| Сторінки (12/1140): | « | 1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 | » |
Пригніченість зникає та зневіра,
Щоразу силу люд в собі знаходить.
Дух волі в нас, бо ми не маса сіра,
Та гідність працелюбного народу.
Шевченка розуміємо з роками.
Дух вірша – вихід нації з депресій.
Майдан (аби не стати кріпаками!)
Стояв з ним за народні інтереси.
Жертовність, витривалість Кобзарева –
Як спротив деспотизму й тиранії.
Людини совість чиста, кришталева,
До волі шлях… Поет про неї мріяв!
Звучать слова. Говорить в них минуле.
За правду у війні вони присутні…
Хай чує світ – ми Батька не забули:
За волю! Україну! За майбутнє!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907383
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.03.2021
[i]Над Лиманом знов щасливе сонце сходить,
Геть тікає сум самотніх довгих зим.
І шепочуть пісню дивну тихі води,
Як співали нам раніше молодим.
Знову берег тягне спогади магнітом,
Плаче, стогне дерев’яний чуйний пірс.
Скільки років будуть в серці світлом жити
Сльози суму із вербових довгих кіс?
Проводжають захід сонця люди інші,
Вже інакші зорі в мареві ночей.
І озерні води стали ще тепліші –
Та сльозою в них кохання все тече.
Над Лиманом знов щасливе сонце сходить
Наче кличе, так схвильовано зове…
І хлюпочуть пісню серця сиві води –
Проводжають нашу юність серед верб.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907341
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
Душа тендітна тягнеться до світла,
Від теплого - розкриється тюльпаном.
Жіночим щастям так вона розквітла,
Краса її від того, що кохана
Хай буде жінка ласкою зігріта,
Вона ж бо невибаглива в потребах.
Зі снігу йде незламним першоцвітом,
Життя жагою тягнеться до неба.
Не називайте жінку ви слабкою,
Ми для родини зрушимо і гори.
Бо на плечах у «квітки» отакої
Робота, діти, дім, ошатність двору.
Тож крутимося ми без перестану,
(Про будні не одна такі розкаже.)
А свято - розквітає від тюльпанів:
Яскравих..сонцесяйних... з макіяжем,
Промінням - усміх березнево-щирий.
Весна, здається, жінку обіймає.
Я побажаю українці миру,
І щастя у тюльпановім розмаї...
Зі святом! Квітування всім бажаю!
/Фото Slava Kushvalieva /
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.03.2021
[i]Як пахне сіном затишний сарай,
Терпку духмяність зберігають стіни.
Бабуся доїть кізку. Я – дитина,
До козеняти шепочу: Чекай!
Діжде́мося удвох з ним молока,
В цій справі заважати не годиться.
Біленька цівка падає в дійницю...
Як нетерпляче кожен з нас чекав!
Бабуся на малечу позирне –
Крізь марлю мусить молоко зцідиться!
П’ємо солодке, з пінкою, парне
Дівчатко, козенятко й наша киця…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=907221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.03.2021
/копла./
Те щастя, що було на двох,
Відтворюю в уяві знов –
Цвіте каштан.
Мов років не було стількох,
Весни порив усе зборов,
Не стало ран.
Крихкий відновлюється міст,
Здавалось, в душах пусто там –
Зв’язок живий.
Змиває дощ журбу та злість,
Убралась в квіти самота,
Бо поряд Ви.
Мостила стомлена душа
В каштаново-блідих тонах
Життя канву.
Весняний дощ тепло лишав,
З душі моєї рідина
Лилась в черству…
/Художник Кирило Суханов ./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906826
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.03.2021
[i]Дитинства спраглі, теплі роси…
Маленькою по них бреду.
От – у дитячому саду
Дідусь мене лишитись просить.
Примхливо я копилю губи,
Мені не до вподоби тут.
Тому з козою мій маршрут,
Що поряд дід припнув мій любий.
Сама дороги я не знаю,
тому я Марту відв’яжу.
(В оселю та не йде чужу –
Веде до рідного сараю.)
- Де ділась дівчинка прибула?!
Дорослих лемент не вщухав.
А я на свіжих лопухах
В сараї, стомлена, заснула.
…На полі – прикорінь козиний –
Дідусь нас зразу «розкусив».
Більш не чіпатиму кози,
Коли отримала лозини…
Я, переживши грім скандалу,
Вернула Мартин мотузок –
Але ніколи в дитсадок
Рідня мене вже не здавала… [/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906781
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.03.2021
[i]Вже березень… та сиплеться до ніг
Білявий красень впевнений і впертий.
Танок сніжинок в срібній круговерті –
Останній козир в рукаві зберіг.
Розлогий дуб – могутній восьминіг,
Всміхається красі такій відверто.
В розкішнім сріблі чистий, незатертий
Блищить коштовним сяйвом вранці сніг.
На землю тільки, стомлений, приліг,
Щоб відпочити з вранішніх концертів –
Й розтанув… залишивши на мольберті
Чуттєву згадку про весняний сніг.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906515
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
[i]С детства верить слепо
Не перестаю,
Что есть рай на небе –
Светлых душ приют.
Где-то в бездне синей,
Сбросив тела груз,
Льнёт душа к вершине –
За неё молюсь.
И в мольбе воздеты
Руки у меня,
Там, в потоке света,
За чертой – родня.
За усопших свечи
В каплях дождевых,
Слушает нас Вечность,
И рубцует швы.
…Где-то в синей бездне,
К Богу обратясь,
В Царствии Небесном
Молятся за нас.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906497
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 01.03.2021
[i]Я тридцять років говорю з тобою...
(Так вірю, що ти поруч весь цей час.)
Стікає свічка теплою сльозою,
Мій вогник віри у роках не згас.
Продовжують в житті моїм світити
І падати любов’ю в кожний вірш
З тобою разом вивчені молитви,
Твоє тепло, дароване раніш,
Для нас ти там заступницею стала,
Несе палку молитву білий птах.
Забракло слів… повір, їх так замало,
Хай мовить серце, як мовчать уста.
Моя бабусю, ангеле мій сивий,
Я дякую за всю любов твою.
Надію маю, що ти там – щаслива,
що ти, моя хороша, у раю.
Що ти живеш у Царствії небеснім
І бачиш наші радощі й жалі.
Бо пам’ять серця та любов не щезнуть
На небі і на грішній цій землі…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906479
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.03.2021
[i]В натхнення незборимій силі,
Як в морі бачу я себе.
Мазками Муза на мольберт
Наносить шторму білі хвилі.
Несе вона у світлі мрії,
Мій світ рятує із руїн,
Знаходить істини мої,
А бриз морський печаль розвіяв.
В натхненні б’ється сила шторму,
Захоплення, шалений крик,
І запал, що в мені не зник
В самотній величі простору.
Немає розкладу в натхнення,
Є пристрасть від звучання слів,
Які душею переплів
В повітрі, що живе в легенях.
Поезії бурхливі води,
Небесний дар спрямую Вам.
… А бриз солоним обдавав
І ніжився від насолоди…[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906404
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.02.2021
[i]Лучистым счастьем теплится погода,
Весенний день снега и льды крушит.
Весна – это не просто время года,
Это, скорей, цветение души.
Дыханье свежим воздухом нальется,
Вдыхаю трав слащавый аромат.
Слепит глаза, лицо ласкает солнце –
Сезон тепла на радости богат.
Душа поёт весенних дней аккордом,
И ноты те – волшебно-хороши.
Идет Весна величественно-гордо –
И все мечты и радости вершит!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906283
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 27.02.2021
З приходом першого тепла
День пронизала блискавиця.
Весна у шати одяглась –
Кокетка-пані чепуриться.
Проміння-іскри із очей
Грайлива звабниця пускає.
Приваба дню вогнем пече –
В нім почуття бринить безкрає.
Весна для подружок-беріз
Нові прикраси дарувала.
День першоцвіти їй приніс,
З-під снігу зацвіло чимало.
Для неї – наймодніший спів
(Прохав сімейство солов’їне!)
Хотів догодити усім,
Укрив плащем зеленим спину.
Улещував, як міг, Весну –
Весь день коханням теплим дихав.
Та так в турботах і минув,
В жіночих нескінченних примхах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=906168
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.02.2021
/кансона/
[i]Дождь рисует круги на воде.
Робким шагом крадется весна.
Люди светом надежды полны,
Взаперти столько дней просидев.
Пусть погода еще холодна,
Верят все: дни зимы сочтены.
Этот праздник прихода весны
Дышит счастьем на каждом холсте.
Вёсен первые чудо-шаги,
Теплый отзвук в себе береги.
В трудный миг пусть спасеньем придет
Дождь, что в лужах рисует круги.
Счастья формулу не прогляди –
На воде её пишут дожди…
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905987
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2021
[i]Тихо тает свеча
В канделябре старинном.
Чувства – шторм океана
Под приглушенный свет.
Пусть согреет очаг
Вечер наш у камина,
Откровенья романа,
Что поэтом воспет.
Сердце рвут скрипача
Ноты песни невинной.
Кровь вскипает вулканом –
Ничего краше нет.
Эти звуки звучат
Так тепло и глубинно,
Как во сне – долгожданный
Вечер счастьем согрет.[/i]
/Фото Марии Мироновой./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905985
рубрика: Поезія, Лирика любви
дата поступления 24.02.2021
[i]/акровірш/[/i]
[b]П[/b]розаїк наша і поет,
[b]А[/b] ще – і подруга чудова –
[b]Н[/b]езламної душі портрет
[b]І[/b] в Ніни – це першооснова.
[b]Н[/b]емає вже тепліших слів
[b]І[/b] рима б’ється з хвилюванням
[b]Н[/b]апевне, Клуб до Вас не цвів
[b]У[/b] прозі щирій про кохання.
[b]З[/b]доров’я зичу й теплоти,
[b]Ю[/b]рби Вам читачів до серця.
[b]В[/b] КП – 100 років ще цвісти.
[b]І[/b] хай Вам тепло тут живеться.
[b]Л[/b]егкої Музи та пера,
[b]Е[/b]нергії та позитиву!
[b]Є[/b]днає Клуб нас для добра,
[b]М[/b]ир творчості й таланту ниву!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905709
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
[i]Вона – легенда, жриця Терпсихори.
А Він – цар моря, геній-мариніст.
Кохання дні*, сум’яття, непокору,
До смерті кожен в чистоті проніс.
Він молодий був, запальний і ніжний –
Вся щирість серця, як конвалій сніг.
Вона ж була за сценою заміжня,
Обравши славу Прими, а не їх…
Удвох би їм, як дві зорі палати –
Марія ж просить, щоб навік ішов.
В прощанні – крик рожевого пуанта,
Що розтоптав, понівечив любов…
Лишилася на сцені горда Прима,
Цар моря серцем зболеним писав.
У полотні – вся туга незборима,
Стихійність, пристрасть, почуттів краса.
Сім’я… дві жінки… щастя для сторонніх…
А наодинці – у руках пуант…
Він подумки з Марією Тальоні,
Горить вогнем спокуси океан.
Йшла в небо... Про стосунки нетривалі
Дочці розкрила, сум душі пропік…
І попросила, щоб букет конвалій
Івану в квітні слала кожен рік.
… До смерті Айвазовський в тижні вербнім
Отримував букет, що гріє кров.
Так його Муза, джерело натхнення
Благала вибачень за знищену любов.[/i]
/Фото Приходько Ірини "Натюрморт з конваліями"/
* Історія кохання відомого художника-мариніста Івана Айвазовського та прими-балерини Марії Тальоні
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.02.2021
Сховалось сонце за туманні сині,
Бурхливі хвилі, втомлені, лягли.
І зазирнуло небо у глибини
Морської загадкової імли.
Романтик-місяць шхуні гладить спину,
Сріблить коштовним щогли та корму.
Здається, в неї – крила лебедині,
Які тріпочуть пристрасно йому.
Так часто море й небо у двобої,
Штормить простори їх душевний стан.
Навколо небо, що злилось з водою,
Посеред бурі – звичний капітан.
Той спокій руху, впевненість штурвалу,
Під грім та спалах, шмаття сірих хмар.
До неба пінні гребені злітали –
Помилуй! – Та мовчав небесний цар!
Тримався мужній та стійкий вітрильник –
І стихли хвилі… штиль… морський пейзаж.
В сміливці кожнім – море всереди́ні.
Скорив стихію вправний екіпаж.
Їх сила волі, злагода в команді
Потрібна, коли все – живий фонтан.
Життя рятує всім суворий, владний,
Та перш за все – безстрашний капітан.
Рожеве небо крізь туманні сині
Лебідці проторує довгий шлях.
І б'ється море в хлопців всереди́ні,
У кожного із них – навік в очах…
(Український художник Артерчук Віктор «Блакитна мрія»)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905635
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.02.2021
Протистояння. В наступ йде Майдан,
Шалений обстріл снайперами вранці.
І косить Інституцьку смерть бліда –
Ведуть вогонь прицільний по повстанцях.
Пліч-о-пліч академік і студент,
На барикадах догоряють шини…
Вражаючий історії момент –
В руках народу – доля України.
Несуть герої мужньо власний хрест,
Чиїсь батьки, і діти, і кохані,
І Янголами Світла до небес
Летять за світле «завтра» над Майданом.
Тріпоче вітер синьо-жовтий стяг.
Країна згадує серця гарячі:
Людську відвагу, дух боїв-звитяг,
Під «Плине кача»** Україна плаче…
*20 лютого 2014 року.
**Пісня «Плине (пливе) кача» українська тужлива народна пісня. Стала широковідома після її виконання під час реквієму за загиблими учасниками Революції гідності.
/Картина української художниці Марії Федюк «Ангели Світла. Ангели Свободи.»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905516
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.02.2021
/акровірш/
[i]Наливаються бру́ньки клейкі,
Енергійно виспівують бджоли,
Холод тане в дзюрчанні струмків,
А зима тихо сходить з престолу.
Йде весна… верби вкрилися в пух,[/i]
Вслала зелень махру-покривало.
Ех, і вітер розсерджений вщух –
Серед пролісків віє помалу.
Над ставком, де рясна рогоза,
Арендує житло рід качиний,
[i]Довгий, надто лінивий сазан,
Акробатом показує спину.
Розпустила над плесами вод
Українка-верба довгі коси.
Є у цьому одна з насолод –[/i]
Вона вроду свою бачить в просинь.
Срібна рибка б'є в дзеркало-брод -
Іскрометні стрижі ловлять миттю.
Мед зібрав комашиний народ,
[i]Квіти люблять метелики спритні.
Осокір скрив колиску з очей –
Хатку ремеза – все, як годиться.
А між рогозом річка тече …
Ніжить серце пташине водиця.
Навіть котик, шукаючи пару,
Яблуневим піддався нектарам…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905265
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
[i]Весна дарує всім тепло безмежне,
Кохання перше - молоді бруньки.
Тримай його в руках ти обережно,
Хай кріпне пагін сонячно-гінкий.
Твій крик душі – кораблик паперовий –
Струмками весен ранніх завітав.
І я відчула, ніби поклик крові
Мене до тебе кличе, Капітан…
В пралісу царство янгол-охоронець
Кохання човник радісно приб’є.
Весняним квітом тягнеться до сонця –
До тебе, любий, все єство моє.
Весна-красуня молодість поверне
В краю кохання, де серцебиттям
Пливе кораблик в чистоті озерній,
І квітне в веснах сила почуття.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905193
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
[i]Вступає у свої права
Грайлива пані таємнича.
Під пензлем – в зелені трава,
Веселик на тепло курличе.
У небі хмарок білизна
Розтопить чорноту сердиту.
Ледь чутно дихає Весна,
Купає очі у блакиті.
Майстриня свіжості в красу
Фарбує всі похмурі ранки.
Хай щезнуть холод, зло і сум
Під спів гаївки та веснянки.
Хто з нас оновлення жадав –
Підтримає та обігріє.
Вона ще зовсім молода,
Але пробуджує надії.
Розтануть відчаї, печаль –
Готуй вже віз та кидай сани!
Надії світлі зустрічай,
Іде Весна – тендітна панна…[/i]
/Світлина Leanne Marshall "The City Blond"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=905182
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.02.2021
Крізь всі рядки б’є полум’я, неначе
Хоробрий воїн в них, не квола жінка.
Пульсує кров, жага життя гаряча –
Така вона безсмертна Українка.
Талант та сила духу небуденна,
В тендітній пані – сила патріота.
А поруч – велич Моцарта й Шопена,
Фортепіано незабутні ноти…
Гармонія людини та природи,
Вся складність суперечливих стосунків,
Палка любов, яку в собі знаходить,
Ця хвороблива українська юнка.
В ній – магія поліського фольклору,
Пісні народні, думи та обряди,
Той чар озер, росистих луків, бору
Зерном чарівним в драму-казку падав.
Озвалась Мавка у народнім серці
В самопожертві та красі взаємин,
В поеті чуйнім – Муза її б’ється,
Щоразу Лесю іншою взнаємо.
Як світла чайка лине попід хмари –
Натхнення міцно розправляє крила,
Про справедливість для народу марить,
Хвороба – мрій про щастя не спинила.
І хоч від болю зводить губи й сушить –
Звучать теплом прості рядки відверті.
Очищують, підносять людям душі,
Проклавши шлях для Лесі у безсмертя…
*25 лютого – 150 років з дня народження Лариси Петрівни Косач /Лесі Українки./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.02.2021
До Дня вшанування учасників бойових дій на території інших держав: 15.02.1989 виведення радянських військ з Афганістану.
Вони не обирали власну долю,
А підкорялись відданим наказам.
Афганістан ми згадуємо з болем,
Війни відгомін кожне серце вразив.
Так, час лікує тіло ветерана,
А от чи душу зцілить – невідомо.
Він побратима в «чорному тюльпані»
Зі скель чужинських віддає додому.
І тридцять років удові не спиться
(А чи вдова? Бо безвісти він зниклий…)
Чекає чоловіка молодиця,
Хоч до самотності із часом звикла.
Можливо, десь він інвалід-каліка?
По фото пам’ятають батька діти…
Війна, війна… несправедливий виклик –
Навіщо біль та смерть ідуть по світу?
…Від квітів на снігу – забило подих,
Живі схилились в сумі винувато.
Чужу війну й героїв справжніх подвиг
У шані до звичайного солдата
Ми мусимо... повинні пам’ятати.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904825
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.02.2021
Кохання справжнє не йде з роками,
Воно долає зло й перешкоди.
Не пристрасть сліпне в Вас до нестями –
Чеснота щира та боговгодна.
В два серця – ніжність, добро, жертовність -
Гартують силу родинну з часом.
Тримайте міцно своє, коштовне,
Меди спокуси минайте ласі.
Не забрудніть свій кришталь гріхами,
Не треба рідним ударів, болю.
Діліться щастям, теплом з коханим,
Бажаю стріти всім власну долю.
/Ілюстрація - з інтернету./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904648
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
[i]Пейзаж зимовий… паморозь рядка,
Над хатами угору йде димок.
У білій шубі наша Зміївська,
Красуні сніг цей – справжнє ескімо.[/i]
Мороз рум’янцем, чути ніжний хруст,
Підступний лід присипав сніжний пласт.
По вулиці заметеній пройдусь –
Здавалось, у красі – спинився час.
[i]Вітри із поля вибрали мішень –
Вони зі мною грають у сніжка́.
В сліпучім сяйві джерело натхнень,
Краса Лиману – рідна Зміївська.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904631
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.02.2021
Сміливий вітер схилами співав
Траві шовковій тиху серенаду.
Крутилась від кохання голова
У чебрецево-дивних ароматах.
Стелилась в ноги шовком ковила,
Грав вітер теплий із її волоссям.
І раптом пісня інша ожила –
Дівоче, ніжне світом полилося.
Клубком звернувся в сірі типчаки,
Розтанув в насолоді чуйний вітер.
Про щось народне голос вів дзвінкий,
Лунав над схилом тембр той колоритний.
Здавалось, пісню журавлі несуть,
Душа жіноча щось благала небо.
Прислухайсь: український степ красу
В дуеті з вітром донесе й до тебе…
Автор: Білоозерянська Чайка
/ Надихнуло чудове фото Андрія Любарського «Ходосівські схили.» с.Ходосівка, Київщина./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904549
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
Люблю Лиман. Це затишне село –
Чутливої краси бентежний подих.
Чи випав сніг, чи розлилися води,
Сум’яттям почуттів бере в полон.
Люблю Лиман в ошатності дворів,
що навесні в деревах буйночубих.
Такий охайний він та серцю любий,
В садах квітучих пишно забілів.
Люблю Лиман. Городи восени,
які частують щедрим урожаєм,
Добірне віниччя село збирає,
А на полях стрекочуть цвіркуни.
Люблю Лиман. Подібно журавлю,
Я віршами над озером літаю –
Чудові інші села та міста є,
Та я Лиман замріяний люблю.
/фото села - від пані Любові Тищенко/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.02.2021
[i]В савані – дикім краї,
В чагарниках спокійних
День здобичі шукає
Красуня-звір граційна.[/i]
Поранена левиця,
Потрапила в капкани.
Аж стогне бідна киця –
Болять їй свіжі рани.
[i]Голодні левенята,
матуся йде на лови.
Де вже неситим спати?
Пішла, хоч нездорова.
[/i]
Бо у відсутність лева
На ній одній малята.
Савани королева
Готова полювати.
[i]Так дошкуляє спека
І мучить, хвору, спрага…
Ось стадо недалеко,
В очах – вогні відваги.[/i]
Порушити цю тишу –
Перетворитись в здобич.
Та дика кішка інша
Йде зраненій на поміч.
[i]Одна веде за вітром,
В атаку друга – миттю.
Той рик-тріумф в повітрі –
Їх сім’ї будуть ситі.[/i]
Залишити у скруті
І в звірів не годиться.
Стрибок – харчі здобуті!
Пирують дві цариці…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904146
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 09.02.2021
[i]…Іду я вздовж пустої колії,
Забрали потяг вранішні тумани.
А з ним – і сподівання всі мої,
Бо втратив я тебе навік, кохана.[/i]
Гітари за плечима ніжний дзеньк,
Мов унісон розгубленій печалі.
Я був тобою сповнений щодень,
Подумав, що і ти цього бажала.
[i]Пліч-о-пліч йшли крізь смуги всіх невдач,
Й, коли гадав, що більше не сторонній,
Відлунням твоє знічене «пробач»
Байдужими акордами вагонів.[/i]
Розпеченим залізом скрегіт-скрип:
Напевно, ми з тобою справді різні.
Не чуєш під гітару серця крик –
Тобі я пісню написав запізно…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=904045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.02.2021
А чи кохав? Чи просто жив в теплі?
Все думала… згубила часу лік.
Ковток вина, застиглий в кришталі,
Запізні сльози краплями на склі –
Одна. В жалі.
Твої чуття були прогірклі та цвілі,
І тане свічка на заставленім столі:
-То де ж кохання від якого ти хмелів?
Пішов в нікуди… без пояснень. Сніг білів…
Німий. Без слів.
А як же літо? Серед квітів та джмелів,
Ти залицяннями, мов чарами обплів.
Були ми поряд, ніби пара журавлів,
Тепер, із раною, без сил я на землі –
А ти – вцілів…
/Надихнула чудова проза пані Ніни Незламної: http://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902803
Дякую!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903987
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
/сонет-пентолет, подвійний тріолет/
Дощем змиває спогади віддалені,
Що міцно вкорінились в голові.
Ви неймовірно болісне запалення,
Дощем змиває спогади віддалені –
В душі моїй, байдужістю пораненій,
Засмученій і майже неживій.
Дощем змиває спогади віддалені,
Що міцно вкорінились в голові.
Як ті дерева, бурею повалені,
Дощем змиває спогади віддалені –
Вас на воді малює віддзеркалення,
Немов мене під зливою провів…
Дощем змиває спогади віддалені –
Що міцно вкорінились в голові.
/Надихнула картина Моніки Луньяк, Польща./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903969
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.02.2021
Місяць у повні.
В чорному морі зірковім
Нашій розмові
Певно, не буде кінця,
Промені світла з любові перлинно-коштовні
В зоряній єдності нам окриляють серця.
Зірка до зірки –
Рибкою блиснуть в безодні,
В темені водній
Замість промовчаних слів…
Стало супутнику в морі самотньо та гірко.
Світ без кохання земного, звичайно, змалів …
Він, срібноликий,
З моря піднявшись по пояс.
Враз заспокоївсь
В аурі сплетених душ
І поєднав наші долі під сріблом довіку…
Потім, щасливий, у морі пірнав він чимдуж –
Бачили в цьому ми перст неземного Владики.
/Картина арт-дуета Frank Moth, Греція./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903897
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.02.2021
[i]Через багато років вірші ранні,
Здається, набувають інший зміст.
Неспокій та збентежене здригання
І з юністю моєю дивний міст,
Було багато ліри про кохання –
У юних – це природно – крові зов.
Палкі, нестримні, часом ураганні,
Коли порив сердечний не схолов.
І застрягав клубок чуттів в гортані,
Аж смуток-післясмак свій залишав.
Хвилюють й досі змістом вірші ранні,
А отже – не зачерствіла душа.
[/i]
/Шпалери - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903719
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.02.2021
Палке тепло
Від потиску долоні,
Як бите скло,
Що рани завдає.
Вже Ваше… то колись було «твоє»,
Коли була ще у твоїм полоні.
Імлистий слід
Пекучий та солоний –
Це живопліт
Між вчора та тепер.
Мрячить у спогадах забутий сквер,
Сльозами вмились посірілі крони.
Твоїх очей
Ледь видима усмішка
Чомусь пече,
як в свіжій рані – сіль,
Завдаючи мені забутий біль –
Такий різкий, раптовий та невтішний.
Твоє тепло…
Ох, вибачте… так, Ваше…
Вже відійшло
За почуттів межу.
Я більше їх в собі не розбуджу –
Мій дотик рук про це Вам сам розкаже…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903645
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.02.2021
Багатство фасонів,
Плюмаж… кольори…
Каміння коштовне –
рубін, діаманти.
У розкоші тонуть
блискучі двори,
Шляхетністю повнять
Убори крислаті.
Кокошники й кло́ші –
Мистецтво прикрас.
Панами й берети
у стрічках та стразах.
Віддати б всі гроші…
так сяє алмаз
У милій «таблетці» –
об’єкт всіх фантазій…
Боярки й тюрбани,
«колеса» й брилі,
Незвичні й буденні,
прості й елегантні.
В мереживі й бантах,
великі й малі,
Мірила натхнення
та символи знаті.
В них смак та культура,
і менталітет.
Із фетру й соломи,
із хутра та повсті.
Чорніють в зажурі…
й весільний є тренд,
Носили їх вдома,
вдягали у гості.
Таку енергетику
моді несуть!
Для статі слабкої –
хара́ктерність стилю.
І сяє кокетливо
личко красунь,
Й нема супокою –
такі вони милі!
/Картина Ельжбети Брожек, Польща./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903557
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
[i]В небі зграя кружляла.
Я ж, не маючи крила,
Ніби з ними летіла –
Рвалась вслід усім тілом
Та невдало.[/i]
Горді в величі змахи…
Птахи зникнуть в тумані.
Відпускаю кохання –
Хай із ними розтане,
Я ж – не птаха…
[i]Заберіть його, браття,
З дужим, впевненим злетом,
Вирвіть серце із плетив,
Щоб цвіла в очереті
Я лататтям.[/i]
Тужно квилили сірі
Сповіді гарячковій,
Взявши рештки любові
Й сни мої кольорові
В теплий вирій.
/Ілюстрація з інтернету./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903489
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 03.02.2021
А ніч Купальська дивовижна -
Безмежна сила трав, квіто́к...
Відвари звіробою й пижми
Готує «бабця» для дівок.
Ґазду до себе привернути? -
До сходу сонця, у росі,
Енергії барвінку й рути,
Євшану-зілля попросіть.
Живильна сила замовляння –
Заміжжя скорого гарант.
Ич, кличе магія світання!
І ро́си – ніби діамант.
Їх, трави, ворожбит натрапив,
Й, як папороть вдяглась в парчу,
Коли вдихнув цілющий запах –
Легенький шепіт враз почув…
Магічну мову звірів, пта́хів
На Йванів день він зрозумів.
Отож черпає силу знахар –
Природну мудрість з тих дарів.
Розрив-траву шукають люди –
Скарби комусь вона знайде.
Тирли́ч-трава – любов розбудить
У всіх байдужих в чарів день.
Фактично, в матінці-природі
Хвороби гинуть, як один –
Цілюща сила листя й плоду,
Чар-корінь...навіть, сік стеблин.
Шептунка трави носить в хату,
Ще місяць не добув свій строк…
Юрба стрибає над багаттям…
Я ж – в річку кидаю вінок…
/Картина Ракутова Сергія «Знахарка»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903449
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.02.2021
[i]Бермудський Вас забрав трикутник,
Бо зникли, не сказавши й слова.
Скувала крига все зимова,
Страждання - слабкості супутник.[/i]
Рукою зачіски торкнуся,
Даремно згадую я досі,
Як бавили моє волосся –
Примарний світ пустих ілюзій…
[i]Ви зникли… Від тортур нелю́дських
Мій погляд вже не міг палати,
Змінила сукні на халати –
Я все жила отим, бермудським.[/i]
А потім в дзеркало уздріла
колись розкішну та жадану –
думками вирвалась з капкану,
від Вас тікала… в заметілі…
[i]Так зникла магії полуда –
і зрозуміла я відтоді,
що сукня личить моїй вроді –
халат залишила Бермудам…[i]
/Картина польської художниці Ельжбети Брожек./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903317
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
[i]Постукала вертка синичка в шибку,
Цей епізод мене не полишав:
а раптом, це чиясь прийшла душа?
Спустилась птахом на біляву липку?
Земне життя і незбагненна вічність…
Багато рідних перейшли межу.
Всі спомини коштовні бережу,
За царство їх – молитва в сумі свічки.
То, може, хтось із них – ота синиця?
І той прийшов, з ким бачились давно?
Синичка дзьобом стукала в вікно –
Й схотілося до шибки притулиться…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903272
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.02.2021
Біла сукня в трояндовій млості,
У чеканні завмерла альтанка,
Одяглася вона в вишиванку –
Гладь квіткова – для нашого гостя.
Аромати терпкі, незвичайні –
Вся тераса п’янить та дурманить.
Наш дует в мовчазнім хвилюванні
У думках розмовляє з коханим…
Прохолода бадьора та свіжа,
Ми щасливі… святково убрані…
Тільки сумніви вкрадливі ріжуть –
Забарився чомусь гість жаданий.
Заросились в саду черевички,
І не тішить красунь сад пахучий.
Біль у серці – трояндові шпички,
Жаль в душі – ніби справжні колючки.
Не діждали… і звузився простір…
Спохмурнів геть обдурений ранок.
Біла сукня для любого гостя
Тріпотіла на вітрі тюльпаном….
/Надихнула картина Ан Хі «На терасі»/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903221
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
Квітує пісня у духмянім полі,
Мотив – весняним настроєм засів.
Купаю ліру в сонячній красі,
Мелодію-нектар збирають бджоли.
Пісні, мов квіти – різні є в букеті:
Сумної про розлуку хтось завів,
І знітились волошки польові –
Затихли у печальних силуетах.
Ось – незабудка. Так дзвенить кохання…
Щасливі ноти рвуться до небес.
Вже сумнів в почуттях коханих щез –
Стрічають ранок в маковім світанні.
Про світле хтось та радісне співає,
Дитини пісню чуємо дзвінку.
Ромашкою у плетенім вінку –
Замилування українським краєм…
Хай не змовкають у серцях ніколи,
Теплом звучать – забуті чи нові,
Завжди з піснями-квітами живіть,
Щоб Вас ніяке лихо не збороло.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903185
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.01.2021
[i]На небі-рушникові
Хмарки біліють гладдю.
Поля соняшнико́ві,
Мов золоте багаття.
У сонячнім полоні
Зелено-жовті трави.
Соняшнико́ві коні
На них пасуться жваві
В тон рушнику – люпини
Синіють в позолоті.
Літує Україна
В блакитно-жовтих нотах.[/i]
/Надихнула картина "Серед соняхів" української художниці Катерини Лисової./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903085
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
[i]Серце пише,
Як душа від сліз стомилась.
Звечоріло.
За дверима
Музу втомлену колише:
Мов чужими
Стали крила…[/i]
Тут же в віршах
Небо голову схилило –
Задощило…
Змокла рима…
Мокра Муза ледве дише:
За плечима
Важко крилам.
[i]
…Вечір. Тиша.
На папері – що гнітило.
Ліра крила
Херувима
Підсушила – й знову пише
Світлі рими.
Пощастило…[/i]
/Ілюстрація - шпалери-фентезі./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=903057
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.01.2021
Нерівний бій курсантів-гімназистів…
В січневий день умились кров’ю Крути.
Не маємо ми права це забути –
П’ять тисяч… й проти них – звитяжних триста…
У вогнищі жертовнім юнь згоріла:
Не маючи ні досвіду, ні зброї
Квіт нації, нескорені герої
За волю віддали і душу, й тіло.
Страшна ціна за молоду державу –
Живим щитом навалу зупинили.
І згадує Аскольдова могила
В гвоздиках на снігу - той бій кривавий.
Він – українця незбагненна сутність,
Жага до волі, що зростає в дітях,
І знову рідний край їм боронити -–
Хай буде світлим молоді майбутнє!
/Ілюстрація з фільму "Крути 1918"/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902948
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
[i]Куди іду я стежкою життя?
Не знають тихі маки при дорозі,
Замріяно зітхають верболози:
Куди так роки поспіхом летять?[/i]
Спішу туди, де неба й трав злиття,
Де райдуга крізь дощик тонкосльозий
Відпочиває на духмянім стозі –
Громи примовкли… вже не гуркотять.
[i]На власну стежку вийшла ще дитям,
Раділа тата й мами допомозі.
До крові позбивала ноги босі –
Мінялась швидкість з силою тертя…[/i]
Кохання серце рвало на дрантя –
Хилилася, підкошена, в знемозі.
Та йшла вперед, крізь спеку та морози,
Мій кожен крок лунав серцебиттям.
[i]Ціную кожен день свого життя,
І вірю в кращий із усіх прогнозів.
А – скажете – каміння при дорозі?
Мій Ангел знов крило мені простяг…[/i]
/Надихнула картина Герхарда Несвадба «Пшеничне поле»./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902923
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 29.01.2021
[i]Розпочався спектакль.
Наростає емоцій напруга…
Декорацій душа, неповторний живий колорит…
Ми в театрі усі – Мельпомени великої слуги –
Кожен з нас увійшов у цей творчий та швидкісний ритм.[/i]
Розквітає театр.
Від майстерності вправних акторів,
Неповторність у часі відтворює п’єси момент.
Режисера команди виснажливі, навіть суворі –
Адже він постановник, а отже – всього дириґент.
[i]Хай чекає аншлаг
Кожен твір, режисера й актрису.
Хай прем’єри вдаються на будь-який вибір та смак.
І щоб юний глядач на мистецтво одвічне дивився,
Й була вкладена мудрість у кожен в театрі спектакль.[/i]
Тут важливі усі –
Від художника і до гримера –
Кожен з нас свої сили черпає із образних надр.
Композитор, співак, танцюрист, світлові режисери –
Хай живе український величний яскравий театр!
/На знімку – Харківський театр опери та балету./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902769
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
/музика - Віктор Ох, слова - Білоозерянська Чайка/
[i]В струнах ніжно плаче дощ,
Перебором кличе знов
В спогад серця – сльози площ –
В нашу втрачену любов.[/i]
Ро́ки – птахи перелітні –
Тануть вирієм в очах.
В них – кохання нерозквітле,
ще купається в дощах.
[i]Разом – змоклі ти і я,
Про́шу хмару: не розтань,
Бо кохання-янголя
Б'ється в краплях між світань.[/i]
Грай же дужче, гітаристе,
Щоб веселка – в небокрай.
Почуття юнацьке чисте
В дивних нотах нагадай...
[i]...Серце струни рвуть, пробач...
Краплі, мов серцебиття.
Під гітари срібний плач -
Розгубили почуття. [/i]
Та звучать гітари струни
У буденності речах.
Ти прислухайся: то юність
Нам співає у дощах.
/Фото Олександри Шаторної./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902768
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.01.2021
У коси
Заплутався вітер,
І тиша німа.
Колоссям
Тужавіє літо –
Без тебе… сама…
Надвечір
Промінням додолу
Безсоння пірне..
А плечі
Зіщуляться болем:
Ти кинув мене…
Не думай -
То й швидше схолоне
Чуття вогняне́.
У сумі
Розраджує поле:
Все скоро мине.
Зажура
Квилінням тополі
На серце ковзне.
Понуро
Колишеться поле -
Співає сумне…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902678
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
Букет кохання в трепеті полиннім –
Ти в погляді закоханім – єдиний.
Вже не забудемо з тобою літа ми,
Вплелось кохання у букет із квітами,
Що дарував мені ти на стежині,
Розлуку-шепіт ранків лебединих.
Лишаємо серця свої відкритими,
але у них, палких, довіку житиме.
Букет кохання…
Чуття безкрає… в ньому – ні хмарини,
Плету вінок, коханий, серця квітами,
Житами пишними, теплом зігрітими…
Удвох – в безмежному, своєму світі ми…
Фарбує світ уяви двом картину
Букет кохання…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902677
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.01.2021
[i]Іній срібло на гілля́ розвішав,
Забриніло сумом в мертвій тиші.
Я без Вас, звичайно, стала інша –
Сніговієм сипалися вірші…[/i]
Кригу день той у душі залишив,
Намагалась повнитися ніша –
Та рубець на серці в тузі більшав,
Одинокий сніг валив густіший.
[i]Ревно я молилася в узвишшя,
А чомусь ставала все крихкіша,
Біль у серці не тривожив більше,
Але так і не ставало ліпше…[/i]
Рік за роком кожен з нас старішав.
Спомин серця – нашу білу вишню –
В срібній нитці іній долі вишив.
…Так і квітне у весняних віршах.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902584
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
[i]Під розжареним променем спина -
Та гніздо в’ю з дерев і смоли.
Пісня серця в огні – до загину…
Сонце палить гнізда дереви́ну,
Оспіваю життя в нім, коли
Під розжареним променем спина.
Мене смерть, руйнування не спинять,
Навіть ті, хто мене спопелив!
Пісня серця в огні до загину.
І воскресне краса із вуглини,
Сяє знову крізь згарище мли
Під розжареним променем спина.
Силу знову я маю левину,
Скарби слова – мої янголи́ –
Пісня серця в огні до загину.
Моя місія тут – доброчинна,
Птаха Фенікс мене нарекли.
Під розжареним променем спина
Й пісня серця… ні, я не загину![/i]
/ картина "Жар-птиця", Brushme./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902553
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 26.01.2021
[i]А ми в коханні – ніби білі лебеді…
Безтямно тягне пристрасть в шепіт хвилі.
В твоїх очах – всі сподівання неба ті,
Голубить сонце у блаженстві милім.
Ґелґочуть гуси… спека… перевтомлені…
Душа моя – з твоєю воєдино.
Енергія кохання – світлі промені,
Є ти і я… і вірність лебедина…
Життя розквітло барвами яскравими,
Заграла річка – по водоймі кола…
тИ поряд… і немов одні в заплаві ми.
І стихло на леваді зичне соло.
Їм всім здалися ми зарозумілими,
Й вони пішли, залишивши нам спокій.
Коханню силі тішились-раділи ми –
Луні від крил на бистрині глибокій…
Ми свій танок у літеплі виводимо,
На фоні хвиль, що променем золо́тить,
Обізвемось в митцях художнім подихом –
Поет змалює почуття польоти…
Розправилися крила – білі красені…
Солодкий щем розлився у повітрі.
Тендітна пара, що любов'ю вразила –
У сни летить… де тільки ми і вітер.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902349
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
У білих стрі́чках – урочистість саду,
Музи́ки в сірих фраках – солов’ї.
Весняні квіти раннє сонце гладить,
В солодкім шумі збуджених роїв.
А Муза знову у свої тенета
Спіймала бджіл розморені меди.
Духмяність слів, як першоцвіт в букетах,
Поет з горнятка серця націдив.
І дихає усе цим білоквіттям,
Продовжує краса весняна зріти
У квітах, трелях, сонечку – без меж.
Природа починає зеленіти,
В тріумфі Муза, весен Афродіта:
Крізь білі квіти – ти до мене йдеш…
[i]/Картина Клода Моне "Весна"./[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902310
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 24.01.2021
Місяць вповні
Простелить доріжку –
Я на зоряно-срібнім канаті
Віднайду в сяйві зір сни коштовні,
Чи то зоряні всі, чи то сніжні –
Головне, потім їх не злякати.
Парасолька
Слабка зорепадам,
Їй не втримати зір міріади –
Ті підда́ні нічні в царстві соннім
Кокетують із Місяцем радо,
Тільки цар рідним, відданим зрадив.
Світлом ллється…
Наспівує пісню…
Грає в нічку, закохано, гами…
Хоче вміло проникнути в серце.
- Припини, ловеласе, запізно.
Не отримаєш ти згоди Дами…
Безумовно,
Ти гарний, сліпучий,
Вулканічний і пристрасний кратер,
Та мене неземне Інше повнить,
Його сила бентежить і мучить:
Тільки Люди так можуть кохати…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902076
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.01.2021
[i]Над проваллям –
Сила мрій – два крила,
В Задзеркалля
Нас несе рятівним альбатросом.
Там життя для вразливих дорослих:
Без образи, без зради і зла…
Сонце сіє
Щедрі зерна тепла,
Стигла мрія,
Витікає з глибин водоспадом –
Кришталево-прозорим свічадом
Серце ніжність п'янка обплела.
Мрії крила
Небом носять мене,
Їхня сила
Плавно спустить з небес до підніжжя,
Ми зіллємося в подиху ніжнім,
Буде серце на двох в нас одне…
- Ти – несправжній?
Це ілюзія лиш?
Я уважно
В очі-зорі крізь мрію дивлюся
І тону в них, немов в завірюсі:
- Ти несправжній? Ну що ти? Облиш…
Стоголоссям
Почуття-ручаї
Мрію просять:
В водоспаді ілюзій дні сиві –
Залиши наяву їх пориви!
В справжнім світі вони – нічиї…
Все засяє
У красі в той же час.…
Водограєм
Забринить-заспіває кохання…
Сонця промінь проб’ється з туманів:
І освітить закоханих нас...
(Надихнула фантастична картина американського художника Джима Уоррена.)
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=902026
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.01.2021
А як весілля в нас гуляли!
Бенкети правили селом.
Весільні дружки чи бояри
Грошима панну викупляли,
Ґазда майбутній бив чолом.
Для батька й матері дівиці
«Екзамени» були складні.
Єднали пару, як годиться –
(Життя ж бо – не коротка мить це!) –
З іконами і при рідні.
Ич, зерна сиплють під говірку,
І молоді – хліб-сіль їдять.
Їм навздогін лунає «Гірко!»
Й чарки наповнює горілка –
Ковток її – на благодать.
Легкий вінок знімають панні,
Мотають хусткою взамін.
Навік з дівоцтвом це прощання,
Очіпок – знак сім’ї й кохання,
Пісень журливих передзвін…
Рушник весільний вишива́ний –
Сім’ї нової оберіг.
Тож забирає зять прида́не
У віз свій – їдуть на нічліг.
Фірмо́ві господині страви…
Хороша пісня… солов’ї…
Це так село весілля править,
Частує місяць сріблом трави –
Шануймо звичаї свої.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901940
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.01.2021
До Дня Соборності України...
Століттями відірвані частини
Окремо – Захід і поріг Дніпра.
В серцях горить єднання України,
Твій прадід впав навіки серед трав…
В безмежжі степу сонечко сідало,
Як тільки смеркло – бій запеклий, згуб.
За незалежність люди помирали,
Пройшли крізь пекло за святий тризуб.
Були повстання, морок окупацій.
Та Акт між УНР та ЗУНР
Наш код несе, ми мусимо єднаться,
Щоб нас ніхто на карті не зітер.
Не зможуть! Україна незалежна.
В ній міць та віра, ми ж бо – козаки!
Не зруйнувати кату її межі,
Нам жити в мирі й славі на віки!
Ця єдність духу справді непоборна.
Козацький вишкіл в дітях не змалів.
Всіх ворогів ми за кордони згорнем,
Бо Україна - вільна та соборна -
В крові - незламність рідної землі!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901842
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 19.01.2021
[i]У дзеркало дивлюся
І думаю: старію вже…
Вплелись до вроди
Дивні срібні пасма:
Життя спокуси…
Зморшки… безліч жертв…
Вітри негоди…
Смуток непригаслий…[/i]
Роки листками,
Так зів'яли від негод…
Сумні сонети
У душі лунають…
А зустріч з Вами –
Просто епізод,
Вже в серці злетів
Юності немає.
[i] …Та я ж – блондинка!
Макіяж… Намиста блиск…
І фарба на зрадливу
Цю сріблястість…
То все – сніжинки!
Й знову, як колись,
Радію диву
В сніжно-білім щасті.[/i]
І негативу –
Як і не було.
Співаю дзвінко
Про найкраще літо.
Так, я щаслива!
Всім вітрам на зло!
Я просто Жінка,
Що не хоче ще старіти…
* Ілюстрація - з інтернету.
/Квадратне римування/
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901722
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
Над Йордану берегами
Пронеслась благая вість:
- Він тут є… Він поміж нами!
З Назарету світлий гість
З Трійці таїнства святої –
Й засвітилось над водою…
Обізвався Бог до Сина:
- Сину любий, зрозумій:
Я на світі – триєдиний,
Чутимеш Ти голос Мій,
Дух Святий – той голуб поряд –
Радощі розділить й горе.
Божий сину з плоті й крові!
На Землі твої шляхи:
Нести вчення із любові,
Людства взяти всі гріхи.
Джерело ти покаяння,
Віра й милість їм остання…
То ж в Хрещення – Боже свято –
Запасаймося води:
Зцілюватись, очищатись,
Як велів нам Поводир.
В небеса - усі молитви:
Просимо гріхи простити.
І міцнішає мороз, усміхається:
- З святом, люди! Вже Христос наш хрещається!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901680
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 18.01.2021
[i]А рими знову розривають груди,
Від Божих іскр палаючи вогнем.
Буває, з ними сон чомусь мине,
Якась нестримна - вдосвіта розбудить…
Рядки, мов зорі, заселили душу,
Від сили світла пульсом б’ється кров.
Лапатий сніг всю сирість поборов –
І я про це вже написати мушу.
Сліпуче хутро на деревах звабне,
Мов біла вовна, ватяно-густа.
Під срібних рим розбурханий фонтан
Танцює сніг, допоки не ослабне.
Кружляє Муза в кожушку картатім –
Найкраща подружка в краю натхнень.
Погляньте на танок Ви їх лишень –
Він здатний справжнім сяйвом здивувати,
Живуть із нами рими день у день.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901607
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.01.2021
Ось моє село… Омріяну зупинку
Білим квітом маскувала заметіль.
Всі ялинки в лісі - ша́рмові блондинки –
Справжні наречені із гучних весіль.
Ось моє село… І мамина оселя.
В ріднім, добрім краї – серце назавжди́.
Невблага́нні жорна часу - долю мелють –
Тато тут лишився вічно молодим…
Ось моє село… Народу в нім негусто,
Та коріння, схоже, держить на плаву.
Рідко приїжджаю до рідні в відпустку,
Бо далеко звідси я тепер живу.
Ось моє село… Чарівні, милі Ба́лки…
З двору, чую: песик голос подає.
На вікні буяють мамині фіалки,
Й за́вжди з ними поряд серденько моє.
/Картина Воробйової Ольги "Лютий"./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901512
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Ти підтримаєш в скрутну́ хвилину
І потік зупиниш сліз гірких.
У твоїх обіймах я спочину –
Почекаю, щоб мій біль затих.
Я відтану, оживу зі згарищ,
Бо не ставиш зайвих запитань.
Ніби біла і пухнаста хмара,
Тепло втішиш в сумі: Перестань!
Стрінемо на пару Музу ранню,
Біль, розділений на двох, ущух…
Дотемна чекаєш на дивані,
Ти – м’яка, легенька, наче пух.
Стали дріб’язком гіркі печалі
У ранкових зборах-метушні,
Так проходять почуття невдалі,
Непорозуміння всі сумні.
Тож живемо злагоджено, дружно,
Наше місце – краще для розрад,
Подруга, вірніша за подушку,
У житті зустрінеться навряд.
/Картина "Жінка. Пробудження", автор Rob Heffern./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901469
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Забути хочу!
Ти – як лихоманка.
Та знову сниться
Місяць в повні –й ми…
Кохані очі,
Зоряні світанки
І блискавиця
Від прощань німих.
Зітерти хочу
Вірші, ніби спалах,
У смутку рими
Журавлів ключем.
Я їх щоночі
Від людей ховала,
Усе незриме,
Що в душі пече.
Птахи весною
Линуть до хатини,
Сердець молитва
Тягне з чужини.
А нам з тобою
Вчитися б в пташини,
Щоб не згубити
Справжньої весни.
З тобою поряд –
Зараз інші люди.
Вогонь забутий
Розчинився в млі.
Світанки в зорях
Не для мене будуть,
І плачуть смутком
Наші журавлі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901467
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.01.2021
Моє кохання – снігу біле сяйво,
Обійми сонця в ніжних переливах.
Є стан такий, коли слова вже зайві –
Краса душі хвилююче важлива.
Один на двох готую чай дбайливо –
Холодний ранок затишком теплішав.
А сніг вкриває мрії, пустотливий,
Наповнює тобою срібну тишу.
Нехай це буде назавжди віднині,
Я так тебе кохаю, мій єдиний…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901361
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
Моє життя – крихка сніжинка з неба,
Дарунок нам Пресвітлого Творця.
Усі події, люди і місця -
то норовлива чорно-біла зебра.
Не знаєш, буде слава чи ганеба?
Та Бог за віру - рай пообіцяв.
Моє життя – крихка сніжинка з неба,
Дарунок нам Пресвітлого Творця.
За пристрасть рим і лірики потребу,
Натхнення Музи, світлий зір митця,
За чуйну душу (хоч і у рубцях!) –
Всевишньому подякувати треба,
Моє життя – крихка сніжинка з неба.
абба абаб аббаа
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.01.2021
/акровірш з квадратним римуванням/
[b]М[/b]ріють зняти
[b]О[/b]стогидлі КОВІД-маски,
[b]Л[/b]юди світу
[b]І[/b] зцілитися від бід.
[b]М[/b]оже, свято
[b]О[/b]дведе від нас ці пастки –
[b]С[/b]іють діти
[b]Я[/b]к годиться, до обід.
[b]З[/b] Новим роком!
[b]А[/b] хвороби хай всі кануть
[b]З[/b]абере їх
[b]Ц[/b]ілу купу в нірку Щур.
[b]І[/b] уроком
[b]Л[/b]юдям це назавжди стане,
[b]Е[/b]хом пізніх
[b]Н[/b]егативно-грізних бур.
[b]Н[/b]аша шкода,
[b]Я[/b]к і всім – вилазить боком:
[b]С[/b]тільки бруду
[b]В[/b]іднедавна на Землі.
[b]Я[/b]д в природі –
[b]Т[/b]о людини ниці кроки,
[b]О[/b]тже, всюди
[b]М[/b]и самі вчинили збитки немалі.
[b]У[/b]країнці!
[b]В[/b]ам Василь додасть здоров’я,
[b]А[/b] питанням –
[b]С[/b]ередовище спасти.
м[b]И[/b] – не ниці,
[b]Л[/b]аска, людяність, любов є
[b]І[/b] бажання
[b]Ю[/b]нь в майбутнє привести.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901250
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 14.01.2021
Українка я, лиманка,
Хоч Марина – не Маланка,
В краї рідному, лелечім
Зичу всім я: Щедрий вечір!
Миру неньці-Україні!
Щастя! Світла! Всім родинам!
Дістаю Вам із торбини,
Що не купиш в магазині:
Щедрість матінки-природи,
Силу, міць свого народу.
З Старим Новим роком, люди!
Хай здоров’я з Вами буде.
Вам, дівки і молодиці,
У коханні всім любиться!
Будьте славні й білолиці!
Хай Вам множиться й родиться!
Зірку на чолі я маю,
Тож господарям бажаю
В полі – щедрого врожаю
І худобу – у сараї,
Всім достатку в ріднім краї!
В Щедрий вечір Василя
Снігом тішиться земля,
І з молитвою до Неба
В рік Новий ступати треба.
Пироги, млинці, кутя –
Всім щ а с л и в о г о життя!
Будьте здорові з Багатим вечором, з Маланкою!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901183
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 13.01.2021
Під віхол білий сум сніг вив у стріхах,
Сиділи ми на лаві під горіхом.
Убори снігові в ялин-красунь,
Мені вплітав сніжинки у косу.
І почуття крутив бентежний вихор –
Я так раділа – врешті ти приїхав!
Сріблястий сніг стелив свою красу…
В зимову ніч так мало двом часу́ –
Під віхол білий сум…
Романтик-сніг ішов, цнотливо-тихо…
Життя із юні – зрілим не забуть.
А першого кохання світлу суть.
Сніжинки радо світом рознесуть
…Приходить згадка завжди з першим снігом
У білім сумі віхол…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901108
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
«Не знаю, чи побачу Вас, чи ні,
А може, власне, і не в тому справа.
А головне, що десь вдалечині
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Я не покличу щастя не моє…»
Ліна Костенко.
Пливе безсніжно-сірий сум в човні,
У стомлених туманах гірко тане…
Прощайте, мій намріяний коханий,
Не знаю,, чи побачу Вас, чи ні.
Заплутана ця гра не має правил.
Б’є порожнеча значимістю фраз.
Мабуть, я все ж не зрозуміла Вас,
А може, власне, і не в тому справа…
Ховає січень спогади сумні.
І скільки днів, чи місяців, чи років
з туманами спішать вони навтьоки.
А, головне, що десь вдалечині
Лишиться те, що так забути прагнув.
Нестерпний біль затих… Він онімів,
але у хвилях призабутих снів
Є хтось такий, як невтоленна спрага.
Життя уроки мудрі всім дає,
Кружляє сніг, бере в свої обійми.
Ідіть по звичній стежці Ви спокійно –
Я не покличу щастя не моє…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=901045
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 12.01.2021
Здригнусь під вітром і сипну снігами,
У змерзлу кригу я зіб'юсь край моря.
Заметом розстелюся під ногами –
Аби з тобою тільки бути поряд…
Лише для тебе так говорить Муза,
А серця стукіт – мов лелечий клекіт.
В мені ти - вічно… й я немов горнуся
У сподівання ті свої далекі.
Під плач бурульок тихих, тонкосльозих,
Наш лід в стосунках, вірю, любий, скресне,
Гаряче серце… що нам ті – морози?!
Радіє Муза, як кохання хресна!
Я передати слів її не в змозі,
Як серед снігу – знов буяють весни…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900924
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 11.01.2021
В садку пташиний зичний гурт
Під ранок влаштував розгул,
Що, ніби павич, наш когут
Охрип й скрутився у дугу,
Перекричавши звучний гул.
Поміг Рябко – пес-балагур –
Гасав, здійнявши пилюгу.
Він не залишився в боргу –
Зігнав пернатим всю нудьгу:
Гримів, гарчав на ланцюгу –
Демонстрував усю снагу!
Лункий оркестр здійняв пургу.
…І сніг пішов. Його могуть
Вже мала силу і вагу.
І раптом – соло в тім кругу.
Квіт хризантеми на снігу
Співав нам пісню дорогу
Про теплу, сонячну жагу –
топив канву зими тугу́…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900856
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
У вихорі життя – я вже не з Вами,
Блукати тінню в мареві не хочу.
В той холод розгубили всі слова ми…
Вони від нас зникали берегами,
Де кожен слід піщаний так лоскоче.
У вихорі життя – я вже не з Вами…
Любов безмежна вкрилася льодами.
Коли сказати треба – кожен змо́вчав.
В той холод розгубили всі слова ми.
Заручниками ми були й рабами,
Постійно снились нам кохані очі.
(Та в вихорі життя – я вже не з Вами!)
Здавалося, кохали до нестями –
Проводили удвох ми дні і ночі,
А в холод – розгубили всі слова ми…
Серця не б’ються в унісон дивами…
І тільки вітер знічено шепоче:
- У вихорі життя – я вже не з Вами,
В той холод – розгубили всі слова ми…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900832
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 10.01.2021
Молюся Богу: душу не губи.
Навколо – чужина і потрясіння,
А серце плаче з розпачу й журби.
Я бачу сон. У затінку верби
Моя сім’я… ридаю на колінах –
В раю із ними й я була, якби
В полон нас не забрали для ганьби.
У полонянок – стогони, тужіння,
Сполохані, мов в клітці голуби…
У мене серце гідне – не раби…
Бо українське маю я коріння,
Характер мій, повірте, не з слабких.
Краса душі – це всі мої скарби,
Тож пересилю страх свій і тремтіння
Й навчатимусь чужому щодоби.
Султан Великий серцем полюбив
Мов мальву, що тяглася до проміння,
Під дією якоїсь ворожби.
- Чаклунка…відьма… Весь гарем трубив, –
З раби – Султана… шлюб і поклоніння…
Інтриги… Вороги́, мов яструби́…
Та серед виживання боротьби -
Той шепіт: О Хюррем… моє сп’яніння…
І вірші: Ти мене завжди люби…
Цнотливість душ у величі горіння…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900676
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Борщ – жіноча забаганка –
Вітамінний захисник.
Отже, слухай: спозаранку
Завітав до нас пічник.
То було під час сніданку
(Саме чистила часник!)
В борщ – жіночу забаганку,
Вітамінний захисник.
- Триста гривень! – просить з ґанку –
- Тяга є… Згорів сірник…
Й, мов нечиста сила, зник,
Як відкрила я горлянку.
Борщ – жіноча забаганка.
P.S. …до дверей кріплю в’язанку
Від злих демонів – часник.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900614
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 08.01.2021
Христос сьогодні народився! –
Вклонились яслам мудреці.
Так сяє місяць білолиций
Події дивовижній цій.
А світ продовжує молиться:
- Славімо, люди, Сина всі!
Тепла у стаєнці не досить
В зимові люті холоди,
Соломою шпарини Йосип
Від протягу загородив.
Різдвяна Зірка всім розносить:
- Ісус родився! Диво з див!
Прозріють ті, хто заблудився,
У кого дух міцний змілів, -
Віншує в дідуху пшениця
Дух пращурів усіх часів.
Йдуть волхви й пастушки вклониться:
Ісус людей врятує всіх!
З ним прийде кара злу і вбивцям.
І перестане литись кров.
Засяє світлом серед див цих
Козацька слава корогов.
- Христос сьогодні народився,
Славімо, люди, всі Його!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900505
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2021
Доносять пахощі ковша
Мед груш і яблук із узвару.
І спраглі тіло та душа
Стають чистішими в нектарі.
Багата на столі кутя,
І зорями горить ялинка.
Яка кутя – таке й життя –
Здоров’я й мир – його родзинки.
І свічку біля образі́в
На кращу долю запаліть Ви,
В ім’я відпущення гріхів…
Хвороби підуть геть і битви,
В Різдвяну ніч – не треба слів –
Схилімо голови в молитві.
P.S. …щоб Бог на милість змінив гнів.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900432
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 06.01.2021
Зажура висне у повітрі,
Збиває серця рівний ритм.
А перехожі, ніби тіні –
Снують в знекровленій палітрі.
Сумні пейзажі на картині…
Життя – суцільний лабіринт,
Роки сплітає в пасма скирт.
А ноти настрою – в пюпітрі.
Здоров’я просять люди й миру,
Принишклі, злякані з квартир –
Прості бажання ті, нехитрі…
Природа хвора і похмура –
Підвищилась температура…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900350
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 05.01.2021
Зати́шні сни малюють Ваш портрет.
І проступають контури обличчя.
(На щастя, вже на них – імунітет!)
Малює сон красиво, симетрично,
Складають риси шарму весь букет:
Цікавий. Імпозантний. Романтичний.
Ось очі… упіймати б їх секрет!
Вони найважливіші у портреті,
Бо очі – із душею тет-а-тет…
Виводять сни художні піруети:
Ефект об’єму, тіні та контраст.
Довершить їх лиш лірика поета.
Кілька штрихів – душа дарує Вас,
Залишилось в ілюзії завмерти –
Це просто сон, що уявив фантаст,
А відтворила мрія… на мольберті.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900212
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 04.01.2021
Ти був, як червоне вино –
Примхливий, міцний, досконалий,
Гармонія, пристрасть і погляд – бездонні вогні.
Цей дощ за вікном
Нагадує краплі зухвалі
З бокалу кохання, що й досі смакує мені…
Напою той присмак терпкий
Колись я вважала корисним.
Душевна надмірність тебе – тільки розпач і біль.
Крізь довгі роки́
Червоне на серце вже тисне –
Тож вміло дозую я ноти кохання, мов хміль.
А ти, як червоне вино –
Дорожче й міцніше з роками.
Тримається в душах кохання солодке на смак.
Не разом давно,
Та спогадом серця між нами
Той келих, налитий тобою… Не вип’ю ніяк…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=900003
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 02.01.2021
Як хочеться словами передати
Вогненний світ душі, палкий порив!
Біжать роки… годинник циферблатом
Годину… рік… життя розпорошив.
Як хочеться, щоб слова ніжні ноти
Чиєсь розгублене життя, якийсь надрив
Зігріли, надали би сили доти,
Поки б всі сльози він не осушив…
Як хочеться, щоб віршів поривання
Допомогли б невтішному плачу,
Зцілили хворого аби… без лікування,
Війну спинили, вибухів здригання…
Усі надії серця й сподівання –
До тебе, співчутливий читачу!
[i]З Новим роком! Здоров'я міцного, мирного неба, щастя у родини, добра та любові! Щиро дякую за підтримку, мої любі одноклубники![/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899955
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
У перший день січнево-новорічний
Звертаємось до друзів та рідні.
І свідчать про любов вітання звичні,
Дозвольте це зробити і мені:
Хай Ангел поряд йде стежками Вашими,
Здоров’я! Віри! Чарівних чудес!
Зими бажаю, як у Простоквашино.
Імунітет – на негатив увесь!
На обрії нехай завжди чекає
Політ душі – поета світла суть.
Любіть людей! Природу дивну краю, –
Бо саме світло й створює красу.
Добробуту у сі́м’ї – якнайбільше,
Хай прийдуть мир та спокій в наші дні…
А Муза всім дарує теплі вірші
Та задушевно-трепетні пісні!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899939
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 01.01.2021
[i]В легенді християнській є сюжет:
Ялинка – символ Дерева життя там.
Архангел із мечем вхід стереже,
А грішникам нема куди вертати.[/i]
Різдвяна з Богом зійде благодать –
Дива поверне у вогнях ялина.
Верхівка-Зірка буде сповіщать
Про Сина Божого прихід людину.
[i]Давно той рай ми втратили колись,
Та Божа ласка до людей не гасне.
То ж в Новий рік ти Богу помолись
За віру в завтра – світле та прекрасне.[/i]
Під блиск гірлянди, ніби світло зір,
Молитва щира нас єднати буде:
Дай, Боже, Україні щастя й мир!
Нехай благословенні будуть люди!
[i]
Збере близьки́х це свято за столом,
Здоров’я зичу друзям та родині.
Серця хай по́внить праведне тепло,
Із Новим роком, рідна Україно!
[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899802
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 31.12.2020
О вчителю! В тобі таїться все:
Дитяча віра, тепле серце мами.
Енергія до зір нових несе,
Плекаєш душу вчинками й словами…
Хай Бог тобі тих крил завжди дає
До творчості, взаєморозуміння.
Дитина серце віддає своє,
Коли в душі відчує це проміння.
В яскраву квітку – сповниться бутон
І пташеня – орлом могутнім стане,
Якщо із педагогом в унісон
Вогнем заб’ється серце полум’яне.
Як хочеться, щоб світ наш не мілів.
Щоб ми не йшли в нікуди та наосліп.
Хай підростають гідними малі,
Й не забувають людяність дорослі…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899704
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 30.12.2020
Із явора, калини, верболозу
Плели колиску-оберіг овалом.
Маля щоб від зуро́чень вберігала:
У світі заздрощів та лиха досить.
І люляла дитині породілля.
Таке просте, знайоме, тепле, рідне...
Під колискову мамину привітну
Подушка пахла чебрецевим зіллям…
Та колисанка — до дитинства ключик,
Молитва неньки кодом роду стала.
Дитина українське усотала
Під «Люлі-баю» материнське звучне.
Та де б людина не шукала долю,
У пам'яті — дитячий скрип колиски.
І з кожним - рідна Україна близько:
Частинка мами в діток із собою.
Несе молитва-пісня немовляті
Посил добра і щедрості, й любові...
З народження шануй глибинне слово -
У кожному із нас йому звучати…
/ світлина - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899508
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 28.12.2020
[i]Цікаво, що тобі, самотній, сниться?
Які тамують спрагу поряд люди?
Для нас ти глибиною завжди будеш,
Землі й води прадавня таємниця.
Черпаємо в минулому всю силу,
Пірнаємо в душі складні глибини.
Ти ж, як життя – невичерпно-невпинна,
Коріння, що на світ нас породило.
А сонце на проміння не скупиться –
Каркас увесь потріскався і тьмяний.
І може ти і непривабно вбрана,
Та маєш чисту, з джерела водицю.
Здається, ти застигла між часами –
Зникають села – лиш самотні хижі…
З колодязя ж вода – холодна й свіжа –
Ти ділишся святим, важливим з нами.
Життя летить… написане – вершиться…
(Не відрізниш ілюзії від суті!)
Знайти б усі ті істини забуті,
Щоб ожила духовності криниця.[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899418
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 27.12.2020
[i]Про тебе думка гріє в холоди,
Зринає золотавим зорепадом.
Палка душа продовжує кохати –
Промінням Сонця ти в мені завжди.[/i]
Сріблиться променистий мельхіор.
Уламком щастя з нашої планети –
На небосхилі ми тепер дуетом,
Так мчить до тебе серця метеор…
[i]Краплини зір небесно-золоті –
Кохання, що дано було зустріти.
Частинку ту, єдину в цілім світі –
Буває, не розгледиш у житті.[/i]
Магнітом дві душі в одну летять,
Нікому почуття ці не спинити.
В коханні два стрімких метеорити
Черпають щедро Божу благодать.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899018
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020
[i]Тартаківський палац,
Епоха стильних вбрань,
розкішна велич поблизу Сокаля…
В тій пишності багатств
зітерта кимось грань –
застиг маєток-сирота в печалі.[/i]
Старий парк здичавів:
у залишку руїн
не видно ні магнолій, ні азалій.
Лиш привиди птахів
величності взамін
залишились в палацу арсеналі.
[i]Потоцький Казимир –
шляхетний пан-магнат,
будує дім із замкових підвалів.
І згадує пустир
минулий шик кімнат
та елегантну вишуканість балів…[/i]
Необароко стиль,
Балкон і ризаліт –
Архітектурні форми досконалі.
Вцілілий вежі шпиль,
Колони моноліт,
Декору залишки – як брама у порталі.
[i]Ти міцністю хором
Пройшов крізь спалах війн,
А в мирний час – залишений в поталі.
Та родовим гербом
Зоріє обрис твій –
Архітектура українського Версалю.[/i]
Тартаківський палац,
Крізь ауру століть,
Ти вибач нас – руйнівників-вандалів.
Хоч не повернеш час,
Ми не дамо зітліть
Перлині України під Сокалем…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=899000
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 23.12.2020
Чекаємо чудес у Новім році
Усе погане - ли́шить високосний,
Де на поріг – не можна навіть го́стей.
Емблема року – щур китайський – в шоці.
Світ в масках… без обличчя… без емоцій…
Усе ж й цього нам в році ще замало.
Народ долає тільки пандемію –
Огнем пожеж планета вся чорніє…
Вже так багато їй заборгували.
Останні дні цього спливають року,
Рік Білого Бика іде на поміч.
І хай він буде кращим ніж цього́річ:
Чекаємо у ньому мир та спокій.
Напевне, ми загрузли у гонитві
Усяких благ… та тільки не духовних.
Нам міркувати треба, безумовно,
І не ходити більш по лезу бритви.
Чудес! Здоров’я! Зичу всім в молитві...
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898881
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 22.12.2020
Кружляє сніг… і сяє мерехтливо,
Спокусник-місяць – з посмішкою в ріг,
Зима-красуня, хоч і вередлива,
Сніжинки розсипає на зорі.
Вони блищать нам срібним перламутром –
М’яким та теплим укривають хутром.
Зима сміється, стелить килими,
Бо добре бачить – небайдужі ми…
Чуття розводить в серці теплі гами,
Спустилось світле й чисте з висоти,
Як сніг, що нам, закоханим летить –
Воно нам теж дароване зірками.
Кружляє у повітрі дивина –
В коханні сніжнім пара неземна.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898820
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
[i]Який чарівний ти, мій рідний краю,
Ти знаєш, а тобі зима – пасує –
В поезію красу твою вбираю[/i]…
Ялинка… мерзла гілка… галок зграя –
Тепла частинку кожного несу я,
Який чарівний ти, мій рідний краю…
[i]І вибілене поле це безкрає
До себе в серце віршем занотую,
В поезію красу твою вбираю…[/i]
Ось вечір сонце у Лиман ховає,
На спалах Муза в римі тріумфує –
Який чарівний ти, мій рідний краю…
[i]Зринає день новий, уже світає…
Тонке мереживо зі слів плету я –
В поезію красу твою вбираю…[/i]
Не знаю, звідки все взялось сама я,
Та рими на вікні мороз малює:
Який чарівний ти, мій рідний краю,
В поезію красу твою вбираю…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898791
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 21.12.2020
Як дихається в рідній стороні!
Ласкаве сонечко теплом торкає спину,
Волошки голубіють на стерні,
Так пахне м’ята й мед із конюшини, –
Душевно вітер в полі гомонів.
- Свободу чую! Рукавом млинів
Я граю радісно! Бентежно! Без упину!
… Як часто згадував я там, на чужині,
Простори неозорі Батьківщини…
Блакить привітна снилася мені…
Бриніли на схвильованій струні
В гнучких зелених вербах, ніби сніг, хатини…
Сум матіоли… спалахи нічні...
у серці – рідна ту́га лебедина –
Народні снились трепетні пісні…
Нарешті, вдома. Запах полинів
Вплітає чуйно дириҐент в оркестр бджолиний –
Вдихаю миті щастя запашні:
- Моя найкраща в світі Україно! –
Зраділий вітер вітряку дзвенів…
/Картина Володимира Орловського "Український пейзаж з вітряком" 1882р./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898718
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Розсипає сумне сніговій
Під завісу самотнього вечора.
Хуртовину думок із далечі ту,
Розчиню у душі, ледь живій.
Все кружляє їх вічний танок,
до землі припадає заметами.
У снігу – я і ти – силуетами,
а сніжинками – рій помилок…
То ж не гріє вже тепле пальто,
сніг в волосся із міді вплітається.
І, мов пух, заметіль огортає ця,
Хоч не бачить, крім мене, ніхто…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898665
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 20.12.2020
Нехай тепло дарує щедрий вечір,
Хай вбереже життя від зла й зневір.
Палають вірші, ніби сотні зір
І прозирає поряд місяць ґречний.
Хай буде щастя в українській хаті,
І має чай духмяний ніжний смак.
Нехай зустріне пару одинак,
Всі інші – будуть настроєм багаті…
Добро проміння ллє у дім, квартиру,
Доносять світло Муза і перо.
Живіть усі Ви, добрі люди, в мирі,
Хай в кожну хату стукає добро.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898474
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
[i]У блиску мішури та конфетті
Прикрашена святково пишна зала.
Мов віхола у блискітках тих грала –
це був Ваш перший вихід у житті.[/i]
Завмер схвильовано увесь оркестр,
Ви щось граційно кажете сусідці.
І ніби в сяйві – мармурові східці
Вітають кожен витончений жест.
[i]Прикрита заздрість з боку літніх дам,
Пікантний інтерес – від кавалерів.
Ваш милий усміх, ніби у Венери –
І кожне серце вже належить Вам…[/i]
Милуюсь відображенням дзеркал,
Тамую від краси такої подих.
Ви стоїте, замислившись, на сходах –
Хай буде нескінченним перший бал.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898470
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
[i]Кохання – це сплетіння спраглих душ
і серце, що на двох бажає битись,
Це захистом в негоду тепла свита…
Сніданок в ліжко… що несеш чимдуж![/i]
Любов зламає будь-які льоди –
Така вона яскрава та шалена.
В дитині – спільні риси, наші гени,
в ній наше серце разом назавжди.
[i]Буває, що ті вічні та святі
Твої чуття – безжалісно роздерті.
Буває, люблять навіть після смерті –
Живе кохання поміж двох світів.[/i]
Воно – в сльозах невтішної вдови.
А ще – підводить хворого на ноги,
Хоч ти на півдорозі в царство Бога –
Кохання зцілить вірою: Живи!
[i]Яке воно?... Ще безліч запитань:
Взаємне? Чисте? Радісне? Жертовне!
Хай буде ним по вінця серце повне –
Коханням… із тепла та піклувань,..[/i]
/Ілюстрація - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898431
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 17.12.2020
[i]Палке тепло
у канделябрі тріпотіло.
Роялю тло
впивалось в чуйну душу, ніби птах,
стікаючи по змучених свічах,
Вздовж тіла…[/i]
Краса лилась
Коханням – в величі розкішним,
Ковшем тепла,
що барвами наповнив нотний стан,
В чуттєвості – останній віск розтав –
Неспішно…
[i]Під клавіш сніг –
всі незбагненні серцю гами.
І нот розбіг,
що квітне у схвильованих серцях,
в трояндових розсипавсь пелюстках –
Для Дами…[/i]
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898344
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
[i]Святковим усміхом гірлянди
Пролився світлом небокрай –
Мандрує світом Миколай.
Дає він оленям команди,
А я в теплі смакую чай…[/i]
А вдома пахнуть мандарини,
Ялина вбрана чарівна.
- Ходи до мене, старина,
На чашку чаю із малини…
Святий Микола не минав.
[i]Як щедрий свята постановник,
Розкриє у санках брезент –
(Здоров’я у мішках везе!)
У погляді – сріблиться вогник –
В шкарпетки всім кладе презент…[/i]
Так кожен рік іду стрічати
Святого… місяць ледь поблід.
Чумацьким шляхом бачу слід,
То тягнуть олені санчата –
Не пропустіть його прихід!
/світлина - інтернет./
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898311
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 16.12.2020
[i]На нестримнім вітрові шаленім
Шерхне дощ… в крижину все скував,
Не дає зимі законних прав –
Все жбурляє з неба льоду жмені…[/i]
Б’ється серце знічено у мене
Від терпких, невиплаканих сліз –
Плакати не буду – навідріз…
У сльозах замерзлих - тільки клени.
[i]Всі сніжинки-лялечки різьблені
Гинули, утоптані в багно –
Тож почну життю радіти знов.
А тебе вже видихну з легенів…[/i]
Я засію душу безтілесну
ароматом щастя й дивних трав.
Пройде дощ, що кригою скував –
І настануть знов квітучі весни.
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898245
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Я взяла санчата
Взимку рано-вранці
Й вийшла погуляти
У червоній шапці.
Збіглись зайченята,
На санчата сіли –
Хочеться їм гратись
На сніжкові білім.
Зимний ліс усмішку
В вус сховати хоче:
Зайчик – це ж не кішка,
А від рук – муркоче.
Відпущу до мами,
Дам всім по морквинці.
Пригощу крихтами
Пташок на ялинці.
У людських долонях –
Доброта і ласка…
Шапочка Червона
Кличе всіх у казку!
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898214
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020
Так грають пальці… співають очі…
А Ви завмерли в якійсь задумі,
Я навіть бачу гірчинку суму
На сокровенне моє, дівоче…
Ви б так хотіли мене кохати –
Мелодій ноти рвуть до нестями.
Щасливі разом були б ми з Вами,
Нам місяць вторить вилицюватий.
Надії пісню усе ж згасили –
Запікся погляд в ній винуватий:
- Пробачте, люба, я вже жонатий. –
Терпіти гру цю мені несила…
В ніч безпорадну – мелодій зграя…
Хоч грають руки… душі – немає.
І все, що мало двом стати раєм –
Карає…
адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=898213
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 15.12.2020