886019
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
[b] [i] (Пасторела)
- У саду зустрів тебе, кохана,
Ти, немов із місяця зітка́на,
ще й вуста медово - полум’яні –
втратив спокій свій я назавжди́…
- Не гадала я, що так жадана,
З усміхом мені сказала панна,
- Що ж, якщо кохаєш – доведи.
Усміхався косами серпанок:
- Від кохання я до тебе п’яний,
Ти скажи мені своє бажання –
Виконаю я його завжди́…
- Бачиш: в небі зірка полум’я́на?
Зупини для мене ти світання –
Хай панує місяць молодий!
Зможу серце я тобі віддати –
Блиснуло в очах відтінком м’яти.
Буду я тебе за це кохати,-
Прошептали ті вуста - меди́…
… Вже твоє бажання, мов гармата
В голові продовжує лунати
І звучати в ній на всі лади.
- Буду я для тебе зорепадом,
Безперервно ночі всі не спати,
Щоб тобі ту зіроньку дістати! –
Цілував він милої сліди.
… Хоч пройшло з тих пір рокі́в багато,
Пасторела мусить ця звучати –
Ти прислу́хайся: про це шумлять сади…[/i][/b]
Світлина - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885992
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.08.2020
[b][i] Виводить вітер листяний мінор,
Замовк пташиний різнобарвний хор,
Кохання спалах - ніби метеор,
Хвилює серенада надвечір’я…
Моя душа до тебе промовля,
Бо ти – повітря, небо і земля,
І нотами космічний шлях встеля,
Як лине до коханого сузір’я.
Так міцно серце ти моє обплів –
На відстані космічних кораблів,
Сердечним перестуком двох світів
Лечу з тобою у краї незнані…
Серед космічно-трепетних хорів
Зорю кохання ти знайти зумів –
І сяйвом галактичних кольорів
Крізь Всесвіт - серенада про кохання…[/i][/b]
(Серенада.)
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885843
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.08.2020
- Зажди, не йди… то й що тепер, що я коханка?
Може в останнє, то хоч поглядом зігрій.
- Мені пора… (Цілунок по́хапцем на ґанку,
ти повертаєшся у свій домашній стрій.
І вже сумує за твоїм теплом альтанка…)
- Не хочу я приходу ранку!… Мій час з тобою – до світанку.
- Ти ж знаєш: дім, сім’я… А хочеш – колисанку?
- Ні, час тобі вже йти… Бувай, коханий мій!
- Прощай, кохана серця, промінь вічних мрій!
Цей шал кохання до останку на вкраденому кимсь світанку.
( А́льба (окс. alba — «ранкова зоря») — ранкова пісня, скарга закоханих на
неминучість розлуки з настанням ранку. Обов'язковий елемент - форми слова
"світанок", "зоря", "ранок" в кінці строфи.)
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885757
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.08.2020
Багряні лози винограду
понуро віти опустили –
не має вже кохання сили,
всі літні почуття позаду.
Зали́шилась підступна зрада.
Зриває вітер листя в просинь
Зарано серце лине в осінь…
Знов королівськими рядками
Шепоче Осінь вірші Долі.
З риданням падає додолу
кохання, що цвіло між нами
троянди чудо-пелюстка́ми.
Квітчаста зваба рве корали,
бо світле назавжди́ пропало.
Як шкода... бо палке-квітуче
Тепер у вогнищі згоріло,
Кохання змовкло, заніміле…
Усе, що душу мою мучить,
у осінь прагне неминуче.
Залишивши одну розраду –
багряні лози винограду…
(Септет або чосерівська строфа.)
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885660
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.08.2020
[b] [i] Від хлору сліпну, серце рветься на свободу.
Я – не екзотика! Дельфін – не акробат!
Плавник б’є сітка…
Я хочу жити в лоні дикої природи!
В неволі ж – знову шкіру точить хімікат.
Здавила клітка…
… Дресирування – немов завчені тортури.
Постійний голод, відчай, стрес на самоті.
Всі рухи – кволі…
Я б’юся тілом об людські жорстокі мури.
І лине крик, останнє соло у житті.
… Нарешті, воля! [/i][/b]
(Копла.)
(Світлина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885563
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.08.2020
[b][i]Йдемо босоніж… хвилями – тепло́…
За день сьогодні дуже напекло.
Морський пейзаж, вечірня прохолода…
і ніжки, що хвилюють пінну воду.
Гойдає море місяця чоло –
вже скільки ві́ршів в цей сюжет лягло!
Коли дрімає, ніжиться природа,
прибою шум звучить, як насолода…
Йдемо босоніж…
Торкає бриз обвітрене чоло,
відлунням серця хвилю принесло,
у морі – місяць відбиває вроду,
шепочуть хвилі про кохання оду.
… Всі почуття в цій тиші наголо́ –
Йдемо босоніж… [/i][/b]
(Рондо.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885370
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
[b][i]Місяць срібло ронить.[/i] Хмари у дрімо́ті.
[i]Берег ловить іскри.[/i] Гори – мов зітка́ні.
[i]Ніжну хвилю гонить…[/i] Море в позолоті.
[i]Місяць срібло ронить.[/i] Хмари у дрімоті.
[i]Ніч – як на долоні. [/i]Моря шум самотній…
[i]Настрою регістри…[/i] Сум нічного стану…
[i]Місяць срібло ронить.[/i] Хмари у дрімоті.
[i]Берег ловить іскри. [/i]Гори – мов зітка́ні…[/b]
( Потрійний таємний тріолет: А+В С+D a+b А+В a+b c+d А+В С+D,
два внутрішніх тріолети я позначила різними шрифтами.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885359
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.08.2020
[b] [i] (Секстина.)
Дощ накрапає осінній,
Зводить від холоду плечі.
Знову при сяйві каміну –
Тихий самотності вечір.
Сонце сховало проміння,
Ніби в димар теплій печі.
По димоходу із печі
Сонце розгойдує тіні.
Сушить сльозу недоречну
Спалах в огненній глибі́ні.
Мовби одна кровотеча -
Серце в суцільній руїні…
Нащо залишив руїни?
Знищив любов безсердечно?
Тріск від вогню у каміні:
- Зрада… розлука… і втеча…
Те́, що в душі мало ці́ну,
Стало тепер – п о р о ж н е ч а.
Всі почуття – порожнеча,
Замість кохання - святині…
Всі найважливіші речі –
Лиш від вогню напівтіні.
… Попіл кохання з дале́чі
Вітер навіяв осінній…[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=885108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.08.2020
[b] [i] (Віланела)
На шиї – червоні коралі,
Нанизані срібні дукати.
А очі – так звуть в сині далі…
Я тільки зітхаю в печалі –
Чи може так серце кохати
На шиї – червоні коралі?
Світанки, що разом стрічали,
Мов спалах, мов постріл гармати,
А очі - так звуть в сині далі…
Всі рухи твої - досконалі,
І будуть, мов маки палати
На шиї – червоні коралі…
Кивнеш мені злегка, недбало,
Немов би хотіла прогнати…
А очі – так звуть в сині далі…
Зустрінемось ми на причалі…
Тебе в моїм серці – багато:
На шиї – червоні коралі,
А очі – так звуть в сині далі… [/i][/b]
Фото - інтернет.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884965
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.08.2020
[b][i]Морське містечко мальовниче
Мережить м’яко межі мрії.
Маестро – музику мугиче,
Маляр – малює… море – мліє…
Мов Мавка, марить моя Муза
Магічним моря милуванням –
Молюски, мідії, медузи…
Майстерне мови малювання!
Могутній місяць морем марить,
Мов милий молоду милує…
Маленьке місто мене манить –
Міст молодості мій малює.
Мережить місяць мерехтливо
Між мовчазними молитва́ми
Мистецькі Мавчині мотиви,
Мандрує мостом між містами…
…Мов мишоловка москалева
Мистецький міст – маяк мулила,
Матусі мова мигдалева
«Мудріти маємо!» – молила...
… Мелодії минають миті,
Малює магія моменти,
Миттєвість мрій – мої моли́тви –
Міст молодості – майже мертвий.
Мовчить моралі мілководдя…
Маестро музику «мажо́рить» –
Можливо, молодості мода?
… Мовчить місток… міліє море...[/i][/b]
(На конкурс віршів однієї літери- тавтограм " Українська мова рідна, пречудова" шановної одноклубниці Світлани Імашевої.)
Фото - Ірини Чернишової.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884892
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
[b] [i]Скажу своєму серцю: спи спокійно,
Сум’яттям стала слізна слабина́.
Світи́ть став спомин світлим сяйвом: Стій-но!
Спини́ свій сум, солоних снів стіна!
Суворий світ… сердечні серенади
Співають спрагло світу солов’ї.
Сонети слухаю, схвильовані сонати –
Слов’янські співи створюю свої.
Старий скрипаль смичком сльозу самотню
Солодкому світанню сколихнув.
Сердезі - світу спалахом сьогодні,
Сільський серпанок силу стрепенув.
Спокуса серця – синьовода сфера –
Спекотним сонцем – стежкою село…
Сільська скарбниця – сонцеликі сквери…
Ставок – смарагдом… споришів – стебло…
… Стривожу слух: скрипаль своє слухняно
Серцям самотнім солодко співав.
Смугастий світ схвильований серпанок
Солоним серцем спомин смакував…[/i][/b]
(На конкурс віршів однієї літери- тавтограм " Українська мова рідна, пречудова" шановної одноклубниці Світлани Імашевої.)
Фото - Сергій Гузаров.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884823
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.08.2020
[b][i] Бабуся мовить: на пророка, на Іллю,
Іти нам до води – накли́кати біду,
Бо можна душу втратити свою –
Тепер до річки я сьогодні не піду…
Ще кажуть, на Іллю, русалки й водяні,
Свою збирають нечисті орду.
Свята десниця виражає Божий гнів,
Нечисті в воду всі тікають від Іллі –
(Той покидьків карати завжди вмів!)
В це свято – знають і дорослі, і малі –
Не йдуть до хати ні собаки, ні коти,
Бо будуть і хвороби, і жалі...
Молитва на Іллю - це шлях до чистоти…[/i][/b]
(Терцина.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884760
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
Гра кольору в альпійському кришталі,
Що схожий на застиглі ріки сліз.
Кристали льоду вічні, нерозталі
Із космосу цей мінерал приніс.
"Алмаз богемський", куля для Астралу,
Дар бачення, майбутнього надріз –
Гра кольору в альпійському кришталі,
Що схожий на застиглі ріки сліз…
Такі немилосердні дні настали,
Бо совість кришталева – лиш ескіз…
Відмовились від неї навідріз,
Сумління знищили, а від моралі –
Гра кольору в альпійському кришталі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884716
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.08.2020
[b][i]Іде, свідомо уникаючи людей,
Душа знов лабіринтами старими.
Того кохання сила по шляху веде,
Хоч і образа довго ще пектиме…
Аж доки серце справжній спокій віднайде.
Кровитиму я віршами своїми…
Як між рядками змовкне вічне: з ким ти? Де?!
... І обплітають все довкола рими…
У хвилі нашій - акустичній, звуковій,
Цей імпульс серця лине ультразвуком,
До тебе трепет коливання: мій, мій, мій…
Сплетінням рук… сердечним перестуком…
Кохання чисте розлилося між світів –
На тільки нам знайомій серцю частоті…[/i][/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884664
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
[b][i]Солнцеликость природы – камень точит…
Тайный мир застыл внутри самоцвета,
То Создатель чью-то карту разметил?
Или, может, расписал жизни очерк?
Тонко мастер разделил твердь агата –
Как два яблока в разрезе едином…
На два сердца раздробил сердцевину,
Чем разрушил самоцвет безвозвратно.
И в разрез - если всем нам приглядеться -
В старом облике покажется крепость.
Но умелец все разрушил нелепо,
Что когда –то назвало́сь одним сердцем.
Снова тянет их к друг другу магнитом,
Чтобы стать одним большим самоцветом.
…И горят они безудержным светом –
Безраздельностью судьбы двое слиты…[/i][/b]
( Фото - Аргентинский агат в разрезе.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.08.2020
[b][i]У самотності лі́та вже навряд
може справдитись щемне-особисте.
Білим спалахом терни від троянд,
як розірваний ланцюг із намиста.
Дивним спогадом літ із забуття
вириває троянди цвіт вогнистий,
Знов гортає сторінку нам життя
І ударами долі рве намисто…
А букет нагадає теплі дні,
Бо душа без кохання вся завмерла.
Ті троянди липневі мовчазні –
Розсипає кохання – білі перли…[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884471
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.07.2020
[b]Я дякую усім Вам за добро!
У привітаннях позитив Ваш ллється…
Бо кожен з Вас – це доторк мого серця.
Вам усміхаюсь серцем і пером,
Хоч різні і емоції, й слова –
Від них тепло, мов сонячне проміння,
Я дякую усім за розуміння,
В підтримці Вашій – і душа співа...
За побажання, втілення ідей,
За дружбу щиру дякую, щоденну -
Бо саме Ви даруєте натхнення,
І людяність, і віру у людей.
Я за дітей подякую всім Вам!
Для них – усі мої сердечні рими,
Бо стали діти в закладі своїми –
Усе тепло і вміння їм віддам…
Це почуття, коли вирує кров –
Іще на рік дорослішою стала...
Не засмутило і не схвилювало –
Я дякую Вам, друзі, за любов![/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884385
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.07.2020
[b][i]О очі… та магічна таїна,
так манить серце срібним водограєм.
В їх синь ясну, чарівну я пірнаю,
Та глибина – що не дістати дна…
Ловлю, мов хвилю, тої зміни мить –
Сумні… аж раптом лагідно-веселі…
Миттєвий спалах знов несе на скелі,
Бо в пристрастях уже в них шторм кипить.
У тих очах – торують кораблі…
Мов велетні морські бредуть шляхами.
В блакиті ллється ніжність берегами,
Ось порух вій – вже тайна їх в імлі…
О очі… мальовничий небосхил
у них принишк в пейзажі неповторнім.
Причарувала поглядом коштовним
ця магія небесних двох світил…
У царство романтичних сновидінь
Магнітом манить дно заблудлі душі.
Хоч берегтися я від тебе мушу –
Про почуття мої співає мушля:
- О твої очі… серця голубінь…[/i][/b]
(Малюнок - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884295
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.07.2020
[b][i]Тієї кави млосно-терпкі аромати
В душі пораненій – вбиває крихта ночі.
Як боляче чуття це відкидати,
все те, що кров мою теплом лоскоче.
Та зранені тобою серця шмати,
Не склеїти вже більше … не з’єднати…
… В задумі я й духмяний мій Еspresso…
Той холод рук… тремтіння їх від стресу…
Кафе затишне на пустій зупинці…
Думки… і одкровення… наодинці.
А почуття до тебе всі примарні –
Залишила я подрузі - кав’ярні.
В гірко-чуттєвій ароматній благодаті
вона зітхала… співчувала моїй втраті…[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884179
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
[b][i]Ти – принц… єдиний і коханий мій.
А я – твоя, лише твоя принцеса…
Кохання наше лине в піднебесся,
О принц… єдиний і коханий мій!
Ці почуття, неви́мовно чудесні,
Торкають серце в сподіванні мрій.
І я твоя, лише твоя принцеса.
Ти – принц… єдиний і коханий мій…
Ти тільки сумніватися не смій…
Кохання наше – світле, чисте плесо,
І в серці забринять казкові весни –
Бо не страшний коханню буревій.
Удвох пройшли крізь самі гострі леза –
Не бути тут історії сумній,
Кохання наше – світле, чисте плесо,
Ти тільки сумніватися не смій…
Так серед днів буденних та подій –
Цій казці мимоволі усміхнешся,
Бо я у ній – закохана принцеса,
В полоні вже далеких наших мрій.
І, незважаючи на труднощі та стреси,
Кінець щасливий в дивній казці цій.
… За руку лагідно до мене доторкнешся,
Ти – принц… єдиний і коханий мій… [/i][/b]
(Малюнок - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884154
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.07.2020
(Рондель.)
... Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я у піні – немов Афродіта,
звабний пасок у морі розмок…
Подих моря голубить мій крок,
розчиняюсь в блаженному літі.
Оксамитом торкає пісок…
Б’ються хвилі за день перегріті…
Я звільнила себе від думок…
Тільки море і я… в цілім світі…
Захід сонця рожево-привітний,
що у хвилях чуттєвих замовк,
оксамитом торкає пісок…
(Картина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884080
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
[i][b]Жорстокість, розум, воля – сила протиріччя -
Ти ними трон тримати намагалась,
добро дала жорстокому насиллю,
лине наказ Варфоломіївською ніччю –
І звірство-різанина протестантів сталась…
Це було, дійсно, справжнє божевілля,
в кров забруднити доньчине весілля,
У тому вчинку надлюдськім – твоє обличчя…
Загинули десятки тисяч гугенотів,
І в поколіннях все міркують: хто ти?
Чи справедлива королева – мати,
яка дозволила криваву цю охоту?
Залізне серце, почуття сталеві –
…Була такою ти, о Чорна королево?![/b][/i]
(Картина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=884046
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.07.2020
[b][i]Замулено-занедбано колодязь,
де так натхнення черпала душа.
Та все ж чуття те, з закликом: боротись!
Струмок надії в серці воскрешав.
Ледь жевріє джерельна та утіха –
Але живець того кохання дихав!
Твій спраглий погляд – символ чистих вод –
Крізь терни днів, страхів, жалів, негод…
В прозорості глибинній слід ясніє,
Кохання трепет джерело збудив,
І ось уже під натиском води,
Наповнюються всі тобою мрії.
І скільки б часу та води не утекло –
Колодязь живить вічне джерело…[/i][/b]
(Художник Юрій Пацан "Біля криниці")
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883920
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
Я читаю тебе з року в рік,
відчиняю міжпростірну браму.
Розумію тебе так же само –
через відстані, пам’ять і вік.
В білий гребінь убрався потік:
то вирує глибинне між нами.
На пісок котить літо слідами,
пінний слід - ніби наскрізь пропік…
І крізь шторм, яким кожен хмелів,
Безкінечно-стрімкий, неозорий –
Розумію тебе я без слів.
Почуття – розливаються морем,
Вітер хвилі безкраї колише…
…Я прошу: ти почуй гучну тишу.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883896
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 25.07.2020
[b][i]Кажуть, Горгона – та́ іще потвора,
та, поміркуймо, хто її зробив такою?
За що красуня, донька Бога моря,
Несла зміїний німб над головою?
Обманута жорстоким Посейдоном
у храмі мудрої, та мстивої Афіни –
Вона в гнітючій темряві до скону,
повинна жити в образі зміїнім.
Та від наруги все ж знайшла спасіння –
Красивий погляд всіх карав своїм гіпнозом.
Живе все – оберталось на каміння,
Бо спечені на камінь серця сльози…
…Став прихистком горгонам острів в скелях,
Там небезпеку сестри точно не чекали,
Поява ж швидкокрилого Персея,
З щитом дзеркальним – був для них, як спалах.
Відсік серпом їй голову одразу,
І народила вона сина Хрісао́ра
та ще крилатого коня Пегаса –
й сконала в муках, бідна та потвора.
Образа, подив, гнів, жіноче горе -
в застиглім погляді останньому у неї...
…І прославляють у віках Персея,
За знищення жахливої потвори.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883822
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.07.2020
[i][b]До Києва під захистом щита
потрапила із жалю брата-гридня.
Із Любеча, наївна і проста,
жила спочатку в голуб’ятні та,
краса якої стала князя гідна.
Вже доля в’ється в світлі терема,
де ключниця Ярина – ніби мати.
Стара прислуга вирішить сама,
що помочі їй кращої нема,
хто б міг так прислужити і подати.
...Купальське свято трепетні вогні
кохання запалило у загравах.
Вінок купальский…вершник на коні…
і папороть, що мріяла вві сні,
знайшли удвох із князем Святославом.
Кохання билось …всім наперекір,
усупереч традиціям, законам.
Вогнями та любов несла до зір,
це справжнє почуття, мов поводир –
між юними повік не охолоне.
Та знищила нерівне це злиття,
княгиня-мати - розірвала душі.
Забрала і коханого, й дитя,
відправила любов у небуття,
заславши геть з очей своїх Малушу.
Боротися – не мала змоги й сил…
…Багато літ вже пронеслось над ними.
та знов Малуша встала із колін –
на трон зійшов її єдиний син,
той плід кохання, княжич Володимир.
Достойний батька красень молодий,
мав очі Малки – лагідні і сині…
Він гідно ніс князівськії бразди,
від нього до Христа ведуть сліди –
від сина Святослава і рабині.[/b][/i]
(Картина - інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883734
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.07.2020
[b][i] Величие бессмертной красоты
Искусный мастер для творенья выбрал.
В кости слоновой наваял черты
И полюбил, на удивленье Кипра.
Скульптурной девой он был ослеплен –
Прекрасный лик, точеные ланиты,
Ее глаза - лазурный шепот волн
у острова богини Афродиты.
И день, и ночь в закрытой мастерской
Влюблялся в плод волшебного искусства…
Богине жертву приносил с мольбой:
- Прошу, ты пощади святые чувства!
Любовью сердце билось и рвалось –
Вняла богиня той мольбе упорной.
…Огнем души порозовела кость,
В отточенной фигуре рукотворной.
И было столько в сердце том тепла –
Казалось, он дыханьем ее греет.
От чувств глубоких дева ожила,
Легенда эта сквозь века прошла –
Любви Пигмалиона с Галатеей …[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883658
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 22.07.2020
[b][i]Мы летом все от зноя ищем тени,
И окунаем тело в ту прохладу.
Так от огня несбывшихся стремлений,
Мне душу остудить свою бы надо…
Кипят в ней, огненно- стихийной, взрывы,
Вдоль раскаленной – носятся галопом.
Вся буря чувств – стрижами над обрывом,
Ведет судьбу земным калейдоскопом.
Всплеск. Поворот. И огненным узором
В зеркальном мире – чувства витражами.
Как-будто бы искусным режиссером
Все драгоценное мы в сердце отражаем.
Пигменты красок в жизненном пасьянсе –
Я прятала от боли ненадежно…
И вновь калейдоскоп рисует шансы,
Осколки собирая – все, что можно.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883558
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 21.07.2020
[b][i]Мне кажется, мы с разных плоскосте́й.
А может, дело в разных измереньях?
Лучистый взгляд, скользящий с удивленьем,
под кареглазо-теплый фон полей.
Тот дерзко-золотой лучистый свет
Алмазы отразит на фоне фетра.
– Конечно, дело в шляпе, – шепчет ветер, –
И никакого шарма в Даме нет…
Короткий взмах – ресниц тех баловство –
И пляшет от любви кардиограмма.
Прошу я Вас: снимите шляпу, Дама!
Скорее уберите колдовство.
Один короткий грациозный жест –
И шелком по плечам шальные пряди…
Я понимаю: волшебство не снято.
…Наверно, что-то в этой Даме есть…[/i][/b]
(Картина - интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883445
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.07.2020
Безсилий гнів
Від слів холодних, кинутих недбало,
Розсипавсь мороком й полинув геть у даль.
Не треба слів…
Байдужістю Ви все мені сказали,
та дріб’язкова вже ця незначна деталь…
Німа печаль,
Що підступила з чорними птахами,
Гуртом знялася й відлетіла в чужину.
Пустий причал,
У світі, де ми трепетно кохали,
Думки невтішні я подалі віджену.
А час іде…
Загублене життя в торішнім листі
відшукано, але то справа непроста…
Зірву з грудей
із Вас – дешевовартісне намисто
і відчуватиму все з чистого листа…
З нуля життя
почну тепер сама в чужому місті
щезає слід дешево-штучних намистин.
і в небуття
відійде з Вас підроблене намисто -
не каяття...а пізні декілька сльозин.
(Картина Витушко Євгенія "Осінь".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883268
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
[b][i]Рожева фарба, що лягає на покоси,
в задумі сонце, ніби «Зглянься», небо просить:
Ти не зрони на колоски свої росини,
тримай міцніше їх у далі своїй синій.
На знак угоди - небу хмари розгрібати,
адже стоять ще в полі золоті хліба ті.
За те, що урожай зерна такий хороший,
за сонце й дощ, за все - спасибі ласці Божій!
Ми у молитві, як один, усі єдині –
Хай без війни живуть простори жовто- сині.
Мов подих ллється полум’яне те прохання…
...З промінням сонця, з тим покосом на світанні.[/i][/b]
( Фото - Анни Прогнімак.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.07.2020
[b][i]Спочатку в серці жевріло було -
зростає жар чуття того вогненним тиском.
Він душу роздягає наголо
І виділяє сонячне тепло,
Ударна хвиля…вибух зовсім близько.
Кохання – ніби спалах двох планет,
Яскраве зіткнення двох тіл у піднебессі,
Розряд двох душ, що оспівав поет –
Тротиловий у нім еквівалент –
жагучий...некерований...чудесний.
Миттєвий спалах знищить на шляху
Всі негаразди та життєві перепони.
Ваганням місць немає і страху –
Реакція пішла по ланцюгу –
Тут діють тільки відчуття закони…
А серце, що блукало у світах
У непроникній, мега-щільній оболонці,
у парі в невагомості літа,
Його теплом кохання огорта –
Мов спалах той, що бачимо на Сонці…[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883160
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
[i][b]...Одним єдиним натиском руки…
(Любити край завжди навчала мати...)
Район наш історичний Зміївський
Вже перестав на карті існувати…
В обуренні хвилюється народ,
Донець козацький в подиві вирує,
Вали Змієві… рай земних щедрот,
Чомусь тепер все об’єднав Чугуїв.
Так, руйнувать – це Вам не будувать,
До Харкова тоді б вже приєднали.
… Цей натиск кнопки... підпис і печать –
Забракло слів…повірте, їх замало.
І кожен з нас тепер абориген
В єдиній до сьогодні Зміївщині.
Одна надія на місцеві ОТГ –
та нашу силу знову подрібнили…
Але коріння в нас таке міцне –
Ліси, лани та вод озера сині –
І ця негода, ніби сон мине,
Ми любимо свій край –
це головне,
Ти завжди будеш, моя люба Зміївщино![/b][/i]
( Фото - Оксана Лахтина.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=883090
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.07.2020
[b][i]Когда я буду в жизни Вам нужна,
в остывшем сердце не будите жалость.
Осталась равнодушия стена –
Там были Вы, когда я в Вас нуждалась.
Без Вас живу свободно, хорошо –
Бежать не буду я от Вашей тени.
И даже сон навязчивый ушел,
Пройдя без смысла мили отчуждений…
Сквозь горечь ощутила жизни нить,
вернулись настроение и силы -
Горячим сердцу моему не быть,
Ведь чувства свет в ледник Вы превратили.
Я помню, Вы любили лесть и ложь –
ошибка сердца, тот, кто очень дорог…
Ты каждый день, как вроде не живешь –
и только боль осталась после ссоры.
Но я живу. А бумеранг тот – к Вам …
Вы помните, как чувствами ударили?
…И два чужих, далеких существа
живут теперь на разных полушариях.[/i][/b]
(Фото- интернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882860
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 14.07.2020
[b]... У тиші краплями збігає час…
Він стрілки сонні підганяє вперто.
Історію вже пишуть не для нас –
На тлі безсоння - змазані сюжети.
Залізно діє правило життя –
Що заварив, то те вже і вихльобуй.
Душа німіє…а коли б знаття,
Що той порив лишить пітьму по со́бі!
Жагу вогню на сплату тих боргів
не залишили б... серця сподівання,
а не брехню, як правду б в серці грів…
щосили… зберігаючи кохання.
Але ж відчула: серце кам’яне –
Глухо-німе до болю та образи...
... Минуле вперте стрілка прожене
і рани долі зарубцює …з часом…[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.07.2020
Для кохання не існує вчора
І воно не думає про завтра.
Почуття глибинно-неповторне,
Пристрасть, ласка, часом – непокора –
Непідвладна розуму ця мантра.
Бачить серце, що очам не видно,
в райдугу фарбує будні сірі.
Спрагу втамувати необхідно
з тим єдиним, відданим та рідним,
трепетно смакуючи довіру.
Для коханих зустріч незабутня:
На шляху життя зустрілись двоє...
Губить сенс минуле і майбутнє,
розлилося почуття могутнє –
поряд бо душа-близнючка тої.
…Кожен з нас під Божою рукою.
(Картина Тетяни Сергієнко "Двоє біля річки".)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.07.2020
[b]…У Вас немає нових повідомлень,-
Монотонно мовить оператор,
Гасне в сумі день такий чудовий,
важко знак уваги твій чекати -
не дійшов той лист до адресата...
Сумні квіти - знічено завмерли,
Пожовкли... вже до чого тут слова?
вірного кохання світлі перли –
у кожній квітці - почуття співа!
…а пошта щось мовчить голосова…
Між нами - тисячі нестерпних миль –
від цього, наче тінь - душа палка.
… І сумом замітає заметіль
немов у свіжу рану сипле сіль,
мелодія дощу замість гудка…[/b]
(Фото- інтернет.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882483
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020
[b][i]Горять у морі золотавім соняхи,
обласкані промінням та зігріті,
Мов поцілунком тягнуться до літа,
і хвилюванням цим - забракло подиху….
Такі вони зворушливо-тендітні
Та полум’яні в почуттях незнаних –
Здавалось, це енергія коханих,
Застигла у жовтавім моноліті.
І тягнеться вогненно- теплим личком
Вся сонячна душа, яка дрімала,
Чекає в сподіваннях зустріч-спалах –
Побачення із літом її кличе…
...і це чекання, як сама любов - величне.[/i][/b]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=882437
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.07.2020