Тома

Надійний тил актора Анатолія Котеньова…

«Надежный  тыл  актера  Анатолия  Котенёва:  30  лет  по  дорогам  жизни  с  любимой  женщиной»
Безусловно,  прав  был  классик,  когда  писал  об  особенностях  счастливых  семей.  «Все  счастливые  семьи  счастливы  одинаково,  каждая  несчастливая  семья  несчастлива  по-своему».  Счастливая  семья  -  это  ежедневный  кропотливый  труд,  и  прежде  всего  над  самим  собой.  О  том  как  трудились  над  своими  отношениями,  чтобы  жить  в  мире  и  согласии  известный  киноактер  Анатолий  Котенёв  и  его  вторая  половинка,  не  менее  известная  персона  белорусского  телевидения  Светлана  Боровская,  далее  в  обзоре.
Актер  Анатолий  Котенёв  один  из  ярких  и  известных  современных  актеров  российского  кинематографа,  снявшийся  в  более  сотни  кинокартин.  Он  познал  вкус  популярности  еще  в  80-е  годы  прошлого  века,  когда  снялся  в  телефильме  «Секретный  фарватер».  Но  дорога  на  вершину  славы  оказалась  не  такой  уж  простой  и  радужной.  Впереди  артиста  ждали  суровые  90-е,  полное  забвение  и  вторая  попытка  испробовать  себя  в  отечественной  киноиндустрии.
Пройти  через  преграды  и  трудности  Анатолию  помогло  его  самоотверженное  трудолюбие  и  упорство.  Причем  не  последнюю  роль  сыграла  в  этом  и  его  жена  Светлана  Боровская,  с  которой  он  счастливо  живет  вот  уже  более  30  лет,  большую  половину  из  которых  актер  живет  на  две  страны.  Работает  в  России,  а  проживает  в  Белоруссии  вместе  с  женой  и  детьми.
Анатолий  Котенёв  родился  в  1958  году  в  обычной  рабочей  семье  в  городе  Сухуми  (Абхазия).  Через  год  после  его  рождения  вся  семья  перебралась  в  город  Невинномысск  Ставропольского  края.  Отец  Анатолия  работал  машинистом,  а  мама  была  воспитателем  в  детском  саду.  К  миру  искусства  никто  из  родных  отношения  не  имел.  В  раннем  детстве  Котенев,  как  и  многие  мальчишки,  мечтал  в  будущем  стать  моряком.  Немного  позже  мальчик  увлекся  авиамоделированием,  и  хотел  стать  летчиком,  но  со  временем  его  увлечение  кардинально  изменилось...
В  седьмом  классе  Толик  внезапно  увлекся  сценой.  Первые  его  выступления  проходили  в  театре  миниатюры  и  эстрады  при  Дворце  культуры,  где  юному  артисту  стали  доверять  небольшие  роли  в  постановках.  А  когда  пришло  время  подумать  о  дальнейшей  учебе,  17-летний  парень,  по  настоянию  отца  пошел  получать  серьезную  мужскую  профессию.  Юноша  выучился  на  токаря-расточника  и  одно  время  даже  работал  на  заводе.  Однако  вскоре  парень  почувствовал,  что  это  не  его...
А  вот  театральные  подмостки  стали  манить  будущего  актера  еще  сильнее,  и  он  отправился  в  Свердловск,  где  поступил  в  театральное  училище.  Отучившись  там  год,  был  призван  в  армию,  а  после  службы  Котенев  решил  покорять  столицу,  и  с  первого  раза  поступил  в  школу-студию  МХАТ.  Ещё,  будучи  студентом,  Анатолий  дебютировал  в  телефильме  Григория  Аронова  «Неизвестный  солдат».  Кадр  из  к/фильма  «Секретный  фарватер».
Окончив  вуз,  молодой  актер  попытался  устроиться  хоть  в  какой-нибудь  из  столичных  театров.  Но  это  оказалось  не  так  уж  и  просто,  всюду  требовали  московскую  прописку.  С  этим  действительно  в  те  годы  было  туго.  Фиктивный  брак,  как  вариант,  он  отбросил  сразу  же,  а  по-другому  никак  не  получалось.  Наконец,  потеряв  всякую  надежду,  Котенёв  решил  согласиться  на  приглашение  минского  театра-студии  в  Белоруссии.  Вынужденный  переезд  оказался  для  актера  судьбоносным,  именно  там  он  и  встретил  свою  будущую  жену,  верную  подругу  и  мать  своих  сыновей  в  одном  лице.  Светлана  Боровская  в  школьные  годы.
Светлана  родилась  в  1969  году  в  городке  Молодечно  (Белоруссия).  Отец  Алексей  Петрович  мечтал  о  сыне,  а  когда  в  семье  родилась  вторая  дочь  Света,  он  стал  воспитывать  её,  как  мальчишку.  Причем  особых  и  усилий  не  нужно  было  прикладывать.  Девчушка  сама  по  себе  росла  очень  бойкой,  могла  за  себя  постоять,  когда  это  было  нужно.  Отец  советов  дочери  особых  не  давал,  он  видел,  что  она  по  жизни  лидер  и  таковой  останется,  зато  он  с  детских  лет  приучал  дочку  к  ощущению  счастья,  учил  любить  людей  и  окружающий  мир.  Во  время  учебы  в  школе  Светлана  училась  хорошо,  но  точные  науки  недолюбливала.  Она  не  пропустила  ни  одного  кружка  –  в  вокальной  группе  пела,  рукоделием  увлекалась,  в  театре  играла,  рисованию  обучалась  и  плюс  ко  всему  была  активисткой  и  общественницей.  Светлана  Боровская  в  юные  годы.
Маме  приходилось  с  дочкой  нелегко  из-за  множества  разногласий.  Узнав,  что  дочь  после  школы  собирается  поступать  в  театральный  институт,  она  спрятала  ее  аттестат.  Но  тут,  впрочем,  как  всегда,  на  выручку  пришел  отец,  он  нашел  документы,  отвез  дочь  на  вокзал  и  посадил  на  минский  поезд,  потому  что  искренне  поверил,  когда  та  решительно  заявила:  «Папа,  я  всё  равно  стану  артисткой!».
В  Минске  Светлана  поступила  в  Белорусский  театрально-художественный  институт,  после  окончания  которого  дальнейшая  карьера  в  кино  у  Светланы,  к  сожалению,  не  сложилась.  Она  сыграла  лишь  одну  известную  роль  –  жену  офицера-десантника  в  фильме  «Дезертир».
Когда  девушка  была  на  первом  курсе  института,  состоялась  судьбоносная  встреча  с  известным  уже  к  тому  времени  актёром  Анатолием  Котенёвым.  На  тот  момент  31-летний  Котенёв  уже  успел  сняться  в  ленте  «Секретный  фарватер»,  а  19-летняя  Боровская  только  осваивала  азы  актерской  профессии.  В  театр,  где  работал  Котенёв,  она  зашла,  чтобы  встретиться  со  знакомым.  Актер  сразу  приметил  эффектную  брюнетку,  а  вскоре  случайно  увидел  ее  рядом  с  киностудией.  Решив,  что  это  судьба,  Котенев  пригласил  девушку  на  свидание.  Но  Светлана  Боровская  оказалась  барышней  гордой,  поэтому  дала  согласие  только  после  третьей  попытки.
Опытный  актер  знал  не  понаслышке,  что  такое  быть  студентом  и  жить  в  общежитии,  поэтому  решил  покорять  сердце  девушки  через  желудок.  На  первом  свидании  Анатолий  угостил  Светлану  окрошкой,  на  втором  —  блинами  с  повидлом,  и  так  еще  несколько  раз.
Светлана  совсем  скоро  без  памяти  влюбилась  в  него.  Вот  и  получилось,  что  соблазнил  Котенев  будущую  жену  окрошкой.
Когда,  спустя  годы,  актера  спрашивали,  как  ему  удалось  привлечь  внимание  и  влюбить  в  себя  строптивую  Светлану,  а  позже  сделать  ее  своей  женой,  то  Анатолий,  улыбаясь  хитренькой  улыбкой,  отвечал,  что  намеренно  делал  их  встречи  долгожданными,  стараясь  звонить  ей  пореже:  «Я  в  свое  время  обжегся  на  этом  и  знал,  что  если  всё  время  стоять  на  коленях  перед  женщиной,  то  она  быстро  охладеет  или  залезет  тебе  на  шею.  Поэтому  приходилось  выдерживать  паузу.  Это  ее  подстегивало,  и  она  трепетно  ждала  моего  звонка.  Честно  говоря,  сам  паузу  я  выдерживал  с  большим  трудом».
Мама  Светы,  узнав  об  ухажере,  который  был  старше  дочери  на  десяток  с  лишним  лет,  поначалу  была  обескуражена,  ей  так  мечталось,  что  дочь  выйдет  замуж  за  какого-нибудь  дипломата  и  будет  жить  достойно.  Но  против  настоящей  любви  все  запреты  были  бессильны.  И  ей  пришлось  смириться  с  выбором  дочери.
В  1989  году  Светлана  с  Анатолием  зарегистрировали  свой  брак.  А  через  несколько  лет  распался  СССР,  и  Котенев  долго  не  мог  найти  работу.  Нужно  было  как-то  выживать,  и  чтобы  хоть  как-то  помочь  супруге  содержать  семью,  он  даже  занялся  изготовлением  ювелирных  изделий.  К  тому  времени  у  них  уже  было  двое  сыновей  —  Владимир  (1989)  и  Клим  (1998).
Со  слов  Анатолия,  лучшей  мамы,  нежели  Боровская,  на  свете  нет.  А  ещё  она  потрясающая  жена,  самое  главное,  что  надёжная.  Когда  у  актера  в  кино  не  было  работы,  в  семье  начались  довольно  сложные  в  финансовом  плане  времена.  Ему  даже  пришлось  заняться  изготовлением  и  продажей  ювелирных  украшений.  Ни  разу  Света  не  позволила  себе  даже  намекнуть  мужу,  что  она  содержит  семью,  а  он  сидит  дома.  Она  слишком  умна,  чтобы  говорить  такое.  Наоборот,  Светлана  ценила,  что  муж  не  лежит  на  диване  с  жалобами  на  судьбу  и  обстоятельства,  а  пытается  что-то  делать.
К  слову  сказать,  оба  супруга  относились  совершенно  нормально  к  тому,  что  по  утрам  Света  шла  на  работу,  а  Анатолий  оставался  дома  и  занимался  хозяйством.  Он  кормил  детей,  отводил  их  в  школу  и  детский  сад,  потом  забирал,  а  пока  мальчишек  не  было  дома,  садился  и  делал  свои  украшения.  Для  этой  цели  он  на  балконе  своей  квартиры  оборудовал  подобие  ювелирной  мастерской.
Но  общих  доходов  всё  равно  не  хватало,  и  однажды  Анатолий  принял  решение  ехать  в  Москву,  чтобы  снова  попытать  счастья  в  актерской  профессии.  Супруга,  как  это  ей  далось  нелегко,  нашла  в  себе  силы  поддержать  мужа.  Не  прошло  и  месяца,  как  Котеневу  предложили  роль  в  сериале  «Московские  окна»,  а  следом  роли  пошли  одна  за  другой,  что  существенно  улучшило  финансовое  состояние  семьи.
Пока  муж  покорял  Москву,  Светлана  строила  свою  карьеру  на  белорусском  телевидении,  которая,  впрочем,  сложилась  весьма  удачно.  Она  стала  известной  персоной.  Больше  двадцати  лет  Боровская  ведёт  телепередачи  «Доброе  утро,  Беларусь!»  и  «Добрый  день,  Беларусь!»  на  Первом  национальном  канале.  Она  великолепно  выглядит  в  кадре,  зрители  от  неё  всегда  в  восторге.  Светлана  Алексеевна  не  просто  популярная  ведущая,  уже  давно  за  ней  закрепился  статус  –  лицо  белорусского  телевидения.
Теперь  у  семьи  с  финансами  всё  в  порядке,  есть  квартира  в  Минске.  
Не  так  давно  Анатолий  Котенёв  смог  воплотить  в  жизнь  свою  давнишнюю  мечту  о  загородном  доме.  На  участке  в  200  квадратных  метров  под  Минском  актер  построил  двухэтажную  дачу.  Весь  быт  Светлана  организовала  там  сама,  причём  сделала  это  с  безупречным  вкусом.Однако  самое  главное  достояние  -  за  30  лет  совместной  жизни  это,  разумеется,  вовсе  не  дача,  а  на  редкость  по-настоящему  крепкая  семья,  которую  Анатолий  и  Светлана  создали  общими  усилиями,  а  также  их  замечательные  сыновья  –  Владимир  и  Клим,  которых  они  считают  своим  продолжением.  Сам  Котенёв  зачислил  себя  в  ряды  однолюбов,  что  для  актерской  среды  большая  редкость.  И  при  случае  актер  всегда  говорит,  что  за  годы  совместной  жизни  они  с  супругой  научились  понимать  друг  друга  без  слов.  Вот  оно  счастье-то  -  истинное...Сегодня  Котенёв  с  удовольствием  собирает  всю  родню  в  своем  доме,  ходит  на  рыбалку,  проводит  время  с  детьми.  Также  актер  любит  рисовать.  На  стенах  дачи  Анатолия  висит  уже  несколько  его  полотен  с  живописными  пейзажами.Чтобы  успевать  повсюду,  актеру  приходится  жить  на  два  города:  в  Москве  -  работа  и  друзья,  в  Минске  -  семья  и  рыбалка.  И  только  живопись,  которой  совсем  недавно  увлекся  актер,  не  имеет  границ.  Он  пишет,  как  только  выкроит  в  своем  плотном  графике  свободную  минуту.  А  еще  он  увлекается  чеканкой  и  изготавливает  ювелирные  изделия,  которые  дарит  своей  любимой  жене.
Уж  правду  говорят  талантливый  человек  -  талантлив  во  всем.
Перевела  на  украинский  язык  14.01.20            12.39

«Надійний  тил  актора  Анатолія  Котеньова:  30  років  по  дорогах  життя  з  коханою  жінкою»
Безумовно,  правий  був  класик,  коли  писав  про  особливості  щасливих  сімей.  «Всі  щасливі  сім'ї  щасливі  однаково,  кожна  нещаслива  сім'я  нещаслива  по-своєму».  Щаслива  сім'я  -  це  щоденна  копітка  праця,  і  перш  за  все  над  самим  собою.  Про  те,  як  працювали  над  своїми  стосунками,  щоб  жити  в  мирі  і  злагоді  відомий  кіноактор  Анатолій  Котенєв  і  його  друга  половинка,  не  менш  відома  персона  білоруського  телебачення  Світлана  Боровська,  далі  в  огляді.
Актор  Анатолій  Котенєв  один  з  яскравих  і  відомих  сучасних  акторів  російського  кінематографа,  який  знявся  в  більш  сотні  кінострічок.  Він  пізнав  смак  популярності  ще  у  80-ті  роки  минулого  століття,  коли  знявся  у  телефільмі  «Секретний  фарватер».  Але  дорога  на  вершину  слави  виявилася  не  такою  вже  простою  і  райдужною.  Попереду  артиста  чекали  суворі  90-ті,  повне  забуття  і  друга  спроба  випробувати  себе  у  вітчизняній  кіноіндустрії.
Пройти  через  перешкоди  і  труднощі  Анатолію  допомогло  його  самовіддане  працьовитість  і  завзятість.  Причому  не  останню  роль  зіграла  в  цьому  і  його  дружина  Світлана  Боровська,  з  якою  він  щасливо  живе  ось  уже  більше  30  років,  більшу  половину  з  яких  актор  живе  на  дві  країни.  Працює  в  Росії,  а  проживає  в  Білорусії  разом  з  дружиною  і  дітьми.
Анатолій  Котенєв  народився  в  1958  році  в  звичайній  робітничій  сім'ї  в  місті  Сухумі  (Абхазія).  Через  рік  після  його  народження  вся  сім'я  переїхала  в  місто  Невинномиськ  Ставропольського  краю.  Батько  Анатолія  працював  машиністом,  а  мама  була  вихователем  у  дитячому  садку.  До  світу  мистецтва  ніхто  з  рідних  не  мав  відношення.  У  ранньому  дитинстві  Котенєв,  як  і  багато  хлопчаків,  мріяв  у  майбутньому  стати  моряком.  Трохи  пізніше  хлопчик  захопився  авіамоделюванням,  і  хотів  стати  льотчиком,  але  з  часом  його  захоплення  кардинально  змінилося...
У  сьомому  класі  Толік  раптово  захопився  сценою.  Перші  його  виступи  проходили  в  театрі  мініатюр  і  естради  при  Палаці  культури,  де  юному  артистові  стали  довіряти  невеликі  ролі  в  постановках.  А  коли  прийшов  час  подумати  про  подальше  навчання,  17-річний  хлопець,  за  наполяганням  батька  пішов  отримувати  серйозну  чоловічу  професію.  Хлопець  вивчився  на  токаря-розточувальника  і  один  час  навіть  працював  на  заводі.  Однак  незабаром  хлопець  відчув,  що  це  не  його...
А  ось  театральні  підмостки  стали  кликати  майбутнього  актора  ще  сильніше,  і  він  вирушив  у  Свердловськ,  де  поступив  в  театральне  училище.  Провчившись  там  рік,  був  покликаний  в  армію,  а  після  служби  Котеньов  вирішив  підкорювати  столицю,  і  з  першого  разу  поступив  в  школу-студію  МХАТ.  Ще,  будучи  студентом,  Анатолій  дебютував  у  телефільмі  Григорія  Аронова  «Невідомий  солдат».  Кадр  з  к/фільму  «Секретний  фарватер».
Закінчивши  вуз,  молодий  актор  спробував  влаштуватися  хоч  в  який-небудь  зі  столичних  театрів.  Але  це  виявилося  не  так  вже  й  просто,  всюди  вимагали  московську  прописку.  З  цим  дійсно  в  ті  роки  було  туго.  Фіктивний  шлюб,  як  варіант,  він  відкинув  відразу  ж,  а  по-іншому  ніяк  не  виходило.  Нарешті,  втративши  всяку  надію,  Котеньов  вирішив  погодитися  на  запрошення  мінського  театру-студії  в  Білорусії.  Вимушений  переїзд  виявився  для  актора  доленосним,  саме  там  він  і  зустрів  свою  майбутню  дружину,  вірну  подругу  і  матір  своїх  синів  в  одній  особі.  Світлана  Боровська  в  шкільні  роки.
Світлана  народилася  в  1969  році  в  містечку  Молодечно  (Білорусь).  Отець  Олексій  Петрович  мріяв  про  сина,  а  коли  в  сім'ї  народилася  друга  дочка  Світла,  він  став  виховувати  її,  як  хлопчиська.  Причому  особливих  зусиль  не  потрібно  було  прикладати.  Дівчинка  сама  по  собі  росла  дуже  жвавою,  могла  за  себе  постояти,  коли  це  було  потрібно.  Батько  рад  дочки  особливих  не  давав,  він  бачив,  що  вона  по  життю  лідер  і  такою  залишиться,  зате  він  з  дитячих  років  привчав  доньку  до  відчуття  щастя,  вчив  любити  людей  і  навколишній  світ.  Під  час  навчання  в  школі  Світлана  вчилася  добре,  але  точні  науки  недолюблювала.  Вона  не  пропустила  жодного  гуртка  –  у  вокальній  групі  співала,  захоплювалася  рукоділлям,  в  театрі  грала,  малювання  навчалася  і  плюс  до  всього  була  активісткою  і  общественницей.  Світлана  Боровська  в  юні  роки.
Мамі  доводилося  з  донькою  нелегко  з-за  безлічі  розбіжностей.  Дізнавшись,  що  дочка  після  школи  збирається  поступати  в  театральний  інститут,  вона  сховала  її  атестат.  Але  тут,  втім,  як  завжди,  на  допомогу  прийшов  батько,  він  знайшов  документи,  відвіз  доньку  на  вокзал  і  посадив  на  мінський  поїзд,  бо  щиро  повірив,  коли  та  рішуче  заявила:  «Тато,  я  все  одно  буду  артисткою!».
У  Мінську  Світлана  надійшла  в  Білоруський  театрально-художній  інститут,  після  закінчення  якого  подальша  кар'єра  в  кіно  у  Світлани,  на  жаль,  не  склалася.  Вона  зіграла  лише  одну  відому  роль  –  дружину  офіцера-десантника  у  фільмі  «Дезертир».
Коли  дівчина  була  на  першому  курсі  інституту,  відбулася  доленосна  зустріч  з  відомим  вже  до  того  часу  актором  Анатолієм  Котеневым.  На  той  момент  31-річний  Котеньов  вже  встиг  знятися  у  стрічці  «Секретний  фарватер»,  а  19-річна  Боровська  тільки  освоювала  ази  акторської  професії.  В  театр,  де  працював  Котенєв,  вона  зайшла,  щоб  зустрітися  зі  знайомим.  Актор  одразу  примітив  ефектну  брюнетку,  а  незабаром  випадково  побачив  її  поруч  із  кіностудією.  Вирішивши,  що  це  доля,  Котеньов  запросив  дівчину  на  побачення.  Але  Світлана  Боровська  виявилася  панянкою  гордою,  тому  дала  згоду  лише  після  третьої  спроби.
Досвідчений  актор  знав  не  з  чуток,  що  таке  бути  студентом  і  жити  в  гуртожитку,  тому  вирішив  завоювати  серце  дівчини  через  шлунок.  На  першому  побаченні  Анатолій  пригостив  Світлану  окрошкою,  на  другому  —  млинцями  з  повидлом,  і  так  ще  кілька  разів.
Світлана  зовсім  скоро  без  пам'яті  закохалася  в  нього.  Ось  і  вийшло,  що  спокусив  Котеньов  майбутню  дружину  окрошкою.
Коли,  через  роки,  актора  запитували,  як  йому  вдалося  привернути  увагу  і  закохати  в  себе  непокірну  Світлану,  а  пізніше  зробити  її  своєю  дружиною,  то  Анатолій,  посміхаючись  хитренькой  посмішкою,  відповідав,  що  навмисно  робив  їх  зустрічі  довгоочікуваними,  намагаючись  дзвонити  їй  якомога  рідше:  «Я  в  свій  час  обпікся  на  цьому  і  знав,  що  якщо  весь  час  стояти  на  колінах  перед  жінкою,  то  вона  швидко  охолоне  або  залізе  тобі  на  шию.  Тому  доводилося  витримувати  паузу.  Це  її  підганяв,  і  вона  трепетно  чекала  мого  дзвінка.  Чесно  кажучи,  сам  я  витримував  паузу  з  великими  труднощами».
Мама  Світлани,  дізнавшись  про  залицяльника,  який  був  старший  дочки  на  десяток  з  гаком  років,  спочатку  була  збентежена,  їй  так  мріялося,  що  дочка  вийде  заміж  за  якогось  дипломата  і  буде  жити  гідно.  Але  проти  цієї  любові  всі  заборони  були  безсилі.  І  їй  довелося  змиритися  з  вибором  дочки.
У  1989  році  Світлана  з  Анатолієм  зареєстрували  свій  шлюб.  А  через  кілька  років  розпався  СРСР,  і  Котеньов  довго  не  міг  знайти  роботу.  Потрібно  було  якось  виживати,  і  щоб  хоч  якось  допомогти  дружині  утримувати  сім'ю,  він  навіть  зайнявся  виготовленням  ювелірних  виробів.  До  того  часу  у  них  вже  було  двоє  синів  —  Володимир  (1989)  і  Клим  (1998).
Зі  слів  Анатолія,  кращої  матусі,  ніж  Боровська,  на  світі  немає.  А  ще  вона  приголомшлива  дружина,  найголовніше,  що  надійна.  Коли  у  актора  в  кіно  не  було  роботи,  в  сім'ї  почалися  досить  складні  у  фінансовому  плані  часи.  Йому  навіть  довелося  зайнятися  виготовленням  і  продажем  ювелірних  прикрас.  Жодного  разу  Світла  не  дозволила  собі  навіть  натякнути  чоловікові,  що  вона  утримує  сім'ю,  а  він  сидить  вдома.  Вона  занадто  розумна,  щоб  говорити  таке.  Навпаки,  Світлана  цінувала,  що  чоловік  не  лежить  на  дивані  з  скаргами  на  долю  і  обставини,  а  намагається  щось  робити.
До  речі,  обоє  ставилися  абсолютно  нормально  до  того,  що  вранці  Світла  йшла  на  роботу,  а  Анатолій  залишався  вдома  і  займався  господарством.  Він  годував  дітей,  відводив  їх  в  школу  і  дитячий  сад,  потім  забирав,  а  поки  хлопчаків  не  було  вдома,  сідав  і  робив  свої  прикраси.  Для  цієї  мети  він  на  балконі  своєї  квартири  обладнав  подобу  ювелірної  майстерні.
Але  загальних  доходів  все  одно  не  вистачало,  і  одного  разу  Анатолій  прийняв  рішення  їхати  в  Москву,  щоб  знову  спробувати  щастя  в  акторській  професії.  Дружина,  як  це  їй  далося  нелегко,  знайшла  в  собі  сили  підтримати  чоловіка.Не  минуло  й  місяця,  як  Котенєва  запропонували  роль  в  серіалі  «Московські  вікна»,  а  слідом  ролі  пішли  одна  за  одною,  що  істотно  поліпшило  фінансовий  стан  сім'ї.
Поки  чоловік  підкоряв  Москву,  Світлана  будувала  свою  кар'єру  на  білоруському  телебаченні,  яка,  втім,  склалася  вельми  вдало.  Вона  стала  відомою  персоною.  Більше  двадцяти  років  Боровська  веде  телепередачі  «Доброго  ранку,  Білорусь!»  І  «Добрий  день,  Білорусь!»  На  Першому  національному  каналі.  Вона  чудово  виглядає  в  кадрі,  глядачі  від  неї  завжди  в  захваті.  Світлана  Олексіївна  не  просто  популярна  ведуча,  вже  давно  за  нею  закріпився  статус  -  особа  білоруського  телебачення.
Тепер  у  сім'ї  з  фінансами  все  гаразд,  є  квартира  в  Мінську.
Не  так  давно  Анатолій  Котенєв  зміг  втілити  в  життя  свою  давню  мрію  про  заміський  будинок.  На  ділянці  в  200  квадратних  метрів  під  Мінськом  актор  побудував  двоповерхову  дачу.  Весь  побут  Світлана  організувала  там  сама,  причому  зробила  це  з  бездоганним  смаком.
Однак  найголовніше  надбання  -  за  30  років  спільного  життя  це,  зрозуміло,  зовсім  не  дача,  а  на  рідкість  по-справжньому  міцна  сім'я,  яку  Анатолій  і  Світлана  створили  спільними  зусиллями,  а  також  їх  чудові  сини  -  Володимир  і  Клим,  яких  вони  вважають  своїм  продовженням  .  Сам  Котенєв  зарахував  себе  до  лав  однолюбів,  що  для  акторської  середовища  велика  рідкість.  І  при  нагоді  актор  завжди  говорить,  що  за  роки  спільного  життя  вони  з  дружиною  навчилися  розуміти  один  одного  без  слів.  Ось  воно  щастя-то  -  справжнє  ...
Сьогодні  Котенєв  із  задоволенням  збирає  всю  рідню  в  своєму  будинку,  ходить  на  риболовлю,  проводить  час  з  дітьми.  Також  актор  любить  малювати.  На  стінах  дачі  Анатолія  висить  вже  кілька  його  полотен  з  мальовничими  пейзажами.
Щоб  встигати  всюди,  акторові  доводиться  жити  на  два  міста:  в  Москві  -  робота  і  друзі,  в  Мінську  -  сім'я  і  рибалка.  І  тільки  живопис,  якої  зовсім  недавно  захопився  актор,  не  має  меж.  Він  пише,  як  тільки  викроїть  в  своєму  щільному  графіку  вільну  хвилину.  А  ще  він  захоплюється  карбуванням  і  виготовляє  ювелірні  вироби,  які  дарує  своїй  коханій  дружині.
Вже  правду  кажуть  талановита  людина  -  талановита  в  усьому.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861284
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.01.2020

Снігова завірюха…

Снежная  метель
Сурово  насупившись,  двинулись  тучи,
Стараясь  как  можно  быстрей  пробежать.
А  с  ними,  далеко,  в  посадке  дремучей,
Неясыть  задумала  громко  кричать.

И  небо  большое  померкло  на  сроки,
Укутавшись  теплым  серым  платком.
Метались  вороны,  бесились  сороки.
Подуло  холодным,  крутым  ветерком.

И  было  понятно,  и  было  всем  ясно.
Без  Арктики  дело  —  не  обошлось!
Сначала  крупой  забросало  потрясно,
Затем  круговертью  все  понеслось.

Летели  снежинки,  как  белые  шмели,
Смеялся  по  —  дикому  ветер  —  хвастун.
—  А  вам  так  слабо,  нагонять  метели?
Кричал  безутешно  лихой  говорун.

Он  в  окна  заглядывал,  в  двери  стучался,
Он  ставнями  зимними  долго  играл.
Напрасно  он  злился,  напрасно  метался,
Напрасно  смеялся  и  даже  пугал.

Метель  белоокая  пьяной  кружилась
Под  громкие  свисты  его  по  ночам.
Ей  нравились  танцы,  она  веселилась,
Никак  не  размениваясь  по  мелочам.

Гуляла,  гудела,  кричала,  шумела,
Насыпала  снега  повсюду  умело,
Потом  успокоилась,  прыть  поубавила,
Но  шума  и  крика  все  же  доставила.
Перевела  на  украинский  язык      14.01.20          7.25

Снігова  завірюха
 Суворо  насупившись,  рушили  хмари,
 Намагаючись  якомога  швидше  пробігти.
 А  з  ними,  далеко,  в  посадці  дрімучій,
 Сова  задумала  голосно  кричати.

 І  небо  велике  померкло  на  час,
 Загорнувшись  теплою    сірою    хусткою.
 Металися  ворони,  скаженіли  сороки.
 Повіяло  холодним,  крутим  вітерцем.

 І  було  зрозуміло,  і  було  всім  ясно.
 Без  Арктики  справа  -  не  обійшлася!
 Спочатку  крупою  закидало  потрясно,
 Потім  круговертю  все  понеслося.

 Летіли  сніжинки,  як  білі  джмелі,
 Сміявся  по  -  дикому    вітер  -  хвалько.
 -  А  вам  так  слабо,  наганяти  хуртовини?
 Кричав  невтішно  лихий  балакун.

 Він  у  вікна  заглядав,  в  двері  стукав,
 Він  ставнями  зимними  довго  грав.
 Даремно  він  злився,  марно  метався,
 Даремно  сміявся  і  навіть  лякав.

 Заметіль  білоока    п'янко    кружляла
 Під  гучні  свисти  його  ночами.
 Їй  подобалися  танці,  вона  веселилася,
 Ніяк  не  розмінюючись  на  дрібниці.

 Гуляла,  гула,  кричала,  шуміла,
 Насипала  снігу  всюди  вміло,
 Потім  заспокоїлася,  спритність  зменшила,
 Але  шуму  і  крику  все  ж    наробила.
Переклала  на  українську  мову        14.01.20          7.25

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861242
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 14.01.2020

Висловлюючи правду свого серця…

"Высказывая  правду  своего  сердца,  не  бойся,  что  твоему  языку  не  хватит  убедительности"  (Джон  Рескин).
Джон  Рескин,  английский  искусствовед,  писатель,  родился  в  Лондоне  8  февраля  1819  г.    Перевела  на  украинский  язык      13.01.20      16.24

"Висловлюючи  правду  свого  серця,  не  бійся,  що  твоєму    язику    не  вистачить  переконливості"  (Джон  Рескін).
 Джон  Рескін,  англійський  мистецтвознавець,  письменник,  народився  в  Лондоні  8  лютого  1819  р
Переклала    на  українську    мову    13.01.20  16.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861180
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.01.2020

ПОМІРНІСТЬ …

УМЕРЕННОСТЬ  (Бенджамин  Франклин)
Когда  Бенджамин  Франклин  начал  следовать  идее  своей  добродетельной  жизни,  именно  на  умеренности  он  решил  сосредоточиться  в  первую  очередь.  Список  из  13  пунктов  его  программы  самосовершенствования  он  начал  с  этого  намеренно  потому,  что
"...  Это,  как  правило,  обеспечивает  холодную  и  ясную  голову  когда  так  необходимо  быть  бдительным,  чтобы  бороться  с  непрекращающимся  тяготением  к  старым  привычкам  и  сопротивляться  напору  бесконечных  искушений."
Другими  словами,  когда  Вы  добьетесь  самодисциплины  в  области  употребления  продуктов  питания  и  спиртных  напитков,  тогда  Вам  станет  легче  начать  соблюдать  все  другие  добродетели.
Ясный  ум  и  здоровое  тело  -  непременное  условие  для  достижения  добродетельной  жизни.
НЕ  ЕШЬТЕ  ДО  ОТУПЕНИЯ.
"Обжора  гораздо  больше  похож  на  животное,  чем  на  человека".~  Оноре  де  Бальзак
Вы  когда-нибудь  замечали,  что  первые  кусочки  еды  самые  вкусные?  А  потом,  чем  больше  Вы  едите,  яркие  вкусы  начинают  значительно  притупляются.
Сегодня  многие  люди  лопатой  закидывают  пищу  в  рот  так  быстро,  что  не  успевают  распробовать  вкус  еды.  Тем  не  менее,  только  Ваш  желудок  может  послать  сигнал  в  мозг,  что  он  уже  достаточно  наполнен  и  можно  перестать  есть.  
К  сожалению,  люди  часто  игнорируют  этот  сигнал  и  продолжают  есть.  Следствием  этого  являются  не  только  последствия  переедания,  но  постоянное  вздутие  живота.
Вы  заметили  парадокс,  что  шеф-повара,  которые  проводят  весь  свой  день  рядом  с  изысканной  едой  часто  находятся  в  отличной  форме?  Не  секрет,  что  когда  они  обедают,  они  действительно  наслаждаются  каждым  кусочком  пищи.
Есть  миллионы  книг  про  диету,  но  единственное,  что  нужно  знать  человеку,  чтобы  поддерживать  тонкую  талию  это  -  "Ешь,  когда  голоден,  остановись,  как  только  наелся".  Не  ешьте  перед  телевизором  или  на  ходу.  Сядьте  за  стол.  Наслаждайтесь  каждым  глотком,  думайте  о  вкусе,  который  вы  пробуете.  Ешьте  медленно.  Отложите  Вашу  вилку  в  сторону,  пока  пережевываете.  Когда  ароматы  становятся  менее  яркими,  это  означает,  что  Ваш  желудок  начинает  чувствовать  себя  полным  и  нужно  перестать  есть.
НЕ  ПЕЙТЕ  ДО  ОПЬЯНЕНИЯ.
"Употребление  спиртных  напитков  делает  людей  дураками,  а  люди  такие  дураки,  что  совершают  злодеяния".  Роберт  Бенчли
Многие  настоящие  мужчины  начинали  с  напитка  или  двух.  Но  затем,  они  думали,  это  -  так  по-мужски  жрать  спиртное  через  воронку,  присоединенную  ко  рту.  А  затем  они  забывали,  что  есть  действительно  более  интересные  хорошие  вещи,  чем  бытие  резервуара  без  сознания.
Мужчины  не  должны  стремиться  к  тому,  чтобы  постоянно  ошеломлять  себя  в  погоне  за  прекрасным  времяпрепровождением.  А  ведь  что-нибудь  хорошее  в  полной  мере  присутствует  в  каждом  моменте.  
Основная  черта  мужественности  это  -  вера  в  личную  ответственность.  Но  избыток  алкоголя  и  личная  ответственность  находятся  в  конфликте.  В  такие  моменты  человек  не  может  на  100%  контролировать  свои  поступки.  Некоторые,  если  что-то  пойдет  не  так,  часто  винят  алкоголь.  Настоящий  мужчина  контролирует  себя  в  любой  ситуации.
Люди  должны  стремиться  избавиться  от  любого  вида  зависимости.  Излишнее  пристрастие  к  спиртным  напиткам  может  привести  к  алкоголизму.  Часто  люди  ищут  себе  оправдание,  что  выпили,  чтобы  хорошо  провести  время  и  наладить  доверительные  отношения.  Но,  лучше  постараться  динамично  делать  так,  чтобы  заблаговременно  создавать  свою  личность  полную  очарования  и  без  жидкой  мужественности.
УМЕРЕННОСТЬ  в  жизни  Роберта  Э.  Ли
"Мне  нравится  виски.  Я  всегда  это  говорил,  и  именно  поэтому  я  никогда  его  не  пью".  ~  Роберт  Э.  Ли
Роберт  Э.  Ли  -  один  из  самых  известных  американских  военачальников  XIX  века.  "Он  был  Цезарем  без  амбиций,  Фридрихом  без  тирании,  Наполеоном  без  эгоизма,  Вашингтоном  без  вознаграждения."
О  необходимости  избегать  употребления  алкоголя,  Ли  говорил:
"Вам  никогда  не  приходило  в  голову,  что  когда  Вы  достигните  середины  жизни,  Вам,  возможно,  потребуются  стимуляторы,  и  если  Вы  привыкли  стимулировать  себя  уже  в  начале  жизни,  то  потребуется  гораздо  больше,  чтобы  достичь  желаемого  эффекта?  Насколько  лучше  было  бы,  если  бы  молодые  люди  не  употребляли  бы  одурманивающих  веществ  в  студенческие  годы."
Вывод
Когда  люди  сталкиваются  с  реальными  проблемами,  они  часто  пытаются  заглушить  их  чрезмерным  употреблением  пиши  и  алкоголя.  Вместо  того,  чтобы  собрать  все  свое  мужество  и  принять  их  лицом  к  лицу.  Когда  Вы  научитесь  управлять  собой  в  употреблении  пищи  и  алкоголя,  Вы  получите  уверенность  в  собственных  силах  и  сможете  двигаться  дальше,  чтобы  улучшить  Вашу  жизнь.
Интересно,  что  в  русском  языке  не  существует  перевода  слова  Temperance,  которое  означает  умеренность  в  еде  и  употреблении  спиртных  напитков,  может  быть,  -  трезвость?
Posted  12th  March  2015  by  Nina  Petersdottir
Перевела  на  украинский  язык      13.01.20          13.40

ПОМІРНІСТЬ  (Бенджамін  Франклін)
Коли  Бенджамін  Франклін  почав  слідувати  ідеї  своєї  доброчесного  життя,  саме  на  помірності  він  вирішив  зосередитися  в  першу  чергу.  Список  з  13  пунктів  його  програми  самовдосконалення  він  почав  з  цього  навмисно  тому,  що
"...  Це,  як  правило,  забезпечує  холодну  і  ясну  голову  коли  так  необхідно  бути  пильним,  щоб  боротися  з  безперервним  тяжінням  до  старих  звичок  і  чинити  опір  натиску  нескінченних  спокус."
Іншими  словами,  коли  Ви  досягнете  самодисципліни  в  області  вживання  продуктів  харчування  і  спиртних  напоїв,  тоді  Вам  стане  легше  почати  дотримуватися  всі  інші  чесноти.
Ясний  розум  і  здорове  тіло  -  неодмінна  умова  для  досягнення  доброчесного  життя.
НЕ  ЇЖТЕ  ДО  ОТУПІННЯ.
"Обжора  набагато  більше  схожий  на  тварину,  ніж  на  людину".~  Оноре  де  Бальзак
Ви  коли-небудь  помічали,  що  перші  шматочки  їжі  найсмачніші?  А  потім,  чим  більше  Ви  їсте,  яскраві  смаки  починають  значно  притупляються.
Сьогодні  багато  людей  лопатою  закидають  їжу  в  рот  так  швидко,  що  не  встигають  відчути  смак  їжі.  Тим  не  менше,  тільки  Ваш  шлунок  може  послати  сигнал  в  мозок,  що  він  вже  достатньо  наповнений  і  можна  перестати  їсти.  
На  жаль,  люди  часто  ігнорують  цей  сигнал  і  продовжують  їсти.  Наслідком  цього  є  не  тільки  наслідки  переїдання,  але  постійне  здуття  живота.
Ви  помітили  парадокс,  що  шеф-кухаря,  які  проводять  весь  свій  день  поруч  з  вишуканою  їжею  часто  знаходяться  у  відмінній  формі?  Не  секрет,  що  коли  вони  обідають,  вони  справді  насолоджуються  кожним  шматочком  їжі.
Є  мільйони  книг  про  дієти,  але  єдине,  що  потрібно  знати  людині,  щоб  підтримувати  тонку  талію  це  -  "треба  їсти,  коли  голодний,  зупинися,  як  тільки  наївся".  Не  їжте  перед  телевізором  або  на  ходу.  Сядьте  за  стіл.  Насолоджуйтесь  кожним  ковтком,  думайте  про  смак,  який  ви  пробуєте.  Їжте  повільно.  Відкладіть  Вашу  вилку  в  бік,  поки  пережовуєте.  Коли  аромати  стають  менш  яскравими,  це  означає,  що  Ваш  шлунок  починає  відчувати  себе  повним  і  потрібно  перестати  їсти.
НЕ  ПИЙТЕ  ДО  СП'ЯНІННЯ.
"Вживання  спиртних  напоїв  робить  людей  дурнями,  а  люди  такі  дурні,  що  вчиняють  злочини".  Роберт  Бенчлі
Багато  справжні  чоловіки  починали  з  напою  або  двох.  Але  потім,  вони  думали,  це  так  по-чоловічому  жерти  спиртне  через  лійку,  приєднану  до  рота.  А  потім  вони  забували,  що  є  дійсно  більш  цікаві  гарні  речі,  ніж  буття  резервуара  без  свідомості.
Чоловіки  не  повинні  прагнути  до  того,  щоб  постійно  приголомшувати  себе  в  гонитві  за  прекрасним  проведенням  часу.  Адже  що-небудь  хороше  повною  мірою  присутній  в  кожному  моменті.
Основна  риса  мужності  це  -  віра  в  особисту  відповідальність.  Але  надлишок  алкоголю  і  особиста  відповідальність  перебувають  у  конфлікті.  В  такі  моменти  людина  не  може  на  100%  контролювати  свої  вчинки.  Деякі,  якщо  щось  піде  не  так,  часто  звинувачують  алкоголь.  Справжній  чоловік  контролює  себе  в  будь-якій  ситуації.
Люди  повинні  прагнути  позбавитися  від  будь-якого  виду  залежності.  Надмірна  пристрасть  до  спиртних  напоїв  може  призвести  до  алкоголізму.  Часто  люди  шукають  собі  виправдання,  що  випили,  щоб  добре  провести  час  і  налагодити  довірчі  відносини.  Але,  краще  постаратися  динамічно  робити  так,  щоб  завчасно  створювати  свою  особистість  повну  чарівності  і  без  рідкої  мужності.
ПОМІРНІСТЬ  в  житті  Роберта  Е.  Чи
"Мені  подобається  віскі.  Я  завжди  це  казав,  і  саме  тому  я  ніколи  його  не  п'ю".  ~  Роберт  Е.  Лі
Роберт  Е.  Лі  -  один  з  найвідоміших  американських  воєначальників  XIX  століття.  "Він  був  Цезарем  без  амбіцій,  Фрідріхом  без  тиранії,  Наполеоном  без  егоїзму,  Вашингтоном  без  винагороди."
Про  необхідність  уникати  вживання  алкоголю,  говорив:
"Вам  ніколи  не  приходило  в  голову,  що  коли  Ви  досягнете  середини  життя,  Вам,  можливо,  будуть  потрібні  стимулятори,  і  якщо  Ви  звикли  стимулювати  себе  вже  на  початку  життя,  то  буде  потрібно  набагато  більше,  щоб  досягти  бажаного  ефекту?  Наскільки  краще  було  б,  якщо  б  молоді  люди  не  вживали  б  одурманюючих  речовин  в  студентські  роки."
Висновок
Коли  люди  стикаються  з  реальними  проблемами,  вони  часто  намагаються  заглушити  їх  надмірним  вживанням  їжі  та  алкоголю.  Замість  того,  щоб  зібрати  всю  свою  мужність  і  прийняти  їх  обличчям  до  обличчя.  Коли  Ви  навчитеся  керувати  собою  у  вживанні  їжі  та  алкоголю,  Ви  отримаєте  впевненість  у  власних  силах  і  зможете  рухатися  далі,  щоб  поліпшити  Ваше  життя.
Цікаво,  що  в  російській  мові  не  існує  перекладу  слова  Temperance,  яке  означає  помірність  в  їжі  і  вживанні  спиртних  напоїв,  може  бути,  -  тверезість?
Posted  12th  March  2015  by  Nina  Petersdottir
Переклала  на  українську  мову  13.01.20  13.40

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861161
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.01.2020

Дерева-велетні в Японії

Деревья-великаны  в  Японии
Вот  мы  встретили  Новый  год.  Зимой  так  не  хватает  ярких  красок,  поэтому  мы  решили  рассказать  ещё  об  одном  природном  явлении,  которое  японцы  превратили  в  очередной  повод  полюбоваться  необыкновенными  видами  в  осенний  период  –  листопад  Гинкго.
Гинкго  –  одно  из  наиболее  привычных  для  японцев  деревьев.  Их  любят  высаживать  в  городских  парках,  на  аллеях,  много  таких  деревьев-великанов  почитается  в  синтоистских  святилищах  в  качестве  «божественных  деревьев»  симбоку.  Они  –  часть  повседневной  жизни  японцев
Гинкго,  переживший  ледниковый  период,  является  единственным  видом  в  единственном  семействе  единственного  класса,  и  его  называют  «живым  ископаемым».  
Гинкго,  ставшее  деревом-великаном,  желтеет  осенью  позже,  чем  другие  деревья.  И  это  очень  красивое  зрелище.
Фото:  Великое  гинкго  в  Итёнокикубо  (Итёнокикубо-но  дайитё,  преф.  Аомори)  
Обхват  ствола:  13,28  м
Высота:  27  м
Возраст:  1000  лет[more]
Это  гинкго  долгое  время  не  привлекало  общественного  внимания,  и  даже  среди  любителей  деревьев-великанов  о  нём  не  говорили.  В  2001  году  обхват  ствола  составлял  13,28  м.
Говорят,  что  из-за  множества  воздушных  корней,  свисающих  с  ветвей  и  ствола,  оно  было  особенно  почитаемо  кормящими  матерями.
Оно  имело  превосходную  форму  и  было  единственным  в  своём  роде  даже  в  масштабах  страны,  но  буря  в  2011  году  сломала  огромную  ветвь  с  воздушными  корнями,  придававшую  ему  особую  прелесть.  Эта  ветвь  была  важной  частью  общей  формы  дерева,  и,  к  сожалению,  дерево  утратило  свою  особенность.
Однако  обломанная  ветвь  дала  новые  побеги,  и  если  некоторые  из  них  вырастут  большими,  они  могут  слиться  с  основным  стволом,  и  через  несколько  сотен  лет  может  наступить  день,  когда  это  гинкго  станет  самым  крупным  в  Японии.
Текст  и  фотографии:  Такахаси  Хироси
Karakol  -  клуб  путешествий  за  дофамин
Перевела  на  украинский  язык  12.01.20            10.02

Дерева-велетні  в  Японії
Ось  ми  зустріли  Новий  рік.  Взимку  так  не  вистачає  яскравих  фарб,  тому  ми  вирішили  розповісти  ще  про  одне  природне  явище,  яке  японці  перетворили  в  черговий  привід  помилуватися  незвичайними  видами  в  осінній  період  –  листопад  Гінкго.
Гінкго  –  одне  з  найбільш  звичних  для  японців  дерев.  Їх  люблять  висаджувати  в  міських  парках,  скверах,  на  алеях,  багато  таких  дерев-велетнів  шанується  в  синтоїстських  святилищах  як  «божественних  дерев»  симбоку.  Вони  –  частина  повсякденного  життя  японців
Гінкго,  пережив  льодовиковий  період,  є  єдиним  видом  в  єдиному  колекції  єдиного  класу,  і  його  називають  «живим  викопним».  
Гінкго,  що  стало  деревом-велетнем,  жовтіє  восени  пізніше,  ніж  інші  дерева.  І  це  дуже  красиве  видовище.
Фото:  Велике  гінкго  в  Итенокикубо  (Итенокикубо-але  дайите,  преф.  Аоморі)  
Обхват  стовбура:  13,28  м
Висота:  27  м
Вік:  1000  років[more]
Це  гінкго  довгий  час  не  привертало  уваги,  і  навіть  серед  любителів  дерев-велетнів  про  нього  не  говорили.  У  2001  році  обхват  стовбура  становив  13,28  м.
Кажуть,  що  з-за  безлічі  повітряних  коренів,  що  звисають  з  гілок  і  стовбура,  воно  було  особливо  шановане  матерями-годувальницями.
Воно  мало  чудову  форму  і  було  єдиним  у  своєму  роді  навіть  в  масштабах  країни,  але  буря  в  2011  році  зламала  величезну  гілку  з  повітряними  коренями,  яка  додавала  йому  особливу  чарівність.  Ця  гілка  була  важливою  частиною  загальної  форми  дерева,  і,  на  жаль,  дерево  втратило  свою  особливість.
Однак  обламана  гілка  дала  нові  пагони,  і  якщо  деякі  з  них  виростуть  великими,  вони  можуть  злитися  з  основним  стовбуром,  і  через  кілька  сотень  років  може  настати  день,  коли  це  гінкго  стане  найбільшим  в  Японії.
Текст  та  фотографії:  Такахасі  Хіросі
Karakol  -  клуб  подорожей  за  дофамін
Переклала  на  українську  мову  12.01.20  10.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861035
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.01.2020

"Благополуччя залежить від старанності, а нагорода - від долі…" Думки старих мудреців.

"Благополучие  зависит  от  усердия,  а  награда  -  от  судьбы..."  Мысли  старых  мудрецов.

Нет  добродетели  выше  справедливости,  нет  порока  хуже  лжи.
Нет  друга,  равного  здоровью;  нет  врага  ,  равного  болезни.

Нет  огня  большего  ,  чем  страсть;  нет  беды,  большей,  чем  ненависть;  нет  несчастья  большего,  чем  тело;  нет  счастья,  равного  спокойствию.

Ни  матери,  ни  жене,  ни  брату,  ни  собственным  детям  нельзя  довериться  так,  как  истинному  другу.

То,  что  судьба  судила  нам  получить,  мы  получим  и  лежа  в  постели.  То,  чего  не  судила,-  не  получим,  каких  бы  усилий  не  прилагали.

Тот  человек  сильнее,  кто  отстраняет  от  себя  пятерых  демонов  -  жадность,  злобу,  трусость,  похоть  и  неудовлетворенность.

Шестеро  не  помнят  тех,  кто  помогал  им  раньше:  ученик  -  учителя,  женатый  сын  -  мать,  разлюбивший  муж  -  жену,  достигший  цели  -  помощника,  выбравшийся  из  чащи  -  проводника,  больной  -  врача.

Знание  зависит  от  ученья,  почет  -  от  дел,  благополучие  -  от  усердия,  награда  -  от  судьбы.

Лучше  всего  деньги,  добытые  собственным  трудом,  хуже  -  добытые  по  наследству,  еще  хуже  -  от  брата,  хуже  всего  -  от  женщины.

Не  будь  ни  слишком  близко,  ни  слишком  далеко  от  царей,  огня,  старших  и  женщин:  окажешься  слишком  близко  -  они  погубят  тебя;  окажешься  слишком  далеко  -  они  будут  бесполезны  для  тебя.

Не  рассчитывай  на  завтрашний  день,  пока  он  не  наступил,  ибо  никто  не  знает,  какие  беды  этот  день  принесет.

Несбыточны  сны,  что  приходят  к  больным,  опечаленным,  ожесточенным,  влюбленным  и  пьяным.  

Давать,  брать,  делиться  тайной,  расспрашивать,  угощать,  принимать  угощение  -  вот  шесть  признаков  дружбы.



Художник  Jusepe  de  Ribera
Это  цитата  сообщения  Лариса_Воронина  
Перевела  на  украинский  язык      12.01.20  9.42

"Благополуччя  залежить  від  старанності,  а  нагорода  -  від  долі..."  Думки  старих  мудреців.
Немає  чесноти  вище  справедливості,  немає  пороку  гірше  брехні.
Немає  друга,  рівного  здоров'ю;  немає  ворога  ,  рівного  хвороби.

Немає  вогню  більшого  ,  ніж  пристрасть;  немає  біди,  більшою,  ніж  ненависть;  немає  більшого  нещастя,  ніж  тіло;  немає  щастя,  рівного  спокою.

Ні  матері,  ні  дружини,  ні  братові,  ні  власним  дітям  не  можна  довіритись  так,  як  істинному  одному.

Те,  що  доля  судила  нам  отримати,  ми  отримаємо  і  лежачи  в  ліжку.  Те,  чого  не  судила,-  не  отримаємо,  яких  би  зусиль  не  докладали.

Той  чоловік  сильніший,  хто  усуває  від  себе  п'ятьох  демонів  -  жадібність,  злість,  боягузтво,  хіть  і  незадоволеність.

Шестеро  не  пам'ятають  тих,  хто  допомагав  їм  раніше:  учень  -  вчителя,  одружений  син  -  матір,  разлюбивший  чоловік  -  дружину,  досягнув  мети  -  помічника,  вибратися  з  гущавини  -  провідника,  хворий  -  лікаря.

Знання  залежить  від  науки,  шана  -  від  справ,  благополуччя  -  від  старанності,  нагорода  -  від  долі.

Найкраще  гроші,  здобуті  власною  працею,  гірше  -  здобуті  у  спадок,  ще  гірше  -  від  брата,  гірше  всього  -  від  жінки.

Не  будь  ні  дуже  близько,  ні  занадто  далеко  від  царів,  вогню,  старших  і  жінок:  опинишся  занадто  близько  -  вони  знищать  тебе;  ти  занадто  далеко  -  вони  будуть  марні  для  тебе.

Не  розраховуй  на  завтрашній  день,  поки  він  не  настав,  бо  ніхто  не  знає,  які  біди  цей  день  принесе.

Нездійсненні  сни,  що  приходять  до  хворих,  засмученим,  жорстоким,  закоханим  і  п'яним.  

Давати,  брати,  ділитися  таємницею,  розпитувати,  пригощати,  приймати  частування  -  ось  шість  ознак  дружби.
Художник  Jusepe  de  Ribera
Це  цитата  повідомлення  Лариса_Воронина  
Переклала  на  українську  мову  12.01.20  9.42

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=861033
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.01.2020

Почуйте серце…

Услышьте  сердце...

Порой  слепой  способен  видеть  лучше  зрячих…
Он  смотрит  сердцем  –  это  очень  много  значит…
А  мы  не  видим  тех  чудес,  что  окружают…
Наш  кругозор  пустые  ценности  сужают…

Мы  ценим  то,  за  что  оплачено  деньгами,
А  важно  то,  о  чём  молились  со  слезами…
Мы  бережём  в  своих  шкатулках  украшенья,
Не  сохранив  друг  к  другу  даже  уваженья…

Мы,  замерзая,  одеваемся  теплее,
Не  понимая,  что  бессильны  батареи…
Мы  получать  хотим  и  греться…греться…греться…
Но  излучать  тепло  не  хочет  наше  сердце…

Любовь  мы  путаем  с  потребностью  коварной,
Но  нет  отдачи  для  души…  элементарной…
Любовь  –  не  брать,  а  отдавать,  ведь  счастье  в  этом!!!
Мы  ценим  фантик,  но  важнее  вкус  конфеты…

Без  доброты  и  сострадания  друг  к  другу,
Наш  поезд  жизни  мчит  по  замкнутому  кругу…
Глухой  способен  слышать  то,  о  чём  молчите…
Услышьте  сердце,  верьте  в  Бога,  жизнь  цените…


Ирина  Самарина-Лабиринт
Перевела  на  украинский  язык      11.01.20          7.42

Почуйте  серце...
Деколи  сліпий  здатний  бачити  краще  зрячих...
Він  дивиться  серцем  –  це  дуже  багато  означає...
А  ми  не  бачимо  тих  чудес,  що  оточують...
Наш  кругозір  порожні  цінності  звужують...

Ми  цінуємо  те,  за  що  сплачено  грошима,
А  важливо  те,  про  що  молилися  зі  сльозами...
Ми  бережемо  в  своїх  скриньках    прикраси,
Не  зберігши  один  до  одного  навіть    поваги...

Ми,  замерзаючи,  одягаємося  тепліше,
Не  розуміючи,  що  безсилі  батареї...
Ми  хочемо  отримувати  і  грітися...грітися...грітися...
Але  випромінювати  тепло  не  хоче  наше  серце...

Любов    ми  плутаємо  з  потребою  підступною,
Але  немає  віддачі  для  душі...  елементарної...
Любов  –  не  брати,  а  віддавати,  адже  щастя  в  цьому!!!
Ми  цінуємо  фантик,  але  важливіше  смак  цукерки...

Без  доброти  і  співчуття  одне  до  одного,
Наш  поїзд  життя  мчить  по  замкнутому  колу...
Глухий  здатний  чути  те,  про  що  мовчите...
Почуйте  серце,  вірте  в  Бога,  життя  цінуйте...


Ірина  Самаріна-Лабіринт
Переклала  на  українську  мову  11.01.20  7.42

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860926
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.01.2020

Кохання …

ЛЮБОВЬ  НЕ  ИЗМЕРЯЕТСЯ  ЧАСАМИ

Любовь  не  измеряется  часами,
Хотя,  как  говорят,  с  годами  крепнет.
А  нежностью  нечаянных  касаний
И  теплотой  души,  и  сильной  верой.


Любовь  не  измеряется  ночами,
Хорошим  сексом  и  безумной  страстью.
А  верностью  и  сильными  плечами,
И  разделеньем  счастья  и  несчастья.

Любовь,  она,  все  ж  ценится  молчаньем.
И  здесь  ни  доли  безобидной  шутки.
Любовь  не  измеряется  словами.
Слова  –  бедны,  важней  всего  –  поступки!

©  Copyright:  Светлана  Чеколаева,  2016
Свидетельство  о  публикации  №116021512860
Перевела  на  украинский  язык    11.01.20        4.36

 Кохання  не    вимірюється  годинами

 Кохання    не  вимірюється  годинами,
 Хоча,  як  кажуть,  з  роками  міцніє.
 А  ніжністю  ненавмисних  торкань
 І  теплотою  душі,  і  сильною  вірою.


 Кохання    не  вимірюється  ночами,
 Хорошим  сексом  і  шаленою  пристрастю.
 А  вірністю  і  сильними  плечима,
 І  поділом    щастя  і  нещастя.

 Кохання  ,  воно,  все  ж  цінується  мовчанням.
 І  тут  ні  частки  нешкідливого    жарту.
 Кохання    не  вимірюється  словами.
 Слова  -  бідні,  найважливіше  -  вчинки!

 ©  Copyright:  Світлана  Чеколаева,  2016

 Переклала    на  українську    мову    11.01.20  4.36

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860922
рубрика: Поезія, Поетичні переклади
дата поступления 11.01.2020

10 будинків майже порушили закони фізики

10  домов  почти  нарушивших  законы  физики

Обычно  дома  строятся  по  всем  понятным  канонам  –  стены,  крыша,  добротное  основание.  Но  некоторые  из  строителей  делают  все  по-своему  –  их  дома  буквально  нарушают  законы  физики.  Остается  только  гадать,  как  они  стоят  много  лет  и  не  падают.
Дом  свободного  духа  Британская  Колумбия,  Канада
Этот  футуристичного  вида  деревянная  сфера  может  быть  подвешена  буквально  к  чему  угодно  –  скале,  деревьям,  мосту,  благодаря  чему  необходимость  в  фундаменте  просто  отпадает.  А  забраться  внутрь  можно  при  помощи  веревочной  лестницы  или  подвесного  моста.  Опоры  в  верхней  и  нижней  частях  сферы  уберегают  ее  от  раскачиваний,  но  стоит  убрать  нижнюю,  и  ты  будешь  качаться  в  ней  как  на  качелях.
Дом  Кактус  Роттердам,  Нидерланды
В  этот  дом  можно  влюбиться  с  первого  взгляда  просто  за  его  потрясающий  вид.  Но  мало  того,  что  он  выглядит  просто  невероятно,  его  дизайн  был  разработан  таким  образом,  чтобы  каждая  квартира  в  нем  получала  по  максимуму  солнечного  света  и  тепла.  А  лежащие  наискосок  по  отношению  друг  к  другу  плиты  оставляют  достаточно  места  для  занятий  садоводством  на  свежем  воздухе.
Экстремальный  домик  на  дереве  Ириан-Джая,  Индонезия
Индонезийские  племена  Коровай  и  Комбай  расчищают  просеки  в  лесах,  специально  чтобы  освободить  место  для  этих  домов,  расположенных  на  самых  верхушках  высоченных  деревьев,  открытых  всем  ветрам.  Даже  неизвестно,  что  хуже:  все  эти  сумасшедшие  порывы  ветра  или  лестница,  по  которой  в  дом  залезают  хозяева.
Парящий  замок  Украина
Этот,  стоящий  на  единственной  опоре,  фермерский  домик  послужил  бы  прекрасной  декорацией  фантастического  фильма.  Считается,  что  это  склад  для  излишков  минеральных  удобрений,  но  кажется,  будто  к  его  созданию  приложили  свою  руку  пришельцы.
Кубический  дом  Роттердам,  Нидерланды
На  самом  деле  к  жизни  в  Kijk-Kubus`е  можно  достаточно  быстро  привыкнуть.  По  замыслу  архитектора  Пита  Блома,  каждый  дом  вмещает  в  себя  3  этажа,  расположенных  под  нормальным  углом,  с  кухней,  ванной,  спальней  и  всеми  остальными  комнатами,  характерными  для  обычных  домов.
Гелиотропный  вращающийся  дом  Фрайбург,  Германия
Ярый  защитник  экологии  архитектор  Рольф  Диш  построил  дом,  работающий  на  солнечной  энергии.  Зимой  это  экологически  чистое  жилье  обращается  фасадом  к  солнцу,  обогревая  весь  дом,  а  летом,  наоборот,  отворачивается  от  светила,  обеспечивая  хорошую  теплоизоляцию.  Жить  в  постоянно  крутящемся  строении  звучит  не  слишком-то  комфортно,  но  ради  спасения  экологии  рискнуть  стоит.
Дом  Бермана  Джоаджа,  Австралия
Этот  поразительный  двухэтажный  дом,  окруженный  пышной  дикой  растительностью,  балансирует  на  вершинах  двух  скал,  чуть  различных  по  вышине.  Его  устойчивость  обеспечивают  длинные  выступы-балконы,  протянувшиеся  прямо  над  дном  глубокого  ущелья,  что  с  непривычки,  должно  быть,  пугает  до  чертиков.  А  по  ночам  в  этой  безлюдной  местности  воют  собаки  динго,  делая  атмосферу  еще  более  жуткой.
Хабитат  67  Монреаль,  Канада
Эти  354  куба  из  бетона,  отдаленно  напоминающие  жилые  помещения,  спроектированы  архитектором  Моше  Сафди  в  1966—1967  годах.  Выглядящие  так,  будто  их  собирали  из  кубиков  лего,  эти  квартиры  служат  напоминанием  жителям  Монреаля  о  перенаселенности  современных  городов.  Однако  его  жильцов  совершенно  не  радует  тот  факт,  что  Хабитат  67  признан  паркурщиками  всего  мира  как  самый  удобный  дом  для  тренировок  и  соревнований.
Дом  стручок  Нью-Рошель,  Нью-Йорк
Складывается  ощущение,  что  на  постройку  этих  апартаментов  их  архитектора  вдохновила  какая-нибудь  летающая  тарелка.  Но  все  гораздо  прозаичнее  –  форма  дома  позаимствована  у  семечки  дикой  моркови.  Тонкие  колоны  и  мостки  между  стручками  поддерживают  их  в  состоянии  равновесия.
Дом  Розака  Дарвин,  Австралия
Нужно  иметь  стальные    нервы,  чтобы  построить  дом  на  сваях  в  стране  циклонов.  Даже  если  это  жилье  останется  без  электричества  из-за  очередного  урагана,  солнечные  батареи  и  системы  сбора  дождевой  воды  позволят  жильцам  жить  на  самообеспечении.  До  тех  пор,  пока  дом  не  будет  отстроен  заново.
Читать  на  Don't  Panic:  http://dnpmag.com/2020/01/07/arxitekturnyj-dekadan...
Перевела  на  украинский  язык  9.01.20  9.00

10  будинків  майже  порушили  закони  фізики
Зазвичай  будинки  будуються  по  всім  зрозумілим  канонам  -  стіни,  дах,  добротна  підстава  .    Але  деякі  з  будівельників  роблять  все  по-своєму  -  їх  будинки  буквально  порушують  закони  фізики.  Залишається  тільки  гадати,  як  вони  стоять  багато  років  і  не  падають.
Будинок  вільного  духу  Британська  Колумбія,  Канада
Ця    футуристичного  виду  дерев'яна  сфера  може  бути  підвішена  буквально  до  чого  завгодно  -  скелі,  деревам,  мосту,  завдяки  чому  необхідність  в  фундаменті  просто  відпадає.  А  забратися  всередину  можна  за  допомогою  мотузяних  сходів  або  підвісного  моста.  Опори  у  верхній  і  нижній  частинах  сфери  уберігають  її  від  розгойдування,  але  варто  прибрати  нижню,  і  ти  будеш  гойдатися  в  ній  як  на  гойдалках.
Будинок  Кактус  Роттердам,  Нідерланди
У  цей  будинок  можна  закохатися  з  першого  погляду  просто  за  його  приголомшливий  вид.  Але  мало  того,  що  він  виглядає  просто  неймовірно,  його  дизайн  був  розроблений  таким  чином,  щоб  кожна  квартира  в  ньому  отримувала  по  максимуму  сонячного  світла  і  тепла.  А  що  лежать  навскоси  по  відношенню  один  до  одного  плити  залишають  достатньо  місця  для  занять  садівництвом  на  свіжому  повітрі.
Екстремальний  будиночок  на  дереві  Іріан-Джая,  Індонезія
Індонезійські  племена  Коровай  і  Комбаї  розчищають  просіки  в  лісах,  спеціально  щоб  звільнити  місце  для  цих  будинків,  розташованих  на  самих  верхівках  високих  дерев,  відкритих  всім  вітрам.  Навіть  невідомо,  що  гірше:  всі  ці  божевільні  пориви  вітру  або  сходи,  по  якій  в  будинок  залазять  господарі.
Пустці  замок  Україна
Цей,  що  стоїть  на  єдиній  опорі,  фермерський  будиночок  послужив  би  чудовою  декорацією  фантастичного  фільму.  Вважається,  що  це  склад  для  надлишків  мінеральних  добрив,  але  здається,  ніби  до  його  створення  доклали  свою  руку  прибульці.
Кубічний  будинок  Роттердам,  Нідерланди
Насправді  до  життя  в  Kijk-Kubus`е  можна  досить  швидко  звикнути.  За  задумом  архітектора  Піта  Блома,  кожен  будинок  вміщує  в  себе  3  поверху,  розташованих  під  нормальним  кутом,  з  кухнею,  ванною,  спальнею  і  всіма  іншими  кімнатами,  характерними  для  звичайних  будинків.
Геліотропно  обертається  будинок  Фрайбург,  Німеччина
Ярий  захисник  екології  архітектор  Рольф  Діш  побудував  будинок,  що  працює  на  сонячній  енергії.  Взимку  це  екологічно  чисте  житло  звертається  фасадом  до  сонця,  обігріваючи  весь  будинок,  а  влітку,  навпаки,  відвертається  від  світила,  забезпечуючи  хорошу  теплоізоляцію.  Жити  в  постійно  крутиться  будові  звучить  не  дуже-то  комфортно,  але  заради  порятунку  екології  ризикнути  варто.
Будинок  Бермана  Джоаджа,  Австралія
Цей  вражаючий  двоповерховий  будинок,  оточений  пишною  дикою  рослинністю,  балансує  на  вершинах  двох  скель,  трохи  різних  по  висоті.Його  стійкість  забезпечують  довгі  виступи-балкони,  що  простягнулися  прямо  над  дном  глибокої  ущелини,  що  з  незвички,  мабуть,  лякає  до  чортиків.  А  ночами  в  цій  безлюдній  місцевості  виють  собаки  дінго,  роблячи  атмосферу  ще  більш  жахливою.
Хабітат  67  Монреаль,  Канада
Ці  354  куба  з  бетону,  що  віддалено  нагадують  житлові  приміщення,  спроектовані  архітектором  Моше  Сафді  в  1966-1967  роках.  Виглядають  так,  ніби  їх  збирали  з  кубиків  лего,  ці  квартири  служать  нагадуванням  жителям  Монреаля  про  перенаселеність    сучасних  міст.  Однак  його  мешканців  абсолютно  не  радує  той  факт,  що  Хабітат  67  визнаний  Паркурщики  усього  світу  як  найзручніший  будинок  для  тренувань  і  змагань.
Будинок  стручок  Нью-Рошель,  Нью-Йорк
Складається  відчуття,  що  на  будівництво  цих  апартаментів  їх  архітектора  надихнула  якась  літаюча  тарілка.  Але  все  набагато  прозаїчніше  -  форма  будинку  запозичена  у  насіння  дикої  моркви.  Тонкі  колони  і  містки  між  стручками  підтримують  їх  в  стані  рівноваги.
Будинок  Розак  Дарвін,  Австралія
Потрібно  мати  сталеві    нерви,  щоб  побудувати  будинок  на  палях  в  країні  циклонів.  Навіть  якщо  це  житло  залишиться  без  електрики  через  чергового  урагану,  сонячні  батареї  і  системи  збору  дощової  води  дозволять  мешканцям  жити  на  самозабезпеченні.  До  тих  пір,  поки  будинок  не  буде  відбудований  заново.
Читати  на  Do  not  Panic:  http://dnpmag.com/2020/01/07/arxitekturnyj-dekadans-3-2/
Переклала  на  українську    мову    9.01.20  9.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860813
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.01.2020

​Найвище дерево в світі: 116 метрів

Самое  высокое  дерево  в  мире:  116  метров
Представьте  себе  дерево,  крона  которого  уходит  за  облака.  Ветки  так  высоки,  что  кажутся  лишь  тонкими  побегами.  Жизнь  кипит  лишь  у  подножия:  до  верхушки  самого  высокого  дерева  планеты  долетают  редкие  птицы.
1  Колоссальный  Гиперион  обнаружили  в  2006  году  американские  исследователи  Крис  Аткинс  и  Майкл  Тейлор.  Встреча  с  лесным  гигантом  стала  сюрпризом  даже  для  видавших  виды  ботаников  —  еще  бы,  это  как  наткнуться  в  лесу  на  38-этажный  небоскреб.
2  Гиперион  (так,  кстати,  звали  одного  из  древнегреческих  титанов)  поднимается  на  116  метров  вверх.  Это  рекорд  даже  среди  секвой:  до  обнаружения  Гипериона  рекорд  держал  Генерал  Шерман,  высота  которого  «всего»  83,8  метра.
Увидеть  лесного  титана  повезет  лишь  считанным  единицам.  Ученые  решили  не  открывать  его  точное  расположение:  поток  туристов  наверняка  разрушит  хрупкую  экосистему,  что  может  привести  к  катастрофическим  последствиям.
Читать  на  Don't  Panic:  http://dnpmag.com/2018/11/10/samoe-vysokoe-derevo-v-mire-116-metrov/
Перевела  на  украинский  язык  9.01.20  8.39




​Найвище  дерево  в  світі:  116  метрів

Уявіть  собі  дерево,  крона  якого  йде  за  хмари.  Гілки  такі  високі,  що  здаються  лише  тонкими  пагонами.  Життя  кипить  лише  біля  підніжжя:  до  верхівки  найвищого  дерева  планети  долітають  рідкісні  птахи.
1  Колосальний  Гіперіон  виявили  в  2006  році  американські  дослідники  Кріс  Аткінс  і  Майкл  Тейлор.  Зустріч  з  лісовим  гігантом  стала  сюрпризом  навіть  для  бувалих  ботаніків  -  ще  б  пак,  це  як  наштовхнутися  в  лісі  на  38-поверховий  хмарочос.
2  Гіперіон  (так,  до  речі,  звали  одного  з  давньогрецьких  титанів)  піднімається  на  116  метрів  вгору.  Це  рекорд  навіть  серед  секвой:  до  виявлення  Гіперіона  рекорд  тримав  Генерал  Шерман,  висота  якого  «всього»  83,8  метра.
Побачити  лісового  титану  пощастить  лише  лічених  одиниць.  Вчені  вирішили  не  відкривати  його  точне  розташування:  потік  туристів  напевно  зруйнує  крихку  екосистему,  що  може  привести  до  катастрофічних  наслідків.
Читати  на  Do  not  Panic:  http://dnpmag.com/2018/11/10/samoe-vysokoe-derevo-...
Переклала  на  українську  мовою  9.01.20  8.39

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860718
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.01.2020

Незвичайний вулкан, в який можна спуститися.

Необычный  вулкан,  в  который  можно  спуститься.
В  тридцати  километрах  от  исландской  столицы  Рейкьявик  есть  уникальное  место  вулкан  Трихнюкайигюр.  Это  единственный  вулкан  планеты,  в  который  можно  спуститься.
1.Горящей  лавы  там  нет
Но  не  стоит  думать,  что  это  может  быть  опасно:  в  глубине  кратера  вас  не  поджидает  раскаленная  кипящая  лава.  Нет,  на  первый  взгляд,  это  обычная  пещера.  Но  таких  образований  на  Земле  больше  нет:  обычно,  когда  вулкан  извергается,  лава  словно  закупоривает  кратер,  как  пробка  бутылку.  Когда  она  остывает,  то  превращается  в  каменную  породу,  и  кальдера  остается  закрытой  до  следующего  извержения,  ну  или  вообще  навсегда.
А  с  Трихнюкайигюром  такого  не  произошло:  лава  каким-то  образом  затвердела  на  стенах  кратера,  при  этом  вход  внутрь  остался  открытым.  Вероятно,  причина  в  том,  что  у  вулкана  было  три  кратера:  большая  часть  магматической  породы  ушла  на  них.  Теперь  это  пещера  глубиной  около  двухсот  метров,  куда  может  спуститься  человек.
2.Потрясающее  творение  природы,  которое  можно  увидеть  своими  глазами
Трихнюкайигюр,  по  подсчетам  ученых,  спит  уже  около  четырех  тысяч  лет.  Спуск  в  него  совершенно  безопасный  и  невероятно  запоминающийся:  побывать  в  жерле  вулкана,  откуда  пусть  и  несколько  тысячелетий  назад  извергалась  лава  это,  без  сомнения,  захватывающее  приключение.
Во  время  последнего  извержения  в  вулкане  осталось  отверстие  примерно  четыре  на  четыре  метра.  Впервые  туда  спустился  местный  исследователь  в  далеком  1974  году,  и  лишь  в  2012  году  жерло  открыли  для  всех.
3.Спуск  безопасный:  посетителей  опускают  внутрь  на  специальном  устройстве,  прикрепленном  к  крану.  Они  погружаются  на  глубину  примерно  120  метров  и  оказываются  подвешенными  в  воздухе  в  огромной  пещере  50х70  метров.  Тут  легко  могла  бы  уместиться  статуя  Свободы.
4.  Дальше  туристам  дают  вдоволь  изучить  подземное  царство.  Корзину  опускают  на  застывшую  лаву,  внутри  вулкана  даже  можно  побродить.  Кратер  впечатляет  своими  размерами  и  рисунком  лавовых  пород:  стены  тут  всевозможных  коричневых  оттенков  с  красными  и  багровыми  вкраплениями.
5.  Лава  застыла  в  причудливых  формах,  образовав  на  стенах  какие-то  невероятные  скульптуры.  Сложно  поверить,  что  несколько  тысячелетий  назад  тут  все  было  в  огне.  Это  одно  из  лучших  мест  планеты  для  того,  чтобы  проникнуться  стихией  природы  и  почувствовать  всю  мощь  вулкана.
https://zefirka.net
Перевела  на  украинский  язык  9.01.20  8.09



Незвичайний  вулкан,  в  який  можна  спуститися.
За  тридцять  кілометрів  від  ісландської  столиці  Рейк'явіка  є  унікальне  місце  вулкан  Тріхнюкайігюр.  Це  єдиний  вулкан  планети,  в  який  можна  спуститися.
1.Горящьої  лави  там  немає
Але  не  варто  думати,  що  це  може  бути  небезпечно:  в  глибині  кратера  вас  не  чекає  розпечена  кипляча  лава.  Ні,  на  перший  погляд,  це  звичайна  печера.  Але  таких  утворень  на  Землі  більше  немає:  зазвичай,  коли  вулкан  вивергається,  лава  немов  закупорює  кратер,  як  пробка  пляшку.  Коли  вона  остигає,  то  перетворюється  в  кам'яну  породу,  і  кальдера  залишається  закритою  до  наступного  виверження,  ну  або  взагалі  назавжди.
А  з  Тріхнюкайігюром  такого  не  сталося:  лава  якимось  чином  затверділа  на  стінах  кратера,  при  цьому  вхід  всередину  залишився  відкритим.  Ймовірно,  причина  в  тому,  що  у  вулкана  було  три  кратера:  велика  частина  магматичної  породи  пішла  на  них.  Тепер  це  печера  глибиною  близько  двохсот  метрів,  куди  може  спуститися  людина.
2.Захоплююче  творіння  природи,  яке  можна  побачити  своїми  очима
Тріхнюкайігюр,  за  підрахунками  вчених,  спить  уже  близько  чотирьох  тисяч  років.  Спуск  в  нього  зовсім  безпечний  і  неймовірно  запам'ятовується:  побувати  в  жерлі  вулкана,  звідки  нехай  і  кілька  тисячоліть  тому  викидалася  лава  це,  без  сумніву,  захоплююча  пригода  .
Під  час  останнього  виверження  в  вулкані  залишився  отвір  приблизно  чотири  на  чотири  метри.  Вперше  туди  спустився  місцевий  дослідник  в  далекому  1974  році,  і  лише  в  2012  році  жерло  відкрили  для  всіх.
3.Спуск  безпечний:  відвідувачів  опускають  всередину  на  спеціальному  пристрої,  прикріпленому  до  крану.  Вони  занурюються  на  глибину  приблизно  120  метрів  і  виявляються  підвішеними  в  повітрі  у  величезній  печері  50х70  метрів.  Тут  легко  могла  б  вміститися  статуя  Свободи.
4.  Далі  туристам  дають  вдосталь  вивчити  підземне  царство.  Кошик  опускають  на  застиглу  лаву,  всередині  вулкана  навіть  можна  побродити.  Кратер  вражає  своїми  розмірами  і  малюнком  лавових  порід:  стіни  тут  всіляких  коричневих  відтінків  з  червоними  і  багряними  вкрапленнями.
5.  Лава  застигла  в  химерних  формах,  утворивши  на  стінах  якісь  неймовірні  скульптури.  Складно  повірити,  що  кілька  тисячоліть  тому  тут  все  було  в  вогні.  Це  одне  з  кращих  місць  планети  для  того,  щоб  перейнятися  стихією  природи  і  відчути  всю  міць  вулкана.
https://zefirka.net
Переклала  на  українську  мову  9.01.20  8.09​

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860715
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.01.2020

СПАСИБІ !!! ГОСПОДІ! ЗА ВСЕ, ЩО Я МАЮ ….

СПАСИБО  !!!  ГОСПОДИ!  ЗА  ВСЕ,  ЧТО  Я  ИМЕЮ  ....

Ты  знаешь,  Бог,  я  сказочно  богата:
Я  вижу  небо,  желтую  листву,
Как  плачет  солнце  в  лучиках  заката,
И  прячется  кузнечик  за  траву.
Я  слышу  птиц  и  шепот  павших  листьев,
Я  вновь  любуюсь  проливным  дождем,
Как  Ты  опять  своей  незримой  кистью,
Рисуешь  утро  за  моим  окном.
И  мне  не  нужно  серебра  и  злата,
Я,  в  тишине,  склонюсь  у  Твоих  ног...
Я  так  богата...  сказочно  богата...
За  все,  что  есть,  спасибо  Тебе,  Бог.
Ольга  Дрожжина
Перевела  на  украинский  язык    7.01.20
СПАСИБІ  !!!  ГОСПОДІ!  ЗА  ВСЕ,  ЩО  Я  МАЮ  ....
Ти  знаєш,  Бог,  я  казково  багата:
Я  бачу  небо,  жовте  листя,
Як  плаче  сонце  в  промінцях  заходу,
І  ховається  коник  за  траву.
Я  чую  птахів  і  шепіт  опалого  листя,
Я  знову  милуюся  проливним  дощем,
Як  Ти  знову  своїм  незримим  пензлем,
Малюєш  ранок  за  моїм  вікном.
І  мені  не  потрібно  срібла  і  злата,
Я,  в  тиші,  схилюсь  у  Твоїх  ніг  ...
Я  так  багата  ...  казково  багата  ...
За  все,  що  є,  дякую  Тобі,  Боже.
Ольга  Дрожжина
Переклала  на  українську  мову  7.01.20  8.22

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860554
рубрика: Поезія, Лірика кохання
дата поступления 07.01.2020

Лубрессак -середньовічне село

Лубрессак  (LOUBRESSAC)-средневековая  деревня

Автор  -  Майя_Пешкова.
У  многих  французских  деревенек  и  городов  есть  свой  «фирменный»  цвет:  у  Тулузы  он  розовый,  у  Колонж-ля-Руж  –  красный,  встречаются  также  деревни  серокаменные  или  построенные  из  выбеленного  временем  песчаника  или  известняка.
У  деревни  Лубрессак  преобладающий  цвет  –  янтарный,  такова  особенность  местной  горной  породы,  предоставляющей  основной  строительный  материал.
Лубрессак,  входящая  в  список  самых  красивых  деревень  Франции,  находится  в  северной  части  департамента  Ло  региона  Юг  –  Пиренеи.  Она  расположена  на  довольно  приличном  расстоянии  от  таких  крупных  городов,  как  Тулуза,  Бордо,  Клермон-Ферран
Чтобы  посетить  эту  коммуну,  придется  преодолеть  около  двухсот,  а  то  и  больше,  километров.  Тем  не  менее,  путешественники,  в  первую  очередь,  сами  французы  едут  сюда,  чтобы  ощутить  здесь  замершее  время  Средневековья.  Количество  постоянных  жителей  –  около  пятисот.
Расположенная  на  выступе,  откуда  открывается  прекрасный  панорамный  вид  на  долину  Дордонь  и  окружающие  замки,
Лубрессак  представляет  из  себя  очаровательные  средневековые  домики,  построеннные  из  охристого  камня  с  заостренными  крышами.  Церковь  св.  Иоанна  Крестителя  и  замок,  здание  которого  датируется  15  и  18  веками,  стоят  того,  чтобы  взобраться  на  холм.
Над  деревенькой  возвышается  старинная  усадьба  XV  в.  баронов  де  Лубрессак.  Тенистая  центральная  площадь  деревни  скрывает  приземистую  старинную  церковь  ХІІ  века,  возобновленную  в  период  Ренессанса  и  загадочных  (розовых!)  мраморных  львов  внутри.
Французская  глубинка  недаром  является  приютом  для  творческих  изысканий  художников,  фотографов,  писателей.  Дает  источники  вдохновения  для  новых  шедевров.  Не  стала  исключением  и  Любрессак,  особенно  красивая  осенью,  освещенная  солнцем  и  золотом  листвы.
Первые  упоминания  о  деревне  датируются  началом  XIII  века.  К  этому  времени  здесь  уже  была  построена  церковь  Сен-Жан  Баптист,  которую  перестроили  в  XVI  веке.  Церковь  больше  напоминает  крепость,  а  ее  стены  –  немалой  толщины.
Еще  одна  главная  достопримечательность  –  замок,  возведенный  в  XV-XVII  веках  и  принадлежавший  местным  баронам.  В  годы  Столетней  войны  деревня  была  сильно  разрушена,  но  после  ее  окончания  Лубрессак  восстановили.
Название  деревни  Loubressac  произошло  от  латинского  слова  LUPERCIACUM:  Domain  Lupercius.  Кельты,  галло-римляне,  вестготы,  арабы,  франки,  викинги  —  все  они  пересекали  или  успешно  проживали  в  этой  деревеньке,  которая  с  9  века  получила  название  Лубрессак
Лубрессак  зародилась  в  месте,  теперь  называемом  Нижней  церковью,  где  располагалось  убежище  и  церковь  св.  Петра.  Лордом  этой  территории  был  Хьюго  де  Руже  ,  он  основал  династию  Кастельно,  которая  была  сначала  вассалами  лордов  Лубрессака  до  13-го  века,  потом  до  1351  года  —  вассалами  короля  Франции,  потом  до  1738  года  —  вассалами  виконта  Тюренна,  и  вновь  подчинялась  барону  де  Кастельно  до  Французской  революции,  когда  она  стала  независимой  в  X  год  Республики.
Столетняя  война  между  Францией  и  Англией  превратила  регион  Кьерси  в  руины  и  обезлюженное  место.  Деревня  восстановилась  в  14-  веке.  Деревня  укрылась  за  крепостными  стенами  14-го  века,  построенными  Адемаром  де  Агрефуллом  на  отроге.
Деревня  восстановила  свое  население  в  15  веке  за  счет  людей  из  регионов  Овернь  и  Лимузен.  В  16-м  веке  Лубрессак  разбогатела  и  началась  эпоха  процветания.  Но  все  закончилось  весьма  быстро  вместе  с  религиозными  войнами,  захватившими  Францию.
Несмотря  на  угрозы  бегства  сельского  населения  в  девятнадцатом  веке,  Лубрессак  вновь  стала  оживленной  деревенькой  благодаря  усилиям  его  жителей  и  любителям  старины.
14  июля  1944  года  в  Лубрессаке  произошла  одна  из  крупнейших  поставок  оружия  в  ходе  Второй  мировой  войны.  В  департамент  Лот  было  доставлено  около  110  тонн  оружия.  Для  его  перевозки  потребовалось  48  телег,  запряженных  волами,  38  грузовиков  и  1500  человек:
В  городе  есть  хранилище  20  винтовок  «Bold»,  использовавшихся  для  обучения  молодых  студентов  в  эпоху  «Школьных  батальонов».
Они  появились  после  потери  Эльзаса  и  Лотарингии,  чтобы  сделать  из  школьников  обученных  солдат.  19  июля  1881  года  были  созданы  первые  «школьные  батальоны»,  где  дети  от  12  лет  и  старше  получали  кое-какое  «военное  образование».  Для  них,  по  рекомендации  Военного  министерства,  использовались  специальные  мини-трубы,  маленькие  барабаны  и  уменьшенные  копии  ружей.  В  то  время  Франция  имела  109  батальонов  с  примерно  43,922  детьми-солдатами.
В  списке  исторических  памятников:  церковь  Иоанна  Крестителя  —  с  12  июня  1971  года  Мост  де  Мадей—  со  2  мая  1979  года
Сама  деревенька  Лубрессак  и  ее  приходская  церковь  св.  Петра,  первоначально  расположенные  на  скале,  переместились  в  13-м  веке  на  террасу  с  видом  на  долину  Bave.
Часовня,  посвященная  святому  Иоанну  Крестителю,  стала  первой,  появившейся  на  восточной  стороне  новой  укрепленной  деревни  Лубрессак  построенной  бароном  Хьюго,  во  второй  половине  13-го  века.
Первое  святилище,  первоначально  формировавшее  единый  комплекс  с  церковью  св.  Петра  (называемой  «Нижней  церковью»,  так  как  она  осталась  в  долине),  позже  было  включено  в  новую  церковь,  построенную  в  14-м  веке  Адхемаром  и  завершенной  Айгрефйеллем  в  1520  году  при  участи  Анны  Айруль  и  ее  мужа  Реймона  де  Конто.
Церковь  Лубрессака:  Церковь  имеет  широкий  неф  с  двумя  боковыми  проходами,  куда  выходят  4  боковые  часовни  и  пятисторонние  хоры.  Все  здание,  кроме  хоров  и  свода  нефа,  покрыто  ребристым  потолком.
Вторая  часовня  с  северной  стороны  увенчана  колокольней,  связанной  с  внушительной  винотовой  лестницей
Деревня  Лубрессак  также  гордится  своими  мастерами  –  в  мае  и  в  июле  в  коммуне  проходят  крупные  праздники-ярмарки  с  участием  ремесленников  и  фермеров.
https://www.votpusk.ru/country/dostoprim_info.asp?...
http://frenchtrip.ru/regions/midi-pyrenees/loubres...
Дневник  altinira
Перевела  на  украинский  язык  5.01.20  14.02

Лубрессак  (LOUBRESSAC)  -середньовічне    село
Автор  -  Майя_Пешкова.
У  багатьох  французьких  сіл  і  міст  є  свій  «фірмовий»  колір:  у  Тулузи  він  рожевий,  у  Колонж-ля-Руж  -  червоний,  зустрічаються  також  села  сірокам'яну  або  побудовані  з  вибіленого  часом  пісковика  або  вапняку.
У  села  Лубрессак  переважаючий  колір  -  бурштиновий,  така  особливість  місцевої  гірської  породи,  що  надає  основний  будівельний  матеріал.
Лубрессак,  що  входить  в  список  найкрасивіших  сіл  Франції,  знаходиться  в  північній  частині  департаменту  Ло  регіону  Південь  -  Піренеї.  Вона  розташована  на  досить  пристойній  відстані  від  таких  великих  міст,  як  Тулуза,  Бордо,  Клермон-Ферран
Щоб  відвідати  цю  комуну,  доведеться  подолати  близько  двохсот,  а  то  і  більше,  кілометрів.  Проте,  мандрівники,  в  першу  чергу,  самі  французи  їдуть  сюди,  щоб  відчути  тут  завмерле  час  Середньовіччя.  Кількість  постійних  жителів  -  близько  п'ятисот.
Розташована  на  виступі,  звідки  відкривається  прекрасний  панорамний  вид  на  долину  Дордонь  і  навколишні  замки,
Лубрессак  вдає  із  себе  чарівні  середньовічні  будиночки,  построеннние  з  охристого  каменю  з  загостреними  дахами.  Церква  св.  Іоанна  Хрестителя  і  замок,  будівля  якого  датується  15  і  18  століттями,  варті  того,  щоб  піднятися  на  пагорб.
Над  селом  височіє  старовинна  садиба  XV  в.  баронів  де  Лубрессак.  Тіниста  центральна  площа  села  приховує  приосадкувату  старовинну  церкву  ХІІ  століття,  відновлену  в  період  Ренесансу  і  загадкових  (рожевих!)  Мармурових  левів  всередині.
Французька  глибинка  недарма  є  притулком  для  творчих  пошуків  художників,  фотографів,  письменників.  Дає  джерела  натхнення  для  нових  шедеврів.  Не  стала  винятком  і  Любрессак,  особливо  красива  восени,  освітлена  сонцем  і  золотом  листя.
Перші  згадки  про  село  датуються  початком  XIII  століття.  До  цього  часу  тут  вже  була  побудована  церква  Сен-Жан  Баптист,  яку  перебудували  в  XVI  столітті.  Церква  більше  нагадує  фортецю,  а  її  стіни  -  чималому  товщини.
Ще  одна  головна  визначна  пам'ятка  -  замок,  зведений  в  XV-XVII  століттях  і  належав  місцевим  баронам.  У  роки  Столітньої  війни  село  було  сильно  зруйнована,  але  після  її  закінчення  Лубрессак  відновили.
Назва  села  Loubressac  походить  від  латинського  слова  LUPERCIACUM:  Domain  Lupercius.  Кельти,  гало-римляни,  вестготи,  араби,  франки,  вікінги  -  всі  вони  перетинали  або  успішно  проживали  в  цьому  селі,  яка  з  9  століття  отримала  назву  Лубрессак
Лубрессак  зародилася  в  місці,  тепер  званому  Нижньої  церквою,  де  розташовувалося  притулок  і  церква  св.  Петра.Лордом  цієї  території  був  Хьюго  де  Руже,  він  заснував  династію  Кастельно,  яка  була  спочатку  васалами  лордів  Лубрессака  до  13-го  століття,  потім  до  1351  року  -  васалами  короля  Франції,  потім  до  1738  року  -  васалами  віконта  Тюренна,  і  знову  підпорядковувалася  барону  де  Кастельно  до  французької  революції,  коли  вона  стала  незалежною  в  X  рік  Республіки.
Столітня  війна  між  Францією  і  Англією  перетворила  регіон  Кьерсі  в  руїни  і  обезлюженное  місце.  Село  відновилася  в  14-  столітті.  Село  сховалася  за  кріпосними  стінами  14-го  століття,  побудованими  Адемаром  де  Агрефуллом  на  відрогу.
Село  відновила  своє  населення  в  15  столітті  за  рахунок  людей  з  регіонів  Овернь  і  Лімузен.  У  16-му  столітті  Лубрессак  розбагатіла  і  почалася  епоха  процвітання.  Але  все  закінчилося  дуже  швидко  разом  з  релігійними  війнами,  які  захопили  Францію.
Незважаючи  на  погрози  втечі  сільського  населення  в  дев'ятнадцятому  столітті,  Лубрессак  знову  стала  жвавою  сільце  завдяки  зусиллям  його  жителів  і  любителям  старовини.
14  липня  1944  в  Лубрессаке  сталася  одна  з  найбільших  поставок  зброї  в  ході  Другої  світової  війни.  У  департамент  Лот  було  доставлено  близько  110  тонн  зброї.  Для  його  перевезення  знадобилося  48  возів,  запряжених  волами,  38  вантажівок  і  1500  чоловік:
У  місті  є  сховище  20  гвинтівок  «Bold»,  що  використовувалися  для  навчання  молодих  студентів  в  епоху  «Шкільних  батальйонів».
Вони  з'явилися  після  втрати  Ельзасу  і  Лотарингії,  щоб  зробити  з  школярів  навчених  солдатів.  19  липня  1881  року  було  створено  перші  «шкільні  батальйони»,  де  діти  від  12  років  і  старше  отримували  деяке  «військову  освіту».  Для  них,  за  рекомендацією  Військового  міністерства,  використовувалися  спеціальні  міні-труби,  маленькі  барабани  і  зменшені  копії  рушниць.  У  той  час  Франція  мала  109  батальйонів  з  приблизно  43,922  дітьми-солдатами.
У  списку  історичних  пам'яток:  церква  Іоанна  Хрестителя  -  з  12  червня  1971  року  Міст  де  Мадей-  з  2  травня  1979  року
Сама  село  Лубрессак  і  її  парафіяльна  церква  св.  Петра,  спочатку  розташовані  на  скелі,  перемістилися  в  13-м  столітті  на  терасу  з  видом  на  долину  Bave.
Каплиця,  присвячена  святому  Іоанну  Хрестителю,  стала  першою,  що  з'явилася  на  східній  стороні  нової  укріпленої  села  Лубрессак  побудованої  бароном  Хьюго,  у  другій  половині  13-го  століття.
Перше  святилище,  спочатку  формувати  єдиний  комплекс  з  церквою  св.  Петра  (званої  «Нижньої  церквою»,  так  як  вона  залишилася  в  долині),  пізніше  було  включено  в  нову  церкву,  збудовану  в  14-м  столітті  Адхемаром  і  завершеною  Айгрефйеллем  в  1520  році  за  участю  Анни  Айруль  і  її  чоловіка  Реймона  де  Конто.Церква  Лубрессака:  Церква  має  широкий  неф  з  двома  бічними  проходами,  куди  виходять  4  бічні  каплиці  і  п'ятисторонні  хори.  Весь  будинок,  крім  хорів  і  склепіння  нефа,  вкрите  ребристим  стелею.
Друга  каплиця  з  північного  боку  увінчана  дзвіницею,  пов'язаної  зі  значною  вінотовой  сходами
Село  Лубрессак  також  пишається  своїми  майстрами  -  в  травні  і  в  липні  в  комуні  проходять  великі  свята-ярмарку  за  участю  ремісників  і  фермерів.
https://www.votpusk.ru/country/dostoprim_info.asp?ID=21293
http://frenchtrip.ru/regions/midi-pyrenees/loubressac/
щоденник  altinira
Переклала  українською  мовою  5.01.20  14.02

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860371
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.01.2020

Будинок, який купила Франсуаза Саган

Дом,  который  купила  Франсуаза  Саган
           Написав  дебютный  роман  «Здравствуй,  грусть!»,  Франсуаза  Саган  получила  свой  первый  гонорар  за  книгу  —  1,5  миллиона  франков.  Семья  Саган  была  очень  религиозна,  поэтому  отец  сразу  посоветовал  избавиться  от  денег:  «Немедленно  истрать  их,  ибо  деньги  для  тебя  большая  беда».  Так  Франсуаза  и  поступила,  купив  на  часть  денег  подержанный  «Ягуар».
           Во  времена,  когда  у  нее  не  было  денег,  она  как  зарок  обещала  себе  первую  премию  за  книги  «прогулять  по-бешеному».  Правда,  она  мечтала  купить  себе  небольшую  квартирку,  но  отгоняла  от  себя  эти  мысли.  Ведь  данное  себе  обещание  надо  исполнять.  Поэтому  писательница  отправилась  кутить  по-черному  в  курортные  Онфлер  и  Довиль.  Прокутив  почти  все  деньги,  она  пошла  играть  на  оставшиеся  в  казино.  Саган  обожала  цифры  3,  8,  11  —  это  были  ее  заветные  цифры.  Проиграв  почти  весь  остаток  от  былой  роскоши,  она  ставит  почти  все  на  8  черное  и  выигрывает.  К  утру  она  уже  обыгрывала  казино  почти  на  300  тысяч  евро  .
             Обыграв  казино  и  допив  из  бутылки  самое  дорогое  шампанское,  она  поехала  искать  свой  отель.
       Говорят,  шампанское  путает  мысли,  намерения  и  дороги.
Вскоре  она  увидела  очень  симпатичный  особняк,  из  которого  открывался  живописный  вид.  Это  была  частная  семейная  гостиница.
         Выйдя  из  такси,  она  разговорилась  с  владельцем  поместья,  который  сказал,  что  гостиница  переполнена.  Тогда  Франсуаза  ответила,  что  она  хочет  спать  и  сильно  пьяна.  Владелец  только  пожал  плечами,  мол,  ничего  не  поделаешь.  Франсуаза  спросила:  «Сколько  стоит  дом?»  А  когда  владелец  назвал  сумму,  открыла  свой  саквояж  и  вывалила  деньги  на  стойку.  И  заявила  заплетающимся  голосом  потрясенному  владельцу,  что  она  не  хочет  комнату,  она  покупает  всю  гостиницу.
         Хозяин  едва  нашел  в  себе  силы  спросить,  что  же  делать  с  постояльцами,  на  что  Франсуаза  ответила,  что  пусть  живут  до  конца  лета,  а  особняк  она  заберет  осенью.
           Франсуаза  Саган  провела  почти  всю  свою  жизнь  в  этом  доме.  Она  называла  его  «Дом  моего  сердца».
         Писательница  подчеркивала,  что  этот  дом  —  её  «единственная  собственность  на  Земле».  Сегодня  этот  дом  является  домом-музеем  писательницы.
         «Я  никогда  не  буду  знать  достаточно,  никогда,  чтобы  быть  совершенно  счастливой.  Никогда,  чтобы  мной  овладела  некая  страсть,  захватившая  всю  мою  душу...  Но  эти  минуты  счастья,  согласия  c  жизнью,  если  их  правильно  назвать,  выполняют  роль  покрывала,  лоскутно-утешительного  одеяла,  которое  натягивают  на  обнаженное  тело,  загнанное  и  дрожащее  от  одиночества»,  —  писала  Франсуаза  Саган.
Перевела  на  украинский  язык          5.01.20          5.47

Будинок,  який  купила  Франсуаза  Саган
   Написавши  дебютний  роман  «Здрастуй,  смуток!»,  Франсуаза  Саган  отримала  свій  перший  гонорар  за  книгу  -  1,5  мільйона  франків.    Сім'я  Саган  була  дуже  релігійна,  тому  батько  відразу  порадив  позбутися  грошей:  «Негайно    витрать    їх,  бо  гроші  для  тебе  велика  біда».    Так  Франсуаза  і  поступила,  купивши  на  частину  грошей  старий  «Ягуар».
   За  часів,  коли  у  неї  не  було  грошей,  вона  як  обітницю  обіцяла  собі  першу  премію  за  книги  «прогуляти  по-скаженому».    Правда,  вона  мріяла  купити  собі  невелику  квартирку,  але  відганяла  від  себе  ці  думки.    Адже  дану  собі  обіцянку  треба  виконувати.    Тому  письменниця  вирушила  гуляти  по-чорному  в  курортні  Онфлер  і  Довіль.    Прогулявши  майже  всі  гроші,  вона  пішла  грати  на  решту  в  казино.    Саган  обожнювала  цифри  3,  8,  11  -  це  були  її  заповітні  цифри.    Програвши  майже  весь  залишок  від  колишньої  розкоші,  вона  ставить  майже  всі  на  8  чорне  і  виграє.    До  ранку  вона  вже  переграгала  казино  майже  на  300  тисяч  євро.
   Обігравши  казино  і  допивши  з  пляшки  найдорожче  шампанське,  вона  поїхала  шукати  свій  готель.
   Кажуть,  шампанське  плутає  думки,  наміри  і  дороги.
 Незабаром  вона  побачила  дуже  симпатичний  особняк,  з  якого  відкривався  мальовничий  вид.    Це  була  приватний    сімейний    готель.
   Вийшовши  з  таксі,  вона  розговорилася  з  власником  маєтку,  який  сказав,  що  готель  переповнений.    Тоді  Франсуаза  відповіла,  що  вона  хоче  спати  і  сильно  п'яна.    Власник  тільки  знизав  плечима,  мовляв,  нічого  не  поробиш.    Франсуаза  запитала:  «Скільки  коштує  будинок?»  А  коли  власник  назвав  суму,  відкрила  свій  саквояж  і  вивалила  гроші  на  стійку.    І  заявила  заплітаючимся  голосом  враженому  власнику,  що  вона  не  хоче  кімнату,  вона  купує  весь  готель.
   Господар  ледве  знайшов  в  собі  сили  запитати,  що  ж  робити  з  постояльцями,  на  що  Франсуаза  відповіла,  що  хай  живуть  до  кінця  літа,  а  особняк  вона  забере  восени.
   Франсуаза  Саган  провела  майже  все  своє  життя  в  цьому  будинку.    Вона  називала  його  «Будинок  мого  серця».
   Письменниця  підкреслювала,  що  цей  будинок  -  її  «єдина  власність  на  Землі».    Сьогодні  цей  будинок  є  будинком-музеєм  письменниці.
   «Я  ніколи  не  буду  знати  достатньо,  ніколи,  щоб  бути  абсолютно  щасливою.    Ніколи,  щоб  мною  опанувала  якась  пристрасть,  яка  захопила  всю  мою  душу  ...  Але  ці  хвилини  щастя,  злагоди  c  життям,  якщо  їх  правильно  назвати,  виконують  роль  покривала,  клаптиково-втішної    ковдри,  яке  натягують  на  оголене  тіло,  загнане  і  тремтяче  від  самотності  »    ,  -  писала  Франсуаза  Саган.
 Переклала  на    українську      мову    5.01.20  5.47

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860317
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.01.2020

Художник Карл Райхерт …

«ХУДОЖНИК  CARL  REICHERT  (1836  –  1918)»
Четверг,  02  Января  2020  г.  06:10  ЕЖИЧКА

xudozhnik_Carl_Reichert_01  (700x579,  467Kb)
Галерея  работ  замечательного  австрийского  анималиста  и  пейзажиста  Карла  Райхерта,  которого  называют  одним  из  лучших  художников-анималистов  девятнадцатого  века.
           Художник  Карл  Райхерт  (Carl  Reichert)  родился  в  1836  году  в  Вене,  в  семье  известного  австрийского  художника-портретиста  и  анималиста  Генриха  Райхерта.  Театральным  художником  был  и  дядя  Карла.
Carl  Reichert  окончил  Академию  живописи  в  Граце,  где  его  однокурсниками  были  Дж.  Таннер  и  Э.  Мозер.  После  окончания  академии  молодой  художник  уехал  в  Мюнхен,  где  продолжил  своё  образование.
         С  1866  по  1867  год  Карл  Райхерт  учился  в  Риме,  где  подружился  с  Людвигом  Пассини  и  Антоном  Ромако.  После  Рима  художник  обосновался  в  Вене,  с  большим  успехом  участвовал  в  выставках,  провёл  несколько  персональных  выставок,  которые  австрийская  публика  приняла  очень  хорошо.
К  концу  жизни  Карл  Райхерт  перебрался  в  Грац,  где  и  скончался  в  1918  году.
         Всю  свою  жизнь  художник  писал  пейзажи  и  создавал  гравюры.  Особенно  популярными  были  гравюры  Граца  с  его  старинными  замками.  Однако,  наибольший  интерес  публики  при  жизни  художника  и  после  его  кончины  вызывают  картины  с  изображением  животных  –  эти  работы  поражают  искушённого  зрителя  точностью  проработки  деталей  и  особенно  передачей  повадок  и  эмоций.
           По  этой  причине  работы  Carl  Reichert  часто  сравнивают  с  картинами  мировых  знаменитостей  анималистической  живописи  девятнадцатого  века:  Генриетты  Роннер-Книп  и  Лилиан  Чевиот.
         Большая  часть  творческого  наследия  Карла  Райхерта  находится  в  частных  коллекциях.  Часть  работ  можно  увидеть  в  городском  музее  Баден-Бадена.
https://svistanet.com/hudozhniki-i-art-proekty/kartini-i-zhivopis/xudozhnik-carl-reichert-1836-1918-u-lyudej-ne-byvaet-takix-lyubyashhix-glaz.html?unapproved=74472&moderation-hash=50b7a9bf579625c605dd31327d83c7fc#comment-74472
 Перевела  на  украинский  язык            4.01.20            9.45


«ХУДОЖНИК  CARL  REICHERT  (1836  -  1918)»
 Четвер,  02  Января  2020  р  6:10  ЕЖІЧКА

 xudozhnik_Carl_Reichert_01  (700x579,  467Kb)
 Галерея  робіт  чудового  австрійського  анімаліста  і  пейзажиста  Карла  Райхерт,  якого  називають  одним  з  кращих  художників-анималистов  дев'ятнадцятого  століття.
   Художник  Карл  Райхерт  (Carl  Reichert)  народився  в  1836  році  у  Відні,  в  родині  відомого  австрійського  художника-портретиста  і  анімаліста  Генріха  Райхерт.    Театральним  художником  був  і  дядько  Карла.
 Carl  Reichert  закінчив  Академію  живопису  в  Граці,  де  його  однокурсниками  були  Дж.  Таннер  і  Е.  Мозер.    Після  закінчення  академії  молодий  художник  виїхав  до  Мюнхена,  де  продовжив  свою  освіту.
   З  1866  по  1867  рік  Карл  Райхерт  навчався  в  Римі,  де  подружився  з  Людвігом  Пассіні  і  Антоном  Ромаков.    Після  Риму  художник  влаштувався  у  Відні,  з  великим  успіхом  брав  участь  у  виставках,  провів  кілька  персональних  виставок,  які  австрійська  публіка  прийняла  дуже  добре.
 До  кінця  життя  Карл  Райхерт  перебрався  в  Грац,  де  і  помер  в  1918  році.
   Все  своє  життя  художник  писав  пейзажі  і  створював  гравюри.    Особливо  популярними  були  гравюри  Граца  з  його  старовинними  замками.    Однак,  найбільший  інтерес  публіки  за  життя  художника  і  після  його  кончини  викликають  картини  із  зображенням  тварин  -  ці  роботи  вражають  досвідченого  глядача  точністю  опрацювання  деталей  і  особливо  передачею  повадок  і  емоцій.
   З  цієї  причини  роботи  Carl  Reichert  часто  порівнюють  з  картинами  світових  знаменитостей  анималистической  живопису  дев'ятнадцятого  століття:  Генрієтти  Роннер-Кніп  і  Ліліан  Чевиот.
   Велика  частина  творчої  спадщини  Карла  Райхерт  знаходиться  в  приватних  колекціях.    Частина  робіт  можна  побачити  в  міському  музеї  Баден-Бадена.
   Переклала  українською  мовою  4.01.20  9.45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860219
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.01.2020

Мій Новий Рік …

Мой  Новый  Год  –  не  суета,
Не  общее  веселье,
Я  больше  всех  люблю,  когда
Всё  стихнет  постепенно.
Когда  под  утро  все  уснут,
И  станет  так  спокойно,
Что  в  дом  наш  Ангелы  придут
Поговорить  со  мною.
Вокруг  такая  Тишина,
Что  слышу  я  сквозь  стены,
Как  в  облаках  плывёт  Луна
Над  далью  белоснежной.
И  на  Душе  такой  уют,
Такое  Благолепье,
Минуты  медленно  текут
В  блаженстве  предрассветном.
Мне  нравится  вот  так  встречать
Грядущих  дней  начало.
Я  должен  дом  оберегать
Во  что  бы  то  ни  стало.
 
 
©Белый  Филин
 
 
Художник  Анастасия  Вострецова
Перевела  на  украинский  язык      4.01.20          9.14
 
 
 
D1opY.gif

Мій  Новий  Рік  -  не  метушня,
 І  не  загальні  веселощі,
 Я  більше  всіх  люблю,  коли
 Все  стихне  поступово.
 Коли  під  ранок  всІ    заснуть,
 І  стане  так  спокійно,
 Що  в  будинок  наш  Ангели  прийдуть
 Поговорити  зі  мною.
 Навколо  така  тиша,
 Що  чую  я  крізь  стіни,
 Як  в  хмарах  пливе  Місяць
 Над  даллю  білосніжною.
 І  на  Душі  такий  затишок,
 Таке  райське  життя,
 Хвилини  повільно  течуть
 В  блаженстві  передсвітанковому.
 Мені  подобається  ось  так  зустрічати
 Прийдешніх  днів  початок.
 Я  повинен  будинок  оберігати
 Що  б  то  не  стало.
 
 
 ©  Білий  Філін
 
 
 Художник  Анастасія  Вострецова
 Переклала  на    українську    мову    4.01.20  9.14
 
 
 
 D1opY.gif

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860216
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 04.01.2020

Неймовірна історія…

Невероятная  история  миллионера,  который  уже  20  лет  живет  на  необитаемом  острове  
24.08.2017  Сегодня  я  хочу  поделиться  с  вами  замечательной  историей.  Этот  рассказ  о  жителе  Австралии  Дэвиде  Глэшине,  которому  на  данный  момент  73  года.  Этот  мужчина  был  миллионером.  Роскошная  жизнь,  путешествия,  счастливая  семья.  Ничто  не  омрачало  его  существование.  Но  в  1997  году  наступил  финансовый  кризис,  и  Дэвид  потерял  свои  миллионы.  Именно  тогда  он  и  решил  кардинально  поменять  все  в  своей  жизни.  Теперь  он  проживает  на  небольшом  необитаемом  острове  недалеко  от  Северо-Восточной  Австралии.    
1.  На  поиски  новой  жизни  у  Дэвида  Глэшина  ушло  целых  10  лет    
             2.  Бывший  золотопромышленный  магнат,  умудрившийся  заработать  £22  миллиона,  потерял  все  в  одночасье.  Теперь  он  живет  в  деревянной  хижине  и  питается  подножным  кормом        
     3.  Вскоре  после  того  как  бизнесмен  обанкротился,  от  него  ушла  жена.  Новая  девушка  австралийца  предложила  ему  сбежать  вместе  на  какой-нибудь  необитаемый  остров          
 4.  Глэшин  согласился  и  нашел  необитаемый  остров,  однако  такая  жизнь  оказалась  не  по  нутру  его  девушке  —  вскоре  она  сбежала  с  острова,  а  Дэвид  решил  остаться    
 5.  Единственный  компаньон  Дэвида  —  собака  по  имени  Полли          
 6.  Но  несмотря  на  недостаток  электричества  (оно  генерируется  лишь  с  помощью  солнечной  батареи),  пресной  воды,  общения,  а  также  постоянную  борьбу  за  жизнь,  австралиец  утверждает,  что  он  счастлив  на  своем  «райском  острове»        
     7.  «Да,  здесь  есть  крокодилы,  змеи  и  ядовитые  пауки.  Однако  здесь  намного  безопаснее,  чем  в  «большом  мире»,  ведь  тут  нет  террористических  атак»,  —  говорит  Дэвид  Он  также  утверждает,  что  хотел  бы  остаться  на  необитаемом  острове  до  конца  своей  жизни.        
 8.  «Главный  минус  моей  жизни  на  острове  –  отсутствие  живого  общения.      Я  был  бы  счастлив  найти  спутницу  или  двух,  которые  могли  бы  приезжать  ко  мне  хотя  бы  пару  раз  в  год»,  —  говорит  австралиец        
 9.  Раз  в  год  «Робинзон»  выбирается  в  ближайший  город,  чтобы  побаловать  себя  сладостями  и  другими  продуктами,  которые  невозможно  произвести  самостоятельно.  Также  у  Дэвида  есть  возможность  выходить  в  интернет    
         10.  Несмотря  на  все  минусы,  связанные  с  отшельнической  жизнью,  австралиец  говорит,  что  он  находится  в  раю,  который  ни  на  что  не  променяет          *Источник
Источник:  https://roza2012.net.ua/neveroyatnaya-istoriya-millionera-kotoryj-uzhe-20-let-zhivet-na-neobitaemom-ostrove.html
Перевела  на  украинский  язык    2.01.20          7.18

Неймовірна  історія  мільйонера,  який  вже  20  років  живе  на  безлюдному  острові
 24.08.2017  Сьогодні  я  хочу  поділитися  з  вами  чудовою  історією.    Ця  розповідь  про  жителя  Австралії  Девіді  Глешіне,  якому  на  даний  момент  73  роки.    Цей  чоловік  був  мільйонером.    Розкішне  життя,  подорожі,  щаслива  сім'я.    Ніщо  не  затьмарювало  його  існування.    Але  в  1997  році  настала  фінансова  криза,  і  Девід  втратив  свої  мільйони.    Саме  тоді  він  і  вирішив  кардинально  поміняти  все  в  своєму  житті.    Тепер  він  проживає  на  невеликому  безлюдному  острові  недалеко  від  Північно-Східної  Австралії.
 1.  На  пошуки  нового  життя  у  Девіда  Глешіна  пішло  цілих  10  років
   2.  Колишній  золотопромисловий  магнат,  який  примудрився  заробити  £  22  мільйони,  втратив  все  відразу.    Тепер  він  живе  в  дерев'яній  хатині  і  харчується  підножним  кормом.
   3.  Незабаром  після  того  як  бізнесмен  збанкрутував,  від  нього  пішла  дружина.    Нова  дівчина  австралійця  запропонувала  йому  втекти  разом  на  який-небудь  безлюдний  острів
   4.  Глешін  погодився  і  знайшов  безлюдний  острів,  проте  таке  життя  виявилася  не  по  нутру  його  дівчині  -  незабаром  вона  втекла  з  острова,  а  Девід  вирішив  залишитися
   5.  Єдиний  компаньйон  Девіда  -  собака  на  ім'я  Поллі
   6.  Але  незважаючи  на  брак  електрики  (вона    генерується  лише  за  допомогою  сонячної  батареї),  прісної  води,  спілкування,  а  також  постійну  боротьбу  за  життя,  австралієць  стверджує,  що  він  щасливий  на  своєму  «райському  острові»
   7.  «Так,  тут  є  крокодили,  змії  та  отруйні  павуки.    Однак  тут  набагато  безпечніше,  ніж  в  «великому  світі»,  адже  тут  немає  терористичних  атак  »,  -  говорить  Девід  Він  також  стверджує,  що  хотів  би  залишитися  на  безлюдному  острові  до  кінця  свого  життя.
   8.  «Головний  мінус  моєму  житті  на  острові  -  відсутність  живого  спілкування.    Я  був  би  щасливий  знайти  супутницю  чи  двох,  які  могли  б  приїжджати  до  мене  хоча  б  пару  разів  на  рік  »,  -  говорить  австралієць
   9.  Раз  в  рік  «Робінзон»  вибирається  в  найближче  місто,  щоб  побалувати  себе  солодощами  та  іншими  продуктами,  які  неможливо  зробити  самостійно.    Також  у  Девіда  є  можливість  виходити  в  інтернет
   10.  Незважаючи  на  всі  мінуси,  пов'язані  з  таким    життям,  австралієць  каже,  що  він  знаходиться  в  раю,  який  ні  на  що  не  проміняє  
 Джерело:  https://roza2012.net.ua/neveroyatnaya-istoriya-millionera-kotoryj-uzhe-20-let-zhivet-na-neobitaemom-ostrove.html
 Переклала    на  українську    мову      2.01.20  7.18

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860010
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.01.2020

Романтична історія найстарішої голлівудської пари - йому 102, їй 100 років

Романтическая  история  старейшей  голливудской  пары  –  ему  102,  ей  100  лет    
         Поклонники  с  большим  интересом  и  волнением  всегда  следят  за  романтическими  отношениями  знаменитостей.  В  жизни  присутствует  множество  проблем,  возникающих  в  отношениях  мужчины  и  женщины,  поэтому,  люди  нуждаются  в  хороших  примерах.  Конечно,  бывают  всякие  примеры,  которые  тоже  интересны  людям,  но  никто  не  хочет  повторять  их.  Звезды  регулярно  сходятся,  расходятся,  меняют  мужей,  жен,  всякий  раз  веря  в  настоящее  чувство.  
           Но  существуют  личности,  действительно  показывающие  своей  жизнью,  что  можно  долго  быть  вместе,  наслаждаться  друг  другом,  отметить  золотую  свадьбу,  даже  бриллиантовую.  Голливудская  супружеская  пара  живет  вместе  на  протяжении  65-ти  лет,  о  Кирке  Дугласе  и  Энн  Байденс.  Чете  100  и  102  года,  до  сегодняшнего  момента  они  чувствуют  себя  абсолютно  счастливыми,  и  это  совсем  не  наигранность.  У  актера  этот  брак  не  первый,  зато  долгий,  что  мотивирует  верить  в  судьбу.  Ведь  так  приятно  наблюдать  за  парочкой  радостных  бабушек  и  дедушек,  прогуливающихся  по  парку  за  ручку,  обнимающихся,  постоянно  улыбающихся.  С  таких  людей  хочется  взять  пример,  услышать  истории  из  повседневной  жизни,  внутри  зарождается  желание  иметь  подобные  отношения.  
         Лишь  благодаря  таким  семьям  начинаешь  искренне  верить  в  любовь.  Удивляет  и  восхищает  то,  что  они  все  еще  влюблены,  хотя  случаются  ссоры,  непонимания,  конфликты.  Несмотря  на  это,  паре  удается  сохранить  отношения,  значит,  это  реально  для  других,  надо  только  захотеть.  Пройденный  опыт  награждает  житейской  мудростью,  проходит  усиленная  работа  над  собой  и  взаимоотношениями  в  целом.  Истинные  чувства  безграничны,  наверное,  пара  с  подобным  сроком  совместной  жизни  не  представляет  другого  существования.  Находится  рядом  больше  полувека  является  настоящим  подвигом!  Скорее  всего,  супруги  имеют  свои  секреты,  благодаря  которым  существует  прекрасный  союз,  и  очень  хочется  их  узнать.    
Источник:  https://ekola2015.net.ua/2019/11/romanticheskaya-istoriya-stareyshey-gollivudskoy-pary-emu-102-ey-100-let/
Перевела  на  украинский  язык        2.01.20            6.45

Романтична  історія  найстарішої  голлівудської  пари  -  йому  102,  їй  100  років
   Шанувальники  з  великим  інтересом  і  хвилюванням  завжди  стежать  за  романтичними  стосунками  знаменитостей.    У  житті  є  багато  проблем,  що  виникають  у  стосунках  чоловіка  і  жінки,  тому,  люди  потребують  хороших  прикладів.    Звичайно,  бувають  всякі  приклади,  які  теж  цікаві  людям,  але  ніхто  не  хоче  повторювати  їх.    Зірки  регулярно  сходяться,  розходяться,  змінюють  чоловіків,  дружин,  всякий  раз  вірячи  в  справжнє  почуття.
   Але  існують  особистості,  дійсно  показують  своїм  життям,  що  можна  довго  бути  разом,  насолоджуватися  один  одним,  відзначити  золоте  весілля,  навіть  діамантове.    Голлівудська  подружня  пара  живе  разом  протягом  65-ти  років,  про  Кирке    Дугласі  і  Енн  Байденс.    Подружжю  100  і  102  року,  до  сьогоднішнього  моменту  вони  відчувають  себе  абсолютно  щасливими,  і  це  зовсім  не  награність.    У  актора  цей  шлюб  не  перший,  зате  довгий,  що  мотивує  вірити  в  долю.    Адже  так  приємно  спостерігати  за  парочкою  радісних  бабусь  і  дідусів,  які  прогулюються  по  парку  за  ручку,  обнімаються,  постійно  усміхнених.    З  таких  людей  хочеться  взяти  приклад,  почути  історії  з  повсякденного  життя,  всередині  зароджується  бажання  мати  подібні  відносини.
   Лише  завдяки  таким  сім'ям  починаєш  щиро  вірити  в  любов.    Дивує  і  захоплює  те,  що  вони  все  ще  закохані,  хоча  трапляються  сварки,  нерозуміння,  конфлікти.    Незважаючи  на  це,  парі  вдається  зберегти  відносини,  значить,  це  реально  для  інших,  треба  тільки  захотіти.    Пройдений  досвід  нагороджує  життєвою  мудрістю,  проходить  посилена  робота  над  собою  і  взаємовідносинами  в  цілому.    Справжні  почуття  безмежні,  напевно,  пара  з  подібним  терміном  спільного  життя  не  уявляє  іншого  існування.    Знаходиться  поруч  більше  півстоліття  є  справжнім  подвигом!    Швидше  за  все,  чоловік  і  жінка  мають  свої  секрети,  завдяки  яким  існує  прекрасний  союз,  і  дуже  хочеться  їх  впізнати.
 Джерело:  https://ekola2015.net.ua/2019/11/romanticheskaya-istoriya-stareyshey-gollivudskoy-pary-emu-102-ey-100-let/
Переклала  на  українську  мову      2.01.20      6.45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=860009
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.01.2020

Сент-Емільйон, ФРАНЦІЯ

СЕНТ-ЭМИЛЬОН,ФРАНЦИЯ


Сент-Эмильон  -  живописный  средневековый  городок  в  Аквитании,в  35  км  от  Бордо,на  западе  Франции,центр  винодельческого  региона,где  делают  всемирно  известные  великолепные  бордоские  вина.Виноградники  Сент-Эмильона  -  первые,оказавшиеся  в  списке  памятников  всемирного  наследия  ЮНЕСКО.На  протяжении  2000  лет  здесь  выращивают  виноградники  и  делают  одни  из  самых  известных  в  мире  вина,которые  можно  продегустировать  в  многочисленных  погребах.Сам  городок,с  богатой  историей,сохранил  множество  памятников  
Средневековья.
Автор  -Валентина  Шиенок
Перевела  на  украинский  язык      1.01.20            6.04

Сент-Емільйон,  ФРАНЦІЯ


 Сент-Емільон  -  мальовниче  середньовічне  містечко  в  Аквітанії,  в  35  км  від  Бордо,  на  заході  Франції,  центр  виноробного  регіону,  де  роблять  всесвітньо  відомі  чудові  бордоські    вина.Виноградники  Сент-Емільон  -  перші,  які  опинилися  в  списку  пам'яток  всесвітньої  спадщини  ЮНЕСКО.На  протязі    2000    років  тут  вирощують  виноградники  і  роблять  одні  з  найвідоміших  в  світі  вин,  які  можна  продегустувати  в  численних  погрібах.Саме    містечко,  з  багатою  історією,  зберегло    безліч  пам'ятників  Середньовіччя.
 Автор  -Валентина  Шіенок
 Переклала    на  українську  мову    1.01.20  6.04

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859918
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.01.2020

ГОЛОВНЕ - ДІТИ ЗДОРОВІ, ГЛАЗКИ ВІД ЩАСТЯ сяють …

ГЛАВНОЕ  –  ДЕТИ  ЗДОРОВЫ,  ГЛАЗКИ  ОТ  СЧАСТЬЯ  СИЯЮТ…
Что-то  не  ладится  снова,  только  душа  понимает:
Главное  –  дети  здоровы,  глазки  от  счастья  сияют…
Для  человека  любого  в  Минске,  в  Самаре,  в  Полтаве,
Главное  –  дети  здоровы,  а  остальное  исправим…
Чуда  не  нужно  другого,  славы,  влияния,  власти,
Главное  –  дети  здоровы!  Это  действительно  счастье…
Жизни  семейной  основа  –  вера,  любовь,  пониманье…
Главное  –  дети  здоровы,  значит,  пройдём  испытанья….
Кто-то  судьбой  избалован…  Он  осознает  попозже…
Главное  –  дети  здоровы…  Это  всей  жизни  дороже…
Мир  не  такой  уж  суровый,  если  в  душе  много  света.
Главное  –  дети  здоровы!  Небу  спасибо  за  это…

/И.  Самарина-Лабиринт/
Перевела  на  украинский  язык  31.12.19            6.28

ГОЛОВНЕ  -  ДІТИ  ЗДОРОВІ,  ГЛАЗКИ  ВІД  ЩАСТЯ  сяють  ...
 Щось  не  ладиться  знову,  тільки  душа  розуміє:
 Головне  -  діти  здорові,  очі  від  щастя  сяють  ...
 Для  людини  будь-якої    в  Мінську,  в  Самарі,  в  Полтаві,
 Головне  -  діти  здорові,  а  інше  виправимо  ...
 Дива  не  потрібно  іншого,  слави,  впливу,  влади,
 Головне  -  діти  здорові!    Це  дійсно  щастя  ...
 Життя  сімейної  основа  -  віра,  любов,  розуміння  ...
 Головне  -  діти  здорові,  значить,  пройдемо  випробування  ....
 Хтось  долею  розбещений  ...  Він  усвідомить    пізніше  ...
 Головне  -  діти  здорові  ...  Це  всього  життя  дорожче  ...
 Світ  не  такий  вже  суворий,  якщо  в  душі  багато  світла.
 Головне  -  діти  здорові!    Небу  спасибі  за  це  ...

 /  І.    Самаріна-Лабіринт  /
 Переклала    на  українську    мову    31.12.19  6.28

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859816
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 31.12.2019

Замки Австрии :Герберштейн

Замки  Австрии  :Герберштейн(  Schloss  Herberstein)
Он  стоит  не  на  горе,  а  в  ущелье  на  резком  изгибе  бурной  горной  реки.  На  другом  берегу  стеной  высится  темно-зелёный  лес.  Картина  героическая.  
Замок  Герберштейн  является  одним  из  самых  известных  и  популярных  замков  Австрии.  Он  строился  в  течение  нескольких  веков,  вобрав  в  свою  архитектуру  элементы  готики,  барокко,  ренессанса.  Первый  камень  в  основании  замка  появился  в  XII  веке.  Изначально  на  его  месте  был  двухэтажный  дворец,  который  в  течении  следующего  века  достраивался,  а  уже  в  1290  году  замок  был  приобретен  семьей  Герберштейн.
       Герберштейн  —  замок,  расположенный  на  территории  австрийской  общины  Штубенберг,  недалеко  от  одноимённого  зоопарка;  самые  древние  части  замка,  изначально  называвшегося  «Хервигштайн»,  датируются  концом  XIII  века.  В  замковом  парке  находится  музей  скульптора  Бруно  Жиронколи;  сам  замок  используется  как  выставочная  площадка  для  временных  экспозиций  произведений  классического  и  современного  искусства.
       Он  стоит  высоко  на  склоне  скалы,  которая  круто  спадает  на  севере  —  в  долину  реки  Файстриц.  Крепостное  сооружение,  незаметное  на  расстоянии  и  труднодоступное  даже  сегодня,  расположено  в  стратегически  важном  месте  региона.по  сей  день  остался  неприступным,  величественным  и  непокоренным  замком  Штирии.  За  все  время  существования  крепости,  а  это  более  чем  8  веков,  не  было  случая,  чтобы  она  дрогнула  под  натиском  захватчиков,  и  ни  разу  на  ее  территорию  не  ступала  нога  неприятеля.
       Первые  упоминания  о  цитадели  относятся  к  XII  веку.  Тогда  она  представляла  собой  двухэтажное  сооружение  с  просторным  гостиным  залом  в  верней  части  и  тремя  арками  на  первом  этаже.  Расцвет  замка  начался  в  конце  XIII  века,  когда  он  перешел  во  владение  графов  Херберштайн  –  известной  австрийской  династии  дипломатов,  около  1400  года  замок  был  расширен  за  счёт  строительства  крупного  передового  укрепления  (посада),  в  которую  вошла  готическая  часовня  Св.  Екатерины,  построенная  ранее.
         На  протяжении  четырех  столетий  члены  фамилии  укрепляли  и  расширяли  родовое  гнездо,  привнося  в  его  архитектурный  облик  элементы  различных  стилей:  ажурную  утонченность  готики,  симметрию  ренессанса  и  пространственный  размах  барокко,замок  претерпел  несколько  расширений  уже  в  XV  веке,  а  в  середине  XVI  века  был  преобразован  в  жилое  здание  (родовую  резиденцию  Герберштейн)  —  перестройка  включила  в  строение  многочисленные  элементы  архитектуры  ренессанса.
         Начало  преобразованиям  положил  Отто  Херберштайн  в  1300  г.  На  территории  замка  появились  дополнительная  стена,  отдельная  башня  Бергфред  и  ряд  хозяйственных  построек.  Капелла  Святой  Катарины,  построенная  в  готическом  стиле,  украсила  крепость  в  конце  XIV  века.
       Считается,  что  оформлением  двора  занимался  архитектор  Пьетро  Антонио  Солари,  он  же  -  Пётр  Фрязин,  строитель  башен  Московского  Кремля.  И  это  -  не  единственное,  что  объединяет  графов  Герберштейн  и  Россию.
         В  течение  XV-XVI  столетий  комплекс  неуклонно  модернизировался:  его  окружили  крепостным  рвом,  расширили  внутренний  двор,  возвели      казематы  и  Пушечную  башню.
         Не  забывали  владельцы  и  об  обороне:  в  арсенале  крепости  хранились  разнообразное  холодное  оружие,  гранаты,  а  также  огромные  запасы  пороха.
           В  XVI  веке  был  создан  масштабный  «Рыцарский  зал»  (Rittersaal),  а  крепостной  ров  был  окончательно  засыпан.  В  середине  XVII  века  ансамблю  был  дополнен  двором  «Florentinerhof»,  построенном  в  итальянском  стиле;  до  конца  века  были  завершены  ещё  несколько  строений  комплекса.
       Окончательно  завершен  замок  был  в  XVII  веке,  после  того  как  по  распоряжению  Максимилиана  Херберштайна  были  построены  капелла  Святого  Георгия,  украшенные  фамильным  гербом  ворота,  и  устроен  Флорентийский  двор,  окруженный  двухэтажными  аркадами.
         До  сегодняшнего  дня  замок  продолжает  принадлежать  семье  Герберштейн  —  он  служит  им  жилым  домом  и  административным  центром.
Все  сооружения  комплекса  надежно  удерживает  каменная  плита,  которая  служит  ему  естественным  фундаментом.  Со  стен  крепости  открывается  колоритный  вид  на  окружающий  лес  и  ущелье.
Войдя  в  замок,  мы  первым  делом  попадаем  в  зал  с  семейными  портретами.
И  видим  там  портрет  самого  знаменитого  представителя  этого  семейства  -  Зигмунда  фон  Герберштейна.
Знаменитый  дипломат,  он  дважды  (в  1517-м  и  1526-м  годах)  побывал  в  России,  и  результатом  стала  изданная  им  два  десятка  лет  спустя  книга  "Записки  о  Московии".  Едва  ли  Зигмунд  предполагал,  что  тем  самым  поможет  и  далёким  потомкам  своей  семьи  уже  в  ХХ  веке.  В  1945  году,  когда  сюда  пришли  советские  войска,  командовавший  советской  частью  в  этой  местности  капитан  познакомился  с  графами,  и  они  показали  ему  свой  замок,  в  том  числе  и  этот  самый  портрет.  К  их  счастью,  капитан  успел  отучиться  в  МГУ  на  историческом  факультете.  "Неужели  это  тот  самый  автор  "Записок  о  Московии"?"  -  вскричал  он  и  тут  же  написал  приказ,  делающий  замок  неприкосновенным.
           Позже  Герберштейны  пытались  отыскать  его,  чтобы  поблагодарить  должным  образом,  но  узнали  лишь  то,  что  в  последующих  боях  капитан  пропал  без  вести.  Тем  не  менее,  к  русским  туристам,  как  нас  уверила  экскурсовод,  у  графов  осталось  особенное  отношение.
Галерея.Печная  дверца.  За  стенами  галереи  -  спальни,  и  их  таким  образом  отапливали,  не  тревожа  господ.
Парадная  часть  кончилась  -  замок  жилой,  так  что  туристам  показывают  совсем  немного.  Дальше  идём  по  подсобным  помещениям.  Вот  это  -  кухня,  и  ещё  в  первой  половине  ХХ  века  на  ней  готовили  еду.  Посуда  выкрашена  в  синий  цвет,  потому  что  считалось,  будто  он  отпугивает  мух.
В  следующих  комнатах  для  туристов  воссоздали  старый  интерьер.  Детская,  например.  Или  музыкальный  салон.
Клавиши  у  рояля  чёрные,  дабы  руки  играющих  на  нём  дам  выглядели  ещё  белее  и  эффектнее.
Здесь  когда-то  была  кладовая  для  мяса  -  вон,  под  потолком  сохранились  кольца,  куда  его  подвешивали  для  сохранности  от  крыс  и  мышей.  А  сейчас  тут  выставлена  коллекция  замкового  оружия.
           Спускаемся  в  подземелья.  Здесь  начинался  подземный  ход  -  какой  же  уважающий  себя  замок  без  него?  Не  знаю,  сохранился  ли  он  сейчас,  но  позже  хозяева  использовали  это  помещение  как  ледник.  Температура  там  соответствующая.  И  замковый  колодец.  Не  смотря  на  решётку  при  попытке  разглядеть  воду  голова  кружится.
Идём  к  выходу  через  двор  и  туннель  под  стеной.  Чучело  акулы  висит  там  с  незапамятных  времён  -  для  отпугивания  зла.
Ещё  раз  ворота  и  замок  на  фоне  гор...
     Интерьер  замка  так  же  роскошен,  как  и  его  внешний  облик.  Посетители  имеют  возможность  осмотреть  великолепные  парадные  залы,  арсенал,  галерею  фамильных  портретов,  экспозиции  австрийского  искусства.
         Помимо  экскурсий,  сегодня  замок  используется  и  как  место  для  проведения  конференций  и  выставок.
           В  замковом  парке  находится  музей  скульптора  Бруно  Жиронколи  (1936—2010),  являвшегося  до  2004  года  директором  «Bildhauerschule»  при  Венской  академии  художеств;  помещения  всего  замка  используются  Новой  галереей  Граца  и  Музеем  современного  искусства  Вены  для  временных  выставок  произведений  классического  и  современного  искусства.
Так  в  2002—2003  году  здесь  прошла  выставка  «Von  Waldmüller  bis  Schiele»,  а  через  год  замок  стал  местом  проведения  экспозиции  «Die  Welt  der  stillen  Dinge».
Музей  Жиронколи  владеет  самой  крупной  коллекцией  работ  скульптора  в  мире.  Он  был  открыт  для  широкого  доступа  в  сентябре  2004  года  в  собственном  здании:  на  площади  в  2000  квадратных  метров  здесь  были  выставлены  многочисленные  крупные  скульптуры  автора,  напоминающие  «футуристические  машины».  Часть  работ  из  коллекции  затем  была  выставлена  на  постоянной  основе  в  Вене  —  в  зале  «Gironcoli  Crystal»  в  комплексе  зданий  Донау-Сити.
Сад  Герберштейн  в  стиле  барокко
         Крепость  буквально  утопает  в  цветах:  на  ее  территории  разбито  4  сада,  каждый  из  которых  соответствует  определенной  эпохе.
Рядом  находятся  парк  со  знаменитым  Павильоном  Роз  и  действующий  с  XVII  века  зоопарк  Tierwelt  Herberstein,  где  обитает  множество  видов  животных  с  пяти  континентов.
Кроме  этого,  на  территории  замка  работает  музей  Геронколи  (Gironcolimuseum),  где  представлены  произведения  современного  австрийского  художника  и  скульптора  Бруно  Геронколи.
         Зверинец  в  графском  замке  находился  и  в  давние  времена,  а  сейчас  Грац  арендует  у  хозяев  под  зоопарк  часть  их  земли.  Те  охотно  сдают  -  увы,  времена,  когда  графам  Герберштейн  принадлежала  пятая  часть  земель  Штирии,  остались  в  далёком  прошлом,  и  из  всех  семейных  владений  уцелел  только  этот  замок.
http://www.burgen-austria.com/archive.php?id=420
http://herberstein.co.at/galerie/
https://travelask.ru/questions/988483-tierwelt-herberstein
Автор  -  Майя_Пешкова.  
Перевела  на  украинский  язык          30.12.19          13.31


Замки  Австрії:  Герберштейн  (Schloss  Herberstein)
 Він  стоїть  не  на  горі,  а  в  ущелині  на  різкому  вигині  бурхливої  ​​гірської  річки.    На  іншому  березі  стіною  височіє  темно-зелений  гай.    Картина  героїчна.
 Замок  Герберштейн  є  одним  з  найвідоміших  і  популярних  замків  Австрії.    Він  будувався  протягом  декількох  століть,  увібравши  в  свою  архітектуру  елементи  готики,  бароко,  ренесансу.    Перший  камінь  в  підставі  замку  з'явився  в  XII  столітті.    Спочатку  на  його  місці  був  двоповерховий  палац,  який  протягом  наступного  століття  добудовувався,  а  вже  в  1290  році  замок  був  придбаний  родиною  Герберштейн.
   Герберштейн  -  замок,  розташований  на  території  австрійського  товариства  Штубенберг,  недалеко  від  однойменного  зоопарку;    найдавніші  частини  замку,  спочатку  називався  «Хервігштайн»,  датуються  кінцем  XIII  століття.    У  замковому  парку  знаходиться  музей  скульптора  Бруно  Жіронколі;    сам  замок  використовується  як  виставкові  зали  для  тимчасових  експозицій  витворів  класичного  і  сучасного  мистецтва.
   Він  стоїть  високо  на  схилі  скелі,  яка  круто  спадає  на  півночі  -  в  долину  річки  Файстріц.    Кріпосне  спорудження,  непомітне  на  відстані  і  важкодоступне  навіть  сьогодні,  розташоване  в  стратегічно  важливому  місці  регіона.по  донині  залишився  неприступним,  величним  і  нескореним  замком  Штирії.    За  весь  час  існування  фортеці,  а  це  більш  ніж  8  століть,  не  було  випадку,  щоб  вона  здригнулася  під  натиском  загарбників,  і  жодного  разу  на  її  територію  не  ступала  нога  ворога.
   Перші  згадки  про  цитаделі  відносяться  до  XII  століття.    Тоді  вона  представляла  собою  двоповерхову  споруду  з  просторим  гостинним  залом  в  верхній  частині  і  трьома  арками  на  першому  поверсі.    Розквіт  замку  почався  в  кінці  XIII  століття,  коли  він  перейшов  у  володіння  графів  Херберштайн  -  відомої  австрійської  династії  дипломатів,  близько  1400  року  замок  був  розширений  за  рахунок  будівництва  великого  передового  зміцнення  (посада),  в  яку  увійшла  готична  каплиця  Св.  Катерини,  побудована  раніше.
   Протягом  чотирьох  століть  члени  прізвища  зміцнювали  і  розширювали  родове  гніздо,  привносячи  в  його  архітектурний  вигляд  елементи  різних  стилів:  ажурну  витонченість  готики,  симетрію  ренесансу  і  просторовий  розмах  бароко,  замок  зазнав  кілька  розширень  вже  в  XV  столітті,  а  в  середині  XVI  століття  був  перетворений  в  житлове    будівлю  (родову  резиденцію  Герберштейн)  -  перебудова  включила  в  будова  численні  елементи  архітектури  ренесансу.
   Початок  перетворень  поклав  Отто  Херберштайн  в  1300  г.  На  території  замку  з'явилися  додаткова  стіна,  окрема  вежа  Бергфред  і  ряд  господарських  споруд.    Капела  Святої  Катаріни,  побудована  в  готичному  стилі,  прикрасила  фортеця  в  кінці  XIV  століття.Вважається,  що  оформленням  двору  займався  архітектор  П'єтро  Антоніо  Соларі,  він  же  -  Петро  Фрязіно,  будівельник  веж  Московського  Кремля.    І  це  -  не  єдине,  що  об'єднує  графів  Герберштейн  і  Росію.
   Протягом  XV-XVI  століть  комплекс  неухильно  модернізувався:  його  оточили  кріпаком  ровом,  розширили  внутрішній  двір,  звели  каземати  і  гарматним  вежу.
   Не  забували  власники  і  про  оборону:  в  арсеналі  фортеці  зберігалися  різноманітне  холодна  зброя,  гранати,  а  також  величезні  запаси  пороху.
   У  XVI  столітті  був  створений  масштабний  «Лицарський  зал»  (Rittersaal),  а  кріпосний  рів  був  остаточно  засипаний.    В  середині  XVII  століття  ансамблю  був  доповнений  двором  «Florentinerhof»,  побудованому  в  італійському  стилі;    до  кінця  століття  були  завершені  ще  кілька  будівель  комплексу.
   Остаточно  завершено  замок  був  в  XVII  столітті,  після  того  як  за  розпорядженням  Максиміліана  Херберштайн  були  побудовані  капела  Святого  Георгія,  прикрашені  фамільним  гербом  ворота,  і  влаштований  Флорентійський  двір,  оточений  двоповерховими  аркадами.
   До  сьогоднішнього  дня  замок  продовжує  належати  родині  Герберштейн  -  він  служить  їм  житловим  будинком  і  адміністративним  центром.
 Всі  споруди  комплексу  надійно  утримує  кам'яна  плита,  яка  служить  йому  природним  фундаментом.    Зі  стін  фортеці  відкривається  колоритний  вигляд  на  навколишній  ліс  і  ущелині.
 Увійшовши  в  замок,  ми  в  першу  чергу  потрапляємо  в  зал  з  сімейними  портретами.
 І  бачимо  там  портрет  самого  знаменитого  представника  цього  сімейства  -  Зигмунда  фон  Герберштейна.
 Знаменитий  дипломат,  він  двічі  (в  1517-м  і  1526-му  роках)  побував  в  Росії,  і  результатом  стала  видана  ним  два  десятка  років  по  тому  книга  "Записки  про  Московію".    Чи  Зигмунд  припускав,  що  тим  самим  допоможе  і  далеким  нащадкам  своєї  сім'ї  вже  в  ХХ  столітті.    У  1945  році,  коли  сюди  прийшли  радянські  війська,  який  командував  радянської  частиною  в  цій  місцевості  капітан  познайомився  з  графами,  і  вони  показали  йому  свій  замок,  в  тому  числі  і  цей  самий  портрет.    На  їхнє  щастя,  капітан  встиг  відучитися  в  МГУ  на  історичному  факультеті.    "Невже  це  той  самий  автор"  Записок  про  Московію  "?"    -  скрикнув  він  і  тут  же  написав  наказ,  який  робить  замок  недоторканним.
   Пізніше  Герберштейн  намагалися  відшукати  його,  щоб  подякувати  належним  чином,  але  дізналися  лише  те,  що  в  наступних  боях  капітан  пропав  без  вісті.    Проте,  до  росіян  туристам,  як  нас  запевнила  екскурсовод,  у  графів  залишилося  особливе  ставлення.
 Галерея.Печная  дверцята.    За  стінами  галереї  -  спальні,  і  їх  таким  чином  опалювали,  не  турбуючи  панів.
 Парадна  частина  скінчилася  -  замок  житлової,  так  що  туристам  показують  зовсім  небагато.    Далі  йдемо  по  підсобних  приміщень.    Ось  це  -  кухня,  і  ще  в  першій  половині  ХХ  століття  на  ній  готували  їжу.Посуд  пофарбована  в  синій  колір,  тому  що  вважалося,  ніби  він  відлякує  мух.
 У  наступних  кімнатах  для  туристів  відтворили  старий  інтер'єр.    Дитяча,  наприклад.    Або  музичний  салон.
 Клавіші  у  рояля  чорні,  щоб  руки  грають  на  ньому  дам  виглядали  ще  білішими  і  ефектніше.
 Тут  колись  була  комора  для  м'яса  -  геть,  під  стелею  збереглися  кільця,  куди  його  підвішували  для  збереження  від  щурів  і  мишей.    А  зараз  тут  виставлена  ​​колекція  замкового  зброї.
   Спускаємося  в  підземелля.    Тут  починався  підземний  хід  -  який  же  поважаючий  себе  замок  без  нього?    Не  знаю,  чи  зберігся  він  зараз,  але  пізніше  господарі  використовували  це  приміщення  як  льодовик.    Температура  там  відповідна.    І  замковий  колодязь.    Не  дивлячись  на  решітку  при  спробі  розгледіти  воду  голова  паморочиться.
 Йдемо  до  виходу  через  двір  і  тунель  під  стіною.    Опудало  акули  висить  там  з  незапам'ятних  часів  -  для  відлякування  зла.
 Ще  раз  ворота  і  замок  на  тлі  гір  ...
   Інтер'єр  замку  так  само  розкішний,  як  і  його  зовнішній  вигляд.    Відвідувачі  мають  можливість  оглянути  чудові  парадні  зали,  арсенал,  галерею  фамільних  портретів,  експозиції  австрійського  мистецтва.
   Крім  екскурсій,  сьогодні  замок  використовується  і  як  місце  для  проведення  конференцій  і  виставок.
   У  замковому  парку  знаходиться  музей  скульптора  Бруно  Жіронколі  (1936-2010),  що  був  до  2004  року  директором  «Bildhauerschule»  при  Віденській  академії  мистецтв;    приміщення  за  все  замку  використовуються  Нової  галереєю  Граца  і  Музеєм  сучасного  мистецтва  Відня  для  тимчасових  виставок  творів  класичного  і  сучасного  мистецтва.
 Так  в  2002-2003  році  тут  пройшла  виставка  «Von  Waldmüller  bis  Schiele»,  а  через  рік  замок  став  місцем  проведення  експозиції  «Die  Welt  der  stillen  Dinge».
 Музей  Жіронколі  володіє  найбільшою  колекцією  робіт  скульптора  в  світі.    Він  був  відкритий  для  широкого  доступу  в  вересні  2004  року  у  власному  будинку:  на  площі  в  2000  квадратних  метрів  тут  були  виставлені  численні  великі  скульптури  автора,  що  нагадують  «футуристичні  машини».    Частина  робіт  з  колекції  потім  була  виставлена  ​​на  постійній  основі  у  Відні  -  в  залі  «Gironcoli  Crystal»  в  комплексі  будівель  Донау-Сіті.
 Сад  Герберштейн  в  стилі  бароко
   Фортеця  буквально  потопає  в  квітах:  на  її  території  розбито  4  саду,  кожен  з  яких  відповідає  певній  епосі.
 Поруч  знаходяться  парк  зі  знаменитим  Павільйоном  Роз  і  діючий  з  XVII  століття  зоопарк  Tierwelt  Herberstein,  де  мешкає  безліч  видів  тварин  з  п'яти  континентів.
 Крім  цього,  на  території  замку  працює  музей  Геронколі  (Gironcolimuseum),  де  представлені  твори  сучасного  австрійського  художника  і  скульптора  Бруно  Геронколі.Звіринець  в  графському  замку  знаходився  і  в  давні  часи,  а  зараз  Грац  орендує  у  господарів  під  зоопарк  частина  їх  землі.    Ті  охоче  здають  -  на  жаль,  часи,  коли  графам  Герберштейн  належала  п'ята  частина  земель  Штирії,  залишилися  в  далекому  минулому,  і  з  усіх  сімейних  володінь  вцілів  тільки  цей  замок.
 http://www.burgen-austria.com/archive.php?id=420
 http://herberstein.co.at/galerie/
 https://travelask.ru/questions/988483-tierwelt-herberstein
Автор  -  Майя_Пешкова.
 Переклала    на  українську    мову  30.12.19  13.31

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859739
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.12.2019

В краю ста тисяч пісень і вишивок

Литературная  карта.  В  краю  ста  тысяч  песен  и  вышивок

Чувашия  —  республика  Российской  Федерации,  столица  которой  г.Чебоксары  (Шупашкар).  Мы  бережно  храним  и  преумножаем  свою  древнюю  культуру,  о  которой  немного  хочу  рассказать  сегодня  и  вам.

Знаете  ли  Вы  страну  такую,
Древнюю  и  вечно  молодую,
Где  в  лесу  тетерева  токуют,
Словно  песней  сердце  околдуют,
Где  коль  праздник  –  от  души  ликуют,
Коль  работа  –  гору  дай  любую!
Знаете  ли  Вы  такой  народ,
У  которого  сто  тысяч  слов,
У  которого  сто  тысяч  песен
И  сто  тысяч  вышивок  цветет?
Это  перевод  с  чувашского  классика  нашей  литературы  Петра  Хузангая.  Он  известен  и  как  общественный  деятель,  и  замечательный  переводчик,  который  открыл  мировую  литературу  чувашскому  читателю.  Особенно  был  дружен  с  болгарскими  литераторами.  На  фото  П.  Хузангай  с  болгарским  писателем  Ламаром.  1962  год.
Чувашию  и  Болгарию  связывают  страницы  общей  истории  —  это  был  один  народ,  проживающий  в  Великой  Булгарии.  Историки  сообщают:  «Современное  государство  на  Дунае  «Болгария»  основала  часть  булгар,  переселившихся  под  предводительством  хана  Аспаруха  с  территорий  Великой  Булгарии  из-за  нежелания  воевать  с  хазарами.  Предки  современных  болгар  отстояли  перед  слабеющей  Византийской  империей  захваченные  территории  и  остались  на  них».  Предки  же  чувашей  переселились  из  Великой  Булгарии  в  Среднее  Поволжье  и  основали  вместе  с  другими  народами  Волжскую  Булгарию.
Болгарский  поэт  Николай  Соколов  об  Аспарухе  сложил  стихи  «Обичаем  те,  Родино»,  писал  о  кагане  Аспарухе  и  чувашский  поэт  Петр  Хузангай.
Сохранились  параллели  в  культуре  наших  народов.  Вот,  например,  вышивка.  Чувашский  историк  Петр  Денисов  провел  параллели  между  культурой  чувашей  и  болгар  и  обнаружил  схожесть  в  вышивке  двух  народов.  Например,  у  болгарских  женщин,  как  и  у  чувашских,  было  принято  носить  узоры  в  виде  парных  розеток  или  ромбов,  которые  вышивались  на  груди  рубах.  У  чувашей  такие  узоры  называются  кеске.  Есть  сходство  в  женских  головных  уборах.  Они  похожи  как  формой,  так  и  тем,  что  обшивались  серебряными  монетами.
В  Чебоксарах  существует  Музей  вышивки,  где  можно  увидеть  образцы  уникальной  вышивки  18  века  и  головные  уборы  с  монетами  из  серебра.
Чувашию  по  праву  называют  землей  пивоваров.  Пиво  –  древнейший  напиток  чувашей.  Культура  пивоварения  в  Чувашии  складывалась  веками.  Варили  его  для  обыденного  потребления,  для  ритуального  применения  в  обрядах,  требуемых  древней  религией  чувашей,  для  использования  в  лечебно-оздоровительных  целях.  Каждая  община  или  даже  семья  имела  свои  обычаи  пивоварения.  Пиво  считается  национальным  напитком  в  регионе  и  обязательным  угощением  на  всех  торжествах.  Даже  герб  республики  расположил  на  себе  образ  лозы  с  шишечками,  поскольку  на  данной  территории  выращивают  большую  часть  (до  90%)  российского  хмеля.
Раньше  пиво  в  Чувашии  традиционно  варили  женщины.  Девушку  не  брали  замуж,  если  она  не  умела  варить  пиво.  Накануне  варки  живительного  напитка  хозяйка  дома  молилась,  обращаясь  в  сторону  восхода  солнца.
В  России  три  музея  пива:  в  Москве,  Петербурге  и  Чебоксарах.  Наш  среди  них  —  особенный.  Ведь  Чувашия  испокон  веков  была  краем  высочайшей  культуры  пивоварения.  В  Музее  пива  вы  не  только  услышите  о  старинных  рецептах,  но  и  отведаете  творение.
На  фото  —  Музей  пива  в  Чебоксарах
И  сегодня  дорогих  гостей  в  Чувашии  встречают  не  только  хлебом-солью,  но  и  прохладным  бодрящим  пивом  в  резном  деревянном  ковше.
23.12.2019        Светлана  Гордеева
Светлана  Гордеева  У  нас  прекрасная  природа:  Волга  и  курортная  зона  в  Заволжье  с  хвойными  лесами,  ягодами,  грибами…  У  нас  родился  Василий  Чапаев,  космонавт  №3  Андриан  Николаев,  синолог  с  мировым  именем  Никита  Бичурин…  
Светлана  Гордеева
Да,  это  нагрудное  украшение  с  монистами.  Раньше  монеты  были  из  серебра  и  костюм  мог  весить  больше  10  кг.  Девичий  головной  убор  –  тухья  был  закрыт  сверху  острой  макушкой,  а  женский  с  отверстием  сверху  –  хушпу.  Считалось,  что  замужняя  женщина  должна  иметь  связь  с  верхним  миром  для  рождения  и  воспитания  детей.
Свадебные  традиции  –  тоже  очень  интересные.  Невеста  с  раннего  детства  (5-6)  лет  начинала  вышивать  себе  приданное,  свадебное  платье  и  обязательно  платок  жениха.  По  этому  платку  жених  выбирал  себе  невесту  (смотрел  на  аккуратность  исполнения  и  красоту).  Мог  и  отказаться  жениться  ).  А,  если  все  устраивало,  накидывал  себе  на  плечи.  Я  много  про  это  могу  рассказывать  )
Перевела  на  украинский  язык      30.12.19          6.08

Літературна  карта.    В  краю  ста  тисяч  пісень  і  вишивок

 Чувашія  -  республіка  Російської  Федерації,  столиця  якої  г.Чебоксари  (Шупашкар).    Ми  дбайливо  зберігаємо  і  примножуємо  свою  давню  культуру,  про  яку  трохи  хочу  розповісти  сьогодні  і  вам.

 Чи  знаєте  Ви  країну  таку,
 Давню  і  вічно  молоду,
 Де  в  лісі  тетерева  токують,
 Немов  піснею  серце  зачарують,
 Де  коли  свято  -  від  душі  радіють,
 Коль  робота  -  гору  дай  будь-яку!
 Чи  знаєте  Ви  такий  народ,
 У  якого  сто  тисяч  слів,
 У  якого  сто  тисяч  пісень
 І  сто  тисяч  вишивок  цвіте?
 Це  переклад  з  чуваської  класика  нашої  літератури  Петра  Хузангая.    Він  відомий  і  як  громадський  діяч,  і  чудовий  перекладач,  який  відкрив  світову  літературу  чувашскому  читачеві.    Особливо  був  дружний  з  болгарськими  літераторами.    На  фото  П.  Хузангай  Петро  Петрович  з  болгарським  письменником  Ламар.    1962  рік.


 Чувашію  і  Болгарію  пов'язують  сторінки  спільної  історії  -  це  був  один  народ,  який  проживає  у  Великій  Булгарії.    Історики  повідомляють:  «Сучасна  держава  на  Дунаї«  Болгарія  »заснувала  частина  булгар,  що  переселилися  під  проводом  хана  Аспаруха  з  територій  Великої  Булгарії  через  небажання  воювати  з  хазарами.    Предки  сучасних  болгар  відстояли  перед  слабшою    Візантійською  імперією  захоплені  території  і  залишилися  на  них  ».    Предки  ж  чувашів  переселилися  з  Великої  Булгарії  в  Середнє  Поволжя  і  заснували  разом  з  іншими  народами  волзьких  булгар.
 Болгарський  поет  Микола  Соколов  про  Аспарух  склав  вірші  «ОБИЧАИ  ті,  Родино»,  писав  про  кагана  Аспарух  і  чуваський    поет  Петро  Хузангай  Петро  Петрович.
 Збереглися  паралелі  в  культурі  наших  народів.    Ось,  наприклад,  вишивка.    Чуваський    історик  Петро  Денисов  провів  паралелі  між  культурою  чувашів  і  болгар  і  виявив  схожість  у  вишивці  двох  народів.    Наприклад,  у  болгарських  жінок,  як  і  у  чувашских,  було  прийнято  носити  візерунки  у  вигляді  парних  розеток  або  ромбів,  які  вишивалися  на  грудях  сорочок.    У  чувашів  такі  візерунки  називаються  кеске.    Є  схожість  в  жіночих  головних  уборах.    Вони  схожі  як  формою,  так  і  тим,  що  обшивалися  срібними  монетами.
 У  Чебоксарах  існує  Музей  вишивки,  де  можна  побачити  зразки  унікальної  вишивки  18  століття  і  головні  убори  з  монетами  з  срібла.
 Чувашію  по  праву  називають  землею  пивоварів.    Пиво  -  найдавніший  напій  чувашів.    Культура  пивоваріння  в  Чувашії  складалася  століттями.    Варили  його  для  повсякденного  споживання,  для  ритуального  застосування  в  обрядах,  необхідних  стародавньою  релігією  чувашів,  для  використання  в  лікувально-оздоровчих  цілях.    Кожна  громада  або  навіть  сім'я  мала  свої  звичаї  пивоваріння.    Пиво  вважається  національним  напоєм  в  регіоні  і  обов'язковим  частуванням  на  всіх  урочистостях.Навіть  на    гербі    республіки  є  образ  лози  з  шишечками,  оскільки  на  даній  території  вирощують  велику  частину  (до  90%)  російського  хмелю.
 Раніше  пиво  в  Чувашії  традиційно  варили  жінки.    Дівчину  не  брали  заміж,  якщо  вона  не  вміла  варити  пиво.    Напередодні  варіння  цілющого  напою  господиня  будинку  молилася,  звертаючись  в  бік  сходу  сонця.
 У  Росії  три  музеї  пива:  в  Москві,  Петербурзі  та  Чебоксарах.    Наш  серед  них  -  особливий.    Адже  Чувашія  споконвіку  була  краєм  високої  культури  пивоваріння.    У  Музеї  пива  ви  не  тільки  почуєте  про  старовинні    рецепти,  а  й    можна  скуштувати    творіння.
 І  сьогодні  дорогих  гостей  в  Чувашії  зустрічають  не  тільки  хлібом-сіллю,  а  й  прохолодним  бадьорим  пивом  в  різьбленому  дерев'яному  ковші.
 23.12.2019  Світлана  Гордєєва
 Світлана  Гордєєва  :  У  нас  прекрасна  природа:  Волга  і  курортна  зона  в  Заволжі  з  хвойними  лісами,  ягодами,  грибами  ...  У  нас  народився  Василь  Чапаєв,  космонавт  №3  Андріан  Ніколаєв,  синолог  зі  світовим  ім'ям  Микита  Бичурин  ...
 Світлана  Гордєєва:  Так,  це  нагрудна  прикраса  з  намистом.    Раніше  монети  були  з  срібла  і  костюм  міг  важити  більше  10  кг.    Дівочий  головний  убір  -  тухья  був  закритий  зверху  гострою    верхівкою,  а  жіночий  з  отвором  зверху  -  хушпу.    Вважалося,  що  заміжня  жінка  повинна  мати  зв'язок  з  верхнім  світом  для  народження  і  виховання  дітей.
 Весільні  традиції  -  теж  дуже  цікаві.    Наречена  з  раннього  дитинства  (5-6)  років  починала  вишивати  собі  придане,  весільну  сукню  і  обов'язково  хустку  нареченого.    По    цій    хустці  наречений  вибирав  собі  наречену  (дивився  на  акуратність  виконання  і  красу).    Міг  і  відмовитися  одружуватися).    А,  якщо  все  влаштовувало,  накидав  собі  на  плечі.    Я  багато  про  це  можу  розповідати)
 Переклала    на  українську    мову  30.12.19  6.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859705
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.12.2019

Три любові Анастасії Вертинської

Три  любви  Анастасии  Вертинской
Актриса,  ставшая  знаменитостью  еще  в  15  лет,  теперь  не  видит  интересных  сценариев  для  себя.  Зато  прожила  чудесную  насыщенную  жизнь  —  и  профессиональную,  и  романтическую.
Александра  Петрухина
     
Три  любви  Анастасии  Вертинской
Младшая  дочь  знаменитой  семьи  великого  российского  поэта,  исполнителя  песен  и  актера  Александра  Вертинского  и  яркой  актрисы  Лидии  Циргвава-Вертинской  Анастасия  родилась  уже  в  СССР,  куда  семья  вернулась  на  родину  из  эмиграции.

Родителей  Насти  по  праву  называли  бриллиантами  в  короне  российской  культуры.  С  знаменитым  на  весь  мир  шансонье  Александром  Вертинским  17-летняя  Лида  познакомилась,  когда  ему  было  около  50.  Роман  вспыхнул  моментально.  Семья  Циргвава  была  категорически  против  такого  мезальянса:  слыхано,  ли  больше  30  лет  разницы!  Но  упрямая  красавица,  в  жилах  которой  текла  грузинская  кровь,  сделала  по‑своему,  вышла  замуж  за  Вертинского.  Еще  в  Китае  у  них  появилась  старшая  дочь,  Марианна.  Когда  ребенку  было  три  месяца,  Вертинские  приняли  решение  возвращаться  на  родину  —  в  Москву.

Им  не  сразу  удалось  устроиться,  поэтому  первые  три  года  семья  жила  в  гостинице.  Там  и  родилась  маленькая  Настенька.
Вспоминая  детство,  Анастасия  рассказывает,  что  семья  была  дружной  и  любящей.  Но  та  связь,  которую  младшая  дочь  имела  с  отцом,  она  называет  поистине  мистической.  Папа  баловал  дочек,  старался  развивать  их  всесторонне,  и  почти  не  интересовался  их  отметками  в  школе.  Разве  что  всегда  радовался  пятеркам  по  пению.  Анастасия  первой  почувствовала,  когда  папа  ушел  из  жизни.  Телефонный  звонок  из  Ленинграда  показался  ей  каким-то  слишком  уж  резким.  Пока  мама  ждала,  когда  телефонистка  соединит  линию,  12-летняя  Настя  проронила:  «Что  случилось?  Папа  умер?»
Счастливое  детство  в  знаменитой  семье  давало  возможность  выбрать  почти  любой  путь.  Всесторонне  развитая  Анастасия  страстно  хотела  быть  балериной.  Мама  отвела  ее  в  хореографическую  школу,  но  педагоги  безжалостно  и  прямо  признались:  девочка  для  этого  тяжеловата.  Тогда  Настя  увлеклась  изучением  иностранных  языков,  и  к  концу  школы  уже  мечтала  об  инязе.  Но  все  изменил  один  счастливый  случай.
Режиссер  Александр  Птушко,  когда-то  выведший  на  экраны  маму  Насти  —  мистическую  красавицу  Лидию  Вертинскую,  искал  исполнительницу  главной  роли  в  своей  новой  картине  —  «Алые  паруса».
Насте  было  15,  и  она  была  острижена  под  мальчика.  Бойкого  подростка  Птушко  чуть  не  забраковал,  только  взглянув  на  хрупкую  мальчишескую  фигурку.
Но  когда  помощники  переодели  будущую  Ассоль  в  платье  и  одели  на  нее  парик  с  длинными  локонами,  режиссер  пришел  в  восторг:  конечно,  именно  она  должна  ждать  свой  заветный  корабль!
Вертинская  фильм  ненавидела.  В  15  лет  она  была  еще  совсем  ребенком,  и  обрушившаяся  на  нее  всесоюзная  слава  помешала  Насте  жить  своей  обычной  жизнью:  бродить  по  городу  с  мороженым,  читать  в  парке  на  скамеечке,  ходить  по  магазинам  —  из-за  назойливых  поклонников  это  все  разом  стало  недоступно  для  девочки!  И  она  бы  попрощалась  с  кинематографом,  если  бы  не  съемки  кинокартины  по  одному  из  ее  любимых  произведений  —  «Человек-амфибия»!
Подбирая  актерский  состав,  режиссер  говорил:  «У  Гуттиэре  в  глазах  должно  быть  небо!»  Небо  увидели  в  глазах  Вертинской.  Счастливая,  она  отказалась  от  дублера  и  поставила  цель:  научиться  блестяще  плавать.  На  протяжении  всех  съемок  она  подолгу  находилась  в  холодной  воде,  сама  ныряла  без  акваланга  и  занималась  подводным  плаваньем.  Именно  эта  роль  не  просто  примирила  ее  с  профессией,  но  заставила  маниакально  хотеть  стать  настоящей  актрисой.
Окончив  школу,  уже  знаменитая  Вертинская  отправилась  поступать  в  Высшее  театральное  училище  имени  Щукина.  Но  ее  выступление  далеко  не  поразило  педагогов,  она  чуть  не  срезалась  на  первом  же  туре.  Строгие,  но  справедливые  педагоги  все  же  сделали  скидку.  Из  уважения  к  уже  сыгранным  и  прославившим  актрису  ролям,  которые  удались  ей  куда  лучше,  чем  выступление  на  вступительном  экзамене,  Вертинской  разрешили  пересдать.  На  этот  раз  дело  пошло  лучше,  Настя  поступила.
По  воспоминаниям  однокурсников,  она  всегда  вела  себя  достойно.  Не  задирала  нос,  не  строила  из  себя  звезду,  но  две  знаменитых  роли  крепко  отпечатались  на  судьбе  студентки.  На  протяжении  всего  обучения  она  будет  чувствовать  к  себе  настоящую  зависть  и  постоянно  подвергаться  нападкам  сумасшедших  поклонников.
Как  позднее  припомнит  ее  сестра  —  Насте  сыпали  песок  в  глаза,  а  один  сошедший  с  ума  от  любви  юноша  гонялся  за  красавицей  с  ножом  и  грозился  убить  сначала  ее,  а  потом  себя.
Но  все  это  казалось  Анастасии  мелочами  жизни,  ведь  на  одном  курсе  с  ней  учился  обаятельный  и  талантливый  Никита  Михалков.
Теперь  она  часто  упоминает  о  своем  непростом  характере,  страстной  любви  к  свободе  и  невозможности  из-за  этого  составлять  счастливые  браки.  А  тогда  ей  было  около  20-ти,  и  замечательный  веселый  Никита  очаровал  ее  с  первого  взгляда.
Он  был  настоящим  лидером,  душой  любой  компании,  и  не  очень-то  воспринимал  ее  настоящей  звездой.  Скорее,  относился  сочувственно,  понимая,  что  злобу  и  зависть  однокурсников  эта  девочка  просто  не  заслужила.  Они  быстро  сошлись  и  по-настоящему  сгорали  от  сильной  романтической  любви.  Невзирая  на  общественное  мнение,  быстро  съехались,  и  жили  сначала  в  квартире  Михалковых,  а  потом  на  их  даче.
Отношения  пара  зарегистрировала  уже  когда  их  совместному  сыну  Степану  было  шесть  месяцев.  Следующие  три  года  Никита  ждал,  когда  Настя  успокоится,  сядет,  наконец,  дома,  и  станет  варить  ему  борщи.
А  Настя  горела  собственной  профессией,  готова  была  браться  за  любые  роли,  хоть  бы  даже  в  массовку,  только  бы  находиться  на  съемочной  площадке,  только  бы  питаться  этим  волшебным  духом  кинематографии.
Спустя  три  года  две  звезды,  не  оправдав  ожиданий  друг  друга,  развелись.  Расставание  было  интеллигентным.  Они  так  и  остались  друзьями,  воспитывали  общего  сына  и  общаются  до  сих  пор.
О  своем  втором  браке,  который  неудачно  закончился,  Вертинская  рассказывать  не  любит.  Зато  ее  бывший  супруг,  Александр  Градский  с  удовольствием  живописал  их  знакомство  в  своей  книге.
Впервые  они  встретились  на  домашней  вечеринке  у  кого-то  в  гостях.  Градский  сразу  решил  приударить  за  красавицей  с  миндалевидными  глазами,  но  та  не  ответила  взаимностью.  Спустя  полгода  Саша  уехал  в  небольшой  поселок  под  Алушту.  Там  у  него  был  концерт,  а  заодно  музыкант  планировал  немного  отдохнуть.  Оказалось,  что  Вертинская  с  сестрой  и  компанией  находится  неподалеку.  Сначала  она  пришла  на  концерт,  а  вечером,  вернувшись  в  лагерь  поняла,  что  за  Градским  надо  бы  вернуться.
Уже  влюбившаяся  девушка  остановила  «ЗИЛ»,  доехала  с  ним  до  пляжа,  и  разыскала  Сашу.  Разморенный  жарой  и  крымскими  винами,  исполнитель  подумывал  нырнуть  в  прохладные  волны,  как  вдруг  заметил  приближающуюся  женщину  в  домашнем  халате  и  треснутых,  как  у  булгаковского  персонажа,  очках.  Он  и  не  сообразил,  что  это  Настя,  пока  она  не  подошла  и  не  заговорила  с  ним.
Роман  развивался  стремительно.  Они  бродили  по  горам,  ели  барана,  запивали  вином  и  благодарили  судьбу  за  то,  что  свела  их.
После  совместного  крымского  отпуска  Градский  вернулся  в  Москву  первым,  но  по  дороге  сильно  разбил  машину.  Телеграфировал  любимой,  что  не  сможет  ее  встретить  (Настя  прилетала  через  два  дня  самолетом).  Взволнованная  девушка  приехав,  тут  же  взяла  свою  машину  и  отправилась  искать  любимого,  который  как  раз  выпивал  со  своими  друзьями  по  случаю  счастливого  исхода  аварии,  в  которой  не  пострадал.  Вертинская  просто  забрала  его  из  компании  и  привезла  к  себе.
Они  прожили  совсем  недолго,  и  официальный  брак  не  заключали.  Позднее  Вертинская  скажет,  что  они  с  Градским  «из  разных  детских».  Она  воспитана  на  папиных  песнях,  он  —  жил  в  совсем  другом  окружении,  с  совсем  другой  музыкой.
Скорее  актриса  готова  признать  своим  мужем  Олега  Ефремова,  которого  просто  обожала,  который  ей  самой  открыл  ее,  как  актрису,  и  роман  с  которым  продлился  дольше  всего.  И  он  действительно  звал  ее  замуж,  вот  только,  когда  она  хотела  стать  его  женой,  он  еще  был  женат.  А  когда  он  развелся  —  она  уже  не  хотела.
Актриса  не  любит,  когда  под  общественное  обсуждение  попадает  ее  личная  жизнь.  Настаивает  на  том,  что  муж  у  нее  был  только  один  —  Никита  Михалков.
Сейчас  она  счастлива  заниматься  детьми  и  внуками,  чувствует  себя  реализовавшейся  во  всем,  чего  ей  хотелось  и  совсем  не  любит  публичных  мероприятий.  А  в  начале  2018  года  Анастасия  впервые  стала  прабабушкой.
https://www.goodhouse.ru/family_and_children/istorii-lyudey/tri-lyubvi-anastasii-vertinskoj/
Перевела  на  украинский  язык    27.12.19        9.48


Три  любові  Анастасії  Вертинської
 Актриса,  яка  стала  знаменитістю  ще  в  15  років,  тепер  не  бачить  цікавих  сценаріїв  для  себе.    Зате  прожила  чудову  насичене  життя  -  і  професійну,  і  романтичну.
 Олександра  Петрухіна
 
 Три  любові  Анастасії  Вертинської
 Молодша  дочка  знаменитої  родини  великого  російського  поета,  виконавця  пісень  і  актора  Олександра  Вертинського  та  яскравою  актриси  Лідії  Циргвава-Вертинською  Анастасія  народилася  вже  в  СРСР,  куди  сім'я  повернулася  на  батьківщину  з  еміграції.

 Батьків  Насті  по  праву  називали  діамантами  в  короні  російської  культури.    З  знаменитим  на  весь  світ  шансоньє  Олександром  Вертинським  17-річна  Ліда  познайомилася,  коли  йому  було  близько  50.  Роман  спалахнув  миттєво.    Сім'я  Циргвава  була  категорично  проти  такого  мезальянсу:  чувано,  чи  більше  30  років  різниці!    Але  уперта  красуня,  в  жилах  якої  текла  грузинська  кров,  зробила  по-своєму,  вийшла  заміж  за  Вертинського.    Ще  в  Китаї  у  них  з'явилася  старша  дочка,  Маріанна.    Коли  дитині  було  три  місяці,  Вертинський  прийняли  рішення  повертатися  на  батьківщину  -  в  Москву.

 Їм  не  відразу  вдалося  влаштуватися,  тому  перші  три  роки  сім'я  жила  в  готелі.    Там  і  народилася  маленька  Настуня.
 Згадуючи  дитинство,  Анастасія  розповідає,  що  сім'я  була  дружною  і  люблячою.    Але  той  зв'язок,  яку  молодша  дочка  мала  з  батьком,  вона  називає  воістину  містичною.    Папа  балував  дочок,  намагався  розвивати  їх  всебічно,  і  майже  не  цікавився  їх  відмітками  в  школі.    Хіба  що  завжди  радів  п'ятіркам  по  співу.    Анастасія  першою  відчула,  коли  тато  пішов  з  життя.    Телефонний  дзвінок  з  Ленінграда  здався  їй  якимось  дуже  вже  різким.    Поки  мама  чекала,  коли  телефоністка  з'єднає  лінію,  12-річна  Настя  зронила:  «Що  трапилося?    Батько  помер?"
 Щасливе  дитинство  в  знаменитій  родині  давало  можливість  вибрати  майже  будь-який  шлях.    Всебічно  розвинена  Анастасія  пристрасно  хотіла  бути  балериною.    Мама  відвела  її  до  хореографічної  школи,  але  педагоги  безжально  і  прямо  зізналися:  дівчинка  для  цього  важкувата.    Тоді  Настя  захопилася  вивченням  іноземних  мов,  і  до  кінця  школи  вже  мріяла  про  інязі.    Але  все  змінив  один  щасливий  випадок.
 Режисер  Олександр  Птушко,  колись  вивів  на  екрани  маму  Насті  -  містичну  красуню  Лідію  Вертинську,  шукав  виконавицю  головної  ролі  у  своїй  новій  картині  -  «Червоні  вітрила».
 Насті  було  15,  і  вона  була  обстрижена  під  хлопчика.    Жвавого  підлітка  Птушко  мало  не  забракував,  тільки  глянувши  на  тендітну  хлоп'ячу  фігурку.
 Але  коли  помічники  переодягли  майбутню  Ассоль  в  плаття  і  одягли  на  неї  парик  з  довгими  локонами,  режисер  був  у  захваті:  звичайно,  саме  вона  повинна  чекати  свій  заповітний  корабель!
 Вертинська  фільм  ненавиділа.У  15  років  вона  була  ще  зовсім  дитиною,  і  що  обрушилася  на  неї  всесоюзна  слава  перешкодила  Насті  жити  своїм  звичайним  життям:  бродити  по  місту  з  морозивом,  читати  в  парку  на  лавочці,  ходити  по  магазинам  -  через  настирливих  шанувальників  це  все  разом  стало  недоступне  для  дівчинки    !    І  вона  б  попрощалася  з  кінематографом,  якби  не  зйомки  кінокартини  по  одному  з  її  улюблених  творів  -  «Людина-амфібія»!
 Підбираючи  акторський  склад,  режисер  говорив:  «У  Гуттіере  в  очах  має  бути  небо!»  Небо  побачили  в  очах  Вертинською.    Щаслива,  вона  відмовилася  від  дублера  і  поставила  мету:  навчитися  блискуче  плавати.    Протягом  усіх  зйомок  вона  підлягає  перебувала  в  холодній  воді,  сама  пірнала  без  акваланга  і  займалася  підводним  плаванням.    Саме  ця  роль  не  просто  примирила  її  з  професією,  але  змусила  маніакально  хотіти  стати  справжньою  актрисою.
 Закінчивши  школу,  вже  знаменита  Вертинська  вирушила  вступати  у  Вище  театральне  училище  імені  Щукіна.    Але  її  виступ  далеко  не  вразило  педагогів,  вона  мало  не  зрізалася  на  першому  ж  турі.    Суворі,  але  справедливі  педагоги  все  ж  зробили  знижку.    З  поваги  до  вже  зіграним  і  прославили  актрису  ролям,  які  вдалися  їй  куди  краще,  ніж  виступ  на  вступному  іспиті,  Вертинською  дозволили  перескласти.    На  цей  раз  справа  пішла  краще,  Настя  поступила.
 За  спогадами  однокурсників,  вона  завжди  вела  себе  гідно.    Чи  не  задирала  ніс,  не  будувала  з  себе  зірку,  але  дві  знаменитих  ролі  міцно  закарбувалися  на  долю  студентки.    Протягом  всього  навчання  вона  буде  відчувати  до  себе  справжню  заздрість  і  постійно  піддаватися  нападкам  божевільних  шанувальників.
 Як  пізніше  пригадає  її  сестра  -  Насті  сипали  пісок  в  очі,  а  один  зійшов  з  розуму  від  любові  юнак  ганявся  за  красунею  з  ножем  і  погрожував  вбити  спочатку  її,  а  потім  себе.
 Але  все  це  здавалося  Анастасії  дрібницями  життя,  адже  на  одному  курсі  з  нею  вчився  привабливий  і  талановитий  Микита  Михалков.
 Тепер  вона  часто  згадує  про  своє  непростий  характер,  пристрасної  любові  до  свободи  і  неможливості  через  це  складати  щасливі  шлюби.    А  тоді  їй  було  близько  20-ти,  і  чудовий  веселий  Микита  зачарував  її  з  першого  погляду.
 Він  був  справжнім  лідером,  душею  будь-якої  компанії,  і  не  дуже-то  сприймав  її  справжньою  зіркою.    Швидше,  ставився  співчутливо,  розуміючи,  що  злість  і  заздрість  однокурсників  ця  дівчинка  просто  не  заслужила.    Вони  швидко  зійшлися  і  по-справжньому  згорали  від  сильної  романтичної  любові.    Незважаючи  на  громадську  думку,  швидко  з'їхалися,  і  жили  спочатку  в  квартирі  Михалковим,  а  потім  на  їх  дачі.
 Відносини  пара  зареєструвала  вже  коли  їх  спільному  синові  Степану  було  шість  місяців.Наступні  три  роки  Микита  чекав,  коли  Настя  заспокоїться,  сяде,  нарешті,  вдома,  і  стане  варити  йому  борщі.
 А  Настя  горіла  своєю  професією,  готова  була  братися  за  будь-які  ролі,  хоч  би  навіть  в  масовку,  аби  перебувати  на  знімальному  майданчику,  тільки  б  харчуватися  цим  чарівним  духом  кінематографії.
 Через  три  роки  дві  зірки,  не  виправдавши  очікувань  один  одного,  розлучилися.    Розставання  було  інтелігентним.    Вони  так  і  залишилися  друзями,  виховували  спільного  сина  і  спілкуються  досі.
 Про  своєму  другому  шлюбі,  який  невдало  закінчився,  Вертинська  розповідати  не  любить.    Зате  її  колишній  чоловік,  Олександр  Градський  із  задоволенням  малював  їх  знайомство  в  своїй  книзі.
 Вперше  вони  зустрілися  на  домашній  вечірці  у  кого-то  в  гостях.    Градський  відразу  вирішив  позалицятися  до  красунею  з  мигдалеподібними  очима,  але  та  не  відповіла  взаємністю.    Через  півроку  Саша  поїхав  в  невелике  селище  під  Алушту.    Там  у  нього  був  концерт,  а  заодно  музикант  планував  трохи  відпочити.    Виявилося,  що  Вертинська  з  сестрою  і  компанією  знаходиться  неподалік.    Спочатку  вона  прийшла  на  концерт,  а  ввечері,  повернувшись  до  табору  зрозуміла,  що  за  Градским  треба  б  повернутися.
 Уже  закохалася  дівчина  зупинила  «ЗІЛ»,  доїхала  з  ним  до  пляжу,  і  розшукала  Сашу.    Розморений  спекою  і  кримськими  винами,  виконавець  подумував  пірнути  в  прохолодні  хвилі,  як  раптом  помітив  наближення  жінку  в  домашньому  халаті  і  тріснуті,  як  у  булгаковського  персонажа,  окулярах.    Він  і  не  зрозумів,  що  це  Настя,  поки  вона  не  підійшла  і  не  заговорила  з  ним.
 Роман  розвивався  стрімко.    Вони  бродили  по  горах,  їли  барана,  запивали  вином  і  дякували  долі  за  те,  що  звела  їх.
 Після  спільного  кримського  відпустки  Градський  повернувся  в  Москву  першим,  але  по  дорозі  сильно  розбив  машину.    Телеграфував  улюбленої,  що  не  зможе  її  зустріти  (Настя  прилітала  через  два  дня  літаком).    Схвильована  дівчина  приїхавши,  відразу  взяла  свою  машину  і  вирушила  шукати  коханого,  який  як  раз  випивав  зі  своїми  друзями  з  нагоди  щасливого  результату  аварії,  в  якій  не  постраждав.    Вертинська  просто  забрала  його  з  компанії  і  привезла  до  себе.
 Вони  прожили  зовсім  недовго,  і  офіційний  шлюб  не  укладали.    Пізніше  Вертинська  скаже,  що  вони  з  Градским  «з  різних  дитячих».    Вона  вихована  на  батькових  піснях,  він  -  жив  в  зовсім  іншому  оточенні,  з  зовсім  іншою  музикою.
 Швидше  актриса  готова  визнати  своїм  чоловіком  Олега  Єфремова,  якого  просто  обожнювала,  який  їй  самій  відкрив  її,  як  актрису,  і  роман  з  яким  тривав  найдовше.    І  він  дійсно  кликав  її  заміж,  ось  тільки,  коли  вона  хотіла  стати  його  дружиною,  він  ще  був  одружений.    А  коли  він  розлучився  -  вона  вже  не  хотіла.
 Актриса  не  любить,  коли  під  громадське  обговорення  потрапляє  її  особисте  життя.Наполягає  на  тому,  що  чоловік  у  неї  був  тільки  один  -  Микита  Михалков.
 Зараз  вона  щаслива  займатися  дітьми  і  внуками,  відчуває  себе  реалізувалася  у  всьому,  чого  їй  хотілося  і  зовсім  не  любить  публічних  заходів.    А  на  початку  2018  року  Анастасія  вперше  стала  прабабусею.
https://www.goodhouse.ru/family_and_children/istorii-lyudey/tri-lyubvi-anastasii-vertinskoj/
Переклала  на  українську  мову    27.12.19        9.48

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859405
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.12.2019

Він купив давню печеру і облаштував у ній будинок своєї мрії. Тільки подивіться на це чудо!

Он  купил  древнюю  пещеру  и  обустроил  в  ней  дом  своей  мечты.  Только  посмотрите  на  это  чудо!

Анджело  Мастропьетро  —  37-летний  мужчина,  который  бросил  свою  работу,  хотя  был  успешным  менеджером  в  крупной  корпорации.  Жизнь  изменилась  после  того,  как  ему  поставили  серьезный  диагноз  —  рассеянный  склероз.  Именно  тогда  он  решил  изменить  свою  жизнь.  После  долгих  лет  работы  он  бросил  все  и  уехал  в  графство  Вустершир,  Великобритания,  где  работает  киркой  и  лопатой,  чтобы  построить  дом  своей  мечты  в  невероятном  месте…  Во  время  прогулки  на  велосипеде  Анджело  и  его  друзья  обнаружили  пещеру,  в  которой  вскоре  укрылись  от  дождя.          Очарованный  пещерой,  он  купил  участок  земли,  на  которой  она  находилась.  Эксперты  пришли  к  выводу,  что  пещере  3000  лет,  но  уже  в  1940  году  она  использовалась  в  качестве  жилища          Фамилию  Анджело  можно  перевести  как  «Повелитель  камней».  Неудивительно,  что  навыки  работы  с  камнем  были  у  него  крови!          Потратив  пять  дней,  чтобы  сделать  окно  в  стене,  он  понял,  с  какими  трудностями  столкнется.  Работа  требовала  безупречной  организации          Так  Анджело  делал  ванну.  Правда,  потом  он  заменил  ее  душем,  ведь  количество  нагреваемой  воды  было  бы  огромным                  Проект  предусматривал,  что  дом  будет  удобный  и  экологичный.  После  5  лет  работы  и  вывоза  80  тонн  камня  работа  была  закончена              Внутренние  стены  были  выкрашены  в  белый  цвет,  но  сохранили  несовершенный  внешний  вид,  характерный  для  пещер          
       В  доме  есть  спальня,  кабинет,  камин,  гостиная,  ванная,  туалет,  кухня,  кладовая  и  даже  внутренний  дворик.  Чтобы  добавить  комнат,  нужно  просто  продолжать  резать  породу              На  кухне  есть  все  необходимое:  горячая  вода,  большая  плита  и  холодильник.  Пол  с  подогревом,  но  в  домах,  построенных  из  камня,  холод  не  является  проблемой              Для  того,  чтобы  не  навредить  окружающей  среде,  в  которой  построен  дом,  Анджело  использовал  природные  материалы  и  сохранил  изогнутые  линии  пещеры          В  интервью  Анджело  признался,  что  всегда  мечтал  о  месте,  где  можно  жить  в  спокойствии  и  гармонии.  Теперь  это  стало  реальностью                          Сейчас  Анджело  живет  вдали  от  городского  стресса,  а  на  жизнь  зарабатывает  консультантом.  Он  провел  незабываемые  моменты  в  своем  доме,  о  котором  так  долго  мечтал,  и  сумел  взять  под  контроль  свою  болезнь.  
Источник:  https://roza2012.net.ua
Перевела  на  украинский  язык  27.12.19            8.24
Він  купив  давню  печеру  і  облаштував  у  ній  будинок  своєї  мрії.    Тільки  подивіться  на  це  чудо!

   Анджело  Мастропьетро  -  37-річний  чоловік,  який  кинув  свою  роботу,  хоча  був  успішним  менеджером  у  великій  корпорації.    Життя  змінилося  після  того,  як  йому  поставили  серйозний  діагноз  -  розсіяний  склероз.    Саме  тоді  він  вирішив  змінити  своє  життя.    Після  довгих  років  роботи  він  кинув  все  і  поїхав  в  графство  Вустершир,  Великобританія,  де  працює  киркою  і  лопатою,  щоб  побудувати  будинок  своєї  мрії  в  неймовірному  місці  ...  Під  час  прогулянки  на  велосипеді  Анджело  і  його  друзі  виявили  печеру,  в  якій  незабаром  сховалися  від  дощу.    Зачарований  печерою,  він  купив  ділянку  землі,  на  якій  вона  перебувала.    Експерти  прийшли  до  висновку,  що  печері  3000  років,  але  вже  в  1940  році  вона  використовувалася  в  якості  житла  Прізвище  Анджело  можна  перевести  як  «Повелитель  каменів».    Не  дивно,  що  навички  роботи  з  каменем  були  у  нього  крові!    Витративши  п'ять  днів,  щоб  зробити  вікно  в  стіні,  він  зрозумів,  з  якими  труднощами  зіткнеться.    Робота  вимагала  бездоганною  організації  Так  Анджело  робив  ванну.    Правда,  потім  він  замінив  її  душем,  адже  кількість  води,  що  нагрівається  було  б  величезним  Проект  передбачав,  що  будинок  буде  зручний  і  екологічний.    Після  5  років  роботи  і  вивезення  80  тонн  каменю  робота  була  закінчена  Внутрішні  стіни  були  пофарбовані  в  білий  колір,  але  зберегли  недосконалий  зовнішній  вигляд,  характерний  для  печер  
...  В  будинку  є  спальня,  кабінет,  камін,  вітальня,  ванна,  туалет,  кухня,  комора  та  навіть  внутрішній  дворик.    Щоб  додати  кімнат,  потрібно  просто  продовжувати  різати  породу  На  кухні  є  все  необхідне:  гаряча  вода,  велика  плита  і  холодильник.    Підлога  з  підігрівом,  але  в  будинках,  побудованих  з  каменю,  холод  не  є  проблемою  Для  того,  щоб  не  нашкодити  навколишньому  середовищу,  в  якій  побудований  будинок,  Анджело  використовував  природні  матеріали  і  зберіг  вигнуті  лінії  печери  В  інтерв'ю  Анджело  зізнався,  що  завжди  мріяв  про  місце,    де  можна  жити  в  спокої  і  гармонії.    Тепер  це  стало  реальністю  Зараз  Анджело  живе  далеко  від  міського  стресу,  а  на  життя  заробляє  консультантом.    Він  провів  незабутні  моменти  в  своєму  будинку,  про  який  так  довго  мріяв,  і  зумів  взяти  під  контроль  свою  хворобу.  
 Джерело:  https://roza2012.net.ua
Переклала  на  українську  мову    27.12.19          8.24

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859393
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.12.2019

Звичайне диво

Обыкновенное  чудо
Уже  начало  смеркаться,  а  она  всё  сидела  и  смотрела  в  одну  точку.  Она  не  слышала  ни  размеренный  стук  ходиков,  доносившийся  из  кухни,  ни  мурлыканье  кота,  который  не  понимал,  почему  хозяйка  не  отвечает  на  его  ласки,  ни  разборки  соседей  из  квартиры  сверху.  Она  просто  не  могла  ничего  слышать,  словно  не  находилась  тут,  в  своей  квартире,  которая  досталась  ей  в  наследство  от  её  бабки,  умершей  всего  полгода  назад,  она  словно  перенеслась  в  другое  измерение,  в  другой  мир,  в  другую  вселенную...
**********
7  месяцев  назад...

**********
-  Настя...  Где  ты?  Я  тебя  зову  уже  полчаса  -  голос  бабки  доносился  в  каждую  комнату,  такой  зычный  был  её  голос.

Она  слышала,  как  кричит  бабка,  но  ноги  не  хотели  идти  к  ней,  словно  что-то  мешало  ей  или  предостерегало  её...  Но  идти  надо,  если  не  она,  то  кто  же  ещё?

Они  жили  вдвоём  в  большой  трёхкомнатной  квартире  бабки,  где  когда-то  жила  вся  её  семья  -  бабка,  дед,  мать  с  отцом  и  она,  Настя,  девушка  23  лет,  довольно  миловидная  на  личико,  с  длинной  косой,  которую  она  растила  с  самого  детства.  Так  случилось  в  их  жизни,  что  дед  вёз  мать  и  отца  из  аэропорта,  встретив  их  приехавших  после  отпуска  на  море,  домой,  где  ждали  и  готовили  праздничный  обед  Настя  с  бабкой,  но  довезти  не  смог...  Автомобиль  занесло  на  мокрой  дороге  и  они  со  всей  скорости  вылетели  на  встречку  и  врезались  в  проходивший  мимо  бензовоз.  Удар  был  такой  силы,  что  обе  машины  загорелись  в  минуту  и  выжить  из  этой  аварии  не  смог  никто...

Бабка  с  Настей  прождали  родных  до  вечера,  а  потом  раздался  телефонный  звонок  и  Настя  увидела  лицо  бабки,  которая  ответила  на  звонок,  а  потом  начала  медленно,  как  в  кино,  оседать  на  пол.  Они  осиротели,  бабка  и  Настя,  остались  одни  на  всём  белом  свете,  другой  родни  у  них  не  было.

Похороны  Настя  помнила  плохо,  ведь  от  матери  и  отца  не  осталось  ничего,  только  горстка  сгоревших  тел,  которую  поместили  в  одну  урну  и  затем  похоронили  на  городском  кладбище  в  холодный  осенний  день.

Бабка  после  этого  почернела,  говорила  мало,  больше  молчала  и  тихо  всхлипывала  в  свой  платок.  А  Настя  продолжала  работать,  вести  хозяйство  в  доме  и  ухаживать  за  бабкой,  единственным  оставшимся  в  живых  родным  человеком.

Так  прошло  с  месяц  и  Настя  стала  замечать,  что  с  бабкой  что-то  не  то.  Она  начала  говорить  всякую  чушь,  что  Настя  с  трудом  разбирала  иногда.

-  Настя,  где  ты,  иди  сюда  -  продолжала  звать  бабка  и  она  пошла  на  голос,  даже  против  своей  воли.
-  Что  такое,  бабуля?  Что  ты  хочешь?  -  спросила  она,  хотя  уже  знала  ответ.
Нет,  кушать  или  пить  она  ещё  не  хотела,  скорее  всего  ей  нужно  было  что-то  подать.
Бабка  протянула  руку  в  направлении  комода  и  открыв  рот,  успела  только  произнести  -  "Там  возьми..."  -  а  дальше  произошло  то,  что  Настя  не  думала  увидеть  так  быстро,  после  смерти  своих  родных.  Рука  бабки  рухнула  на  кровать,  она  как-то  дёрнулась  и  застыла.  Застыла  и  Настя,  боясь  произнести  хоть  слово,  позвать  бабку  или  просто  взять  её  за  руку.  Прошло  минут  десять,  когда  спало  оцепенение  и  Настя  подошла  и  проверила  пульс  -  пульса  не  было,  бабка  умерла...

Потом  была  "Скорая  помощь"  и  полиция,  они  и  нашли  в  комоде,  куда  указывала  бабка,  завещание,  где  единственной  наследницей  была  указана  Настя.  Хотя  другого  и  не  могло  быть,  ведь  больше  родни  у  неё  не  было  и  делить  наследство  было  не  с  кем.

Похороны  опять  прошли  как  в  тумане,  а  дальше  потекли  однообразные  дни  в  одиночестве.  Подруги,  друзья,  сослуживцы  по  работе,  это  было  всё  не  то,  что  она  хотела  бы.  Ей  нужен  был  кто-то  родной,  близкий,  а  его  не  было  и  взять  не  откуда.  Но  Настя  не  хотела  оставлять  надежду  и  верила,  что  найдёт  того,  кто  станет  ей  родным  человеком.

Прошло  несколько  месяцев  и  приближался  Новый  год.  На  работе  был  аврал,  как  всегда,  и  Настю  вдруг  срочно  вызвали  к  начальнице.  Начальница,  её  звали  Анна  Сергеевна,  была  ещё  та  дама...  Дама  настроения  и  все  это  знали,  боялись  её  и  старались  не  попадаться  ей  на  глаза  без  надобности.  Но  если  начальство  вызывает  к  себе,  надо  идти  и  как  можно  быстрее...

-  Настя,  -  произнесла  Анна  Сергеевна  голосом,  не  требующем  возражения,
-  Ты  знаешь,  что  каждый  год,  перед  Новым  годом,  мы  предоставляли  нашему  подшефному  детскому  саду  Деда  Мороза  и  Снегурочку.  Знаешь?

-  Конечно,  Анна  Сергеевна,  -  ответила  Настя.

-  Так  вот.  В  этом  году  мы  не  будем  приглашать  никого  со  стороны,  а  пошлём  и  Деда  и  Снегурочку  из  своих,  из  наших  кадров.  Оно  и  дешевле  будет  и  вам  прибавка  к  зарплате  не  помешает.

Анна  Сергеевна  закурила  и  достала  из  стола  лист  бумаги,  который  подала  Насте.

-  Почитай  и  подпиши  внизу,  что  ознакомилась,  это  Приказ  по  заводу.  Дедом  назначили  Семёнова  из  5  цеха,  а  Снегурочкой  тебя.  Уж  очень  твоя  коса  к  этому  располагает.  -  Начальница  докурила  и  внимательно  смотрела  на  Настю.

-  Надеюсь,  ты  не  против?  -  закончила  она  свою  речь  и  села  в  кресло  с  довольным  видом.

Разве  можно  было  сказать  Нет,  поэтому  Настя  ответила  Да,  подписала  Приказ  и  молча  вышла  из  кабинета.

В  тот  же  день  ей  выдали  карнавальный  костюм  Снегурочки,  шапочку,  сапожки  и  отпустили  домой,  репетировать  и  подогнать  наряд,  если  будет  велик  в  размере.  Она  пошла  домой  с  удовольствием,  очень  уж  её  притомил  разговор  с  начальницей.

Дома  было  тихо,  только  кот  дремал  в  кресле  и  увидев  хозяйку  зевнул  и  продолжил  спать.  Немного  перекусив,  Настя  решила  примерить  костюм.  Одела  и  подошла  к  большому  зеркалу,  которое  было  в  спальне.  Взглянула  на  себя  и  даже  ойкнула  от  удивления.  Костюм  сидел,  как  влитой  и  вся  она  казалась  настоящей  Снегурочкой  Деда  Мороза.  Именно  такой,  как  она  помнила  из  детских  фильмов.

"Теперь  не  хватает  обыкновенного  чуда  в  новогоднюю  ночь",  подумала  Настя  и  стала  раздеваться.  Повесила  костюм  и  пошла  учить  свою  роль.

Через  три  дня  был  назначен  Утренник  в  детском  саду.  Семёнова  и  Настю  посадили  в  машину  начальницы  и  повезли  туда,  где  их  уже  ждали  с  большим  нетерпением.  Они  переоделись  и  их  провели  в  актовый  зал,  где  ребятки  уже  ждали  их.

По  сценарию  первой  должна  зайти  была  Настя  и  по  зову  детей  -  "Снегурочка,  Снегурочка"  -  Настя  зашла  в  зал  и  только  собралась  сказать  первую  фразу,  как  внезапно  раздался  крик,  от  которого  все  в  зале  сразу  притихли.

-  МАМА,  МАМА,  -  к  Насте  подбежал  мальчик  лет  пяти,  схватил  её  за  руку  и  прильнул  всем  телом.  От  неожиданности  она  не  смогла  вымолвить  ни  слова.  Этого  не  ожидал  и  мужчина,  который  также  подбежал  к  ним  и  опустился  перед  ними  на  одно  колено.

-  Андрюша,  что  ты,  это  не  мама,  это  Снегурочка.

-  Да,  это  моя  Мама-Снегурочка,  неужели  ты  её  не  узнаёшь,  папа?  -  ответил  малыш,  вытирая  кулаками  слёзы,  выступившие  из  глаз.

-  Нет,  милый,  наша  мама  улетела  на  небо,  ты  же  знаешь.

-  Нет,  нет,  она  вернулась,  я  тебе  не  верю.  -  с  этими  словами  мальчик  вырвался  от  них  и  стремительно  убежал  из  зала  в  свою  группу.

Настя  смотрела  на  мужчину  и  ждала  какого-то  объяснения,  хотя  и  так  всё  было  ясно.  Настя  чем-то  напомнила  этому  ребёнку  его  мать  или  он  очень  хотел,  чтобы  было  так.  Мужчина  извинился  и  тоже  покинул  зал.  Заиграла  музыка,  нужно  было  как-то  сгладить  обстановку  и  Семёнов  пришёл  на  помощь,  не  дождавшись,  когда  дети  позовут  Деда  Мороза.

Отыграв  утренник  до  конца,  их  отвезли  домой  и  Настя  всю  дорогу  вспоминала  этот  крик  и  эти  глаза  малыша,  смотревшие  на  неё  с  надеждой  и  любовью.  Было  в  них  что-то  такое,  что  притягивало  Настю,  а  сердце  начинало  стучать  быстрее.  У  неё  никогда  не  было  такого  чувства  и  оно  её  заставляло  думать,  думать  всё  больше  и  больше.

Прошёл  месяц.  Как-то  вечером,  когда  Настя  уже  пришла  домой  после  работы,  в  дверь  позвонили.  Открыв  дверь,  Настя  увидела  на  пороге  того  самого  мужчину,  отца  Андрея,  мальчика,  которого  она  так  и  не  смогла  забыть.  Он  был  взволнован,  между  бровей  залегла  морщинка,  а  под  глазами  были  тёмные  круги,  как  будто  он  не  спал  несколько  ночей  подряд.

-  Что  случилось?  -  спросила  Настя,  даже  не  удивившись  его  приходу,  но  сердце  куда-то  провалилось  внезапно.

-  Мой  сын.  Он  заболел  уже  с  неделю,  врачи  не  могут  сбить  температуру.  Он  бредит,  повторяя  только  два  слова  "Мама-Снегурочка",  как  будто  зовёт  вас.  -  ответил  мужчина.

-  Ваш  адрес  мне  дали  в  детском  саду  и  я  решил  прийти,  даже  не  знаю  зачем.  Я  просто  не  знаю,  что  мне  делать.  Я  не  могу  потерять  и  его.

Мужчина  закрыл  ладонями  лицо  и  его  плечи  стали  тихонько  вздрагивать.
Настя  смотрела  на  него  и  знала,  что  будет  делать  дальше.  Это  решение  пришло  к  ней  уже  давно,  просто  она  не  решалась  его  себе  озвучить.

Прошла  минута,  а  Настя  стояла  уже  полностью  одетая.

-  Пошли.  Где  он,  в  какой  больнице?

-  На  Садовой,  тут  недалеко,  -  ответил  мужчина.

Они  вышли  из  дома  и  быстрым  шагом  направились  к  больнице.  Туда,  где  ждал  её  мальчик,  которого  не  хотели  потерять  ни  Настя,  ни  его  отец.

-  Как  вас  зовут?  -  спросила  она  мужчину.

-  Степан.  -  ответил  он  и  в  его  голосе  Настя  услышала  нотки  той  самой  надежды,  которая  была  в  душе  и  у  неё.

Через  десять  минут  они  были  уже  на  месте.  Их  пропустили  сразу  в  палату,  узнав  кого  привёл  мужчина,  ведь  ребёнок  звал  именно  её.  Войдя,  Настя  увидела  под  белым  покрывалом  маленькое  тельце,  а  огромные  глаза  его  уже  смотрели  на  неё,  не  веря  в  увиденное.

-  Мама,  ты  пришла?  Ты  совсем  пришла  ко  мне?  Ты  больше  не  уйдёшь?  -  малыш  не  мог  сдержать  слёз,  повторяя  и  повторяя  эти  вопросы.

Она  с  нежностью  обняла  его  и  сказала  твёрдым  голосом,  в  котором  не  было  ни  капли  сомнения  -  "  Я  никуда  больше  не  уйду."

-  Я  никуда  больше  не  уйду!  -  повторила  Настя,  глядя  в  глаза  мужчине,  который  стоял  напротив  кровати,  смотрел  на  них  и  плакал  скупыми  мужскими  слезами.

Теперь  Настя  точно  знала,  что  если  очень  захотеть,  то  всё  случится.  И  она  была  уверена,  что  в  её  жизни  есть  РОДНЫЕ  ЛЮДИ,  те,  ради  которых  она  будет  жить  дальше.

Автор:  Любовь  Быкова,  2019
Перевела  на  украинский  язык    25.12.19        6.44
На  фото  -мой  рисунок

Звичайне  диво
 Вже  почало  сутеніти,  а  вона  все  сиділа  і  дивилася  в  одну  точку.    Вона  не  чула  ні  розмірений  стукіт  ходиків,  що  доносився  з  кухні,  ні  муркотіння  кота,  який  не  розумів,  чому  господиня  не  відповідає  на  його  ласки,  ні  розборки  сусідів  з  квартири  зверху.    Вона  просто  не  могла  нічого  чути,  ніби  не  перебувала  тут,  в  своїй  квартирі,  яка  дісталася  їй  у  спадок  від  її  бабки,  яка  померла  лише  півроку  тому,  вона  немов  перенеслася  в  інший  вимір,  в  інший  світ,  в  інший  всесвіт  ...
 **********
 7  місяців  тому  ...

 **********
 -  Настя  ...  Де  ти?    Я  тебе  кличу  вже  півгодини  -  голос  бабки  доносився  в  кожну  кімнату,  такий  гучний  був  її  голос.

 Вона  чула,  як  кричить  бабця,  але  ноги  не  хотіли  йти  до  неї,  ніби  щось  заважало  їй  або  застерігало  її  ...  Але  йти  треба,  а  то  й  вона,  то  хто  ж  ще?

 Вони  жили  вдвох  у  великій  трикімнатній  квартирі  бабки,  де  колись  жила  вся  її  сім'я  -  бабка,  дід,  мати  з  батьком  і  вона,  Настя,  дівчина  23  років,  досить  миловидна  на  личко,  з  довгою  косою,  яку  вона  ростила  з  самого  дитинства.    Так  сталося  в  їхньому  житті,  що  дід  віз  матір  і  батька  з  аеропорту,  зустрівши  їх  приїхали  після  відпустки  на  морі,  додому,  де  чекали  і  готували  святковий  обід  Настя  з  бабкою,  але  довезти  не  зміг  ...  Автомобіль  занесло  на  мокрій  дорозі  і  вони  зі    всій  швидкості  вилетіли  на  зустрічну  і  врізалися  в  проходив  повз  бензовоз.    Удар  був  такої  сили,  що  обидві  машини  загорілися  в  хвилину  і  вижити  з  цієї  аварії  не  зміг  ніхто  ...

 Бабка  з  Настею  прочекали  рідних  до  вечора,  а  потім  пролунав  телефонний  дзвінок  і  Настя  побачила  обличчя  бабки,  яка  відповіла  на  дзвінок,  а  потім  почала  повільно,  як  в  кіно,  осідати  на  підлогу.    Вони  осиротіли,  бабка  і  Настя,  залишилися  одні  на  всьому  білому  світі,  інший  рідні  у  них  не  було.

 Похорон  Настя  пам'ятала  погано,  адже  від  матері  і  батька  не  залишилося  нічого,  тільки  жменька  згорілих  тіл,  яку  помістили  в  одну  урну  і  потім  поховали  на  міському  кладовищі  в  холодний  осінній  день.

 Бабка  після  цього  почорніла,  говорила  мало,  більше  мовчала  і  тихо  схлипувала  в  свою  хустку.    А  Настя  продовжувала  працювати,  вести  господарство  в  будинку  і  доглядати  за  бабусею,  єдиним  залишилися  в  живих  рідною  людиною.

 Так  минуло  з  місяць  і  Настя  стала  помічати,  що  з  бабою  щось  не  те.    Вона  почала  говорити  всяку  нісенітницю,  що  Настя  насилу  розбирала  іноді.

 -  Настя,  де  ти,  йди  сюди  -  називала  бабка  і  вона  пішла  на  голос,  навіть  проти  своєї  волі.
 -  Що  таке,  бабуля?    Що  ти  хочеш?    -  запитала  вона,  хоча  вже  знала  відповідь.
 Ні,  їсти  або  пити  вона  ще  не  хотіла,  швидше  за  все  їй  потрібно  було  щось  подати.
 Бабка  простягла  руку  в  напрямку  комода  і  відкривши  рот,  встигла  тільки  вимовити  -  "Там  візьми  ..."-  а  далі  сталося  те,  що  Настя  не  думала  побачити  так  швидко,  після  смерті  своїх  рідних.  Рука  бабки  звалилася  на  ліжко,  вона  якось  сіпнулася  і  завмерла.  Застигла  і  Настя,  боячись  вимовити  хоч  слово,  покликати  бабу  або  просто  взяти  її  за    руку.  Минуло  хвилин  десять,  коли  спало  заціпеніння  і  Настя  підійшла  і  перевірила  пульс  -  пульсу  не  було,  бабка  померла  ...

 Потім  була  "Швидка  допомога"  і  поліція,  вони  і  знайшли  в  комоді,  куди  вказувала  бабка,  заповіт,  де  єдиною  спадкоємицею  була  вказана  Настя.    Хоча  іншого  і  не  могло  бути,  адже  більше  рідні  в  неї  не  було  і  ділити  спадщину  було  ні  з  ким.

 Похорон  знову  пройшли  як  в  тумані,  а  далі  потекли  одноманітні  дні  на  самоті.    Подруги,  друзі,  товариші  по  службі  по  роботі,  це  було  все  не  те,  що  вона  хотіла  б.    Їй  потрібен  був  хтось  рідний,  близький,  а  його  не  було  і  взяти  нема  звідки.    Але  Настя  не  хотіла  залишати  надію  і  вірила,  що  знайде  того,  хто  стане  їй  рідною  людиною.

 Минуло  кілька  місяців  і  наближався  Новий  рік.    На  роботі  був  аврал,  як  завжди,  і  Настю  раптом  терміново  викликали  до  начальниці.    Начальниця,  її  звали  Анна  Сергіївна,  була  ще  та  дама  ...  Дама  настрою  і  все  це  знали,  боялися  її  та  намагалися  не  потрапляти  їй  на  очі  без  потреби.    Але  якщо  начальство  викликає  до  себе,  треба  йти  і  як  можна  швидше  ...

 -  Настя,  -  сказала  Ганна  Сергіївна  голосом,  що  не  вимагає  заперечення,
 -  Ти  знаєш,  що  кожен  рік,  перед  Новим  роком,  ми  надавали  нашому  підшефному  дитячому  саду  Діда  Мороза  і  Снігуроньку.    Знаєш?

 -  Звичайно,  Анна  Сергіївна,  -  відповіла  Настя.

 -  Так  ось.    В  цьому  році  ми  не  будемо  запрошувати  нікого  з  боку,  а  пошлемо  і  Діда  і  Снігуроньку  зі  своїх,  з  наших  кадрів.    Воно  й  дешевше  буде  і  вам  надбавка  до  зарплати  не  завадить.

 Анна  Сергіївна  закурила  і  дістала  з  шухляди  аркуш  паперу,  який  подала  Насті.

 -  Почитай  і  підпиши  внизу,  що  ознайомилася,  це  Наказ  по  заводу.    Дідом  призначили  Семенова  з  5  цеху,  а  Снігуронькою  тебе.    Вже  дуже  твоя  коса  сприяє  цьому.    -  Начальниця  докурила  і  уважно  дивилася  на  Настю.

 -  Сподіваюся  ти  не  проти?    -  закінчила  вона  свою  промову  і  села  в  крісло  із  задоволеним  виглядом.

 Хіба  можна  було  сказати  Ні,  тому  Настя  відповіла  Так,  підписала  Наказ  і  мовчки  вийшла  з  кабінету.

 У  той  же  день  їй  видали  карнавальний  костюм  Снігуроньки,  шапочку,  чобітки  і  відпустили  додому,  репетирувати  і  підігнати  наряд,  якщо  буде  великий  в  розмірі.    Вона  пішла  додому  із  задоволенням,  дуже  вже  її  притомленим  розмова  з  начальником.

 Вдома  було  тихо,  тільки  кіт  дрімав  у  кріслі  і  побачивши  господиню  позіхнув  і  продовжив  спати.    Трохи  перекусивши,  Настя  вирішила  приміряти  костюм.    Одягла  і  підійшла  до  великого  дзеркала,  яке  було  в  спальні.    Глянула  на  себе  і  навіть  ойкнула  від  здивування.Костюм  сидів,  як  влитий  і  вся  вона  здавалася  справжньою  Снігуронькою  Діда  Мороза.    Саме  такий,  як  вона  пам'ятала  з  дитячих  фільмів.

 "Тепер  не  вистачає  звичайного  дива  в  новорічну  ніч",  подумала  Настя  і  стала  роздягатися.    Повісила  костюм  і  пішла  вчити  свою  роль.

 Через  три  дні  був  призначений  Утренник  в  дитячому  саду.    Семенова  і  Настю  посадили  в  машину  начальниці  і  повезли  туди,  де  їх  вже  чекали  з  великим  нетерпінням.    Вони  переодяглися  і  їх  провели  в  актовий  зал,  де  хлопці  вже  чекали  їх.

 За  сценарієм  першої  повинна  зайти  була  Настя  і  за  покликом  дітей  -  "Снігуронька,  Снігуронька"  -  Настя  зайшла  в  зал  і  тільки  зібралася  сказати  першу  фразу,  як  раптово  пролунав  крик,  від  якого  все  в  залі  відразу  притихли.

 -  МАМА,  МАМА,  -  до  Насті  підбіг  хлопчик  років  п'яти,  схопив  її  за  руку  і  припав  усім  тілом.    Від  несподіванки  вона  не  змогла  вимовити  ні  слова.    Цього  не  очікував  і  чоловік,  який  також  підбіг  до  них  і  опустився  перед  ними  на  одне  коліно.

 -  Андрюша,  що  ти,  це  не  мама,  це  Снігуронька.

 -  Так,  це  моя  Мама-Снігуронька,  невже  ти  її  не  впізнаєш,  тато?    -  відповів  малюк,  витираючи  кулаками  сльози,  що  виступили  з  очей.

 -  Ні,  милий,  наша  мама  полетіла  на  небо,  ти  ж  знаєш.

 -  Ні,  ні,  вона  повернулася,  я  тобі  не  вірю.    -  з  цими  словами  хлопчик  вирвався  від  них  і  стрімко  втік  із  залу  в  свою  групу.

 Настя  дивилася  на  чоловіка  і  чекала  якогось  пояснення,  хоча  і  так  все  було  ясно.    Настя  чимось  нагадала  цій  дитині  його  матір  або  він  дуже  хотів,  щоб  було  так.    Чоловік  вибачився  і  теж  покинув  зал.    Заграла  музика,  потрібно  було  якось  згладити  обстановку  і  Семенов  прийшов  на  допомогу,  не  дочекавшись,  коли  діти  покличуть  Діда  Мороза.

 Відігравши  ранок  до  кінця,  їх  відвезли  додому  і  Настя  всю  дорогу  згадувала  цей  крик  і  ці  очі  малюка,  які  дивилися  на  неї  з  надією  і  любов'ю.    Було  в  них  щось  таке,  що  притягувало  Настю,  а  серце  починало  стукати  швидше.    У  неї  ніколи  не  було  такого  відчуття  і  воно  її  змушувало  думати,  думати  все  більше  і  більше.

 Пройшов  місяць.    Якось  увечері,  коли  Настя  вже  прийшла  додому  після  роботи,  у  двері  подзвонили.    Відкривши  двері,  Настя  побачила  на  порозі  того  самого  чоловіка,  батька  Андрія,  хлопчика,  якого  вона  так  і  не  змогла  забути.    Він  був  схвильований,  між  брів  залягла  зморшка,  а  під  очима  були  темні  кола,  як  ніби  він  не  спав  кілька  ночей  поспіль.

 -  Що  трапилося?    -  запитала  Настя,  навіть  не  здивувавшись  його  приходу,  але  серце  кудись  провалилося  раптово.

 -  Мій  син.    Він  захворів  вже  з  тиждень,  лікарі  не  можуть  збити  температуру.    Він  марить,  повторюючи  тільки  два  слова  "Мама-Снігуронька",  як  ніби  кличе  вас.    -  відповів  чоловік.

 -  Вашу  адресу  мені  дали  в  дитячому  саду  і  я  вирішив  прийти,  навіть  не  знаю  навіщо.    Я  просто  не  знаю,  що  мені  робити.Я  не  можу  втратити  і  його.

 Чоловік  закрив  долонями  обличчя  і  його  плечі  стали  тихенько  здригатися.
 Настя  дивилася  на  нього  і  знала,  що  буде  робити  далі.    Це  рішення  прийшло  до  неї  вже  давно,  просто  вона  не  наважувалася  його  собі  озвучити.

 Пройшла  хвилина,  а  Настя  стояла  вже  повністю  одягнена.

 -  Пішли.    Де  він,  в  якій  лікарні?

 -  На  Садовій,  тут  недалеко,  -  відповів  чоловік.

 Вони  вийшли  з  будинку  і  швидким  кроком  попрямували  до  лікарні.    Туди,  де  чекав  її  хлопчик,  якого  не  хотіли  втратити  ні  Настя,  ні  його  батько.

 -  Як  вас  звати?    -  запитала  вона  чоловіка.

 -  Степан.    -  відповів  він  і  в  його  голосі  Настя  почула  нотки  тієї  самої  надії,  яка  була  в  душі  і  в  неї.

 Через  десять  хвилин  вони  були  вже  на  місці.    Їх  пропустили  відразу  в  палату,  дізнавшись  кого  привів  чоловік,  адже  дитина  кликав  саме  її.    Увійшовши,  Настя  побачила  під  білим  покривалом  маленьке  тільце,  а  величезні  очі  його  вже  дивилися  на  неї,  не  вірячи  в  побачене.

 -  Мама,  ти  прийшла?    Ти  зовсім  прийшла  до  мене?    Ти  більше  не  підеш?    -  малюк  не  міг  стримати  сліз,  повторюючи  і  повторюючи  ці  питання.

 Вона  з  ніжністю  обняла  його  і  сказала  твердим  голосом,  в  якому  не  було  ні  краплі  сумніву  -  "Я  нікуди  більше  не  піду."

 -  Я  нікуди  більше  не  піду!    -  повторила  Настя,  дивлячись  в  очі  чоловікові,  який  стояв  навпроти  ліжка,  дивився  на  них  і  плакав  скупими  чоловічими  сльозами.

 Тепер  Настя  точно  знала,  що  якщо  дуже  захотіти,  то  все  станеться.    І  вона  була  впевнена,  що  в  її  житті  є  РІДНІ  ЛЮДИ,  ті,  заради  яких  вона  буде  жити  далі.

 Автор  -  Любов  Бикова,  2019
Переклала  на  українську  мову  25.12.19        6.44

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=859140
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.12.2019

З мого щоденника, записів - мудрі думки

Из  моего  дневника,  записей  –  мудрые  мысли

Рубаи  Омара  Хайяма

Закрой  коран,  Свободно  оглянись.
И  думай  сам...  Добром  всегда  делись
И  зла  не  помни.  А  чтоб  душой  возвыситься  -
К  упавшему  нагнись.
********

Чтоб  богу  угодить,  глушить  полезно  ропот.
Чтоб  людям  угодить  -  полезен  льстивый  шепот.
Пытался  часто  я  лукавить  и  хитрить,
Но  всякий  раз  судьба  мой  посрамляла  опыт
********

Вино  не  только  друг  -  вино  мудрец:
С  ним  разногласьям,  ересям  -  конец!
Вино  -  алхимик:  превращает  разом
В  пыль  золотую  жизненный  свинец.
********

Чем  за  общее  счастье  без  толку  страдать  -
Лучше  счастье  кому-нибудь  близкому  дать.
Лучше  друга  к  себе  привязать  добротою,
Чем  от  пут  человечество  освобождать.
********

То,  что  судьба  тебе  решила  дать,
Нельзя  не  увеличить,  ни  отнять                                                                                                                                                                                                                          И  с  нищим  и  с  царем  она  равно  крута.
Чтоб  с  наслажденьем  жить,  живи  для  наслажденья,
Все  прочее  -  поверь!  -  одна  лишь  суета.
********

Заботься  не  о  том,  чем  не  владеешь,
А  от  того,  что  есть,  свободным  стать.
********

Ты  коварства  бегущих  небес  опасайся.
Нет  друзей  у  тебя,  а  с  врагами  не  знайся.
Не  надейся  на  завтра  сегодня  живи.
Стать  собою  самим  хоть  на  миг  попытайся.
********

Зачем  копить  добро  в  пустыне  бытия?
Кто  вечно  жил  средь  нас?  Таких  не  видал  я.
Ведь  жизнь  нам  в  долг  дана,  и  то  -  на  срок  недолгий,
А  то  что  в  долг  дано,  не  собственность  твоя.
********

В  сей  мир  едва  ли  снова  попадем,
Своих  друзей  вторично  не  найдем.
Лови  же  миг!  Ведь  он  не  повторится,
Как  ты  и  сам  не  повторишься  в  нем.
********

Сбрось  обузу  корысти,  тщеславия  гнет,
Злом  опутанный,  вырвись  из  этих  тенет.
Пей  вино  и  расчесывай  локоны  милой:
День  пройдет  незаметно  -  и  жизнь  промелькнет.
********


Известно,  в  мире  все  лишь  суета  сует:
Будь  весел,  не  горюй,  стоит  на  этом  свет.
Что  было,  то  прошло,  что  будет  -  неизвестно,  -
Так  не  тужи  о  том,  чего  сегодня  нет.
********

Много  лет  размышлял  я  над  жизнью  земной.
Непонятного  нет  для  меня  под  луной.
Мне  известно,  что  мне  ничего  не  известно!  -
Вот  последняя  правда  открытая  мной.
********

Не  бойся  козней  времени  бегущего.
Не  вечны  наши  беды  в  круге  сущего.
Миг,  данный  нам,  в  веселье  проведи,
Не  плачь  о  прошлом,  не  страшись  грядущего.
********

Не  изменить  того,  что  начертал  калам*.
Удела  своего  не  увеличить  нам.
Не  подвергай  себя  тоске  и  сожаленьям.
От  них  напрасное  мучение  сердцам.
********

Будь  радостен,  напрасно  не  грусти,
Будь  правым  на  неправедном  пути.
И  коль  в  конце  -  ничто,  сбрось  вьюк  заботы,
Чтобы  стезю  свою  легко  пройти.
********

Будь  весел  в  эти  мгновенья,  в  которые  ты  живешь,
Люби  луноликих  красавиц,  чей  стан  с  кипарисом  схож.
Поскольку  ты  здесь  не  вечен,  старайся  стать  совершенным
И  радуйся,  если  в  мире  друзей  совершенных  найдешь.
********

Непостоянно  все,  что  в  мире  есть,
К  тому  ж  изъянов  в  том,  что  есть,  не  счесть.
Считай  же  сущим  все,  чего  не  видишь,
И  призрачным  все  то,  что  видишь  здесь
********

Как  нежно  щеки  розы  целует  ветерок!
Как  светел  лик  подруги,  и  луг,  и  ручеек!
Не  говори  о  прошлом:  какой  теперь  в  нем  прок?
Будь  счастлив  настоящим.  Смотри,  какой  денек!
********

От  безбожья  до  бога  -  мгновенье  одно.
От  нуля  до  итога  -  мгновенье  одно.
Береги  драгоценное  это  мгновенье:
Жизнь  -  ни  мало  ни  много  -  мгновенье  одно!
********


Тот,  кто  с  юности  верует  в  собственный  ум,
Стал  в  погоне  за  истиной  сух  и  угрюм.
Притязающий  с  детства  на  знание  жизни,
Виноградом  не  став,  превратился  в  изюм
********


Всем  сердечным  движениям  волю  давай,
Сад  желаний  возделывать  не  уставай,
Звездной  ночью  блаженствуй  на  шелковой  травке:
На  закате  -  ложись,  на  рассвете  вставай.
********

Жизнь  пронесется,  как  одно  мгновенье,
Ее  цени,  в  ней  черпай  наслажденье.
Как  проведешь  ее  -  так  и  пройдет,
Не  забывай:  она  -  твое  творенье.
********

Беспощадна  судьба,  наши  планы  круша,
Час  настанет  и  тело  покинет  душа.
Не  спеши,  посиди  на  траве,  под  которой
Скоро  будешь  лежать,  никуда  не  спеша.
********

Мир  -  мгновенье,  и  я  в  нем  -  мгновенье  одно.
Сколько  вздохов  мне  сделать  за  миг  суждено?
Будь  же  весел,живой!
Это  бренное  зданье  Никому  во  владенье  навек  не  дано.
********

Не  хмурь  бровей  из-за  ударов  рока.
Упавший  духом  гибнет  раньше  срока.
Ни  ты,  ни  я  не  властны  над  судьбой.
Мудрей  смириться  с  нею.  Больше  проку
********


Будь  радостен,  напрасно  не  грусти,
Будь  правым  на  неправедном  пути.
И  коль  в  конце  -  ничто,  сбрось  вьюк  заботы,
Чтобы  стезю  свою  легко  пройти.
********

Коль  можешь,  не  тужи  о  времени  бегущем,
Не  отягчай  души  ни  прошлым,  ни  грядущим.
Сокровища  свои  потрать,  пока  ты  жив,
Ведь  все  равно  в  тот  мир  предстанешь  неимущим.
********

Все,  что  ты  в  мире  изучил,  -  ничто,
Все,  что  слыхал  и  говорил,  -  ничто,
И  все,  чему  свидетель  был,  -  ничто,
Все,  что  так  дорого  купил,  -  ничто.
********

Когда  б  я  был  творцом  -  владыкой  мирозданья,
Я  небо  древнее  низверг  бы  с  основанья
И  создал  новое  -  такое,  под  которым
Вмиг  исполнялись  бы  все  добрые  желанья
********


За  мгновеньем  мгновенье  -  и  жизнь  промелькнет.
Пусть  весельем  мгновение  это  блеснет!
Берегись,  ибо  жизнь  -  это  сущность  творенья,
Как  ее  проведешь,  так  она  и  пройдет.
********

Известно,  в  мире  все  лишь  суета  сует:
Будь  весел,  не  горюй,  стоит  на  этом  свет.
Что  было,  то  прошло,  что  будет  -  неизвестно,  -
Так  не  тужи  о  том,  чего  сегодня  нет.
********

Все  пройдет  -  и  надежды  зерно  не  взойдет,
Все,  что  ты  накопил,  ни  за  грош  пропадет.
Если  ты  не  поделишься  вовремя  с  другом  -
Все  твое  достоянье  врагу  отойдет.
********

От  безбожья  до  бога  -  мгновенье  одно.
От  нуля  до  итога  -  мгновенье  одно.
Береги  драгоценное  это  мгновенье:
Жизнь  -  ни  мало  ни  много  -  мгновенье  одно!
********

Увы,  не  благосклонен  небосвод!
Что  ни  захочешь  -  все  наоборот.
Дозволенным  господь  не  одаряет,
Запретного  -  и  дьявол  не  дает.
********

Круг  небес  ослепляет  нас  блеском  своим.
Ни  конца,  ни  начала  его  мы  не  зрим.
Этот  круг  недоступен  для  логики  нашей,
Меркой  разума  нашего  неизмерим.
********

Смысла  нет  постоянно  себя  утруждать,
Чтобы  здесь,  на  земле,  заслужить  благодать.
Что  тебе  предначертано,  то  и  получишь,
И  ни  больше  ни  меньше.  И  нечего  ждать!
********

Утром  роза  раскрыла  под  ветром  бутон,
И  запел  соловей,  в  ее  прелесть  влюблен.
Сядь  в  тени.  Этим  розам  цвести  еще  долго,
Когда  будет  наш  горестный  прах  погребен.
********

Жизнь  мгновенная,  ветром  гонима,  прошла,
Мимо,  мимо,  как  облако  дыма,  прошла.
Пусть  я  горя  хлебнул,  не  хлебнув  наслажденья,  -
Жалко  жизни,  которая  мимо  прошла.
********

Изначальней  всего  остального  -  любовь.
В  песне  юности  первое  слово  -  любовь.
О  несведущий  в  мире  любви  горемыка,
Знай,  что  всей  нашей  жизни  основа  -  любовь!
********

Загадок  вечности  не  разумеем  -  ни  ты,  ни  я.
Прочесть  письмен  неясных  не  умеем  -  ни  ты,  ни  я.
Мы  спорим  перед  некою  завесой.  Но  час  пробьет,
Падет  завеса,  и  не  уцелеем  -  ни  ты,  ни  я.
********


Шепнуло  небо  тайно  мне  в  минуту  вещего  прозренья:
"Веленья  гневные  судьбы,  ты  думаешь,  мои  веленья?
Когда  бы  властно  было  я  во  всех  деяньях  бытия,
Я  прекратило  бы  давно  свое  бесцельное  круженье!"
********

Мир  и  жизнь,  и  светил  и  созвездий  движенье
Я  сравнил  со  светильником  воображенья.
Мир  -  лампада,  а  солнце  в  нем  -  лен  возожженный,
Мы  в  нем  -  тени  мятущейся  изображенье.
********

Душой,  перенесшей  страданья,  свобода  обретена.
Пусть  капля  томится  в  темнице  -  становится  перлом  она.
Не  плачь:  если  ты  разорился,  богатство  еще  возвратится,
Пускай  опорожнена  чаша  -  опять  она  будет  полна.
********


Изначальней  всего  остального  -  любовь.
В  песне  юности  первое  слово  -  любовь.
О  несведущий  в  мире  любви  горемыка,
Знай,  что  всей  нашей  жизни  основа  -  любовь!

Перевела  на  украинский  язык        19.12.19              7.12
На  фото  –  мой  рисунок.


З  мого  щоденника,  записів  -  мудрі  думки
Рубаї  Омара  Хайяма

 Закрий  коран,  вільно  озирнися.
 І  думай  сам  ...  Добром  завжди  поділися
 І  зла  не  пам'ятай.    А  щоб  душею  піднятися  -
 До  впавшого    нагнися.
 ********

 Щоб  Богу  догодити,  глушити  корисно  нарікання.
 Щоб  людям  догодити  -  корисний  улесливий  шепіт.
 Намагався  часто  я  лукавити  і  хитрувати,
 Але  всякий  раз  доля  мій  посрамляє    досвід
 ********

 Вино  не  тільки  друг    -  вино  мудрець:
 З  ним  розбіжностей,  єресей  -  кінець!
 Вино  -  алхімік:  перетворює  разом
 У  пил  золота  життєвий  свинець.
 ********

 Чим  за  загальне  щастя  без  толку  страждати  -
 Краще  щастя  комусь  близькому  дати.
 Краще  одного  до  себе  прив'язати  добротою,
 Чим  від  пут  людство  звільняти.
 ********

 Те,  що  доля  тобі  вирішила  дати,
 Не  можна  не  збільшити,  ні  відняти  
І  з  убогим  і  з  царем  вона  одно  крута.
 Щоб  з  насолодою  жити,  живи  для  насолоди,
 Все  інше  -  повір!    -  одна  лише  суєта.
 ********

 Піклуйся  не  про  те,  чому  не  володієш,
 А  від  того,  що  є,  вільним  стати.
********

 Ти  підступності  рухаючих  небес  бійся,
 Немає  друзів  у  тебе,  а  з  ворогами  не  знайся.
 Не  сподівайся  на  завтра  сьогодні  живи.
 Стати  собою  самим  хоч  на  мить  спробуй.
 ********

 Навіщо  збирати  добро  в  пустелі  буття?
 Хто  вічно  жив  серед  нас?    Таких  не  бачив  я.
 Адже  життя  нам  в  борг  дане  і  то  -  на  термін  недовгий,
 А  то  що  в  борг  дано,    не  власність  твоя.
 ********

 У  цей  світ  чи  знову  потрапимо,
 Своїх  друзів  вдруге  не  знайдемо.
 Лови  ж  мить!    Адже  вона    не  повториться,
 Як  ти  і  сам  не  повторишся  в  ній.

 ********

 Скинь  тягар  користі,  марнославства  гніт,
 Злом  обплутаний,  вирвися  з  цих  тенет.
 Пий  вино  і  розчісуй  локони  милої
 День  пройде  непомітно  -  і  життя  промайне.
 ********


 Відомо,  в  світі  все  лише  суєта  суєт:
 Будь  веселий,  не  горюй,  варто  на  цьому  світі
 Що  було,  те  загуло,  що  буде  -  невідомо,  -
 То    не  сумуй  про  те,  чого  сьогодні  немає.
********

 Не  бійся  підступів  часу  минаючого
 Не  вічні  наші  біди  в  колі  сущім
 Мить,  дану    нам,  в  веселощі  проведи,
 Не  плач  про  минуле?  Не  бійся  майбутнього.
 ********

   Не    змінити  того,  що  накреслив  калам  *.
 Спадку  свого  не  збільшити  нам.
   Не    піддавати  себе  тузі  і  жалю
 Від  них  марних    мук      сердець.
 ********

 Будь  радісним,марно  не  сумуй,
 Будь  правим  на  неправедному  шляху.
 І  якщо  в  кінці  -  ніщо,  скинь  в'юк  турботи,
 Щоб  стезю  свою  легко  пройти.
 ********

 Будь  веселий  в  ці  миті,  в  які  ти  живеш,
 Люби  луноликих  красунь,  чий  стан  з  кипарисом  схожий.
 Оскільки  ти  тут  не  вічний,  старайся  стати  досконалим
 І  радій,  якщо  в  світі  друзів  знайдеш.
 ********

 Мінливо  все,  що  в  світі  є,
 До  того  ж  вад  у  тому,  що  є,  не  злічити.
 Вважай  же  сущим  все,  чого  не  бачиш,
 І  примарним  все  те,  що  бачиш  тут
 ********

 Як  ніжно  щоки  троянди  цілує  вітерець!
 Який    світлий  лик  подруги,  і  луг,  і  струмочок!
 Не  говори  про  минуле:  яка    тепер  в  ньому  користь?
 Щасти  тобі  справжнім.    Дивись,  який  день!
 ********

 Від  безбожництва  до  бога  -  мить  одна
 Від  нуля  до  результату  -  мить  одна
 Бережи  дорогоцінну    цю  мить:
 Життя  -  ні  мало  ні  багато  -  мить  одна!
 ********


 Той,  хто  з  юності  вірує  в  власний  розум,
 Став  в  гонитві  за  істиною  сухий  і  похмурий.
 Домагається  з  дитинства  на  знання  життя,
 Виноградом  не  ставши,  перетворився  в  родзинки
 ********


 Всім  серцевим  рухам  волю  давай,
 Сад  бажань  обробляти  не  втомлюйся,
 Зоряною  ніччю  блаженствуй      на  шовковій  траві:
 На  заході  -  лягай,  на  світанку  вставай.
 ********

 Життя  пронесеться,  як  одна  мить,
 Її  цінуй,  в  ній  черпай  насолоду.
 Як  проведеш  її  -  так  і  пройде,
 Не  забувай:  вона  -  твоє  творіння.
********

 Нещадна  доля,  наші  плани  руйнуючи,
 Час  настане  і  тіло  покине  душа.
 Не  поспішай,  посидь  на  траві,  під  якою
 Скоро  будеш  лежати,  нікуди  не  поспішаючи.
 
 ********

 Світ  -  мить,  і  я  в  ньому  -  мить  одна.
 Скільки  зітхань  мені  зробити  за  мить  судилося?
 Будь  же  веселий,  живий!
 Ця    тлінна      будівля
Нікому  у  володіння  навік  не  дана.
 ********

 Не  зводь      брови  через  удари  долі.
 Хто      впав  духом  гине  раніше  терміну.
 Ні  ти,  ні  я  не  владні  над  долею.
 Мудріше        змиритися  з  нею.    більше  користі
 ********


 Будь  радісний,  марно  не  сумуй,
 Будь  правим  на  неправедному  шляху.
 І  якщо  в  кінці  -  ніщо,  скинь  в'юк  турботи,
 Щоб  стезю  свою  легко  пройти.
 ********

 Якщо    можеш,  не  тужи  що  час  біжить,
 Не  обтяжуй  душі  ні  минулим,  ні  майбутнім.
 Скарби  свої  витрать,  поки  ти  живий,
 Адже  все  одно  в  той  світ  предстанеш    незаможним.
 ********

 Все,  що  ти  в  світі  вивчив,  -  ніщо,
 Все,  що  чув  і  говорив,  -  ніщо,
 І  все,  чого  свідок  був,  -  ніщо,
 Все,  що  так  дорого  купив,  -  ніщо.
 ********

 Коли  б  я  був  творцем  -  владикою  всесвіту,
 Я  небо  древнє  скинув  би  з  основи
 І  створив  нове  -  таке,  під  яким
 Вмить  виконувалися  б  усі  добрі  бажання
 ********


 За  миттю  мить  -  і  життя  промайне.
 Нехай  веселощами  мить  це  блисне!
 Стережись,  бо  життя  -  це  сутність  творіння,
 Як  її  проведеш,  так  вона  і  пройде.
 ********

 Відомо,  в  світі  все  лише  суєта  суєт:
 Будь  веселий,  не  горюй,  варто  на  цьому  світі
 Що  було,  те  загуло,  що  буде  -  невідомо,  -
 То    не  сумуй  про  те,  чого  сьогодні  немає.
 ********

 Все  пройде  -  і  надії  зерно  не  зійде,
 Все,  що  ти  накопичив,  ні  за  гріш  пропаде.
 Якщо  ти  не  поділишся  вчасно  з  другом
 Все  твоє  надбання  ворогові  відійде.
 ********

 Від  безбожництва  до  бога  -  мить  одна
 Від  нуля  до  результату  -  мить  одна
 Бережи  дорогоцінну    цю  мить:
 Життя  -  ні  мало  ні  багато  -  мить  одна!
 ********

 На  жаль,  не  прихильний  небосхил!
 Що  не  захочеш  -  все  навпаки.
 Дозволеним  Господь  обдаровує,
 Забороненого  -  і  диявол  не  дає.
 ********

 Коло  небес  засліплює  нас  блиском  своїм.
 Ні  кінця,  ні  початку  його  ми  не  бачимо.
 Це  коло  недоступнє  для  логіки  нашої,
 Мірою  розуму  нашого  незмірене
 ********

 Сенсу  немає  постійно  перейматися,
 Щоб  тут,  на  землі,  заслужити  благодать.
 Що  тобі  судилося,  то  й  отримаєш,
 І  ні  більше  ні  менше.    І  нема  чого  чекати!
 ********

 Вранці  троянда  розкрила  під  вітром  бутон,
 І  заспівав  соловей,  в  її  красу  закоханий.
 Сядь  в  тіні.    Цим  трояндам  цвісти  ще  довго,
 Коли  буде  наш  сумний  прах    похований.********

 Життя  миттєвє,  вітром  гнане  проойшло,
 Повз,  повз,  як  хмара  диму,  пройшло.
 Нехай  я  горя  сьорбнув,    не  отримавши  насолоди,  -
 Шкода  життя,  яке      повз  пройшло.
 ********

 Спочатку  всього  іншого  -  любов.
 У  пісні  юності  перше  слово  -  любов.
 Про  недосвідчену      в  світі  любові  неборака,
 Знай,  що  всього  нашого  життя  основа  -  любов!
 ********

 Загадок  вічності  не  розуміючи  -  ні  ти,  ні  я.
 Прочитати  письмен  неясних  не  вміємо  -  ні  ти,  ні  я.
 Ми  сперечаємося  перед    завісою.    Але  година  проб'є,
 Впаде  завіса,  і  не  вціліємо  -  ні  ти,  ні  я.
 ********


 Шепнуло      небо  таємно  мені  в  хвилину  віщого  прозріння:
 "Велінням  гнівної    долі,  ти  думаєш,  мої  веління?
 Коли  б  владно  було  я  у  всіх  діянь  буття,
 Припинив  би    давно  своє  безцільне  кружіння


 Душею,  яка  перенесла  страждання,  свобода  знайдена.
 Нехай  крапля  нудиться  в  темниці  -  стає  перлом  вона.
 Не  плач:  якщо  ти  розорився,  багатство  ще  повернеться,
 Нехай  спорожнена  чаша  -  знову  вона  буде  сповнена.
********

 Багато  років  міркував  я  над  життям  земним
 Незрозумілого  немає  для  мене  під  місяцем.
 Мені  відомо,  що  мені  нічого  не  відомо!    -
 Ось  остання  правда  відкрита  мною.
********
Спочатку  всього  іншого  -  любов.
 У  пісні  юності  перше  слово  -  любов.
 Про  недосвідчену  в  світі  любові  неборака,
 Знай,  що  всього  нашого  життя  основа  -  любов!
 Переклала  українську  мову  19.12.19  7.12
 На  фото  -  мій  малюнок.
********

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858487
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.12.2019

З мого щоденника, записів - мудрі думки

Из  моего  дневника,  записей  –  мудрые  мысли
Ненависти  можно  положить  конец  не  ненавистью,  а  только  любовью.  
Будда
Тот,  кто  мягко  ступает,  далеко  продвинется  в  своем  пути.  
Китайская  пословица  
Истинные  слова  не  бывают  приятны,  приятные  слова  не  бывают  истинны.  
Китайская  мудрость  
Не  обещай  сгоряча.  Не  сердись  во  хмелю.  Не  строй  планы  в  радостном  убеждении.  
Китайское  изречение  
Полный  чайник  молчит,  неполный  -  шумит.  
Китайская  пословица  
Сердитый  кулак  не  бьет  по  улыбающемуся  лицу.  
Китайская  пословица  
Дав  человеку  рыбу,  ты  накормишь  его  один  раз.  Научи  его  ловить  рыбу,  и  он  будет  кормиться  ею  всю  жизнь.
Китайская  пословица  
Жадность  в  любви  и  в  еде  опасна.  
Японская  пословица
Завтрак  съешь  сам,  обед  раздели  с  другом,  а  ужин  отдай  врагу.  
Китайская  мудрость  
Тот,  кто  не  умеет  улыбаться,  не  должен  заниматься  торговлей.  
Китайская  пословица  
Чрезмерная  учтивость  влечет  просьбу.  
Китайская  пословица  
Чрезмерная  учтивость  обращается  в  льстивость.  
Японская  пословица  
Тот,  кто  правильно  указывает  на  мои  ошибки,  -  мой  учитель;  тот,  кто  правильно  отмечает  мои  верные  поступки,  -  мой  друг;  тот,  кто  мне  льстит,  -  мой  враг.  
Китайская  пословица  
В  святых  местах  много  и  нечисти.  
Китайская  пословица  
Стрела,  посланная  тобой  в  другого,  облетит  земной  шар  и  вонзится  тебе  в  спину.  
Восточная  мудрость  
Никогда  не  давайте  советов  в  толпе.  
Персидская  пословица  
От  гнева  стареешь,  от  смеха  молодеешь.  
Китайская  пословица  
Общие  по  духу  превосходят  общих  по  долгу.  
Китайская  пословица  
Несчастье  входит  в  ту  дверь,  которую  ему  открыли.  
Китайская  пословица  
Взрослыми  бывают  и  в  три  года,  детьми  -  и  в  сто  лет.  
Японская  пословица  
Перевела  на  украинский  язык        19.12.19              7.12
На  фото  –  мой  рисунок.
З  мого  щоденника,  записів  -  мудрі  думки

 Ненависті  можна  покласти  край  не    ненавистю,  а  тільки  любов'ю.
 Будда
 Той,  хто  м'яко  ступає,  далеко  просунеться  в  своєму  шляху.
 Китайське  прислів'я
 Справжні  слова  не  бувають  приємні,  приємні  слова  не  бувають  істинними.
 Китайська  мудрість
 Не  обіцяй  зопалу.    Не  гнівайся  в  хмелю.    Не  корч  плани  в  радісному  переконанні.
 Китайський    вислів
 Повний  чайник  мовчить,  неповний  -  шумить.
 Китайське  прислів'я
 Сердитий  кулак  не  б'є  по  усміхненим  обличчям.
 Китайське  прислів'я
 Давши  людині  рибу,  ти  нагодуєш  його  один  раз.    Навчи  його  ловити  рибу,  і  він  буде  годуватися  нею  все  життя.
 Китайське  прислів'я
 Жадібність  в  любові  і  в  їжі  небезпечна.
 Японське  прислів'я
 Сніданок  з'їж  сам,  обід  розділи  з  другом,  а  вечерю  віддай  ворогові.
 Китайська  мудрість
 Той,  хто  не  вміє  посміхатися,  не  повинен  займатися  торгівлею.
 Китайське  прислів'я
 Надмірна  чемність  тягне  прохання.
 Китайське  прислів'я
 Надмірна  чемність  звертається  в  улесливість.
 Японське  прислів'я
 Той,  хто  правильно  вказує  на  мої  помилки,  -  мій  учитель;    той,  хто  правильно  відзначає  мої  вірні  вчинки,  -  мій  друг;    той,  хто  мені  лестить,  -  мій  ворог.
 Китайське  прислів'я
 У  святих  місцях  багато  і  нечисті.
 Китайське  прислів'я
 Стріла,  послана  тобою  в  іншого,  облетить  земну  кулю  і  встромиться  тобі  в  спину.
 Східна  мудрість
 Ніколи  не  давайте  рад  в  натовпі.
 Перське    прислів'я
 Від  гніву  старієш,  від  сміху  молодієш.
 Китайське  прислів'я
 Загальні  по  духу  перевершують  загальних  по  боргу.
 Китайське  прислів'я
 Нещастя  входить  в  ті  двері,  які    йому  відкрили.
 Китайське  прислів'я
 Дорослими  бувають  і  в  три  роки,  дітьми  -  і  в  сто  років.
 Японське  прислів'я
 Переклала  українську    мову    19.12.19  7.12
 На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=858485
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 19.12.2019

Чоловік щодня садив по 1 дереву в пустині. Через 40 років він став легендою.

Мужчина  ежедневно  сажал  по  1  дереву  в  пустыне.  Спустя  40  лет  он  стал  легендой.
Остров  Маджули  —  крупнейший  речной  остров  на  реке  Брахмапутра.  Каждый  год  Маджули  сокращается  в  размерах,  пишет  Bored  Panda.  Из-за  постоянных  наводнений  происходит  эрозия  почвы,  и  вода  захватывает  новые  территории.
К  настоящему  времени  его  площадь  уменьшилась  в  три  раза  —  с  прежних  1100  кв.км  до  нынешних  352  кв.км.

После  очередного  наводнения  в  1979  году  один  из  местных  жителей  Джадав  Пайенг  решил  взять  спасение  острова  в  свои  руки.

16-летний  юноша  обнаружил  на  берегу  рептилий,  погибших  из-за  отсутствия  деревьев.  Тогда  ему  в  голову  пришла  идея  засадить  остров  деревьями.

Работая  без  устали  каждый  день,  он  посадил  560  гектаров  леса.

Для  сравнения:  знаменитый  Центральный  парк  в  Нью-Йорке  —  341  га.

Высаженный  лес  назвали  в  честь  создателя  −  «Лес  Молая».

Сам  Джадав  —  человек  простой  и  скромный,  он  живет  в  хижине  в  лесу  с  женой  и  тремя  детьми.

Выживает  семья  за  счет  продажи  молока  от  коров  и  буйволов,  которых  мужчина  содержит  на  своем  участке.

Правительство  Индии  наградило  Джадава  одной  из  самых  высоких  наград  в  стране  и  присвоило  титул  «Человек  леса».

В  лесу  обитают  олени,  бенгальские  тигры,  обезьяны,  буйволы,  дикие  кабаны,  множество  видов  птиц,  рептилий,  земноводных  и  насекомых.

Сюда  из  другой  части  острова  наведывается  стадо  слонов.

По  словам  Джадава,  главное  его  призвание  –  посадить  лес,  следущая  цель  мужчины  —  еще  500  га  леса.

«Это  может  занять  еще  30  лет,  но  я  отношусь  к  этому  с  оптимизмом.  Мне  грустно,  когда  я  вижу,  как  люди  вырубают  деревья…

…  Мы  должны  сохранить  природу,  иначе  мы  все  погибнем».
Он  настаивает,  что  каждый  человек  должен  вырастить,  как  минимум,  два  дерева.  Создан  небольшой  фильм  о  его  жизни  и  деятельности:

William  D  McMaster/youtube

Перевела  на  украинский  язык  13.12.19          10.25

Чоловік  щодня  садив  по  1  дереву    в  пустині.  Через  40  років  він  став  легендою.
Острів  Маджулі  -  найбільший  річковий  острів  на  річці  Брахмапутра.  Щороку  Маджулі  скорочується  в  розмірах,  пише  Bored  Panda.  Через  постійні  повені    відбувається  ерозія  ґрунту,  і  вода  захоплює  нові  території.
До  теперішнього  часу  його  площа  зменшилася  в  три  рази  -  з  колишніх  1100  кв.км  до  нинішніх  352  кв.км.

Після  чергової  повені  в  1979  році  один  з  місцевих  жителів  Джадана  Пайенг  вирішив  взяти  порятунок  острова  в  свої  руки.
16-річний  юнак  виявив  на  березі  рептилій,  які  загинули  через  відсутність  дерев.  Тоді  йому  в  голову  прийшла  ідея  засадити  острів  деревами.

Працюючи  невтомно  кожен  день,  він  посадив  560  гектарів  лісу.

Для  порівняння:  знаменитий  Центральний  парк  в  Нью-Йорку  -  341  га.

Висаджений  ліс  назвали  на  честь  творця  -  «Ліс  Молая».

Сам  Джадана  -  людина  проста  і  скромна,  він  живе  в  хатині  в  лісі  з  дружиною  і  трьома  дітьми.

Виживає  сім'я  за  рахунок  продажу  молока  від  корів  і  буйволів,  яких  чоловік  містить  на  своїй  ділянці.
Уряд  Індії  нагородило  Джадава  однією  з  найвищих  нагород  в  країні  і  присвоїли    титул  «Людина  лісу».

У  лісі  живуть  олені,  бенгальські  тигри,  мавпи,  буйволи,  дикі  кабани,    безліч  видів  птахів,  рептилій,  земноводних  і  комах.

Сюди  з  іншої  частини  острова  навідується  стадо  слонів.

За  словами  Джадава,  головне  його  покликання  -  посадити  ліс,  наступна  мета  чоловіки  -  ще  500  га  лісу.
«Це  може  зайняти  ще  30  років,  але  я  ставлюся  до  цього  з  оптимізмом.  Мені  сумно,  коли  я  бачу,  як  люди  вирубують  дерева  ...

...  Ми  повинні  зберегти  природу,  інакше  ми  всі  загинемо  ».
Він  наполягає,  що  кожна  людина  повинна  виростити,  як  мінімум,  два  дерева.  Створено  невеличкий  фільм  про  його  життя  і  діяльність.

William  D  McMaster  /  youtube
Переклала    на  українську    мову    13.12.19          10.25

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857804
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.12.2019

Життя надзвичайний дар…

Я  считаю  жизнь  необычайным  даром,  драгоценным  камнем,  полученным  нами  из  рук  матери-природы  для  того,  чтобы  мы  сами  шлифовали  и  полировали  его  до  тех  пор,  пока  его  блеск  не  вознаградит  нас  за  наши  труды.  Альфред  Нобель

Полностью  согласна  с  этим  мудрым  высказыванием!  На  своем  жизненном  опыте  убедилась,  что  все  мы  люди  появились  на  этой  прекрасной  планете  ,  благодаря  законам  мироздания,  природным  явлениям  созданным  Всевышним  и  все  земные  сокровища  предоставлены  нам  в  дар  для  нашего  блага  и  пользования.  Любить  жизнь,    людей  и  природу,  что  нас  окружает,  жить  в  гармонии  с  собой  и  окружающим  миром,  старательно  с  увлечением  трудиться,  беречь  и  преумножать  эти    бесценные  сокровища,  благодарить  Всевышнего  –  главное  предназначение    каждого  человека  !!!
13.12.19 9.50

На  фото      -  мой  рисунок.


Я  вважаю  життя  надзвичайним  даром,  дорогоцінним  каменем,  отриманим  нами  з  рук  матері-природи  для  того,  щоб  ми  самі  шліфували  і  полірували  його  до  тих  пір,  поки  його  блиск  не  нагородить  нас  за  наші  труди.  Альфред  Нобель

Повністю  згодна  з  цим  мудрим  висловом!  На  своєму  життєвому  досвіді  переконалася,  що  всі  ми  люди  з'явилися  на  цій  прекрасній  планеті,  завдяки  законам  світобудови,  природних  явищ  створеним  Всевишнім  і  всі  земні    бесцінні  скарби  надані  нам  в  дар  для  нашого  блага  і  користування.  Любити  життя,    людей  і  природу,    що  нас  оточує,  жити  в  гармонії  з  собою  і  навколишнім  світом,  старанно  з  натхненням  працювати,  берегти  і  примножувати  ці      безцінні  скарби  ,  дякувати  Всевишнього    -  головне  призначення    кожної  людини  !!!
13.12.19  9.50

На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857803
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.12.2019

Як навчитися цінувати своє життя більше.

Как  научиться  ценить  свою  жизнь  больше.
Уходите  вовремя.  Домой,  даже  если  вас  никто  там  не  ждет,  с  зажигательной  вечеринки,  от  гостей  без  «посошка»,  от  неуместных  связей  и  дурных  привычек.  От  депрессии  и  мрачных  мыслей,  от  тяжелых  воспоминаний,  из  отношений,  изживших  себя,  от  людей,  разрушающих  вас,  или  от  человека  рядом  с  вами.
Дайте  ему  и  себе  шанс  обрести  того  (а  может,  и  себя  самого),  с  кем  будет  лучше,  комфортней,  спокойней  в  той  форме,  в  которой  надо  каждому  из  вас.  Если  уж  вы  не  способны  это  дать  друг  другу  по  тем  или  иным  причинам,  не  лишайте  друг  друга  попытки  и  надежды  обрести  это  в  других  отношениях  и  в  самом  себе.
Не  жадничайте,  не  отбирайте  у  других  их  шансы  быть  счастливыми  так,  как  они  это  понимают,  а  у  себя  —  свои.  Потому  что  каждый  из  нас  находится  в  своей  точке  эволюции,  движется  в  своем  ритме,  излучает  на  своей  частоте,  вибрирует  на  своей  волне  и  получает  свой  опыт.
И  если  вы  вошли  с  кем-то  в  резонанс  —  вы  нашли  друг  друга  и  танцуете  совместный  танец.  А  если  в  затянувшийся  диссонанс  —  то  получите  необходимый  опыт,  распишитесь  под  ним,  поблагодарите.  И  уходите  вовремя.
Не  приводите  в  движение  механизм,  который  придавит  вас  жестким  гнетом  обстоятельств,  когда  вы  будете  вынуждены  принимать  решение  в  условиях  куда  менее  удобных  для  вас;  где  вам  придется  выскальзывать  из-под  жерновов  весьма  поверхностных,  но  больно  ранящих  «общественных»  суждений,  которым  дела  нет  до  ваших  истинных,  искренних  и  жизненных  мотивов,  до  вашего  выдохнувшегося  терпения  и  долгих  попыток  что-то  «сохранить»,  кого-то  «спасти».

Уходите  вовремя,  не  оставляйте  на  теле  вашей  жизни  глубокие  шрамы,  не  заражайте  свою  душу  прожорливым  вирусом  вины  —  чувством,  с  невероятным  усердием  отторгающим  вас  от  своей  исключительно  единственной  жизни  и  от  себя  самого.  Уходите  вовремя,  не  выжигайте  рисунки  на  хрупкой  ткани  вашей  судьбы.  И  не  посягайте  на  чужую  кожу.
Цените  свою  жизнь  больше,  чем  вашу  жизнь  ценят  другие.  Уходите  вовремя,  если  кто-то  свою  жизнь  ставит  выше  вашей,  ибо  в  ответе  вы  первоочередно  за  свою  жизнь  и  только  потом  за  чью-то.  Никто  не  пришел  в  эту  жизнь,  чтобы  лечь  на  жертвенный  алтарь.  И  жизнь  человеку  дана  не  для  того,  чтобы  приносить  в  жертву  великие  дары  —  саму  жизнь  и  способность  любить.
Несложно  потерять  себя,  несложно  растворить  себя  в  другом,  в  чьей-то  другой  жизни,  в  чьем-то  другом  мире,  в  чьей-то  иной  реальности.  Несложно  даже  этого  требовать  и  желать.
Обрести  себя  —  тяжело.  Только  мы  можем  определять  и  допускать  меру  использования  себя.  Ведь,  жертвуя  собой  вхолостую,  сверх  отведенной  вам  меры  участия  в  чьей-либо  жизни,  вы  автоматически  не  додаете  себе  (а  может,  и  кому-то,  кто  в  этом  искренне  нуждается),  или  на  каком-то  другом  отрезке  вашей  жизни  вам  не  хватит  совсем  малости  —  именно  тех  впустую  потраченных  сил.
Любые  отношения  плодотворны,  когда  в  них  есть  обмен,  взаимодействие,  отдача.  Это  парный  танец.  Но  если  вы  начали  оттаптывать  друг  другу  ноги  до  боли  и  крови,  нужно  прекратить  этот  танец  и,  залечив  раны,  начать  новый  красивый  танец,  возможно,  с  новым  партнером.  И  так  в  любых  взаимоотношениях  —  партнерских,  семейных,  рабочих.  
Учитесь  уходить  вовремя  как  внутри  создавшейся  ситуации,  так  и  от  самих  ситуаций  и  обстоятельств  в  своей  жизни.  Вы  всегда  знаете  этот  момент:  доверяйте  себе,  не  уговаривайте  себя,  не  обманывайтесь  и  не  обманывайте  других.
Нет  плохих  людей,  как  бы  нам  ни  хотелось  об  этом  поспорить.  Есть  люди,  которые  отличаются  от  нас.  Ибо  истинный  смысл  этого  священнодействия  под  сакральным  названием  жизнь  нам  неведом,  но  им  наполнено  абсолютно  все,  что  внутри  и  снаружи,  свыше  нашего  понимания  и  в  его  пределах,  одушевленное  и  неодушевленное.  И  нет  иной  ответственности,  кроме  как  перед  собой  и  друг  другом,  но  в  первую  очередь  —  перед  собой.
Все,  что  происходит  в  нашей  жизни,  все,  что  происходит  вокруг  нас  и  на  далеких  Галапагосских  островах  Эквадора,происходит  с  нашего  разрешения.  Мы  позволили  нашей  жизни  быть  такой,  какая  она  есть,  мы  привели  это  время  перемен  в  действие,  мы  сорвали  рычаг  с  той  пружины,  что  вырвалась  со  всей  сжатой  и  нагнетенной  силой  и  бьется  теперь  в  конвульсивно-хаотичном  свободном  парении.  Мы  позволили  преобладать  серым  оттенкам  в  нашей  жизни,  мы  позволили  себе  всего  бояться,  мы  позволили  себе  быть  аутсайдерами  в  своей  собственной  жизни.
Оглянитесь,  быть  может,  пришло  время  уйти  от  этого.  Невероятно  трудно  бросить  все  то,  что  изжило  себя,  и  уйти,  кто  бы  что  об  этом  ни  писал.  Уходить  трудно,  но  уходить  вовремя  просто  необходимо.  Вызревайте  внутри  своей  бесконечности  столько,  сколько  вам  необходимо,  но  —  уходите  вовремя.
Уходите  вовремя  от  суждений  и  мнений  других,  оберните  взор  к  себе.  Где  точка  вашей  опоры?  Ведь  только  так  вы  можете  перевернуть  весь  мир.  Не  ищите  ее  в  других,  другом,  другой.  Выдам  вам  секрет  —  ее  там  нет!  Как  нет  счастья  в  ком-то,  если  его  нет  в  вас.
Уходите  вовремя  от  навязчивых  иллюзий  и  навязанных  страхов,  но  продолжайте  устремляться,  продолжайте  мечтать,  продолжайте  пробовать.  Не  бойтесь  ошибиться  —  ведь  это  значит,  что  вы  пытались.  Не  бойтесь  реакции  других  людей,  вы  все  равно  не  сможете  ее  стопроцентно  предугадать,  пока  не  сделаете  задуманное,  а  если  сможете  —  тем  более  страх  бессмыслен.  Но  у  вас  будет  шанс  вовремя  уйти.  Да,  именно  уйти  и  двигаться  дальше.
Мы  понимаем,  когда  у  нас  чего-то  нет,  что  нам  бы  хотелось  иметь,  когда  нам  чего-то  не  дали,  а  мы  ждали.  Но  мы  никогда  не  задумываемся  о  том,  от  чего  нас  уберегли,  не  дав  нам  желаемое  сейчас.
Истина  проста:  все  приходит  вовремя,  даже  чудеса.  Поэтому  уходите  вовремя,  не  задерживайте  никого.  Потому  что  если  вы  задерживаетесь,  сценарий  жизни  уже  переписывается  и  для  других  людей.
Автор:  Татьяна  Варуха
Перевела  на  украинский  язык  12.12.19          15.12
На  фото  –  мой  рисунок.

Як  навчитися  цінувати  своє  життя  більше.
 Ідіть  вчасно.  Додому,  навіть  якщо  вас  ніхто  там  не  чекає,  із  запальною  вечірки,  від  гостей  без  «ціпком»,  від  недоречних  зв'язків  і  поганих  звичок.  Від  депресії  і  похмурих  думок,  від  важких  спогадів,  з  відносин,  що  зжили  себе,  від  людей,  що  руйнують  вас,  або  від  людини  поруч  з  вами.
Дайте  йому  і  собі  шанс  знайти  того  (а  може,  і  себе  самого),  з  ким  буде  краще,  комфортніше,  спокійніше  в  тій  формі,  в  якій  треба  кожному  з  вас.  Якщо  вже  ви  не  здатні  це  дати  один  одному  з  тих  чи  інших  причин,  не  позбавляйте  один  одного  спроби  і  надії  знайти  це  в  інших  відносинах  і  в  самому  собі.
 Не  скупіться,  не  відбирайте  у  інших  їх  шанси  бути  щасливими  так,  як  вони  це  розуміють,  а  у  себе  -  свої.  Тому  що  кожен  з  нас  знаходиться  в  своїй  точці  еволюції,  рухається  в  своєму  ритмі,  випромінює  на  своїй  частоті,  вібрує  на  своїй  хвилі  і  отримує  свій  досвід.
І  якщо  ви  увійшли  з  кимось  в  резонанс  -  ви  знайшли  один  одного  і  танцюєте  спільний  танець.  А  якщо  в  тривалий  дисонанс  -  то  отримаєте  необхідний  досвід,  розпишіться  під  ним,  подякуйте.  І  йдіть  вчасно.
Не  приводьте  в  рух  механізм,  який  придавить  вас  жорстким  гнітом  обставин,  коли  ви  будете  змушені  приймати  рішення  в  умовах  куди  менш  зручних  для  вас;  де  вам  доведеться  вислизати  з-під  жорен  вельми  поверхневих,  але  боляче  ранимих  «громадських»  суджень,  яким  діла  немає  до  ваших  справжніх,  щирих  і  життєвих  мотивів,  до  вашого  виснажливого    терпіння  і  довгих  спроб  щось  «зберегти»,  когось  «врятувати  ».
Ідіть  вчасно,  не  залишайте  на  тілі  вашого    життя    глибокі  шрами,    не  заражайте  свою  душу  ненажерливим  вірусом  провини  -  почуттям,  з  неймовірною  ретельністю  відторгається  вас  від  свойого    виключно  єдиного    життя  і  від  себе  самого.  Ідіть  вчасно,    не  випалюйте  малюнки  на  тендітній  тканині    вашої  долі.  І  не  зазіхайте  на  чужу  шкіру.
Цінуйте  своє  життя  більше,  ніж  ваше  життя  цінують  інші.  Ідіть  вчасно,  якщо  хтось  своє  життя  ставить  вище  вашого,  бо  у  відповіді  ви  першочергово  за  своє  життя  і  тільки  потім  за  чиєсь.  Ніхто  не  прийшов  у  це  життя,  щоб  лягти  на  жертовний  вівтар.  І  життя  людині  дане    не  для  того,  щоб  приносити  в  жертву  великі  дари  -  саме  життя  і  здатність  любити.
 Нескладно  втратити  себе,  нескладно  розчинити  себе  в  іншому,  в  чиємусь  іншому    житті,  в  чиємусь  іншому  світі,  в  чиїйсь  іншій  реальності.  Нескладно  навіть  цього  вимагати  і  бажати.
Знайти  себе  -  важко.  Тільки  ми  можемо  визначати  і  допускати  міру  використання  себе.  Адже,  жертвуючи  собою  вхолосту,  понад  відведеної  вам  міри  участі  в  будь-чиємусь    житті,  ви  автоматично  не  додали  собі  (а  може,  і  комусь,  хто  в  цьому  щиро  потребує),  або  на  якомусь  іншому  відрізку  вашого    життя    вам  не  вистачить  зовсім  малість  -  саме  тих  даремно  витрачених  сил.
Будь-які  відносини  плідні,  коли  в  них  є  обмін,  взаємодія,  віддача.  Це  парний  танець.  Але  якщо  ви  почали  відтоптувать  один  одному  ноги  до  болю  і  крові,  потрібно  припинити  цей  танець  і,  залікувавши  рани,  почати  новий  красивий  танець,  можливо,  з  новим  партнером.  І  так  в  будь-яких  взаєминах  -  партнерських,  сімейних,  робочих.
Вчіться  йти  вчасно  і  в  середині  ситуації,  так  і  від  самих  ситуацій  і  обставин  у  своєму  житті.  Ви  завжди  знаєте  цей  момент:  довіряйте  собі,  не  вмовляйте  себе,    не  обманюйте  себе  і  не  обманюйте  інших.
Немає  поганих  людей,  як  би  нам  не  хотілося  про  це  посперечатися.  Є  люди,  які  відрізняються  від  нас.  Бо  істинний  сенс  цього  священнодійства  під  сакральною  назвою  життя  нам  невідомий,  але  ним  наповнене  абсолютно  все,  що  всередині  і  зовні,  понад  нашого  розуміння  і  в  його  межах,  одухотворене  і  неживе.  І  немає  іншої  відповідальності,  крім  як  перед  собою  і  один  одним,  але  в  першу  чергу  -  перед  собою.
Все,  що  відбувається  в  нашому  житті,  все,  що  відбувається  навколо  нас  і  на  далеких  Галапагоських  островах  Еквадору,  відбувається  з  нашого  дозволу.  Ми  дозволили  нашому  життю  бути  таким  ,  яке  воно  є,  ми  привели  цей  час  змін  в  дію,  ми  зірвали  важіль  з  тієї  пружини,  що  вирвалася  з  усією  стислою  і  нагнітною  силою  і  б'ється  тепер  в  конвульсивно-хаотичному  вільному  ширянні.  Ми  дозволили  переважати  сірим  відтінкам  в  нашому  житті,  ми  дозволили  собі  всього  боятися,  ми  дозволили  собі  бути  аутсайдерами  в  своєму  власному  житті.
Озирніться,  можливо,  прийшов  час  піти  від  цього.  Неймовірно  важко  кинути  все  те,  що  пережило  себе,  і  піти,  хто  б  що  про  це  не  писав.  Йти  важко,  але  йти  вчасно  просто  необхідно.  Визріває  всередині  своєї  нескінченності  стільки,  скільки  вам  необхідно,  але  -  йдіть  вчасно.
Ідіть  вчасно  від  суджень  і  думок  інших,  оберніть  погляд  до  себе.  Де  точка  вашої  опори?  Адже  тільки  так  ви  можете  перевернути  весь  світ.  Не  шукайте  її  в  інших,  другом,  інший.  Видам  вам  секрет  -  її  там  немає!  Як  немає  щастя  в  когось,  якщо  його  немає  в  вас.
Ідіть  вчасно  від  нав'язливих  ілюзій  і  нав'язаних  страхів,  але  продовжуйте  спрямовуватися,  продовжуйте  мріяти,  продовжуйте  пробувати.  Не  бійтеся  помилитися  -  адже  це  означає,  що  ви  намагалися.  Не  бійтеся  реакції  інших  людей,  ви  все  одно  не  зможете  її  стовідсотково  передбачити,  поки  не  зробите  задумане,  а  якщо  зможете  -  тим  більше  страх  безглуздий.  Але  у  вас  буде  шанс  вчасно  піти.  Так,  саме  піти  і  рухатися  далі.
Ми  розуміємо,  коли  у  нас  чогось  немає,  що  нам  би  хотілося  мати,  коли  нам  чогось  не  дали,  а  ми  чекали.  Але  ми  ніколи  не  замислюємося  про  те,  від  чого  нас  вберегли,  не  давши  нам  бажане  зараз.
Істина  проста:  все  приходить  вчасно,  навіть  чудеса.  Тому  йдіть  вчасно,  не  затримуйте  нікого.  Тому  що  якщо  ви  затримуєтеся,  сценарій  життя  вже  переписується  і  для  інших  людей.
Автор:  Тетяна  Варуха
Переклала  на  українську    мову    12.12.19          15.12
На  фото  –  мій    малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857749
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.12.2019

«Будь собою, інші ролі вже зайняті»

Мы  склонны  цепляться  за  вещи,  которые  на  самом  деле  не  имеют  никакого  значения.  Когда  вы  осознаете,  что  всё  –  это  не  более  чем  перспектива,  вы  станете  свободным  человеком  впервые  в  своей  жизни.
Вы  обретёте  покой  и  избавитесь  от  тяжкого  бремени  действовать  в  соответствии  с  тем,  кем  вы  «есть».  И  что  в  итоге  останется?
Неподдельное  счастье,  охватывающее  всё  ваше  тело.
Вы  не  можете  контролировать  всё,  что  происходит  в  вашей  жизни,  однако  вы  способны  выбирать  то,  как  реагировать  на  это.  Вы  можете  научиться  видеть  возможности  там,  где  другие  видят  только  неудачи.  Всё  зависит  от  вашего  восприятия  событий.
Практически  всё,  что  делает  нас  несчастными  –  это  результат  нашего  мышления,  вещей,  за  которые  мы  цепляемся,  и  способов,  при  помощи  которых  мы  вводим  себя  в  заблуждение.  Вы  обладаете  неограниченным  талантом  и  потенциалом,  однако  вы  не  сможете  проявить  себя  в  полной  мере  до  тех  пор,  пока  не  освободите  свой  разум.
Как  только  вы  перестанете  быть  в  плену  собственного  разума,  вы  сможете  делать  то,  что  действительно  имеет  значение,  и  начнёте  жить  поистине  прекрасной  жизнью.
«Будь  благодарен  за  то,  что  у  тебя  есть;  радуйся  тому,  где  ты  сейчас  находишься.  Когда  ты  поймёшь,  что  тебе  не  на  что  жаловаться,  тебе  будет  принадлежать  весь  мир».  –  Лао-Цзы
Если  вы  до  конца  дочитаете  эту  статью  и  начнёте  применять  данные  в  ней  советы,  ваша  жизньстанет  радостной,  продуктивной  и  потрясающей.
Для  этого  вам  нужно  отпустить  следующие  20+  вещей.  Это  будет  нелегко;  для  того  чтобы  изменить  своё  мышление,  требуется  время.  Однако  вы  можете  начать  уже  сегодня,  делая  шаг  за  шагом  на  пути  к  большому  счастью,  самореализации  и  неограниченному  изобилию.
Итак,  соберитесь  и  приготовьтесь  услышать  правду.
1.  Отпустите  прошлое.
Жить  прошлым  –  значит  не  жить  вообще.  Это  отнимает  много  сил,  приносит  боль  и  немного  сводит  с  ума.  Не  позволяйте  старым  ошибкам  или  утраченным  вещам  тревожить  вас.  Всё  это  осталось  позади  вас.  Прошлое  не  имеет  смысла.  Это  иллюзия,  концепция,  которую  все  мы  разделяем,  поскольку  она  помогает  нам  навести  порядок  в  мире  вокруг  нас;  это  не  реальность.
Что  прошло,  того  не  воротишь.  Есть  только  настоящее,  и  это  всё,  что  у  вас  когда-либо  будет.  Живите  здесь  и  сейчас  и  радуйтесь  жизни.  Возможно,  ваше  настоящее  ужасно.  Возможно,  в  прошлом  у  вас  была  «идеальная»  девушка  или  хорошая  работа,  но  теперь  вы  всё  потеряли.
Как  быть?  Вы  не  сможете  вернуться  к  тому  уровню  счастья,  если  сейчас  погрязнете  в  своих  негативных  мыслях  и  чувствах.  Сделайте  выводы  и  начните  предпринимать  действия  в  настоящем,  чтобы  сделать  завтрашний  день  лучше.
«Быть  здесь  и  сейчас  –  вот  что  действительно  важно.  Нет  ни  прошлого,  ни  будущего.  Время  –  вещь  весьма  обманчивая.  Всё,  что  когда-либо  будет  –  это  настоящий  момент.  Прошлое  подарило  нам  определённый  опыт,  который  мы  не  в  силах  изменить.  Мы  можем  надеяться  на  будущее,  однако  мы  не  знаем,  есть  ли  оно  вообще».  –  Джордж  Харрисон
Примите  то,  что  было  раньше;  рассматривайте  прошлый  опыт  как  уроки,  которые  необходимо  было  пройти  на  пути  к  светлому  будущему.  Имейте  чёткое  видение  будущего,  однако  живите  здесь  и  сейчас!
2.  Отпустите  работу,  которую  вы  ненавидите.
В  среднем  человеку  отведено  30  тысяч  дней  жизни.  Из  них  10  тысяч  он  тратит  на  работу.  Если  эта  работа  для  него  в  тягость,  то  жить  так  –  полное  безумие.  Почему  люди  добровольно  тратят  треть  своей  жизни  на  то,  чтобы  быть  несчастными?
«Расширять  своё  резюме  –  это  всё  равно,  что  копить  секс,  чтобы  заниматься  им  в  старости».  –  Уоррен  Баффет
Прислушивайтесь  к  своему  сердцу  и  интуиции,  и  ваша  «работа»  будет  казаться  безвременной.  Найдите  работу,  которая  вдохновляет  вас  и  окружающих  людей.  Работу,  от  которой  вы  будете  чувствовать  приятную  усталость.  Работу,  от  которой  вы  будете  получать  максимальную  отдачу.  Вы  должны  любить  то,  чем  занимаетесь.
Вы  можете  кардинально  изменить  свою  жизнь,  бросив  работу,  которую  ненавидите,  и  начав  делать  то,  что  вы  любите.
Что  вы  оставите  после  себя?  Ваш  труд  –  это  ваш  вклад  в  общество.  Оттачивайте  свои  навыки,  занимайтесь  тем,  что  приносит  вам  удовольствие,  чтобы  питать  собственные  усилия  –  и  вы  увидите,  как  всё  постепенно  становится  на  свои  места.
«Выбирайте  себе  работу  по  душе,  и  тогда  вам  не  придётся  работать  ни  одного  дня  в  своей  жизни».–  Конфуций
Не  позволяйте  своим  обязанностям  диктовать,  как  всё  должно  быть:  вы  можете  продолжать  работать  днём,  а  выходные  и  поздние  вечера  использовать  для  того,  чтобы  воплощать  в  жизнь  идеи,  которые  вас  действительно  привлекают.  Не  поддавайтесь  искушению  делать  всё  исключительно  ради  денег  и  начните  заниматься  тем,  что  на  самом  деле  имеет  значение.  Тем,  что  заставляет  вас  улыбаться  и  кричать:  «Я  самый  счастливый  человек  в  мире».
3.  Отпустить  потребность  всегда  быть  правым.
Никто  не  может  быть  правым  всё  время  –  существует  бесчисленное  множество  точек  зрения  и  взглядов  на  ту  или  иную  ситуацию.
Если  вы  заметили,  что  оказались  втянутым  в  бурную  дискуссию,  помните,  что  в  реальности  способа  выйти  из  неё  «победителем»  не  существует.  Просто  отпустите  эту  ситуацию.
«У  вас  свой  путь,  у  меня  –  свой.  Что  касается  пути  правильного  и  единственно  верного,  то  его  не  существует».  –  Фридрих  Ницше
Разговоры  слишком  часто  перерастают  в  соперничество,  которое,  в  свою  очередь,  превращается  в  драки  или  споры,  которые  могут  длиться  вечно.
Вместо  того  чтобы  наслаждаться  здоровым  обменом  идеями,  мы  иногда  оказываемся  в  ситуациях,  когда  стремимся  доказать,  что  мы  самые  умные  и  лучше  разбираемся  в  каком-либо  вопросе.
Как  правило,  мы  не  слушаем  своего  собеседника,  поскольку  обдумываем  в  голове  то,  что  собираемся  сказать  дальше.
Учитесь  слушать,  и  люди  будут  ценить  вас  как  внимательного  человека,  который  искренне  заинтересован  в  том,  что  они  говорят.
4.  Отпустите  всех  негативных  людей,  присутствующих  в  вашей  жизни.
Одни  люди  буквально  высасывают  из  вас  жизнь,  другие  делают  вас  лучше.  Вы  можете  выбирать  то,  какими  людьми  себя  окружать,  и  вы  в  действительности  не  обязаны  поддерживать  отношения  с  теми,  кто  тянет  вас  вниз.
Люди,  с  которыми  вы  тесно  общаетесь,  должны  любить  и  подбадривать  вас,  заставлять  вас  хотеть  быть  лучше.
«Негативные  мысли  застревают  в  нашей  голове  потому,  что  мы  верим  в  них,  а  не  потому,  что  мы  хотим  или  выбираем  их».  –  Эндрю  Бернштейн
Те,  кто  приносит  негатив  в  вашу  жизнь,  будут  только  мешать  вам  чувствовать  себя  счастливым  или  чего-либо  достигать  –  равно  как  и  себе.  Не  делайте  им  одолжение,  оставляя  их  в  своём  кругу  общения.
Просто  отпустите  их.  В  мире  полно  невероятных  людей,  которые  помогут  вам  достичь  своих  целей  и  которые  будут  любить  и  понимать  вас.  Не  жалейте  на  них  своё  время  и  энергию,  потому  что  они  этого  заслуживают,  как  никто  другой.
5.  Отпустите  потребность  всё  контролировать.
Правду  говорят:  вы  –  всего  лишь  человек.  Вы  не  бог.  Расходуя  энергию  на  невозможные  вещи,  вы  вредите  своему  здоровью.  Одна  из  этих  невозможных  вещей  –  это  попытка  всё  контролировать.  Многие  из  нас  делают  это  постоянно,  даже  не  осознавая  того.
Примите  человеческую  ограниченность.  Поймите,  что  в  вашей  жизни  есть  не  так  много  вещей,  которые  вы  можете  контролировать.  Самая  главная  из  них  –  это  ваша  реакция.  Подстраивайтесь  под  мировой  поток.  Если  появилось  сопротивление,  плывите  мимо.  Если  появилась  возможность,  хватайтесь  за  неё.
«Опустоши  свой  разум.  Стань  аморфным,  бесформенным  как  вода.  Когда  воду  наливают  в  чашку,  она  становится  чашкой.  Когда  воду  наливают  в  чайник,  она  становится  чайником.  Когда  воду  наливают  в  бутылку,  она  становится  бутылкой.  Вода  может  течь,  а  может  крушить.  Будь  водой,  друг  мой».  –  Брюс  Ли
Вы  не  можете  контролировать  всё,  что  происходит  вокруг  вас,  своих  близких,  незнакомых  людей  или  коллег.  Не  нужно  тратить  время  на  бессмысленные  попытки.  Не  попадайтесь  в  эту  ловушку.  Позвольте  вещам  просто  быть  и  выходите  из  сложных  ситуаций  достойно  и  изящно.
Когда  вы  отпустите  свою  потребность  всё  контролировать,  вы  почувствуете  себя  намного  счастливее.  У  вас  появится  больше  времени  на  то,  чтобы  делать  значимые  вещи.
6.  Отпустите  потребность  всегда  производить  хорошее  впечатление  на  других  людей.
Люди,  прежде  всего,  ценят  искренность,  хотя  многие  и  не  осознают  этого.  Каждый  из  нас  на  инстинктивном  уровне  способен  распознать  того,  кто  притворяется.
«Когда  вы  беспокоитесь  о  том,  что  подумают  другие  люди,  вы  становитесь  их  пленником».  –  Лао-Цзы
Не  пытайтесь  быть  тем,  кем  вы  в  действительности  не  являетесь,  чтобы  впечатлить  других  людей.  Это  не  сработает.  Никогда.
Это  простая  истина,  которую  знают  все  популярные  люди.  Окружающие  начнут  тянуться  к  вам  лишь  только  тогда,  когда  вы  снимете  маску  и  прекратите  притворяться.  Наиболее  привлекательными  нас  делают  наши  уникальные  черты  характера  и  пережитый  опыт.  Это  ваши  самые  ценные  активы.
«Будьте  тем,  кем  вы  есть,  и  говорите  то,  что  чувствуете,  потому  что  те,  кто  выступает  против,  не  имеют  значения,  а  те,  кто  имеет,  против  не  выступают».  –  Бернард  Марух
Чем  больше  вы  тратите  сил  на  то,  чтобы  произвести  впечатление  на  других,  тем  менее  эффектно  вы  выглядите  в  их  глазах.  Верьте  в  себя,  выражайте  себя  открыто  и  уделяйте  время  тем,  кто  ценит  вас  за  то,  кем  вы  есть.
Если  вы  столкнётесь  с  людьми,  которые  не  ценят  вас  таким,  каким  вы  есть,  с  людьми,  которые  хотят,  чтобы  вы  изменились,  не  нужно  переживать  по  этому  поводу.  Задумайтесь  над  тем,  действительно  ли  вам  нужны  те,  кто  стремится  диктовать,  каким  человеком  вам  быть.
Никто  не  должен  вас  контролировать.  Перестаньте  позволять  внешнему  миру  указывать,  кем  вам  нужно  быть  и  что  вы  должны  делать.
7.  Отпустите  сопротивление  переменам.
Скорее  всего,  вы  верите  в  то,  что  будущее  может  быть  лучше  настоящего.  У  вас  наверняка  есть  стремления,  желания  и  цели  –  в  принципе,  так  и  должно  быть.  Однако,  как  бы  парадоксально  это  ни  звучало,  многие  боятся  перемен,  хотя  и  очень  ждут  их.
«Некоторые  изменения  выглядят  отрицательными  на  поверхности,  но  вы  скоро  поймёте,  что  Вселенная  создаёт  в  вашей  жизни  что-то  новое,  освобождая  перед  этим  место  для  него».  –  Экхарт  Толле
Помните,  что  мы  не  можем  контролировать  вещи,  которые  происходят  с  нами,  однако  мы  наделены  способностью  выбирать  то,  как  реагировать  на  них.
Научитесь  рассматривать  каждое  изменение  в  своей  жизни,  будь  оно  желательное  или  нет,  как  возможность  для  появления  чего-то  большего.  Вы  не  можете  предвидеть  будущее,  поэтому  верьте,  что  ничего  просто  так  не  случается.
Примите  реальность  и  позвольте  ей  быть.  Изменения  помогут  вам  забраться  на  ступень  выше.
«Жизнь  –  это  серия  естественных  и  спонтанных  изменений.  Не  сопротивляйтесь  им;  это  приведёт  лишь  к  огорчениям  и  сожалениям.  Позвольте  реальности  быть  реальностью.  Пусть  всё  идёт  своим  чередом».  –  Лао-Цзы
Всегда  двигайтесь  вперёд  с  позитивным  настроем.  Следуйте  за  своим  счастьем,  прокладывайте  собственный  путь  и  принимайте  изменения  –  не  сопротивляйтесь  им.  Когда  вы  отпустите  и  примите  перемены,  они  станут  вашим  величайшим  оружием  против  посредственности.
8.  Отпустите  свои  страхи.
Страх  –  это  иллюзия.  Его  даже  не  существует  –  вы  создаёте  его  сами.  Его  нельзя  увидеть  или  потрогать.  От  него  нельзя  избавиться  при  помощи  таблеток  или  денег.
Это  простая  реальность  человеческой  жизни.  Страх  –  он  только  в  вашей  голове.  Каждый  человек  испытывает  его,  однако  победители  не  позволяют  ему  парализовать  себя:  они  преодолевают  его  и  делают  всё  возможное,  чтобы  достичь  своих  целей.  Жизнь  слишком  коротка,  чтобы  зацикливаться  на  том,  чего  вы  боитесь.
«Повернитесь  лицом  к  вашему  величайшему  страху;  после  этого  страх  уже  не  имеет  над  вами  власти,  а  страх  перед  свободой  съёживается  и  исчезает.  Вы  свободны».  –  Джим  Моррисон
С  другой  стороны,  страх  –  это  рост.  Очистите  свой  разум,  взгляните  на  свои  перспективы  и  осознайте,  что  бездействие  хуже  самого  страха,  потому  что  вы  боитесь  потерпеть  неудачу  или  задеть  эго.  Бездействие  –  это  то,  что  мешает  жизни  стать  прекрасной.
Бездействие  –  это  то,  что  не  даёт  вам  стать  великим.
9.  Отпустите  все  оправдания.
Как  часто  вы  по  каким-либо  причинам  откладываете  на  потом  то,  что  вы  должны  сделать  сейчас?  Это  происходит  потому,  что  ваш  мозг  стремится  сохранить  комфортный  статус-кво  и  избежать  боли.
Таким  образом,  вы  ищете  оправдания,  чтобы  не  заниматься  тем  или  иным  делом,  которое  ваше  подсознание  воспринимает  как  рискованное  или  приносящее  дискомфорт.
Оправдания  мешают  вам  делать  то,  чего  вы  боитесь,  они  держат  вас  в  безопасности  –  по  крайней  мере,  на  поверхностном  уровне.  Однако  мы  знаем,  что  оправдания  просто  ограничивают  ваш  рост.  Вы  не  хотите  жить  самодовольной,  ленивой  жизнью.  Если  бы  это  было  так,  тогда  бы  вы  не  читали  эту  статью.
«Мастер  находить  оправдания  редко  бывает  мастером  в  чём-нибудь  ещё».  –  Бенджамин  Франклин
Научитесь  выявлять  моменты,  когда  вы  ищите  оправдания.  Они  ограничивают  вас.  Вместо  этого,  сосредоточьтесь  на  росте  и  развитии.  Всякий  раз,  когда  вы  хотите  сказать  себе  «У  меня  нет  времени»  или  «Я  так  устал»  или  когда  появляется  соблазн  праздно  провести  время,  напоминайте  себе  о  том,  к  чему  вы  стремитесь.
Напоминайте  себе  о  том,  что  оправдания  не  дадут  вам  достичь  своей  цели.  Если  вы  не  хотите,  чтобы  ваша  жизнь  изменилась,  тогда  следуйте  на  поводу  собственных  оправданий.  Если  вы  хотите,  чтобы  жизнь  стала  лучше,  отбрасывайте  их  в  сторону  и  идите  вперёд,  не  оглядываясь.
10.  Отпустите  мысли  о  том,  что  вы  недостаточно  хороши.
Вы  хороший  человек,  и  вы  заслуживаете  всё,  что  хотите  иметь.  Также  вы  свой  злейший  враг  и  свой  самый  жёсткий  критик.  Если  вы  хотите  встречаться  с  какой-либо  девушкой,  добивайтесь  её.  Если  вы  видите  возможность  для  развития  бизнеса,  хватайтесь  за  неё.
Когда  вы  твердите  себе,  что  у  вас  ничего  не  получится,  вы  правы.  Вы  либо  можете,  либо  нет.  Решение  остаётся  за  вами.
С  другой  стороны,  когда  вы  говорите  себе,  что  вы  сможете  сделать  что  угодно  и  стать  кем  угодно,  вас  ничто  не  остановит.
«Если  вы  думаете,  что  проиграете  –  вы  проиграете.  Если  вы  думаете,  что  не  отважитесь  –  вы  не  отважитесь.  Если  вы  хотите,  но  боитесь  –  вы  не  добьетесь.  Если  вы  ожидаете  неудачу  –  она  придет  к  вам.  Успех  всегда  приходит  к  тому,  кто  к  нему  стремится.  Основная  схватка  происходит  в  нашем  уме.  Если  вы  думаете,  что  победите,  вы  обязательно  победите.  Вы  должны  захотеть,  чтобы  устремиться  ввысь.  Поверьте  в  себя,  чтобы  выиграть.  Победа  не  всегда  приходит  к  самому  сильному  или  быстрому,  но  рано  или  поздно  –  она  обязательно  приходит  к  тому,  кто  верит  в  себя».–  Уолтер  Уинтл
Мир  ваш.  Магии  не  существует;  чтобы  чего-то  достичь,  нужно  работать,  преодолевать  проблемы  и  неудачи.  Однако  вы  можете  контролировать  своё  настроение,  реакцию  на  происходящее  и  дальнейшие  действия.
Не  позволяйте  тому,  что  говорят  или  делают  другие,  влиять  на  вас.  Вы  достаточно  хороши  и  заслуживаете  счастья,  как  никто  другой.
11.  Отпустите  привязанности.
В  любую  секунду,  в  любой  день,  в  любой  момент  вы  можете  потерять  что-то  или  кого-то.  Свой  дом,  автомобиль,  телефон,  отношения  –  это  не  постоянные  вещи,  и  ни  одна  из  них  не  способна  сделать  вас  на  100  процентов  счастливым.
Счастье  приходит  изнутри,  и  это  не  есть  плохо.  Это  лучшее,  что  вообще  может  быть:  это  означает,  что  вы  можете  быть  счастливы  прямо  сейчас  –  при  условии,  что  измените  своё  мышление  и  просто  отпустите  ненужные  привязанности.  Самые  приятные  переживания  в  жизни  рождаются  тогда,  когда  вы  свободны  от  чувства  привязанности.
«Причина,  почему  многие  люди  в  нашем  обществе  страдают,  болеют  и  испытывают  стресс,  связана  с  нездоровой  привязанностью  к  вещам,  которые  они  не  могут  контролировать».  –  Стив  Мараболи
Знаю:  легче  сказать,  чем  сделать.  Однако  это  вполне  возможно.  Согласно  восточной  философии,  все  страдания  возникают  из-за  привязанностей.  Обратите  внимание,  что  привязанность  не  имеет  ничего  общего  с  любовью  –  привязанность  вызвана  страхом  что-либо  или  кого-либо  потерять,  а  любовь  –  она  чистая,  добрая  и  бескорыстная.
Там,  где  любовь,  нет  места  страху.
12.  Отпустите  потребность  в  одобрении.
Вы  знаете  себя  лучше,  чем  кто-либо  другой.  Вы  также  знаете  (на  инстинктивном  и  интеллектуальном  уровне),  что  лучше  для  вас.  Однако  в  мире  полно  людей,  которые  любят  указывать  другим,  что  им  делать.  Не  слушайте  их.
Не  поддавайтесь  воздействию  своего  окружения  –  будьте  выше  этого,  будьте  самодостаточным,  тем,  кто  следует  по  собственному  пути.  Выработайте  свои  правила  поведения  и  кодекс  чести  и  живите  в  соответствии  с  ними.
«Совершенный  человек  всё  ищет  в  себе,  ничтожный  –  в  других».  –  Конфуций
Не  нужно  искать  одобрения  своих  действий  и  того,  кем  вы  есть,  со  стороны  других  людей.  Просто  будьте  всегда  самим  собой  и  никогда  не  останавливайтесь.
То  же  самое  касается  других  сфер.  Вам  не  нужны  наркотики  и  алкоголь,  чтобы  хорошо  проводить  время  и  быть  принятым  социальной  толпой.  Вы  можете  контролировать  своё  настроение  –  и  вы  не  должны  зависеть  от  чего-либо  внешнего.
Это  относится  и  к  женщинам:  когда  вы  хотите  получить  признание  от  женщины  с  целью  почувствовать  себя  удовлетворённым,  вы  исходите  из  позиции  необходимости  и  нестабильности.  Вы  говорите,  что  вы  слишком  слабы,  чтобы  быть  собой,  без  получения  чего-либо  от  неё.
Следовательно,  вы  стремитесь  брать,  а  не  давать,  что  создаёт  условия,  в  которых  любовь  не  может  расти.
Это  опасно,  неприглядно  и  приводит  к  разочарованию.  Будьте  уверены  в  том,  кем  вы  есть,  не  имея  нужды  в  человеке,  который  заставлял  бы  вас  чувствовать  себя  значимым.
Более  того,  когда  вы  научитесь  быть  самим  собой,  избавитесь  от  потребности  в  одобрении  и  обретёте  здоровую  самоуверенность,  вы  заметите,  как  ваш  успех  у  женщин  вырастет  в  десятки  раз.
13.  Отпустите  гнев  и  злость.
Сколько  раз  вы  жалели,  вспоминая  о  тех  моментах,  когда  вы  проявляли  злость  и  гнев?  Гнев  –  это  естественное  чувство,  однако  в  долгосрочной  перспективе  оно,  как  правило,  является  малопродуктивным,  бесполезным  и  болезненным.
Гнев  будет  грызть  вас  изнутри,  оказывая  влияние  на  ваше  физическое  и  психическое  здоровье.
Всякий  раз,  когда  вы  злитесь,  остановитесь  и  подумайте:  стоит  ли  ситуация  ваших  затрат  энергии?  Вспомните  ли  вы  о  ней  через  месяц?  А  через  год?
Когда  вы  гневно  реагируете  на  происходящее,  вы  увеличиваете  его  воздействие  на  вас.  Вы  даёте  ему  власть  над  собой.
«Искусный  боец  никогда  не  впадает  в  гнев».  –  Лао-Цзы
Более  того,  гнев  имеет  тенденцию  порождать  гнев.  Каждый  раз,  когда  вы  поддаётесь  гневу,  вы  увеличиваете  вероятность  того,  что  в  будущем  вы  будете  намного  легче  воспламеняться.  Гнев  умножает  негативную  энергию  в  вашем  теле  и  разуме.
В  мире  достаточно  плохого.  Не  становитесь  его  частью.
Вместо  этого,  оставайтесь  спокойным  и  невозмутимым.  У  вас  есть  цели,  которых  нужно  достичь,  а  гнев  –  это  плохие  ветра,  которые  уносят  вас  от  того,  что  действительно  важно.
14.  Отпустите  плохие  отношения.
Вы  наверняка  знаете  бесчисленное  множество  мужчин,  которые  несчастны  в  своих  отношениях.  Они  жалуются  на  своих  девушек,  они  постоянно  ссорятся,  они  находят  отговорки,  чтобы  не  быть  рядом  с  ними.
«Если  отношения  не  выдерживают  долгого  срока,  зачем  тратить  на  них  силы  и  время?»  –  Николас  Спаркс
Все  вокруг  задаются  вопросом:  если  у  них  ничего  не  получается,  то  почему  они  до  сих  пор  остаются  вместе?
Причина,  как  правило,  заключается  в  следующем:  1)  им  не  хватает  смелости  разорвать  отношения  и  остаться  одним;  2)  они  имеют  дело  с  нездоровой  созависимостью.
Ни  один  из  этих  вариантов  не  является  хорошим,  они  оба  препятствуют  счастью,  которое  вы  заслуживаете.
Заканчивать  отношения  всегда  нелегко,  однако  чем  быстрее  вы  это  сделаете,  тем  лучше.  С  каждым  днём  плохие  отношения  становятся  только  хуже  и  разрушительнее  для  обоих  партнёров.
Вы  запутываетесь  всё  больше  и  больше,  после  чего  уже  не  можете  развязать  образовавшийся  узел.  Однако  хуже  всего  является  то,  что  вы  тратите  на  плохие  отношения  своё  драгоценное  время,  хотя  могли  бы  уже  быть  счастливы  и  свободны  от  этого  тяжкого  бремени  и  негативной  энергии.
«Никогда  не  позволяйте  человеку  быть  вашим  приоритетом,  в  то  время  как  для  него  вы  являетесь  всего  лишь  одним  из  вариантов».  –  Марк  Твен
Никогда  не  сохраняйте  отношения  ради  секса.  Да,  физическое  влечение  –  это  часть  формулы  здоровых  отношений,  но  не  основа.
Нездоровые  отношения  принесут  вам  только  несчастье.  К  выбору  человека,  которого  вы  хотели  бы  видеть  рядом  с  собой,  нужно  всегда  подходить  разумно  и  с  позиции  целостности.
15.  Отпустите  все  кратковременные  стимулы.
Корпорации  вкладывают  миллиарды  долларов  в  новые  способы,  призванные  убедить  нас  покупать  их  продукцию.  Существует  множество  людей,  которые  зарабатывают  неплохие  деньги,  сочиняя  истории,  влияющие  на  наши  потребительские  привычки.
Каждый  день  нам  твердят  о  том,  что  мы  должны  смотреть  популярные  программы,  чтобы  быть  в  курсе  происходящих  событий,  покупать  современные  автомобили  и  дома,  пробовать  последние  кулинарные  творения  и  носить  одежду  мировых  брендов.
Это  признаки  хорошей  жизни,  поэтому  нам  говорят,  что  мы  должны  потреблять,  чтобы  жить  счастливо.
«Вещи,  которые  вы  имеете,  в  конце  концов,  завладевают  вами.  Вы  обретёте  свободу  делать  что  угодно  лишь  после  того,  как  потеряете  всё».  –  Чак  Паланик
Но  что  вы  в  действительности  получите,  когда  у  вас  появится  лучший  автомобиль,  стильная  одежда  и  шикарный  пентхаус?  Станете  ли  вы  лучше  после  просмотра  «Игры  престолов»  в  течение  пяти  часов  подряд?
Приблизит  ли  вас  игра  в  X-Box  к  достижению  ваших  целей?
А  как  насчёт  зависания  в  барах  и  траты  денег  на  выпивку  (чтобы  стать  смелым  и  с  кем-нибудь  познакомиться)  –  неотъемлемой  части  «хорошего»  времяпрепровождения?
Когда  потакания  низменным  желаниям  становятся  всепоглощающими,  они  начинают  мешать  вам  действовать  и  развиваться.  Вы  превращаетесь  в  пассивного  потребителя  информации  и  продуктов,  вместо  человека,  который  создаёт  что-либо  сам  или  служит  благим  целям.
Не  будьте  тем,  кто  живёт  для  того,  чтобы  потреблять  творения  других.  Вместо  этого,  будьте  тем,  кто  производит  неизгладимое  впечатление  на  мир  своими  собственными  творениями.
16.  Отпустите  свою  неуверенность.
Ваша  неуверенность  не  приносит  никакой  пользы  –  если  вы  говорите  себе,  что  вы  недостаточно  хороши,  то  так  оно  и  будет.  Неуверенность  порождает  бездействие  и  поведение,  свойственное  ребёнку,  она  отталкивает  людей  –  в  особенности  женщин.
У  нас  всех  есть  слабые  места  и  сферы,  в  которых  нам  не  хватает  уверенности,  однако  разница  между  счастливыми  (успешными)  и  несчастными  (неуспешными)  людьми  заключается  в  том,  что  первые  принимают  её  и  не  зацикливаются  на  ней.
Вместо  того  чтобы  позволять  своей  неуверенности  портить  жизнь,  они  борются  с  ней  и  становятся  уверенными,  энергичными  и  позитивными,  чем  привлекают  других  людей.  Они  выходят  победителями  из  любой  ситуации.
«Один  из  величайших  путей  в  жизни  –  это  преодоление  неуверенности  и  овладение  искусством  пофигизма».  –  Джоу  Конрат
Для  многих  людей  то,  что  называется  «автоматическим  негативным  мышлением»,  может  оказаться  парализовывающим  –  на  протяжении  дня  их  мозг  генерирует  сотни  отрицательных  мыслей.  Трудно  делать  что-либо  хорошее,  когда  в  вашей  голове  преобладают  негативные  эмоции.
В  свою  очередь,  «автоматическое  позитивное  мышление»  способно  помочь  вам  продвинуться  на  новый  уровень  счастья  и  продуктивности.  Вы  полностью  контролируете  свой  разум.  Когда  позитивное  мышление  станет  вашей  привычкой,  результаты  не  заставят  себя  ждать.  Начните  прямо  сейчас.
17.  Отпустите  потребность  жить  в  соответствии  с  ожиданиями  других  людей.
Друзья,  семья,  враги,  учителя,  правительство,  СМИ  и  тысячи  других  безымянных  и  безликих  организаций  считают,  что  они  знают,  как  будет  лучше  для  вас.  Но  так  ли  это?
Где-то  внутри  вас  есть  голос;  если  вы  прислушаетесь  к  нему,  он  скажет  вам,  чем  вы  действительно  хотите  заниматься  в  жизни.  Многие  люди  постоянно  игнорируют  этот  голос,  и  он,  в  конце  концов,  замолкает  навсегда,  а  вместе  с  ним  исчезают  и  все  шансы  на  счастье.
«Я  пришёл  в  этот  мир  не  для  того,  чтобы  оправдывать  ваши  ожидания,  а  вы  пришли  в  этот  мир  не  для  того,  чтобы  оправдывать  мои».  –  Брюс  Ли
Будьте  честны  с  самим  собой  на  предмет  того,  что  вам  нравится,  что  приносит  вам  счастье  и  чего  вы  действительно  хотите.  Если  вы  будете  жить  в  соответствии  с  чужими  ожиданиями,  это  сделает  вас  несчастным  и  отвлечёт  от  вещей,  которые  действительно  важны  для  вас.
Вы  не  можете  угодить  всем.  Как  это  ни  парадоксально,  но  люди  также  склонны  восхищаться  теми,  кто  не  ищет  их  одобрения  –  мы  распознаём,  когда  человек  не  чувствует  потребности  соответствовать  чьим-либо  ожиданиям,  и  связываем  это  с  силой  и  разумностью.
Это  ещё  одна  причина,  чтобы  направить  собственную  жизнь  в  том  направлении,  которое  вас  действительно  привлекает.  Вы  живёте  один  раз,  не  забывайте  об  этом.
18.  Отпустите  все  жалобы.
Что  хорошего  дают  жалобы?  Ничего.  Они  отнимают  у  вас  драгоценное  время.  Вместо  того  чтобы  тратить  свою  энергию  на  полезные  дела,  вы  каждую  секунду  жалуетесь,  что  лишь  портит  вам  настроение.
«Жалобы  не  работают  как  стратегия.  Каждый  из  нас  имеет  ограниченный  запас  времени  и  энергии.  Нытьё  вряд  ли  поможет  вам  достигнуть  своих  целей  и  стать  счастливым  человеком».  –  Рэнди  Пош
Не  позволяйте  внешним  факторам  влиять  на  вас.  Будьте  незыблемы.  Ничто  не  может  сделать  вас  несчастным,  если,  конечно,  вы  не  позволите  этому  случиться.
То,  что  делает  вас  несчастным,  другого  человека  может  привести  в  восторг  –  всё  сводится  к  точке  зрения.
Когда  вы  жалуетесь  на  что-либо,  вы  даёте  этому  власть  над  собой.  Будьте  выше  своих  проблем  и  не  позволяйте  им  влиять  на  вас.  Начните  прямо  сегодня.  Вы  слишком  заняты  достижением  своих  целей,  чтобы  беспокоиться  о  пустяках.
19.  Отпустить  все  неудачи.
Иногда  люди  терпят  неудачи  в  жизни,  и  это  нормально.  Чем  быстрее  вы  это  поймёте,  тем  быстрее  вы  начнёте  делать  то,  что  действительно  имеет  значение.  Каждый  хотя  бы  раз  в  своей  жизни  сталкивался  с  неудачами.  Неудачи  –  это  неотъемлемая  часть  процесса  роста,  они  преподносят  нам  уроки  и  опыт,  необходимые  для  достижения  конечной  цели.
«Только  те,  кто  не  боится  больших  неудач,  могут  достичь  больших  успехов».  –  Роберт  Ф.  Кеннеди
Если  вы  облажались  в  прошлом,  это  не  значит,  что  так  будет  и  в  будущем.  Ошибаться  –  это  нормально.  Важно  то,  что  вы  делаете  прямо  сейчас.
Страх  и  неуверенность  иллюзорны  и  порождают  бездействие.
Избавьте  свой  разум  от  них  и  продолжайте  путь.  Неудачи  иногда  случаются,  и  вы  не  можете  это  контролировать.  Однако,  несмотря  ни  на  что,  двигайтесь  дальше  и  позвольте  им  стать  частью  вашей  истории  успеха.
20.  Отпустите  потребность  сравнивать  себя  с  другими.
Вы  обладаете  уникальными  дарами  и  талантами.  Такого  человека,  как  вы,  в  мире  больше  нет.  Более  того,  счастья  и  успеха  хватит  на  всех.
«Будь  собой,  остальные  роли  уже  заняты».  –  Оскар  Уайльд
Сравнивая  себя  с  другими,  вы  впустую  тратите  время.  Вместо  этого,  вы  должны  сосредоточиться  на  том,  чтобы  стать  лучшей  версией  себя.  Кого  волнует,  что  делают  другие?  Беспокойтесь  лучше  о  том,  что  делаете  вы.
«Сравнение  –  это  смерть  радости».  –  Марк  Твен
Вместо  того  чтобы  сосредотачивать  внимание  на  том,  чтобы  сравнивать  себя  с  другими  людьми,  сфокусируйтесь  на  своих  сильных  сторонах.  Работайте  над  совершенствованием  собственных  навыков.  Станьте  лучшим  в  том,  что  вы  делаете.
Также  знайте,  что  в  вашей  жизни  уже  есть  множество  вещей,  которые  способны  принести  вам  счастье.
21.  Отпустите  мысль  о  том,  что  деньги  сделают  вас  счастливым  человеком.
Согласно  многочисленным  психологическим  исследованиям,  счастье  за  деньги  не  купишь.  Мы  все  слышали  эту  истину  миллион  раз,  однако  упорно  продолжаем  её  игнорировать.
Деньги  не  являются  плохими  сами  по  себе,  они  могут  облегчить  нашу  жизнь  во  многих  отношениях,  однако  вещи,  которые  делают  нас  счастливыми,  являются  нематериальными.  Это  друзья,  семья,  отношения,  впечатления  и  самореализация.  Вот  в  чём  заключается  настоящее,  продолжительное  счастье.
«Не  думайте,  что  деньги  делают  всё,  в  противном  случае  вам,  рано  или  поздно,  придётся  делать  всё  за  деньги».  –  Вольтер
Накопление  богатства  никогда  не  принесёт  истинного  удовлетворения,  поскольку  мы  всегда  хотим  большего.
Сейчас  вы  можете  думать,  что  стали  бы  самым  счастливым  человеком  на  свете,  если  бы  в  следующем  году  заработали  миллион  долларов.  Однако  это  не  так,  потому  что  когда  этот  момент  наступит,  вам  уже  будет  хотеться  иметь  пять  миллионов.
Научитесь  ценить  опыт  и  отношения  выше  материальных  ценностей.
Самосовершенствование  является  сильным  показателем  счастья.  Когда  вы  узнаёте  что-то  новое,  занимаетесь  физическими  упражнениями  и  работаете  над  достижением  своих  целей,  это  придаёт  смысл  жизни  и  пробуждает  оптимистические  тенденции.  Мы  знаем,  что  будущее  будет  светлым,  и  мы  радостно  двигаемся  ему  навстречу.
Итак,  сосредоточьтесь  на  том,  чтобы  стать  лучшей  версией  себя,  окружите  забой  близких  людей,  и  сфокусируйтесь  на  деятельности  и  целях,  которые  вызывают  у  вас  неподдельный  интерес.  Когда  вы  следуете  своим  истинным  желаниям,  ваши  драйв  и  оптимизм  будут  преобразованы  в  деньги,  которые  вам  нужны,  чтобы  жить  так,  как  вы  хотите.
Заключительные  мысли
Если  вы  отпустите  эти  20+  вещей,  это  поможет  вам  стать  счастливее.  Вы  можете  начать  прямо  сейчас.  Не  в  каком-то  туманном  будущем.
Запомните  эту  истину:  настоящий  момент  значит  больше,  чем  любое  другое  время  в  вашей  жизни,  потому  что  ваши  текущие  действия  определяют  то,  кем  вы  становитесь,  а  то,  кем  вы  становитесь,  определяет  качество  и  направленность  вашей  жизни.
Степень  ответственности,  которую  вы  берёте  на  себя  за  свои  поступки,  равносильна  степени  личной  власти,  позволяющей  вам  менять  или  создавать  что-либо  в  своей  жизни.
Неважно,  кто  виноват  –  главное,  что  мы  полны  решимости  оставить  прошлое  позади  и  жить  так,  как  мы  хотим,  начиная  с  сегодняшнего  дня.
Не  завтра,  не  на  следующей  неделе,  не  в  следующем  месяце.  Вы  должны  сегодня  принять  решение  об  изменениях,  чтобы  гарантированно  создать  жизнь,  о  которой  вы  всегда  мечтали.  Вы  готовы  это  сделать?
Перевела  на  украинский  язык  12.12.19          14.42
На  фото  –  мой  рисунок.

Ми  схильні  чіплятися  за  речі,  які  насправді  не  мають  ніякого  значення.  Коли  ви  усвідомлюєте,  що  все  -  це  не  більше  ніж  перспектива,  ви  станете  вільною  людиною  вперше  в  своєму  житті.
Ви  знайдете  спокій  і  позбудетеся  від  тяжкого  тягаря  діяти  відповідно  до  того,  ким  ви  «є».  І  що  в  результаті  залишиться?
Непідробне  щастя,  що  охоплює  все  ваше  тіло.
Ви  не  можете  контролювати  все,  що  відбувається  у  вашому  житті,  однак  ви  здатні  вибирати  те,  як  реагувати  на  це.  Ви  можете  навчитися  бачити  можливості  там,  де  інші  бачать  тільки  невдачі.  Все  залежить  від  вашого  сприйняття  подій.
Практично  все,  що  робить  нас  нещасними  -  це  результат  нашого  мислення,  речей,  за  які  ми  чіпляємося,  і  способів,  за  допомогою  яких  ми  вводимо  себе  в  оману.  Ви  володієте  необмеженим  талантом  і  потенціалом,  однак  ви  не  зможете  проявити  себе  в  повній  мірі  до  тих  пір,  поки  не  звільните  свій  розум.
Як  тільки  ви  перестанете  бути  в  полоні  власного  розуму,  ви  зможете  робити  те,  що  дійсно  має  значення,  і  почнете  жити  воістину  прекрасним  життям.
«Будь  вдячний  за  те,  що  у  тебе  є;  радій    тому,  де  ти  зараз  знаходишся.  Коли  ти  зрозумієш,  що  тобі  нема  на  що  скаржитися,  тобі  буде  належати  весь  світ  ».  -  Лао-Цзи
Якщо  ви  до  кінця  дочитаєте  цю  статтю  і  почнете  застосовувати  дані  в  ній  поради,  ваше    життя  стане    радісним  ,  продуктивним    і  приголомшлевим.
Для  цього  вам  потрібно  відпустити  наступні  20+  речей.  Це  буде  нелегко;  для  того  щоб  змінити  своє  мислення,  потрібен  час.  Однак  ви  можете  почати  вже  сьогодні,  роблячи  крок  за  кроком  на  шляху  до  великого  щастя,  самореалізації  і  необмеженого    достатку.
Отже,  зберіться  і  приготуйтеся  почути  правду.
1.  Відпустіть  минуле.
Жити  минулим  -  значить  не  жити  взагалі.  Це  забирає  багато  сил,  приносить  біль  і  трохи  зводить  з  розуму.  Не  дозволяйте  старим    помилкам    або  втраченим  речам  турбувати  вас.  Все  це  залишилося  позаду  вас.  Минуле  не  має  сенсу.  Це  ілюзія,  концепція,  яку  всі  ми  поділяємо,  оскільки  вона  допомагає  нам  навести  порядок  в  світі  навколо  нас;  це  не  реальність.
Що  пройшло,  того  не  повернеш.  Є  тільки  сьогодення,  і  це  все,  що  у  вас  коли-небудь  буде.  Живіть  тут  і  зараз  і  радійте  життю.  Можливо,  ваше  справжнє  жахливо.  Можливо,  в  минулому  у  вас  була  «ідеальна»  дівчина  або  хороша  робота,  але  тепер  ви  все  втратили.
Як  бути?  Ви  не  зможете  повернутися  до  того  рівня  щастя,  якщо  зараз  загрузнете  в  своїх  негативних  думках  і  почуттях.  Зробіть  висновки  і  почніть  вживати  дії  в  сьогоденні,  щоб  зробити  завтрашній  день  краще.
«Бути  тут  і  зараз  -  ось  що  дійсно  важливо.  Немає  ні  минулого,  ні  майбутнього.  Час  -  річ  вельми  оманлива.  Все,  що  коли-небудь  буде  -  це  справжній  момент.  Минуле  подарувало  нам  певний  досвід,  який  ми  не  в  силах  змінити.  Ми  можемо  сподіватися  на  майбутнє,  однак  ми  не  знаємо,  чи  є  воно  взагалі  ».  -  Джордж  Харрісон
Прийміть  те,  що  було  раніше;  розглядайте  минулий  досвід  як  уроки,  які  необхідно  було  пройти  на  шляху  до  світлого  майбутнього.
Майте  чітке  бачення  майбутнього,  проте  живіть  тут  і  зараз!
2.  Відпустіть  роботу,  яка    вам    не  подобається.
В  середньому  людині  відведено  30  тисяч  днів  життя.  З  них  10  тисяч  він  витрачає  на  роботу.  Якщо  ця  робота  для  нього  тягарем,  то  жити  так  -  повне  безумство.  Чому  люди  добровільно  витрачають  третину  свого  життя  на  те,  щоб  бути  нещасними?
«Розширювати  своє  резюме  -  це  все  одно,  що  збирати  секс,  щоб  займатися  ним  в  старості».  -  Уоррен  Баффет
Прислухайтеся  до  свого  серця  й  інтуїції,  і  ваша  «робота»  буде  здаватися  передчасною.  Знайдіть  роботу,  яка  надихає  вас  і  оточуючих  людей.  Роботу,  від  якої  ви  будете  відчувати  приємну  втому.  Роботу,  від  якої  ви  будете  отримувати  максимальну  віддачу.  Ви  повинні  любити  те,  чим  займаєтеся.
Ви  можете  кардинально  змінити  своє  життя,  кинувши  роботу,  яку  ненавидите,  і  почавши  робити  те,  що  ви  любите.
Що  ви  залишите  після  себе?  Ваша  праця  -  це  ваш  внесок  у  суспільство.  Відточуйте  свої  навички,  займайтеся  тим,  що  приносить  вам  задоволення,  щоб  жити    власними  зусиллями    -  і  ви  побачите,  як  все  поступово  стає  на  свої  місця.
«Вибирайте  собі  роботу  до  душі,  і  тоді  вам  не  доведеться  працювати  жодного  дня  у  своєму  житті»  .-  Конфуцій
Не  дозволяйте  своїм    обов'язкам    диктувати,  як  все  повинно  бути:  ви  можете  продовжувати  працювати      день,  а    вихідні  та  пізні  вечори  використовувати  для  того,  щоб  втілювати  в  життя  ідеї,  які  вас  дійсно  приваблюють.  Не  піддавайтеся  спокусі  робити  все  виключно  заради  грошей  і  почніть  займатися  тим,  що  насправді  має  значення.  Тим,  що  змушує  вас  посміхатися  і  кричати:  «Я  найщасливіша  людина  в  світі».
3.  Відпустити  потребу    завжди  бути  правим.
Ніхто  не  може  бути  правим  весь  час  -  існує  безліч  точок  зору  і  поглядів  на  ту  чи  іншу  ситуацію.
Якщо  ви  помітили,  що  опинилися  втягнутим  в  бурхливу  дискусію,  пам'ятайте,  що  в  реальності  способу  вийти  з  неї  «переможцем»  не  існує.  Просто  відпустіть  цю  ситуацію.
«У  вас  свій  шлях,  у  мене  -  свій.  Що  стосується  шляху  правильного  і  єдино  вірного,  то  його  не  існує  ».  -  Фрідріх  Ніцше
Розмови  занадто  часто  переростають  в  суперництво,  яке,  в  свою  чергу,  перетворюється  в  бійки  або  суперечки,  які  можуть  тривати  вічно.
Замість  того  щоб  насолоджуватися  здоровим  обміном  ідеями,  ми  іноді  опиняємося  в  ситуаціях,  коли  прагнемо  довести,  що  ми  найрозумніші  і  краще  розбираємося  в  якомусь  питанні.
Як  правило,  ми  не  слухаємо  свого  співрозмовника,  оскільки  обдумуємо  в  голові  те,  що  збираємося  сказати  далі.
Вчіться  слухати,  і  люди  будуть  цінувати  вас  як  уважну    людину  ,  яка  щиро  зацікавлена    в  тому,  що  вони  говорять.
4.  Відпустіть  всіх  негативних  людей,  присутніх  у  вашому  житті.
Одні  люди  буквально  висмоктують  з  вас  життя,  інші  роблять  вас  краще.  Ви  можете  вибирати  те,  якими  людьми  себе  оточувати,  і  ви  насправді  не  зобов'язані  підтримувати  відносини  з  тими,  хто  тягне  вас  вниз.
Люди,  з  якими  ви  тісно  спілкуєтеся,  повинні  любити  і  підбадьорювати  вас,  змушувати  вас  хотіти  бути  краще.
«Негативні  думки  застряють  в  нашій  голові  тому,  що  ми  віримо  в  них,  а  не  тому,  що  ми  хочемо  або  вибираємо  їх».  -  Ендрю  Бернштейн
Ті,  хто  приносить  негатив  у  ваше  життя,  будуть  тільки  заважати  вам  почувати  себе  щасливим  або  чого-небудь  досягати  -  так  само  як  і  собі.  Не  робіть  йому  послуги,  залишаючи  їх  в  своєму  колі  спілкування.
Просто  відпустіть  їх.  У  світі  повно  неймовірних  людей,  які  допоможуть  вам  досягти  своїх  цілей  і  які  будуть  любити  і  розуміти  вас.  Не  шкодуйте  на  них  свій  час  і  енергію,  тому  що  вони  цього  заслуговують,  як  ніхто  інший.
5.  Відпустіть  потребу    все  контролювати.
Правду  кажуть:  ви  -  всього  лише  людина.  Ви  не  Бог.  Витрачаючи  енергію  на  неможливі  речі,  ви  шкодите  своєму  здоров'ю.  Одна  з  цих  неможливих  речей  -  це  спроба  все  контролювати.  Багато  з  нас  роблять  це  постійно,  навіть  не  усвідомлюючи  того.
Прийміть  людську  обмеженість.  Зрозумійте,  що  у  вашому  житті  є  не  так  багато  речей,  які  ви  можете  контролювати.  Найголовніша  з  них  -  це  ваша  реакція.  Підлаштовуйтеся  під  світовий  потік.  Якщо  з'явився  опір,  пливіть  повз.  Якщо  з'явилася  можливість,  хапайтеся  за  неї.
«Спустошити  свій  розум.  Стань  аморфним,  безформним  як  вода.  Коли  воду  наливають  в  чашку,  вона  стає  чашкою.  Коли  воду  наливають  в  чайник,  вона  стає  чайником.  Коли  воду  наливають  в  пляшку,  вона  стає  пляшкою.  Вода  може  текти,  а  може  трощити.  Будь  водою,  мій  друже  ».  -  Брюс  Лі
Ви  не  можете  контролювати  все,  що  відбувається  навколо  вас,  своїх  близьких,  незнайомих  людей  або  колег.  Не  потрібно  витрачати  час  на  безглузді  спроби.  Не  попадайтеся  в  цю  пастку.  Дозвольте  речам    просто  бути  і  виходите  зі  складних  ситуацій  гідно  і  витончено.
Коли  ви  відпустите  свою  потребу  все  контролювати,  ви  відчуєте  себе  набагато  щасливішими.
У  вас  з'явиться  більше  часу  на  те,  щоб  робити  значущі  речі.
6.  Відпустіть  потребу    завжди  робити  гарне  враження  на  інших  людей.
Люди,  перш  за  все,  цінують  щирість,  хоча  багато  хто  і  не  усвідомлюють  цього.  Кожен  з  нас  на  інстинктивному  рівні  здатний  розпізнати  того,  хто  прикидається.
«Коли  ви  турбуєтеся  про  те,  що  подумають  інші  люди,  ви  стаєте  їх  бранцем».  -  Лао-Цзи
Не  намагайтеся  бути  тим,  ким  ви  насправді  не  є,  щоб  вразити  інших  людей.  Це  не  спрацює.  Ніколи.
Це  проста  істина,  яку  знають  всі  популярні  люди.  Навколишні  почнуть  тягнутися  до  вас  лише  тільки  тоді,  коли  ви  знімете  маску  і  припиніть  прикидатися.  Найбільш  привабливими  нас  роблять  наші  унікальні  риси  характеру  і  пережитий  досвід.  Це  ваші  найцінніші  активи.
«Будьте  тим,  ким  ви  є,  і  говоріть    те,  що  відчуваєте,  тому  що  ті,  хто  виступає  проти,  не  мають  значення,  а  ті,  хто  має,  проти  не  виступають».  -  Бернард  Маруха
Чим  більше  ви  витрачаєте  сил  на  те,  щоб  справити  враження  на  інших,  тим  менш  ефектно  ви  виглядаєте  в  їхніх  очах.  Вірте  в  себе,  висловлюйте  себе  відкрито  і  приділяйте  час  тим,  хто  цінує  вас  за  те,  ким  ви  є.
Якщо  ви  зіткнетеся  з  людьми,  які  не  цінують  вас  таким,  яким  ви  є,  з  людьми,  які  хочуть,  щоб  ви  змінилися,  не  потрібно  переживати  з  цього  приводу.  Задумайтесь  над  тим,  чи  дійсно  вам  потрібні  ті,  хто  прагне  диктувати,  якою  людиною  вам  бути.
Ніхто  не  повинен  вас  контролювати.  Перестаньте  дозволяти  зовнішнього  світу  вказувати,  ким  вам  треба  бути  і  що  ви  повинні  робити.
7.  Відпустіть  опір  змінам.
Швидше  за  все,  ви  вірите  в  те,  що  майбутнє  може  бути  краще  сьогодення.  У  вас,  напевно,  є  прагнення,  бажання  і  цілі  -  в  принципі,  так  і  має  бути.  Однак,  як  би  парадоксально  це  не  звучало,  багато  хто  боїться  змін,  хоча  і  дуже  чекають  їх.
«Деякі  зміни  виглядають  негативними  на  поверхні,  але  ви  скоро  зрозумієте,  що  Всесвіт  створює  в  вашому  житті  щось  нове,  звільняючи  перед  цим  місце  для  нього».  -  Екхарт  Толле
Пам'ятайте,  що  ми  не  можемо  контролювати  речі,  які  відбуваються  з  нами,  проте  ми  наділені  здатністю  вибирати  те,  як  реагувати  на  них.
Навчіться  розглядати  кожну  зміну  в  своєму  житті,  будь  воно  бажане  чи  ні,  як  можливість  для  появи  чогось  більшого.  Ви  не  можете  передбачити  майбутнє,  тому  вірте,  що  нічого  просто  так  не  трапляється.
Прийміть  реальність  і  дозвольте  їй  бути.  Зміни  допоможуть  вам  забратися  на  щабель  вище.
«Життя  -  це  серія  природних  і  спонтанних  змін.    Не  чиніть  опір  їм;  це  призведе  лише  до  засмучення  і  розчарування.  Дозвольте  реальності  бути  реальністю.  Нехай  все  йде  своєю  чергою  ».  -  Лао-Цзи
Завжди  рухайтеся  вперед  з  позитивним  настроєм.  Слідуйте  за  своїм  щастям,  прокладайте  власний  шлях  і  приймайте  зміни  -  не  чиніть    опір  їм.  Коли  ви  відпустите  і  приймите    зміни,  вони  стануть  вашим  найбільшою    можливістю    проти  посередності.
8.  Відпустіть  свої  страхи.
Страх  -  це  ілюзія.  Його  навіть  не  існує  -  ви  створюєте  його  самі.  Його  не  можна  побачити  чи  помацати.  Від  нього  не  можна  позбутися  за  допомогою  таблеток  або  грошей.
Це  проста  реальність  людського  життя.  Страх  -  він  тільки  у  вашій  голові.  Кожна  людина  відчуває  його,  однак  переможці  не  дозволяють  йому  паралізувати  себе:  вони  долають  його  і  роблять  все  можливе,  щоб  досягти  своїх  цілей.  Життя  занадто  коротке,  щоб  зациклюватися  на  тому,  чого  ви  боїтеся.
«Поверніться  обличчям  до  вашого  превеликого    страху;  після  цього  страх  уже  не  має  над  вами  влади,  а  страх  перед  свободою  зіщулюються  і  зникає.  Ви  вільні".  -  Джим  Моррісон
З  іншого  боку,  страх  -  це  зростання.  Очистіть  свій  розум,  погляньте  на  свої  перспективи  і  усвідомте,  що  бездіяльність  гірше  самого  страху,  тому  що  ви  боїтеся  потерпіти  невдачу  або  зачепити  її.  Бездіяльність  -  це  те,  що  заважає  ж
9.  Відпустіть  всі    виправдання.
Як  часто  ви  з  яких-небудь  причин  відкладаєте  на  потім  те,  що  ви  повинні  зробити  зараз?  Це  відбувається  тому,  що  ваш  мозок  прагне  зберегти  комфортний  статус-кво  і  уникнути  болю.
Таким  чином,  ви  шукаєте  виправдання,  щоб  не  займатися  тією  чи  іншою  справою,  яку  ваше  підсвідомість  сприймає  як  ризиковану    або  приносить  дискомфорт.
Виправдання  заважають  вам  робити  те,  чого  ви  боїтеся,  вони  тримають  вас  у  безпеці  -  принаймні,  на  поверхневому  рівні.  Однак  ми  знаємо,  що  виправдання  просто  обмежують  ваш  зріст.  Ви  не  хочете  жити  самовдоволеним,  ледачим    життям.  Якби  це  було  так,  тоді  б  ви  не  читали  цю  статтю.
«Майстер  знаходити  виправдання  рідко  буває  майстром  в  чому-небудь  ще».  -  Бенджамін  Франклін
Навчіться  виявляти  моменти,  коли  ви  шукайте  виправдання.  Вони  обмежують  вас.  Замість  цього,  зосередьтеся  на  зростанні  і  розвитку.  Всякий  раз,  коли  ви  хочете  сказати  собі  «У  мене  немає  часу»  або  «Я  так  втомився»  або  коли  з'являється  спокуса  бездіяльно  провести  час,  нагадуйте  собі  про  те,  до  чого  ви  прагнете.
Нагадуйте  собі  про  те,  що  виправдання  не  дадуть  вам  досягти  своєї  мети.  Якщо  ви  не  хочете,  щоб  ваше  життя  змінилося,  тоді  прямуйте  на  приводу  своїх  виправдань.  Якщо  ви  хочете,  щоб  життя  стало  кращим,  відкидайте  їх  в  сторону  і  йдіть  вперед,  не  озираючись.
10.  Відпустіть  думки  про  те,  що  ви  недостатньо  гарні.
Ви  хороша  людина,  і  ви  заслуговуєте  все,  що  хочете  мати.  Також  ви  свій  найлютіший  ворог  і  свій  найжорсткіший  критик.  Якщо  ви  хочете  зустрічатися  з  будь-якою  дівчиною,  домагайтеся  її.  Якщо  ви  бачите  можливість  для  розвитку  бізнесу,  хапайтеся  за  нього.
Коли  ви  твердите  собі,  що  у  вас  нічого  не  вийде,  ви  маєте  рацію.  Ви  або  можете,  або  ні.  Рішення  залишається  за  вами.
З  іншого  боку,  коли  ви  говорите  собі,  що  ви  зможете  зробити  що  завгодно  і  стати  ким  завгодно,  вас  ніщо  не  зупинить  стати  прекрасною.
Бездіяльність  -  це  те,  що  не  дає  вам  стати  великим.
«Якщо  ви  думаєте,  що  програєте  -  ви  програєте.  Якщо  ви  думаєте,  що  не  наважилися  -  ви  не  наважилися.  Якщо  ви  хочете,  але  боїтеся  -  ви  не  досягнете.  Якщо  ви  очікуєте  невдачі  -  вона  прийде  до  вас.  Успіх  завжди  приходить  до  того,  хто  до  нього  прагне.  Основна  сутичка  відбувається  в  нашому  розумі.  Якщо  ви  думаєте,  що  переможете,  ви  обов'язково  переможете.  Ви  повинні  захотіти,  щоб  спрямуватися  увись.  Повірте  в  себе,  щоб  виграти.  Перемога  не  завжди  приходить  до  найсильнішого  чи  швидкого,  але  рано  чи  пізно  -  вона  обов'язково  приходить  до  того,  хто  вірить  в  себе  ».-  Уолтер  Уінтл
Світ  ваш.  Магії  не  існує;  щоб  чогось  досягти,  треба  працювати,  долати  проблеми  і  невдачі.
Однак  ви  можете  контролювати  свій  настрій,  реакцію  на  те,  що  відбувається  і  подальші  дії.
Не  дозволяйте  тому,  що  говорять  або  роблять  інші,  впливати  на  вас.  Ви  досить  гарні  і  заслуговуєте  щастя,  як  ніхто  інший.
11.  Відпустіть  прихильності.
У  будь-яку  секунду,  в  будь-який  день,  в  будь-який  момент  ви  можете  втратити  щось  або  когось.  Свій  будинок,  автомобіль,  телефон,  відносини  -  це  не  постійні  речі,  і  жодна  з  них  не  здатна  зробити  вас  на  100  відсотків  щасливим.
Щастя  приходить  зсередини,  і  це  не  є  погано.  Це  найкраще,  що  взагалі  може  бути:  це  означає,  що  ви  можете  бути  щасливі  прямо  зараз  -  за  умови,  що  змініть  своє  мислення  і  просто  відпустіть  непотрібні  прихильності.  Найприємніші  переживання  в  житті  народжуються  тоді,  коли  ви  вільні  від  почуття  прихильності.
«Причина,  чому  багато  людей  в  нашому  суспільстві  страждають,  хворіють  і  відчувають  стрес,  пов'язана  з  нездоровою  прихильністю  до  речей,  які  вони  не  можуть  контролювати».  -  Стів  Мараболі
Знаю:  легше  сказати,  ніж  зробити.  Однак  це  цілком  можливо.  Згідно  східної  філософії,  всі  страждання  виникають  через  уподобання.  Зверніть  увагу,  що  прихильність  не  має  нічого  спільного  з  любов'ю  -  прихильність  викликана  страхом  що-небудь  або  кого-небудь  втратити,  а  любов  -  вона  чиста,  добра  і  безкорислива.
Там,  де  любов,  немає  місця  страху.
12.  Відпустіть  потребу    в  схваленні.
Ви  знаєте  себе  краще,  ніж  будь-хто  інший.  Ви  також  знаєте  (на  інстинктивному  і  інтелектуальному  рівні),  що  краще  для  вас.  Однак  в  світі  повно  людей,  які  люблять  вказувати  іншим,  що  їм  робити.  Не  слухайте  їх.
Не  піддавайтеся  впливу  свого  оточення  -  будьте  вище  цього,  будьте  самодостатнім,  тим,  хто  слідує  за  власним  шляхом.  Виробіть  свої  правила  поведінки  і  кодекс  честі  і  живіть  відповідно  до  них.
«Досконала  людина  все  шукає  в  собі,  нікчемна    -  в  інших».  -  Конфуцій
Не  потрібно  шукати  схвалення  своїх  дій  і  того,  ким  ви  є,  з  боку  інших  людей.  Просто  будьте  завжди  самим  собою  і  ніколи  не  зупиняйтеся.
Те  ж  саме  стосується  інших  сфер.  Вам  не  потрібні  наркотики  і  алкоголь,  щоб  добре  проводити  час  і  бути  прийнятим  соціальним    натовпом.  Ви  можете  контролювати  свій  настрій  -  і  ви  не  повинні  залежати  від  чого-небудь  зовнішнього.
Це  відноситься  і  до  жінок:  коли  ви  хочете  отримати  визнання  від  жінки  з  метою  відчути  себе  задоволеним,  ви  виходите  з  позиції  необхідності  і  нестабільності.  Ви  говорите,  що  ви  занадто  слабкі,  щоб  бути  собою,  без  отримання  чого-небудь  від  неї.
Отже,  ви  прагнете  брати,  а  не  давати,  що  створює  умови,  в  яких  любов  не  може  рости.
Це  небезпечно,  непривабливо  і  призводить  до  розчарування.  Будьте  впевнені  в  тому,  ким  ви  є,  не  маючи  потреби  в  людині,  яка    змушувала    б    вас  відчувати  себе  значущим.
Більш  того,  коли  ви  навчитеся  бути  самим  собою,  позбудетеся  від  потреби  в  схваленні  і  знайдете  здорову  самовпевненість,  ви  помітите,  як  ваш  успіх  у  жінок  зросте  в  десятки  разів.
13.  Відпустіть  гнів  і  злість.
Скільки  разів  ви  шкодували,  згадуючи  про  ті  моменти,  коли  ви  проявляли  агресію  і  гнів?  Гнів  -  це  природне  почуття,  проте  в  довгостроковій  перспективі  воно,  як  правило,  є  малопродуктивним,  марним  і  болючим.
Гнів  буде  гризти  вас  зсередини,  роблячи  вплив  на  ваше  фізичне  і  психічне  здоров'я.
Всякий  раз,  коли  ви  злитеся,  зупиніться  і  подумайте:  чи  варта    ситуація  ваших  витрат  енергії?  Згадайте  ви  про  неї  через  місяць?  А  через  рік?
Коли  ви  гнівно  реагуєте  на  те,  що  відбувається,  ви  збільшуєте  його  вплив  на  вас.  Ви  даєте  йому  владу  над  собою.
«Майстерний  боєць  ніколи  не  впадає  в  гнів».  -  Лао-Цзи
Більш  того,  гнів  має  тенденцію  породжувати  гнів.  Кожен  раз,  коли  ви  піддаєтеся  гніву,  ви  збільшуєте  ймовірність  того,  що  в  майбутньому  ви  будете  набагато  легше  займатися.  Гнів  примножує  негативну  енергію  в  вашому  тілі  і  розумі.
У  світі  досить  поганого.  Не  ставайте  його  частиною.
Замість  цього,  залишайтеся  спокійним  і  незворушним.  У  вас  є  цілі,  яких  потрібно  досягти,  а  гнів  -  це  погані  вітри,  які  забирають  вас  від  того,  що  дійсно  важливо.
14.  Відпустіть  погані  відносини.
Ви  напевно  знаєте  безліч  чоловіків,  які  нещасні  в  своїх  відносинах.  Вони  скаржаться  на  своїх  дівчат,  вони  постійно  сваряться,  вони  знаходять  відмовки,  щоб  не  бути  поруч  з  ними.
«Якщо  відносини  не  витримують  довгого  терміну,  навіщо  витрачати  на  них  сили  і  час?»  -  Ніколас  Спаркс
Всі    навколо  задаються  питанням:  якщо  у  них  нічого  не  виходить,  то  чому  вони  досі  залишаються  разом?
Причина,  як  правило,  полягає  в  наступному:  1)  їм  не  вистачає  сміливості  розірвати  відносини  і  залишитися  одним;  2)  вони  мають  справу  з  нездоровою  співзалежністю.
Жоден  з  цих  варіантів  не  є  хорошим,  вони  обидва  перешкоджають  щастю,  яке  ви  заслуговуєте.
Закінчувати  відносини  завжди  нелегко,  проте  чим  швидше  ви  це  зробите,  тим  краще.  З  кожним  днем  погані  відносини  стають  тільки  гірше  і  більш  руйнівними  для  обох  партнерів.
Ви  заплутуєтеся  все  більше  і  більше,  після  чого  вже  не  можете  розв'язати  утворився  вузол.  Однак  найгірше  є  те,  що  ви  витрачаєте  на  погані  відносини  свій  дорогоцінний  час,  хоча  могли  б  уже  бути  щасливі  і  вільні  від  цього  тяжкого  тягаря  і  негативної  енергії.
«Ніколи  не  дозволяйте  людині  бути  вашим  пріоритетом,  в  той  час  як  для  нього  ви  є  всього  лише  одним  з  варіантів».  -  Марк  Твен
Ніколи  не  зберігайте  відносини  заради  сексу.  Так,  фізичний  потяг  -  це  частина  формули  здорових  відносин,  але  не  основа.
Хворі  відносини  принесуть  вам  тільки  нещастя.  До  вибору  людини,  яку    ви  хотіли  б  бачити  поруч  із  собою,  потрібно  завжди  підходити  розумно  і  з  позиції  цілісності.
15.  Відпустіть  всі    короткочасні  стимули.
Корпорації  вкладають  мільярди  доларів  у  нові  способи,  покликані  переконати  нас  купувати  їх  продукцію.  Існує  безліч  людей,  які  заробляють  непогані  гроші,  пишучи  історії,  що  впливають  на  наші  споживчі  звички.
Кожен  день  нам  твердять  про  те,  що  ми  повинні  дивитися  популярні  програми,  щоб  бути  в  курсі  подій,  що  відбуваються,  купувати  сучасні  автомобілі  і  будинки,  пробувати  останні  кулінарні  витвори  і  носити  одяг  світових  брендів.
Це  ознаки  хорошого  життя,  тому  нам  кажуть,  що  ми  повинні  споживати,  щоб  жити  щасливо.
«Речі,  які  ви  маєте,  врешті-решт,  заволодівають  вами.  Ви  знайдете  свободу  робити  що  завгодно  лише  після  того,  як  втратите  все  ».  -  Чак  Паланік
Але  що  ви  насправді  отримаєте,  коли  у  вас  з'явиться  кращий  автомобіль,  стильний  одяг  і  шикарний  пентхаус?  Чи  станете  ви  краще  після  перегляду  «Ігри  престолів»  протягом  п'яти  годин  поспіль?
Чи  наблизить  вас  гра  в  X-Box  до  досягнення  ваших  цілей?
А  як  щодо  зависання  в  барах  і  витрати  грошей  на  випивку  (щоб  стати  сміливим  і  з  ким-небудь  познайомитися)  -  невід'ємної  частини  «хорошого»  проведення  часу?
Коли  потурання  ницим  бажанням  стають  всепоглинаючими,  вони  починають  заважати  вам  діяти  і  розвиватися.  Ви  перетворюєтеся  в  пасивного  споживача  інформації  і  продуктів,  замість  людини,  яка    створює  що-небудь  сама    або  служить  благим  цілям.
Не  будьте  тим,  хто  живе  для  того,  щоб  споживати  творіння  інших.  Замість  цього,  будьте  тим,  хто  справляє  незабутнє  враження  на  світ  своїми  власними  творами.
16.  Відпустіть  свою  невпевненість.
Ваша  невпевненість  не  приносить  ніякої  користі  -  якщо  ви  говорите  собі,  що  ви  недостатньо  гарні,  то  так  воно  і  буде.  Невпевненість  породжує  бездіяльність  і  поведінку,  властиву    дитині,  вона  відштовхує  людей  -  особливо  жінок.
У  нас  всіх  є  слабкі  місця  і  сфери,  в  яких  нам  не  вистачає  впевненості,  однак  різниця  між  щасливими  (успішними)  і  нещасними  (неуспішними)  людьми  полягає  в  тому,  що  перші  приймають  її  і  не  зациклюються  на  ній.
Замість  того  щоб  дозволяти  своїй  невпевненості  псувати  життя,  вони  борються  з  нею  і  стають  впевненими,  енергійними  і  позитивними,  ніж  залучають  інших  людей.  Вони  виходять  переможцями  з  будь-якої  ситуації.
«Один  з  найбільших  шляхів  у  житті  -  це  подолання  невпевненості  і  оволодіння  мистецтвом  пофігізму».  -  Джоу  Конрат
Для  багатьох  людей  те,  що  називається  «автоматичним  негативним  мисленням»,  може  виявитися  паралізувати  -  протягом  дня  їх  мозок  генерує  сотні  негативних  думок.  Важко  робити  що-небудь  хороше,  коли  у  вашій  голові  переважають  негативні  емоції.
У  свою  чергу,  «автоматичне  позитивне  мислення»  здатне  допомогти  вам  просунутися  на  новий  рівень  щастя  і  продуктивності.  Ви  повністю  контролюєте  свій  розум.  Коли  позитивне  мислення  стане  вашою  звичкою,  результати  не  змусять  себе  чекати.  Почніть  прямо  зараз.
17.  Відпустіть  потребу    жити  відповідно  до  очікувань  інших  людей.
Друзі,  сім'я,  вороги,  вчителі,  уряд,  ЗМІ  та  тисячі  інших  безіменних  і  безликих  організацій  вважають,  що  вони  знають,  як  буде  краще  для  вас.  Але  чи  так  це?
Десь  всередині  вас  є  голос;  якщо  ви  прислухаєтеся  до  нього,  він  скаже  вам,  чим    ви  дійсно  хочете  займатися  в  житті.  Багато  людей  постійно  ігнорують  цей  голос,  і  він,  врешті-решт,  замовкає  назавжди,  а  разом  з  ним  зникають  і  всі  шанси  на  щастя.
«Я  прийшов  в  цей  світ  не  для  того,  щоб  виправдовувати  ваші  очікування,  а  ви  прийшли  в  цей  світ  не  для  того,  щоб  виправдовувати  мої».  -  Брюс  Лі
Будьте  чесні  з  самим  собою  на  предмет  того,  що  вам  подобається,  що  приносить  вам  щастя  і  чого  ви  дійсно  хочете.  Якщо  ви  будете  жити  відповідно  до  чужих    очікувань,  це  зробить  вас  нещасним  і  відверне  від  речей,  які  дійсно  важливі  для  вас.
Ви  не  можете  догодити  всім.  Як  це  не  парадоксально,  але  люди  також  схильні  захоплюватися  тими,  хто  не  шукає  їх  схвалення  -  ми  розпізнаємо,  коли  людина  не  відчуває  потреби  відповідати  чиїмось  очікуванням,  і  пов'язуємо  це  з  силою  і  розумністю.
Це  ще  одна  причина,  щоб  направити  власне    життя  в  тому  напрямку,  який  вас  дійсно  приваблює.  Ви  живете  один  раз,  не  забувайте  про  це.
18.  Відпустіть  всі  скарги.
Що  хорошого  дають  скарги?  Нічого.  Вони  забирають  у  вас  дорогоцінний  час.  Замість  того  щоб  витрачати  свою  енергію  на  корисні  справи,  ви  щосекунди  скаржитеся,  що  лише  псує  вам  настрій.
«Скарги  не  працюють  як  стратегія.  Кожен  з  нас  має  обмежений  запас  часу  і  енергії.  Ниття  навряд  чи  допоможе  вам  досягти  своїх  цілей  і  стати  щасливою  людиною  ».  -  Ренді  Пош
Не  дозволяйте  зовнішнім  факторам  впливати  на  вас.  Будьте  непорушні.  Ніщо  не  може  зробити  вас  нещасним,  якщо,  звичайно,  ви  не  дозволите  цьому  статися.
Те,  що  робить  вас  нещасним,  іншу    людину    може  привести  в  захват  -  все  зводиться  до  точки  зору.
Коли  ви  скаржитеся  на  щось,  ви  даєте  цьому    владу    над  собою.  Будьте  вище  своїх  проблем  і  не  дозволяйте  їм  впливати  на  вас.  Почніть  прямо  сьогодні.  Ви  занадто  зайняті  досягненням  своїх  цілей,  щоб  турбуватися  про  дрібниці.
19.  Відпустіть    всі  невдачі.
Іноді  люди  терплять  невдачі  в  житті,  і  це  нормально.  Чим  швидше  ви  це  зрозумієте,  тим  швидше  ви  почнете  робити  те,  що  дійсно  має  значення.  Кожен  хоча  б  раз  у  своєму  житті  стикався  з  невдачами.  Невдачі  -  це  невід'ємна  частина  процесу  зростання,  вони  підносять  нам  уроки  і  досвід,  необхідні  для  досягнення  кінцевої  мети.
«Тільки  ті,  хто  не  боїться  великих  невдач,  можуть  досягти  великих  успіхів».  -  Роберт  Ф.  Кеннеді
Якщо  ви  облажались  в  минулому,  це  не  означає,  що  так  буде  і  в  майбутньому.  Помилятися  -  це  нормально.  Важливим  є  те,  що  ви  робите  прямо  зараз.
Страх  і  невпевненість  ілюзорні  і  породжують  бездіяльність.
Позбавте  свій  розум  від  них  і  продовжуйте  шлях.  Невдачі  іноді  трапляються,  і  ви  не  можете  це  контролювати.  Однак,  незважаючи  ні  на  що,  рухайтеся  далі  і  дозвольте  їм  стати  частиною  вашої  історії  успіху.
20.  Відпустіть  потребу    порівнювати  себе  з  іншими.
Ви  володієте  унікальними  дарами  і  талантами.  Такої    людини  ,  як  ви,  в  світі  більше  немає.  Більш  того,  щастя  і  успіху  вистачить  на  всіх.
«Будь  собою,  інші  ролі  вже  зайняті».  -  Оскар  Уайльд
Порівнюючи  себе  з  іншими,  ви  даремно  витрачаєте  час.  Замість  цього,  ви  повинні  зосередитися  на  тому,  щоб  стати  кращою  версією  себе.  Кого  хвилює,  що  роблять  інші?  Турбуйтеся  краще  про  те,  що  робите  ви.
«Порівняння  -  це  смерть  радості».  -  Марк  Твен
Замість  того  щоб  зосереджувати  увагу  на  тому,  щоб  порівнювати  себе  з  іншими  людьми,  сфокусуйтеся  на  своїх  сильних  сторонах.  Працюйте  над  вдосконаленням  власних  навичок.  Стати  кращим  в  тому,  що  ви  робите.
Також  знайте,  що  у  вашому  житті  вже  є  безліч  речей,  які  здатні  принести  вам  щастя.
21.  Відпустіть  думку    про  те,  що  гроші  зроблять  вас  щасливою  людиною.
Згідно  з  численними  психологічними    дослідженнями,  щастя  за  гроші  не  купиш.  Ми  всі  чули  цю  істину  мільйон  разів,  проте  вперто  продовжуємо  її  ігнорувати.
Гроші  не  є  поганими  самі  по  собі,  вони  можуть  полегшити  наше  життя  у  багатьох  відношеннях,  однак  речі,  які  роблять  нас  щасливими,  є  нематеріальними.  Це  друзі,  сім'я,  стосунки,  враження  і  самореалізація.  Ось  в  чому  полягає  справжнє,  тривалий  щастя.
«Не  думайте,  що  гроші  роблять  все,  в  іншому  випадку  вам,  рано  чи  пізно,  доведеться  робити  все  за  гроші».  -  Вольтер
Накопичення  багатства  ніколи  не  принесе  справжнього  задоволення,  оскільки  ми  завжди  прагнемо  більшого.
Зараз  ви  можете  думати,  що  стали  б  найщасливішою  людиною  на  світі,  якби  в  наступному  році  заробили  мільйон  доларів.  Однак  це  не  так,  тому  що  коли  цей  момент  настане,  вам  вже  буде  хотітися  мати  п'ять  мільйонів.
Навчіться  цінувати  досвід  і  відносини  вище  матеріальних  цінностей.
Самовдосконалення  є  сильним  показником  щастя.  Коли  ви  дізнаєтеся  щось  нове,  займаєтеся  фізичними  вправами  і  працюєте  над  досягненням  своїх  цілей,  це  надає  сенс  життя  і  пробуджує  оптимістичні  тенденції.  Ми  знаємо,  що  майбутнє  буде  світлим,  і  ми  радісно  рухаємося  йому  назустріч.
Отже,  зосередьтеся  на  тому,  щоб  стати  кращою  версією  себе,  оточіть    близькими    людьми  ,  і  сфокусуйтеся  на  діяльністі    і  цілях,  які  викликають  у  вас  непідробний  інтерес.  Коли  ви  прямуєте  своїм  істинним  бажанням,  ваші  драйв  і  оптимізм  будуть  перетворені  в  гроші,  які  вам  потрібні,  щоб  жити  так,  як  ви  хочете.
Заключні  думки
Якщо  ви  відпустите    ці  20+  речей,  це  допоможе  вам  стати  щасливішими.  Ви  можете  почати  прямо  зараз.    Не  в  якомусь  туманному  майбутньому.
Запам'ятайте  цю  істину:  зараз  значить  більше,  ніж  будь-який  інший  час  у  вашому  житті,  тому  що  ваші  поточні  дії  визначають  те,  ким  ви  стаєте,  а  те,  ким  ви  стаєте,  визначає  якість  і  спрямованість  вашого    життя.
Ступінь  відповідальності,  яку  ви  берете  на  себе  за  свої  вчинки,  рівносильна  ступеню  особистої  влади,  що  дозволяє  вам  змінювати  або  створювати  що-небудь  у  своєму  житті.
Неважливо,  хто  винен  -  головне,  що  ми  сповнені  рішучості  залишити  минуле  позаду  і  жити  так,  як  ми  хочемо,  починаючи  з  сьогоднішнього  дня.
Не  завтра,  не  наступного  тижня,  не  в  наступному  місяці.  Ви  повинні  сьогодні  прийняти  рішення  про  зміни,  щоб  гарантовано  створити  життя,  про  яке  ви  завжди  мріяли.  Ви  готові  це  зробити?
Переклала  на  українську    мову    12.12.19          14.42

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857743
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.12.2019

Жизель Аррюс-Ревіді: «Подобається той, хто відчув свою цінність»

Жизель  Аррюс-Ревиди:  «Нравится  тот,  кто  ощутил  свою  ценность»
Мы  далеко  не  равны  в  нашей  способности  нравиться  другим  людям.  Почему  некоторые  из  нас  наделены  особым  обаянием,  а  на  других  не  останавливается  взгляд?  Мнение  психоаналитика.
Интервью  с  Жизель  Аррюс-Ревиди
Жизель  Аррюс-Ревиди  (Gisèle  Harrus-Révidi)  —  психоаналитик,  автор  нескольких  популярных  книг,  одна  из  последних  —  «Соблазнение:  конец  мифа»  («Seduction,  la  fin  d’un  mythe»,  Payot,  2007).
Psychologies:    Обаяние  —  качество  врожденное?  
Жизель  Аррюс-Ревиди:    Нет,  хотя  ребенок  с  самого  раннего  возраста  испытывает  удовольствие,  когда  ощущает,  что  нравится  окружающим  людям.  Вы,  наверное,  замечали,  что  некоторые  дети  обладают  особым  обаянием:  стоит  им  на  нас  взглянуть,  и  мы  сразу  умиляемся.  Но  их  обаяние  объясняется  не  столько  физической  привлекательностью,  сколько  умением  устанавливать  контакт:  симпатичные  дети  умеют  привлекать  к  себе  доброжелательное  внимание.  Почему  же  им  нравится  нравиться?  Все  дело  в  матери.  Ребенок  становится  обаятельным,  потому  что  его  матери  нравятся  его  тело,  его  запах.  Взгляд  матери  делает  нас  привлекательными,  потому  что  поддерживает  нашу  нарциссическую  составляющую,  ту  самую  жизненную  энергию,  которая  дает  импульс  развитию  личности.  Человек  обретает  способность  нравиться  благодаря  тому,  что  в  его  жизни  было  время,  когда  он  чувствовал  себя  центром  вселенной,  верил  в  свое  всемогущество.  Эта  вера  дает  нам  ощущение  собственной  ценности,  неповторимости.  Также  очень  важно,  чтобы  наше  окружение  с  радостью  принимало  от  нас  знаки  любви.  
МЫ  ОБРЕТАЕМ  СПОСОБНОСТЬ  НРАВИТЬСЯ  ЛИШЬ  БЛАГОДАРЯ  ТОМУ  ВРЕМЕНИ  НАШЕЙ  ЖИЗНИ,  КОГДА  МЫ  ОЩУЩАЛИ  СЕБЯ  ВСЕМОГУЩИМИ.
Кто  чаще  страдает  от  недостатка  способности  привлекать  к  себе  симпатию?  
Ж.  А-Р.:    Часто  в  таком  положении  оказывается  средний  ребенок  в  семье,  на  которого  родители,  слишком  занятые  старшим  и  младшим,  обращают  меньше  внимания.  Это  может  быть  девочка,  которая  родилась,  когда  родители  мечтали  о  сыне  (например,  если  в  семье  уже  были  две  дочери),  или  мальчик,  появившийся  на  свет  в  аналогичной  ситуации.  «Необаятельными»  вырастают  и  дети,  отец  и  мать  которых  еще  недостаточно  повзрослели,  чтобы  отвлечься  от  себя  и  увидеть  по-настоящему  своего  ребенка.  Чтобы  почувствовать  за  собой  право  очаровывать  других,  нам  нужен  взгляд,  который  выделяет  нас  и  дает  почувствовать,  что  мы  уникальны.  Но  если  мать  относится  к  ребенку  как  к  существу  исключительному  —  я  имею  в  виду  единственного  ребенка,  которым  восторгаются,  что  бы  он  ни  делал,  —  то,  став  взрослым,  он  будет  так  уверен  в  собственной  неотразимости,  что  просто  не  сочтет  нужным  прилагать  усилия,  чтобы  кому-либо  понравиться.  
Обольщение  нового  века
Очаровывать  не  значит  соблазнять,  уверена  Жизель  Аррюс-Ревиди.  Если  обаяние  мало  изменилось  за  последние  десятилетия,  то  сексуальное  соблазнение  предстоит  изобрести  заново.
Куда  подевались  стыдливые  девы,  которые  привлекали  наших  прадедов?  Где  волнующая  соблазнительность  женского  тела?  Достаточно  было  увидеть  кончик  туфли,  чтобы  воображение  дорисовало  остальное…  Но  тайн  больше  не  осталось.  «Сегодня,  чтобы  нравиться  мужчинам,  нужно  быть  похожей  на  худых  до  прозрачности  манекенщиц  с  силиконовой  грудью,  над  которыми  поработало  немало  пластических  хирургов»,  —  сетует  Жизель  Аррюс-Ревиди.  Моцартовский  Дон  Жуан  предпочел  скорее  умереть,  чем  отказаться  соблазнять,  и  это  стало  высшим  проявлением  его  свободы.  А  вот  писатель  Мишель  Уэльбек  заявляет  в  своих  романах,  что  его  уже  тошнит  от  тела  как  сексуального  объекта,  и  пытается  убедить  нас,  что  «сексапильность»  —  это  ругательство.  В  противоположность  утонченно-жестокому  «Дневнику  обольстителя»  философа  Кьеркегора  (Азбука-классика,  2008)  в  «Сексуальной  жизни  Катрин  М.»  (Лимбус  Пресс,  2004)  писательница  Катрин  Милле  выставляет  напоказ  свою  интимную  жизнь  во  всех  подробностях,  давая  нам  понять,  что  для  нее  мужчина  сводится  к  гениталиям.  Погрузившись  в  интернет-пространство,  мы  стали  потребителями  отношений,  превращая  другого  человека  в  объект.  Неужели  наш  век  потребления  навсегда  уничтожит  язык  соблазнения?  Это  нам  пока  не  грозит,  уверяет  психоаналитик.  Но  соблазнение  XXI  века  нам  еще  только  предстоит  изобрести...  

Как  же  восполнить  этот  дефицит  обаяния?  
Ж.  А-Р.:    Человеку  «недолюбленному»  всегда  приходится  доказывать  собственную  ценность  окружающим  и  снова  и  снова  убеждаться  в  ней  самому.  А  нам  то  и  дело  объясняют,  что  умение  нравиться,  соблазнять  —  дело  наживное.  Женские  журналы  предлагают  и  техники,  и  рецепты,  и  специальные  тренинги...  Но  подлинное  ли  это  обаяние?  Трудно  сказать!  Вот  если  бы  на  тренингах  учили  интересоваться  своим  собеседником,  слушать  его...  Кто  знает,  может,  что-нибудь  путное  из  этого  бы  и  вышло!  
Может  ли  неспособность  нравиться  быть  связана  с  неврозом?  
Ж.  А-Р.:    То,  что  человек  считает  себя  неспособным  нравиться,  редко  описывают  как  нервное  расстройство,  хотя  таких  людей  очень  много.  Обольщать,  привлекать  к  себе  внимание  —  все  это  естественные  составляющие  наших  отношений.  И  если  они  оказываются  блокированы  убежденностью  «Я  никому  не  могу  нравиться»,  то  это,  я  думаю,  уже  можно  назвать  личностной  патологией.  Такой  человек  замыкает  себя  в  роли  изгоя,  неудачника,  тем  самым  неосознанно  подтверждая  правоту  своей  матери,  которая,  скорее  всего,  некогда  смотрела  на  него  пустым  или  скучающим  взглядом.  Он  не  следит  за  собой,  одевается  так,  чтобы  не  привлекать  к  себе  внимания,  потому  что  уверен:  им  в  любом  случае  никто  не  интересуется.  Зачастую  он  страдает  от  сильного  чувства  вины  и  сомневается,  имеет  ли  вообще  право  на  существование.  Обычно  он  говорит  очень  тихо,  чтобы  никому  не  помешать.  Такой  человек  задумывается  о  загадочном  обаянии,  которым  наделены  другие  и  которого,  как  он  считает,  лишен  только  он  один.  «Если  я  пустое  место  для  собственной  матери,  —  словно  говорит  он  себе,  —  то  для  остальных  и  тем  более».  В  моей  практике  я  встречала  подобные  ощущения  даже  у  взрослых  людей,  социальная  жизнь  которых  сложилась  на  первый  взгляд  вполне  успешно.  
А  если  взглянуть  с  другой  стороны:  какое  детство  было  у  человека  с  обостренной  потребностью  нравиться  другим?  
Ж.  А-Р.:    Я  думаю,  что  он  пережил  конфликт  между  слишком  ранним  развитием  своей  сексуальности  и  крайне  жесткими  родительскими  запретами.  Он  не  мог  справиться  с  неконтролируемым  и  непонятным  ему  возбуждением.  И  одновременно  чувствовал,  что  в  отношениях  с  родителями  он  становится  пассивным  объектом.  Запреты  не  структурировали  его  либидо,  а  подавили  и  заблокировали.  Для  такого  человека  нравиться  —  значит  нарушать  запрет.  Это  бессознательная  стратегия,  направленная  на  борьбу  с  установками  отца  и  матери.  
Обольститель,  коллекционирующий  любовные  победы.  Манипулятор,  который  извлекает  выгоду  из  своей  привлекательности.  Загадочное  обаяние  роковой  женщины.  Что  общего  между  тремя  этими  феноменами?
Соблазнять  другого  —  всегда  значит  в  некоторой  мере  обманывать  его,  завлекать  в  ловушку,  пусть  и  бессознательно.  Профессиональный  обольститель  всегда  вводит  в  заблуждение  относительно  своих  намерений.  А  манипулятор,  старающийся  обворожить,  обманывает  нас  относительно  того  «товара»,  который  он  рекламирует:  действительность  всегда  будет  бледнее,  чем  внушенный  нам  соблазнительный  образ.  Соблазнение  вообще  непременно  должно  сопровождаться  ореолом  тайны.  Роковые  женщины,  к  примеру,  соблазняют  молчанием:  в  их  обществе  можно  предаваться  фантазиям  и  вообразить  себе  что  угодно.  
Об  этом
• Владимир  Леви  «Искусство  быть  собой»,  Глобус,  2000.
• Александр  Лоуэн  «Радость»,  Попурри,  2009.
• Отто  Кернберг  «Отношения  любви»,  Класс,  2004.
Харизма  —  это  высшая  степень  обольщения  и  умения  нравиться?  
Ж.  А-Р.:    Харизма  —  совсем  другое  дело.  Она  проявляется  прежде  всего  в  речи,  в  словах.  Харизматичная  личность  может  быть  чудовищем  —  вспомним  Гитлера;  или  же  великим  психоаналитиком,  как  Жак  Лакан  или  Франсуаза  Дольто.  У  тех,  кто  наделен  харизмой,  развита  нарциссическая  сторона,  что  делает  их  особенно  уверенными  в  себе.  Они  словно  излучают  эту  уверенность,  почти  гипнотизируют  ею  окружающих.  Обращаясь  к  аудитории,  они  передают  ей  энергию,  которая  воодушевляет  людей  и  дает  каждому  иллюзию  принадлежности  к  элите.  Этим  харизматики  опасны:  они  способны  создать  раздор,  разделить  людей  на  «хороших»  и  «плохих».  
Текст:  Подготовила  Галина  Северская
Перевела  на  украинский  язык          10.12.19          15.26

Жизель  Аррюс-Ревіді:  «Подобається  той,  хто  відчув  свою  цінність»
Ми  далеко  не  рівні  в  нашій  здатності  подобатися  іншим  людям.  Чому  деякі  з  нас  наділені  особливим  шармом,  а  на  інших  не  зупиняється  погляд?  Думка  психоаналітика.
Інтерв'ю  з  Жизель  Аррюс-Ревіді
Жизель  Аррюс-Ревіді  (Gisèle  Harrus-Révidi)  -  психоаналітик,  автор  кількох  популярних  книг,  одна  з  останніх  -  «Спокуса:  кінець  міфу»  (  «Seduction,  la  fin  d'un  mythe»,  Payot,  2007).
Psychologies:  Чарівність  -  якість  вроджена?
Жизель  Аррюс-Ревіді:  Ні,  хоча  дитина  з  самого  раннього  віку  відчуває  задоволення,  коли  відчуває,  що  подобається  оточуючим  людям.  Ви,  напевно,  помічали,  що  деякі  діти  володіють  особливим  шармом:  чи  варто  їм  на  нас  поглянути,  і  ми  відразу  розчулюємось.
Але  їх  чарівність  пояснюється  не  стільки  фізичною  привабливістю,  скільки  умінням  встановлювати  контакт:  симпатичні  діти  вміють  залучати  до  себе  доброзичливу    увагу.  Чому  ж  їм  подобається  подобатися?  Вся  справа  в  матері.  Дитина  стає  привабливою,  тому  що  його  матері  подобається  його  тіло,  його  запах.  Погляд  матері  робить  нас  привабливими,  тому  що  підтримує  нашу  нарцисну    складову,  ту  саму  життєву  енергію,  яка  дає  імпульс  розвитку  особистості.  Людина  отримує  можливість  подобатися  завдяки  тому,  що  в  її    житті  був  час,  коли  вона    відчувала    себе  центром  всесвіту,  вірила    в  свою  всемогутність.
Ця  віра  дає  нам  відчуття  власної  цінності,  неповторності.  Також  дуже  важливо,  щоб  наше  оточення  з  радістю  приймало  від  нас  знаки  любові.
МИ  отримує  можливість  ПОДОБАТИСЯ  ЛИШЕ  ЗАВДЯКИ  ТОМУ  ЧАСУ  НАШОГО  ЖИТТЯ,  КОЛИ  МИ  почувалися  всемогутніми.
Хто  частіше  страждає  від  нестачі  здатності  залучати  до  себе  симпатію?
Ж.  А-Р  .:  Часто  в  такому  становищі  опиняється  середня      дитина  в  сім'ї,  на  яку    батьки,  занадто  зайняті  старшим  і  молодшим,  звертають  менше  уваги.
Це  може  бути  дівчинка,  яка  народилася,  коли  батьки  мріяли  про  сина  (наприклад,  якщо  в  родині  вже  були  дві  дочки),  або  хлопчик,  що  з'явився  на  світ  в  аналогічній  ситуації.  «Непривабливими»  виростають  і  діти,  батько  й  мати  яких  ще  недостатньо  подорослішали,  щоб  відволіктися  від  себе  і  побачити  по-справжньому  свою  дитину.  Щоб  відчути  за  собою  право  зачаровувати  інших,  нам  потрібен  погляд,  який  виділяє  нас  і  дає  відчути,  що  ми  унікальні.  Але  якщо  мати  ставиться  до  дитини  як  до  істоти  виняткової    -  я  маю  на  увазі  єдину  дитину,  якою  захоплюються,  що  б  вона    не  робила  ,  -  то,  ставши  дорослою  ,  вона    буде  так  упевнена    у  власній  привабливості,  що  просто  не  вважає  за  потрібне  докладати  зусилля,  щоб  кому-небудь  сподобатися.
Спокуса  нового  століття
Зачаровувати  не  означає  спокушати,  впевнена  Жизель  Аррюс-Ревіді.  Якщо  чарівність  мало  змінилася  за  останні  десятиліття,  то  сексуальне  спокушання  належить  винайти  заново.
Куди  поділися  сором'язливі  діви,  які  приваблювали  наших  прадідів?  Де  хвилююча  привабливість  жіночого  тіла?  Досить  було  побачити  кінчик  туфлі,  щоб  уява  домалювала    інше  ...  Але  таємниць  більше  не  залишилося.  «Сьогодні,  щоб  подобатися  чоловікам,  потрібно  бути  схожою  на  худих  до  прозорості  манекенниць  з  силіконовими  грудьми,  над  якими  попрацювало    чимало  пластичних  хірургів»,  -  нарікає  Жизель  Аррюс-Ревіді.  Моцартівський  Дон  Жуан  зволів  скоріше  вмерти,  ніж  відмовитися  спокушати,  і  це  стало  вищим  проявом  його  волі.
А  ось  письменник  Мішель  Уельбек  заявляє  в  своїх  романах,  що  його  вже  нудить  від  тіла  як  сексуального  об'єкта,  і  намагається  переконати  нас,  що  «сексапільність»  -  це  лайка.  На  противагу  витончено-жорстокому  «Щоденника  спокусника»  філософа  К'єркегора  (Азбука-классика,  2008)  в  «Сексуальне    життя  Катрін  М.»  (Лимбус  Пресс,  2004)  письменниця  Катрін  Мілле  виставляє  напоказ  своє  інтимне  життя  в  усіх  подробицях,  даючи  нам  зрозуміти,  що  для  неї  чоловік  зводиться  до  геніталій.  Занурившись  в  інтернет-простір,  ми  стали  споживачами  відносин,  перетворюючи  іншу  людину  в  об'єкт.  Невже  наше  століття  споживання  назавжди  знищить  мову  спокушання?  Це  нам  поки  не  загрожує,  запевняє  психоаналітик.
Але  спокушання  XXI  століття  нам  ще  тільки  належить  винайти  ...

Як  же  заповнити  цей  дефіцит  чарівності?
Ж.  А-Р  .:  Людині  «недолюбленній»  завжди  доводиться  доводити  власну  цінність  оточуючим  і  знову  і  знову  переконуватися  в  ній  самому.  А  нам  раз  у  раз  пояснюють,  що  вміння  подобатися,  спокушати  -  справа  наживна.  Жіночі  журнали  пропонують  і  техніки,  і  рецепти,  і  спеціальні  тренінги  ...  Але  чи  справжня    ця    чарівність?  Важко  сказати!  От  якби  на  тренінгах  вчили  цікавитися  своїм  співрозмовником,  слухати  його  ...  Хто  знає,  може,  щось  путнє  з  цього  б  і  вийшло!
Чи  може  нездатність  подобатися  бути  пов'язана  з  неврозом?
Ж.  А-Р  .:  Те,  що  людина  вважає  себе  нездатною    подобатися,  рідко  описують  як  нервовий  розлад,  хоча  таких  людей  дуже  багато.  Зваблювати,  привертати  до  себе  увагу  -  все  це  природні  складові  наших  відносин.  І  якщо  вони  виявляються  блоковані  переконаністю  «Я  нікому  не  можу  подобатися»,  то  це,  я  думаю,  вже  можна  назвати  особистісною    патологією.  Така  людина  замикає  себе  в  ролі  ізгоя,  невдахи,  тим  самим  несвідомо  підтверджуючи  правоту  своєї  матері,  яка,  швидше  за  все,  раніше    дивилася  на  неї    порожнім  або  нудьгуючим  поглядом.  Вона    не  стежить  за  собою,  одягається  так,  щоб  не  привертати  до  себе  уваги,  Тому  що  впевнена:  нею    в  будь-якому  випадку  ніхто  не  цікавиться.  Найчастіше  вона    страждає  від  сильного  почуття  провини  і  сумнівається,  чи  має  взагалі  право  на  існування.  Зазвичай  вона    говорить  дуже  тихо,  щоб  нікому  не  перешкодити.  Така  людина  замислюється  про  загадкову    чарівність,  якою    наділені  інші  і  якої,  як  вона    вважає,  позбавлена    тільки  вона    одна.  «Якщо  я  пусте  місце  для  власної  матері,  -  немов  говорить  вона    собі,  -  то  для  інших  і  тим  більше».  У  моїй  практиці  я  зустрічала  подібні  відчуття  навіть  у  дорослих  людей,  соціальне  життя  яких  склалося  на  перший  погляд  цілком  успішно.

А  якщо  поглянути  з  іншого  боку:  яке  дитинство  було  у  людини  із  загостреною  потребою  подобатися  іншим?
Ж.  А-Р  .:  Я  думаю,  що  вона    пережила    конфлікт  між  занадто  раннім  розвитком  своєї  сексуальності  і  вкрай  жорсткими  батьківськими  заборонами.  Вона    не  могла    впоратися  з  неконтрольованими  і  незрозумілими    його    порушеннями.  І  одночасно  відчувала,  що  в  стосунках  з  батьками  вона    стає  пасивним  об'єктом.  Заборони  не  структурували  її    лібідо,  а  придушили  і  заблокували.  Для  такої  людини  подобатися  -  значить  порушувати  заборону.  Це  несвідома  стратегія,  спрямована  на  боротьбу  з  установками  батька  і  матері.

Звабник,  що  колекціонує  любовні  перемоги.  Маніпулятор,  який  отримує  вигоду  зі  своєї  привабливості.  Загадкова      чарівність  фатальної  жінки.  Що  спільного  між  трьома  цими  феноменами?
Спокушати  іншого  -  завжди  означає  в  деякій  мірі  обманювати  його,  залучати  в  пастку,  нехай  і  несвідомо.  Професійний  спокусник  завжди  вводить  в  оману  щодо  своїх  намірів.  А  маніпулятор,  який  намагається  зачарувати,  обманює  нас  щодо  того  «товару»,  який  він  рекламує:  дійсність  завжди  буде  блідіше,  ніж  викликаний  нам  спокусливий  образ.  Спокушання  взагалі  неодмінно  має  супроводжуватися  ореолом  таємниці.  Фатальні  жінки,  наприклад,  спокушають  мовчанням:  у  їхньому  товаристві  можна  вдаватися  до  фантазій  і  уявити  собі  що  завгодно.
Про  це
•  Володимир  Леві  «Мистецтво  бути  собою»,  Глобус,  2000..
•  Олександр  Лоуен  «Радість»,  Попурі  2009.
•  Отто  Кернберг  «Відносини  любові»,  Клас,  2004.
Харизма  -  це  вищий  ступінь  зваблювання  і  вміння  подобатися?
Ж.  А-Р  .:  Харизма  -  зовсім  інша  справа.  Вона  проявляється  насамперед  у  мові,  в  словах.  Харизматична  особистість  може  бути  чудовиськом  -  згадаємо  Гітлера;  або  ж  великим  психоаналітиком,  як  Жак  Лакан  або  Франсуаза  Дольто.  У  тих,  хто  наділений  харизмою,  розвинена  нарцисична  сторона,  що  робить  їх  особливо  впевненими  в  собі.  Вони  немов  випромінюють  цю  впевненість,  майже  гіпнотизують  нею  оточуючих.  Звертаючись  до  аудиторії,  вони  передають  їй  енергію,  яка  надихає  людей  і  дає  кожному  ілюзію  приналежності  до  еліти.  Цим  харизмати  небезпечні:  вони  здатні  створити  розбрат,  розділити  людей  на  «хороших»  і  «поганих».
Текст:  Підготувала  Галина  Сіверська
Переклала  на  українську  мову    10.12.19          15.26
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857540
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.12.2019

Кращі висловлювання геніального Чарлі Чапліна.

Лучшие  высказывания  гениального  Чарли  Чаплина.
Речь  великого  комика  на  своё  70-летие.

Когда  я  начал  любить  себя,  я  понял,  что  тоска  и  страдания  —  это  только  предупредительные  сигналы  о  том,  что  я  живу  против  своей  собственной  истинности.  Сегодня  я  знаю,  что  это  называется  «Подлинность».
Когда  я  начал  любить  себя,  я  понял,  как  сильно  можно  обидеть  кого-то,  если  навязывать  ему  исполнение  его  же  собственных  желаний,  когда  время  еще  не  подошло,  и  человек  еще  не  готов,  и  этот  человек  —  я  сам.  Сегодня  я  называю  это  «Признание».
Когда  я  начал  любить  себя,  я  перестал  стремиться  к  другой  жизни,  и  вдруг  увидел,  что  всё,  что  окружает  меня,  приглашает  меня  расти.  Сегодня  я  называю  это  «Зрелость».
Когда  я  начал  любить  себя,  я  понял,  что  при  любых  обстоятельствах  я  нахожусь  в  правильном  месте  в  правильное  время,  и  все  происходит  исключительно  в  нужный  момент,  поэтому  я  могу  быть  спокоен.  Теперь  я  называю  это  «Уверенность  в  себе».
Когда  я  начал  любить  себя,  я  перестал  красть  свое  собственное  время  и  проектировать  грандиозные  проекты  на  будущее.  Сегодня  я  делаю  только  то,  что  приносит  мне  радость  и  счастье,  то,  что  я  люблю  делать  и  что  приводит  мое  сердце  в  радостное  настроение.  Я  делаю  это  своим  собственным  способом  и  в  своем  собственном  ритме.  Сегодня  я  называю  это  «Простота».
Когда  я  начал  любить  себя,  я  освободился  от  всего,  что  приносит  вред  моему  здоровью  —  пищи,  людей,  вещей,  ситуаций.  Всего,  что  тянуло  меня  вниз  и  уводило  прочь  от  себя.  Сначала  я  назвал  это  позицией  здорового  эгоизма.  Сегодня  я  называю  это  «Любовь  к  самому  себе».
Когда  я  начал  любить  себя,  я  прекратил  пытаться  всегда  быть  правым,  и  с  тех  пор  я  ошибаюсь  меньше.  Теперь  я  узнал,  что  это  «Скромность».
Когда  я  начал  любить  себя,  я  прекратил  жить  прошлым  и  беспокоиться  о  будущем.  Сегодня  я  живу  только  настоящим  моментом,  в  котором  все  происходит.  Теперь  я  живу  каждый  день,  день  за  днем,  и  называю  это«Осуществление».
Когда  я  начал  любить  себя,  я  осознал,  что  ум  мой  может  расстраивать  меня,  и  что  от  этого  можно  заболеть.  Но  когда  я  объединил  его  с  моим  сердцем,  мой  разум  стал  моим  ценным  союзником.  Сегодня  я  зову  эту  взаимосвязь  «Мудрость  сердца».
Нам  больше  не  нужно  бояться  споров,  конфронтаций  или  разного  рода  проблем  с  собой  или  с  другими.  Даже  звезды  сталкиваются,  и  из  их  столкновений  рождаются  новые  миры.  Сегодня  я  знаю:  «Это  —  Жизнь».
Кращі  висловлювання  геніального  Чарлі  Чапліна.
 Промова  великого  коміка  на  своє  70-річчя.

 Коли  я  почав  любити  себе,  я  зрозумів,  що  туга  і  страждання  -  це  тільки  попереджувальні  сигнали  про  те,  що  я  живу  проти  своєї  власної  істинності.
   Сьогодні  я  знаю,  що  це  називається  «Справжність».
 Коли  я  почав  любити  себе,  я  зрозумів,  як  сильно  можна  образити  когось,  якщо  нав'язувати  йому  виконання  його  ж  власних  бажань,  коли  час  ще  не  настав,  і  людина  ще  не  готова,  і  ця  людина  -  я  сам.    Сьогодні  я  називаю  це  «Визнання».
 Коли  я  почав  любити  себе,  я  перестав  прагнути  до  іншого  життя,  і  раптом  побачив,  що  все,  що  оточує  мене,  хто  взяв  би  мене  рости.    Сьогодні  я  називаю  це  «Зрілість».
 Коли  я  почав  любити  себе,  я  зрозумів,  що  за  будь-яких  обставин  я  перебуваю  в  правильному  місці  в  правильний  час,  і  все  відбувається  виключно  в  потрібний  момент,  тому  я  можу  бути  спокійний.    Тепер  я  називаю  це  «Впевненість  в  собі».
 Коли  я  почав  любити  себе,  я  перестав  красти  свій  власний  час  і  проектувати  грандіозні  проекти  на  майбутнє.    Сьогодні  я  роблю  тільки  те,  що  приносить  мені  радість  і  щастя,  те,  що  я  люблю  робити  і  що  призводить  моє  серце  в  радісний  настрій.    Я  роблю  це  своїм  власним  способом  і  в  своєму  власному  ритмі.    Сьогодні  я  називаю  це  «Простота».
 Коли  я  почав  любити  себе,  я  звільнився  від  всього,  що  приносить  шкоду  моєму  здоров'ю  -  їжі,  людей,  речей,  ситуацій.    Всього,  що  тягло  мене  вниз  і  виводило    геть  від  себе.    Спочатку  я  назвав  це  позицією  здорового  егоїзму.    Сьогодні  я  називаю  це  «Любов  до  самого  себе».
 Коли  я  почав  любити  себе,  я  припинив  намагатися  завжди  бути  правим,  і  з  тих  пір  я  помиляюся  менше.    Тепер  я  дізнався,  що  це  «Скромність».
 Коли  я  почав  любити  себе,  я  припинив  жити  минулим  і  турбуватися  про  майбутнє.    Сьогодні  я  живу  тільки  справжнім  моментом,  в  якому  все  відбувається.    Тепер  я  живу  кожен  день,  день  за  днем,  і  називаю  це  «Здійснення».
 Коли  я  почав  любити  себе,  я  усвідомив,  що  розум  мій  може  засмучувати  мене,  і  що  від  цього  можна  захворіти.    Але  коли  я  об'єднав  його  з  моїм  серцем,  мій  розум  став  моїм  цінним  союзником.    Сьогодні  я  кличу  цей  взаємозв'язок  «Мудрість  серця».
 Нам  більше  не  потрібно  боятися  суперечок,  конфронтацій  або  різного  роду  проблем  з  собою  або  з  іншими.    Навіть  зірки  стикаються,  і  з  їх  зіткнень  народжуються  нові  світи.    Сьогодні  я  знаю:  «Це  -  Життя».
 Переклала  на  українську  мову        16.08.18    14.32
На  фото  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857522
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.12.2019

Оноре де Бальзак: 15 найкращих висловлювань про жінок і кохання

Оноре  де  Бальзак:  15  лучших  высказываний  о  женщинах  и  любви
Цитаты  великих  людей  —  пища  для  нашего  ума!  Учиться  нужно  на  чужих  ошибках.

Творчество  классика  французской  литературы  Оноре  де  Бальзака  постоянно  крутилось  вокруг  отношений  мужчины  и  женщины.
Согласно  биографии  писателя,  сам  он  влюблялся  в  женщин,  как  правило,  намного  старше  себя.  Красивые  независимые  женщины  за  30  являлись  истинной  страстью  Бальзака.  Недаром  за  этим  возрастом  закрепилось  название  «бальзаковский».
15  лучших  высказываний  Оноре  де  Бальзака  о  женщинах  и  любви
1.  Неспособность  сделать  из  своей  жены  любовницу  доказывает  лишь  неполноценность  мужа.  Надо  уметь  обрести  в  одной  женщине  всех  женщин.
2.  Своей  походкой  женщина  все  может  показать,  ничего  не  дав  увидеть.
3.  Женщина,  смеющаяся  над  своим  мужем,  не  может  более  его  любить.
4.  Женщина  знает  лицо  любимого  мужчины  так  же  хорошо,  как  моряк  знает  открытое  море.
5.  Ревнивец  сомневается  на  самом  деле  не  в  своей  жене,  а  в  себе  самом.
6.  Никто  не  любит  женщину  за  юность  или  зрелость,  за  красоту  или  уродство,  за  глупость  или  ум;  любят  ее  не  за  что-нибудь,  а  просто  потому,  что  любят.
7.  Тот,  кто  может  управлять  женщиной,  справится  и  с  государством.
8.  Только  последняя  любовь  женщины  может  сравниться  с  первой  любовью  мужчины.
9.  Мужчина  теряет,  если  ничего  не  выигрывает.  Женщина  выигрывает,  если  ничего  не  теряет.
10.  Женщина  любит  победу  над  мужчиной,  который  принадлежит  другой!
11.  Никто  не  становится  другом  женщины,  если  может  быть  ее  любовником.
12.  Абсурдно  считать,  будто  мужчина  не  способен  всегда  быть  счастлив  с  одной  и  той  же  женщиной.  Это  равнозначно  утверждению,  что  хорошему  музыканту  требуется  несколько  скрипок,  чтобы  сыграть  пьесу.
13.  Женщинам  свойственно  доказывать  невозможное  на  основании  возможного  и  отрицать  очевидное,  ссылаясь  на  предчувствия.
14.  В  самых  искренних  признаниях  женщины  всегда  остается  место  умолчанию.
15.  Женщина  должна  принадлежать  тому  мужчине,  который  избавит  ее  от  проблем.
Перевела  на  украинский  язык        9.12.19                9.34      
На    фото  –  мой  рисунок.

Оноре  де  Бальзак:  15  найкращих  висловлювань  про  жінок  і  кохання
Цитати  великих  людей  -  їжа  для  нашого  розуму!  Вчитися  потрібно  на  чужих  помилках.

Творчість  класика  французької  літератури  Оноре  де  Бальзака  постійно  крутилося  навколо  стосунків  чоловіка  і  жінки.
Згідно  з  біографією  письменника,  сам  він  закохувався  в  жінок,  як  правило,  набагато  старше  себе.  Красиві  незалежні  жінки  за  30  були  справжньою  пристрастю  Бальзака.  Недарма  за  цим  віком  закріпилася  назва  «бальзаківський».
15  кращих  висловлювань  Оноре  де  Бальзака  про  жінок  і  кохання
1.  Нездатність  зробити  зі  своєї  дружини  коханку  доводить  лише  неповноцінність  чоловіка.  Треба  вміти  знайти  в  одній  жінці  всіх  жінок.
2.  Своєю  ходою  жінка  все  може  показати,  нічого  не  давши  побачити.
3.  Жінка,  яка  сміється  над  своїм  чоловіком,  не  може  більше  його  любити.
4.  Жінка  знає  особу    коханого  чоловіка  так  само  добре,  як  моряк  знає  відкрите  море.
5.  Ревнивець  сумнівається  насправді  не  в  своїй  дружині,  а  в  собі  самому.
6.  Ніхто  не  любить  жінку  за  юність  або  зрілість,  за  красу  або  потворність,  за  дурість  або  розум;  люблять  її  не    за  що-небудь,  а  просто  тому,  що  люблять.
7.  Той,  хто  може  керувати  жінкою,  впорається  і  з  державою.
8.  Тільки  остання  любов  жінки  може  зрівнятися  з  першим  коханням  чоловіка.
9.  Чоловік  втрачає,  якщо  нічого  не  виграє.  Жінка  виграє,  якщо  нічого  не  втрачає.
10.  Жінка  любить  перемогу  над  чоловіком,  який  належить  іншій!
11.  Ніхто  не  стає  другом  жінки,  якщо  може  бути  її  коханцем.
12.  Абсурдно  вважати,  ніби  чоловік  не  здатний  завжди  бути  щасливий  з  однією    і  тієї  ж  жінкою.  Це  рівнозначно  твердженню,  що  хорошому  музиканту  потрібно  кілька  скрипок,  щоб  зіграти  п'єсу.
13.  Жінкам  властиво  доводити  неможливе  на  підставі  можливого  і  заперечувати  очевидне,  посилаючись  на  передчуття.
14.  У  найщиріших  зізнаннях  жінки  завжди  залишається  місце  замовчуванням.
15.  Жінка  повинна  належати  тому  чоловіку,  який  позбавить  її  від  проблем.
Переклала  українську    мову    9.12.19  9.34
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857410
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.12.2019

20 мудрых цитат Маргарет Тэтчер

20  мудрых  цитат  Маргарет  Тэтчер
Маргарет  Тэтчер  —  первая  женщина,  ставшая  премьер-министром  Великобритании.  Занимая  эту  должность  в  течение  11  лет,  за  свою  далеко  не  женственную  политику  она  получила  прозвище  «железная  леди».  Тэтчер  точно  было,  что  сказать  —  это  была  сильная  личность,  которая  сделала  много  для  своей  страны  и  сумела  оставить  значительный  след  в  мировой  политике.
Когда  характер  проявляет  женщина,  про  нее  говорят  «стерва».  Когда  характер  проявляет  мужчина,  про  него  говорят  «отличный  парень».
Поражение?  Я  не  понимаю  значения  этого  слова.
Туда,  где  раздор,  позвольте  принести  гармонию.  Туда,  где  заблуждение,  позвольте  принести  истину.  Туда,  где  сомнение,  позвольте  принести  веру.  И  туда,  где  отчаяние,  позвольте  принести  надежду.

Каждая  женщина,  знакомая  с  проблемами  ведения  домашнего  хозяйства,  близка  к  тому,  чтобы  понимать  проблемы  управления  страной.
Петух,  может  быть,  хорошо  кукарекает,  но  яйца  все-таки  несет  курица.


Никогда  не  сдавайся  и  ты  увидишь  как  сдаются  другие.
Никто  бы  и  не  помнил  о  «добром  самаритянине»,  если  бы  у  него  были  только  благие  намерения.  У  него  также  были  и  деньги.
Если  вы  хотите  что-то  обговорить  —  идите  к  мужчине,  если  хотите  реально  сделать  —  идите  к  женщине.
Если  ты  настроена  только  на  то,  чтобы  кому-то  нравиться,  ты  должна  быть  готова  идти  на  компромисс  по  любому  поводу  в  любое  время  —  и  ты  никогда  ничего  не  достигнешь.
Персональным  нападкам  на  меня  только  радуюсь.  Значит,  других  политических  аргументов  у  противника  уже  не  осталось.
Нужно  хорошо  изучить  своего  врага,  тогда  однажды  можно  превратить  его  в  друга.
Делать  все  с  открытым  сердцем  не  самая  хорошая  идея.  Сердце  должно  оставаться  закрытым,  так  оно  лучше  функционирует.
Обратите  внимание  на  каждый  из  дней,  вечером  которого  вас  наполняет  радость  и  удовлетворение.  И  вы  увидите,  что  это  —  не  тот  день,  когда  вы  предавались  праздному  безделью,  а  день,  когда  вам  многое  предстояло  сделать,  и  вы  великолепно  справились  с  этим.
Невозможно  понять  всех,  если  не  прислушаться  к  каждому.
90%  наших  забот  касается  того,  что  никогда  не  случится.
Богатство  страны  не  обязательно  строится  на  собственных  природных  ресурсах,  оно  достижимо  даже  при  их  полном  отсутствии.  Самым  главным  ресурсом  является  человек.  Государству  лишь  нужно  создать  основу  для  расцвета  таланта  людей.
Женщины  гораздо  лучше  мужчин  умеют  говорить  «нет».
Сегодня  у  женщины  есть  море  возможностей  проявить  себя:  некоторые  из  нас  даже  управляют  странами.  Но,  говоря  по  чести,  нам  больше  идет  ридикюль,  чем  штык.
Как  правило,  мне  достаточно  10  секунд,  чтобы  составить  мнение  о  человеке,  и  потом  оно  редко  меняется.
Вежливость  сегодня  ценится  очень  дорого,  а  вот  нахальство  вообще  не  имеет  цены.
Если  те,  кто  меня  критикует,  увидели  бы,  как  я  шагаю  по  волнам  Темзы,  они  сказали  бы:  это  только  потому,  что  она  не  умеет  плавать.
Вовсе  не  обязательно  соглашаться  с  собеседником,  чтобы  найти  с  ним  общий  язык.
Быть  могущественной  —  это  как  быть  настоящей  леди.  Если  вам  приходится  напоминать  людям,  что  вы  ею  являетесь,  вы  ею  не  являетесь  точно.
20  мудрых  цитат  Маргарет  Тэтчер
Маргарет  Тэтчер  —  первая  женщина,  ставшая  премьер-министром  Великобритании.  Занимая  эту  должность  в  течение  11  лет,  за  свою  далеко  не  женственную  политику  она  получила  прозвище  «железная  леди».  Тэтчер  точно  было,  что  сказать  —  это  была  сильная  личность,  которая  сделала  много  для  своей  страны  и  сумела  оставить  значительный  след  в  мировой  политике.
Когда  характер  проявляет  женщина,  про  нее  говорят  «стерва».  Когда  характер  проявляет  мужчина,  про  него  говорят  «отличный  парень».
Поражение?  Я  не  понимаю  значения  этого  слова.
Туда,  где  раздор,  позвольте  принести  гармонию.  Туда,  где  заблуждение,  позвольте  принести  истину.  Туда,  где  сомнение,  позвольте  принести  веру.  И  туда,  где  отчаяние,  позвольте  принести  надежду.
Каждая  женщина,  знакомая  с  проблемами  ведения  домашнего  хозяйства,  близка  к  тому,  чтобы  понимать  проблемы  управления  страной.
Петух,  может  быть,  хорошо  кукарекает,  но  яйца  все-таки  несет  курица.
Никогда  не  сдавайся  и  ты  увидишь  как  сдаются  другие.
Никто  бы  и  не  помнил  о  «добром  самаритянине»,  если  бы  у  него  были  только  благие  намерения.  У  него  также  были  и  деньги.
Если  вы  хотите  что-то  обговорить  —  идите  к  мужчине,  если  хотите  реально  сделать  —  идите  к  женщине.
Если  ты  настроена  только  на  то,  чтобы  кому-то  нравиться,  ты  должна  быть  готова  идти  на  компромисс  по  любому  поводу  в  любое  время  —  и  ты  никогда  ничего  не  достигнешь.
Персональным  нападкам  на  меня  только  радуюсь.  Значит,  других  политических  аргументов  у  противника  уже  не  осталось.
Нужно  хорошо  изучить  своего  врага,  тогда  однажды  можно  превратить  его  в  друга.
Делать  все  с  открытым  сердцем  не  самая  хорошая  идея.  Сердце  должно  оставаться  закрытым,  так  оно  лучше  функционирует.
Обратите  внимание  на  каждый  из  дней,  вечером  которого  вас  наполняет  радость  и  удовлетворение.  И  вы  увидите,  что  это  —  не  тот  день,  когда  вы  предавались  праздному  безделью,  а  день,  когда  вам  многое  предстояло  сделать,  и  вы  великолепно  справились  с  этим.
Невозможно  понять  всех,  если  не  прислушаться  к  каждому.
90%  наших  забот  касается  того,  что  никогда  не  случится.
Богатство  страны  не  обязательно  строится  на  собственных  природных  ресурсах,  оно  достижимо  даже  при  их  полном  отсутствии.  Самым  главным  ресурсом  является  человек.  Государству  лишь  нужно  создать  основу  для  расцвета  таланта  людей.
Женщины  гораздо  лучше  мужчин  умеют  говорить  «нет».
Сегодня  у  женщины  есть  море  возможностей  проявить  себя:  некоторые  из  нас  даже  управляют  странами.  Но,  говоря  по  чести,  нам  больше  идет  ридикюль,  чем  штык.
Как  правило,  мне  достаточно  10  секунд,  чтобы  составить  мнение  о  человеке,  и  потом  оно  редко  меняется.
Вежливость  сегодня  ценится  очень  дорого,  а  вот  нахальство  вообще  не  имеет  цены.
Если  те,  кто  меня  критикует,  увидели  бы,  как  я  шагаю  по  волнам  Темзы,  они  сказали  бы:  это  только  потому,  что  она  не  умеет  плавать.
Вовсе  не  обязательно  соглашаться  с  собеседником,  чтобы  найти  с  ним  общий  язык.
Быть  могущественной  —  это  как  быть  настоящей  леди.  Если  вам  приходится  напоминать  людям,  что  вы  ею  являетесь,  вы  ею  не  являетесь  точно.
Перевела  на  украинский  язык        9.12.19                9.34      
На    фото  –  мой  рисунок.


20  мудрих  цитат  Маргарет  Тетчер
Маргарет  Тетчер  -  перша  жінка,  що  стала  прем'єр-міністром  Великобританії.  Займаючи  цю  посаду  протягом  11  років,  за  свою  далеко  не  жіночну  політику  вона  отримала  прізвисько  «залізна  леді».  Тетчер  точно  було,  що  сказати  -  це  була  сильна  особистість,  яка  зробила  багато  для  своєї  країни  і  зуміла  залишити  значний  слід  у  світовій  політиці.
Коли  характер  проявляє  жінка,  про  неї  говорять  «стерва».  Коли  характер  проявляє  чоловік,  про  нього  говорять  «відмінний  хлопець».
Поразка?  Я  не  розумію  значення  цього  слова.
Туди,  де  розбрат,  дозвольте  принести  гармонію.  Туди,  де  омана  ,  дозвольте  принести  істину.  Туди,  де  сумнів,  дозвольте  принести  віру.  І  туди,  де  відчай,  дозвольте  принести  надію.
Кожна  жінка,  знайома  з  проблемами  ведення  домашнього  господарства,  близька  до  того,  щоб  розуміти  проблеми  управління  країною.
Півень,  може  бути,  добре  кукурікає,  але  яйця  все-таки  несе  курка.
Ніколи  не  здавайся  і  ти  побачиш  як  здаються  інші.
Ніхто  б  і  не  пам'ятав  про  «доброго  самаритянина»,  якби  у  нього  були  тільки  благі  наміри.  У  нього  також  були  і  гроші.
Якщо  ви  хочете  щось  обговорити  -  йдіть  до  чоловіка,  якщо  хочете  реально  зробити  -  йдіть  до  жінки.
Якщо  ти  налаштована  тільки  на  те,  щоб  комусь  подобатися,  ти  повинна  бути  готова  йти  на  компроміс  з  будь-якого  приводу  в  будь-який  час  -  і  ти  ніколи  нічого  не  досягнеш.
Персональним  нападкам  на  мене  тільки  радію.  Значить,  інших  політичних  аргументів  у  супротивника  вже  не  залишилося.
Потрібно  добре  вивчити  свого  ворога,  тоді  одного  разу  можна  перетворити  його  в  друга.
Робити  все  з  відкритим  серцем  не  найкраща  ідея.  Серце  має  залишатися  закритим,  так  воно  краще  функціонує.
Зверніть  увагу  на  кожен  із  днів,  увечері  якого  вас  наповнює  радість  і  задоволення.  І  ви  побачите,  що  це  -  не  той  день,  коли  ви  віддавалися  дозвільному  неробству  ,  а  день,  коли  вам  багато  що  належало  зробити,  і  ви  чудово  впоралися  з  цим.
Неможливо  зрозуміти  всіх,  якщо  не  прислухатися  до  кожного.
90%  наших  турбот  стосується  того,  що  ніколи  не  трапиться.
Багатство  країни  не  обов'язково  будується  на  власних  природних  ресурсах,  воно  досяжно  навіть  при  їх  повній  відсутності.  Найголовнішим  ресурсом  є  людина.  Державі  лише  потрібно  створити  основу  для  розквіту  таланту  людей.
Жінки  набагато  краще  за  чоловіків  уміють  говорити  «ні».
Сьогодні  у  жінки  є  море  можливостей  проявити  себе:  деякі  з  нас  навіть  керують  країнами.  Але,  кажучи  по  честі,  нам  більше  йде  ридикюль,  ніж  багнет.
Як  правило,  мені  достатньо  10  секунд,  щоб  скласти  думку  про  людину,  і  потім  вона    рідко  змінюється.
Ввічливість  сьогодні  цінується  дуже  дорого,  а  ось  нахабство  взагалі  не  має  ціни.
Якщо  ті,  хто  мене  критикує,  побачили  б,  як  я  крокую  по  хвилях  Темзи,  вони  сказали  б:  це  тільки  тому,  що  вона  не  вміє  плавати.
Зовсім  не  обов'язково  погоджуватися  зі  співрозмовником,  щоб  знайти  з  ним  спільну  мову.
Бути  могутньою    -  це  як  бути  справжньою  леді.  Якщо  вам  доводиться  нагадувати  людям,  що  ви  нею  є,  ви  нею  не  є  точно.
Переклала  на  українську    мову    9.12.19  9.34
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857409
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.12.2019

11 законів свідомого життя…

11  законов  осознанной  жизни,  которые  способны  в  корне  изменить  вашу  судьбу    Секреты  счастливой  жизни.


Осознанная  жизнь.  Что  вы  знаете  об  этом?  Слышали  когда-нибудь  о  таком?  Об  осознанности  заговорили  только  несколько  лет  назад,  пишет  Hack  Spirit.  Многочисленные  научные  исследования  уже  подтвердили  ее  эффективность.  
Жить  осознанной  жизнью  -  значит  принимать  происходящее  без  всяких  оценок  или  лишних  мыслей  в  духе  "А  что  было  бы,  если  бы..."
Предлагаем  вам  11  принципов  осознанности,  которые  помогут  развернуть  вашу  жизнь  на  180  градусов:
1.  Все  что  у  вас  есть  -  это  настоящий  момент:  только  здесь  и  только  сейчас.
Будда  учил:  "Не  оставайтесь  в  прошлом,  Не  затеряйтесь  в  будущем.  Прошлое  уже  прошло,  будущее  еще  не  наступило".
Прошлое  -  это  иллюзия,  оно  уже  прошло.  Будущее  еще  не  наступило,  а  значит,  его  еще  нет.  Реально  существует  только  настоящий  момент.  
2.  Негативная  мысль  безвредна,  пока  вы  не  поверите  в  нее.
Мысли  приходят  и  уходят,  их  поток  нельзя  остановить.  Страдания  они  приносят,  когда  превращаются  в  убеждения,  когда  вы  сливаетесь  с  ними.  Экхарт  Толле  говорит  по  этому  поводу:
"Какое  облегчение  осознать,  что  голос  в  моей  голове  -  это  вовсе  не  я.  Кто  же  я  тогда?  Посторонний  наблюдатель,  который  смотрит  на  все  со  стороны".
3.  Гневаясь,  вы  наказываете  сами  себя.
Каждый  из  нас  может  разозлиться,  все  мы  имеем  на  это  право,  но  лучше  избегать  таких  сильных  негативных  эмоций.  Разгневаться  очень  легко  -  как  спичку  зажечь,  настоящее  мужество  -  побороть  себя  и  сделать  действительно  что-то  полезное.  
Осознайте,  что  настоящий  момент  -  единственное,  что  у  нас  есть,  поймите,  что  жизнь  слишком  коротка  для  того,  чтобы  тратить  ее  гнев,  обиду  и  злость.  Как  сказал  Лао-Цзы:  
"Лучший  боец    никогда  не  злится".
4.  Будьте  собой,  не  пытайтесь  всем  понравиться  -  и  обретете  гармонию.
Не  зацикливайтесь  на  том,  что  о  вас  думают  другие.  Вам  вовсе  не  нужно  их  одобрение,  чтобы  найти  себя  -  настоящего.  Вы  тот,  кем  вы  есть,  и  то,  что  другие  думают  об  этом,  никак  не  должно  влиять  на  вас.
Вот  что  Ошо  говорит  по  этому  поводу:
"Все  то,  что  говорят  другие  люди  -  это  они  говорят  о  самих  себе.  ...  Вы  смотрите  на  них,  вы  пытаетесь  добиться  их  одобрения.  Вы  хотите  выглядеть  респектабельными.  Вы  хотите  приукрасить  свое  эго.  Это  же  самое  настоящее  самоубийство!"
5.  Сначала  реальность  создается  в  вашем  уме,  а  уже  потом  -  наяву.
Наш  мозг  -  это  невероятно  мощный  инструмент,  который  создает  мир  вокруг  нас.  Сначала  нужно  определиться  с  планами  и  целями,  и  только  после  этого  —  действовать.
"Будущее  зависит  от  того,  что  вы  делаете  сегодня",  -  говорил  Махатма  Ганди.
6.  По  этому  пути  вы  должны  пройти  сами.
Жизнь  полна  невзгод  и  неприятностей.  Никому  не  удастся  их  избежать.  Важно,  сколько  усилий  и  воли  мы  вкладываем  в  то,  чтобы  достичь  цели.  Счастье  -  это  личный  выбор  каждого,  оно  находится  внутри  нас  самих.
"Никто  нас  не  спасет,  кроме  нас  самих.  Этого  никто  не  сделает,  да  и  не  сможет  -  даже  если  захочет.  Мы  должны  пройти  по  этому  пути  сами",  -  учил  Будда.
7.  Недостаточно  верить  во  что-то,  нужно  этим  жить.
Не  прогибайтесь  под  этот  мир.  Не  идите  на  поводу  у  общества.  Не  подстраивайтесь  под  кого-то  -  оно  того  не  стоит.  Самое  важное  в  жизни  -  быть  самим  собой  и  следовать  за  своим  сердцем.  Пусть  за  вас  говорят  ваши  дела,  не  обращайте  внимания  на  то,  что  о  вас  скажут  другие  люди.
"Сегодня  вы  -  это  ВЫ.  И  это  самая  большая  правда  на  свете.  Даже  больше,  чем  правда.  Никто  не  может  быть  больше  ВАМИ,  чем  ВЫ  САМИ",  -  доктор  Сьюз.
8.  Вам  нужно  выбрать  или  правильную  дорогу,  или  легкую  дорогу.
Только  в  каждодневной  борьбе  закаляется  характер.  И  это  того  стоит,  поверьте!  Если  не  будет  препятствий  -  сладость  победы  померкнет.
Если  что-то  кажется  очень  сложным  и  невозможным,  это  вовсе  не  означает,  что  вы  не  сможете  этого  сделать.  Наоборот,  это  еще  одна  причина  добиваться  своих  целей.
"Те,  кто  не  пытался  познать  истину,  так  и  не  понял,  зачем  мы  живем",  -  учил  Будда.
9.  Постоянная  занятость  и  стремление  все  успеть  мешают  достичь  осознанности.
Огромные  списки  задач,  планов  и  замыслов  -  все  это  мешает  сосредоточиться  на  главном  -  на  настоящем  моменте.  Мы  почему-то  решили,  что  важно  быть  все  время  занятыми.  Лучше  сосредоточиться  на  одной  задаче  и  постепенно  выполнять  ее.
"Вы  должны  научиться  отпускать.  Перестаньте  постоянно  переживать.  Вы  и  так  никогда  не  контролировали  ситуацию",  -  пишет  Стив  Мараболи.
10.  За  все  в  этой  жизни  надо  платить.
Не  задавайтесь  вопросом  "Чего  я  хочу  от  жизни?",  лучше  спросите  себя  "За  что  я  готов  страдать?"  Ответите  на  этот  вопрос  -  и  к  вам  придет  озарение:  вы  поймете,  чего  хотите  на  самом  деле.  Тогда  ваша  жизнь  станет  по-настоящему  осмысленной  и  полной.  
"Жизнь  преподнесет  вам  тогда  именно  тот  опыт,  который  нужен  для  эволюции  вашего  сознания",  -  пишет  Эрхарт  Толле.
11.  Когда  вы  пытаетесь  все  контролировать,  теряете  способность  наслаждаться  жизнью.
Мы  постоянно  пытаемся  все  контролировать  -  это  дарит  нам  чувство  контроля  и  стабильности.  Но  стабильности  не  существует.  Вот  в  чем  вся  ирония.  Мы  абсолютно  ничего  не  контролируем.  Вообще  ничего.  Чем  раньше  мы  это  осознаем  и  научимся  жить  без  тревог  и  беспокойства  -  тем  лучше  для  нас  же.
"Напряжение  -  это  то,  кем  вы  себя  считаете.  Расслабление  -  это  то,  кем  вы  являетесь",  -  китайская  пословица.
Вам  бы  хотелось  жить  более  осознанной  жизнью?  Чего  вам  для  этого  не  хватает?
Виктор  Сибибел    11  May,  2018  
Перевела  на  украинский  язык          8.12.19                  7.08
На  фото  –  мой  рисунок.

11  законів  свідомого  життя,  які  здатні  докорінно  змінити  вашу  долю  Секрети  щасливого  життя.


Усвідомлене    життя.  Що  ви  знаєте  про  це?  Чули  коли-небудь  про  таке?  Про  усвідомленості  заговорили  тільки  кілька  років  тому,  пише  Hack  Spirit.  Численні  наукові  дослідження  вже  підтвердили  її  ефективність.
Жити  усвідомленим    життям  -  значить  приймати  те,  що  відбувається  без  всяких  оцінок  або  зайвих  думок  в  дусі  "А  що  було  б,  якби  ..."
Пропонуємо  вам  11  принципів  усвідомленості,  які  допоможуть  розгорнути  ваше  життя  на  180  градусів:
1.  Все  що  у  вас  є  -  це  справжній  момент:  тільки  тут  і  тільки  зараз.
Будда  вчив:  "Не  залишайтеся  в  минулому,  не  загубіться  в  майбутньому.  Минуле  вже  пройшло,  майбутнє  ще  не  настало".
Минуле  -  це  ілюзія,  воно  вже  пройшло.  Майбутнє  ще  не  настало  ,  а  значить,  його  ще  немає.  Реально  існує  тільки  зараз.
2.  Негативна  думка  нешкідлива,  поки  ви  не  повірите  в  неї.
Думки  приходять  і  йдуть,  їх  потік  не  можна  зупинити.  Страждання  вони  приносять,  коли  перетворюються  в  переконання,  коли  ви  зливаєтеся  з  ними.  Екхарт  Толле  каже  з  цього  приводу:
"Яке  полегшення  усвідомити,  що  голос  в  моїй  голові  -  це  зовсім  не  я.  Хто  ж  я  тоді?  Сторонній  спостерігач,  який  дивиться  на  все  з  боку".
3.  Гніваючись,  ви  караєте  самі  себе.
Кожен  з  нас  може  розлютитися,  всі  ми  маємо  на  це  право,  але  краще  уникати  таких  сильних  негативних  емоцій.  Розгніватися  дуже  легко  -  як  сірник  запалити,  справжня  мужність  -  побороти  себе  і  зробити  дійсно  щось  корисне.
Усвідомте,  що  зараз  -  єдине,  що  у  нас  є,  зрозумійте,  що  життя  занадто  коротке  для  того,  щоб  витрачати  його  на    гнів,  образу  і  злість.  Як  сказав  Лао-Цзи:
"Кращий  боєць  ніколи  не  злиться".
4.  Будьте  собою,  не  намагайтеся  всім  сподобатися  -  і  знайдете  гармонію.
Не  зациклюйтеся  на  тому,  що  про  вас  думають  інші.  Вам  зовсім  не  потрібно  їх  схвалення,  щоб  знайти  себе  -  справжнього.  Ви  той,  ким  ви  є,  і  те,  що  інші  думають  про  це,  ніяк  не  повинно  впливати  на  вас.
Ось  що  Ошо  говорить  з  цього  приводу:
"Все  те,  що  говорять  інші  люди  -  це  вони  говорять  про  самих  себе.  ...  Ви  дивитися  на  них,  ви  намагаєтеся  домогтися  їх  схвалення.  Ви  хочете  виглядати  респектабельними.  Ви  хочете  прикрасити  своє  его.  Це  ж  справжнісіньке  самогубство!"
5.  Спочатку  реальність  створюється  в  вашому  розумі,  а  вже  потім  -  наяву.
Наш  мозок  -  це  неймовірно  потужний  інструмент,  який  створює  світ  навколо  нас.  Спочатку  потрібно  визначитися  з  планами  і  цілями,  і  тільки  після  цього  -  діяти.
"Майбутнє  залежить  від  того,  що  ви  робите  сьогодні",  -  говорив  Махатма  Ганді.
6.  Цим  шляхом  ви  повинні  пройти  самі.
Життя  сповнене  негараздів  і  неприємностей.  Нікому  не  вдасться  їх  уникнути.  Важливо,  скільки  зусиль  і  волі  ми  вкладаємо  в  те,  щоб  досягти  мети.  Щастя  -  це  особистий  вибір  кожного,  воно  знаходиться  всередині  нас  самих.
"Ніхто  нас  не  врятує,  крім  нас  самих.  Цього  ніхто  не  зробить,  та  й  не  зможе  -  навіть  якщо  захоче.  Ми  повинні  пройти  цим  шляхом  самі",  -  вчив  Будда.
7.  Недостатньо  вірити  в  щось,  потрібно  цим  жити.
Не  прогинається  під  цей  світ.  Не  йдіть  на  поводу  у  суспільства.  Не  підлаштовуйтеся  під  когось  –  вони    того  не  варті.  Найважливіше  в  житті  -  бути  самим  собою  і  слідувати  за  своїм  серцем.  Нехай  за  вас  говорять  ваші  справи,  не  звертайте  уваги  на  те,  що  про  вас  скажуть  інші  люди.
"Сьогодні  ви  -  це  ВИ.  І  це  найбільша  правда  на  світі.  Навіть  більше,  ніж  правда.  Ніхто  не  може  бути  більше  ВАМИ,  ніж  ВИ  САМІ",  -  доктор  Сьюз.
8.  Вам  потрібно  вибрати  або  правильну  дорогу,  або  легку  дорогу.
Тільки  в  щоденній  боротьбі  загартовується  характер.  І  це  того  варте,  повірте!  Якщо  не  буде  перешкод  -  солодкість  перемоги  померкне.
Якщо  щось  здається  дуже  складним  і  неможливим,  це  зовсім  не  означає,  що  ви  не  зможете  цього  зробити.  Навпаки,  це  ще  одна  причина  домагатися  своїх  цілей.
"Ті,  хто  не  намагався  пізнати  істину,  так  і  не  зрозумів,  навіщо  ми  живемо",  -  вчив  Будда.
9.  Постійна  зайнятість  і  прагнення  все  встигнути  заважають  досягти  усвідомленості.
Величезні  списки  завдань,  планів  і  задумів  -  все  це  заважає  зосередитися  на  головному  -  на  теперішньому  моменті.  Ми  чомусь  вирішили,  що  важливо  бути  весь  час  зайнятими.  Краще  зосередитися  на  одній  меті  і  поступово  виконувати  її.
"Ви  повинні  навчитися  відпускати.  Перестаньте  постійно  переживати.  Ви  і  так  ніколи  не  контролювали  ситуацію",  -  пише  Стів  Мараболі.
10.  За  все  в  цьому  житті  треба  платити.
 Не  задавайтеся  питанням  "Чого  я  хочу  від  життя?",  Краще  запитайте  себе  "За  що  я  готовий  страждати?"  Відповісте  на  це  питання  -  і  до  вас  прийде  натхнення:  ви  зрозумієте,  чого  хочете  насправді.  Тоді  ваше  життя  стане  по-справжньому  осмисленим    і  повним.
"Життя  піднесе  вам  тоді  саме  той  досвід,  який  потрібен  для  еволюції  вашої  свідомості",  -  пише  Ерхарт  Толле.
11.  Коли  ви  намагаєтеся  все  контролювати,  втрачаєте  здатність  насолоджуватися  життям.
Ми  постійно  намагаємося  все  контролювати  -  це  дарує  нам  відчуття  контролю  і  стабільності.  Але  стабільності  не  існує.  Ось  у  чому  вся  іронія.  Ми  абсолютно  нічого  не  контролюємо.  Взагалі  нічого.  Чим  раніше  ми  це  усвідомлюємо  і  навчимося  жити  без  тривог  і  занепокоєння  -  тим  краще  для  нас  .
"Напруга  -  це  те,  ким  ви  себе  вважаєте.  Розслаблення  -  це  те,  ким  ви  є",  -  китайське  прислів'я.
Вам  би  хотілося  жити  більш  усвідомленим  життям?  Чого  вам  для  цього  не  вистачає?
Віктор  Сібібел  11  May,  2018
Переклала  українську    мову    8.12.19  7.08
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857267
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.12.2019

Стив Мараболи писал…

Стив  Мараболи  писал:  "Отсутствие  ясности  создает  хаос  и  разочарование.  Эти  эмоции  являются  ядом  для  любой  живой  цели".
Прочитав  это  выражение,  возникли  размышления  в  этом  направлении…На  своем  опыте  убедилась,  что  в  начале  дня  просто  необходимо    определиться    чем    заниматься  в  течении  дня  ,в  чем  разобраться,  что    нового  узнать,  одним  словом,    наметить    конкретные  дела  и  начать  немедленно  действовать  –  настроение    будет  позитивным.  Поставленные  цели  –  станут  реальными!
8.12.19      6.40
На  фото  –  мой  рисунок.

Стів  Мараболі  писав:  "Відсутність  ясності  створює  хаос  і  розчарування.  Ці  емоції  є  отрутою  для  будь-якої  живої  цілі".
Прочитавши  цей  вислів,  виникли  роздуми  в  цьому  напрямку  ...  На  своєму  досвіді  переконалася,  що  на  початку  дня  просто  необхідно  визначитися  чим  займатися  протягом  дня,  в  чому  розібратися,  що  нового  дізнатися,  одним  словом,  намітити  конкретні  справи  і  почати  негайно  діяти  -  настрій  буде  позитивним  .  Поставлені  цілі  -  стануть  реальними!
8.12.19  6.40
На  фото  -  мій  малюнок.
   

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=857266
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.12.2019

90-річна художниця перетворила ціле село на витвір мистецтва.

90-летняя  художница  превратила  целую  деревню  в  произведение  искусства.


При  желании,  любое  обычное  и  неприметное  место  можно  превратить  в  нечто  невероятное  и  захватывающие  дух.  Особенно  здорово  заняться  этим  после  долгой  зимы,  чтобы  встретить  тепло  со  всеми  почестями!
Тому  пример,  крошечная  деревушка  Лука  в  Чехии.  С  каждым  днем,  она  буквально,  расцветает  и  все  благодаря  одной  талантливой  жительнице.  Ей  захотелось  преобразить  это  место,  придав  ему  национальный  колорит.
 
Народная  художница  Анежка  Кашпаркова,  отпраздновала  90  лет!  Вот  уже  40  из  них,  каждую  весну  и  лето,  вырисовывая  узоры  на  домах,  придает  красоту  своей  деревне.
 
Все  свое  свободное  время  она  посвящает  любимому  делу.  В  прошлом  Анеж  была  сельскохозяйственным  работником,  до  этого  необычного  хобби.
Создавать  такие  шедевры,  ей  помогает  тонкая  кисточка  и  яркий  ультрамарин.  Любимое  ее  место  —  деревенская  часовня.
 
Она  стала  настоящей  знаменитостью!  Ее  рисунками  восхищается  каждый  житель  деревушки.  Самое  удивительное,  что  Анеж  не  продумывает  заранее  рисунки.  Результат  работы  становится  сюрпризом  и  для  нее  самой!
Это  доказывает,  что  творчеству  все  возрасты  покорны!  Любимое  дело,  вот  то,  что  заставляет  нас  жить  и  идти  дальше.
 
Работы  Анеж  отлично  это  доказывают.
 
Нужно  делать  это  от  чистого  сердца  и  в  первую  очередь  для  себя,  как  Анеж.  Тогда  вас  оценят  по  заслугам!
             
Думаем,  все  согласятся,  что  работы  несказанно  красивые.  Если  будете  проездом  в  Чехии,  загляните  обязательно  в  это  сказочное  место!
Перевела  на  украинский  язык        5.12.19          16.15


90-річна  художниця  перетворила  ціле  село  на  витвір  мистецтва.


При  бажанні,  будь-яке  звичайне  і  непримітне  місце  можна  перетворити  на  щось  неймовірне  і  захоплююче    дух.  Особливо  здорово  зайнятися  цим  після  довгої  зими,  щоб  зустріти  тепло  з  усіма  почестями!
Приклад  цього,  крихітне    село  Лука  в  Чехії.  З  кожним  днем,  воно    буквально,  розквітає  і  все  завдяки  одній  талановитій  мешканці.  Їй  захотілося  перетворити  це  місце,  надавши  йому  національний  колорит.
 
Народна  художниця  Анежка    Кашпаркова,  відсвяткувала  90  років!  Ось  уже  40  з  них,  кожну  весну  і  літо,  вимальовуючи  візерунки  на  будинках,  надає  красу  своєму  селу.
 
Весь  свій  вільний  час  вона  присвячує  улюбленій  справі.  У  минулому  Анеж  була  сільськогосподарським  працівником,  до  цього  незвичайного  хобі.
Створювати  такі  шедеври,  їй  допомагає  тонкий    пензлик  і  яскравий  ультрамарин.  Улюблене    її  місце  -  сільська  каплиця.
Вона  стала  справжньою  знаменитістю!  Її  малюнками  захоплюється  кожен  житель  села.  Найдивовижніше,  що  Анеж  не  в  змозі  запропонувати  заздалегідь  малюнки.  Результат  роботи  стає  сюрпризом  і  для  неї  самої!
Це  доводить,  що  творчості  кожен  вік  підвладний!  Улюблена  справа,  ось  те,  що  змушує  нас  жити  і  йти  далі.
 
Роботи  Анеж  відмінно  це  доводять.
 
Потрібно  робити  це  від  чистого  серця  і  в  першу  чергу  для  себе,  як  Анеж.  Тоді  вас  оцінять  по  заслугам!

Думаємо,  всі  погодяться,  що  роботи  несказанно  гарні.  Якщо  будете  проїздом  в  Чехії,  загляньте  обов'язково  в  це  казкове  місце!
Переклала  на  українську    мову      5.12.19          16.15

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856985
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.12.2019

Дві речі …

Дві  речі  говорять  мені  про  Бога:  зоряне  небо  над  моєю  головою    і  моральний  закон  в  моєму  серці  (  І.Кант)  
 Ці  мудрі  слова  ,  на  мій  погляд,  беззаперечні...  
     Дуже  люблю  вдивлятись  в  зоряне  небо  дякуючи  Всевишнього  вечірньою  порою,  а  також  вдень  в  небо  з  плаваючими  на  ньому,  як  кораблики,  хваринками.  
     Особливо  дивувалась  чаруючою  красою  неба,  коли  лежала  в  лікарні,  в  багатьох  моїх  віршах  це  відображено.  
Хмари  як  пушинки
Пливуть  надi  мною
Парад  краси,  не  меньше
И  вiтерець  працюе
Колише  трави  и  гiлки
Дає  живильну  силу
І  тим  росткам  
Що  показались  iз  землi
Така  краса  и  благодать
Що  нам  дає  природа
Нетреба  спать…
Поглянь  навколо
Не  байдужим  зором
И  зрозумiй,  що  кожний  день
Тобi  дарован  Богом…13/05/17(написані  в  лікарні)

     Подобається  фотографувати  чарівну  природу,  яка  невід’ємна  від    чаруючого  неба  над  нами,      в  різні  періоди    зроблено  численна  кількість    таких  знімків.
       Не  все  можна  побачити  очима,  а    набагато  більше  можна  відчути  чуйним  серцем,  коли  гармонія  в  душі  і  з  оточуючим  світом!!!  10.06.19          8.18
Моє  фото.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856388
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.11.2019

Секрет успіху …

Секрет  успіху  відображається  не  в  чому  іншому,  як  в  виконані  того,  що  ви  можете  робити  добре  і  в  хорошому  виконанні  того,  що  ви  робите,  без  всякої  думки  про  славу.  (  Ф.Лорешфуко)
   Старанно  працювати  ,  без  думок  про  славу,  дає  задоволення,  позитив!  З’являються  нові  ідеї,  цілі,  над  якими  корисно  і  цікаво  працювати  в  майбутньому.!!!
25.06.19          9.06
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856387
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.11.2019

Цікаве про мистецтво, творчість, натхнення…

Интересное  об  искустве,  творчестве,  вдохновении.
Все  виды  искусств  служат  величайшему  из  искусств  —  искусству  жить  на  земле.  Бертольд  Брехт
Я  слушаю  музыку,  я  слышу  совершенно  отчетливые  ответы  на  все  мои  вопросы,  и  во  мне  все  успокаивается  и  проясняется.  Или,  точнее,  я  ощущаю,  что  это  вообще  не  вопросы.
Густав  Малер
Законы  Искусства  берут  свое  начало  не  в  материальном,  а  в  идеальном  мире,  где  обитает  Красота,  материя  может  лишь  указать  границы,  в  пределах  которых  распространяется  художественное  вдохновение.    Делия  Стейнберг  Гусман
Когда  соединились  любовь  и  мастерство,  можно  ожидать  шедевра.    Джон  Раскин
Творить  искусство,  может  лишь  избранник,
Любить  искусство  —  всякий  человек.  Жюльен  Грюн
Музыка  —  посредница  между  жизнью  ума  и  жизнью  чувств.      Людвиг  ван  Бетховен
Музыка  властвует  самодержавно  и  заставляет  забывать  обо  всем  остальном.  Вольфганг  Амадей  Моцарт
Музыка  воодушевляет  весь  мир,  снабжает  душу  крыльями,  способствует  полету  воображения...  Платон.
Музыка  показывает  человеку  те  возможности  величия,  которые  есть  в  его  душе        Ральф  Уолдо  Эмерсон
Вдохновение  —  это  такая  гостья,  которая  не  любит  посещать  ленивых.  Петр  Ильич  Чайковский
Творить  есть  ничто  иное,  как  верить.          Ромен  Роллан
Живет  лишь  тот,  кто  творит.    Ромен  Роллан  
Искусство  —  мед,  хранимый  человеческими  душами  и  собираемый  на  крыльях  лишений  и  труда.      Теодор  Драйзер
Музыка  своей  мелодией  доводит  нас  до  самого  края  вечности  и  дает  нам  возможность  в  течение  нескольких  минут  постичь  ее  величие.    Томас  Карлейль
Искусство  может  переживать  времена  упадка,  но  оно  вечно,  как  сама  жизнь.      Федор  Иванович  Шаляпин
Без  фантазии  нет  искусства,  как  нет  и  науки.    Ференц  Лист
Ничто  не  может  поколебать  во  мне  следующей  аксиомы:  всякое  творение  свидетельствует  о  творце.      Франсуа-Мари  Аруэ  Вольтер
Хорошо,  когда  художник  знает,  что  такое  конфликт  и  стресс.  Это  богатый  источник  идей.  Но  я  убежден,  что  творить  в  состоянии  стресса  невозможно.  Стресс  подавляет  творчество.  Дэвид  Линч
Собрала  из  различных  источников  и  перевела  на  украинский  язык        24.09.19            13.20

Цікаве  про  мистецтво,  творчість,  натхнення.
Всі  види  мистецтв  служать  найбільшому  з  мистецтв  -  мистецтву  жити  на  землі.  Бертольд  Брехт
Я  слухаю  музику,  я  чую  абсолютно  чіткі  відповіді  на  всі  мої  запитання,  і  в  мені  все  заспокоюється  і  прояснюється.  Або,  точніше,  я  відчуваю,  що  це  взагалі  не  питання.
Густав  Малер
Закони  Мистецтва  беруть  свій  початок  не  в  матеріальному,  а  в  ідеальному  світі,  де  мешкає  Краса,  матерія  може  лише  вказати  кордону,  в  межах  яких  поширюється  художнє  натхнення.  Делія  Стейнберг  Гусман
Коли  з'єдналися  любов  і  майстерність,  можна  очікувати  шедевра.  Джон  Раскін
Творити  мистецтво,  може  лише  обранець,
Любити  мистецтво  -  кожна  людина.  Жюльєн  Грюн
Музика  -  посередниця  між  життям  розуму  і  життям  почуттів.  Людвіг  ван  Бетховен
Музика  панує  самодержавно  і  змушує  забувати  про  все  інше.  Вольфганг  Амадей  Моцарт
Музика  надихає  весь  світ,  постачає  душу  крилами,  сприяє  польоту  уяви  ...  Платон.
Музика  показує  людині  ті  можливості  величі,  які  є  в  його  душі  Ральф  Уолдо  Емерсон
Натхнення  -  це  така  гостя,  яка  не  любить  відвідувати  ледачих.  Петро  Ілліч  Чайковський
Творити  є  ніщо  інше,  як  вірити.  Ромен  Роллан
Живе  лише  той,  хто  творить.  Ромен  Роллан
Мистецтво  -  мед,  що  зберігається  людськими  душами  і  збирається  на  крилах  поневірянь  і  праці.  Теодор  Драйзер
Музика  своєї  мелодією  доводить  нас  до  самого  краю  вічності  і  дає  нам  можливість  протягом  кількох  хвилин  осягнути  її  велич.  Томас  Карлейль
Мистецтво  може  переживати  часи  занепаду,  але  воно  вічно,  як  саме  життя.  Федір  Іванович  Шаляпін
Без  фантазії  немає  мистецтва,  як  немає  і  науки.  Ференц  Ліст
Ніщо  не  може  похитнути  в  мені  наступної  аксіоми:  всяке  творіння  свідчить  про  творця.  Франсуа-Марі  Аруе  Вольтер
Добре,  коли  художник  знає,  що  таке  конфлікт  і  стрес.  Це  багате  джерело  ідей.  Але  я  переконаний,  що  творити  в  стані  стресу  неможливо.  Стрес  пригнічує  творчість.  Девід  Лінч

Зібрала  з  різних  джерел  і  переклала  на  українську    мову    24.09.19  13.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856300
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.11.2019

Як музика класична допомогає…

Как  музыка  классическая  помогает,  вдохновляет,  лечит,  негатив  снимает,  давление  снижает…Каждый  день  под  нее  исповедь  пишу  и  философствую,  мечтаю…она  спокойной  быть  мне  помогает,  хотя,  иногда    и  плачу  и  страдаю  от  болей  изнуряющих  меня…Лекарства  мне  почти  не  помогают,  что  дальше  ждет  меня  не  знаю…Стараюсь  никого  не  беспокоить,  не  жаловаться  и  не  ныть….  Под  музыку  рисую  с  наслаждением,  чувствую  Всевышнего    поддержку  ,      благодарю    всегда!!!
16.06.17(написаны  в  больнице)

           Як  музика  класична  допомогає,  надихає,  лікує,  негатив  знімає,  тиск  знижує…Кожний  день  під  неї    сповідь  пишу  і    філософствую,  мрію…  вона  спокійною  бути  мені  допомогає,  проте,    інколи    плачу  і    страждаю  від    болей  виснажливих  мене…Ліки    мені    майже    не  допомогають,  що  далі    чекає  мене    не  знаю…Намагаюся  никого  не  турбувати,  не    скаржитися  і    не  нити….  Під  музику  малюю  з    насолодою,  відчуваю  Всевишнього    підтримку  ,    дакую    завжди    !!!
16.06.17(написані    в  лікарні)
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856298
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.11.2019

Дитина дивиться на світ…

Ребенок  смотрит  на  мир,  этот  взгляд  Ангела    открыт.  Интересует  наших  детей  все,  еще  больше  хотят  они  узнать.  Все  их  вопросы  почему,  как,  где,  когда...,    мы  должны    внимательно  и  с  уважением  выслушать,  по  возможности  ответить.
         Ребенок,  как  губка  в  себя  все  впитывает,    прежде  всего  -  поведение  тех  кто  рядом,  с  кем  дружит,  общается,  живет,    что  видит,  слышит.
Кажется  все  так  просто,  однако  формируются  его    манеры,  характер,  взгляд  свой  уже  есть  ...
   Размышления  мои  не  новы,  известны  каждому  они,    поэтому  не  следует  нам  на  детей,
внуков  обижаться…Мы  сами  виноваты,  если  недоразумения  и  проблемы  с  ними  есть  ...  2.03.19              8.30
На  фото  -  мой  рисунок.

Дитина  дивиться  на  світ,  цей  погляд  Ангела  відкритий.  Цікавить  наших  дітей  все,ще  більше  хочуть  вони  узнати.  Всі  їх  питання  чому,  як,  де,  коли...  ,  ми  мусимо  
 уважно  і  з  повагою  вислухати,  по  можливості  відповісти.
         Дитя,  як  губка  в  себе  все  вбирає,    перш  за  все  –  поведінку  тих  хто  поруч,  з    ким  дружить,  спілкується,  живе,  що  бачить,чує.
Здається  все  так  просто,  проте  формуються  її  манери,  характер,  погляд  свій  вже  є...
         Роздуми  мої  не  нові,  відомі  кожному  вони,    тому  не  слід  нам  на  дітей,  онуків  ображатись...  Ми  самі  винні,  якщо  непорозуміння  і  проблеми  з  ними  є...    2.03.19                8.30
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856065
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.11.2019

Як приємно почати ранок з позитива…

Как  приятно  начать  утро  с  позитива,  улыбка,  доброе  утро  сказать  мужу,  вкусного  чая  выпить  и  музыку  включить  для  души.  Просмотреть  новости,  почитать,  помечтать,  подготовиться  к  делам,  с  воодушевлением  действовать.
Чудесное  утро,  начало  нового  дня.    Поблагодарить  Всевышнего,  он  всегда  рядом,  поддержка.  Счастливой  почувствовать    себя  !!!    12.03.19  8.48
На  фото  -  мой  рисунок.


Як    приємно  почати  ранок  з  позитива,  посмішка,  доброго  ранку  сказати  чоловіку,  
смачного  чаю  випити  і  музику  вімкнути  для  душі.
Проглянути  новини,почитати,    помріяти,  підготуватися  до  справ,  з  натхненням  діяти.
Чудовий  ранок,  початок  нового  дня.  Подякувати  Всевишнього,  він  завжди  поряд,  підтримка.  Щасливою  відчути    себе!!!      12.03.19                    8.48
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=856063
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.11.2019

Пробачити і зрозуміть…

Простить  и  понять  ,  не  каждому  удается  это  суметь.  Обиду    лучше  отпустить,  оставить  в  прошлом,  а  в  свое  сердце  радость,  счастье  поселить  !!!  6.07.19  7.47
На  фото  -  мой  рисунок.

Пробачити  і  зрозуміть,    не  кожному  вдається  це  зуміть.  Образу  краще  відпустить,  залишити  в  минулому,  а  в  своє  серце  радість,  щастя  поселить!!!    6.07.19        7.47
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855968
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.11.2019

Довірь минуле Божій милості…

Доверь    прошлое  Божьей  милости,  настоящее  Божьей  любви  и  будущее  Божьей  забота  !!!
             Прочитала  эти  мудрые  слова,  которые  невозможно  подвергнуть  сомнению,  в  которых  сама  не  раз  убеждалась.  С  прошлого  следует  делать  для  себя  правильные  выводы,  ни  о  чем  не  жалеть  и  никого  не  судить  -  это  прошлое  в  котором  мы  появились  на  этой  Земле,  чтобы  выполнить  свою  особую  для  каждого  роль,  поэтому  наши  поступки  и  жизнь  в  этот  период  были    именно  такие,  какие    должны    были    быть.
     Жить  настоящим,  ценить  бесценные    минуты,  любить  себя  и    людей,  природу,  окружающий  мир  и  благодарить  Всевышнего  за  каждый  прожитый  день  !!!
Будущее  это  наши  добрые  дела  сегодня,  любовь,  забота  о  детях  и  внуках-их  счастье  и  благополучие,  мечтать,  ставить  цели  и  работать  для  их  достижения,  надеяться,  что  Вселенная  нас  поддержит  !!!  6.06.19  10.57
На  фото  -  мой  рисунок.
Довірь  минуле  Божій  милості,    сьогодення    Божій  любові  і  майбутнє  Божій  заботі!!!
             Прочитала  ці  мудрі  слова,  які  неможливо  піддати  сумніву,  в  яких  сама  не  одноразово  переконувалась.  З  минулого  слід  робити  для  себе  правильні  висновки,  ні  про  що  не  шкодувати  і  нікого  не  судити  –  це  минуле  в  якому  ми  з’явились  на  цій  Землі,  щоб  виконати  свою  особливу  для  кожного  роль,  тому  наші  вчинки  і  життя  в  цей  період  було  саме  таке,  яке  повинне  було  бути.  
     Жити    сьогоденням,  цінувати  бесцінні  хвилини  ,  любити  себе  і  оточуючих  людей,  природу,  навколишній  світ  і  дякувати  Всевишньому  за  кожний  прожитий  день!!!
 Майбутнє  це  наші  добрі  вчинки  сьогодні,  любов,  турбота  і  піклування  за  дітей  і  онуків-їх  щастя  і  добробут,мріяти,  ставити  цілі  і  працювати    для  їх  досягнення,  сподіватись  що  Всесвіт  нас  підтримає  !!!      6.06.19            10.57  
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855967
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.11.2019

Висловлювання Блаженного Августина…

«Добрый  Боже,  дай  мне  целомудрие  и  воздержанность,  но  еще  не  сейчас!»
Высказывания  Блаженного  Августина,  одного  из  первых  христианских  философов,  написаны  как  будто  сегодня,  а  не  две  тысячи  лет  назад.  Слова  о  любви,  жизни,  свободе,  человеке,  смысле...  Завораживающее  чтение.
Труд  «О  граде  Божьем»  написан  в  ответ  на  катастрофу  античного  мира  —  взятие  варварами  Рима.  По  мысли  Августина,  «две  разновидности  любви  порождают  два  града:  земной  град  создан  любовью  к  самим  себе,  доведенной  до  презрения  к  Богу,  небесный  —  любовью  к  Богу,  доведенной  до  полного  самозабвения».  При  этом  гражданин  «Града  земного»  на  этой  земле  становится  повелителем  и  господином  мира,  гражданин  «Града  Божьего»  уподобляется  страннику  и  пилигриму.  Несколько  цитат  из  великих  книг  Блаженного  Августина.1
• Господи,  как  же  так  получается,  что  мы  путешествуем,  удивляясь  и  восхищаясь  высотой  гор,  просторами  морей,  течением  рек,  устрашающей  силой  океанов  и  движением  звезд,  а  когда  мы  смотрим  внутрь  себя,  то  не  замечаем  великого  чуда?
• Если  ты  любишь  человека  таким,  какой  он  есть,  то  ты  любишь  его.  Если  ты  пытаешься  его  поменять,  то  ты  любишь  себя.  Вот  и  все.
• Я  ринулся  в  любовь,  я  жаждал  ей  отдаться.  Я  был  любим,  я  тайком  пробирался  в  тюрьму  наслаждения,  весело  надевал  на  себя  путы  горестей,  чтобы  секли  меня  своими  раскаленными  железными  розгами  ревность,  подозрения,  страхи,  гнев  и  ссоры.
• Если  бы  Бог  назначил  женщине  быть  госпожой  мужчины,  он  сотворил  бы  ее  из  головы,  если  бы  —  рабою,  то  сотворил  бы  из  ноги;  но  так  как  он  назначил  ей  быть  подругой  и  равной  мужчине,  то  сотворил  из  ребра.
• Человек  —  это  законченная  картина,  можно  что-то  в  ней  не  любить,  например,  как  на  ней  изображены  горы  или  реки.  Можно  любить  на  этой  картине  что-то  определенное.  Но  воспринимать  ее  нужно  целиком.  Или  ты  любишь  человека  всего,  или  нет.  Да,  иногда  нельзя  мириться  с  теми  или  иными  чертами,  и  тогда  нужно  искать  компромисс.
• Если  вы  страдаете  от  несправедливости  нехорошего  человека  —  простите  его,  а  то  будет  два  нехороших  человека.
• Вера  —  это  способность  поверить  в  то,  чего  вы  пока  не  видите.  И  в  награду  за  эту  веру  вы  увидите  то,  во  что  поверили.  
• Чудо  противоречит  не  законам  природы,  а  лишь  нашим  представлениям  о  законах  природы…
• Кто  ненавидит  мир?  Те,  кто  растерзал  истину.
• Родившись  и  стремясь  быть,  прекрасное,  чем  скорее  растет,  утверждая  свое  бытие,  тем  сильнее  торопится  в  небытие:  таков  предел,  положенный  Тобою  земным  вещам,  потому  что  они  только  части  целого,  существующие  не  одновременно;  уходя  и  сменяя  друг  друга,  они,  как  актеры,  разыгрывают  все  цельную  пьесу,  в  которой  им  даны  удельные  роли.  Речь  не  будет  целой,  если  каждое  слово,  отзвучав  в  своей  роли,  не  исчезнет,  чтобы  уступить  место  другому.
• Время  не  проходит  впустую  и  не  катится  без  всякого  воздействия  на  наши  чувства:  оно  творит  в  душе  удивительные  дела.  Дни  приходили  и  уходили  один  за  другим;  приходя  и  уходя,  они  бросали  в  меня  семена  других  надежд  и  других  воспоминаний;  постепенно  лечили  старыми  удовольствиями,  и  печаль  моя  стала  уступать  им;  стали,  однако,  наступать  —  не  другие  печали,  правда,  но  причины  для  других  печалей.  Разве  эта  печаль  так  легко  и  глубоко  проникла  в  самое  сердце  мое  не  потому,  что  я  вылил  душу  свою  в  песок,  полюбив  смертное  существо  так,  словно  оно  не  подлежало  смерти?
• Все  это  происходит  во  мне,  в  огромных  палатах  моей  памяти.  Там  в  моем  распоряжении  небо,  земля,  море  и  все,  что  я  смог  воспринять  чувством,  все,  кроме  мной  забытого.  Там  встречаюсь  я  и  сам  с  собой  и  вспоминаю,  что  я  делал,  когда,  где  и  что  чувствовал  в  то  время,  как  это  делал.
• И  мои  душевные  состояния  хранит  та  же  память,  только  не  в  том  виде,  в  каком  их  когда-то  переживала  душа.    Я  пробегаю  и  проношусь  повсюду,  проникаю  даже  вглубь,  насколько  могу,  —  и  нигде  нет  предела;  такова  сила  памяти,  такова  сила  жизни  в  человеке,  живущем  для  смерти.
1  Блаженный  Августин  «О  Граде  Божием»  (Харвест,  АСТ,  2000);  Блаженный  Августин  «Исповедь»  (Харвест,  2006).
Psychologies        
Перевела  на  украинский  язык            25.11.19          11.25


«Добрий  Боже,  дай  мені  цнотливість  і  стриманість,  але  ще  не  зараз!»
Висловлювання  Блаженного  Августина,  одного  з  перших  християнських  філософів,  написані  ніби  сьогодні,  а  не  дві  тисячі  років  тому.  Слова  про  любов,  життя,  свободу,  людину,  сенс  ...  Зачаровує  читання.
 Праця  «Про  град  Божий»  написаний  у  відповідь  на  катастрофу  античного  світу  -  взяття  варварами  Риму.  На  думку  Августина,  «два  різновиди  любові  породжують  два  гради:  земний    град  створений  любов'ю  до  самих  себе,  доведеної  до  презирства  до  Бога,  небесний  -  любов'ю  до  Бога,  доведеної  до  повного  самозабуття».  При  цьому  громадянин  «Граду  земного»  на  цій  землі  стає  володарем  і  паном  світу,  громадянин  «Граду  Божого»  уподібнюється  мандрівникову  і  і  пілігриму  .  Кілька  цитат  з  великих  книг  Блаженного  Августіна.1
•  Господи,  як  же  так  виходить,  що  ми  подорожуємо,  дивуючись  і  захоплюючись  висотою  гір,  просторами  морів,  плином  рік,  страхітливою  силою  океанів  і  рухом  зірок,  а  коли  ми  дивимося  всередину  себе,  то  не  помічаємо  великого  чуда?
•  Якщо  ти  любиш  людину  такою,  якою  вона  є,  то  ти  любиш  її.  Якщо  ти  намагаєшся  його  поміняти,  то  ти  любиш  себе.  От  і  все.
•  Я  кинувся  в  любов,  я  жадав  їй  віддатися.  Я  був  любим,  я  потайки  пробирався  до  в'язниці  насолоди,  весело  одягав  на  себе  пута  смутку,  щоб  сікли  мене  своїми  розпеченими  залізними  різками  ревнощі,  підозри,  страхи,  гнів  і  сварки.
•  Якби  Бог  призначив  жінці  бути  пані  чоловіка,  він  створив  би  її  з  голови,  якби  -  рабою,  то  створив  би  з  ноги;  але  так  як  він  призначив  їй  бути  подругою  і  рівною  чоловікові,  то  створив  з  ребра.
•  Людина  -  це  закінчена  картина,  можна  щось  у  ній  не  любити,  наприклад,  як  на  ній  зображені  гори  або  річки.  Можна  любити  на  цій  картині  щось  певне.  Але  сприймати  її  потрібно  цілком.  Або  ти  любиш  людину  всього,  чи  ні.  Так,  іноді  не  можна  миритися  з  тими  чи  іншими  рисами,  і  тоді  потрібно  шукати  компроміс.
•  Якщо  ви  страждаєте  від  несправедливості  нехорошої    людини  -  вибачте  його,  а  то  буде  дві    нехороших  людини.
•  Віра  -  це  здатність  повірити  в  те,  чого  ви  поки  не  бачите.  І  в  нагороду  за  цю  віру  ви  побачите  те,  у  що  повірили.
•  Чудо  суперечить  не  законам  природи,  а  лише  нашим  уявленням  про  закони  природи  ...
•  Хто  ненавидить  світ?  Ті,  хто  розірвав  істину.
•  Народившись  і  прагнучи  бути,  прекрасне,  чим  швидше  зростає,  затверджуючи  своє  буття,  тим  сильніше  поспішає  в  небуття:  такий  межа,  покладений  Тобою  земних  речей,  тому  що  вони  тільки  частини  цілого,  що  існують  не  одночасно;
йдучи  і  змінюючи  один  одного,  вони,  як  актори,  розігрують  всі  цілісну  п'єсу,  в  якій  їм  дані  питомі  ролі.  Мова  не  буде  цілою,  якщо  кожне  слово,  відлунали  в  своїй  ролі,  не  зникне,  щоб  поступитися  місцем  іншому.
•  Час  не  проходить  даремно  і  не  котиться  без  будь-якого  впливу  на  наші  почуття:  воно  творить  в  душі  дивовижні  справи.  Дні  приходили  і  йшли  один  за  іншим;  приходячи  і  йдучи,  вони  кидали  в  мене  насіння  інших  надій  і  інших
спогадів;  поступово  лікували  старими  задоволеннями,  і  печаль  моя  стала  поступатися  їм;  стали,  проте,  наступати  -  не  інші  печалі,  правда,  але  причини  для  інших  печалей.  Хіба  ця  печаль  так  легко  і  глибоко  проникла  в  саме  серце  моє  не  тому,  що  я  вилив  душу  свою  в  пісок,  полюбивши  смертна  істота  так,  немов  вона  не  підлягала  смерті?
•  Все  це  відбувається  в  мені,  в  величезних  палатах  моїй  пам'яті.  Там  в  моєму  розпорядженні  небо,  земля,  море  і  все,  що  я  зміг  сприйняти  почуттям,  все,  крім  мною  забутого.  Там  зустрічаюся  я  і  сам  з  собою  і  згадую,  що  я  робив,  коли,  де  і  що  відчував  у  той  час,  як  це  робив.
•  І  мої  душевні  стани  зберігає  та  ж  пам'ять,  тільки  не  в  тому  вигляді,  в  якому  їх  колись  переживала  душа.    Я  пробігаю  і  проношу  всюди,  що  досліджує  навіть  вглиб,  наскільки  можу,  -  і  ніде  немає  меж;  така  сила  пам'яті,  така  сила  життя  в  людині,  що  живе  для  смерті.
1  Блаженний  Августин  «Про  Град  Божий»  (Харвест,  АСТ,  2000);  Блаженний  Августин  «Сповідь»  (Харвест,  2006).
Psychologies  
Переклала  на  українську  мову          25.11.19          11.25

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855848
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.11.2019

У чому сенс життя…

В  чем  смысл  жизни:  вопрос,  на  который  нет  ответа?
В  течение  жизни  каждый  из  нас  задается  множеством  вопросов.  Но  есть  один,  над  которым  человечество  бьется  дольше  всего.  В  чем  смысл  жизни,  спрашиваем  мы  себя.  И  не  находим  ответа.  Что  это  значит,  рассказывает  психолог  Джеральд  Шонвольф.
Философы,  клирики,  психологи  на  протяжении  веков  отвечали  на  этот  вопрос,  но  ни  один  ответ  не  оказался  универсально  верным.  Потому  что  у  каждого  человека  свой  смысл  в  жизни.
Этим  вопросом  задавались  все  мировые  религии,  и  все  они  по-своему  на  него  отвечали.  Иисус  говорил,  что  смысл  жизни  в  вере  в  Бога  и  в  том,  чтобы  обрести  царство  Божие  после  смерти.  Будда  верил,  что  смысл  жизни  состоит  в  том,  чтобы  прожить  ее  в  гармонии,  отринув  желания  и  ненависть.
Мухаммед  сказал,  что  жизнь  доверена  людям  Богом,  с  тем,  чтобы  посвятить  ее  пониманию  Бога,  и  это  ведет  к  вечной  жизни.
Платон  заметил,  что  «неисследованная  жизнь  не  стоит  того,  чтобы  ее  жить».  Стало  быть,  смысл  в  том,  чтобы  ее  исследовать,  чтобы  ее  постичь.  Ницше  связывал  смысл  жизни  со  смертью  Бога,  а  следовательно,  с  утратой  веры  в  абсолютные  моральные  законы,  космический  порядок.  Камю  считал,  что  мы  сами  создаем  смысл  своей  жизни,  принимая  решения.
Но  никто  не  предложил  определенного,  четкого,  если  угодно,  универсального  ответа.  Возможно,  потому  что  для  начала  все  же  стоит  ответить  на  другой  вопрос,  который  стоит  рядом:  «Почему  мы  хотим  это  знать?»  Это  куда  более  уместный  вопрос,  хотя  бы  потому,  что  на  него  можно  ответить.  Итак,  зачем  же  люди  вот  уже  на  протяжении  многих  веков  заняты  поисками  жизненного  смысла?
Отрицание  смерти  и  поиск  смысла  жизни  —  это  великая  ложь,  которая  определяет  жизнь  множества  людей
Да  потому  что  никто  из  нас  не  хочет  соглашаться  с  тем,  что  жизнь  бессмысленна.  Вместо  того  чтобы  принять  этот  факт  и  двигаться  дальше,  многие  люди  тратят  всю  свою  жизнь,  чтобы  его  найти.  Они  ищут  его  в  религии,  философии,  психологии.
Люди  думают,  что  если  они  разбогатеют  и  станут  знаменитыми,  то  смогут  обмануть  смерть.  Есть  безумцы,  которые  полагают,  что  они  смогут  победить  смерть,  захватив  мир.  Отрицание  смерти  и  поиск  смысла  жизни  —  великая  ложь,  которая  определяет  жизнь  множества  людей  на  планете.
Отрицание,  как  и  любой  защитный  механизм,  имеет  побочный  эффект.  Чем  яростнее  мы  что-то  отрицаем,  тем  сильнее  оно  наполняется  смыслом.  Чем  больше  мы  отрицаем  смерть,  тем  меньше  мы  замечаем,  как  уверенно  к  ней  идем.  Яркий  пример  —  сколько  людей  отрицают  изменения  в  климате,  несмотря  на  факты.  Зигмунд  Фрейд  сказал  бы  на  это,  что  мы  бессознательно  хотим  смерти,  бессознательно  желаем  ее  планете.
В  восточной  традиции  практикуются  методы  глубокой  медитации,  где  главная  вещь,  над  которой  размышляют,  —  смерть.  Люди  проводят  множество  часов,  медитируя  о  своей  смерти.  Они  буквально  представляют,  визуализируют,  как  лежат  в  могиле  и  гниют!  Смысл  этого  действа  в  том,  чтобы  достичь  состояния,  в  котором  не  будет  привязанности  к  жизни,  чтобы  мы  могли  полностью  осознать,  что  смертны.  Только  приняв  факт  неотвратимости  смерти,  мы  сможем  освободиться  от  тяготеющей  привязанности  к  жизни  и  от  проблем,  которые  она  несет.
Будда  и  его  последователи  не  цеплялись  за  жизнь,  они  медитировали  о  смерти
Цепляясь  за  жизнь,  во  всем  пытаясь  нащупать  смысл,  мы  приходим  к  ложным  богам,  ценностям,  мифам,  которые  ранят  не  только  нас,  но  и  других.  Если  мы  придумаем,  что  смысл  в  молении  Богу,  то  всякий,  кто  ему  не  молится,  будет  ниже  нас.  Если  мы  решим,  что  какая-то  группа  людей  (к  которой  мы,  очевидно,  принадлежим)  —  группа  «хороших  людей»,  то  другая,  очевидно,  станет  «группой  плохих».  И  то  и  другое  ведет  к  напряжению  и  разногласиям.
Будда  и  его  последователи  не  цеплялись  за  жизнь.  Они  медитировали  о  смерти,  отказываясь  от  тщеславных  представлений  о  жизни,  жажды  мести,  власти  или  славы,  от  зависти  и  соперничества.  Для  тех,  кто  привык  искать  смысл  с  упорством  маньяка,  такая  медитация  безумна.  Но  для  буддийских  монахов  безумство  в  том,  чтобы  так  упорно  цепляться  за  свою  жизнь  и  думать,  что  смерть  —  это  то,  что  бывает  с  другими.
Источник:  Psychcentral    Перевела  на  украинский  язык            25.11.19          11.25


У  чому  сенс  життя:  питання,  на  яке  немає  відповіді?
Протягом  життя  кожен  з  нас  задається  безліччю  питань.  Але  є  один,  над  яким  людство  б'ється  найдовше.  У  чому  сенс  життя,  запитуємо  ми  себе.  І  не  знаходимо  відповіді.  Що  це  означає,  розповідає  психолог  Джеральд  Шонвольф.
Філософи,  клірики,  психологи  протягом  століть  відповідали  на  це  питання,  але  ні  одна  відповідь  не  опинився  універсально  вірним.  Тому  що  у  кожної  людини  свій  сенс  у  житті.
Цим  питанням  задавалися  всі  світові  релігії,  і  всі  вони  по-своєму  на  нього  відповідали.  Ісус  говорив,  що  сенс  життя  в  вірі  в  Бога  і  в  тому,  щоб  знайти  царство  Боже  після  смерті.  Будда  вірив,  що  сенс  життя  полягає  в  тому,  щоб  прожити  його  в  гармонії,  відкинувши  бажання  і  ненависть.
Мухаммед  сказав,  що  життя  довірена  людям  Богом,  з  тим,  щоб  присвятити  її  розуміння  Бога,  і  це  веде  до  вічного  життя.
Платон  помітив,  що  «недосліджена  життя  не  варте  того,  щоб  її  жити».  Стало  бути,  сенс  в  тому,  щоб  її  дослідити,  щоб  її  осягнути.  Ніцше  пов'язував  сенс  життя  зі  смертю  Бога,  а  отже,  з  втратою  віри  в  абсолютні  моральні  закони,  космічний  порядок.  Камю  вважав,  що  ми  самі  створюємо  сенс  свого  життя,  приймаючи  рішення.
Але  ніхто  не  запропонував  певного,  чіткого,  якщо  завгодно,  універсальної  відповіді.  Можливо,  тому  що  для  початку  все  ж  варто  відповісти  на  інше  питання,  яке  стоїть  поруч:  «Чому  ми  хочемо  це  знати?»  Це  куди  більш  доречне  питання,  хоча  б  тому,  що  на  нього  можна  відповісти.  Отже,  навіщо  ж  люди  ось  уже  на  протязі  багатьох  століть  зайняті  пошуками  життєвого  сенсу?
Заперечення  смерті  і  пошук  сенсу  життя  -  це  велика  брехня,  яка  визначає  життя  безлічі  людей
Та  тому  що  ніхто  з  нас  не  хоче  погоджуватися  з  тим,  що  життя  безглузде.  Замість  того  щоб  прийняти  цей  факт  і  рухатися  далі,  багато  людей  витрачають  все  своє  життя,  щоб  його  знайти.  Вони  шукають  його  в  релігії,  філософії,  психології.
Люди  думають,  що  якщо  вони  розбагатіють  і  стануть  знаменитими,  то  зможуть  обдурити  смерть.  Є  безумці,  які  вважають,  що  вони  зможуть  перемогти  смерть,  захопивши  світ.  Заперечення  смерті  і  пошук  сенсу  життя  -  велика  брехня,  яка  визначає  життя  безлічі  людей  на  планеті.
Заперечення,  як  і  будь-який  захисний  механізм,  має  побічний  ефект.  Чим  завзятіше  ми  щось  заперечуємо,  тим  сильніше  воно  наповнюється  сенсом.  Чим  більше  ми  заперечуємо  смерть,  тим  менше  ми  помічаємо,  як  впевнено  до  неї  йдемо.  Яскравий  приклад  -  скільки  людей  заперечують  зміни  в  кліматі,  незважаючи  на  факти.  Зигмунд  Фрейд  сказав  би  на  це,  що  ми  несвідомо  хочемо  смерті,  несвідомо  бажаємо  її  планеті.
Заперечення,  як  і  будь-який  захисний  механізм,  має  побічний  ефект.  Чим  завзятіше  ми  щось  заперечуємо,  тим  сильніше  воно  наповнюється  сенсом.  Чим  більше  ми  заперечуємо  смерть,  тим  менше  ми  помічаємо,  як  впевнено  до  неї  йдемо.  Яскравий  приклад  -  скільки  людей  заперечують  зміни  в  кліматі,  незважаючи  на  факти.  Зигмунд  Фрейд  сказав  би  на  це,  що  ми  несвідомо  хочемо  смерті,  несвідомо  бажаємо  її  планеті.
У  східній  традиції  практикуються  методи  глибокої  медитації,  де  головна  річ,  над  якою  розмірковують,  -  смерть.  Люди  проводять  безліч  годин,  медитуючи  про  свою  смерть.  Вони  буквально  представляють,  візуалізують,  як  лежать  в  могилі  і  гниють!  Сенс  цього  дійства  в  тому,  щоб  досягти  стану,  в  якому  не  буде  прихильності  до  життя,  щоб  ми  могли  повністю  усвідомити,  що  смертні.  Тільки  прийнявши  факт  невідворотності  смерті,  ми  зможемо  звільнитися  від  тяжіє  прихильності  до  життя  і  від  проблем,  які  вона  несе.
Будда  і  його  послідовники  чіплялися  за  життя,  вони  медитували  про  смерть
Чіпляючись  за  життя,  в  усьому  намагаючись  намацати  сенс,  ми  приходимо  до  помилкових  богам,  цінностям,  міфам,  які  ранять  не  тільки  нас,  а  й  інших.  Якщо  ми  придумаємо,  що  сенс  в  молитві  Богу,  то  всякий,  хто  йому  не  молиться,  буде  нижче  нас.  Якщо  ми  вирішимо,  що  якась  група  людей  (до  якої  ми,  очевидно,  належимо)  -  група  «хороших  людей»,  то  інша,  очевидно,  стане  «групою  поганих».  І  те  й  інше  веде  до  напруги  і  розбіжностей.
Будда  і  його  послідовники  чіплялися  за  життя.  Вони  медитували  про  смерть,  відмовляючись  від  пихатих  уявлень  про  життя,  спраги  помсти,  влади  або  слави,  від  заздрості  і  суперництва.  Для  тих,  хто  звик  шукати  сенс  із  завзятістю  маніяка,  така  медитація  божевільна.  Але  для  буддійських  ченців  божевілля  в  тому,  щоб  так  наполегливо  чіплятися  за  своє  життя  і  думати,  що  смерть  -  це  те,  що  буває  з  іншими.
Джерело:  Psychcentral
Переклала  на  українську  мову          25.11.19          11.20

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855847
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.11.2019

Цитати про дітей…

Цытаты  о  детях  из  моих  записей.
Ребенок  может  научить  взрослого  трём  вещам:  радоваться  без  всякой  причины,  всегда  находить  себе  занятие  и  настаивать  на  своём.  Пауло  Коэльо.  Пятая  гора
Дети  должны  быть  очень  снисходительными  к  взрослым.  Антуан  де  Сент-Экзюпери.  Маленький  принц
Дети  сразу  и  непринужденно  осваиваются  со  счастьем,  ибо  они  сами  по  природе  своей  —  радость  и  счастье.    Виктор  Гюго
Жизнь  для  ребенка  —  один  огромный  эксперимент.    Альфред  Адлер
Каждый  ребенок  отчасти  гений,  а  каждый  гений  отчасти  ребенок.    Артур  Шопенгауэр
Каждый  человек  всегда  чей-нибудь  ребенок.    Пьер  Огюстен  Бомарше
В  отличие  от  таланта  глупость  не  отдыхает  на  детях.    Валентин  Домиль
Взаимная  любовь  скрепляется  детьми.    Менандр
Вы  посмотрите  на  моих  детей.  Моя  былая  свежесть  в  них  жива.  В  них  оправданье  старости  моей.    Уильям  Шекспир
Дети  забавляют  себя  тем  или  иным  занятием  даже  тогда,  когда  ничего  не  делают.  
Цицерон
Дети,  которых  не  любят,  становятся  взрослыми,  которые  не  могут  любить.  Перл  Бак
Если  бы  дети  росли  в  соответствии  с  нашими  ожиданиями,  у  нас  вырастали  бы  только  гении.      Иоганн  Вольфганг  Гёте
Если  ребенок  не  будет  чувствовать,  что  ваш  дом  принадлежит  и  ему  тоже,  он  сделает  своим  домом  улицу.    Надин  де  Ротшильд
Жизнь  коротка,  но  человек  вновь  проживает  ее  в  своих  детях.    Анатоль  Франс
Женщина  лучше  мужчины  понимает  детей,  но  мужчина  больше  ребенок,  чем  женщина.    Фридрих  Ницше
Если  у  вас  есть  дети,  больше  у  вас  уже  ничего  нет.    Кэтлин  Норрис
Не  отнимайте  у  человека  время,  рассказывая  о  том,  какие  у  вас  умные  дети,  ведь  ему  хочется  рассказать  вам  о  том,  какие  умные  дети  у  него  самого.  Эдгар  Уотсон  Хови
Одни  только    дети  знают,  чего  ищут,  –  промолвил  Маленький  Принц.  –  Они  отдают  всю  душу  тряпичной  кукле,  и  она  становится  им  очень-очень  дорога,  а  если  ее  у  них  отнять,  дети  плачут.  Антуан  де  Сент-Экзюпери.  Маленький  принц
Тот,  кто  видел  рождение  своего  ребенка,  как  видел  я,  уже  никогда  в  ней  не  усомнится  в  женской  силе.  Они  сильнее  нас.  Для  них  не  существует  глупостей  ―  только  главное.  Жизнь,  дети,  свобода.  Они  не  видят  смысла  в  вечной  жизни  ―  они  продолжаются  в  детях,  и  этого  достаточно.  Они  не  завоеватели  ―  им  и  так  принадлежит  мир,  потому  что  они  способны  создать  новую  жизнь.  Джонни  Депп
Я  снимаюсь  во  множестве  фильмов  для  детей,  потому  что  хочу  дарить  им  позитив.  По  телевизору  показывают  оторванные  руки  и  ноги  из-за  терактов  и  войн,  а  детям  нужны  любовь  и  счастье.  Когда  вырастаешь,  мир  обламывает  тебя.  Чудо,  что  мы  ещё  можем  улыбаться.  Джонни  Депп
Мать  –  Бог  в  глазах  ребёнка.  Сайлент  Хил  (Silent  Hill)
Никто  никогда  мне  не  говорил  о  том,  что  я  красивая,  когда  я  была  маленькой  девочкой.  Всем  маленьким  девочкам  следует  говорить  о  том,  что  они  красивы,  даже  если  они  таковыми  не  являются.  Мэрилин  Монро
Ребенок  меняет  твою  жизнь  во  всех  аспектах  –  к  лучшему,  конечно.  Жертвы,  безусловно,  велики,  но  взамен  ты  получаешь  гораздо  больше.  В  каком-то  смысле  я  чувствую,  что  готов  умереть,  так  как  моя  жизнь  уже  продолжается  в  дочери.  Heath  Ledger
Перевела  на  украинский  язык        20.11.19    11.08
Цитати  про  дітей  з  моїх  записів.
Дитина  може  навчити  дорослого  трьом  речам:  радіти  без  всякої  причини,  завжди  знаходити  собі  заняття  і  наполягати  на  своєму.  Пауло  Коельо.  п'ята  гора
Діти  повинні  бути  дуже  поблажливими  до  дорослих.  Антуан  де  Сент-Екзюпері.  Маленький  принц
Діти  відразу  й  невимушено  освоюються  зі  щастям,  бо  вони  самі  по  природі  своїй  -  радість  і  щастя.  Віктор  Гюго
Життя  для  дитини  -  один  великий  досвід.  Альфред  Адлер
Кожна  дитина  частково  геній,  а  кожен  геній  трохи    дитина.  Артур  Шопенгауер
Кожна  людина  завжди  чія  -небудь  дитина.  П'єр  Огюстен  Бомарше
На  відміну  від  таланту  дурість  не  відпочиває  на  дітях.  Валентин  Домиль
Взаємна  любов  скріплюється  дітьми.  Менандр
Ви  подивіться  на  моїх  дітей.  Моя  колишня  свіжість  в  них  жива.  У  них  виправдання  старості  моєї.  Вільям  Шекспір
Діти  бавлять  себе  тим  чи  іншим  заняттям  навіть  тоді,  коли  нічого  не  роблять.Цицерон
Діти,  яких  не  люблять,  стають  дорослими,  які  не  можуть  любити.  Перл  Бак
Якби  діти  росли  у  відповідності  з  нашими  очікуваннями,  у  нас  виростали  б  тільки  генії.  Йоганн  Вольфганг  Гете
Якщо  дитина  не  буде  відчувати,  що  ваш  будинок  належить  і  їй    теж,  вона    зробить  своїм  будинком  вулицю.  Надін  де  Ротшильд
Життя  коротке,  але  людина  знову  проживає  його    в  своїх  дітях.  Анатоль  Франс
Жінка  краще  за  чоловіка  розуміє  дітей,  але  чоловік  більше  дитина,  ніж  жінка.  Фрідріх  Ніцше
Якщо  у  вас  є  діти,  більше  у  вас  вже  нічого  немає.  Кетлін  Норріс
Не  забирайте  у  людини  час,  розповідаючи  про  те,  які  у  вас  розумні  діти,  адже  йому  хочеться  розповісти  вам  про  те,  які  розумні  діти  у  нього  самого.  Едгар  Уотсон  Хови
Лише  діти  знають,  чого  шукають,  -  сказав  маленький  принц.  -  Вони  віддають  всю  душу  тряпичній  ляльці,  і  вона  стає  їм  дуже-дуже  дорога,  а  якщо  її  у  них  відняти,  діти  плачуть.  Антуан  де  Сент-Екзюпері.  Маленький  принц
Той,  хто  бачив  народження  своєї  дитини,  як  бачив  я,  вже  ніколи  в  ній  не  засумнівається  в  жіночій  силі.  Вони  сильніше  нас.  Для  них  не  існує  дурниць  -  тільки  головне.  Життя,  діти,  свобода.  Вони  не  бачать  сенсу  у  вічному  житті  -  вони  продовжуються  в  дітях,  і  цього  достатньо.  Вони  не  завойовники  -  їм  і  так  належить  світ,  тому  що  вони  здатні  створити  нове  життя.  Джонні  Депп
Я  знімаюся  в  безлічі  фільмів  для  дітей,  тому  що  хочу  дарувати  їм  позитив.  По  телевізору  показують  відірвані  руки  і  ноги  через  теракти  і  війни,  а  дітям  потрібні  любов  і  щастя.  Коли  виростаєш,  світ  обламує  тебе.  Чудо,  що  ми  ще  можемо  посміхатися.  Джонні  Депп  
Мати  -  Бог  в  очах  дитини.  Сайлент  Хіл  (Silent  Hill)
Ніхто  ніколи  мені  не  казав  про  те,  що  я  красива,  коли  я  була  маленькою  дівчинкою.  Всім  маленьким  дівчаткам  слід  говорити  про  те,  що  вони  красиві,  навіть  якщо  вони  такими  не  є.  Мерлін  Монро
Дитина  змінює  твоє  життя  у  всіх  аспектах  -  на  краще,  звичайно.  Жертви,  безумовно,  великі,  але  натомість  ти  отримуєш  набагато  більше.  В  якомусь  сенсі  я  відчуваю,  що  готовий  померти,  так  як  моє  життя  вже  триває  в  дочці.  Heath  Ledger
Переклала  українську    мову    20.11.19  11.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=855281
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 20.11.2019

Roberto Cavalli Коротка біографія

Прочла  в  новостях,  что  15  ноября  –  День  рождения  знаменитому  итальянскому  дизайнеру  одежды,  основателю  модного  бренда  Roberto  Cavalli  .  Рещила  ознакомиться  с  его  биографией.
Roberto  Cavalli  Краткая  биография
Kiss_me_darling  все  записи  автора  Roberto  Cavalli  родился  во  Флоренции  15  ноября  в  1940  году  в  семье  известных  художников.  Его  дедом  по  материнской  линии  был  Джузеппе  Росси,  знаменитый  флорентийский  художник  -  импрессионист,  работы  которого  находятся  в  галлерее  Уффицци.  Следуя  семейным  традициям,  Роберто  учился  в  известнейшей  флорентийской  Академии  Искусств,  овладевая  ключевыми  познаниями  и  навыками  в  области  дизайна  и  изобразительного  искусства.  Roberto  Cavalli  вышел  на  тропу  мирового  искусства  в  1960-х,  десятилетии,  ознаменовавшем  себя,  как  поворотный  момент  в  моде.  В  силу  своего  неординарного  темперамента  и  величайшего  таланта,  он  смог  совместить  знания,  полученные  в  академии  с  новыми  веяниями  своего  времени,  новыми  представлениями  о  музыке  и  моде,  чтобы  выработать  свой  единственный  и  неповторимый  стиль.  Он  выбрал  кожу,  применяемую  до  тех  пор  в  основном  только  в  спортивного  кроя  куртках  и  сделал  ее  ультрамягким,  эластичным  и  утонченным  материалом,  великолепно  подходящим  для  всех  случаев  жизни.

Благодаря  упорной  работе,  преданности  своему  делу  и  настойчивости,  он  сумел  преодолеть  первые  сложности  и  завладеть  вниманием  мира  Моды.  В  1972  году  он  провел  первое  свое  шоу  во  всемирноизвестном  Уайтхолле  Питти  Пэлэс.  Создатель  легендарного  сочетания  кожи  с  тканью,  новаторских  образов,  временами  со  вставками  из  грубого  хлопка  (тот  самый  хлопок,  который  и  послужил  причиной  "скандала"  на  его  шоу  в  Уайт  Холле),  Роберто  Кавалли  сделал  огромный  шаг  вперед  к  своей  будущей  профессии.  Скорпион  по  знаку  зодиака  с  молчаливым  характером,  чистокровный  тосканец  всегда  находится  в  поисках  новых  стимулов  и  идей.  Cavalli  всегда  стремится  превратить  посредственное  и  обыденное  в  прекрасное  и  экстраординарное.  Он  не  любит,  когда  его  называют  модельером,  а  предпочитает,  чтобы  о  нем  думали,  как  о  художнике  моды.  "Я  обожаю  женщин,  всех  женщин",  -  заявляет  он.  И  женщины,  действительно,  играют  большую  роль  в  его  жизни,  а  любящая  жена  Ева,  бывшая  Мисс  Вселенная,  помогает  ему  в  дизайнерской  работе  и  вдохновляет  на  будущие  шедевры.
Перевела  на  украинский  язык  15.11.19  16.00

Roberto  Cavalli  Коротка  біографія
Середа,  12  Сентября  2007  р  13:00  +  до  цитатника
Kiss_me_darling  все  записи  автора  Roberto  Cavalli  народився  у  Флоренції  15  листопада  в  1940  році  в  родині  відомих  художників.  Його  дідом  по  материнській  лінії  був  Джузеппе  Россі,  знаменитий  флорентійський  художник  -  імпресіоніст,  роботи  якого  знаходяться  в  галереї  Уффіцці.  Слідуючи  сімейних  традицій,  Роберто  вчився  в  відомої  флорентійської  Академії  Мистецтв,  опановуючи  ключовими  знаннями  та  навичками  в  галузі  дизайну  та  образотворчого  мистецтва.  Roberto  Cavalli  вийшов  на  стежку  світового  мистецтва  в  1960-х,  десятилітті,  який  ознаменував  себе,  як  поворотний  момент  в  моді.  В  силу  свого  неординарного  темпераменту  і  найбільшого  таланту,  він  зміг  поєднати  знання,  отримані  в  академії  з  новими  віяннями  свого  часу,  новими  уявленнями  про  музику  і  моді,  щоб  виробити  свій  єдиний  і  неповторний  стиль.  Він  вибрав  шкіру,  яка  застосовується  до  тих  пір  в  основному  тільки  в  спортивного  крою  куртках  і  зробив  її  ультрам'якого,  еластичним  і  витонченим  матеріалом,  чудово  підходить  для  всіх  випадків  життя.

Завдяки  наполегливій  роботі,  відданості  своїй  справі  й  наполегливості,  він  зумів  подолати  перші  труднощі  й  заволодіти  увагою  світу  Моди.  У  1972  році  він  провів  перше  своє  шоу  під  всесвітньовідомому  Уайтхоллі  Пітті  Пелес.  Творець  легендарного  поєднання  шкіри  з  тканиною,  новаторських  образів,  часом  зі  вставками  з  грубого  бавовни  (той  самий  бавовна,  який  і  послужив  причиною  "скандалу"  на  його  шоу  в  Уайт  Холі),  Роберто  Каваллі  зробив  величезний  крок  вперед  до  своєї  майбутньої  професії.  Скорпіон  за  знаком  зодіаку  з  мовчазним  характером,  чистокровний  тосканец  завжди  знаходиться  в  пошуках  нових  стимулів  і  ідей.  Cavalli  завжди  прагне  перетворити  посереднє  і  буденне  в  прекрасне  і  екстраординарне
Він  не  любить,  коли  його  називають  модельєром,  а  вважає  за  краще,  щоб  про  нього  думали,  як  про  художника  моди.  "Я  обожнюю  жінок,  усіх  жінок",  -  заявляє  він.  І  жінки,  дійсно,  відіграють  велику  роль  в  його  житті,  а  любляча  дружина  Єва,  колишня  Міс  Всесвіт,  допомагає  йому  в  дизайнерській  роботі  і  надихає  на  майбутні  шедеври.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854852
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.11.2019

Майже вся таємниця великої душі…

Почти  вся  тайна  великой  души  заключается  в  слове  настойчивость.  Настойчивость  для  мужества  —  то  же,  что  колесо  для  рычага;  это  беспрерывное  обновление  точки  опоры.  Виктор  Мари  Гюго
Перевела  на  украинский  язык  15.11.19    8.43
На  фото  –  мой  рисунок.

Майже  вся  таємниця  великої  душі  полягає    в  слові  наполегливість.
Наполегливість  для  мужності  –  те  саме,  що  колесо  для  важеля,    це  безперервне  оновлення  точки  опори  Віктор  Марі  Гюго.
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854764
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.11.2019

10 ознак високого EQ

10  признаков  высокого  EQ
Самые  богатые  и  влиятельные  —  далеко  не  всегда  самые  умные.  Ключ  к  успеху,  славе  и  карьере  кроется  в  эмоциональном  интеллекте:  интерес  к  своим  и  чужим  чувствам,  умение  понимать  их  и  управлять  ими.

Когда  в  1990  году  был  открыт  и  описан  эмоциональный  интеллект  (emotional  intelligence,  EI),  стало  наконец  понятно,  почему  в  семи  случаях  из  10  люди  со  средним  IQ  достигают  в  жизни  большего,  чем  те,  чей  IQ  выше  среднего.  После  четверти  века  исследований  ученые  сходятся  в  одном:  именно  показатель  эмоционального  интеллекта,  или  эмоциональный  коэффициент  (EQ),  отличает  людей  выдающихся  от  обычных:  90%  выдающихся  представителей  общества  имеют  высокий  EQ.
Несмотря  на  всю  его  важность,  найти  точные  критерии  для  «вычисления»  эмоционального  интеллекта  не  так-то  просто.  Однако  есть  несколько  признаков,  наличие  которых  указывает  на  высокий  уровень  эмоционального  развития.  Подумайте  о  том,  насколько  они  применимы  к  вам,  —  это  поможет  понять  ваши  сильные  и  слабые  стороны.
1.  У  вас  богатый  эмоциональный  словарь  
Все  люди  испытывают  множество  разных  чувств,  но  далеко  не  все  способны  осознать  и  назвать  свое  эмоциональное  состояние  в  данный  момент.  Исследования  показывают,  что  этим  навыком  владеют  только  36%  из  нас.  Все  прочие  же  сталкиваются  с  трудностями  оттого,  что  не  понимают  своих  эмоций,  а  это  зачастую  ведет  к  иррациональным  и  бессмысленным  поступкам.
Люди  с  высоким  EQ  владеют  искусством  отписывать  оттенки  и  полутона  переживаний:  где  обычный  человек  скажет,  что  чувствует  себя  «плохо»,  эмоционально  развитый  опишет  свои  чувства  точнее:  «я  раздражен»,  «зол»,  «унижен»,  «напряжен»,  «расстроен».  Чем  точнее  подобрано  слово,  тем  яснее  причина  и  то,  как  с  ней  бороться.
2.  Вас  интересуют  люди  
Будь  он  экстраверт  или  интроверт,  человек  с  высоким  EQ  интересуется  другими  людьми.  Это  любопытство  —  прямое  следствие  склонности  к  эмпатии,  то  есть  умения  ставить  себя  на  место  собеседника.  Благодаря  ей  эмоционально  развитые  люди  гораздо  легче  налаживают  контакт  с  окружающими.
3.  Вы  открыты  изменениям
Обладатели  высокого  EQ  постоянно  меняются  и  приспосабливаются  к  обстоятельствам.  Вместо  того  чтобы  бояться  изменений,  они  ждут  их  и  продумывают  свои  действия  наперед.
4.  Вы  умеете  отказывать  
Эмоциональный  интеллект,  помимо  прочего,  подразумевает  самоконтроль.  Умение  отказывать  себе  и  другим  —  важнейший  признак  эмоционального  развития.
Исследование,  проведенное  в  Университете  Южной  Каролины,  показало,  что  необходимость  сказать  «нет»  вызывает  напряжение,  однако  люди  с  высоким  EQ  умеют  отказывать  прямо,  избегая  обтекаемых  формулировок  типа  «Я  не  думаю»,  «Не  уверен,  что  смогу».  Прямо  отказавшись  от  новой  задачи,  мы  тем  самым  показываем,  насколько  нам  важны  уже  взятые  на  себя  обязательства.
5.  Вы  отдаете,  не  ожидая  ничего  взамен  
Неожиданный  подарок  всегда  производит  сильнейшее  впечатление.  К  примеру,  вы  обсуждали  со  знакомым  какого-то  писателя,  чью  последнюю  книгу  он  еще  не  читал.  Вы  заканчиваете  разговор,  вполне  довольные  друг  другом,  и  договариваетесь  когда-нибудь  еще  встретиться.  В  следующий  раз  вы  берете  с  собой  ту  самую  последнюю  книгу  и  вручаете  своему  знакомому.  Чем  не  идеальное  начало  для  дружбы?

6.  Вы  наслаждаетесь  тем,  что  у  вас  есть
Когда  мы  размышляем  о  том,  за  что  можем  благодарить  судьбу,  наше  настроение  автоматически  улучшается,  а  уровень  гормона  стресса  —  кортизола  —  снижается  в  среднем  на  23%.  Привычка  каждый  день  благодарить  судьбу  не  только  повышает  настроение,  но  и  придает  жизненных  сил,  чтобы  справляться  с  трудностями  и  открывать  новые  горизонты.
7.  Вы  достаточно  спите  
Мало  что  так  сильно  вредит  EQ,  как  недостаток  сна.  Во  сне  мозг  буквально  перезаряжается,  проматывая  и  сортируя  воспоминания  дня.  Люди  с  высоким  EQ  понимают,  что  недосып  снижает  их  интеллектуальные  и  эмоциональные  способности  и  повышает  уровень  стресса,  поэтому  они  всегда  заботятся  о  том,  чтобы  как  следует  выспаться.
8.  Вы  никому  не  позволяете  портить  вам  радость
Если  то,  счастливы  вы  или  печальны,  зависит  от  мнения  других  людей,  вы  больше  не  контролируете  собственную  жизнь.  Эмоционально  развитый  человек  радуется  без  оглядки  на  других,  пусть  даже  вокруг  все  считают,  что  радуется  он  совершенно  напрасно.  Конечно,  совершенно  игнорировать  внешний  мир  и  чужие  мнения  невозможно,  но  никто  не  запретит  вам  относиться  к  ним  с  долей  иронии  —  и  тогда  никто  не  сумеет  отнять  у  вас  чувства  собственного  достоинства.
9.  Вы  умеете  переключаться
Умение  отвлечься  от  суеты  повседневности  —  тоже  признак  высокого  эмоционального  интеллекта.  Этот  навык  важен  потому,  что  если  вы  на  связи  24/7,  все  время  что-нибудь  делаете,  переделываете,  подрабатываете  —  ваш  уровень  стресса  довольно  скоро  зашкалит.  Необходимо  время  от  времени  отключаться  —  уехать  на  дачу,  выключить  ноутбук,  не  подходить  к  телефону:  дайте  своему  телу  и  разуму  передышку.  Они  отблагодарят  вас  сторицей.
10.  Вы  не  стремитесь  к  совершенству
Эмоционально  развитые  люди  знают,  что  совершенства  не  существует,  и  не  пытаются  достичь  его.  Все  мы  не  без  греха  и  все  мы  несовершенны,  так  что  если  в  качестве  цели  поставить  недостижимый  идеал,  результат  оставит  у  нас  гложущее  чувство  незаконченности  и  неудачи,  с  которым  не  захочется  браться  за  новое  дело.
Гораздо  правильнее  не  стремиться  к  идеалу,  а  действовать  поэтапно,  разбив  большую  задачу  на  несколько  маленьких,  чтобы  радоваться  уже  достигнутому  и  предвкушать  будущие  успехи.        Psychologies
Перевела  на  украинский  язык  15.11.19    8.43
Мое  фото  –  «Чудо  –  природа  –  родной  край»


10  ознак  високого  EQ
Найбагатші  і  впливові  -  далеко  не  завжди  найрозумніші.  Ключ  до  успіху,  слави  і  кар'єрі  криється  в  емоційному  інтелекті:  інтерес  до  своїх  і  чужих  почуттів,  вміння  розуміти  їх  і  управляти  ними.
Коли  в  1990  році  був  відкритий  і  описаний  емоційний  інтелект  (emotional  intelligence,  EI),  стало  нарешті  зрозуміло,  чому  в  семи  випадках  з  10  люди  із  середнім  IQ  досягають  в  житті  більшого,  ніж  ті,  чий  IQ  вищий  за  середній.  Після  чверті  століття  досліджень  вчені  сходяться  в  одному:  саме  показник  емоційного  інтелекту,  або  емоційний  коефіцієнт  (EQ),  відрізняє  людей  видатних  від  звичайних:  90%  видатних  представників  суспільства  мають  високий  EQ.
Незважаючи  на  всю  його  важливість,  знайти  точні  критерії  для  «обчислення»  емоційного  інтелекту  не  так-то  просто.  Однак  є  кілька  ознак,  наявність  яких  вказує  на  високий  рівень  емоційного  розвитку.  Подумайте  про  те,  наскільки  вони  можуть  бути  застосовані  до  вас,  -  це  допоможе  зрозуміти  ваші  сильні  і  слабкі  сторони.
1.  У  вас  багатий  емоційний  словник
Всі  люди  відчувають  безліч  різних  почуттів,  але  далеко  не  всі  здатні  усвідомити  і  назвати  свій  емоційний  стан  в  даний  момент.  Дослідження  показують,  що  цим  навиком  володіють  тільки  36%  з  нас.  Всі  інші  ж  стикаються  з  труднощами  через  те,  що  не  розуміють  своїх  емоцій,  а  це  часто  веде  до  ірраціональним  і  безглуздим  вчинків.
Люди  з  високим  EQ  володіють  мистецтвом  відписувати  відтінки  і  півтони  переживань:  де  звичайна  людина  скаже,  що  відчуває  себе  «погано»,  емоційно  розвинений  опише  свої  почуття  точніше:  «я  роздратований»,  «зол»,  «принижений»,  «напружений»,  «засмучений  ».  Чим  точніше  підібрано  слово,  тим  ясніше  причина  і  те,  як  з  нею  боротися.
2.  Вас  цікавлять  люди
Будь  він  екстраверт  чи  інтроверт,  людина  з  високим  EQ  цікавиться  іншими  людьми.  Це  цікавість  -  прямий  наслідок  схильності  до  емпатії,  тобто  вміння  ставити  себе  на  місце  співрозмовника.  Завдяки  їй  емоційно  розвинені  люди  набагато  легше  налагоджують  контакт  з  оточуючими.
3.  Ви  відкриті  змінам
Люди  з  високим  EQ  постійно  змінюються  і  пристосовуються  до  обставин.  Замість  того  щоб  боятися  змін,  вони  чекають  їх  і  продумують  свої  дії  наперед.
4.  Ви  вмієте  відмовляти
Емоційний  інтелект,  крім  іншого,  має  на  увазі  самоконтроль.  Уміння  відмовляти  собі  і  іншим  -  найважливіша  ознака  емоційного  розвитку.
Дослідження,  проведене  в  Університеті  Південної  Кароліни,  показало,  що  необхідність  сказати  «ні»  викликає  напругу,  проте  люди  з  високим  EQ  вміють  відмовляти  прямо,  уникаючи  обтічних  формулювань  типу  «Я  не  думаю»,  «Не  впевнений,  що  зможу».  Прямо  відмовившись  від  нового  завдання,  ми  тим  самим  показуємо,  наскільки  нам  важливі  вже  взяті  на  себе  зобов'язання.
5.  Ви  віддаєте,  не  чекаючи  нічого  взамін
Несподіваний  подарунок  завжди  справляє  сильне  враження.  Наприклад,  ви  обговорювали  зі  знайомим  якогось  письменника,  чию  останню  книгу  він  ще  не  читав.  Ви  закінчуєте  розмову,  цілком  задоволені  один  одним,  і  домовляєтеся  коли-небудь  ще  зустрітися.
Наступного  разу  ви  берете  з  собою  ту  саму  останню  книгу  і  вручає  своєму  знайомому.  Чим  не  ідеальне  початок  для  дружби?

6.  Ви  насолоджуєтеся  тим,  що  у  вас  є
Коли  ми  розмірковуємо  про  те,  за  що  можемо  дякувати  долі,  наш  настрій  автоматично  поліпшується,  а  рівень  гормону  стресу  -  кортизолу  -  знижується  в  середньому  на  23%.  Звичка  щодня  дякувати  долі  не  тільки  підвищує  настрій,  але  і  надає  життєвих  сил,  щоб  справлятися  з  труднощами  і  відкривати  нові  горизонти.
7.  Ви  досить  спите
Мало  що  так  сильно  шкодить  EQ,  як  недолік  сну.  Уві  сні  мозок  буквально  перезаряджається,  промативая  і  сортуючи  спогади  дня.  Люди  з  високим  EQ  розуміють,  що  недосип  знижує  їх  інтелектуальні  і  емоційні  здібності  і  підвищує  рівень  стресу,  тому  вони  завжди  дбають  про  те,  щоб  як  слід  виспатися.
8.  Ви  нікому  не  дозволяєте  псувати  вам  радість
Якщо  те,  щасливі  ви  чи  сумні,  залежить  від  думки  інших  людей,  ви  більше  не  контролюєте  власне  життя.  Емоційно  розвинена  людина  радіє  без  оглядки  на  інших,  нехай  навіть  навколо  все  вважають,  що  радіє  він  абсолютно  марно.
Звичайно,  абсолютно  ігнорувати  зовнішній  світ  і  чужі  думки  неможливо,  але  ніхто  не  заборонить  вам  ставитися  до  них  з  часткою  іронії  -  і  тоді  ніхто  не  зможе  відняти  у  вас  почуття  власної  гідності.
9.  Ви  вмієте  переключатися
Уміння  відволіктися  від  суєти  повсякденності  -  теж  ознака  високого  емоційного  інтелекту.  Цей  навик  важливий  тому,  що  якщо  ви  на  зв'язку  24/7,  весь  час  щось  робите,  переробляєте,  підробляєте  -  ваш  рівень  стресу  досить  скоро  зашкалить.
Потрібен  час  від  часу  відключатися  -  виїхати  на  дачу,  вимкнути  ноутбук,  не  підходити  до  телефону:  дайте  своєму  тілу  і  розуму  перепочинок.  Вони  віддячать  вам  сторицею.
10.  Ви  не  прагнете  до  досконалості
Емоційно  розвинені  люди  знають,  що  досконалості  не  існує,  і  не  намагаються  досягти  його.  Всі  ми  не  без  гріха  і  всі  ми  недосконалі,  так  що  якщо  в  якості  мети  поставити  недосяжний  ідеал,  результат  залишить  у  нас  гложущую  почуття  незавершеності  і  невдачі,  з  яким  не  захочеться  братися  за  нову  справу.
Набагато  правильніше  не  прагнути  до  ідеалу,  а  діяти  поетапно,  розбивши  велике  завдання  на  кілька  маленьких,  щоб  радіти  вже  досягнутому  і  передчувати  майбутні  успіхи.            Psychologies
Переклала    на  українську    мову    15.11.19  8.43
Моє  фото  -  «Чудо  -  природа  -  рідний  край»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854763
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 15.11.2019

Наші недоліки допомагають нам жити в гармонії зі світом…

Наши  недостатки  помогают  нам  жить  в  гармонии  с  миром  и  собой
Мы  стараемся  предъявлять  окружающим  «парадный»  вариант  своей  личности.  Переживаем  из-за  своих  недостатков  и  стыдимся  того,  что  недотягиваем  до  совершенства.  Но  именно  признание  того,  что  мы  не  идеальны,  дает  нам  смелость  быть  собой.
Мы  несовершенны  и  уязвимы,  но  именно  эти  качества  делают  нас  сильнее  и  открывают  простор  для  свершений.  Так  считает  психолог  и  исследователь  стыда  Брене  Браун.  В  книге  «Дары  несовершенства»  она  рассказывает,  как  стать  счастливее,  познакомившись  со  своими  особенностями,  признав  их  и  отказавшись  от  борьбы  за  «идеал».
«Жить  полной  жизнью  —  это  не  просто  однократное  решение.  Это  процесс»,  —  уверена  психолог.  И  вот  шаги,  которые  она  предлагает  тем,  кто  хочет  полюбить  себя  и  свою  жизнь,  несмотря  ни  на  что.
Рискните  быть  собой,  не  ориентируйтесь  на  то,  что  думают  о  вас  окружающие  
Мы  ценим  искренность  в  других,  но  порой  забываем  о  том,  как  важно  быть  честными  с  собой.  Если  мы  не  изменяем  себе  и  ведем  себя  так,  как  кажется  правильным  нам  самим,  то  спокойнее  относимся  к  особенностям  других.  «Намеренно  практикуя  естественность  во  время  самых  тяжелых  душевных  страданий,  мы  впускаем  в  свою  жизнь  радость»,  —  уверена  Брене  Браун.
Автор  книги  предостерегает:  честность  не  должна  превращаться  в  грубость.  Быть  собой,  не  обижая  окружающих,  —  такой  подход  требует  гибкости.  Но  тот,  кто  честен  по  отношению  к  себе,  в  первую  очередь  показывает  миру  свою  смелость.  Он  не  боится  делиться  открытиями  и  спокойно  воспринимает  критику.  Если  его  идеи  не  принимают,  он  может  чувствовать  печаль,  но  не  ощущает  стыда,  потому  что  не  ждет  одобрения  от  окружающих.  И  в  то  же  время  становится  вдохновляющим  примером  для  других.
Не  будьте  перфекционистами,  проявите  сочувствие  к  себе  
«Пока  вы  остаетесь  перфекционистом,  от  стыда  не  убежать»,  —  считает  Брене  Браун.  Но  он  не  имеет  ничего  общего  со  стремлением  стать  лучше.  Перфекционизм  —  это  вера  в  то,  что,  если  мы  будем  вести  себя  правильно,  выглядеть  на  пять  с  плюсом  и  вести  социально  одобряемый  образ  жизни,  нам  удастся  избежать  той  боли,  которую  могут  принести  чувства  стыда  и  вины  перед  окружающими.
Перфекционизм  как  бы  говорит  нам:  «Ты  —  то,  чего  ты  добился».  Но  на  самом  деле  он  редко  приводит  нас  к  успеху.  Даже  наоборот:  он  провоцирует  развитие  депрессии  и  тревоги.  Стремление  к  развитию  —  вещь  правильная,  но  только  тогда,  когда  это  нужно  нам  самим,  когда  это  наше  внутреннее  стремление,  а  не  желание  угодить  тем,  кто  рядом.
Избежать  перфекционизма  поможет  самосострадание
Но  перфекционизм  «разрушителен  хотя  бы  потому,  что  не  бывает  ничего  идеального».  К  тому  же  он  не  дает  действовать:  нам  так  стыдно  потерпеть  неудачу,  что  подчас  мы  предпочитаем  просто  промолчать,  не  пойти  навстречу  мечте,  отсидеться  в  углу.
Избежать  перфекционизма  поможет  самосострадание.  «Иногда  нужно  просто  проснуться  утром  и  сказать  себе:  «Сегодня  с  меня  достаточно  того,  что  я  просто  появлюсь  на  работе».  Не  нужно  игнорировать  свою  боль,  но  и  самобичевание  не  поможет  чувствовать  себя  лучше.
Не  сдавайтесь:  скажите  «нет»  бессилию  и  беспомощности  
Некоторые  из  нас  легко  переносят  неудачи,  тогда  как  другие  могут  годами  переживать  из-за  одного  неверного  шага.  Исследователи,  изучающие  феномен  психологической  устойчивости,  вычислили  пять  признаков,  присущих  тем,  кто  лучше  других  справляется  с  невзгодами.
Такие  люди:
• позволяют  себе  просить  помощи  у  других,
• верят,  что  у  них  есть  силы  на  то,  чтобы  все  преодолеть,
• получают  поддержку  со  стороны,
• изобретательны,
• вовлечены  в  по-настоящему  близкие  отношения  с  друзьями  и  родственниками.
Тех,  кто  умеет  противостоять  неприятностям,  объединяет  еще  одно  качество:  они  не  теряют  надежду.  «Надежда  —  это  сочетание  четкого  целеполагания,  стойкости  и  упорства,  с  которым  вы  идете  к  достижению  намеченного,  а  также  веры  в  свои  силы»,  —  объясняет  психолог.  Убежденность  в  том,  что  все  зависит  от  нас,  помогает  нам  продолжать  действовать.

Учитесь  чувствовать  радость  и  говорить  жизни  «спасибо»  
Счастье  и  радость  непостоянны.  Зачастую  мы  не  впускаем  их  в  свою  жизнь,  потому  что  боимся,  что  рано  или  поздно  они  нас  покинут.  А  значит,  к  хорошему  лучше  и  не  привыкать.
Когда  мы  чего-то  страшимся,  то  бессознательно  готовим  себя  к  худшему.  Но  только  темнота  позволяет  увидеть  свет.  И  если  не  благодарить  жизнь  каждый  день  и  не  позволять  себе  испытывать  радость,  можно  попросту  отучить  себя  от  этих  чувств,  «а  именно  они  поддерживают  нас  в  тяжелые  времена»,  считает  Брене  Браун.
Практиковать  благодарность  можно  разными  способами.  Кто-то  выберет  ежедневную  молитву,  а  кто-то  предпочтет  вести  дневник,  в  котором  будет  фиксировать,  за  что  говорит  «спасибо»  жизни  сегодня.
Слушайте  себя  и  свою  интуицию  
Психологи  считают,  что  интуиция  напрямую  связана  с  нашим  мышлением.  Когда  с  нами  что-то  происходит,  мозг  изучает  свою  «медиатеку»  на  предмет  похожего  опыта,  и  в  этот  момент  мы  начинаем  «чувствовать  интуитивно».
Иногда  наша  интуиция  подкидывает  верные  решения.  Но  иногда  мозг  «сбоит»  и  посылает  нам  сигнал:  «Нужно  больше  данных,  не  могу  пока  ничего  подсказать!»  «Включению»  интуиции  мешает  наша  потребность  в  конкретике  и  определенности.  В  подобных  случаях  мы  обращаемся  к  окружающим  за  советом,  вместо  того  чтобы  действительно  прислушаться  к  внутреннему  голосу.
По  мнению  Брене  Браун,  интуиция  —  это  «способность  жить  с  неопределенностью  и  доверять  всем  способам  обретения  знания,  включая  опыт,  веру  и  разум».  Мы  боимся  неизвестности,  и  только  интуиция  может  подсказать,  «когда  стоит  опираться  не  на  инстинкты,  а  на  факты».
Развивайте  свою  творческую  сторону,  не  сравнивайте  себя  с  другими  
Непросто  найти  время  на  хобби  и  другие  «необязательные»  занятия,  которые  делают  нас  счастливее.  Если  мы  считаем  такое  времяпрепровождение  «бонусом»  за  выполненные  обязанности  и  занимаемся  им  лишь  тогда,  когда  у  нас  есть  на  это  минутка,  то  никогда  не  сможем  развить  в  себе  творческое  начало.
Творчество  —  истинное  свидетельство  нашей  исключительности,  напоминает  Брене  Браун.  В  нем  нет  и  не  может  быть  места  состязаниям  и  ощущению,  что  кто-то  «лучше»,  а  кто-то  «хуже».  Бессмысленно  сравнивать  себя  и  свои  достижения  с  тем,  что  сделал  кто-то  другой.
Именно  творческий  процесс  помогает  понять,  насколько  сильно  мы  не  похожи  на  остальных,  и  перестать  сравнивать  себя  с  окружающими.  Нужно  только  встроить  время  для  творчества  в  свое  расписание  и  не  считать,  что  оно  играет  в  нашей  жизни  второстепенную  роль.
Играйте  и  отдыхайте,  переутомление  —  вовсе  не  признак  того,  что  вы  ценны  
Наша  культура  восхваляет  продуктивность  и  производительность,  а  бездеятельность  подвергает  остракизму.  Однако  именно  бесцельность  присуща  двум  важнейшим  для  нас  процессам  —  отдыху  и  игре.  И  одно,  и  другое  помогает  нам  восстанавливать  силы  и  сохранять  здоровье.
Умение  играть  развивает  нашу  креативность,  помогает  смотреть  на  непростые  ситуации  с  разных  сторон  и  способствует  развитию  эмпатии.
Если  мы  недостаточно  отдыхаем,  наше  тело  дает  сбой.  «Врачи  и  ученые  едины  во  мнении,  что  недостаток  сна  влечет  за  собой  многочисленные  хронические  заболевания,  например,  диабет,  ожирение  и  депрессию»,  —  пишет  Брене  Браун.  Мы  устаем  настолько,  что  не  можем  справляться  с  жизненными  вызовами.
Именно  поэтому  важно  не  переутомляться  и  оставлять  время  на  игру.

Культивируйте  спокойствие:  забудьте  о  тревожности  как  привычном  фоне  жизни  
Спокойствие  —  это  умение  видеть  перспективу  и  сохранять  осознанность  в  любых  ситуациях.  Тот,  кто  спокоен,  справляется  с  переживаниями  и  не  поддается  разрушительным  эмоциям,  таким  как  злость  или  испуг.  Тревожность  заразительна:  когда  мы  паникуем,  окружающие  зачастую  тоже  начинают  нервничать.
В  непростых  жизненных  ситуациях  нам  важно  сохранять  равновесие.  И  этот  навык  тоже  можно  натренировать.  Кто-то  для  этого  учится  медитировать,  кто-то  осваивает  дыхательные  практики,  а  кто-то  считает  до  десяти  (или  до  ста).
Когда  мы  находимся  в  состоянии  умиротворения,  к  нам  приходят  лучшие  идеи.  Отсутствие  тревоги  помогает  нам  определиться  с  собственными  целями,  понять,  что  для  нас  на  самом  деле  важно.
Отбросьте  сомнения  и  чувство,  что  вы  кому-то  обязаны  
Кого  из  нас  не  атаковал  внутренний  критик?  К  сожалению,  многие  живут  под  аккомпанемент  его  ворчания.  «У  тебя  точно  не  получится!»,  «Ты  недостаточно  талантлив»,  «Почему  ты  решил,  что  можешь  это  сделать?»  —  именно  так  он  отговаривает  нас  от  поисков  себя.
Мы  сомневаемся  в  том,  что  одарены,  и  потому  не  делимся  с  миром  тем,  что  можем  и  умеем.  Внутренний  голос  диктует  нам,  какими  мы  должны  быть,  что  мы  должны  делать.  Однако  кто  сказал,  что  так  правильно?  И  чей  вообще  голос  звучит  в  нашей  голове?
Окружающий  мир  с  его  ориентацией  на  успех  также  заставляет  нас  не  доверять  своим  импульсам.  Считается,  что,  только  полностью  отдав  себя  одному  делу,  мы  можем  стать  значимыми.  Но  исследования  показывают,  что  люди,  которые  совмещают  несколько  видов  деятельности,  полноценно  реализуют  свои  таланты.  Вы  можете  быть  одновременно  хирургом  и  фотографом,  юристом  и  танцором,  соцработником  и  мультипликатором,  и  это  позволит  вам  чувствовать  себе  гораздо  счастливее.
Танцуйте,  пойте,  хохочите:  быть  крутым  —  это  не  круто!  
«Легко  забыть,  какую  свободу  мы  чувствуем,  когда  «танцуем  так,  будто  на  нас  никто  не  смотрит»,  —  пишет  Брене  Браун.  Танцы,  смех  и  пение  развлекали  человечество  во  все  времена,  но  сегодня  мы  уделяем  этим  действиям  ничтожно  мало  внимания.  «Что  люди  подумают?!»  —  сомнения  такого  рода  одолевают  нас,  мешая  просто  расслабиться  и  получать  удовольствие.
«Пытаясь  доказать  окружающим  свою  состоятельность,  мы  надеваем  на  себя  смирительную  рубашку  и  принимаем  крутые  позы»,  —  констатирует  Брене  Браун.  Мы  всеми  силами  стараемся  избежать  нелепого  и  глупого  поведения.  И  это  опять  история  про  стыд:  стараясь  избежать  естественности,  которая  делает  нас  уязвимыми,  мы  обкрадываем  самих  себя.
Настоящие  «дары  несовершенства»  —  это  сочувствие,  близость  и  смелость
Жизнь  слишком  коротка,  чтобы  тратить  ее  на  создание  «крутого»  образа.  Танцы,  смех  и  пение,  особенно  в  хорошей  компании,  помогают  укрепить  эмоциональные  и  духовные  связи.
Брене  Браун  считает,  что  настоящие  «дары  несовершенства»  —  это  сочувствие,  близость  и  смелость.  Эти  качества  мы  обретаем,  когда  перестаем  беспокоиться  о  том,  что  подумают  другие,  и  делаем  выбор  в  свою  пользу.
Psychologies

Перевела  на  украинский  язык      14.11.19            13.16
Мое  фото  –  «Чудо  –  природа  –  родной  край»

Наші  недоліки  допомагають  нам  жити  в  гармонії  зі  світом  і  собою
Ми  намагаємося  пред'являти  навколишнім  «парадний»  варіант  своєї  особистості.  Переживаємо  через  свої    недоліки    і  соромимося  того,  що  недотягуємо  до  досконалості.  Але  саме  визнання  того,  що  ми  не  ідеальні,  дає  нам  сміливість  бути  собою.
Ми  недосконалі  і  уразливі,  але  саме  ці  якості  роблять  нас  сильнішими  і  відкривають  простір  для  звершень.  Так  вважає  психолог  і  дослідник  сорому  Брено  Браун.  У  книзі  «Дари  недосконалості»  вона  розповідає,  як  стати  щасливішим,  познайомившись  зі  своїми  особливостями,  визнавши  їх  і  відмовившись  від  боротьби  за  «ідеал».
«Жити  повним  життям  -  це  не  просто  одноразове  рішення.  Це  процес  »,  -  впевнена  психолог.
І  ось  кроки,  які  вона  пропонує  тим,  хто  хоче  полюбити  себе  і  своє  життя,  незважаючи  ні  на  що.
Ризикніть  бути  собою,  не  орієнтуйтеся  на  те,  що  думають  про  вас  оточуючі
Ми  цінуємо  щирість  в  інших,  але  часом  забуваємо  про  те,  як  важливо  бути  чесними  з  собою.  Якщо  ми  не  змінюємо  собі  і  поводимося  так,  як  здається  правильним  нам  самим,  то  спокійніше  ставимося  до  особливостей  інших.  «Навмисно  практикуючи  природність  під  час  найважчих  душевних  страждань,  ми  впускаємо  в  своє  життя  радість»,  -  впевнена  Брено  Браун.
Автор  книги  застерігає:  чесність  не  повинна  перетворюватися  в  грубість.  Бути  собою,  не  ображаючи  оточуючих,  -  такий  підхід  вимагає  гнучкості.  Але  той,  хто  чесний  по  відношенню  до  себе,  в  першу  чергу  показує  світові  свою  сміливість.  Він  не  боїться  ділитися  відкриттями  і  спокійно  сприймає  критику.  Якщо  його  ідеї  не  приймають,  він  може  відчувати  печаль,  але  не  відчуває  сорому,  тому  що  не  чекає  схвалення  від  оточуючих.  І  в  той  же  час  стає  надихаючим  прикладом  для  інших.
Не  будьте  перфекціоністом,  проявіть  співчуття  до  себе
«Поки  ви  залишаєтеся  перфекціоністом,  від  сорому  не  втекти»,  -  вважає  Брено  Браун.  Але  він  не  має  нічого  спільного  з  прагненням  стати  краще.  Перфекціонізм  -  це  віра  в  те,  що,  якщо  ми  будемо  вести  себе  правильно,  виглядати  на  п'ять  з  плюсом  і  вести  соціально  схвалюваний  спосіб  життя,  нам  вдасться  уникнути  того  болю,  який      можуть  принести  почуття  сорому  і  провини  перед  оточуючими.
Перфекціонізм  як  би  говорить  нам:  «Ти  -  те,  чого  ти  домігся».  Але  насправді  він  рідко  призводить  нас  до  успіху.  Навіть  навпаки:  він  провокує  розвиток  депресії  і  тривоги.  Прагнення  до  розвитку  -  річ  правильна,  але  тільки  тоді,  коли  це  потрібно  нам  самим,  коли  це  наше  внутрішнє  прагнення,  а  не  бажання  догодити  тим,  хто  поруч.
Уникнути  перфекціонізму  допоможе  самоспівчуття.
Але  перфекціонізм  «руйнівний  хоча  б  тому,  що  не  буває  нічого  ідеального».  До  того  ж  він  не  дає  діяти:  нам  так  соромно  зазнати  невдачі,  що  часом  ми  вважаємо  за  краще  просто  промовчати,  не  піти  назустріч  мрії,  відсидітися  в  кутку.
Уникнути  перфекціонізму  допоможе  самоспівчуття  .  «Іноді  потрібно  просто  прокинутися  вранці  і  сказати  собі:«  Сьогодні  з  мене  досить  того,  що  я  просто  з'явлюся  на  роботі  ».  Не  потрібно  ігнорувати  свій  біль,  але  і  самобичування  не  допоможе  відчувати  себе  краще.
Не  здавайтеся:  скажіть  «ні»  безсиллю  і  безпорадності
Деякі  з  нас  легко  переносять  невдачі,  тоді  як  інші  можуть  роками  переживати  через  один    невірний    крок.  Дослідники,  які  вивчають  феномен  психологічної  стійкості,  вирахували  п'ять  ознак,  притаманних  тим,  хто  краще  за  інших  справляється  з  негараздами.
Такі  люди:
•  дозволяють  собі  просити  допомоги  у  інших,
•  вірять,  що  у  них  є  сили  на  те,  щоб  все  подолати,
•  отримують  підтримку  з  боку,
•  винахідливі,
•  залучені  в  по-справжньому  близькі  стосунки  з  друзями  і  родичами.
Тих,  хто  вміє  протистояти  неприємностям,  об'єднує  ще  одна  якість:  вони  не  втрачають  надію.  «Надія  -  це  поєднання  чіткого  визначення  мети,  стійкості  і  завзятості,  з  яким  ви  йдете  до  досягнення  наміченого,  а  також  віри  в  свої  сили»,  -  пояснює  психолог.  Переконаність  у  тому,  що  все  залежить  від  нас,  допомагає  нам  продовжувати  діяти.

Вчіться  відчувати  радість  і  говорити  життю    «спасибі»
Щастя  і  радість  непостійні.  Часто  ми  не  впускаємо  їх  у  своє  життя,  тому  що  боїмося,  що  рано  чи  пізно  вони  нас  покинуть.  А  значить,  до  хорошого  краще  і  не  звикати.
Коли  ми  чогось  боїмося,  то  несвідомо  готуємо  себе  до  найгіршого.  Але  тільки  темрява  дозволяє  побачити  світло.  І  якщо  не  дякувати  життя  кожен  день  і  не  дозволяти  собі  відчувати  радість,  можна  просто  відучити  себе  від  цих  почуттів,  «а  саме  вони  підтримують  нас  у  важкі  часи»,  вважає  Брено  Браун.
Практикувати  подяку  можна  різними  способами.  Хтось  вибере  щоденну  молитву,  а  хтось  віддасть  перевагу  вести  щоденник,  в  якому  буде  фіксувати,  за  що  говорить  «дякую»  життю  сьогодні.
Слухайте  себе  і  свою  інтуїцію
Психологи  вважають,  що  інтуїція  безпосередньо  пов'язана  з  нашим  мисленням.  Коли  з  нами  щось  відбувається,  мозок  вивчає  свою  «медіатеку»  на  предмет  схожого  досвіду,  і  в  цей  момент  ми  починаємо  «відчувати  інтуїтивно».
Іноді  наша  інтуїція  підкидає  вірні  рішення.  Але  іноді  мозок  «дає  збої»  і  посилає  нам  сигнал:  «Потрібно  більше  даних,  не  можу  поки  нічого  підказати!»  «Включенню»  інтуїції  заважає  наша  потреба  в  конкретиці  та  визначеності.  У  подібних  випадках  ми  звертаємося  до  оточуючих  за  порадою,  замість  того  щоб  дійсно  прислухатися  до  внутрішнього  голосу.
На  думку  Брено  Браун,  інтуїція  -  це  «здатність  жити  з  невизначеністю  і  довіряти  всім  способам  здобуття  знання,  включаючи  досвід,  віру  і  розум».  Ми  боїмося  невідомості,  і  тільки  інтуїція  може  підказати,  «коли  варто  спиратися  не  на  інстинкти,  а  на  факти».
Розвивайте  свою  творчу  сторону,  не  порівнюйте  себе  з  іншими
Непросто  знайти  час  на  хобі  і  інші  «необов'язкові»  заняття,  які  роблять  нас  щасливішими.  Якщо  ми  вважаємо  таке  проведення  часу  «бонусом»  за  виконані  обов'язки  і  займаємося  їм  лише  тоді,  коли  у  нас  є  на  це  хвилинка,  то  ніколи  не  зможемо  розвинути  в  собі  творче  начало.
Творчість  -  правдиве  свідчення  нашої  винятковості,  нагадує  Брено  Браун.  У  ньому  немає  і  не  може  бути  місця  змаганню    і  відчуттю,  що  хтось  «краще»,  а  хтось  «гірше».  Безглуздо  порівнювати  себе  і  свої  досягнення  з  тим,  що  зробив  хтось  інший.
Саме  творчий  процес  допомагає  зрозуміти,  наскільки  сильно  ми  не  схожі  на  інших,  і  перестати  порівнювати  себе  з  оточуючими.  Потрібно  тільки  вбудувати  час  для  творчості  в  свій  розклад  і  не  брати  до  уваги,  що  воно  відіграє  в  нашому  житті  другорядну  роль.
Грайте  і  відпочивайте,  перевтома  -  зовсім  не  ознака  того,  що  ви  цінні
Наша  культура  вихваляє  продуктивність  і  продуктивність,  а  бездіяльність  піддає  остракізму.  Однак  саме  безцільність  властива  двом  найважливішим  для  нас  процесам  -  відпочинку  і  грі.  І  одне,  й  інше  допомагає  нам  відновлювати  сили  і  зберігати  здоров'я.
Уміння  грати  розвиває  нашу  креативність,  допомагає  дивитися  на  непрості  ситуації  з  різних  сторін  і  сприяє  розвитку  емпатії.
Якщо  ми  недостатньо  відпочиваємо,  наше  тіло  дає  збій.  «Лікарі  і  вчені  єдині  в  думці,  що  недолік  сну  спричиняє  за  собою  численні  хронічні  захворювання,  наприклад,  діабет,  ожиріння  і  депресію»,  -  пише  Брено  Браун.  Ми  втомлюємося  настільки,  що  не  можемо  справлятися  з  життєвими  викликами.
Саме  тому  важливо  не  перевтомлюватися  і  залишати  час  на  гру.

Культивуйте  спокій:  забудьте  про  тривожності  як  звичному  тлі  життя
Спокій  -  це  вміння  бачити  перспективу  і  зберігати  усвідомленість  в  будь-яких  ситуаціях.  Той,  хто  спокійний,  справляється  з  хвилюваннями  і  не  піддається  руйнівним  емоціям,  таким  як  злість  або  переляк.  Тривожність  заразлива:  коли  ми  панікуємо,  навколишні  часто  теж  починають  нервувати.
У  непростих  життєвих  ситуаціях  нам  важливо  зберігати  рівновагу.  І  цей  навик  теж  можна  натренувати.  Хтось  для  цього  вчиться  медитувати,  хтось  освоює  дихальні  практики,  а  хтось  лікує  до  десяти  (або  до  ста).
Коли  ми  знаходимося  в  стані  умиротворення,  до  нас  приходять  найкращі  ідеї.  Відсутність  тривоги  допомагає  нам  визначитися  з  власними  цілями,  зрозуміти,  що  для  нас  насправді  важливо.
Відкиньте  сумніви  і  почуття,  що  ви  комусь  зобов'язані
Кого  з  нас  не  атакував  внутрішній  критик?  На  жаль,  багато  хто  живе  під  акомпанемент  його  бурчання.  «У  тебе  точно  не  вийде!»,  «Ти  недостатньо  талановитий»,  «Чому  ти  вирішив,  що  можеш  це  зробити?»  -  саме  так  він  відмовляє  нас  від  пошуків  себе.
Ми  сумніваємося  в  тому,  що  обдаровані,  і  тому  не  ділимося  зі  світом  тим,  що  можемо  і  вміємо.  Внутрішній  голос  диктує  нам,  якими  ми  повинні  бути,  що  ми  повинні  робити.  Однак  хто  сказав,  що  так  правильно?  І  чий  взагалі  голос  звучить  в  нашій  голові?
Навколишній  світ  з  його  орієнтацією  на  успіх  також  змушує  нас  не  довіряти  своїм  імпульсам.  Вважається,  що,  тільки  повністю  віддавши  себе  одній  справі,  ми  можемо  стати  значущими.  Але  дослідження  показують,  що  люди,  які  поєднують  кілька  видів  діяльності,  повноцінно  реалізують  свої  таланти.  Ви  можете  бути  одночасно  хірургом  і  фотографом,  юристом  і  танцюристом,  соцпрацівником  і  мультиплікатором,  і  це  дозволить  вам  відчувати  себе  набагато  щасливішими.
Танцюйте,  співайте,  регочіть:  бути  крутим  -  це  не  круто!
«Легко  забути,  яку  свободу  ми  відчуваємо,  коли«  танцюємо  так,  ніби  на  нас  ніхто  не  дивиться  »,  -  пише  Брено  Браун.  Танці,  сміх  і  спів  розважали  людство  в  усі  часи,  але  сьогодні  ми  приділяємо  цим  діям  мізерно  мало  уваги.  «Що  люди  подумають  ?!»  -  сумніви  такого  роду  долають  нас,  заважаючи  просто  розслабитися  і  отримувати  задоволення.
«Намагаючись  довести  оточуючим  свою  спроможність,  ми  одягаємо  на  себе  гамівну  сорочку  і  приймаємо  круті  пози»,  -  констатує  Брено  Браун.  Ми  всіма  силами  намагаємося  уникнути  безглуздої    і  дурної    поведінки.  І  це  знову  історія  про  сором:  намагаючись  уникнути  природності,  яка  робить  нас  вразливими,  ми  обкрадаємо  самих  себе.
Справжні  «дари  недосконалості»  -  це  співчуття,  близькість  і  сміливість
Життя  занадто  коротке,  щоб  витрачати  його    на  створення  «крутого»  образу.  Танці,  сміх  і  спів,  особливо  в  хорошій  компанії,  допомагають  зміцнити  емоційні  і  духовні  зв'язки.
Брено  Браун  вважає,  що  справжні  «дари  недосконалості»  -  це  співчуття,  близькість  і  сміливість.  Ці  якості  ми  знаходимо,  коли  перестаємо  турбуватися  про  те,  що  подумають  інші,  і  робимо  вибір  на  свою  користь.
Psychologies

Переклала    на  українську    мову    14.11.19  13.16
Моє  фото  -  «Чудо  -  природа  -  рідний  край»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854685
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.11.2019

Як навчитися поважати себе

Как  научиться  уважать  себя
Все  мы  хотим,  чтобы  нас  уважали.  Но  трудно  заслужить  уважение  других,  если  сам  себя  не  уважаешь.  Радиоведущий  и  мотивационный  спикер  Доусон  Макалистер  предлагает  семь  принципов,  которые  помогут  сформировать  здоровое  уважение  к  себе.

Согласитесь:  если  мы  не  любим  и  не  ценим  самих  себя,  то  волей-неволей  начинаем  обвинять  других  в  той  боли,  которую  испытываем,  и  в  результате  нас  охватывает  гнев,  фрустрация  и  депрессия.
Но  что  это  значит  —  уважать  себя?  Мне  нравится  определение,  которое  дала  юная  Кэти:  «Это  значит  принять  себя  таким,  какой  ты  есть,  и  простить  себя  за  ошибки,  которые  совершил.  Прийти  к  этому  не  так-то  просто.  Но  если  ты  в  итоге  сможешь  подойти  к  зеркалу,  посмотреть  на  себя,  улыбнуться  и  сказать:  «Я  хороший  человек!»  —  это  такое  замечательное  ощущение!»
Она  права:  здоровое  самоуважение  базируется  на  способности  видеть  себя  в  позитивном  ключе.  Вот  семь  принципов,  которые  помогут  вам  лучше  относиться  к  себе.
1.  Ваше  представление  о  себе  не  должно  зависеть  от  чужих  оценок
Многие  из  нас  формируют  представление  о  себе,  исходя  из  того,  что  говорят  другие.  Это  приводит  к  развитию  настоящей  зависимости  —  человек  не  может  нормально  себя  чувствовать  без  одобрительных  оценок.
Такие  люди  как  будто  говорят:  «Пожалуйста,  любите  меня,  и  тогда  я  смогу  полюбить  себя  сам.  Принимайте  меня,  и  тогда  я  смогу  принять  себя».  Им  всегда  будет  не  хватать  самоуважения,  поскольку  они  не  могут  освободиться  от  влияния  других  людей.
2.  Не  говорите  о  себе  плохо
Ваши  ошибки  и  слабости  не  определяют  вас  как  личность.  Чем  чаще  вы  говорите  себе:  «Я  неудачник,  меня  никто  не  любит,  я  себя  ненавижу!»  —  тем  больше  верите  этим  словам.  И  наоборот,  чем  чаще  произносите:  «Я  заслуживаю  любви  и  уважения»,  тем  больше  начинаете  ощущать  себя  достойным  этого  человеком.
Старайтесь  чаще  думать  о  своих  сильных  сторонах,  о  том,  что  можете  дать  другим.
3.  Не  позволяйте  другим  указывать,  что  вам  делать  и  каким  быть
Речь  не  о  высокомерном  «мои  интересы  превыше  всего»,  а  о  том,  чтобы  не  позволять  другим  указывать,  как  вам  думать  и  что  делать.  Для  этого  необходимо  хорошо  себя  знать:  свои  сильные  и  слабые  стороны,  эмоции  и  стремления.
Не  подстраивайтесь  под  желания  и  требования  других,  не  старайтесь  измениться  только  ради  того,  чтобы  кому-то  угодить.  Такое  поведение  не  имеет  ничего  общего  с  самоуважением.

4.  Будьте  верны  своим  моральным  принципам
Многие  не  уважают  себя  потому,  что  когда-то  совершали  неблаговидные  поступки  и  поступались  моральными  принципами.  На  этот  счет  есть  хорошая  поговорка:  «Если  начнешь  думать  о  себе  лучше,  то  и  поступать  будешь  лучше.  А  чем  лучше  будешь  поступать,  тем  лучше  будешь  думать  о  себе».  И  это  чистая  правда.
Точно  так  же  верно  и  обратное  утверждение.  Плохо  о  себе  думаешь  —  и  ведешь  себя  соответственно.
5.  Учитесь  контролировать  эмоции
Самоуважение  предполагает,  что  мы  умеем  управлять  эмоциями,  чтобы  не  причинять  вреда  себе  и  другим.  Если  вы  бесконтрольно  проявляете  гнев  или  обиду,  то  ставите  себя  в  неловкое  положение,  а  возможно,  и  разрушаете  отношения  с  окружающими,  и  это  неизбежно  снижает  вашу  самооценку.
6.    Расширяйте  кругозор
Посмотрите  вокруг:  многие  живут  в  своем  мирке,  считая,  что  их  мысли  и  знания  никому  не  нужны.  Они  считают  себя  недалекими  и  предпочитают  помалкивать.  Каким  вы  себя  считаете,  так  вы  и  действуете.  Это  правило  работает  всегда.
Старайтесь  разнообразить  свои  интересы,  учитесь  новому.  Углубляя  знания  о  мире,  вы  развиваете  мыслительные  способности  и  становитесь  интересным  собеседником  для  самых  разных  людей.
Жизнь  полна  возможностей  —  исследуйте  их!
7.  Возьмите  на  себя  ответственность  за  свою  жизнь
У  каждого  из  нас  есть  свои  представления  о  том,  что  для  нас  правильно,  однако  мы  далеко  не  всегда  этому  следуем.  Начните  с  малого:  перестаньте  переедать,  перейдите  на  здоровую  пишу,  пейте  больше  воды.  Гарантирую:  даже  эти  небольшие  усилия  обязательно  повысят  вашу  самооценку.            Источник:  thehopeline.com.
Об  авторе        Доусон  Макалистер  (Dawson  McAllister)  —  радиоведущий,  мотивационный  спикер,  автор  книг.  Ведет  блог  The  Hope  Line.
Перевела  на  украинский  язык      14.11.19            8.00
Мое  фото  –  «Чудо  –  природа  –  родной  край»

Як  навчитися  поважати  себе
Всі  ми  хочемо,  щоб  нас  поважали.  Але  важко  заслужити  повагу  інших,  якщо  сам  себе  не  поважаєш.  Радіоведучий  і  мотиваційний  спікер  Доусон  Макалистер  пропонує  сім  принципів,  які  допоможуть  сформувати  здорову    повагу  до  себе.

Погодьтеся:  якщо  ми  не  любимо  і  не  цінуємо  самих  себе,  то  волею-неволею  починаємо  звинувачувати  інших  в  тому    болю,  яку  відчуваємо,  і  в  результаті  нас  охоплює  гнів,  фрустрація  і  депресія.
Але  що  це  означає  -  поважати  себе?  Мені  подобається  визначення,  яке  дала  юна  Кеті:  «Це  значить  прийняти  себе  таким,  який  ти  є,  і  пробачити  себе  за  помилки,  які  зробив.  Прийти  до  цього  не  так-то  просто.  Але  якщо  ти  в  підсумку  зможеш  підійти  до  дзеркала,  подивитися  на  себе,  посміхнутися  і  сказати:  «Я  хороша  людина!»  -  це  таке  чудове  відчуття!  »
Вона  має  рацію:  здорова    самоповага    базується  на  здатності  бачити  себе  в  позитивному  ключі.  Ось  сім  принципів,  які  допоможуть  вам  краще  ставитися  до  себе.
1.  Ваше  уявлення  про  себе  не  повинно  залежати  від  чужих  оцінок
Багато  з  нас  формують  уявлення  про  себе,  виходячи  з  того,  що  говорять  інші.
Це  призводить  до  розвитку  справжньої  залежності  -  людина  не  може  нормально  себе  почувати  без  схвальних  оцінок.
Такі  люди  як  ніби  кажуть:  «Будь  ласка,  любіть    мене,  і  тоді  я  зможу  полюбити  себе  сам.  Приймайте  мене,  і  тоді  я  зможу  прийняти  себе  ».  Їм  завжди  буде  не  вистачати  самоповаги,  оскільки  вони  не  можуть  звільнитися  від  впливу  інших  людей.
2.  Не  говоріть  про  себе  погано
Ваші  помилки  і  слабкості  не  визначають  вас  як  особистість.  Чим  частіше  ви  говорите  собі:  «Я  невдаха,  мене  ніхто  не  любить,  я  себе  ненавиджу!»  -  тим  більше  вірите  цим  словам.  І  навпаки,  чим  частіше  вимовляєте:  «Я  заслуговую  любові  і  поваги»,  тим  більше  починаєте  відчувати  себе  гідним  цього  людиною.
Намагайтеся  частіше  думати  про  свої  сильні  сторони,  про  те,  що  можете  дати  іншим.
3.  Не  дозволяйте  іншим  вказувати,  що  вам  робити  і  яким  бути
Мова  не  про  зарозумілого  «мої  інтереси  понад  усе»,  а  про  те,  щоб  не  дозволяти  іншим  вказувати,  як  вам  думати  і  що  робити.  Для  цього  необхідно  добре  себе  знати:  свої  сильні  і  слабкі  сторони,  емоції  і  прагнення.
Не  підлаштовуватися  під  бажання  і  вимоги  інших,  не  прагніть  змінитися  тільки  заради  того,  щоб  комусь  догодити.  Така  поведінка  не  має  нічого  спільного  з  самоповагою.

4.  Будьте  вірні  своїм  моральним  принципам
Багато  хто  не  поважають  себе  тому,  що  колись  робили  непристойні  вчинки  і  поступалися  моральними  принципами.  На  цей  рахунок  є  гарна  приказка:  «Якщо  почнеш  думати  про  себе  краще,  то  і  надходити  будеш  краще.  А  чим  краще  будеш  поступати,  тим  краще  будеш  думати  про  себе  ».  І  це  чиста  правда.
Точно  так  само  вірно  і  зворотне  твердження.  Погано  про  себе  думаєш  -  і  поводишся  відповідно.
5.  Вчіться  контролювати  емоції
Самоповага  передбачає,  що  ми  вміємо  керувати  емоціями,  щоб  не  завдавати  шкоди  собі  та  іншим.  Якщо  ви  безконтрольно  проявляєте  гнів  або  образу,  то  ставите  себе  в  незручне  становище,  а  можливо,  і  руйнуєте  стосунки  з  оточуючими,  і  це  неминуче  знижує  вашу  самооцінку.
6.  Розширюйте  кругозір
Подивіться  навколо:  багато  хто  живе  в  своєму  маленькому  світі,  вважаючи,  що  їх  думки  і  знання  нікому  не  потрібні.  Вони  вважають  себе  недалекими  і  вважають  за  краще  мовчати.  Яким  ви  себе  вважаєте,  так  ви  і  дієте.  Це  правило  працює  завжди.
Намагайтеся  урізноманітнити  свої  інтереси,  вчіться  новому.  Поглиблюючи  знання  про  світ,  ви  розвиваєте  розумові  здібності  і  стаєте  цікавим  співрозмовником  для  самих  різних  людей.
Життя  повне  можливостей  -  досліджуйте  їх!
7.  Візьміть  на  себе  відповідальність  за  своє  життя
У  кожного  з  нас  є  свої  уявлення  про  те,  що  для  нас  правильно,  однак  ми  далеко  не  завжди  цьому    слідуємо.  Почніть  з  малого:  перестаньте  переїдати,  перейдіть  на  здорову  їжу,  пийте  більше  води.  Гарантую:  навіть  ці  невеликі  зусилля  обов'язково  підвищать  вашу  самооцінку.
Джерело:  thehopeline.com.      про  автора
Доусон  Макалистер  (Dawson  McAllister)  -  радіоведучий,  мотиваційний  спікер,  автор  книг.  Веде  блог  The  Hope  Line.
Переклала    на  українську    мову    14.11.19  8.00
Моє  фото  -  «Чудо  -  природа  -  рідний  край»

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854684
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.11.2019

Это интересно…

           Это  интересно…  
       Наверное,  так  как  все,  люблю  читать  интересные  книги,  статьи,  истории,  факты.  Сегодня,  проснувшись  довольно  рано,  прочла  очень  интересные  статьи  на  жизненные  темы:
«Как  вернуть  доверие»  (  Сергей  Латыпов  -  гештальт-терапевт  )
Цытаты  :  Доверие  невозможно  восстановить,  если  в  этом  участвует  только  один,  а  второй  находится  в  роли  судьи  или  восседающего  на  троне  повелителя.
-Восстановление  доверия  —  обоюдный  процесс.  Если  оба  партнера  стремятся  это  сделать,  тогда  это  возможно.  И  здесь  важно  качество,  которое  возникает  только  при  обоюдном  движении  навстречу  друг  другу:  искренность.
-Целительной  силой  обладает  подлинный  контакт,  проявляющийся  в  диалоге,  в  готовности  изменить  свою  точку  зрения  ,а  не  переубедить  собеседника  или  заставить  его  сделать  то,  что  хочешь  ты.
«Свои  люди:  как  мы  понимаем,  кому  доверять»  (Елены  Погребижская  ,  режиссер)                                                                                                                                                                                                                                                                              Цытаты  :  -  свой  вызывает  доверие,  а  чужой  не  вызывает.                                                                                                        -      -  С  точки  зрения  ученых,  «своего»  (того,  кому  можно  доверять)  мы  описываем  как  «открытого»,  «искреннего»,  «надежного»,  «помогающего  нам»,  «умного»,  «не  конфликтующего»,  «легкого  в  общении»,  «вежливого»,  «оптимистичного»,  «участливого»,  «любящего  стабильность»,  «высоконравственного»,  «уравновешенного»,  «обаятельного»,  «со  схожими  жизненными  целями,  интересами  и  восприятием  мира»,  «смелого»,  «активного».                                                                                                                                                                                                                                -  -  Исследователи  пишут,  что,  как  только  мы  лучше  узнаем  человека,  он  сразу  становится  нам  более  «своим».  То  есть  когда  мы  делаем  шаг  навстречу  и  проходим  сквозь  ледяную  стену  отчуждения,  которую  сами  же  и  воздвигли,  он  оказывается  не  таким  уж  и  чужаком.                                                                                                                                                                                                                                                                                                -  И  снова  —  личный  опыт.  Я  давно  знаю,  что  внутри  нас  есть  многостраничный  перечень  всех  тех  типов  людей,  которым  мы  не  доверяем,  кто  нам  чужой.  В  этой  нашей  внутренней  книге  все  как  будто  навсегда  прописано.  Как  пишут  ученые,  «на  оценку  этих  характеристик  влияют  социальные  представления,  стереотипы  и  предрассудки».  И  таки  да,  на  99%  это  предрассудки  и  стереотипы.
4  упражнения,  чтобы  повысить  самооценку.                                                                                                                                                                    Цытаты  :  Череда  неудач  на  работе  или  в  личной  жизни  может  выбить  нас  из  колеи,  заставить  сомневаться  в  себе.  В  такие  моменты  легко  поддаться  настроению  и  впасть  в  уныние.  Вернуть  веру  в  себя  можно,  лишь  восстановив  прежнюю  ясность  ума,  считает  психолог  Фредерик  Фанже.  Он  же  рассказывает,  как  повысить  самооценку.              --  -  -=  =Сомневаясь  в  себе,  мы  теряем  время  и  возможности  для  развития.                                                                      Чтобы  выбраться  из  этого  замкнутого  круга,  одной  силы  воли  недостаточно.  Психолог  и  психиатр  Фредерик  Фанже  советует  для  начала  пересмотреть  свои  внутренние  установки.  По  его  мнению,  недостаток  веры  в  себя  проявляется  на  трех  разных  уровнях:  Фундамент  —  это  самооценка  (чего  я  стою);                                                                                                                                                                      *Средняя  часть  —  уверенность  в  себе  (что  я  могу  и  умею);                                                                                                                                  *Верхушка  —  самоутверждение  (на  что  я  способен).                                                                          *Бессмысленно  пытаться  изменить  себя,  не  поработав  предварительно  со  своими  глубинными  установками.  Вот  несколько  техник,  которые  помогут  освоить  конструктивный  подход  к  собственной  жизни.                                                                                                                                                                                                          *Сосредоточьтесь  на  совершенствовании  тех  навыков,  которыми  вы  уже  неплохо  владеете.  Сознание  собственного  мастерства  усиливает  веру  в  себя  за  счет  позитивных  эмоций,  которые  вы  испытываете  (гордость,  радость,  легкость  ума).                                                      *Разговор  с  тем,  кто  настроен  к  вам  благожелательно,  поможет  по-новому  взглянуть  на  свои  способности.  Вы  можете  обратиться  к  другу,  коллеге,  члену  семьи,  и  объяснить  ему,  что  вы  нуждаетесь  в  его  помощи,  чтобы  яснее  понять  свои  сильные  и  слабые  стороны.                                                                                                                                                                                                                                                                                    *Как  оценивать  свои  поступки  более  объективно?  Для  этого  вовсе  не  нужно  отрицать  очевидное,  пытаясь  во  всем  найти  только  позитивные  стороны.  Нужно  лишь  дистанцироваться  от  собственных  прошлых  установок,  изменить  в  корне  привычную  схему  мышления.                                                                                                                                                                                                                                            *Возьмите  листок  бумаги  и  запишите  те  моменты  повседневной  жизни,  которые  вызывают  у  вас  чувство  слабости  и  неуверенности.  вспомните  о  тех  моментах,  которые  вселяют  в  вас  уверенность.  Перечитайте  оба  списка  несколько  раз,  стараясь  сформировать  целостную  картину  своих  сильных  и  слабых  сторон.                                                      *Ставьте  реальные  цели  .  Следует  обосновывать  каждую  свою  цель:  уточнить,  каковы  наши  реальные  возможности  для  ее  достижения.                                                                                                                              *Всегда  начинать  с  главного.  Брайан  Трейси  в  книге  «Выйди  из  зоны  комфорта»  советует  держать  себя  в  тонусе,  выбирая  из  повседневных  дел  самые  важные  и  приступая  к  ним  в  первую  очередь.
 Вопросы  для  разговора  с  самим  собой.                                                                                                                                                                                          Цытаты  :Эксперты  помогают  нам  ответить  на  важные  жизненные  вопросы.  «Мы  очень  часто  автоматически  полагаем,  что  все,  что  нам  приятно,  —  хорошо  для  нас,  а  всего  неприятного  стоит  избегать»,  —  говорит  психолог.  На  самом  деле  многое  из  «приятного»  может  оказаться  разрушительным,  а  «неприятное»  зачастую  способно  немало  дать.  «В  темноте  скрывается  что-то,  что  хочет  вырваться  на  свет,  что-то,  способное  нас  преобразить»,  —  говорит  Ван  Дер  Вонт.                                                                                                                                                                            Чтобы  жить  полноценной,  наполненной  жизнью,  важно  уметь  посмотреть  на  реальность  с  разных  углов  —  и  с  точки  зрения  разных  людей.  Эксперты  помогут  лучше  разобраться  в  четырех  важнейших  аспектах  жизни.                                                                                                                                          1.  Личная  жизнь  Верно  ли,  что  цель  построения  отношений  —  сделать  себя  счастливым?  Клинический  психолог  Дэвид  Ван  Дер  Вонт  в  этом  сомневается.  Для  него  «отношения  —  это  множество  зеркал.                                                                                                                                                                                                                                                      2.  Работа.  «Работа  —  огромная  часть  жизни.  Неудовлетворенность  работой  может  легко  перекинуться  на  остальные  аспекты  жизни,  поэтому  очень  важно  поддерживать  правильный  баланс»,  —  говорит  психолог-консультант  Нанетт  Тредо.                                                                  3.Отношения.  Наша  личная  история  влияет  на  отношения  с  друзьями,  родственниками  и  коллегами.  Чтобы  что-то  изменить,  важно  выявить  проблемы,  идущие  еще  из  детства.  *Наш  взгляд  на  мир  и  на  самих  себя  формируется  в  детстве,  объясняет  клинический  психолог  Рут  Энцер.  «Первые  месяцы  жизни  ребенка  могут  оставить  след  на  всей  дальнейшей  жизни.  Если  о  нем  заботились  должным  образом,  это  учит  его  тому,  что  мир  безопасен»,  —  говорит  она.  Если  же  вы  были  лишены  подобной  заботы,  вероятно,  вам  будет  трудно  доверять  окружающим.                                                                                                                                                                          *  На  отношения  влияет  и  самооценка.  Если  с  ней  все  в  порядке,  вы  не  станете  делать  далекоидущие  выводы  о  себе  только  потому,  что  друг  забыл  про  ваш  день  рождения.  «Осознайте,  какие  идеи  вам  внушались  в  детстве»,  —  говорит  Рут  Энцер  .                                                                  .*  Измените  стиль  общения  —  и  отношение  окружающих  также  изменится.  Тренируйте  в  себе  ассертивность  —  умейте  отстаивать  свои  права,  при  этом  уважая  и  не  нарушая  права  других.                                                                                                                                                                                                                                                                                                4.  Понимание  себя.  Проводя  время  в  одиночестве,  вы  сможете  понять  свою  истинную  сущность  и  изменить  жизнь  так,  чтобы  внешнее  лучше  соответствовало  внутреннему.  *Чтобы  жить  полной  жизнью,  нужно  открыть  настоящего  себя.  Клинический  психолог  Колинда  Линде  говорит,  что  жить  по-настоящему  означает  быть  собой,  а  не  тем,  каким  вы  или  кто-то  другой  хотели  бы  вас  видеть.  Конечно,  необходимо  соблюдать  баланс  между  собственным  благополучием  и  благополучием  других,  но  «если  вы  не  нарушаете  ничьих  прав,  ничто  не  может  помешать  вам  по-настоящему  быть  собой»,  —  говорит  она.                                                                                                                                                                                                                                                                          *Мудрое  внутреннее  «Я»  никогда  не  лжет.  Оно  говорит,  кто  мы  на  самом  деле  и  что  нам  нужно  для  счастья  Поняв,  что  представляет  ваше  истинное  «Я»,  вы  сможете  оценить,  какие  аспекты  жизни  с  ним  гармонируют,  а  какие  нет  —  и  как  это  изменить.    *  *Колинда  Линде  советует  тщательно  обдумать  ответы  на  эти  вопросы  в  течение  нескольких  дней.  Возможно,  вы  поймете,  что  пора  разрешить  себе  носить  оранжевое  или  стоит  пойти  на  уроки  танго...                                                                                                                                                                          *Заведите  дневник.  В  течение  недели  каждый  день  уделите  ему  15  минут  в  тишине.  Сосредоточьтесь  на  одном  вопросе  (например,  «Комфортно  ли  мне  наедине  с  собой?»)  и  запишите  свои  соображения.  Вспомните,  с  кем  вы  общались  в  течение  дня.  Были  ли  вы  собой?  В  какие  моменты  вы  не  были  искренни?  Составьте  себе  реалистичный,  пошаговый  план  избавления  от  вредных  привычек.  Начните  с  одного  занятия  в  неделю  и  постепенно  наращивайте  нагрузки.  Научитесь  чему-то  новому,  если  вы  чувствуете,  что  в  какой-то  сфере  умений  недостаточно,  учитесь  у  профессионалов.    13.11.19        12.00
Далее  продолжу  цитировать  высказывания    интересных  людей,  которые  в  своих  статьях  и  книгах  пытаются  разобраться  в  жизненных  ситуациях  и  поделиться  своими  выводами  с  читателями.  Надеюсь,  что  эта  информация  будет  полезной  и  интересной  всем,  кто  с  ней  ознакомится.

На  фото  –  мой  рисунок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854566
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.11.2019

12 листопада - Зіновій Синичник…

12  ноября  —  Зиновий  Синичник,  Зинькин  день      
 Не  велика  птичка-синичка,  а  и  та  свой  праздник  помнит,  перебираясь  на  Зиновия  поближе  к  человеческому  жилью,  в  надежде  хоть  немного  подкормиться.  Сейчас  в  это  трудно  поверить,  но  было  время,  когда  люди  старались  по  законам  совести  жить.  А  потому  даже  малых  пташек  в  их  ожиданиях  не  разочаровывали,  заранее  мастеря  и  развешивая  на  Зинькин  день  кормушки,  не  забыв  рядом  на  веточку  кусочек  сальца  наколоть,  до  которого  синицы  большие  охотницы.  Бывало,  так  увлекутся  щедрым  угощением  синегрудые  птички,  что  хоть  голыми  руками  их  бери.  Но  в  те  времена  никому  бы  и  в  голову  подобное  святотатство  не  пришло,  потому  что  Зинькин  день  —  стариной  завещанный  праздник,  а  синица  слыла  на  Руси  той  самой  синей  птицей  счастья,  в  поисках  которой  нетерпеливые  ловцы  удачи  сейчас  за  тридевять  земель  отправляются.
     Впрочем,  как  тогда,  так  и  теперь  людей  самостоятельных,  «до  труда  охочих»  подобные  пустяки  нисколько  не  волновали.  Зачем,  спрашивается,  бестолку  по  миру  кружить,  когда  счастье  и  достаток  на  своей  земле  искать  надо,  недаром  же  говорят:  «Где  родился,  там  и  сгодился».  Да  и  синиц  ловить  не  надо,  они  с  приходом  холодов  сами  к  людям  потянутся,  ведя  за  собой  целую  стайку  птиц-зимников:  снегирей,  щеглов,  соек,  чечеток,  свиристелей...  А  как  только  соберутся  они  все  вместе,  тут  и  зима  на  порог  явится:  «Синичка  недаром  пищит,  а  зиму  вещит,  холод  кличет».
Не  гоните  пичужку,  обласкайте  ее,  накормите,  а  она  летом  вам  сторицей  отплатит,  очистив  ваш  сад  от  назойливых  жучков,  червячков  и  мух.      http://sueverija.narod.ru  
День  святого  Зиновия  ДЕНЬ  ЗИНОВИЯ-СИНИЧНИКА  ПРАЗДНИК  РЫБАКОВ  И  ОХОТНИКОВ
Еще  с  древних  времен  наши  предки  внимательно  следили  за  всеми  природными  изменениями,  и  на  протяжении  многих  лет  неожиданные  природные  явления  получали  особую  трактовку,  постепенно  превращаясь  в  символы  и  приметы.
Поэтому  сегодняшний  снег  также  имеет  свое  особое  значение  в  украинской  народной  традиции.  В  народе  ходит  примета:  если  снег  12  ноября  выпал  в  виде  мелкой  крупы  —  жди  сильных  морозов.
Интересно,  что  во  времена  Киевской  Руси  последний  месяц  осени  назывался  декабрем,  а  первый  месяц  зимы  имел  другое  название.  Это  связано  с  тем,  что  в  то  время  на  востоке  Украины  деревья  уже  были  безлистными.  А  вот  на  территории  западноукраинских  земель  листья  на  деревьях  еще  опадали.  Поэтому  неудивительно,  что  название  «ноябрь»  пришло  именно  с  запада  Украины.  Стоит  отметить,  что  такие  природные  особенности  держались  в  Приднепровской  Украине  до  ХХ  века.
А  еще  12  ноября  отмечается  День  памяти  святого  Зиновия,  епископа  Эгейского,  и  мученицы  Зиновии,  которая  приходилась  ему  сестрой.  Оба  мученика  посвятили  себя  Богу,  за  что  Зиновий  получил  дар  чудотворения  и  стал  исцелять  больных  с  помощью  молитвы.  В  результате  жители  города  и  выбрали  Зиновия  епископом.  Однако  когда  к  власти  пришел  император  Диоклетиан,  начались  массовые  гонения  против  сторонников  христианской  веры.  Из-за  того,  что  Зиновий  и  его  сестра  Зиновия  остались  непреклонны  в  своей  вере  во  Христа,  они  были  казнены  властью  после  многочисленных  пыток.
Также  этот  день  считался  птичьим  праздником  и  в  народе  назывался  Зиновий-синичник,  поскольку  именно  к  Зиновию  с  юга  прилетали  все  птицы-зимники.
В  украинской  традиции  птицы  всегда  были  оракулами  погодных  изменений,  поэтому  сегодня  стоит  внимательно  следить  за  поведением  очаровательных  синиц:
Если  синица  свистит,  то  день  будет  ясный.
Синицы  с  раннего  утра  поют  —  жди  мороза  ночью.
Если  синицы  массово  появлялись  около  домов  —  жди  большого  холода.
Синица  во  двор  залетела  —  это  счастливый  знак.
Синицы  клюют  кору  с  деревьев  —  скоро  установится  дождливая  и  сырая  погода.
В  этот  день  почитали  синиц,  а  поэтому  мастерили  для  этой  птицы  кормушки,  подкармливали  синиц  и  верили,  что  если  они  залетят  во  двор  12  ноября,  то  в  доме  обязательно  будет  благополучие  и  счастье.
А  еще  на  Зиновия  и  Зиновию  отмечали  праздник  рыбаков  и  охотников.  12  ноября  желательно  выехать  на  первую  порошу,  чтобы  подстрелить  хотя  бы  одного  зайца  —  тогда  в  следующем  году  постоянно  будешь  возвращаться  с  добычей.  Рыбаки  на  Зиновия  также  отправлялись  на  охоту.  Если  сети  приходили  полными,  улов  обязательно  отмечали  гулянием  на  берегу  реки.
И  по  сей  день  существует  своя  примета:  «Если  охотник  в  этот  день  поймал  зайца,  а  рыбак  —  красную  рыбу,  значит,  весь  год  промысел  удачным  будет».
Александра  ЯРЛЫКОВА,  «День».  
Собрала  из  различных  источников  и  перевела  на  украинский  язык  12.11.19  8.44

12  листопада  -  Зіновій  Синичник,  Зінькін  день
 Не  велика  пташка-синичка,  а  й  та  своє  свято  пам'ятає,  перебираючись  на  Зіновія  ближче  до  людського  житла,  в  надії  хоч  трохи  підгодуватися.  Зараз  в  це  важко  повірити,  але  були  часи,  коли  люди  намагалися  за  законами  совісті  жити.  А  тому  навіть  малих  пташок  в  їх  очікуваннях  ніколи    не  розчаровували,  заздалегідь  роблячи  і  розвішуючи  на  Зінькін  день  годівниці,  не  забувши  поруч  на  гілочку  шматочок  сальця  наколоти,  до  якого  синиці  великі  мисливці.  Бувало,  так  захопляться  щедрим  частуванням  синьогруді  пташки,  що  хоч  голими  руками  їх  бери.  Але  в  ті  часи  нікому  б  і  в  голову  таке  святотатство  не  прийшло,  бо  Зінькін  день  –  старовино    заповідане    свято,  а  синиця  мала  славу  на  Русі  тієї  самої  синьої    пташки    щастя,  в  пошуках  якої  нетерплячі  ловці  удачі  зараз  за  тридев'ять  земель  відправляються.
     Втім,  як  тоді,  так  і  тепер  людей  самостійних,  «до  праці  охочих»  подібні  дрібниці  анітрохи  не  хвилювали.  Навіщо,  питається,  бестолку  по  світу  кружляти,  коли  щастя  і  достаток  на  своїй  землі  шукати  треба,  недарма  ж  кажуть:  «Де  народився,  там  і  згодився».  Та  й  синиць  ловити  не  треба,  вони  з  приходом  холодів  самі  до  людей  потягнуться,  ведучи  за  собою  цілу  зграйку  птахів-зимників:  снігурів,  щеглів,  сойок,  чечеток,  омелюх  ...  А  як  тільки  зберуться  вони  всі  разом,  тут  і  зима  на  поріг  з'явиться:  «Синичка  недарма  пищить,    зиму  вещіть,  холод  кличе».  Не  женіть  пташину,  обласкайте  її,  нагодуйте,  а  вона  влітку  вам  сторицею  віддячить,  очистивши  ваш  сад  від  настирливих  жучків,  черв'ячків  і  мух.  http://sueverija.narod.ru
День  святого  Зиновія  ДЕНЬ  Зіновій-синичник  СВЯТО  РИБАЛОК  І  МИСЛИВЦІВ
Ще  з  давніх-давен  наші  предки  уважно  стежили  за  всіма  природними  змінами,  і  протягом  багатьох  років  несподівані  природні  явища  отримували  особливе    трактування,  поступово  перетворюючись  в  символи  і  прикмети.
Тому  сьогоднішній  сніг  також  має  своє  особливе  значення  в  українській  народній  традиції.  У  народі  ходить  прикмета:  якщо  сніг  12  листопада  випав  у  вигляді  дрібної  крупи  -  чекай  сильних  морозів.
Цікаво,  що  за  часів  Київської  Русі  останній  місяць  осені  називався  груднем,  а  перший  місяць  зими  мав  іншу  назву.  Це  пов'язано  з  тим,  що  в  той  час  на  сході  України  дерева  вже  були  безлистими.  А  ось  на  території  західноукраїнських  земель  листя  на  деревах  ще  опадало.  Тому  не  дивно,  що  назва  «листопад»  прийшло  саме  із  заходу  України.  Варто  зазначити,  що  такі  природні  особливості  трималися  в  Наддніпрянській  Україні  до  ХХ  століття.
А  ще  12  листопада  відзначається  День  пам'яті  святого  Зиновія,  єпископа  Егейського,  і  мучениці  Зиновія,  яка  припадала  йому  сестрою.  Обидва  мученика  присвятили  себе  Богу,  за  що  Зіновій  отримав  дар  чудотворення  і  став  зціляти  хворих  за  допомогою  молитви.  В  результаті  жителі  міста  і  вибрали  Зіновія  єпископом.  Однак  коли  до  влади  прийшов  імператор  Діоклетіан,  почалися  масові  гоніння  проти  прихильників  християнської  віри.  Через  те,  що  Зіновій  і  його  сестра  Зиновія  залишилися  непохитні  в  своїй  вірі  в  Христа,  вони  були  страчені  владою  після  численних  тортур.
Також  цей  день  вважався  пташиним  святом  і  в  народі  називався  Зиновій-синичник,  оскільки  саме  до  Зіновія  з  півдня  прилітали  всі  птиці-зимники.
В  українській  традиції  птахи  завжди  були  оракулами  погодних  змін,  тому  сьогодні  варто  уважно  стежити  за  поведінкою  чарівних  синиць:
Якщо  синиця  свистить,  то  день  буде  ясний.
Синиці  з  раннього  ранку  співають  -  чекай  морозу  вночі.
Якщо  синиці  масово  з'являлися  біля  будинків  -  чекай  великого  холоду.
Синиця  у  двір  залетіла  -  це  щасливий  знак.
Синиці  клюють  кору  з  дерев  -  скоро  встановиться  дощова  і  сира  погода.
У  цей  день  шанували  синиць,  а  тому  майстрували  для  цих    птахів    годівниці,  підгодовували  синиць  і  вірили,  що  якщо  вони  залетять  у  двір  12  листопада,  то  в  будинку  обов'язково  буде  благополуччя  і  щастя.
А  ще  на  Зиновія  і  Зіновію  відзначали  свято  рибалок  і  мисливців.  12  листопада  бажано  виїхати  на  першу  порошу,  щоб  підстрелити  хоча  б  одного  зайця  -  тоді  в  наступному  році  постійно  будеш  повертатися  з  видобутком.  Рибалки  на  Зіновія  також  відправлялися  на  полювання.  Якщо  мережі  приходили  повними,  улов  обов'язково  відзначали  гулянням  на  березі  річки.
І  до  цього  дня  існує  своя  прикмета:  «Якщо  мисливець  в  цей  день  зловив  зайця,  а  рибалка  -  червону  рибу,  значить,  весь  рік  промисел  вдалим  буде».
Олександра  Ярликова,  «День».
Зібрала  з  різних  джерел  і  переклала  українську    мову    12.11.19  8.44

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854443
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.11.2019

«Чудо на ім'я Белла»…

«Чудо  по  имени  Белла»:  почему  Ахмадулину  обвиняли  в  манерности,  а  ее  стихи  –  в  пошлости
     10  апреля  исполняется  81  лет  со  дня  рождения  поэта  Беллы  Ахмадулиной.  Когда  в  2010  г.  ее  не  стало,  писатель  Андрей  Битов  отметил,  что  она  родилась  через  сто  лет  после  смерти  Александра  Пушкина  и  ушла  из  жизни  через  сто  лет  после  смерти  Льва  Толстого.  Ее  исключительность  проявлялась  во  всем  –  и  в  экзотическом  имени,  и  во  внешности  «райской  птицы»,  и  в  манере  читать  стихи,  и  в  изысканной  метафоричности  поэтического  языка.  Она  была  настолько  «нездешней»,  особенно  на  фоне  советской  реальности  1960-х  гг.,  что  Павел  Антокольский  назвал  ее  «чудом  по  имени  Белла».
На  самом  деле  ее  звали  Изабелла.  Ее  мать  увлекалась  испанской  культурой,  и  бабушке  показалось,  что  имя  «Изабелла»  звучит  по-испански  и  подходит  внучке.  Изабелла  Ахатовна  родилась  в  1937  г.  в  интеллигентной  семье  –  ее  отец  был  заместителем  министра,  а  мать  работала  переводчицей  в  КГБ.  От  родителей  она  получила  экзотическое  сочетание  кровей:  ее  предки  по  отцовской  линии  были  татарами,  а  по  материнской  –  обрусевшими  итальянцами.  Позже  она  сократила  свое  имя  и  стала  называть  себя  Беллой.
Ее  родители  настояли  на  том,  чтобы  она  поступала  на  факультет  журналистики,  но  Белла  провалила  экзамены  –  не  смогла  рассказать  о  газете  «Парвда»,  так  как  никогда  ее  читала.  Она  поступила  в  Литературный  институт,  правда,  вскоре  ее  оттуда  отчислили  –  из-за  того,  что  выступила  в  поддержку  опального  Бориса  Пастернака.  Позже  ее  восстановили  и  в  1960  г.  Ахмадулина  окончила  институт.
Она  писала  стихи  с  детства,  а  ее  первый  сборник  вышел  в  1962  г.  Ахмадулина  всегда  называла  себя  поэтом  и  не  любила  слова  «поэтесса».  Критика  часто  обвиняла  ее  в  излишней  манерности  и  выспренности,  а  стихи  называла  неактуальными,  упадническими  и  пошлыми  –  ведь  она  не  писала  «на  злобу  дня»  и  в  отличие  от  других  поэтов-шестидесятников  не  поднимала  в  стихах  общественно  значимые  темы.
Белла  обладала  какой-то  необъяснимой  и  безусловной  властью  над  мужчинами.  В  нее  влюблялись  через  5  минут  после  знакомства.  Вдова  Булата  Окуджавы  Ольга  Арцимович  вспоминает:  «Она  была  очень  хороша.  Красотка  с  рыжей  челкой  в  зеленом  платье  «с  огурцами»  на  фоне  деревянных  панелей  Дома  литераторов  смотрелась  очень  эффектно.  При  этом  она  всегда  жила  не  суетной,  не  материальной  жизнью».  А  вдова  Андрея  Вознесенского  Зоя  Богуславская  называла  ее  «абсолютно  нездешней,  неземной  женщиной»  и  признавалась:  «Хотя  могла  и  загулять,  могла  быть  вдрабадан,  могла  вывалиться  из  реальности.  И  все  равно  –  «честнее  и  чище  Беатриче».  Она  была  исключительно  привлекательна.  Вокруг  –  всегда  толпа  обожателей.  При  этом  в  ней  никакой  элитарности,  кроме  царственного  таланта.  Ахмадулина  была  музой  для  всех  поэтов».
Писатель  Виктор  Ерофеев  признавался,  что  в  юности  тоже  был  в  нее  влюблен  и  говорил  о  ней:  «Ахмадулина  чертовски,  бесовски  умна.  И  одиночества  в  ней  много  накопилось,  именно  по  причине  ума.  Еще  Белла  абсолютно  многожильная.  Все  татаро-монгольское  иго  в  ней  соединилось  в  смысле  энергии.  Она  писала  и  ночью,  и  выпив…  В  ней  все  было  –  и  секс,  и  пьянство,  и  харизма,  и  высокий  подбородок».
Она  выходила  замуж  четыре  раза,  и  все  мужья  ее  боготворили.  Евгений  Евтушенко  влюбился  сначала  в  ее  стихи,  а  потом  уже  и  в  их  совсем  юного  автора.  Он  называл  ее  «случайно  залетевшей  к  нам  райской  птицей»,  из  ревности  скармливал  подаренные  ей  букеты  соседской  козе,  но  и  после  бурных  объяснений  и  даже  после  расставания  он  признавался:  «Когда  вижу  ее,  мне  хочется  плакать».  Писатель  Юрий  Нагибин,  второй  муж  Ахмадулиной,  позже  писал  о  ней  как  о  полубезумной,  порочной,  вечно  пьяной,  но  бесконечно  любимой  женщине.  В  37  лет  она  снова  вышла  замуж  и  родила  дочь  от  21-летнего  сценариста  Эльдара  Кулиева.  Четвертый  муж,  художник  и  сценограф  Борис  Мессерер  оставил  ради  нее  жену  и  сына,  с  ним  Ахмадулина  прожила  более  30  лет.
Стихи  Беллы  Ахмадулиной  часто  звучали  в  художественных  фильмах,  например,  в  «Иронии  судьбы»:  «По  улице  моей  который  год…»  -  бередящее  душу  стихотворение  о  быстротечном  времени
Источник:  https://kulturologia.ru/blogs
Перевела  на  украинский  язык        26.02.19          8.59  

«Чудо  на  ім'я  Белла»:  чому  Ахмадуліну  звинувачували  в  манірності,  а  її  вірші  -  в  вульгарності
           10  квітня  виповнюється  81  рік  з  дня  народження  поета  Белли  Ахмадуліної.    Коли  в  2010  р  вона  померла,  письменник  Андрій  Бітов  зазначив,  що  вона  народилася  через  сто  років  після  смерті  Олександра  Пушкіна  і  пішла  з  життя  через  сто  років  після  смерті  Льва  Толстого.    Її  винятковість  виявлялася  в  усьому  -  і  в  екзотичному  імені,  і  в  зовнішності  «райського  птаха»,  і  в  манері  читати  вірші,  і  у  вишуканій  метафоричності  поетичної  мови.    Вона  була  настільки  «нетутешньою»,  особливо  на  тлі  радянської  реальності  1960-х  рр.,  Що  Павло  Антокольський  назвав  її  «чудом  на  ім'я  Белла».
Насправді  її  звали  Ізабелла.    Її  мати  захоплювалася  іспанською  культурою,  і  бабусі  здалося,  що  ім'я  «Ізабелла»  звучить  по-іспанськи  і  підходить  внучці.    Ізабелла  Ахатовна  народилася  в  1937  р  в  інтелігентній  родині  -  її  батько  був  заступником  міністра,  а  мати  працювала  перекладачкою  в  КДБ.    Від  батьків  вона  отримала  екзотичне  поєднання  кровей:  її  предки  по  батьківській  лінії  були  татарами,  а  по  материнській  -  обрусевшими  італійцями.    Пізніше  вона  скоротила  своє  ім'я  і  стала  називати  себе  Белою.
Її  батьки  наполягли  на  тому,  щоб  вона  поступила  на  факультет  журналістики,  але  Белла  провалила  іспити  -  не  змогла  розповісти  про  газету  «Парвда»,  так  як  ніколи  її  читала.    Вона  поступила  в  Літературний  інститут,  правда,  незабаром  її  звідти  відрахували  -  через  те,  що  виступила  на  підтримку  опального  Бориса  Пастернака.    Пізніше  її  відновили  і  в  1960  р  Ахмадуліна  закінчила  інститут.
Вона  писала  вірші  з  дитинства,  а  її  перша  збірка  вийшла  в  1962  р  Ахмадуліна  завжди  називала  себе  поетом  і  не  любила  слова  «поетеса».    Критика  часто  звинувачувала  її  в  зайвій  манірності  і  пишномовності,  а  вірші  називала  неактуальними,  упадницькими  і  вульгарними  -  адже  вона  не  писала  «на  злобу  дня»  і  на  відміну  від  інших  поетів-шістдесятників  не  піднімала  в  віршах  суспільно  значущі  теми.
Белла  мала  якусь  незрозумілу    і  безумовну    владу    над  чоловіками.    У  неї  закохувалися  через  5  хвилин  після  знайомства.    Вдова  Булата  Окуджави  Ольга  Арцимович  згадує:  «Вона  була  дуже  хороша.    Красуня  з  рудим    чубчиком  в  зеленій  сукні  «з  огірками»  на  тлі  дерев'яних  панелів    Будинку  літераторів  виглядала  дуже  ефектно.    При  цьому  вона  завжди  жила  НЕ  марним,    не  матеріальним  життям  ».    А  вдова  Андрія  Вознесенського  Зоя  Богуславська  називала  її  «абсолютно  нетутешньою,  неземною    жінкою»  і  зізнавалася:  «Хоча  могла  і  загуляти,  могла  бути  вдрабадан,  могла  випасти  з  реальності.    І  все  одно  -  «чесніше  і  чистіше  Беатріче».    Вона  була  виключно  приваблива.    Навколо  -  завжди  натовп  залицяльників.    При  цьому  в  ній  ніякої  елітарності,  крім  царственого  таланту.    Ахмадуліна  була  музою  для  всіх  поетів  ».
Письменник  Віктор  Єрофєєв  зізнавався,  що  в  юності  теж  був  у  неї  закоханий  і  говорив  про  неї:  «Ахмадуліна  біса,  диявольськи  розумна.    І  самотності  в  ній  багато  накопичилося,  саме  через  розум.    Ще  Белла  абсолютно  багатожильна.    Все  татаро-монгольське  іго  в  ній  поєдналося  в  сенсі  енергії.    Вона  писала  і  вночі,  і  випивши  ...  У  ній  все  було  -  і  секс,  і  пияцтво,  і  харизма,  і  високе    підборіддя  ».
 Вона  виходила  заміж  чотири  рази,  і  всі  ті  люди  її  обожнювали.    Євген  Євтушенко  закохався  спочатку  в  її  вірші,  а  потім  вже  і  в  їх  зовсім  юного  автора.    Він  називав  її  «випадково  залетіла  до  нас  райським  птахом»,  з  ревнощів  згодовував  подаровані  їй  букети  сусідської  козі,  а  й  після  бурхливих  пояснень  і  навіть  після  розставання  він  зізнавався:  «Коли  бачу  її,  мені  хочеться  плакати».    Письменник  Юрій  Нагібін,  другий  чоловік  Ахмадуліної,  пізніше  писав  про  неї  як  про  напівбожевільного,  порочної,  вічно  п'яною,  але  нескінченно  коханій  жінці.    У  37  років  вона  знову  вийшла  заміж  і  народила  дочку  від  21-річного  сценариста  Ельдара  Кулієва.    Четвертий  чоловік,  художник  і  сценограф  Борис  Мессерер  залишив  заради  неї  дружину  і  сина,  з  ним  Ахмадуліна  прожила  більше  30  років.
Вірші  Белли  Ахмадуліної  часто  звучали  в  художніх  фільмах,  наприклад,  в  «Іронії  долі»:  «По  вулиці  моєї  який  рік  ...»  -  бентежачий    душу  вірш  про  швидкоплинність    часу
Джерело:  https://kulturologia.ru/blogs
Переклала  на  українську  мову          26.02.19          8.59  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854311
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.11.2019

Велика і самотня Сіма Бірман…

Великая  и  одинокая  Сима  Бирман:  трагическая  судьба  незаслуженно  забытой  актрисы,  которую  называли  призраком  Фаины  Раневской
Тощая,  бледная  с  огромным  носом  Сима  Бирман  блистала  на  театральной  сцене  и  в  кино,  и  многие  называли  её  величайшей  актрисой  мира.  Она  же  всю  жизнь  поклонялась  своему  учителю  Станиславскому  и  рвалась  к  нему  даже  из  психбольницы,  где  оказалась  под  конец  жизни.
В  конце  девятнадцатого  века  в  многонациональной  семье  кадрового  военного  Бирмана  родилась  девочка.  Бог  не  наделил  маленькую  Симу  ни  каплей  привлекательности.  Черты  ее  лица  были  резкими  и  грубыми.  Когда  Серафима  подросла,  дети  не  хотели  с  ней  играть  из-за  отталкивающей  внешности,  и  тогда  девочка  твердо  решила  стать  артисткой,  потому  что  была  уверена:  некрасивых  актрис  не  бывает.
Театральный  талант
По  окончании  гимназии  в  родном  Кишиневе  Сима  поехала  погостить  к  сестре  в  село.  Каждый  вечер  девушка  устраивала  представления  для  местных  жителей,  куда  однажды  пришел  владелец  имения,  находившегося  неподалеку.  Несмотря  на  неординарную  внешность  Симы,  ее  орлиный  нос,  сутулость  и  неуклюжесть  движений,  было  в  ней  что-то  такое  гротескно-трагическое,  что  заставляло  души  зрителей  трепетать.  Состоятельный  хозяин  имения,  разглядевший  в  девушке  театральный  дар,  предложил  ей  поступать  в  театральную  школу  и  даже  оплатил  ее  обучение.
Нескладная  провинциалка  в  странном  одеянии,  на  которую  оборачивались  с  удивлением  студенты,  не  сомневалась,  что  обязательно  будет  играть  на  сцене.  Ведь  смогла  же  когда-то  великая  Стрепетова,  горбатая  от  рождения,  покорить  Петербургских  театралов.
Первый  просмотр,  сцену  из  Шиллера,  Серафима  с  треском  провалила.  Настойчивая  абитуриентка  не  отчаялась,  а  стала  настаивать,  чтобы  ей  разрешили  повторный  просмотр.  Чтобы  избавиться  от  этой  несуразной  девицы,  члены  комиссии  предложили  ей  сыграть  сцену  соблазнения.  Как  могла  это  сделать  неопытная  шестнадцатилетняя  девушка,  за  плечами  которой  не  было  ни  одного  намека  на  роман?
Сима  закурила  сигарету,  зазывно  тряхнула  головой,  подсела  к  одному  из  преподавателей,  томно  вздохнула,  невидимым  движением  подтянула  юбку,  оголив  колени,  и  заглянула  ему  в  глаза  с  таким  вдохновением,  что  мужчине  показалось,  что  к  нему  приближается  бывалая  дама  из-под  “красного  фонаря”.  Он  закричал:”Верю!”  Тогда  будущая  звезда  сцены  еще  не  знала,  что  это  был  сам  Станиславский.
Приемная  комиссия  во  главе  с  Константином  Сергеевичем  приняла  единогласное  решение,  что  Бирман  актрисой  быть!  Ее  зачислили  в  штат  Художественного  театра  столицы.  Серафима  Германовна  всю  жизнь  боготворила  и  обожала  своего  учителя  и  наставника  сценического  искусства.  Она  преклонялась  не  только  перед  его  талантом  служителя  Мельпомены,  но  и  сложным  искусством  быть  настоящим  человеком,  читающим  души.  Как  вспоминала  позже  сама  актриса,  Станиславский  был,  пожалуй,  единственным,  кто  не  пренебрег  ею,  а  разглядел  в  неуклюжем  существе  редчайший  самородок.  Только  рядом  с  мэтром  Сима  забыла  свои  горькие  детские  слезы  около  зеркала  и  школьные  годы,  когда  мальчишки  кричали,  что  ее  нос  на  семерых  рос,  а  одной  достался.
Константин  Сергеевич  стал  для  Бирман  всем:  отцом,  учителем,  Богом,  ее  религией.  Эта  религия  была  ее  путеводной  звездой  до  конца  жизни,  ведь  даже,  уже  будучи  в  психиатрической  лечебнице,  Серафима  рвалась  к  своему  божеству.
В  1913-ом  актриса  подружилась  с  такими  людьми,  как  Михаил  Чехов,  Евгений  Вахтангов,  Софья  Гиацинтова  и  Алексей  Дикий.  Это  была  группа  молодых  единомышленников,  которые  стали  основоположниками  студии  МХАТ.  Это  была  первая  студия,  пронизанная  идеями  их  любимого  педагога  -  реформатора  театральной  системы.
Спустя  некоторое  время  у  последователей  Станиславского  появились  некоторые  разногласия  с  учителем.  Он  считал,  что  это  нормальное  явление  для  талантливых  и  ищущих  людей,  поэтому  на  основе  первой  была  создана  вторая  студия  МХАТ,  что  позволило  ее  актерам  сохранить  свою  уникальность.
Здесь  Бирман  проработала  двенадцать  лет.  В  этом  театре  она  достигла  вершин  творческого  мастерства,  и  пресса  впервые  назвала  ее  гениальной  актрисой.  О  ней  писали,  что  она  фантастически  умеет  изображать  духовное  уродство,  страшную  ярость  или  наивное  шарлатанство.  Серафима  Бирман  стала  мастером  минутного  перевоплощения,  чем  удивляла  и  пленяла  своего  зрителя.
Когда  актриса  выходила  на  сцену,  ее  физические  недостатки  уходили  на  второй  план.  В  ее  уродстве  сияла  духовная  красота  необычайной  силы,  пример  тому  -  ее  Васса  Железнова.
Отказавшись  от  простого  женского  счастья  и  посвятив  себя  театру,  Бирман  позиционировала  себя  как  ангел  небесный.  Возможно,  это  была  самоирония,  которой  женщина  прикрывала  свою  неудачно  слепленную  природой  внешность.  Однажды  Серафима  пришла  на  студенческий  капустник  в  белом  одеянии  с  крыльями  за  спиной  и  нимбом  над  головой.  Она  вела  себя  так,  словно  неземная  красота  соизволила  спуститься  с  небес  на  грешную  землю.  Окружающие  смеялись  до  упаду,  а  “ангел”  свысока  и  с  достоинством  взирал  на  них.  Таково  настоящее  искусство  -  вжиться  в  роль  и  не  снимать  маски.
К  1936  году  обстановка  между  властными  структурами  и  руководством  МХАТа  накалилась  до  предела.  После  отъезда  Михаила  Чехова  за  границу  труппа  подвергалась  постоянной  травле,  а  репертуар  был  объявлен  не  соответствующим  идеологии  партии.
Когда  МХАТ  закрыли,  Серафима  Георгиевна  сначала  перешла  в  Театр  Московских  профсоюзов,  где  служила  режиссером,  а  в  1938-ом  -  в  Ленком.
Если  сцена  театра  была  для  Бирман  домом  родным,  то  съемки  в  фильмах  давались  с  трудом.  Не  потому,  что  не  хватало  таланта,  а  потому,  что  актриса  не  терпела  штампов,  фальши  и  полутонов.  Именно  поэтому  у  Бирман  возникли  разногласия  с  режиссером  Эйзенштейном.  Одно  время  она  даже  не  могла  выносить  его  вида  и  общалась  с  ним  только  в  письменной  форме.
Сергей  Михайлович  терпеливо  относился  к  чудачествам  звезды.  Другую  актрису  он  на  ее  месте  не  видел,  -  именно  ее  экспрессия  и  демонический  шарм  покорили  режиссера.  Так  в  творческих  разногласиях  родился  несравненный  образ  русской  боярыни  Старицкой.
Последние  дни  жизни  великой  актрисы  были  очень  трагичными.  Ее,  почти  ослепшую  и  плохо  осознающую  действительность,  поместили  в  психиатрическую  больницу.  Наследников  у  нее  не  было,  друзья  ушли  в  небытие.  Но  до  последнего  своего  дня  она  за  зарешеченными  окнами  продолжала  репетировать  сцены  из  “Синей  птицы”...
Перевела  на  украинский  язык        26.02.19          8.00  
Источник:  https://kulturologia.ru/blogs

Велика  і  самотня  Сіма  Бірман:  трагічна  доля  незаслужено  забутої  актриси,  яку  називали  примарою  Фаїни  Раневської
Худа,  бліда  з  величезним  носом  Сіма  Бірман  блищала  на  театральній  сцені  і  в  кіно,  і  багато  хто  називав  її  видатною    актрисою  світу.    Вона  ж  все  життя  поклонялася  своєму  вчителеві  Станіславському  і  рвалася  до  нього  навіть  з  психлікарні,  де  опинилася  під  кінець  життя.
В  кінці  дев'ятнадцятого  століття  в  багатонаціональній  сім'ї  кадрового  військового  Бірмана  народилася  дівчинка.    Бог  не  наділив  маленьку  Сіму  ні  краплею  привабливості.    Риси  її  обличчя  були  різкими  і  грубими.    Коли  Серафима  підросла,  діти  не  хотіли  з  нею  грати  через  відразливу  зовнішность,  і  тоді  дівчинка  твердо  вирішила  стати  артисткою,  бо  була  впевнена:  некрасивих  актрис  не  буває.
Після  закінчення  гімназії  в  рідному  Кишиневі  Сіма  поїхала  погостювати  до  сестри  в  село.    Щовечора  дівчина  влаштовувала  вистави  для  місцевих  жителів,  куди  одного  разу  прийшов  власник  маєтку,  що  знаходився  неподалік.    Незважаючи  на  неординарну  зовнішність  Сіми,  її  орлиний  ніс,  сутулість  і  незграбність  рухів,  було  в  ній  щось  таке  гротескно-трагічне,  що  змушувало  душі  глядачів  тремтіти.    Заможний  господар  маєтку,  розгледів  в  дівчині  театральний  дар,  запропонував  їй  надходити  в  театральну  школу  і  навіть  сплатив  її  навчання.
Нескладна  провінціалка  в  дивному  вбранні,  на  яку  оберталися  з  подивом  студенти,  не  сумнівалася,  що  обов'язково  буде  грати  на  сцені.    Адже  змогла  ж  колись  велика  Стрепетова,  горбата  від  народження,  підкорити  Петербурзьких  театралів.
Перший  перегляд,  сцену  з  Шиллера,  Серафима  з  тріском  провалила.    Наполеглива  абітурієнтка  не  зневірилася,  а  стала  наполягати,  щоб  їй  дозволили  повторний  перегляд.    Щоб  позбутися  від  цієї  безглуздої  дівиці,  члени  комісії  запропонували  їй  зіграти  сцену  спокушання.    Як  могла  це  зробити  недосвідчена  шістнадцятирічна  дівчина,  за  плечима  якої  не  було  жодного  натяку  на  роман?
Сіма  закурила  сигарету,  ззовні  похитала  головою,  підсіла  до  одного  з  викладачів,  томно  зітхнула,  невидимим  рухом  підтягла  спідницю,  оголивши  коліна,  і  заглянула  йому  в  очі  з  таким  натхненням,  що  чоловікові  здалося,  що  до  нього  наближається  бувала  дама  з-під  "червоного  ліхтаря    ".    Він  закричав:  "Вірю!"  Тоді  майбутня  зірка  сцени  ще  не  знала,  що  це  був  сам  Станіславський.
Приймальна  комісія  на  чолі  з  Костянтином  Сергійовичем  прийняла  одноголосне  рішення,  що  Бірман  актрисою  бути!    Її  зарахували  в  штат  Художнього  театру  столиці.    Серафима  Германівна  все  життя  обожнювала  і  любила  свого  вчителя  і  наставника  сценічного  мистецтва.    Вона  схилялася  не  тільки  перед  його  талантом  служителя  Мельпомени,  а  й  складним  мистецтвом  бути  справжньою  людиною,  читаючою  душі.    Як  згадувала  пізніше  сама  актриса,  Станіславський  був,  мабуть,  єдиним,  хто  не  знехтував  нею,  а  розглядали  в  незграбному  істоті  рідкісний  самородок.    Тільки    поряд  з  метром  Сіма  забула  свої  гіркі  дитячі  сльози  біля  дзеркала  і  шкільні  роки,  коли  хлопчаки  кричали,  що  її  ніс  на  сімох  ріс,  а  одній  дістався.
Костянтин  Сергійович  став  для  Бірман  всім:  батьком,  учителем,  Богом,  її  релігією.    Ця  релігія  була  її  провідною  зіркою  до  кінця  життя,  адже  навіть,  вже  будучи  в  психіатричній  лікарні,  Серафима  рвалася  до  свого  божества.
 У  1913-му  актриса  подружилася  з  такими  людьми,  як  Михайло  Чехов,  Євген  Вахтангов,  Софія  Гиацинтова  і  Олексій  Дикий.    Це  була  група  молодих  однодумців,  які  стали  основоположниками  студії  МХАТ.    Це  була  перша  студія,  пронизана  ідеями  їх  улюбленого  педагога  -  реформатора  театральної  системи.
Через  деякий  час  у  послідовників  Станіславського  з'явилися  деякі  розбіжності  з  учителем.    Він  вважав,  що  це  нормальне  явище  для  талановитих  і  шукають  людей,  тому  на  основі  першої  була  створена  друга  студія  МХАТ,  що  дозволило  її  акторам  зберегти  свою  унікальність.
Чудова  актриса  Сіма  Бірман.Тут  Бірман  пропрацювала  дванадцять  років.    У  цьому  театрі  вона  досягла  вершин  творчої  майстерності,  і  преса  вперше  назвала  її  геніальною  актрисою.    Про  неї  писали,  що  вона  фантастично  вміє  зображати  духовне  каліцтво,  страшну  лють  або  наївне  шарлатанство.    Серафима  Бірман  стала  майстром  монетного  перевтілення,  ніж  дивувала  і  захоплювала  свого  глядача.
Коли  актриса  виходила  на  сцену,  її  фізичні  вади  йшли  на  другий  план.    В  її  потворності  сяяла  духовна  краса  надзвичайної  сили,  приклад  тому  -  її  Васса  Желєзнова.
Відмовившись  від  простого  жіночого  щастя  і  присвятивши  себе  театру,  Бірман  позиціонувала  себе  як  ангел  небесний.    Можливо,  це  була  самоіронія,  якою  жінка  прикривала  свою  невдало  зліплену  природою  зовнішність.    Одного  разу  Серафима  прийшла  на  студентський  капусник  в  білому  вбранні  з  крилами  за  спиною  і  німбом  над  головою.    Вона  вела  себе  так,  немов  неземна  краса  зволила  спуститися  з  небес  на  грішну  землю.    Навколишні  сміялися  до  упаду,  а  "ангел"  зверхньо  і  з  гідністю  дивився  на  них.    Таке  справжнє  мистецтво  -  вжитися  в  роль  і  не  знімати  маски.
До  1936  року  обстановка  між  владними  структурами  та  керівництвом  МХАТу  загострилася  до  краю.    Після  від'їзду  Михайла  Чехова  за  кордон  трупа  піддавалася  постійному    цькуванню,  а  репертуар  був  оголошений,  що    не  відповідає  ідеології  партії.
Коли  МХАТ  закрили,  Серафима  Георгіївна  спочатку  перейшла  в  Театр  Московських  профспілок,  де  служила  режисером,  а  в  1938-му  -  в  Ленком.
Якщо  сцена  театру  була  для  Бірман  будинком  рідним,  то  зйомки  у  фільмах  давалися  важко.      Не  тому,  що  не  вистачало  таланту,  а  тому,  що  актриса  не  терпіла  штампів,  фальші  і  півтонів.    Саме  тому  у  Бірман  виникли  розбіжності  з  режисером  Ейзенштейном.    У  свій  час  вона  навіть  не  могла  виносити  його  виду  і  спілкувалася  з  ним  тільки  в  письмовій  формі.
Сергій  Михайлович  терпляче  ставився  до  дивацтв  зірки.    Іншу  актрису  він  на  її  місці  не  бачив,  -  саме  її  експресія  і  демонічний  шарм  підкорили  режисера.    Так  в  творчих  розбіжностях    народився  незрівнянний  образ  російської  боярині  Старицької.
Останні  дні  життя  великої  актриси  були  дуже  трагічними.    Її,  майже  осліплу  і  погано  усвідомлюючу    дійсність,  помістили  в  психіатричну  лікарню.    Спадкоємців  у  неї  не  було,  друзі  пішли  в  небуття.    Але  до  останнього  свого  дня  вона  за  загратованими  вікнами  продовжувала  репетирувати  сцени  з  "Синього  птаха"  ...
Джерело:  https://kulturologia.ru/blogs
Переклала  на  українську  мову          26.02.19          8.00  

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854310
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.11.2019

С Днём Рождения, бабуля!

С  Днём  Рождения,  бабуля!
На  днях  обсуждала  с  другом  тему  молодости  и  старости  и  как  к  этому  относиться.  Пока  беседовали,  вот  к  каким  выводам  пришла:
-  можно  относиться  к  старости  не  с  точки  зрения  биологии,  а  с  точки  зрения  ощущения  себя.  
-Не  зная  дату  своей  смерти,  нельзя  сказать  точно,  какую  часть  своей  жизни  ты  уже  прожил,  а  значит,  нельзя  понять,  старость  уже  наступила?  Позавчера?  
-Получается,  что  можно  считать  себя  молодым.  Тогда  жизнь  ярче  и  идёт  в  духе  роста,  расцвета.
-Получается,  что  при  таком  подходе  в  конце  жизни,  оглядываясь  назад,  можно  увидеть,  что  ты  прожил  всю  жизнь  молодым.  Возможно,  именно  в  этом  моменте  кроется  вся  суть  и  смысл  наших  жизней.
И  я  подумала,  а  много  ли  я  знаю  людей,  чья  картина  мира  формируется  из  мощного  желания  проявлять  себя,  пробовать,  видеть  интересное,  захватывающее  во  всём  вокруг?  
И  поняла,  что  кое-кого  знаю.  Тебя.  Ради  этого  я  и  рассказала  эти  размышления.  
Ради  того,  чтобы  подчеркнуть  -  ты  особенная,  ты  -  пример  и  большую,  очень  большую  и  важную  часть  меня  своими  руками  слепила.  И  я  благодарна  тебе  за  это  безмерно!  
И  ещё  за  то,  что  всегда,  когда  я  осознаю  что-то  важное  и  новое,  я  нахожу  пример  в  тебе.  Пример  мудрого  поведения,  пример  правильного  отношения  к  жизни,  пример  сильного  человека  и  женщины.

Поздравляю  тебя  с  Днём  Рождения.  
Днём,  который  особенный  не  только  потому  что  ты  появилась  на  свет,  но  и  потому,  что  это  отличный  повод  вспомнить,  как  много  важного  и  ценного  ты  принесла  миру,  как  много  людей  благодарны  тебе.

Желаю  тебе  поводов  для  улыбки.  Случайных,  судьбоносных,  разных  по  яркости,  но  главное  -  поводов.  Ты  тот  человек,  который  достоин  таких  подарков  судьбы,  потому  что  именно  ты  способна  оценить  каждый  повод  улыбнуться,  заметить  его,  придать  значения  и  поделиться  им!

Люблю  тебя,  бесконечно  восхищаюсь  и  гожусь!

Твоя  внучка  :)  8  ноября,  16:55


Внученька,  родная,  твои  слова  меня  сразили,  не  предполагала  даже  их  услышать  я.  
Себя  считаю  я  ,обыкновенным  человеком,  таким  как  все,  что  созданы  Творцом!  8  ноября,  17:36

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854220
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.11.2019

Слова, які викликають хвороби…

Слова,  которые  вызывают  болезни
Nov.  1st,  2018  at  9:20  PM          Составлено  психотерапевтом
Немецкий  психотерапевт  Носсрат  Пезешкиан  первый  обнаружил  (а  потом  научился  обезвреживать)  слова,  программирующие  болезни  тела.  Со  временем  Пезешкиан  убедительно  доказал,  что  эти  разрушительные  слова  присутствуют  в  лексиконе  всех  людей.
Понимаете?  Нет  ни  одного  человека,  кто  бы  уберегся  от  слов,  которые  программируют  болезни,  материализуют  их  в  теле,  не  позволяют  их  исцелить.  Эти  слова  доктор  Пезешкиан  объединил  в  название  органическая  речь.
Органическая  речь
Органическая  речь  –  это  слова  и  выражения,  напрямую  влияющие  на  физиологические  органы  человека.  Вам  отлично  известны  эти  слова  и  выражения.  Это  по-настоящему  опасная  и  разрушительная  энергия,  которая  способна  подорвать  даже  самое  крепкое  здоровье,  будь  оно  хоть  трижды  богатырским.
Обратите  внимание  на  то,  насколько  виртуозно  замаскированы  слова-разрушители.  Сразу  не  верится,  что  такие  безобидные  на  вид  слова  могут  так  сильно  вредить.
Вот  смотрите
лопнуло  мое  терпение
я  уже  голову  сломал
что-то  меня  гложет
сидит  у  меня  в  почках  (что-то,  кто-то)
мне  перекрыли  кислород
не  перевариваю  (что-то  или  кого-то)
все  соки  из  меня  выжали
много  крови  мне  попортили
чихать  я  хотел
надоело  до  тошноты
просто  ножом  по  сердцу
меня  уже  колотит  (трясет)
сыт  по  горло
загнали  меня  до  смерти,
давят  на  меня.
Ну,  и  так  далее.  Правда  же,  отличная  маскировка?  Нам  кажется,  что  мы  употребляем  емкие  метафоры,  а  на  самом  деле  отдаем  своему  телу  такие  четкие  команды,  что  тело  их  даже  и  не  смеет  не  выполнить,  вот  и  выполняет.
Органическая  речь  создает  болезнь  или  сообщает  о  ней?
Свои  выводы  по  влиянию  органической  речи  на  здоровье  человека  доктор  Пезешкиан  опубликовал  не  так  давно,  но  эти  выводы  уже  успели  многократно  проверить.  Особенно  тщательно  изучали  такой  вопрос:  органическая  речь  создает  болезнь  или  сообщает  о  ней?  Оказалось,  что  именно  создает.  Другими  словами,  было  предположение,  что  слова-разрушители  появляются  в  речи  человека  после  возникновения  болезни  –  мол,  так  бессознательное,  которое  управляет  всеми  физиологическими  процессами,  сигнализирует  о  сбоях.  Однако,  нет,  это  подтверждение  не  подтвердилось.
И  теперь  можно  убежденно  говорить,  что  картина  такая:  сначала  человек  включает  слова-разрушители  в  свою  активную  речь  (закладывает  программу  конкретной  болезни),  и  только  потом  возникает  болезнь.  И  не  какая-нибудь  болезнь,  а  точно  та,  которая  была  заявлена.
И  вот  еще  что  примечательно:  создав  болезнь,  слова-разрушители  еще  более  укореняются  в  активной  речи,  и  совсем  не  для  того,  чтобы  о  болезни  сообщать  (сигнализировать).  Задача  слов-разрушителей  совсем  другая  –  поддержать  болезнь,  дать  ей  возможность  «жить  и  процветать».  Это  понятно:  органическая  речь  –  это  самостоятельная  психическая  программа,  и  у  нее  вполне  обоснованная  миссия:  поддерживать  то,  что  создано.
Ниже  приведены  обобщенные  данные  подробных  исследований  речи  многих  тысяч  пациентов.  Конечно,  набор  слов  в  разрезе  по  болезням  значительно  богаче,  чем  в  приведенной  таблице,  но  если  вы  зададитесь  целью  установить  в  собственной  речи  слова,  которые  разрушают  ваше  здоровье,  то  приведенные  иллюстрации  помогут  вам  в  этой  продуктивной  (и  по-настоящему  целительской)  работе.  И  будьте  уверены:  как  только  вы  обнаружите  в  своем  обиходе  слова-разрушители,  ваша  речь  от  них  быстро  очистится.
И  механизм  тут  простой  и  понятный:  обнаружен  –  значит  разоблачен.  Разоблачен  –  значит  обезоружен.  Надо  ли  говорить,  что  когда  уходят  слова-разрушители,  то  уходят  и  болезни?
Эти  слова  и  выражения  создают  и  поддерживают  болезнь:
Надело  до  тошноты,  сыт  по  горло,  с  души  воротит  —  нервная  анорексия
Взвалить  груз  забот.  Нести  свой  крест.  Проблемы,  которые  сидят  на  шее  —  остеохондроз
Что-то  гложет,  отравлять  жизнь,  сам  себе  не  принадлежу,  надоело  все  до  смерти  —  рак
Заниматься  самоедством,  язвительно,  что-то  (или  кого-то)  не  переваривать  —  язва
Что-то  сидит  в  почках,  моча  в  голову  ударила,  нет  сил,  смертельно  устал  —  урологические  заболевания
Найти  отдушину,  дать  волю  своему  гневу,  перекрыть  кислород,  чихать  на  кого-то  —  бронхиальная  астма  и  гипервентиляционный  синдром
Высасывать  кровь,  выжимать  соки,  это  вошло  в  мою  плоть  и  кровь  —  заболевания  крови
Принимать  близко  к  сердцу,  сердце  разрывается,  удар  в  самое  сердце  —  инфаркт  миокарда
Он  и  не  чешется,  не  хотел  бы  оказаться  в  его  шкуре,  легкоранимый,  тонкокожий  —  заболевания  кожи  и  аллергия
Ломать  голову,  рисковать  головой,  еще  головой  побейся,  сплошная  головная  боль  —  мигрень,  метеозавизимость
Хромать  на  обе  ноги,  неустойчивый,  шаткий,  непроходимый  —  хронические  судороги,  подагра
Выпускать  пар,  лопнуло  терпение,  поддавать  жару,  подстегивать  —  гипертония
Едкий,  мне  горько,  желчный,  чтобы  жизнь  медом  не  казалась,  никакой  радости  —  заболевания  печени  и  желчного  пузыря,  а  также  ожирение
Глаза  бы  не  видели,  страшно  смотреть,  смотря  зачем,  свет  не  мил,  непроглядный  —  заболевания  глаз
Не  хочу  этого  слышать,  не  говори,  замолчи,  заткнись,  шумно,  грохочет  —  снижение  слуха,  глухота
Колотит,  трясет,  бесит,  претит,  не  морочьте  (мрак),  лопнуло  мое  терпение  —  депрессия
Примечание.  Нет  никакой  разницы  в  том,  к  кому  (или  чему)  применяются  эти  и  подобные  слова  и  выражения.  Сам  факт  их  присутствия  в  активной  речи  закладывает  (а  потом  поддерживает)  программу  болезни.
Предлагаем  вам  понаблюдать  за  речью.  Нет,  не  за  своей  –  это  без  специальной  подготовки  может  оказаться  невозможным.  Попрактикуйтесь  –  понаблюдайте  за  тем,  какие  слова-разрушители  присутствуют  в  речи  ваших  близких.  Только  избегайте  «проповеди»  на  эту  тему.  Будьте,  пожалуйста,  деликатны:  людей,  и  особенно  близких,  ранят  поучения  и  наставления.  Просто  поделитесь  информацией.  Например,  дайте  почитать  эту  или  другие  статьи  по  этой  теме,  предоставьте  вашим  близким  возможность  сделать  самостоятельные  выводы.  И  принять  самостоятельные  решения.  И  помните:  индивидуальная  речь  –  это  то,  во  что  категорически  нельзя  грубо  вмешиваться!
Источник    Tags:
Перевела  на  украинский  язык      9.11.19        8.00
На  фото  –  мой  рисунок.




Слова,  які  викликають  хвороби
 Nov.  1st,  2018  at  9:20  PM  Складено  психотерапевтом
Німецький  психотерапевт  Носсрат  Пезешкиан  перший  виявив  (а  потім  навчився  знешкоджувати)  слова,  що  програмують  хвороби  тіла.  Згодом  Пезешкиан  переконливо  довів,  що  ці  руйнівні  слова  присутні  в  лексиконі  всіх  людей.
Розумієте?  Немає  жодної  людини,  хто  б  вберігся  від  слів,  які  програмують  хвороби,  матеріалізують  їх  у  тілі,  не  дозволяють  їх  зцілити.  Ці  слова  доктор  Пезешкиан  об'єднав  в  назву  органічна  мова.
Органічна  мова
Органічна  мова  -  це  слова  і  вирази,  що  безпосередньо  впливають  на  фізіологічні  органи  людини.  Вам  добре  відомі  ці  слова  і  вирази.  Це  по-справжньому  небезпечна  і  руйнівна  енергія,  яка  здатна  підірвати  навіть  найміцніше  здоров'я,  якщо  буде  хоч  тричі  богатирським.
Зверніть  увагу  на  те,  наскільки  віртуозно  замасковані  слова-руйнівники.  Відразу  не  віриться,  що  такі  нешкідливі  на  вигляд  слова  можуть  так  сильно  шкодити.
Ось  дивіться
лопнуло  моє  терпіння
я  вже  голову  зламав
щось  мене  гризе
сидить  у  мене  в  нирках  (щось,  хтось)
мені  перекрили  кисень
не  перетравлюється  (щось  або  когось)
всі  соки  з  мене  вичавили
багато  крові  мені  попсували
чхати  я  хотів
набридло  до  нудоти
просто  ножем  по  серцю
мене  вже  б'є  (трясе)
ситий  по  горло
загнали  мене  до  смерті,
тиснуть  на  мене.
Ну,  і  так  далі.  Правда  ж,  відмінне  маскування?  Нам  здається,  що  ми  вживаємо  ємні  метафори,  а  насправді  віддаємо  своєму    тілу    такі  чіткі  команди,  що  тіло  їх  навіть  і  не  сміє  не  виконати,  ось  і  виконує.
Органічна  мова  створює  хвороби  або  повідомляє  про  них?
Свої  висновки  щодо  впливу  органічної  мови  на  здоров'я  людини  доктор  Пезешкиан  опублікував  не  так  давно,  але  ці  висновки  вже  встигли  багаторазово  перевірити.  Особливо  ретельно  вивчали  таке  питання:  органічна  мова  створює  хвороби    або  повідомляє  про  них?
Виявилося,  що  саме  створює.  Іншими  словами,  було  припущення,  що  слова-руйнівники  з'являються  в  мові  людини  після  виникнення  хвороби  -  мовляв,  так  несвідомо,  яке  управляє  всіма  фізіологічними  процесами,  сигналізує  про  збої.  Однак,  немає,  це  підтвердження  не  підтвердилося.
І  тепер  можна  переконано  говорити,  що  картина  така:  спочатку  людина  включає  слова-руйнівники  в  свою  активну  мову  (закладає  програму  конкретної  хвороби),  і  тільки  потім  виникає  хвороба.  І  не  якась  там  хвороба,  а  точно  та,  яка  була  заявлена.
І  ось  ще  що  примітно:  створивши  хворобу,  слова-руйнівники  ще  більш  вкорінюються  в  активній  мові,  і  зовсім  не  для  того,  щоб  про  хвороби  повідомляти  (сигналізувати).  Завдання  слів-руйнівників  зовсім  інше  -  підтримати  хвороба,  дати  їй  можливість  «жити  і  процвітати».  Це  зрозуміло:  органічна  мова  -  це  самостійна  психічна  програма,  і  у  неї  цілком  обгрунтована  місія:  підтримувати  те,  що  створено.
Нижче  наведені  узагальнені  дані  докладних  досліджень  мови  багатьох  тисяч  пацієнтів.  Звичайно,  набір  слів  в  розрізі  по  хворобах  значно  багатший,  ніж  у  наведеній  таблиці,  але  якщо  ви  поставите  метою  встановити  в  своїй  промові  слова,  які  руйнують  ваше  здоров'я,  то  наведені  ілюстрації  допоможуть  вам  в  цій  продуктивній    (і  по-справжньому  цілющій)  роботі.  І  будьте  впевнені:  як  тільки  ви  виявите  в  своєму  побуті  слова-руйнівники,  ваша  мова  від  них  швидко  очиститься.
І  механізм  тут  простий  і  зрозумілий:  виявлений  -  значить  викритий.  Викрито  -  значить  обеззброєно.  Чи  треба  говорити,  що  коли  йдуть  слова-руйнівники,  то  йдуть  і  хвороби?
Ці  слова  і  вирази  створюють  і  підтримують  хворобу:
Надоїло  до  нудоти,  ситий  по  горло,  з  душі  верне  -  нервова  анорексія
Звалити  тягар  турбот.  Нести  свій  хрест.  Проблеми,  які  сидять  на  шиї  -  остеохондроз
Щось  гризе,  отруювати  життя,  сам  собі  не  належу,  набридло  все  до  смерті  -  рак
Займатися  самоїдством,  уїдливо,  щось  (або  когось)  не  переварювати  -  виразка
Щось  сидить  в  нирках,  сеча  в  голову  вдарила,  немає  сил,  смертельно  втомився  -  урологічні  захворювання
Знайти  віддушину,  дати  волю  своєму  гніву,  перекрити  кисень,  чхати  на  кого-то  -  бронхіальна  астма  і  гіпервентіляціонний  синдром
Висмоктувати  кров,  вичавлювати  соки,  це  увійшло  в  мою  плоть  і  кров  -  захворювання  крові
Приймати  близько  до  серця,  серце  розривається,  удар  в  саме  серце  -  інфаркт  міокарда
Він  і  не  свербить,  не  хотів  би  опинитися  в  його  шкурі,  легко  ранима,  тонкошкіра  -  захворювання  шкіри  і  алергія
Ламати  голову,  ризикувати  головою,  ще  головою  побийся,  суцільний  головний  біль  -  мігрень,  метеозалежність
Кульгати  на  обидві  ноги,  нестійкий,  хиткий,  непрохідний  -  хронічні  судоми,  подагра
Випускати  пар,  увірвався  терпець,  піддавати  жару,  підстьобувати  -  гіпертонія
Їдкий,  мені  гірко,  жовчний,  щоб  життя  медом  не  здавалося,  ніякої  радості  -  захворювання  печінки  і  жовчного  міхура,  а  також  ожиріння
Очі  б  не  бачили,  страшно  дивитися,  дивлячись  навіщо,  світ  не  милий,  непроглядний  -  захворювання  очей
Не  хочу  цього  чути,  не  говори,  замовкни,  замовчи,  шумно,  гуркоче  -  зниження  слуху,  глухота
Колотить,  трясе,  дратує,  не  до  вподоби,  що  не  морочте  (морок),  лопнуло  моє  терпіння  -  депресія
Примітка.  Немає  ніякої  різниці  в  тому,  до  кого  (або  чого)  застосовуються  ці  та  подібні  слова  і  вирази.  Сам  факт  їх  присутності  в  активній  мові  закладає  (а  потім  підтримує)  програму  хвороби.
Пропонуємо  вам  поспостерігати  за  промовою.  Ні,  не  за  своєю  природою  -  це  без  спеціальної  підготовки  може  виявитися  неможливим.  Попрактикуйтесь  -  поспостерігайте  за  тим,  які  слова-руйнівники  присутні  в  мові  ваших  близьких.  Тільки  уникайте  «проповіді»  на  цю  тему.  Будьте,  будь  ласка,  делікатні:  людей,  і  особливо  близьких,  ранять  повчання  і  настанови.  Просто  поділіться  інформацією.  Наприклад,  дайте  почитати  цю  або  інші  статті  з  цієї  теми,  надайте  вашим  близьким  можливість  зробити  самостійні  висновки.  І  прийняти  самостійні  рішення.  І  пам'ятайте:  індивідуальна  мова  -  це  те,  у  що  категорично  не  можна  грубо  втручатися!
Джерело  Tags:
Переклала  на  українську  мову  9.11.19          8.00
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854114
рубрика: Поезія, Лірика
дата поступления 09.11.2019

Навчись любити, не вимагаючи у відповідь любові…

«Научись  любить,  не  требуя  ответной  любви.  
Отдавать,  даже  если  кажется,  что  ничего  не  останется.  
Чувствовать  себя  счастливым  даже  в  разгар  тяжкой  работы.  
Протягивать  руку  ближнему,  будучи  одиноким  и  покинутым…  
И  верить  —  даже  если  никто  не  будет  верить  в  тебя»  Пауло  Коэльо.  
Перевела  на  украинский  язык      9.11.19        8.00
Любить,    не  требуя    ничего  взамен  –  показатель    мудрого,    чувственного,  щедрого,  искреннего    человека.
На  фото  –  мой  рисунок.


«Навчись  любити,  не  вимагаючи    у  відповідь  любові.
Віддавати,  навіть  якщо  здається,  що  нічого  не  залишиться.
Відчувати  себе  щасливим  навіть  в  розпал  тяжкої  роботи.
Простягати  руку  ближньому,  будучи  самотнім  і  покинутим  ...
І  вірити  -  навіть  якщо  ніхто  не  буде  вірити  в  тебе  ».  Пауло  Коельо
Переклала  на  українську  мову  9.11.19          8.00

Любити,    не  вимагаючи  нічого  взамін  –  показник  мудрої,    чуйної,  щирої,  відвертої    людини
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=854113
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.11.2019

Ніякій уяві не придумати…

Никакому  воображению  не  придумать  такого  множества  противоречивых  чувств,  какие  обычно  уживаются  в  одном  человеческом  сердце.  (Ларошфуко  Франсуа  де)
В  человеческом  сердце  идет  постоянная  борьба    чувств  и  эмоций.    Умение  управлять  ими  и  настроиться  на  позитивное  мышление,  гармонию  в  душе    и  добрые  дела  –  присуще  сильным,  волевым  людям  !!!  
7.11.19            11.36
На  фото  –  мой  рисунок.
Ніякій    уяві  не  придумати  такої    безлічі  суперечливих  почуттів,  які  зазвичай  уживаються  в  одному  людському  серці.  (Ларошфуко  Франсуа  де)
В  людському  серці  йде  постійна  боротьба  почуттів  і  емоцій.  Уміння  управляти  ними  і  налаштуватися  на  позитивне  мислення,  гармонію  в  душі  і  добрі  справи  -  притаманне  сильним,  вольовим  людям  !!!
7.11.19  11.36
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853919
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.11.2019

Чуйне, любляче серце …

Bсё,  что  обладает      истинной  ценностью,    распускается  в  саду  Вашего  Сердца  (Пауло  Коэльо)

             Чуткое,  отзывчивое,  любящее  сердце  –  это  самое  ценное,  чем  может  владеть    человек!!!
7.11.19 11.29
На  фото  –  мой  рисунок.
Bсе,  що  володіє    справжньою  цінністю,    розпускається  в  саду  Вашого  Серця  (Пауло  Коельо)

             Чуйне,    любляче  серце  -  це  найцінніше,  чим  може  володіти  людина  !!!
7.11.19  11.29
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853917
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 07.11.2019

Бажання…

Желания,  без  действий  и  труда  пусты,  не  суждено  им  сбыться.  Исполняются    они  лишь  у  тех,    кто  к  это  настойчиво  стремиться!!!
6.11.19 9.10
На  фото  –  мой  рисунок.
Бажання,  без  дій  і  праці  порожні,  не  судилося  їм  збутися.  Здійснються  вони  лише    у  тих,  хто  до  цього    наполегливо  прагне!!!
6.11.19  9.10
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853814
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.11.2019

Свої знання примножувати …

Свои  знания    преумножать  и  щедро  с  окружением  делиться,  так  они  пользу  могут  дать.  Чем  больше  будешь    отдавать,  тем  интересней  жить  ,  трудиться.  Ведь  опыт,  знания  –  неоценимый  клад,  с  монетами  не  может  он  сравниться.  Всемирная  гармония,  культурное  общение  среди  людей  на  нашей  жизни  отразится  ,  зерном  успеха  и  прогресса  прорастет!!!
6.11.19 9.04
На  фото  –  мой  рисунок.

Свої  знання  примножувати  і  щедро  з  оточенням  ділитися,  так  вони  користь  можуть  дати.  Чим  більше  будеш  віддавати,  тим  цікавіше  жити,  працювати.  Адже  досвід,  знання  -  неоціненний  скарб,  з  монетами  не  може  він  зрівнятися.  Всесвітня  гармонія,  культурне  спілкування  між  людьми  на  нашому  житті  відіб'ється,  зерном  успіху  і  прогресу  проросте  !!!
6.11.19  9.04
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853813
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 06.11.2019

Чоловік не тільки сильний…

Мужчина  не  только  сильный,  щедрый    и  добытчик,  в  нем  мудрость,    уваженье,  справедливость,  ,  доброта  должны  приют  найти.  Такому  рыцарю  свое  почтенье  каждая  женщина  окажет,  достойным  примером  детям,  внукам  может  стать  !!!
5.11.19 9.52
На  фото  –  мой  рисунок.
Чоловік  не  тільки  сильний,  щедрий  і  годувальник,  в  ньому  мудрість,  повага,  справедливість,,  доброта  повинні  притулок  знайти.  Такому  лицареві  своє  шанування  кожна  жінка  надасть,  гідним  прикладом  дітям,  онукам  може  стати  !!!
5.11.19  9.52
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853727
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.11.2019

Можливості у людини безмежні…

Возможности  у  человека  безграничны,  но  это  нужно  твердо  знать,  усилия,  смекалку,  труд  свой  приложить.  Стремиться  единомышленников,  родственные    души  к    себе  привлечь,  поведать    свои  творческие  планы,  цели,  поддержку,  доверие  их  заслужить.  Реальны  станут  все    мечты,  Вселенная  поможет  их  осуществить!!!
5.11.19 9.19
На  фото  –  мой  рисунок.

Можливості  у  людини  безмежні,  але  це  потрібно  твердо  знати,  зусилля,  кмітливість,  працю    свою    докласти.  Прагнути  однодумців,  споріднені  душі  до  себе  привернути,  розповісти  свої  творчі  плани,  цілі,  підтримку,  довіру  їх  заслужити.  Реальні  стануть  всі  мрії,  Всесвіт  допоможе  їх  здійснити  !!!
5.11.19  9.19
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853726
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 05.11.2019

16 психологічних прийомів на кожен день…

16  психологических  приемов  на  каждый  день
Расположить  собеседника,  смягчить  гнев  начальника,  добиться  своего  от  партнеров  по  бизнесу  и  даже  влюбить  в  себя  можно,  используя  простые  приемы.
Человек  среди  людей    
 
 Этот  список  психологических  техник  подтвержден  практикой.  Возможно,  некоторые  из  них  напоминают  манипуляцию.  Эти  же  приемы  могут  применяться  в  общении  с  вами,  а  кто  предупрежден,  тот  вооружен.
1.  В  начале  знакомства  обратите  внимание  на  цвет  глаз  одного  из  присутствующих.  Пусть  эта  информация  вам  не  пригодится  (если,  конечно,  вы  не  собираетесь  посвятить  ему  стихи).  Зато  этот  прием  помогает  достичь  оптимального  зрительного  контакта,  демонстрирующего  вашим  собеседникам  ваше  дружелюбие  и  уверенность  в  себе.
2.  Люди  лучше  всего  помнят  то,  что  произошло  в  начале  и  в  конце  дня,  а  все,  что  происходит  между,  воспринимается  размыто.  Поэтому,  назначая  время  для  собеседования,  старайтесь  быть  первым  или  последним  в  списке  кандидатов.
3.  Положение  стоп  у  людей,  участвующих  в  разговоре,  может  выдать  их  скрытые  эмоции.  К  примеру,  если  вы  подходите  к  двум  знакомым  и  они  поворачиваются  к  вам  только  телом,  сохраняя  положение  стоп,  они  явно  к  вам  не  расположены.  Аналогичным  образом,  повернутые  от  вас  носы  туфель  или  ботинок  собеседника  говорят  о  том,  что  он  хочет  поскорее  уйти.
4.  Когда  группу  людей  охватывает  смех,  каждый  инстинктивно  бросает  взгляд  на  того,  кто  им  наиболее  симпатичен.  Это,  кстати,  отличный  способ  вычислить  служебные  романы.
5.  Если  хотите  получить  честный  ответ  на  вопрос,  а  собеседник  увиливает,  сделайте  паузу,  как  это  делают  квалифицированные  психотерапевты.  Немного  помолчите,  продолжая  смотреть  в  глаза  собеседнику.  Как  правило,  человеку  становится  неловко  и  он  стремится  заполнить  паузу.
6.  Если  вы  чувствуете,  что  начальник  готовится  устроить  вам  разнос  на  летучке,  сядьте  прямо  рядом  с  ним.  Ваша  непосредственная  близость  снизит  его  уровень  агрессии,  и  вы  сможете  выйти  сухим  из  воды.
7.  Если  вы  просите  людей  о  небольших  одолжениях,  они  начинают  испытывать  к  вам  симпатию.  Таков  психологический  механизм:  мы  больше  ценим  тех,  о  ком  хотя  бы  однажды  позаботились.
8.  Постарайтесь  запомнить  имя  человека  при  первой  встрече  и  использовать  его  в  последующем  общении.  Это  расположит  его  к  вам.
9.  Ненавязчивое  отзеркаливание  чужих  жестов  способствуют  установлению  доверия.  Главное  —  не  переборщить.
10.  Пробираясь  сквозь  толпу,  старайтесь  смотреть  на  просветы  между  людьми,  а  не  на  них  самих.  Это  вынуждает  людей  расступаться  перед  вами.
11.  Свидание  с  адреналином  —  к  примеру,  поездка  на  американских  горках,  просмотр  фильма  ужасов  или  совместный  полет  на  аэроплане  —  стимулирует  центры  возбуждения  в  мозгу  и  сближает  вас  с  объектом  страсти.
12.  Старайтесь  не  начинать  предложения  словами  «Я  думаю»  и  «Мне  кажется».  Это  само  собой  подразумевается  в  вашей  речи,  но  показывает  иногда  ненужную  неуверенность.
13.  Лучший  способ  учиться  —  учить  самому.  Если  вы  узнали  что-то  новое  или  овладели  новым  навыком,  старайтесь  поделиться  ими  с  окружающими.
14.  Для  людей  важно  их  собственное  представление  о  себе.  Попробуйте  разобраться  в  том,  какими  себя  видят  окружающие  в  собственных  глазах.
15.  Если  ваша  работа  заключается  в  обслуживании  клиентов,  поставьте  у  себя  за  спиной  зеркало.  Это  позволит  людям,  ожидающим  своей  очереди,  меньше  скучать  и  злиться  по  этому  поводу.
16.  Встречаетесь  с  человеком,  которому  хотите  понравиться?  Тогда  как  можно  ярче  и  эмоциональнее  демонстрируйте  радость  встречи  с  ним.  Это  заставит  его  радоваться  вам  почти  так  же  интенсивно  в  следующий  раз.
Psychologies
Перевела  на  украмнский  язык  4.11.19        9.58
На  фото  –  мой  рисунок.



16  психологічних  прийомів  на  кожен  день
Розташувати  співрозмовника,  пом'якшити  гнів  начальника,  домогтися  свого  від  партнерів  по  бізнесу  і  навіть  закохати  в  себе  можна,  використовуючи  прості  прийоми.
Людина  серед  людей
 
Цей  список  психологічних  технік  підтверджено  практикою.  Можливо,  деякі  з  них  нагадують  маніпуляцію.  Ці  ж  прийоми  можуть  застосовуватися  в  спілкуванні  з  вами,  а  хто  попереджений,  той  озброєний.
1.  На  початку  знайомства  зверніть  увагу  на  колір  очей  одного  з  присутніх.  Нехай  ця  інформація  вам  не  знадобиться  (якщо,  звичайно,  ви  не  збираєтеся  присвятити  йому  вірші).  Зате  цей  прийом  допомагає  досягти  оптимального  зорового  контакту,  який  демонструє  вашим  співрозмовникам  ваше  дружелюбність  і  впевненість  в  собі.
2.  Люди  найкраще  пам'ятають  те,  що  сталося  на  початку  і  в  кінці  дня,  а  все,  що  відбувається  між,  сприймається  розмито.  Тому,  призначаючи  час  для  співбесіди,  намагайтеся  бути  першим  або  останнім  у  списку  кандидатів.
3.  Положення  стоп  у  людей,  що  беруть  участь  в  розмові,  може  видати  їх  приховані  емоції.  Наприклад,  якщо  ви  підходите  до  двох  знайомим  і  вони  повертаються  до  вас  тільки  тілом,  зберігаючи  положення  стоп,  вони  явно  до  вас  не  розташовані.  Аналогічним  чином,  повернені  від  вас  носи  туфель  або  черевик  співрозмовника  говорять  про  те,  що  він  хоче  якомога  швидше  піти.
4.  Коли  групу  людей  охоплює  сміх,  кожен  інстинктивно  кидає  погляд  на  того,  хто  їм  найбільш  симпатичний.  Це,  до  речі,  відмінний  спосіб  обчислити  службові  романи.
5.  Якщо  хочете  отримати  чесну  відповідь  на  запитання,  а  співрозмовник  ухиляється,  зробіть  паузу,  як  це  роблять  кваліфіковані  психотерапевти.  Трохи  мовчіть,  продовжуючи  дивитися  в  очі  співрозмовнику.  Як  правило,  людині  стає  ніяково  і  він  прагне  заповнити  паузу.
6.  Якщо  ви  відчуваєте,  що  начальник  готується  влаштувати  вам  рознос  на  летучці,  сядьте  прямо  поруч  з  ним.  Ваша  безпосередня  близькість  знизить  його  рівень  агресії,  і  ви  зможете  вийти  сухим  з  води.
7.  Якщо  ви  просите  людей  про  невеликі  послуги,  вони  починають  відчувати  до  вас  симпатію.  Такий  психологічний  механізм:  ми  більше  цінуємо  тих,  про  кого  хоча  б  один  раз  подбали.
8.  Постарайтеся  запам'ятати  ім'я  людини  при  першій  зустрічі  і  використовувати  його  в  подальшому  спілкуванні.  Це  розташує  його  до  вас.
9.  Ненав'язливе  отзеркалювання    чужих  жестів  сприяють  встановленню  довіри.  Головне  -  не  переборщити.
10.  Пробираючись  крізь  натовп,  намагайтеся  дивитися  на  просвіти  між  людьми,  а  не  на  них  самих.  Це  змушує  людей  розступатися    перед  вами.
11.  Побачення  з  адреналіном  -  наприклад,  поїздка  на  американських  гірках,  перегляд  фільму  жахів  або  спільний  політ  на  аероплані  -  стимулює  центри  збудження  в  мозку  і  зближує  вас  з  об'єктом  пристрасті.
12.  Намагайтеся  не  починати  пропозиції  словами  «Я  думаю»  і  «Мені  здається».  Це  само  собою  мається  на  увазі  у  вашій  мові,  але  показує  іноді  непотрібну  невпевненість.
13.  Кращий  спосіб  вчитися  -  вчити  самому.  Якщо  ви  дізналися  щось  нове  або  оволоділи  новим  навиком,  намагайтеся  поділитися  ними  з  оточуючими.
14.  Для  людей  важливо  їх  власне  уявлення  про  себе.  Спробуйте  розібратися  в  тому,  якими  себе  бачать  навколишні  у  власних  очах.
15.  Якщо  ваша  робота  полягає  в  обслуговуванні  клієнтів,  поставте  у  себе  за  спиною  дзеркало.  Це  дозволить  людям,  які  чекають    своєї  черги,  менше  нудьгувати  і  злитися  з  цього  приводу.
16.    Зустрічаєтеся  з  людиною,    якій    хочете  сподобатися?  Тоді  як  можна  яскравіше  і  емоційніше  демонструйте  радість  зустрічі  з  нею.  Це  змусить  її    радіти  вам  майже  так  само  інтенсивно  в  наступний  раз.
Psychologies
Переклала  на  українську  мову      4.11.19  9.58
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853629
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.11.2019

Що про нас говорить наш голос

Что  о  нас  говорит  наш  голос
Звонкий,  усталый,  мягкий...  Он  отражает  наше  состояние,  наши  намерения  и  отношение  к  окружающим.  Но  нередко  мы  обращаем  на  него  внимание,  лишь  когда  он  подводит  нас.  Как  научиться  владеть  своим  голосом?
 
Молодая  радиоведущая  Наталья  вспоминает  ту  минуту,  когда  она,  сидя  перед  микрофоном,  обнаружила,  что  не  может  вымолвить  ни  слова,  ни  звука.  Ее  немота  –  афония  –  продолжалась  несколько  дней.  Наталья  признается,  что  без  голоса  чувствовала  себя  так,  словно  ей  было  нечем  дышать,  не  хватало  воздуха.
«Именно  голос  определяет  неповторимость  человека,  отражает  его  личность»,  –  считает  специалист  по  постановке  голоса  и  речи  Лариса  Соловьева.
По  голосу  мы  познаем  окружающих.  В  ощутимой  мере  от  него  зависит,  возникнет  ли  взаимопонимание  между  собеседниками.  Но  он  влияет  и  на  нас  самих.  Поэтому,  когда  голос  пропадает,  как  у  Натальи,  человеку  может  казаться,  что  происходит  катастрофа,  что  он  теряет  свою  идентичность,  часть  своего  «Я».
От  голоса  зависит,  возникнет  ли  взаимопонимание  между  собеседниками
Вокруг  звука  нашего  голоса  существует  целый  образный  мир.  «О  манере  произношения  говорят:  сухая,  солидная  или,  например,  вязкая,  –  замечает  антрополог  Давид  Ле  Бретон  (David  Le  Breton).  –  О  тоне  голоса  –  тусклый,  низкий  или  невыразительный,  об  интонации  –  что  она  неровная,  медленная,  тягучая  или  стремительная,  торопливая.  Голос  никогда  не  бывает  нейтральным  для  слушающего,  который  находит  в  нем  оттенки,  способные  охарактеризовать  того,  кто  говорит.  Он  передает  настроение  и  накал  эмоций,  вызывает  ощущение  физического  присутствия»
 Но  так  ли  важно  научиться  понимать  свой  голос?
Зеркало  уникальности
«Органы  слуха  развиваются  раньше  других  органов  чувств.  И  первое,  что  мы  воспринимаем,  еще  не  родившись,  –  это  материнский  голос.  Эксперименты  показывают,  что  всех  младенцев  на  земле  успокаивают  его  звуки».
Двух  одинаковых  голосов  не  существует,  именно  поэтому  мы  узнаем  другого  по  тембру  или  манере  речи.  «То,  что  он  говорит,  несущественно,  –  писал  о  своем  друге  философ  Франсуа  Федье  (François  Fedier).  –  Модуляция  его  голоса,  вот  что  важно.  Тот  единственный  тембр,  который  отличает  его  от  всех  других  голосов»
46-летний  Михаил  вспоминает,  как  разволновался,  когда  ему  позвонил  бывший  одноклассник:  «Мы  не  виделись  после  того,  как  окончили  школу.  Услышав  его,  я  испытал  неподдельное  удивление  –  это  странно,  ведь  я  не  раз  с  удовольствием  рассматривал  снимки  друзей  моего  детства  в  социальных  сетях.  Но  то  были  изображения,  а  голос  тронул  меня  до  глубины  души:  я  сразу  его  узнал  и  в  одно  мгновение  словно  вернулся  к  себе  –  тому,  каким  был  когда-то».
 
Выразитель  эмоций
Возможно,  вы  замечали,  что  звучание  нашего  голоса  зависит  от  настроения?  Это  действительно  так.  Нейромедиаторы  действуют  на  гортань:  когда  мы  сильно  волнуемся,  она  сужается  и  ограничивает  дыхание.  «Так,  от  досады  голос  может  стать  словно  надтреснутым,  –  пишет  ларинголог  и  фониатр  Федор  Заседателев,  долго  работавший  с  оперными  звездами  Большого  театра.  –  Чувствуя  радость,  мы  дышим  поверхностно,  переживая  горе  –  редко  и  глубоко  вздыхаем»
 Этот  физиологический  процесс  невозможно  контролировать  полностью.  «Я  работаю  на  телевидении,  но  даже  такого  опыта  владения  голосом  мне  недостаточно,  чтобы  всегда  быть  его  полновластной  хозяйкой,  –  признается  35-летняя  Дарья.  –  Когда  я  очень  волнуюсь,  он  предательски  выдает  меня,  взмывая  вверх.  Моя  подруга  шутит:  «В  эфире  –  «Пионерская  зорька!»,  с  первых  слов  зная,  что  я  сообщу  ей  какое-то  неприятное  известие».
Звучание  голоса  всегда  ясно  говорит  о  том,  находимся  ли  мы  в  согласии  или  во  внутреннем  разладе  с  собой
Дарья  профессионал,  а  большинство  из  нас  и  вовсе  не  знают  своего  голоса,  ведь  он  звучит  в  нас  самих,  изнутри,  и  мы  никогда  не  воспринимаем  его  таким,  как  слышат  другие.  Отсюда  и  удивление,  иногда  болезненное,  которое  мы  ощущаем,  слыша  себя  в  записи.  «Некоторых  это  ранит  особенно  сильно,  –  замечает  Давид  Ле  Бретон,  –  и  дело  тут  вовсе  не  в  том,  что  голос  их  неблагозвучен.  Просто  его  звучание  всегда  ясно  говорит  о  том,  находимся  ли  мы  в  согласии  или  во  внутреннем  разладе  с  собой...»  Недаром  психоанализ  считает  голос  и  слово  главными  проводниками  нашего  бессознательного:  минутное  замешательство,  вздох  или  смена  тональности  часто  раскрывают  больше,  чем  долгий  и  подробный  рассказ.
«Я  ощутил  себя  виноватым».  Никита  Семенов-Прозоровский,  57  лет,  актер  и  мастер  дубляжа:
«Разговаривать  не  своим  голосом,  а  изобретать  его  в  зависимости  от  имиджа  экранного  героя  –  это  моя  профессия.  Мой  собственный  образ  далек  от  созданного  для  роли,  что  приводит  к  различным  казусам.  Так,  однажды  я  играл  в  сериале  отца  семейства  –  тучного,  с  седой  бородой  и  лысиной.  Со  мной  снималась  и  юная  особа  лет  12–13.  Она  изнывала  на  площадке  во  время  долгих  перестановок  света  и  поисков  операторами  ракурса.  Пытаясь  занять  ее,  спрашиваю:  «Как  ты  думаешь,  в  Lost,  то  есть  в  знаменитом  сериале  «Остаться  в  живых»,  кого  я  озвучиваю?»  Она  смотрит  с  сомнением:  «Негра?  Или  Джонни?  Не-ет,  Джонни  хороший...  А-а!  Такого  маленького,  лысого?»  И  потом  с  мольбой,  полушепотом:  «Ну  кого  же,  кого?!»  И  я,  как  школьник,  полушепотом:  «Соера,  то  есть  Джоша  Холлоуэя».  Никогда  ни  до,  ни  после  на  меня  не  смотрели  таким  взглядом.  Бедная  девочка  пыталась  осознать  «предательство»  ее  кумира,  в  которого  влюблены  все  или  почти  все  ее  подруги!  Где  у  него  внутри  спрятался  этот  нелепый  папаша?  Я  наблюдал  нешуточное  потрясение  и  ощущал  себя  виноватым.  После  съемок  она  подошла  ко  мне  и  доверительно  произнесла:  «Я  никому  не  скажу».  Спасибо,  дитя.  Вот  так  рождаются  жены  декабристов».
В  созвучии  с  собой
Умение  звучать  так,  чтобы  голос  вызывал  положительные  эмоции  слушателей,  актуально  во  все  времена.  В  прошлом  веке  писатель  Скотт  Фицджеральд  восхищался  тем,  как  умела  подать  свой  голос  одна  из  его  героинь:  «Была  в  нем  и  напевная  властность,  и  чувственный  призыв  «услышь  и  приди»,  слышались  в  нем  отголоски  буйного  веселья  и  шальной  радости,  и,  главное,  обещания  еще  более  неземного  блаженства,  ожидающего  в  недалеком  будущем»
Выработать  в  голосе  магнетизм  и  харизму  –  все  чаще  об  этом  заботятся  участники  сегодняшних  социальных  сетей:  тем,  кто  выкладывает  в  своих  аккаунтах  записи  вечеринок  и  других  мероприятий  со  своим  участием,  важен  эффект,  который  их  выступления  производят  на  окружающих.  «Другой  современный  заказчик  харизматичных  голосов  –  это  крупные  компании,  которые  присылают  своих  топ-менеджеров  на  тренинги:  им  важно,  как  звучат  их  главные  представители  в  общении  с  партнерами»,  –  рассказывает  Лариса  Соловьева.
Но  можно  ли  прийти  в  созвучие  с  собой  только  при  помощи  упражнений?  32-летней  Людмиле  пришлось  обратиться  к  психологу.  Она  работала  в  большой  компании  и  буквально  не  могла  заставить  себя  взять  слово  на  совещаниях  –  звук  собственного  голоса  казался  ей  невыносимым.  Размышляя  над  этим  в  ходе  консультаций,  Людмила  постепенно  поняла,  что...  чувствует  себя  недостойной  занимать  собственную  должность.  Работая  над  голосом,  осанкой,  дыханием,  а  также  над  психологическими  причинами  такой  невысокой  самооценки,  она  смогла  вновь  обрести  уверенность  в  своем  профессионализме.  «Многие  мне  потом  признавались,  что  им  было  трудно  меня  узнать»,  –  с  улыбкой  вспоминает  она.  Ведь  обрести  собственный  голос,  привести  его  в  соответствие  со  своим  «Я»  означает  также  восстановить  внутреннюю  гармонию,  по-настоящему  стать  собой.
Три  упражнения,  чтобы  обрести  свой  голос
1.  Вы  думаете,  что  он  вам  не  походит
Сложите  левую  руку  лодочкой,  ладонь  напротив  левой  ушной  раковины  –  это  ваша  телефонная  трубка.  Поднесите  правую  руку  ко  рту  –  это  ваш  микрофон.  Теперь  сделайте  вид,  что  вы  тестируете  звук:  посчитайте  громким  голосом,  изменяя  тембр;  произнесите  несколько  букв;  проартикулируйте  несколько  слов,  проверяя  звучность.  Делайте  это  упражнение  5–10  минут  в  день  в  течение  10  дней.  Осознавая  свой  голос  таким,  как  его  слышат  другие,  вы  сможете  играть  его  тембром.
2.  Вам  кажется,  что  он  не  отражает  вашу  идивидуальность
Встаньте  босиком,  слегка  расставьте  ноги,  опустите  руки.  Закройте  глаза  и  сконцентрируйте  внимание  на  стопах.  Дышите  медленно  и  глубоко,  не  делая  пауз  между  вдохом  и  выдохом.  Спокойно  повторите  несколько  таких  циклов  дыхания.  На  выдохе,  без  усилий,  расслабив  нижнюю  челюсть,  начните  петь  звук  «а»  –  так,  как  для  вас  это  будет  самым  естественным.  Почувствуйте,  как  этот  звук  вибрирует  в  ваших  челюстях  и  голове.
Когда  найдете  «свое»  звучание,  пойте  следующие  слоги  на  каждом  выдохе:  «ма»,  «мэ»,  «ми»,  «мо»,  «мю»,  «ме»,  «му».
Постарайтесь  добиться,  чтобы  каждый  звук  резонировал  во  всем  теле.  Повторите  это  упражнение  10  раз.  Пение  «всем  телом»  поможет  вам  обогатить  тембр  вашего  голоса,  наполнить  его  тем,  что  вы  есть.
3.  Вы  считаете,  что  он  не  доходит  до  окружающих
Громко  читайте  какой-нибудь  текст  (5–10  минут  в  день),  пропуская  согласные,  чтобы  ощутить  их  важность.  Эти  буквы  работают  как  трамплин,  позволяя  гласным  вибрировать;  так  пальцы  заставляют  звучать  гитарные  струны.  Например,  «тренировка  для  моего  голоса»  превратится  в  «еиоа  а  оео  ооа».  Затем  сразу  же  снова  прочтите  текст,  на  этот  раз  чеканя  согласные.  Благодаря  этому  упражнению  ваш  голос  будет  больше  насыщен  вибрациями.  Он  наберет  силу,  и  другим  будет  легче  вас  понимать.
Подготовил  Филипп-Николя  Мело  (Philippe-Nicolas  Mélot),  преподаватель  вокала
1  D.  Le  Breton.  Éclats  de  voix.  Une  anthropologie  des  voiх  (Métailié,  2011).
2  Ф.  Федье.  Голос  друга  (Издательство  Ивана  Лимбаха,  2010).
3  Ф.  Заседателев.  Научные  основы  постановки  голоса  (Либроком,  2011).
4  Ф.  С.  Фицджеральд.  Великий  Гэтсби  (АСТ,  Астрель,  2011).
Psychologies
Перевела  на  украмнский  язык  4.11.19        9.50
На  фото  –  мой  рисунок.





Що  про  нас  говорить  наш  голос
Дзвінкий,  втомлений,  м'який  ...  Він  відображає  наш  стан,  наші  наміри  і  ставлення  до  оточуючих.  Але  нерідко  ми  звертаємо  на  нього  увагу,  лише  коли  він  підводить  нас.  Як  навчитися  володіти  своїм  голосом?
 
Молода  радіоведуча  Наталя  згадує  ту  хвилину,  коли  вона,  сидячи  перед  мікрофоном,  виявила,  що  не  може  вимовити  ні  слова,  ні  звуку.  Її  німота  -  афонія  -  тривала  кілька  днів.  Наталія  зізнається,  що  без  голосу  відчувала  себе  так,  немов  їй  було  нічим  дихати,  не  вистачало  повітря.
«Саме  голос  визначає  неповторність  людини,  відображає  його  особистість»,  -  вважає  фахівець  з  постановки  голосу  і  мови  Лариса  Соловйова.
По  голосу  ми  пізнаємо  оточуючих.  В  відчутною  мірою  від  нього  залежить,  чи  виникне  взаєморозуміння  між  співрозмовниками.  Але  він  впливає  і  на  нас  самих.  Тому,  коли  голос  пропадає,  як  у  Наталії,  людині  може  здаватися,  що  відбувається  катастрофа,  що  він  втрачає  свою  ідентичність,  частину  свого  «Я».
Від  голосу  залежить,  чи  виникне  взаєморозуміння  між  співрозмовниками
Навколо  звуку  нашого  голосу  існує  цілий  образний  світ.  «Про  манері  вимови  говорять:  суха,  солідна  або,  наприклад,  в'язка,  -  зауважує  антрополог  Давид  Ле  Бретон  (David  Le  Breton).  -  Про  тоні  голосу  -  тьмяний,  низький  або  невиразний,  про  інтонації  -  що  вона  нерівна,  повільна,  тягуча  або  стрімка,  кваплива.  Голос  ніколи  не  буває  нейтральною  для  слухача,  який  знаходить  в  ньому  відтінки,  здатні  охарактеризувати  того,  хто  говорить.  Він  передає  настрій  і  напруга  емоцій,  викликає  відчуття  фізичної  присутності  »  
Але  так  чи  так  важливо  навчитися  розуміти  свій  голос?
Дзеркало  унікальності
«Органи  слуху  розвиваються  раніше  інших  органів  почуттів.  І  перше,  що  ми  сприймаємо,  ще  не  народившись,  -  це  материнський  голос.  Експерименти  показують,  що  всіх  немовлят  на  землі  заспокоюють  його  звуки  ».
Двох  однакових  голосів  не  існує,  саме  тому  ми  дізнаємося  іншого  за  тембром  або  манері  мови.  «Те,  що  він  говорить,  несуттєво,  -  писав  про  свого  друга  філософ  Франсуа  Федье  (François  Fedier).  -  Модуляція  його  голосу,  ось  що  важливо.  Той  єдиний  тембр,  який  відрізняє  його  від  всіх  інших  голосів  »
46-річний  Михайло  згадує,  як  розхвилювався,  коли  йому  зателефонував  колишній  однокласник:  «Ми  не  бачилися  після  того,  як  закінчили  школу.  Почувши  його,  я  відчув  непідробне  здивування  -  це  дивно,  адже  я  не  раз  із  задоволенням  розглядав  знімки  друзів  мого  дитинства  в  соціальних  мережах.  Але  то  були  зображення,  а  голос  торкнув  мене  до  глибини  душі:  я  відразу  його  впізнав  і  в  одну  мить  мовби  повернувся  до  себе  -  тому,  яким  був  колись  ».
 
Виразник  емоцій
Можливо,  ви  помічали,  що  звучання  нашого  голосу  залежить  від  настрою?  Це  дійсно  так.  Нейромедіатори  діють  на  гортань:  коли  ми  сильно  хвилюємося,  вона  звужується  і  обмежує  дихання.  «Так,  від  досади  голос  може  стати  немов  надтріснутим,  -  пише  ларинголог  і  фониатр  Федір  засідателів,  довго  працював  з  оперними  зірками  Великого  театру.  -  Відчуваючи  радість,  ми  дихаємо  поверхнево,  переживаючи  горе  -  рідко  і  глибоко  зітхаємо  »3.  Цей  фізіологічний  процес  неможливо  контролювати  повністю.  «Я  працюю  на  телебаченні,  але  навіть  такого  досвіду  володіння  голосом  мені  недостатньо,  щоб  завжди  бути  його  повноправною  господинею,  -  зізнається  35-річна  Дарина.  -  Коли  я  дуже  хвилююся,  він  зрадницьки  видає  мене,  злітаючи  вгору.  Моя  подруга  жартує:  «В  ефірі  -«  Піонерська  зорька!  »,  З  перших  слів  знаючи,  що  я  повідомлю  їй  якесь  неприємна  звістка».
Звучання  голосу  завжди  ясно  говорить  про  те,  чи  перебуваємо  ми  у  злагоді  чи  у  внутрішньому  розладі  з  собою
Дарина  професіонал,  а  більшість  з  нас  і  зовсім  не  знають  свого  голосу,  адже  він  звучить  в  нас  самих,  зсередини,  і  ми  ніколи  не  сприймаємо  його  таким,  як  чують  інші.  Звідси  і  здивування,  іноді  хворобливе,  яке  ми  відчуваємо,  чуючи  себе  в  запису.  «Деяких  це  ранить  особливо  сильно,  -  зауважує  Давид  Ле  Бретон,  -  і  справа  тут  зовсім  не  в  тому,  що  голос  їх  немилозвучностей.  Просто  його  звучання  завжди  ясно  говорить  про  те,  чи  перебуваємо  ми  у  злагоді  чи  у  внутрішньому  розладі  з  собою  ...  »Недарма  психоаналіз  вважає  голос  і  слово  головними  провідниками  нашого  несвідомого:  хвилинне  замішання,  зітхання  або  зміна  тональності  часто  розкривають  більше,  ніж  довгий  і  детальний  розповідь.
«Я  відчув  себе  винуватим».  Микита  Семенов-Прозоровський,  57  років,  актор  і  майстер  дубляжу:
«Розмовляти  не  своїм  голосом,  а  винаходити  його  в  залежності  від  іміджу  екранного  героя  -  це  моя  професія.  Мій  власний  образ  далекий  від  створеного  для  ролі,  що  призводить  до  різних  казусів.  Так,  одного  разу  я  грав  в  серіалі  батька  сімейства  -  огрядного,  з  сивою  бородою  і  лисиною.  Зі  мною  знімалася  і  юна  особа  років  12-13.  Вона  знемагала  на  майданчику  під  час  довгих  перестановок  світла  і  пошуків  операторами  ракурсу.  Намагаючись  зайняти  її,  питаю:  «Як  ти  думаєш,  в  Lost,  тобто  в  знаменитому  серіалі«  Залишитися  в  живих  »,  кого  я  озвучую?»  Вона  дивиться  з  сумнівом:  «Негра?  Або  Джонні?
Ні-і,  Джонні  хороший  ...  А-а!  Такого  маленького,  лисого?  »І  потім  з  благанням,  напівпошепки:«  Ну  кого  ж,  кого  ?!  »І  я,  як  школяр,  напівпошепки:«  Соер,  тобто  Джоша  Холлоуея  ».  Ніколи  ні  до,  ні  після  на  мене  не  дивилися  таким  поглядом.  Бідна  дівчинка  намагалася  усвідомити  «зрада»  її  кумира,  в  якого  закохані  всі  або  майже  всі  її  подруги!  Де  у  нього  всередині  сховався  цей  безглуздий  папаша?  Я  спостерігав  неабияке  потрясіння  і  відчував  себе  винуватим.  Після  зйомок  вона  підійшла  до  мене  і  довірливо  сказала:  «Я  нікому  не  скажу».  Спасибі,  дитя.  Ось  так  народжуються  дружини  декабристів  ».
У  співзвуччі  з  собою
Уміння  звучати  так,  щоб  голос  викликав  позитивні  емоції  слухачів,  актуально  в  усі  часи.  У  минулому  столітті  письменник  Скотт  Фіцджеральд  захоплювався  тим,  як  вміла  подати  свій  голос  одна  з  його  героїнь:  «Була  в  ньому  і  співуча  владність,  і  чуттєвий  заклик«  почуй  і  прийди  »,  чулися  в  ньому  відгомін  буйного  веселощів  і  шалений  радості,  і,  головне,  обіцянки  ще  більш  неземного  блаженства,  що  очікує  у  недалекому  майбутньому  »
Виробити  в  голосі  магнетизм  і  харизму  -  все  частіше  про  це  дбають  учасники  сьогоднішніх  соціальних  мереж:  тим,  хто  викладає  в  своїх  акаунтах  записи  вечірок  і  інших  заходів  зі  своєю  участю,  важливий  ефект,  який  їх  виступу  виробляють  на  оточуючих.  «Інший  сучасний  замовник  харизматичних  голосів  -  це  великі  компанії,  які  надсилають  своїх  топ-менеджерів  на  тренінги:  їм  важливо,  як  звучать  їхні  головні  представники  в  спілкуванні  з  партнерами»,  -  розповідає  Лариса  Соловйова.
Але  чи  можна  прийти  в  співзвуччя  з  собою  тільки  за  допомогою  вправ?  32-річній  Людмилі  довелося  звернутися  до  психолога.  Вона  працювала  у  великій  компанії  і  буквально  не  могла  змусити  себе  взяти  слово  на  нарадах  -  звук  власного  голосу  здавався  їй  нестерпним.  Розмірковуючи  над  цим  в  ході  консультацій,  Людмила  поступово  зрозуміла,  що  ...  відчуває  себе  негідною  займати  власну  посаду.
Працюючи  над  голосом,  поставою,  диханням,  а  також  над  психологічними  причинами  такої  невисокої  самооцінки,  вона  змогла  знову  набути  впевненості  в  своєму  професіоналізмі.  «Багато  мені  потім  зізнавалися,  що  їм  було  важко  мене  дізнатися»,  -  з  посмішкою  згадує  вона.  Адже  розраховувати  на  власний  голос,  привести  його  у  відповідність  зі  своїм  «Я»  означає  також  відновити  внутрішню  гармонію,  по-справжньому  стати  собою.
Три  вправи,  щоб  знайти  свій  голос
1.  Ви  думаєте,  що  він  вам  не  походить
Складіть  ліву  руку  човником,  долоню  навпаки  лівої  вушної  раковини  -  це  ваша  телефонна  трубка.  Піднесіть  праву  руку  до  рота  -  це  ваш  мікрофон.  Тепер  зробіть  вигляд,  що  ви  тестируете  звук:  порахуйте  гучним  голосом,  змінюючи  тембр;  скажіть  кілька  букв;  проартікуліруйте  кілька  слів,  перевіряючи  милозвучність.  Робіть  цю  вправу  5-10  хвилин  в  день  протягом  10  днів.  Усвідомлюючи  свій  голос  таким,  як  його  чують  інші,  ви  зможете  грати  його  тембром.
2.  Вам  здається,  що  він  не  відображає  вашу  індивідуальне
Встаньте  босоніж,  злегка  розставте  ноги,  опустіть  руки.  Закрийте  очі  і  сконцентруйте  увагу  на  стопах.  Дихайте  повільно  і  глибоко,  не  роблячи  пауз  між  вдихом  і  видихом.  Спокійно  повторіть  кілька  таких  циклів  дихання.  На  видиху,  без  зусиль,  розслабивши  нижню  щелепу,  почніть  співати  звук  «а»  -  так,  як  для  вас  це  буде  найприроднішим.  Відчуйте,  як  цей  звук  вібрує  в  ваших  щелепах  і  голові.
Коли  знайдете  «своє»  звучання,  співайте  наступні  склади  на  кожному  видиху:  «ма»,  «ме»,  «ми»,  «мо»,  «мю»,  «ме»,  «му».
Постарайтеся  домогтися,  щоб  кожен  звук  резонував  у  всьому  тілі.  Повторіть  цю  вправу  10  разів.  Спів  «всім  тілом»  допоможе  вам  збагатити  тембр  вашого  голосу,  наповнити  його  тим,  що  ви  є.
3.  Ви  вважаєте,  що  він  не  доходить  до  оточуючих
Голосно  читайте  який-небудь  текст  (5-10  хвилин  в  день),  пропускаючи  приголосні,  щоб  відчути  їх  важливість.  Ці  літери  працюють  як  трамплін,  дозволяючи  гласним  вібрувати;  так  пальці  змушують  звучати  гітарні  струни.  Наприклад,  «тренування  для  мого  голосу»  перетвориться  в  «еіоа  а  оео  ООА».  Потім  відразу  ж  знову  прочитайте  текст,  на  цей  раз  карбуючи  приголосні.  Завдяки  цій  вправі  ваш  голос  буде  більше  насичений  вібраціями.  Він  набере  чинності,  і  іншим  буде  легше  вас  розуміти.
Підготував  Філіп-Ніколя  Мело  (Philippe-Nicolas  Mélot),  викладач  вокалу
1  D.  Le  Breton.  Éclats  de  voix.  Une  anthropologie  des  voiх  (Métailié,  2011).
2  Ф.  Федье.  Голос  одного  (Видавництво  Івана  Лімбаха,  2010).
3  Ф.  засідателів.  Наукові  основи  постановки  голосу  (Ліброком,  2011).
4  Ф.  С.  Фіцджеральд.  Великий  Гетсбі  (АСТ,  Астрель,  2011).
Psychologies
Переклала  на  українську  мову      4.11.19  9.50
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853628
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 04.11.2019

Зустрілися …

Встретились…
Габровцы  шутят:

Встретились  два  габровских  шофера  на  узком  мосту,  и  ни  тот  ни  другой  не  пожелали  тратить  бензин  на  задний  ход.  Один  развернул  газету  и  принялся  читать,  надеясь,  что  другому  надоест  ждать.  Но  тот  вылез  из  кабины,  сел  на  капот  и  крикнул:  
-  Эй,  приятель,  когда  прочтешь  газету,  дай  и  мне  просмотреть!
Перевела  на  украинский  язык        3.11.19          12.38

На  фото  –  мой  рисунок.

Зустрілися  ...
Габровці  жартують:

Зустрілися  два  габрівських  шофера  на  вузькому  мосту,  і  ні  той  ні  інший  не  побажали  витрачати  бензин  на  задній  хід.  Один  розгорнув  газету  і  почав  читати,  сподіваючись,  що  іншому  набридне  чекати.  Але  той  виліз  з  кабіни,  сів  на  капот  і  крикнув:
-  Ей,  приятель,  коли  прочитаєш  газету,  дай  і  мені  переглянути!
Переклала  українську      мову    3.11.19  12.38

На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853540
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.11.2019

Гостинність

Гостеприимство
Габровцы  шутят:

Приехал  однажды  в  гости  к  габровцу  друг  –  однополчанин,  и  тот  сразу  повел  его  знакомиться  с  достопримечательностями  города.  Ходили  они,  ходили,  и  когда  настало  время  обедать,  габровец  подвел  гостя  к  ресторану  и  сказал:
-  Здесь  ты  можешь  дешево  пообедать,  а  я  пока  сбегаю  домой…
Перевела  на  украинский  язык        3.11.19          12.25

На  фото  –  мой  рисунок.

Гостинність
Габровці  жартують:

Приїхав  якось  в  гості  до  габровця    друг  -  однополчанин,  і  той  відразу  повів  його  знайомитися  з  визначними  пам'ятками  міста.  Ходили  вони,  ходили,  і  коли  настав  час  обідати,  габровец  підвів  гостя  до  ресторану  і  сказав:
-  Тут  ти  можеш  дешево  пообідати,  а  я  поки  збігаю  додому  ...
Переклала  українську    мову  3.11.19  12.35
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853539
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 03.11.2019

Загальний рецепт.

Общий  рецепт.
Габровцы  шутят:
Больной  габровец  побывал  вместе  с  приятелем  у  врача.  Когда  они  после  осмотра  вышли  от  врача,  приятель  поинтересовался:
 -  Почему  ты  жаловался  на  сердцебиение  и  боли  в  животе?  Ведь  у  тебя  болит  голова.
-  На  сердце  жалуется  моя  жена,  а  дочь  –  на  желудок.
 -  Ну  и  что  же?
 -  Я  не  настолько  глуп,  чтобы  платить  деньги  за  осмотр  и  жены,  и  дочери.
Перевела  на  украинский  язык          2.11.19        11.58
На  фото  –  мой  рисунок.

Загальний  рецепт.
Габровці  жартують:
Хворий  габровец  побував  разом  з  приятелем  у  лікаря.  Коли  вони  після  огляду  вийшли  від  лікаря,  приятель  поцікавився:
 -  Чому  ти  скаржився  на  серцебиття  і  болі  в  животі?  Адже  у  тебе  болить  голова.
-  На  серце  скаржиться  моя  дружина,  а  дочка  -  на  шлунок.
 -  Ну  і  що  ж?
 -  Я  не  настільки  дурний,  щоб  платити  гроші  за  огляд  і  дружини,  і  дочки.
Переклала  українську  мову    2.11.19  11.58
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853448
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.11.2019

З нічого-щось.

Из  ничего  –нечто.
Габровцы  шутят:
Друзья  –  габровцы,  собравшись  на  чашку  кофе,  спросили  у  того,  кто  был  богаче  других,  каким  образом  удалось  ему  за  сравнительно  короткое  время  накопить  столько  денег.  Как  говорится,  из  ничего  –  чего  сделать.
     _  Когда  ваши  жены  готовят,  скажем  суп¸  сколько  риса  они  в  него  кладут?-  в  свою  очередь  спросил  он.
-  Сколько…ну  сколько  надо?
-  И  моя  кладет  сколько  надо.  Но  прежде  она  из  этого  «надо»  отделит  десять  –  пятнадцать  зернышек  и  отложит  их  на  потом…Сегодня  десять  зернышек,  завтра  десять  зернышек…
Перевела  на  украинский  язык          2.11.19        11.53
На  фото  –  мой  рисунок.


З  нічого-щось.
Габровці  жартують:
Друзі  -  габровці,  зібравшись  на  чашку  кави,  запитали  того,  хто  був  багатший  інших,  яким  чином  вдалося  йому  за  порівняно  короткий  час  накопичити  стільки  грошей.  Як  то  кажуть,  з  нічого  -  чого  зробити.
     _  Коли  ваші  дружини  готують,  скажімо  суп¸  скільки  рису  вони  в  нього  кладуть?  -  в  свою  чергу  запитав  він.
-  Скільки  ...  ну  скільки  треба?
І  моя  кладе  скільки  треба.  Але  перш  вона  з  цього  «треба»  відокремить  десять  -  п'ятнадцять  зерняток  і  відкладе  їх  на  потім  ...  Сьогодні  десять  зерняток,  завтра  десять  зерняток  ...
Переклала  українську    мову    2.11.19  11.53
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853446
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 02.11.2019

Мінливі осінні дні…

Изменчивы  осенние  деньки,  холодок  и  ветер  дают  о  себе  знать  и  настроение  от  этого  зависит,  меняется,  как  бы  этого  и  не  хотела.  Уменье  управлять  собой,  как  важно  каждому  осеннею  порой…  Настроиться  на  позитив,  общаться,  здоровье  укрепить,  иммунитет  повысить,  мысли  очистить  ,  планы  свои  пересмотреть  …  Стараться  новому  учиться,  застоя  в  мыслях  и  делах  не  допустить…  Всевышний  такой  настрой  одобрит,    поможет  и  поддержит    счастливой,    полноценной  жизнью  жить!!!  Нужна  лишь  вера    в  это  чудо!!!  За  все,  что  имеем  -  благодарить,  благодарить  !!!
1.11.19 12.19    
На  фото  –  мой  рисунок.
Мінливі  осінні  дні,  холодок  і  вітер  дають  про  себе  знати  і  настрій  від  цього  залежить,  змінюється,  як  би  цього  і  не  хотіла.  Уміння  управляти  собою,  як  важливо  кожному    в  осінні  дні...  Налаштуватися  на  позитив,  спілкуватися,  здоров'я  зміцнити,  імунітет  підвищити,  думки  очистити,  плани  свої  переглянути  ...  Намагатися  новому  вчитися,  застою  в  думках  і  справах  не  допустити  ...  Всевишній  такий  настрій  схвалить,  допоможе  і  підтримає  щасливим    ,  повноцінним  життям  жити!!!  Потрібна  лише  віра  в  це  чудо  !!!  За  все,  що  маємо  -  дякувати,  дякувати  !!!
1.11.19  12.19
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853350
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.11.2019

Кожний новий день – нова сторінка життєвої книги…

Каждый  новый  день  -  новая  страница  жизненной  книги  ...
           Каждый  новый  день  дает  нам  невероятное  количество  возможностей,  чем  заняться,  с  кем  общаться,  чему    научиться,  что  сделать  для  себя  и  для  других.
           Каждый  новый  день  -  это  частичка  нашей  жизни,  это  экзамен  наших  чувств  и  емоций.
       Каждый  новый  день  -  ищем  ответы  на  жизненные  вопросы,  как  в  себе,  так  и  вокруг,  где  только  возможно  (в  интернете,  в  книгах,  советах  окружающих,  в  размышлениях  и  интуиции).
Кажется,  как  сложно  разобраться,  и  все  же,  на  личном  опыте,  уверена,  что  главное  начать  свой  день  с  позитивных  мыслей  и  чувств,  любви  к  ближним,  окружающего  мира,  раскрыть  новую  интересную  страницу  своего  жизненного  мира  и  уверенно,  с  воодушевлением  действовать,  действовать,  раскрывая  свой  опыт,  таланты  и  возможности  ...  6.11.18            9.18
На  фото  -  мой  рисунок.
Кожний  новий  день  –  нова  сторінка  життєвої  книги...
           Кожний  новий  день  надає    нам  неймовірну  кількість  можливостей,  чим  зайнятись,  з  ким  спілкуватись,  чому  навчитись,  що  зробити  для  себе  і  для  інших.  
           Кожний  новий  день    -  це    частинка  нашого  життя,  це  іспит  наших  почуттів  і  ємоцій.
       Кожний  новий  день    -      шукаємо    відповіді  на  життєві  питання,  як  в  собі,  так  і  навколо,  де  тільки  можливо  (  в  інтернеті,  в  книгах,  порадах  оточуючих,  в  роздумах  і  інтуіції).
     Здається,  як  складно  розібратись,  та  всеж,  на  особистому  досвіді,  впевнена,  що    головне  почати  свій  день  з  позитивних  думок  і  почуттів,  любові  до  ближніх,  навколишнього  світу,  розкрити  нову  цікаву  сторінку  свого  житєвого  світу  і  впевненно,  з  натхненням  діяти,  діяти,  розкриваючи  свій  досвід,  таланти  і  можливості...      6.11.18                9.18
На  фото  -    мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853348
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 01.11.2019

Цитати Деніела Крейга

Дэниел  Крейг
 Знаменитый  актёр  английского  происхождения,  который  с  детства  мечтал  играть  на  театральных  подмостках.  Мировая  слава  пришла  к  нему  после  роли  Джеймса  Бонда  в  таких  фильмах,  как  «Квант  милосердия»  и  «Казино  Рояль».  Прочитав  цитаты  Дэниэла,  становится  понятно,  что  это  очень  мужественный  и  целеустремлённый  человек.
Лучшая  цитата  Дэниела  Крейга  по  версии  citata.in:
●  Я  всегда  мечтал  стать  актером.  И  даже  имел  наглость  думать,  что  не  смогу  иметь  какую-либо  другую  профессию.
●  Эта  роль  должна  стать  для  меня  серьезным  шагом.  Вы  понимаете,  о  чем  я.  Играть  такого  культового  персонажа,  как  Джеймс  Бонд  –  это  огромная  ответственность.  И  я  постараюсь  сделать  все  возможное  для  того,  что  бы  уважить  фанатов  бондианы.
●  Я  буду  играть,  пока  меня  это  интересует.  Быть  актером  –  довольно  сложно.  Дело  в  том,  что  все  пытаются,  как  бы  это  сказать,  застраховаться  на  случай  неудачно  выбранной  роли.
●  Ненавижу  пистолеты.  Они  убивают  людей.  И  до  тех  пор,  пока  это  оружие  будет  существовать,  люди  будут  погибать.  Это  неоспоримый  факт.  Мне  приходилось  видеть  стрелянную  рану  и,  я  вам  скажу,  это  зрелище  не  из  лучших.  Дело  было  на  съемках,  и  я  серьезно  испугался.
●  Я  не  верю  в  саморекламу.
●  Я  актёр  —  не  звезда.  
●  Все  трюки  я  пытаюсь  исполнять  лично.  Чем  больше  реализма  –  тем  лучше.  На  этой  почве  у  меня  возникло  чувство,  что  я  превратился  в  спортсмена  –  ну,  а  за  этим  последовали  травмы,  и  всяческого  рода  растяжения.  Стоит  также  отметить  и  работу  команды  каскадеров  –  эти  ребята  просто  супер.  Они  сделали  все  возможное,  что  бы  обеспечить  мою  безопасность  и  свести  к  минимуму  фактор  риска.
●  Честно  говоря,  меня  иногда  бесит  то,  что  люди  говорят  обо  мне  в  интернете.
●  Я  иду  по  жизни  с  мыслью  о  том,  что  завтра  все  может  закончиться.
●  Шон  Коннери  (Sean  Connery)  задал  тон  персонажу  Джеймса  Бонда.  Он  сделал  что-то  экстраординарное  с  этой  ролью.  И  именно  по  этому  я  сейчас  здесь.  Шон  прислал  мне  одобрение  в  письме,  где  выразил  свою  поддержку,  за  что  я  ему  премного  благодарен.
Citata.in  
Перевела  на  украинский  язык  31.10.19        10.50

Деніел  Крейг
 Знаменитий  актор  англійського  походження,  який  з  дитинства  мріяв  грати  на  театральних  підмостках.  Світова  слава  прийшла  до  нього  після  ролі  Джеймса  Бонда  в  таких  фільмах,  як  «Квант  милосердя»  і  «Казино  Рояль».  Прочитавши  цитати  Деніела,  стає  зрозуміло,  що  це  дуже  мужня    і  цілеспрямована  людина.
●  Я  завжди  мріяв  стати  актором.  І  навіть  мав  нахабство  думати,  що  не  зможу  мати  будь-яку  іншу  професію.
●  Ця  роль  повинна  стати  для  мене  серйозним  кроком.  Ви  розумієте  про  що  я.  Грати  такого  культового  персонажа,  як  Джеймс  Бонд  -  це  величезна  відповідальність.  І  я  постараюся  зробити  все  можливе  для  того,  що  б  вшанувати  фанатів  бондіани.
●  Я  буду  грати,  поки  мене  це  цікавить.  Бути  актором  -  досить  складно.  Справа  в  тому,  що  всі  намагаються,  як  би  це  сказати,  застрахуватися  на  випадок  невдало  обраної  ролі.
●  Ненавиджу  пістолети.  Вони  вбивають  людей.  І  до  тих  пір,  поки  ця  зброя  буде  існувати,  люди  будуть  гинути.  Це  незаперечний  факт.  Мені  доводилося  бачити  стріляну  рану  і,  я  вам  скажу,  це  видовище  не  з  кращих.  Справа  була  на  зйомках,  і  я  серйозно  злякався.
●  Я  не  вірю  в  саморекламу.
●  Я  актор  -  не  зірка.
●  Всі  трюки  я  намагаюся  виконувати  особисто.  Чим  більше  реалізму  -  тим  краще.  На  цьому  грунті  у  мене  виникло  відчуття,  що  я  перетворився  в  спортсмена  -  ну,  а  за  цим  послідували  травми,  і  всілякого  роду  розтягування.  Варто  також  відзначити  і  роботу  команди  каскадерів  -  ці  хлопці  просто  супер.  Вони  зробили  все  можливе,  що  б  забезпечити  мою  безпеку  і  звести  до  мінімуму  фактор  ризику.
●  Чесно  кажучи,  мене  іноді  дратує  те,  що  люди  говорять  про  мене  в  інтернеті.
●  Я  йду  по  життю  з  думкою  про  те,  що  завтра  все  може  закінчитися.
●  Шон  Коннері  (Sean  Connery)  задав  тон  персонажу  Джеймса  Бонда.  Він  зробив  щось  екстраординарне  з  цією  роллю.  І  саме  з  цього  я  зараз  тут.  Шон  надіслав  мені  схвалення  в  листі,  де  висловив  свою  підтримку,  за  що  я  йому  дуже  вдячний.
Citata.in  
Переклала  на  українську    мову        31.10.19        8.52

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853219
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.10.2019

15 кращих цитат Алена Делона

15  лучших  цитат  Алена  Делона
26.08.2017  
1.  Я  совершенно  четко  знаю,  что  никогда  не  соблазнял  женщину.  Под  словом  «соблазнял»  я  имею  в  виду  —  не  кадрил.  Всегда  все  решала  женщина.  Мои  слова  могут  удивить,  ибо  исходят  от  человека,  которого  считают  профессиональным  соблазнителем.  Мне  даже  немного  неловко  говорить  об  этом.  Каждый  человек  знает  про  себя  все.  Не  виноват  же  я  в  том,  что  родился  красивым  и  обольстительным.  Таким  меня  сделала  моя  мать.  Но,  по  правде  говоря,  вначале  все  было  иначе,  и  это  обстоятельство  стало  моим  козырем  в  дальнейшем.  Известно,  что  вы  растете  иначе  в  зависимости  от  того,  родились  ли  вы  красивым  или  безобразным.  Того,  за  кем  ухаживают,  кем  восхищаются,  кому  завидуют,  жизнь  наделяет  иной  судьбой,  чем  того,  на  кого  никто  не  смотрит,  которому  никто  никогда  не  завидовал,  кто  не  нравится.  И  уж  если  довести  эту  мысль  до  абсурда,  то  красавец  вполне  может  стать  и  бесполезным,  суперэгоистичным  и  безобразным,  желчным  и  сухим  человеком.
2.  Лучше  всего  я  делаю  три  вещи  —  свою  работу,  глупости  и  детей.
3.  Я  никогда  не  боялся  денег  и  известности.  Головокружение  у  меня  может  вызвать  сознание  того,  что  все  это,  в  сущности,  ничего  не  значит.  Подобную  ясность  сознания  я  называю  «раком  ума».  Оно-то  и  укрепляет  мое  убеждение,  что  все  это  лишь  карточный  домик,  ветер.  Шоу-бизнес.  Что  я  не  заслуживаю  всего  мною  достигнутого.  Насколько  справедливо  все  это?  У  меня  есть  определенный  взгляд  на  вещи  и  людей.  С  моей  точки  зрения,  заслуженные  люди  это  не  актеры,  певцы,  художники,  а  те,  кто  всю  свою  жизнь  посвящает  добру,  оставаясь  по  большей  части  никому  не  известным.
4.  Есть  три  типа  актёров:  плохие,  хорошие  и  великие.  С  плохими  всё  ясно,  они  играют  бездарно,  хорошие  –  играют  хорошо.  А  великие  ничего  не  играют  —  они  просто  живут  перед  камерой.
5.  Я  смирился  с  моей  физиономией  лишь  после  того,  как  на  экраны  вышел  один  из  самых  известных  моих  фильмов  «Бассейн».  Мне  было  тридцать  три.  Тогда  я  неожиданно  понял:  возраст  Христа,  душа  самурая  и  внешность  героя-любовника  —  вот  в  чём  моё  противоречие  и  в  то  же  время  актёрский  козырь.
***
6.  Я  суров  с  окружающими  меня  людьми,  с  теми,  кто  работает  со  мной,  но  я  столь  же  суров  и  к  самому  себе.  Это  не  извинение,  а,  скорее,  смягчающее  вину  обстоятельство.  Мне  хочется,  чтобы  все  в  работе  определялось  профессионализмом.  Это  не  каприз,  не  попытка  доставить  себе  удовольствие.  Я  люблю  свою  работу  и  стараюсь  делать  ее  как  можно  лучше.
7.  В  настоящее  время  мы  пытаемся  сделать  невидимой  разницу  между  мужчинами  и  женщинами,  а  между  тем  эта  разница  прекрасна.
8.  Меня  спрашивают  «Что  вы  испытываете,  когда  в  фильме  держите  в  руке  револьвер?».  Это  вызывает  у  меня  смех.  Ибо  револьвер,  который  я  держу  в  фильме,  и  тот,  которым  я  пользовался  в  Индокитае,  не  одинаковые.  К  этому  надо  прибавить  и  то,  что  в  фильме  рука  не  дрожит.
9.  Я  —  Скорпион,  увлекающаяся  натура,  у  меня  мерзкий  и  скорее  неуживчивый  характер.  Отсюда  многие  мои  неприятности  в  жизни.
10.  Я  ни  с  кем  не  заигрываю  и  ни  от  кого  не  прячусь.  Я  такой,  какой  есть.  Вы  имеете  полное  право  принять  меня  или  отвергнуть.  Вопреки  тому,  что  обо  мне  пишут,  я  очень  чувствителен  и  эмоционален.  Я  имею  на  это  право.  Разве  я  иначе  смог  бы  стать  актером,  большим  актером?  Я  больше  других  ощущаю  счастье  и  страдание.
***
11.  Все,  кем  я  являюсь  сегодня,  всем  этим  я  обязан  женщинам.  Я  обязан  женщинам,  тем  женщинам,  которые  меня  любили,  которых  я  любил,  по  совсем  простым  причинам.  Я,  впрочем,  говорил  им  всем  об  этом.  Потому  что  во  взгляде  женщины,  которая  меня  любит…  мне  всегда  хотелось,  чтобы  она  считала,  что  я  самый  большой,  самый  красивый,  самый  сильный.  И  это  невероятная  мотивация,  потому  что  для  женщин,  которых  я  любил  (и  они  любили  меня),  я  всегда  был  самым  красивым,  самым  большим  и  самым  сильным.  Женщин,  которых  я  любил,  вы  знаете,  по-разному.  Все,  что  я  делал,  всем  этим  я  обязан  женщинам.  Я  делал  это  для  них  из  любви  к  ним,  чтобы  быть  для  них  самым-самым.
12.  Политика  и  зрелище  все  более  похожи  друг  на  друга.  Политики  и  актеры  пользуются  теми  же  приемами.  У  них  одна  и  та  же  цель:  добиться  известности,  завоевать  публику.  Но  есть  и  огромная  разница.  У  политиков  все  в  голове,  тогда  как  у  нас  все  проходит  через  сердце.  Политики  все  время  дрейфуют.  Они  стремятся  извлечь  выгоду  из  телевидения.  Их  зовут,  они  прибегают.  И  теряют  голову.  Они  еще  большие  комедианты,  чем  мы.  Им  не  хватает  скромности.  Их  гонят  в  дверь,  они  возвращаются  через  окно.  Им  плюют  в  лицо,  они  продолжают  клоунаду.  Им  надо  бы  сказать,  что  пора  уйти,  что  они  стали  пустышками,  изображающими  что-то  на  телеэкране  или  ради  политической  выгоды.  Не  думаю,  чтобы  у  них  были  друзья,  искренние  люди,  способные  им  сказать  твердо,  что  о  них  думают.
13.  Работа  принесла  мне  большое  удовлетворение.  Но  счастье  для  меня  —  это  вещь,  которой  не  существует,  это  моменты  в  жизни,  которые  испытываешь  либо  во  время  работы,  либо  с  кем-то,  кто  разделяет  с  тобой  жизнь,  либо  с  ребенком,  друзьями…  Но  этими  мгновениями  я  обязан  не  профессии,  я  сам  их  формирую,  я  сам  могу  их  разрушить.  Так  или  иначе,  но  я,  скорее  всего,  часто  бываю  не  удовлетворен.  Это  вопрос  темперамента,  натуры.  К  тому  же  за  удовлетворением  часто  следуют  скука  и  рутина.  А  я  это  ненавижу.
14.  Если  я  через  своих  героев,  через  всё  то,  что  сделал,  приношу  людям  мечту,  значит,  я  не  зря  прожил  жизнь.  Мечта  нужна  всегда,  и  она  будет  жить,  пока  в  мире  есть  звёзды…  Без  них  –  в  кино  и  на  улице,  в  воображении  и  в  реальной  жизни,  воцарилась  бы  тьма.
15.  Я  хочу,  чтобы  меня  любили,  как  всегда  любил  я,  со  всей  страстью  моей  души.
Автор:  Ален  Делон
Перевела  на  украинский  язык  31.10.19        8.52


15  кращих  цитат  Алена  Делона
26.08.2017
1.  Я  абсолютно  чітко  знаю,  що  ніколи  не  спокушав  жінку.  Під  словом  «спокушав»  я  маю  на  увазі  -  не  кадрив.  Завжди  все  вирішувала  жінка.  Мої  слова  можуть  здивувати,  бо  виходять  від  людини,  якого  вважають  професійним  спокусником.  Мені  навіть  трохи  ніяково  говорити  про  це.  Кожна  людина  знає  про  себе  все.    Не  винен  же  я  в  тому,  що  народився  красивим  і  звабливим.  Таким  мене  зробила  моя  мати.  Але,  по  правді  кажучи,  спочатку  все  було  інакше,  і  ця  обставина  стала  моїм  козирем  в  подальшому.  Відомо,  що  ви  ростете  інакше  в  залежності  від  того,    народилися  ви  красивим  або  потворним.
Того,  за  ким  доглядають,  ким  захоплюються,  кому  заздрять,  життя  наділяє  іншою  долею,  ніж  того,  на  кого  ніхто  не  дивиться,  якому  ніхто  ніколи  не  заздрив,  хто  не  подобається.  І  вже  якщо  довести  цю  думку  до  абсурду,  то  красень  цілком  може  стати  і  марним,  суперегоістічним  і  потворним,  жовчним  і  сухою    людиною.
2.  Найкраще  я  роблю  три  речі  -  свою  роботу,  дурості  і  дітей.
3.  Я  ніколи  не  боявся  грошей  і  популярності.  Запаморочення  у  мене  може  викликати  свідомість  того,  що  все  це,  по  суті,  нічого  не  означає.  Подібну  ясність  свідомості  я  називаю  «раком  розуму».  Воно-то  і  зміцнює  моє  переконання,  що  все  це  лише  картковий  будиночок,  вітер.  Шоу  бізнес.  Що  я  не  заслуговую  всього  мною  досягнутого.  Наскільки  справедливо  все  це?  У  мене  є  певний  погляд  на  речі  і  людей.  З  моєї  точки  зору,  заслужені  люди  це  не  актори,  співаки,  художники,  а  ті,  хто  все  своє  життя  присвячує  добру,  залишаючись  здебільшого  нікому  не  відомим.
4.  Є  три  типи  акторів:  погані,  хороші  і  великі.  З  поганими  все  ясно,  вони  грають  бездарно,  хороші  -  грають  добре.  А  великі  нічого  не  грають  -  вони  просто  живуть  перед  камерою.
5.  Я  змирився  з  моєю  фізіономією  лише  після  того,  як  на  екрани  вийшов  один  з  найвідоміших  моїх  фільмів  «Басейн».  Мені  було  тридцять  три.  Тоді  я  несподівано  зрозумів:  вік  Христа,  душа  самурая  і  зовнішність  героя-коханця  -  ось  в  чому  моє  протиріччя  і  в  той  же  час  акторський  козир.
6.  Я  суворий  з  оточуючими  мене  людьми,  з  тими,  хто  працює  зі  мною,  але  я  настільки  ж  суворий  і  до  самого  себе.  Це  не  вибачення,  а,  скоріше,  пом'якшуюча    провину  обставина.  Мені  хочеться,  щоб  все  в  роботі  визначалося  професіоналізмом.  Це  не  примха,  не  спроба  зробити  собі  приємність.  Я  люблю  свою  роботу  і  намагаюся  робити  її  якнайкраще.
7.  В  даний  час  ми  намагаємося  зробити  невидимою  різницю  між  чоловіками  і  жінками,  а  тим  часом  ця  різниця  прекрасна.
8.  Мене  запитують  «Що  ви  відчуваєте,  коли  в  фільмі  тримаєте  свої  руки  вільними  револьвер?».  Це  викликає  у  мене  сміх.  Бо  револьвер,  який  я  тримаю  в  фільмі,  і  той,  яким  я  користувався  в  Індокитаї,    не  однакові.  До  цього  треба  додати  й  те,  що  у  фільмі  рука  не  тремтить.
9.  Я  -  Скорпіон,  захоплива  натура,  у  мене  мерзенний  і  швидше  важкий  характер.  Звідси  багато  моїх  неприємностей    в  житті.
10.  Я  ні  з  ким  не  заграю  і  ні  від  кого  не  ховаюся.  Я  такий  який  є.  Ви  маєте  повне  право  прийняти  мене  або  відкинути.  Попри  те,  що  про  мене  пишуть,  я  дуже  чутливий  і  емоційний.  Я  маю  на  це  право.  Хіба  я  інакше  зміг  би  стати  актором,  великим  актором?  Я  більше  інших  відчуваю  щастя  і  страждання.
***
11.  Все,  ким  я  є  сьогодні,  всім  цим  я  зобов'язаний  жінкам.  Я  зобов'язаний  жінкам,  тим  жінкам,  які  мене  любили,  яких  я  любив,  по  зовсім  простим    причинам.
Я,  втім,  говорив  їм  всім  про  це.  Тому  що  в  погляді  жінки,  яка  мене  любить  ...  мені  завжди  хотілося,  щоб  вона  вважала,  що  я  найбільший,  найкрасивіший,  найсильніший.  І  це  неймовірна  мотивація,  тому  що  для  жінок,  яких  я  любив  (і  вони  любили  мене),  я  завжди  був  найкрасивішим,  найбільшим  і  найсильнішим.  Жінок,  яких  я  любив,  ви  знаєте,  по-різному.  Все,  що  я  робив,  всім  цим  я  зобов'язаний  жінкам.  Я  робив  це  для  них  з  любові  до  них,  щоб  бути  для  них  най-най.
12.  Політика  і  видовище  все  більш  схожі  один  на  одного.  Політики  і  актори  користуються  тими  ж  прийомами.  У  них  одна  і  та  ж  мета:  домогтися  популярності,  завоювати  публіку.  Але  є  і  величезна  різниця.  У  політиків  все  в  голові,  тоді  як  у  нас  все  проходить  через  серце.  Політики  весь  час  дрейфують.  Вони  прагнуть  отримати  вигоду  з  телебачення.  Їх  звуть,  вони  вдаються.  І  втрачають  голову.  Вони  ще  більші  комедіанти,  ніж  ми.  Їм  не  вистачає  скромності.  Їх  женуть  у  двері,  вони  повертаються  через  вікно.  Їм  плюють  в  обличчя,  вони  продовжують  клоунаду.  Їм  треба  б  сказати,  що  пора  піти,  що  вони  стали  пустими,  які  зображують  щось  на  телеекрані  або  заради  політичної  вигоди.Не  думаю,  щоб  у  них  були  друзі,  щирі  люди,  здатні  їм  сказати  твердо,  що  про  них  думають.
13.  Робота  принесла  мені  велике  задоволення.  Але  щастя  для  мене  -  це  річ,  якої  не  існує,  це  моменти  в  житті,  які  відчуваєш  або  під  час  роботи,  або  з  кимось,  хто  розділяє  з  тобою  життя,  або  з  дитиною,  друзями  ...  Але  цими  митями  я  зобов'язаний  не  професії,  я  сам  їх  формую,  я  сам  можу  їх  зруйнувати.  Так  чи  інакше,  але  я,  швидше  за  все,  часто  буваю  не  задоволений.  Це  питання  темпераменту,  натури.  До  того  ж  за  задоволенням  часто  слідують  нудьга  і  рутина.  А  я  це  ненавиджу.
14.  Якщо  я  через  своїх  героїв,  через  все  те,  що  зробив,  приношу  людям  мрію,  значить,  я  не  даремно  прожив  життя.  Мрія  потрібна  завжди,  і  вона  буде  жити,  поки  в  світі  є  зірки  ...  Без  них  -  в  кіно  і  на  вулиці,  в  уяві  і  в  реальному  житті,  запанувала  б  тьма.
15.  Я  хочу,  щоб  мене  любили,  як  завжди  любив  я,  з  усією  пристрастю  моєї  душі.
Автор:  Ален  Делон
Переклала  на  українську    мову        31.10.19        8.52

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853217
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 31.10.2019

Проложить стараюсь дорожку …

Проложить  стараюсь    дорожку  в  сказочный,  волшебный  мир!    Вспоминая  детство,  школу,  юность  –  по  тропинкам  снова  тем  пройтись!  Наслажденье  –  вновь  почувствовать  себя  ребенком,  все  учит,  учить,  учить…Скольно  нового  и  интересного    за  день  для  себя  можно  открыть!  Заняться  любимым  делом,  с  наслаждением  творить,  творить,  творить…Интеллект  проверить,  тест  пройти  –  сложновато,  но  простое  в  жизни  –  суета,  отбирает  незаслуженно  часы.    Чем    больше  узнаю,  то  понимаю,  ведь  настолько  уникален  человек  и  какую  неизведанную  силу  в  каждого  из  нас  Всевышний  заложил!  
30.10.19 8.40

На  фото  –  мой  рисунок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853100
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.10.2019

Открываю себя…

Открываю    себя  ,  как  книгу      -      неизвестный  ,    загадочный  мир!  Под  мелодию  тихую  думаю,  что  сегодняшний  день  мне  сулит!  Разложу    по  полочкам  мысли  и  сквозь  сердце  свое  пронесу,  что  важнее,  что  новое    сделать,  дверь  в  таинственный  мир  приоткрыть!!!
30.10.19 8.15
На  фото  =  млй  рисунок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853099
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 30.10.2019

Открыла для себя один секрет

         Открыла  для  себя  один  секрет  –  что  для  меня  уникален  и  интересен  каждый  человек!  Звоню  знакомим,  приветствую  родных,  друзей,  тянусь  к  общению  с  людьми,  ведь  каждый  из  них  знает  то,  чего  не  знаю  я,  а  это  ведь  находка,  драгоценный  клад  и  жизни  опыт,  который  другим  путем  не  добывается,  никак.  Понятно,  что  здесь  главное  подход,  на  позитиве  общение  должно  пройти,  чтобы  взамен  опыт,  знания,  наслаждение  достичь.  Без  спорно  возникнуть  может  и  конфуз,  разочарованье,  когда    проигнорируют  звонок,  а  при  общении  повеет  холодок…  Ведь    все  мы  разные,  цена  общению  у  каждого  своя…  и  только  жизнь  внесет  свои  поправки,  пройдет  не  мало  дней,  а  может  быть  года…
   Позитивное  общение  с  людьми,  поддержка,  улыбка,  добрые,  нежные,  ласковые  слова,  чувствуешь  себя,  почти  ребенком,  так  быстро  очищается  душа!!!
29.10.19 13.50
На  фото  –  мой  рисунок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853019
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.10.2019

Ошибки…

         Ошибки  не  боюсь  я  совершать,  так  как  без  них  не  сможешь  ни  творить,  ни  созидать.    Ошибки  учат,  главное  суметь  из  них  для  себя  пользу  и  урок  извлечь…Ведь  так  не  просто  верное  решение  найти,  различных  ситуаций  возникает  очень  много  на  жизненном  пути…Сидеть  и  ждать  подсказки,  бояться  действовать  –  не  стоит,  так  как  минуты  жизни,  как    быстрая  река  плывут,  а  с  ними  годы        …плюс  и    плюс,  в  любой  момент  прерваться  может  жизни  путь…В  попутчики  все  лучшее  возьму  и      опыт  жизненный,  ведь  это  клад,  ценнее  золота,  серебрится  в  волосах,    оптимизм,  гармония  в  отношениях,  поступках  и  делах,  Всевышнего  благодарить  за  все  и  двигаться  вперед  к  заветным  целям  и  мечтам  !!!
29.10.19 13.24
На  фото  –  мой  рисунок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=853018
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 29.10.2019

Яке життя прекрасне !!!

           Как  жизнь  прекрасна!!!        Блаженство,  радость  ощущаю  глядя  на  цветы,  детей,  людей  с  улыбкой  на  лице!    Позитив  притягивает  все  живое,очишается  душа!      Тоска,  невзгоды  в  сторону  должны  уйти,  проблемы  так  решаются  быстрее!    Открываются    пути  для  новых  знаний,    занятий,  желаний  и  идей…  Проходим  школу  жизни  в  этом  мире  мы!
28.10.19 12.40
На  фото  –  мой  рисунок.

Яке    життя  прекрасне  !!!  Блаженство,  радість  відчуваю  дивлячись  на  квіти,  дітей,  людей  з  посмішкою  на  обличчі!  Позитив  притягує  все  живе,  очищається    душа!    Смуток,  негаразди  в  сторону  повинні  відійти,  проблеми  так  вирішуються  швидше!  Відкриваються  шляхи  для  нових  знань,  занять,  бажань  ,  ідей  ...  Проходимо  школу  життя  в  цьому  світі  ми!
28.10.19  12.40
На  фото  -  мій  малюнок.
       

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852910
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.10.2019

Добра згадка. .

Добра  згадка...
           Пригадала    допомогу  лікаря  –  травматолога  Марго  Івана  Архиповича(  автобіографічну  довідку  про  нього  зберу  в  найближчий  час  ),  який  на  моє  прохання,    в  2009  році  приїхав  до  нас  додому  ,  щоб  оглянути    мої  хворі  ноги.  Його  чуйне  ставлення,  присутній  гумор,  професійність  викликали  повагу  і  запам’ятались  мені  надовго.  Він  призначив  лікування,  порадив  де  придбати  ліки  ,  навіть,  якого  виробника.
Я    виконувала  його  рекомендації,  інколи  телефонувала  йому  на  домашній  телефон,  він  уважно  мене  вислуховував  і  давав  додаткові  поради...  Лікування  мені  значно  допомогло,  набряки  і  запалення  зникли,  болі  майже  не  відчувала.
         Мабуть,    не  випадково,    в  цей  період  я  кожного  дня  по  40  хвилин  робила  фізичні  вправи,які  особисто  для  себе  склала,  массаж,  дотримувалась  дієти  і  впродовж  6  місяців  схудла  на  30  кг.  В  цей  період  я  не  споживала  мучних  виробів,  мясних  і  жирних  страв,  проте  для  сім’ї  готувала  досить  різноманітно-  борщі,  пироги,торти  і  інше  ...
           А  саме,  що  цікаво,  в  цей  період,  прийшло  натхнення,  приходили  поєтичні  думки,  які  я  весь  час  записувала,  навіть  прокидалася  вночі,  і  поряд  на  тумбочці  лежав  зошит  і  ручка,  в  які  я  робила  помітки,  а  потім  корегувала.    Приходячи  ранком  на  роботу,  я  зачитувала  колегам  свої  нові  рядки...Так,  впродовж  року,  було  заповнено  майже  половина  зошита  моїми  думками,  які,  мені  здається    приходили  з  Всесвіту...
 28.10.19                            11.00
На  фото  -  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852909
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 28.10.2019

5 важливих речей…

5  важных  вещей,  которым  учит  самый  свободный  учитель  Джон  Китинг
 
Тот  случай,  когда  один  фильм  может  научить  гораздо  большему,  чем  11  лет  школы.
В  1989  году  режиссер  Питер  Уир  снял  культовый  фильм  «Общество  мертвых  поэтов».  Сюжет  рассказывает  об  учениках  закрытого  американского  колледжа  Уэлтон  и  о  том,  как  круто  изменилась  их  жизнь  с  приходом  нового  учителя  литературы  Джона  Китинга.
Быть  учеником  такого  педагога  мечтал  каждый,  кто  хотя  бы  раз  видел  фильм.
А  всё  потому,  что  Китинг  учил  своих  подопечных  пяти  важнейшим  умениям.
Ловить  момент
Новоприбывший  учитель  показывает  ученикам  старые  фотографии  выпускников  колледжа.  Затем  он  спрашивает:
«Как  вы  думаете,  успели  ли  они  извлечь  из  своей  жизни  хоть  йоту  от  того,  на  что  были  способны?»
Китинг  призывает  учеников  жить  каждым  мгновением  и  бороться  за  свои  мечты,  потому  что  жизнь  коротка.
Иметь  свое  мнение
Джон  Китинг  требует,  чтобы  ученики  вырвали  абзац  «Как  понимать  поэзию»  из  учебника  по  литературе.  А  потом  и  все  предисловие,  написанное  авторитетным  ученым.  Затем  он  говорит  им:
«На  моих  занятиях  вы  будете  учиться  мыслить  самостоятельно».
Ему  не  нужно  зазубривание  чужого,  пускай  и  авторитетного,  мнения  или  метода.  Главное  –  научиться  мыслить,  прислушиваться  к  своим  чувствам,  иметь  собственное  мнение,  не  подстраиваясь  под  общую  доктрину.
 
Смотреть  на  проблему  под  разными  углами
На  одном  из  занятий  Китинг  встает  на  парту  –  ученики  поражены,  а  учитель  спокойно  поясняет  им  свой  поступок:
С  того  места,  где  я  стою,  этот  мир  выглядит  иначе.  Не  верите?  Убедитесь  сами!  Давайте!
Он  объясняет,  как  важно  смотреть  на  знакомые  вещи  под  разными  углами.  Когда  вы  находитесь  в  тупике  и  не  знаете,  что  делать,  или  когда  вам  вдруг  покажется,  что  вы  все  знаете,  попробуйте  взглянуть  с  другого  ракурса,  и  многое  действительно  прояснится.
Не  бояться  быть  особенным
Китинг  просит  всех  учеников  пройтись  по  площадке  перед  колледжем:
«Каждый  должен  придумать  собственную  походку.  Научитесь  ценить  свою  неповторимость.  Вы  должны  верить  в  то,  что  ваши  убеждения  уникальны,  самобытны.  Даже  если  другие  считают  их  странными  или  непопулярными.  Даже  если  стадо  начнет  блеять:  «Это  дурно».
Зачем  стыдиться  своей  отличности  от  других?  Напротив,  наша  уникальность  –  это  преимущество!
 
Живой  интерес  –  главный  двигатель  прогресса
Многое  из  школьной  программы  кажется  скучным.  Но  стоит  присмотреться  поближе  и  постараться  понять:  какие  главные  вопросы  заключает  в  себе  данный  предмет,  в  чем  его  суть?  Как  он  может  повлиять  на  нашу  жизнь?
Джон  Китинг  не  хочет,  чтобы  его  ученики  «давились»  английской  литературой.  Он  находит  живую  связь  предмета  со  «здесь  и  сейчас»,  заражая  своей  страстью  большую  часть  класса.
Вот  что  он  говорит:
«Мы  читаем  и  сочиняем  поэзию  не  потому,  что  это  мило.  Мы  читаем  и  сочиняем  поэзию,  потому  что  мы  люди.  А  люди  полны  страсти.  Медицина,  юриспруденция,  бизнес,  техника  –  все  это  достойные  занятия…  необходимые  для  поддержания  жизни.  
Однако  поэзия,  красота,  любовь  –  это  то,  ради  чего  мы  живем».
«О  капитан!  Мой  капитан!»
Именно  так  мистер  Китинг  предложил  ученикам  обращаться  к  нему,  знакомясь  с  ребятами.  Своим  примером  он  показал  им,  что  учитель  –  не  бездушная  машина.  Учитель  –  живой  человек,  более  того  –  старший  друг.  Когда  уволенный  Джон  Китинг  зашел  в  класс,  чтобы  забрать  свои  вещи,  он  увидел,  как  ученики  один  за  другим  вставали  на  парты  и  приветствовали  своего  капитана,  несмотря  на  гнев  и  угрозы  директора  колледжа.
И  тогда  мистер  Китинг  понял,  что  они  научились  главному  –  преданности.
Фото:  стоп-кадры  из  фильма  «Общество  мёртвых  поэтов»
05  октября  2017  в  08:30            Никита  Будкин
Перевела  на  украинский  язык            27.10.19        6.29

5  важливих  речей,  яких  навчає  самий  вільний  учитель  Джон  Кітінг
 
Той  випадок,  коли  один  фільм  може  навчити  набагато  більшого,  ніж  11  років  школи.
У  1989  році  режисер  Пітер  Уїр  зняв  культовий  фільм  «Суспільство  мертвих  поетів».  Сюжет  розповідає  про  учнів  закритого  американського  коледжу  Уелтон  і  про  те,  як  круто  змінилося  їхнє  життя  з  приходом  нового  вчителя  літератури  Джона  Китинга.
Бути  учнем  такого  педагога  мріяв  кожен,  хто  хоча  б  раз  бачив  фільм.
А  все  тому,  що  Кітінг  вчив  своїх  підопічних  п'яти  найважливішим  умінням.
Ловити  момент
Новоприбулий  вчитель  показує  учням  старі  фотографії  випускників  коледжу.  Потім  він  запитує:
«Як  ви  думаєте,  чи  встигли  вони  витягти  зі  свого  життя  хоч  йоту  від  того,  на  що  були  здатні?»
Кітінг  закликає  учнів  жити  кожною  миттю  і  боротися  за  свої  мрії,  тому  що  життя  коротке.
Мати  свою  думку
Джон  Кітінг  вимагає,  щоб  учні  вирвали  абзац  «Як  розуміти  поезію»  з  підручника  з  літератури.  А  потім  і  всі  передмову,  написану  авторитетним  вченим.  Потім  він  каже  їм:
«На  моїх  заняттях  ви  будете  вчитися  мислити  самостійно».
Йому  не  потрібно  зазубрювання  чужого,  нехай  і  авторитетного,  думки  або  методу.
оловне  -  навчитися  мислити,  прислухатися  до  своїх  почуттів,  мати  власну  думку,  чи  не  підлаштовуючись  під  загальну  доктрину.
 Дивитися  на  проблему  під  різними  кутами
На  одному  із  занять  Кітінг  встає  на  парту  -  учні  вражені,  а  вчитель  спокійно  пояснює  їм  свій  вчинок:
З  того  місця,  де  я  стою,  цей  світ  виглядає  інакше.  Не  вірите?  Переконайтеся  самі!  Давайте!
Він  пояснює,  як  важливо  дивитися  на  знайомі  речі  під  різними  кутами.  Коли  ви  перебуваєте  в  глухому  куті  і  не  знаєте,  що  робити,  або  коли  вам  раптом  здасться,  що  ви  все  знаєте,  спробуйте  поглянути  з  іншого  ракурсу,  і  багато  дійсно  проясниться.
Не  боятися  бути  особливим
Кітінг  просить  всіх  учнів  пройтися  по  майданчику  перед  коледжем:
«Кожен  повинен  придумати  власну  ходу.  Навчіться  цінувати  свою  неповторність.  Ви  повинні  вірити  в  те,  що  ваші  переконання  унікальні,  самобутні.  Навіть  якщо  хтось  вважає  їх  дивними  або  непопулярними.  Навіть  якщо  стадо  почне  мекати:  «Це  погано».
Навіщо  соромитися  своєї  відмінності  від  інших?  Навпаки,  наша  унікальність  -  це  перевага!
Жвавий  інтерес  -  головний  двигун  прогресу
Багато  що  зі  шкільної  програми  здається  нудним.  Але  варто  придивитися  ближче  і  постаратися  зрозуміти:  які  головні  питання  містить  в  собі  даний  предмет,  в  чому  його  суть?  Як  він  може  вплинути  на  наше  життя?
Джон  Кітінг  не  хоче,  щоб  його  учні  «давилися»  англійською  літературою.  Він  знаходить  живий  зв'язок  предмета  з  «тут  і  зараз»,  заражаючи  своєю  пристрастю  більшу  частину  класу.
Ось  що  він  говорить:
«Ми  читаємо  і  складаємо  поезію  не  тому,  що  це  мило.  Ми  читаємо  і  складаємо  поезію,  бо  ми  люди.  А  люди  сповнені  пристрасті.  Медицина,  юриспруденція,  бізнес,  техніка  -  все  це  гідні  заняття  ...  необхідні  для  підтримки  життя
Однак  поезія,  краса,  любов  -  це  те,  заради  чого  ми  живемо  ».
«О    капітан!  Мій  капітан!"
Саме  так  містер  Кітінг  запропонував  учням  звертатися  до  нього,  знайомлячись  з  хлопцями.  Своїм  прикладом  він  показав  їм,  що  вчитель  -  не  бездушна    машина.  Учитель  -  жива  людина,  більш  того  -  старший  друг.  Коли  звільнений  Джон  Кітінг  зайшов  в  клас,  щоб  забрати  свої  речі,  він  побачив,  як  учні  один  за  іншим  вставали  на  парти  і  вітали  свого  капітана,  незважаючи  на  гнів  і  загрози  директора  коледжу.
І  тоді  містер  Кітінг  зрозумів,  що  вони  навчилися  головному  -  відданості.
Фото:  стоп-кадри  з  фільму  «Суспільство  мертвих  поетів»
05  жовтня  2017  о  08:30  Микита  Будкін
Переклала  на  українську    мову              27.10.19        6.29

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852771
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.10.2019

Воістину, мистецтво укладено в природі…

Поистине,  искусство  заключено  в  природе;  кто  умеет  обнаружить  его,  тот  владеет  им.      Альбрехт  Дюрер
Биография  Альбрехта  Дюрера
Альбрехт  Дюрер  (1471–1528)  –  немецкий  художник,  гравер,  теоретик,  наиболее  влиятельная  личность  германской  школы,  родился  в  Нюрнберге.
Будучи  сыном  ювелира,  Дюрер  некоторое  время  в  своей  биографии  работал  учеником,  сначала  в  мастерской  отца.  Начиная  с  1489  года,  он  трудился  в  студии  художника  Михаэля  Вольгемута.  По  окончанию  обучения  отправился  в  путешествие,  побывал  в  Колмаре,  Базеле,  Страсбурге,  а  в  1494  году  в  Италии.  Во  время  путешествий  Дюрер  добывает  множество  знаний  из  первоисточников.  Так  многому  научился  у  Мартина  Шонгауэра,  известнейшего  гравера  того  времени.
Находясь  в  Италии,  Дюрер  увлекся  стилем  Мантегны  и  Беллини.  Внимательно  наблюдая  за  реалистичными  деталями  в  живописи,  Дюрер  развил  рациональную  систему  перспективы,  а  также  человеческих  пропорций.  Однако  кроме  этого  Дюрер  создавал  полотна  под  влиянием  воображения  (например,  «Four  Horsemen  of  the  Apocalypse»).  В  1498  году  он  выполнил  серию  громадных  гравюр  на  тематику  пророческих  предвидений.
После  1500  года  Дюрер  начинает  больше  интересоваться  историей  искусств,  а  его  гравировочные  работы  насыщаются  множеством  мелких  деталей.  В  первом  десятилетии  16  века  Дюрер  создал  две  серии  гравюр  «Passion  of  Christ»,  «Life  of  the  Virgin».  В  1505  году  он  совершил  вторую  поездку  в  Италию.  Он  остался  в  Венеции  примерно  на  два  года.  Его  чувственное  восприятие  окружающего  мира  отразилось  на  множестве  полотен,  в  том  числе  акварельных,  изображающих  растительный  и  животный  мир.  Кроме  того  он  создал  превосходную  серию  пейзажей  Альп,  выполненную  во  время  его  путешествия  в  Италию.
Будучи  другом  известнейших  в  его  время  гуманистов,  Дюрер  в  некоторых  своих  работах  выразил  гуманистические  наклонения  (например,  «Knight,  Death,  and  the  Devil»,  «St.  Jerome  in  his  Cell»,  «Melencolia  I»).  Некоторое  время  он  исследовал  идеальные  человеческие  пропорции.  Для  императора  Максимилиана  I  Дюрер  разработал  несколько  проектов,  включая  гравюру,  известную  как  «Triumphal  Arch»,  «Triumphal  Procession».  Будучи  теоретиком,  Дюрер  написал  трактат  о  человеческих  пропорциях,  работу  по  практической  геометрии,  а  также  трактат  по  построению  укреплений.
В  некоторых  поздних  работах  Альбрехта  Дюрера  отразилось  влияние  теорий  Лютера  («Last  Supper»).  В  1502  году  Дюрер  отправился  в  Нидерланды,  где  он  был  признан  как  мастер.  Таким  образом,  Дюрер  стал  первым  немецким  художником,  признанным  за  пределами  своей  родины.  Во  второй  декаде  16  века  Дюрер  сосредоточенно  работал  над  переводом  световых  и  тональных  эффектов  в  графику.
Полотно  Дюрера  «Portrait  of  His  Father»  (1409)  находится  во  Флоренции,  его  автопортрет  (1493),  а  также  некоторые  ранние  известные  полотна  –  в  Лувре.  Другими  известными  работами  Дюрера  являются  «Paumgartner  Altar»  в  Мюнхене,  «Feast  of  the  Rose  Garlands»,  «Adoration  of  the  Trinity»  в  Вене.  Работа  «Heller  Altar»  была  уничтожена  пожаром  в  18  веке.
Дюрер  изображал  человеческие  фигуры,  а  особенно  это  проявилось  в  мифологических  сценах,  с  превосходным  чувством  пропорций.  Будучи  талантливым  художником  и  гравером,  за  всю  биографию  Дюрер  создал  множество  превосходных  гравюр.  Его  работы  оказали  большое  влияние  на  следующие  поколения.      https://obrazovaka
Перевела  на  украинский  язык            27.10.19        5.30


Воістину,  мистецтво  укладено  в  природі;  хто  вміє  виявити  його,  той
володіє  ним.          Альбрехт  Дюрер
Біографія  Альбрехта  Дюрера
Альбрехт  Дюрер  (1471-1528)  -  німецький  художник,  гравер,  теоретик,  найбільш  впливова  особистість  німецької  школи,  народився  в  Нюрнберзі.
Будучи  сином  ювеліра,  Дюрер  деякий  час  в  своїй  біографії  працював  учнем,  спочатку  в  майстерні  батька.  Починаючи  з  1489  року  він  працював  в  студії  художника  Міхаеля  Вольгемута.  По  закінченню  навчання  відправився  в  подорож,  побував  в  Колмар,  Базелі,  Страсбурзі,  а  в  1494  році  в  Італії.  Під  час  подорожей  Дюрер  здобуває  безліч  знань  з  першоджерел.  Так  багато  чому  навчився  у  Мартіна  Шонгауера,  найвідомішого  гравера  того  часу.
Перебуваючи  в  Італії,  Дюрер  захопився  стилем  Мантегна  і  Белліні.  Уважно  спостерігаючи  за  реалістичними  деталями  в  живопису,  Дюрер  розвинув  раціональну  систему  перспективи,  а  також  людських  пропорцій.  Однак  крім  цього  Дюрер  створював  полотна  під  впливом  уяви  (наприклад,  «Four  Horsemen  of  the  Apocalypse»).  У  1498  році  він  виконав  серію  величезних  гравюр  на  тематику  пророчих  передбачень.
Після  1500  Дюрер  починає  більше  цікавитися  історією  мистецтв,  а  його  гравірувальні  роботи  насичуються  великою  кількістю  дрібних  деталей.  У  першому  десятилітті  16  століття  Дюрер  створив  дві  серії  гравюр  «Passion  of  Christ»,  «Life  of  the  Virgin».  У  1505  році  він  здійснив  другу  поїздку  в  Італію.  Він  залишився  в  Венеції  приблизно  на  два  роки.  Його  чуттєве  сприйняття  навколишнього  світу  позначилося  на  безлічі  полотен,  в  тому  числі  акварельних,  що  зображують  рослинний  і  тваринний  світ.  Крім  того  він  створив  чудову  серію  пейзажів  Альп,  виконану  під  час  його  подорожі  до  Італії.
Будучи  одним  найвідоміших  в  його  час  гуманістів,  Дюрер  в  деяких  своїх  роботах  висловив  гуманістичні  способу  (наприклад,  «Knight,  Death,  and  the  Devil»,  «St.  Jerome  in  his  Cell»,  «Melencolia  I»).  Деякий  час  він  досліджував  ідеальні  людські  пропорції.  Для  імператора  Максиміліана  I  Дюрер  розробив  кілька  проектів,  включаючи  гравюру,  відому  як  «Triumphal  Arch»,  «Triumphal  Procession».  Будучи  теоретиком,  Дюрер  написав  трактат  про  людські  пропорціях,  роботу  з  практичної  геометрії,  а  також  трактат  з  побудови  укріплень.
У  деяких  пізніх  роботах  Альбрехта  Дюрера  відбився  вплив  теорій  Лютера  (  «Last  Supper»).  1502  року  Дюрер  вирушив  до  Нідерландів,  де  він  був  визнаний  як  майстер.  Таким  чином,  Дюрер  став  першим  німецьким  художником,  визнаним  за  межами  своєї  батьківщини.  У  другій  декаді  16  століття  Дюрер  зосереджено  працював  над  перекладом  світлових  і  тональних  ефектів  в  графіку.
Полотно  Дюрера  «Portrait  of  His  Father»  (1409)  знаходиться  у  Флоренції,  його  автопортрет  (1493),  а  також  деякі  ранні  відомі  полотна  -  в  Луврі.  Іншими  відомими  роботами  Дюрера  є  «Paumgartner  Altar»  в  Мюнхені,  «Feast  of  the  Rose  Garlands»,  «Adoration  of  the  Trinity»  у  Відні.  Робота  «Heller  Altar»  була  знищена  пожежею  в  18  столітті.
Дюрер  зображував  людські  фігури,  а  особливо  це  проявилося  в  міфологічних  сценах,  з  чудовим  почуттям  пропорцій.  Будучи  талановитим  художником  і  гравером,  за  всю  біографію  Дюрер  створив  безліч  чудових  гравюр.  Його  роботи  мали  великий  вплив  на  наступні  покоління.        https://obrazovaka
Переклала  на  українську    мову              27.10.19        5.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852770
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 27.10.2019

Калейдоскоп життя …

Калейдоскоп  жизни  –  он  цветной  ...Когда  счастливый  ты,  он  радугой  взойдет  и  разными  цветами    по  жизни  разольется...Петь  хочется  и  танцевать,    Всевышнего  благодарить,  такая  благодать!!!
Но  если  только  негатив,  выходит  он  из  строя,  серость  покрывает  вокруг  все  пеленою,  и  грусть  и  слезы,  нет  покоя...
Восстановить  гармонию  в  душе  так  трудно,  ведь  не  всегда  лишь  от  тебя  зависит  негатив...
Возможность  есть  исправить  положенье,  но  это  труд  нелегкий,  и  прежде  –  над  самим  собой.
Другими  управлять  намного  проще,  но  первый  шаг  к  успеху,  зависит  только  лишь  от  нас.
20.06.17(  написаны  в  больнице)

Калейдоскоп  життя  -  він  кольоровий  ...  Коли  щасливий  ти,  він  веселкою  зійде  і  різними  кольорами  по  життю  розіллється  ...  Співати  хочеться  і  танцювати,  Всевишнього  дякувати,  така  благодать  !!!
Але  якщо  тільки  негатив,  виходить  він  з  ладу,  сірість  покриває  навколо  все  пеленою,  і  смуток  і  сльози,  немає  спокою  ...
Відновити  гармонію  в  душі  так  важко,  адже  не  завжди  лише  від  тебе  залежить  негатив  ...
Можливість  є  виправити  становище,  але  це  праця  нелегка,  і  перш  за  все-  над  самим  собою.
Іншими  управляти  набагато  простіше,  але  перший  крок  до  успіху,  залежить  тільки  від  нас.
20.06.17  (написані  в  лікарні)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852669
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.10.2019

Блакитна планета Земля…

Голубая  планета  Земля  ,  места  хватит  для  всех  здесь  сполна,    только  нужно  ценить  и  беречь  то,  что  создал  Всевышний  для      нас.
Голубая  планета  кружит  во  Вселенной,      мирно  плавая  среди  таких  же  других,      бережно  охраняя  спокойную  жизнь.
Голубая  планета  встречает  восходы  солнца,лучи  озаряют  каждый  в  ней  уголок,      новый  день    каждый  человек      по  своему    встретит  и  проживет.          Закат  тоже  каждый  встретит  особо,      ведь  желания,  цели,  возможности    у  каждого  человека      свои.
Голубая  планета  тоже  дышит,  если  родит  земля  и  бескрайние      воды  текут    
Как  важно  нам  сохранить    все  бесценное,    живое  …  Всевышнего  за  это  чудо  каждый    день  благодарить,  чтобы  мирно    и    счастливо  на  Голубой  планете    жить!!!
28.06.17(написаны  в  больнице)

Блакитна  планета  Земля,  місця  вистачить  для  всіх  тут  сповна,  тільки  потрібно  цінувати  і  берегти  те,  що  створив  Всевишній  для  нас.
Блакитна  планета  кружляє  у  Всесвіті,  мирно  плаваючи  серед  таких  же  інших,  дбайливо  охороняючи  спокійне  життя.
Блакитна  планета  зустрічає  схід  сонця,  промені  опромінюють  кожен  в  ній  куточок,  новий  день    кожна  людина  по  своєму  зустріне  і  проживе.Закат  теж  кожен  зустріне  особливо,  адже  бажання,  цілі,  можливості  у  кожної  людини  свої.
Блакитна  планета  теж  дихає,  якщо  родить  земля  і  безкрайні      води  течуть
Як  важливо  нам  зберегти  все  безцінне,  живе  ...  Всевишнього      за    це  чудо  кожен  день  дякувати,  щоб  мирно  і  щасливо  на  Блакитний  планеті  жити  !!!
28.06.17  (написані  в  лікарні)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852668
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 26.10.2019

Как много песен и стихов о осени ….

Как  много  песен  и  стихов  о  осени  ….У  каждого  свой  взгляд  и    каждый  слышит  свой  особенный    мотив…Для    меня  осень    играет    особенную  роль,  так  как  в  осенний  день  я  появилась    в  этом  чудном  мире  ,  и  первый  класс    и  жизнь  семейная  осеннею  порою  началась...  
25.10.19          10.30

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852571
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.10.2019

Гармонія в душі …

Гармония  в  душе    -это  покой,  уверенность    и    наслажденье  …  Открывается  простор  для  новых  дел,  свершений.
Гармония  в  душе  ,когда  любим      -    ты  счастлив  …С  любовью  смотришь    на  людей  и  отдаешь  свое    тепло.
Гармония  в  душе,  когда  здоров    -    чувствуешь  себя  счастливым  и  моложе.
Гармония  в  душе  ,  когда  любуешься  природой,  восходом  солнца  и  закатом  дня…Цениш      драгоценные  минуты  и  часы.
Гармония  в  душе,  когда  есть  интересная  работа,  увлеченья  -  им  с  пользой  время  отдаешь.
Гармония  в  душе    бальзам  который  ничем  другим  ,ну  просто,  не  возможно  заменить…  
21.06.17(написаны  в  больнице)


Гармонія  в  душі  це  спокій,  впевненість  і  насолода  ...  Відкривається  простір  для  нових  справ,  звершень.
Гармонія  в  душі,  коли  любимий    ти  щасливий  ...  З  любов'ю  дивишся  на  людей  і  віддаєш  своє  тепло.
Гармонія  в  душі,  коли  здоровий  -  відчуваєш  себе  щасливим  і  молодше.
Гармонія  в  душі,  коли  милуєшся  природою,  сходом  сонця  і  заходом  дня  ...  Ценіш  дорогоцінні  хвилини  і  години.
Гармонія  в  душі,  коли  є  цікава  робота,  захоплення  -  їм  з  користю  час  віддаєш.
Гармонія  в  душі  бальзам,який  нічим  іншим,  ну  просто,  неможливо  замінити  ...
21.06.17  (написані  в  лікарні)

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=852570
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 25.10.2019

Цікаві факти про агат.

Интересные  факты  об  агате.
По  одной  из  версий,  название  камня  произошло  от  греческого  слова  «агатес»  –  волшебный,заимствовано  из  арабского,    греческого  или  турецкого  языков,    что    переводится  как  «счастье».
Антропологи  уверены,  что  минерал  агат  –  первый  самоцвет,  попавший  в  руки  к  нашим  пращурам  Неспроста  агат  называют  чудом  природы  и  самым  таинственным  камнем.  

Он  известен  уже  более  6  000  лет  и  насчитывает  свыше  150  разновидностей.  Богатая  палитра  оттенков,  причудливые  узоры  и  возможность  декоративной  обработки  сделали  агат  популярным  среди  мастеров  прошлых  столетий  и  нашего  времени.  
       Испокон  веков  агат  привлекает  и  очаровывает  людей  своей  окраской  Его  называли  Оком  Творца,    считали  окаменевшими  слезами  бога  Плутона  (повелителя  вулканов),    провозгласили  любимым  камнем  богини  Помоны  (которая  отвечала  за  плодородие  и  садоводство).                Агат  относится  к  группе  кварцев  и  является  одной  из  разновидностей  халцедона.  Камень  имеет  вулканическое  происхождение  и  имеет  множество  примесей
Различают  много  разновидностей    агата  ,  которые  различаются  по  цвету,  расположению  слоёв,  видам  включений,  структуре  и  многим  другим  признакам.  Существуют  ,  даже  поэтические  названия:    морозный,  звёздчатый,  пейзажный,  облачный,  древесный,  черепаховый,  руинный...  Их  расцветка  напоминает  плывущие  по  небу  облака,  разрушенные  старинные  замки,  лесной  мох  или  раскидистые  ветви  деревьев.
 Рисунок  линий  на  агатовом  шлифе  всегда  уникален.  И  хотя  не  все  разновидности  агатов  полосчаты,  двух  одинаковых  самоцветов  природного  происхождения  найти  невозможно.
Говорят,  во  времена,  когда  человека  не  было,  а  ангелы  еще  не  взбунтовались  против  Господа,  разноцветные  агаты  во  множестве  шли  на  символы  духовной  власти.  Светозарный  Люцифер  носил  венец  из  молочно-белых  агатов,  и,  будучи  низвергнут  с  небес,  камни  с  короны  растерял.  Потому-то  эзотерики  свойства  белого  агата  относят  в  равной  степени  и  к  миру  света,  и  к  миру  тени...  
Легенда  о  Святом  Граале  –  чаше,  в  которую  стекала  кровь  Христа  –  это  легенда  об  агате.  По  преданию,  агат,  из  которого  был  выточен  сосуд,  в  результате  контакта  с  божественной  сущностью  утратил  свою  зависимость  от  сатанинских  сил  и  стал  камнем,  несущим  свет  и  добро.  


Подтверждением  мистической  значимости  агата  может  послужить  блюдо,  выточенное  более  полутора  тысячелетий  назад  византийскими  мастерами.  Если  осветить  произведение  искусства  ярким  лучом,  с  определенной  точки  зрения  открывается  надпись,  сделанная  силами  природы,  и  славящая  имя  Христа...  

Убедиться  в  точности  легенды  нетрудно:  знаменитая  ваза  –  кстати,  самое  крупное  изделие  из  цельного  агата  –  хранится  в  Императорской  сокровищнице  Венского  музея.  Доступ  к  таинственному  артефакту  древности  открыт!  

Месторождения  агатов  встречаются  во  многих  странах  практически  на  всех  континентах.  До  начала  19  века  камень  добывали  преимущественно  в  Германии.  Сейчас  крупнейшие  месторождения  находятся  в  Бразилии  и  Уругвае,  Монголии,  Грузии  ,    Армении,    на  Урале,  в  Забайкалье  и  в  Крыму.  
Практичность  агата  превосходит  его  красоту.  Многие  виды  агата  идут  на  изготовление  технических  деталей:  опор  для  валов,  подшипников  скольжения,  посадочных  втулок,  приемных  гнезд,  ступ,  рукояток  и  т.п.  Суммарная  масса  промышленных  изделий  из  агатов  в  разы  превышает  массу  камнерезной  продукции,  украшений  и  сувениров.  
Оттиски  на  восковых  пломбах  и  сургучных  печатях  четыре  тысячелетия  назад  делали  при  помощи  рельефных  агатовых  перстней.  Поскольку  механических  приспособлений  для  резки  по  камню  в  ту  пору  не  существовало,  каждый  перстень  с  печатью  нес  характерные,  одному  ему  присущие  черты.  Какого  цвета  агат  использовать  для  изготовления  печати,  вопроса  не  стояло.  Богатые  предприниматели  заказывали  резчикам  разноцветные  камеи  и  геммы.  Торговцы  по  беднее  ограничивались  обычным  серым  или  желтым  агатом.  



Впервые  агат  описывается  в  научном  трактате  Теофраста  «О  камнях»  в  372-287  гг.  до  н.э.
На  1  см  толщины  бразильского  агата  приходится  до  8  000  чередующихся  цветных  слоёв.
В  Древнем  Египте  путешественники,  которым  было  необходимо  пересечь  пустыню,  брали  с  собой  агат.  Кусочек  камня  сосали,  как  леденец,  и  он  спасал  их  от  мучившей  жажды.  
На  данный  момент  существует  два  уникальных  агата.  Из  одного  из  них  изготовлена  чаша  диаметром  75  см  (Вена,  сокровищница  Хофбурга).  Второй  –  это  камея  броши  княгини  Марии  Павловны,  дочери  Павла  I  (Государственное  хранилище  ценностей  России).
В  наше  время  агат  переживает  второе  рождение.  Несмотря  на  свой  статус  поделочного  камня,  он  используется  в  украшениях  из  благородных  металлов,  сочетается  с  полудрагоценными  и  драгоценными  вставками,  в  том  числе  с  бриллиантами.


                           Камень  часто  становился  амулетом  для  путешественников  и  влюблённых
В    Древней  Греции  и  Древнем  Риме  верили,    что  растертый  в  пыль  агат  ,  сбрызгнутый  утренней    росой,  способен  исцелить  от  укусов  змей  и  скорпионов.
           Именно  небольшие  агаты  используют  греки  для  обучения  ораторскому  мастерству.  Ученику  предписывалось  декламировать  стихи,  держа  во  рту  несколько  агатов.  После  полугода  занятий  речь  начинающих  риторов  действительно  приобретала  большую,  чем  раньше,  громкость  и  более  приятный  тембр.  Разборчивость  произношения  и  цветистость  фраз  усиливалась.  Считалось,  что  улучшения  происходят  тем  быстрее,  чем  более  контрастен  цвет  агатов.  

       Агат  был  одним  из  любимых  самоцветов  Александра  Македонского.  Его  придворный  мастер  по  имени  Пирготель  достиг  невиданных  высот  в  камнерезном  искусстве.  Чтобы  обеспечить  Пирготелю  фронт  работ,  Александр  приказал  своему  войску  собирать  агаты  на  пути  следования  и  отсылать  их  назад,  в  мастерскую  Пирготеля.  
 
         Во  многих  культурах,    агату  приписывали      свойства  оберега,    способного  развивать  интуицию  у  своего  хозяина.  Считалось,    что  агат  уберегает  от  екстремальных  ситуаций  и  помогает  принять  верные  решения  в  сложные  моменты  жизни.
В  Средние  века  европейцы  полагали,  что  набраться  разума  можно  при  помощи  ежедневного  любования  цветными  разновидностями  агата
По  преданиям,    агат  помогает  сохранить  верность  при  долгой  разлуке,    если  одному  из  них  предстояло  долгое  путешествие.
         Во  многих  культурах  агат  является  символом  долголетия  здоровья  плодородия  и  гармонии.  
         В  некоторых  случаях,    агат    способствует  пробуждению  дара  ясновидения,    что  помогает  хозяину  быстро  определить  ложь,    обман  ,  даже  заговор.  
Ученые  отмечают:  раны,  обработанные  агатовой  пастой,  заживают  быстрее.  Так  что  зеленый  агат  –  камень  целебный!  
Замечено:  кольцо  с  огненным  агатом,  носимое  на  безымянном  пальце  левой  руки,  снимает  сердечный  спазм.  Правда,  современные  исследователи  склонны  считать,  что  такой  эффект  дает  любое  достаточно  массивное  кольцо  на  этом  пальце.  

Тонкая  пластина  фиолетового  агата  помогает  пережить  приступы  жажды  во  время  интенсивных  физических  нагрузок.  Достаточно  держать  за  щекой  агатовую  пластину,  и  термическая  выносливость  организма  становится  ощутимо  более  высокой.  
Замечено:  качественный  голубой  агат,  носимый  человеком  творческой  профессии,  пробуждает  вдохновение,  вселяет  уверенность  в  достижимости  целей,  дает  силу  для  преодоления  сложностей.  
Духовной  силой  камень  голубой  агат  отличается  от  иных  лазурных  самоцветов.  Действует  он  мягко,  исподволь,  особенно  в  начале  взаимодействия  с  человеком.  Энергия  камня  направляет  индивидуума  в  высшие  духовные  сферы,  и  нестойкому,  душевно  податливому  человеку  кажется  несложным  воспарить  при  помощи  синего  агата  в  горние  выси  мечтаний.    Однако  «спускаться  на  землю»  мечтателю,  плененному  необычными  свойствами  голубого  агата,  все  же  придется.  И  чтобы  «приземление»  проходило  безболезненно,  созерцание  синего  самоцвета  нужно  дозировать.  
Все  агаты  лечат,  но  лишь  голубой  агат  исцеляет.  Эта  истина  известна  всем  литотерпевтам.  Касается  она  по  большей  степени  нервных  болезней  и  психологического  разлада.  Психотерапевты  уверены:  голубой  агат  –  камень,  свойства  которого  превосходят  наши  о  нем  представления.  

Каждодневный  визуальный  контакт  с  камнем  идет  на  пользу  в  случаях  повышенной  раздражительности,  несобранности,  патологической  забывчивости.  Любование  коллекцией  голубых  и  синих  агатов  способно  умиротворять  даже  самых  несдержанных  и  вспыльчивых.  Ношение  камня  как  украшения  ощутимо  меняет  к  лучшему  характер  человека.  
 Считается,    что  агат  притягивает  успех  ,  особенно  финансовый  и  дарует  хозяину  ум  и  мудрость.
 Белый  агат    является  не  только  символом  мира  и  спокойствия  ,  но  и  оберегом  для  маленьких  детей.  Помогает  камень  при  затяжном  кашле,    бессоннице  головной  и  зубной    боли,    при  стрессе,    рекомендуется  ложить  его  под  подушку  перед  сном.
Четырнадцать  лет,  прожитых  в  супружестве,  отмечают  как  агатовую  свадьбу.  Женские  украшения  с  агатами  розового  оттенка  дарит  муж;  запонки,  галстучные  заколки  и  интерьерные  предметы  из  агата  коричневого  или  желтого  цвета  жена.  Почему  именно  агат  и  почему  именно  после  четырнадцати  лет  вместе?  Критическим  сроком  совместной  жизни  считается  семилетний  срок.  Пара,  выдержавшая  два  критических  возраста  семьи,  может  по  праву  гордиться  прочностью  отношений.  Прочностью,  сравнимой  с  прочностью  агата.  
И  в  прошлом,  и  ныне  агаты  нередко  упоминаются  в  литературных  произведениях.  Шота  Руставели,  живший  восемьсот  лет  назад  и  написавший  «Витязя  в  тигровой  шкуре»,  упомянул  об  агате  несколько  десятков  раз.  
Собрала  из  различных  источников  и  перевела  на  украинский  язык        15.10.19              14.00


Цікаві  факти  про  агат.
За  однією  з  версій,  назва  каменю  походить  від  грецького  слова  «агатес»  -  чарівний,  запозичене  з  арабської,  грецької  або  турецької  мов,  що  перекладається  як  «щастя».
Антропологи  упевнені,  що  мінерал  агат  -  перший  самоцвіт,  який  потрапив  в  руки  до  наших  пращурів  Неспроста  агат  називають  дивом  природи  і  самим  таємничим  каменем.

Він  відомий  вже  більше  6  000  років  і  налічує  понад  150  різновидів.  Багата  палітра  відтінків,  химерні  візерунки  і  можливість  декоративної  обробки  зробили  агат  популярним  серед  майстрів  минулих  століть  і  нашого  часу.
Споконвіку  агат  привертає  і  зачаровує  людей  своїм  забарвленням  Його  називали  Оком  Творця,  вважали  скам'янілими  сльозами  бога  Плутона  (повелителя  вулканів),  проголосили  улюбленим  каменем  богині  Помони  (яка  відповідала  за  родючість  і  садівництво).  Агат  відноситься  до  групи  кварців  і  є  однією  з  різновидів  халцедону.  Камінь  має  вулканічне  походження  і  має  безліч  домішок
Розрізняють  багато  різновидів  агату,  які  розрізняються  за  кольором,  розташуванню  шарів,  видам  включень,  структурі  і  багатьма  іншими  ознаками.
Існують,  навіть  поетичні  назви:  морозний,  зірчастий,  пейзажний,  хмарний,  деревний,  черепаховий,  руїний  ...  Їх  забарвлення  нагадує  пливучі    по  небу  хмари,  зруйновані  старовинні  замки,  лісовий  мох  або  розлогі  гілки  дерев.
 Малюнок  ліній  на  агатові    завжди  унікальний.  Двох  однакових  самоцвітів  природного  походження  знайти  неможливо.
Кажуть,  за  часів,  коли  людини    не  було,  а  ангели  ще  не  збунтувалися  проти  Господа,  різнокольорові  агати  в  безлічі  йшли  на  символи  духовної  влади.  Світозарний  Люцифер  носив  вінець  з  молочно-білих  агатів,  і,  будучи  скинутий  з  небес,  камені  з  корони  розгубив.  Тому-то  езотерики  властивості  білого  агата  відносять  в  рівній  мірі  і  до  світу  світла,  і  до  світу  тіні  ...
Легенда  про  Святий  Грааль  -  чашу,  в  яку  стікала  кров  Христа  -  це  легенда  про  Агат.  За  переказами,  агат,  з  якого  було    виточено    посудину,  в  результаті  контакту  з  божественною  сутністю  втратив  свою  залежність  від  сатанинських  сил  і  став  каменем,  що  несе  світло  і  добро.


Підтвердженням  містичної  значущості  агату  може  послужити  блюдо,  виточене  понад  півтори  тисячоліть  тому  візантійськими  майстрами.  Якщо  освітити  твір  мистецтва  яскравим  променем,  з  певної  точки  зору  відкривається  напис,  зроблений  силами  природи,  і  дякує  ім'я  Христа  ...
Переконатися  в  точності  легенди  неважко:  знаменита  ваза  -  до  речі,  найбільший    вироб  з  цільного  агата  -  зберігається  в  Імператорської  скарбниці  Віденського  музею.  Доступ  до  таємничого  артефакту  стародавності  відкрито!

Родовища  агатів  зустрічаються  в  багатьох  країнах  практично  на  всіх  континентах.  До  початку  19  століття  камінь  добували  переважно  в  Німеччині.  Зараз  найбільші  родовища  знаходяться  в  Бразилії  та  Уругваї,  Монголії,  Грузії,  Вірменії,  на  Уралі,  в  Забайкаллі  і  в  Криму.
Практичність  агату  перевершує  його  красу.  Багато  видів  агату  йдуть  на  виготовлення  технічних  деталей:  опор  для  валів,  підшипників  ковзання,  посадочних  втулок,  прийомних  гнізд,  ступ,  рукояток  і  т.п.  Сумарна  маса  промислових  виробів  з  агатів  в  рази  перевищує  масу  каменерізної  продукції,  прикрас  і  сувенірів.
Відбитки  на  воскових  пломбах  і  сургучевих  печатках  чотири  тисячоліття  тому  робили  за  допомогою  рельєфних  агатових  перснів.  Оскільки  механічних  пристроїв  для  різання  по  каменю  в  ту  пору  не  існувало,  кожен  перстень  з  печаткою  ніс  характерні,  одному  йому  притаманні  риси.  Якого  кольору  агат  використовувати  для  виготовлення  печатки,  питання  не  стояло.  Багаті  підприємці  замовляли  різьбяра  різнокольорові  камеї  і  геми.  Торговці  по  бідніші    обмежувалися  звичайним  сірим  або  жовтим  агатом.
Вперше  агат  описується  в  науковому  трактаті  Теофраста  «Про  каміння»  в  372-287  рр.  до  н.е.
На  1  см  товщини  бразильського  агату  доводиться  до  8  000    кольорових  шарів.
У  Стародавньому  Єгипті  мандрівники,  яким  було  необхідно  перетнути  пустелю,  брали  з  собою  агат.  Шматочок  каменя  смоктали,  як  льодяник,  і  він  рятував  їх  від    спраги.
       Камінь  часто  ставав  амулетом  для  мандрівників  і  закоханих
У  Стародавній  Греції  і  Стародавньому  Римі  вірили,  що  розтертий  в  пил  агат,  сбризгнутий  ранковою  росою,  здатний  зцілити  від  укусів  змій  і  скорпіонів.
Саме  невеликі  агати  використовують  греки  для  навчання  ораторській    майстерності.  Учневі  пропонувалося  декламувати  вірші,  тримаючи  в  роті  кілька  агатів.  Після  півроку  занять  мова  початківців  риторів  дійсно  набувала  велику,  ніж  раніше,  гучність  і  більш  приємний  тембр.  Чіткість  вимови  і  барвистість  фраз  посилювалася.  Вважалося,  що  поліпшення  відбуваються  тим  швидше,  чим  більш  контрастний  колір  агатів.

Агат  був  одним  з  улюблених  самоцвітів  Олександра  Македонського.  Його  придворний  майстер  по  імені  Пірготель  досяг  небачених  висот  в  камнерізному    мистецтві.  Щоб  забезпечити  Пірготелю  фронт  робіт,  Олександр  наказав  своєму  війську  збирати  агати  на  шляху  проходження  і  відсилати  їх  назад,  в  майстерню  Пірготеля.
 
         У  багатьох  культурах,  агату  приписували  властивості  оберіга,  здатного  розвивати  інтуїцію  у  свого  господаря.  Вважалося,  що  агат  вберігає  від  екстремальних  ситуацій  і  допомагає  прийняти  правильні  рішення  в  складні  моменти  життя.
В  середні  віки  європейці  вважали,  що  набратися  розуму  можна  за  допомогою  щоденного  милування  кольоровими  різновидами  агату

На  даний  момент  існує  два  унікальних  агата.  З  одного  з  них  виготовлена  чаша  діаметром  75  см  (Відень,  скарбниця  Хофбурга).  Другий  -  це  камея  брошки  княгині  Марії  Павлівни,  дочки  Павла  I  (Державне  сховище  цінностей  Росії).
У  наш  час  агат  переживає  друге  народження.  Незважаючи  на  свій  статус  виробного  каменю,  він  використовується  в  прикрасах  з  благородних  металів,  поєднується  з  напівдорогоцінними    і  дорогоцінними    вставками,  в  тому  числі  з  діамантами.
Камінь  часто  ставав  амулетом  для  мандрівників  і  закоханих
           
За  переказами,  агат  допомагає  зберегти  вірність  при  довгій  розлуці,  якщо  одному  з  них  належало  довга    подорож.
         У  багатьох  культурах  агат  є  символом  довголіття  здоров'я  родючості  і  гармонії.
         У  деяких  випадках,  агат  сприяє  пробудженню  дару  ясновидіння,  що  допомагає  господареві  швидко  визначити  брехню,  обман,  навіть  змову.
Вчені  відзначають:  рани,  оброблені  агатової  пастою,  заживають  швидше.  Так  що  зелений  агат  -  камінь  цілющий!
Помічено:  кільце  з  вогненним  агатом,  що  носиться  на  безіменному  пальці  лівої  руки,  знімає  серцевий  спазм.  Правда,  сучасні  дослідники  схильні  вважати,  що  такий  ефект  дає    досить  масивне  кільце  на  цьому  пальці.

Тонка  пластина  фіолетового  агату  допомагає  пережити  напади  спраги  під  час  інтенсивних  фізичних  навантажень.  Досить  тримати  за  щокою  агатове  пластину,  і  термічна  витривалість  організму  стає  відчутно  вищою.
Помічено:  якісний  блакитний  агат,  що  носиться  людиною  творчої  професії,  пробуджує  натхнення,  вселяє  впевненість  у  досяжності  цілей,  дає  силу  для  подолання  складнощів.
Духовною  силою  камінь  блакитний  агат  відрізняється  від  інших    самоцвітів.  Діє  він  м'яко,  поволі,  особливо  на  початку  взаємодії  з  людиною.  Енергія  каменю  направляє  індивідуума  в  вищі  духовні  сфери,  і  нестійкого,  душевно  податливій    людині  здається  нескладним  здійнятися  за  допомогою  синього  агата  в  гірські  понад  хмари  мрії.  Однак  «спускатися  на  землю»  мрійнику,  полоненому  незвичайними  властивостями  блакитного  агата,  все  ж  доведеться.  І  щоб  «приземлення»  проходило  безболісно,  споглядання  синього  самоцвіту  потрібно  дозувати.
Всі    агати  лікують,  але  лише  блакитний  агат  зцілює.  Ця  істина  відома  всім  літотерапевтам.  Стосується  вона  по  більшій  мірі  нервових  хвороб  і  психологічного  розладу.  Психотерапевти  впевнені:  блакитний  агат  -  камінь,  властивості  якого  перевершують  наші  про  нього  уявлення.

Щоденний  візуальний  контакт  з  каменем  йде  на  користь  у  випадках  підвищеної  дратівливості,  незібраності,  патологічної  забудькуватості.  Милування  колекцією  блакитних  і  синіх  агатів  здатне  умиротворяти  навіть  самих  нестриманих  і  запальних.  Носіння  каменю  як  прикраси  відчутно  змінює  на  краще  характер  людини.
Вважається,  що  агат  притягує  успіх,  особливо  фінансовий  і  дарує  хазяїнові  розум  і  мудрість.
 Білий  агат  є  не  тільки  символом  миру  і  спокою,  а  й  оберігом  для  маленьких  дітей.  Допомагає  камінь  при  затяжному  кашлі,  безсонні,    головнрму    і  зубному  болю,  при  стресі,  рекомендується  класти  його  під  подушку  перед  сном.
Чотирнадцять  років,  прожитих  у  шлюбі,  відзначають  як  агатове  весілля.  Жіночі  прикраси  з  агатами  рожевого  відтінку  дарує  чоловік;  запонки,  краватки,    шпильки  і  інтер'єрні  предмети  з  агату  коричневого  або  жовтого  кольору  дружина.  Чому  саме  агат  і  чому  саме  після  чотирнадцяти  років  разом?  Критичним  терміном  спільного  життя  вважається  семирічний  термін.
Пара,  що  витримала  два  критичних  віку  сім'ї,  може  по  праву  пишатися  міцністю  відносин.  Міцністю,  порівнянною    з  міцністю  агату.
І  в  минулому,  і  нині  агати  нерідко  згадуються  в  літературних  творах.  Шота  Руставелі,  жив  вісімсот  років  тому  і  написав  «Витязя  в  тигровій  шкурі»,  згадав  про  агаті  кілька  десятків  разів.

Зібрала  з  різних  джерел  і  переклала    на  українську    мову  15.10.19  14.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851580
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 16.10.2019

З Днем народження племінниця Сабінка!

З  Днем  народження    племінниця  Сабінка!  Прийми  мої  щирі  вітання  і  побажання  здійснення  всіх  мрій  твоїх!
       В  осінній  святковий      день  на  світ  з’явилась  ти  ,  що  на  характер  вплинуло  мабуть  ,і    наполеглива  ти,  і  завзята,  самодостатня  жінка  вже    тепер.  Манери    виховані,  ввічлива    ,  високий  інтелект,  тепло,  радість    і  посмішку  ти  випромінюєш,  приваблюєш  оточкючих  тебе  людей  !
   Саме  головне,  що  ти  чудова  і  турботлива  матуся,піклуєшся  шоденно    за  синочка  ,це  дійсно  сама  краща  є  для  жінки  риса,  в  майбутнє  щастя  його    вкладаєш  сили    всі    свої!
   Бажаю  міцного  здоров’я,  щастя,  жіночої  привабливості  і  краси,  любові,  ніжності,  поваги  і  порозуміння  чоловіка,    пошани,  затишку,достатку  в  домі,  родинного  тепла,      успіхів  у  справах,  вірних  друзів  ,  гармонії  в  душі  і  оптимізму,  Всевишній    нехай  тебе  і    родину  вашу  підтримує,  оберіга!!!
З  повагою  т.  Тома.
14.10.19                  8.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851399
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.10.2019

З Днем народження племінниця Оленка!

З  Днем  народження    племінниця  Оленка!  Прийми  мої  щирі  вітання  і  побажання  здійснення  всіх  мрій  твоїх!
       В  осінній      день  на  світ  з’явилась  ти  ,  що  на  характер  вплинуло  мабуть  ,і    наполеглива  ти,  і  завзята,  самодостатня  жінка  вже    тепер.
   Саме  головне,  що  ти  чудова  і  турботлива  матуся,піклуєшся  шоденно    за  синочка  і  донечок  своїх,  це  дійсно  сама  краща  є  для  жінки  риса,  в  майбутнє  щастя  їх    вкладаєш  сили    всі    свої!
       Не  лише  вродою  своєю  ти  чаруєш,  а  щирістю,  любов’ю,  повагою,  теплом!  Характер  вихований  і  манери,  розумна,  ввічлива  і  чемна  жінка,  високий  інтелект,    впевненно  ти  по  життю  крокуєш,цінуєш  не  лише  себе,  а  всіх  оточуючих  тебе  людей!  Своєю  працею  ти  приклад  подаєш,  тому  підтримують  тебе  і  довіряють  керівні  посади  і  людей!  Свою  матусю,  тата,  брата  любиш,  поважаєш,  підтримуєш,  у  всьому  їм  допомогаєш,  родинний  затишок  панує  в  вашім  домі,  і  кожний,  хто  до  вас  приходить  тепло  це  відчуває  !
   Бажаю  міцного  здоров’я,  щастя,  жіночої  привабливості  і  краси,  любові,  ніжності,  поваги  і  порозуміння  чоловіка,    дітей  пошани,  затишку,достатку  в  домі,  родинного  тепла,      успіхів  у  справах,  вірних  друзів  ,  гармонії  в  душі  і  оптимізму,  Всевишній    нехай  тебе  і    родину  вашу  підтримує,  оберіга!!!  
З  повагою  т.  Тома.
13.10.19                10.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851398
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 14.10.2019

Великі думки зрозумілі тільки глибоким умам…

Теодор  Рузвельт  сказал:  Великие  мысли  понятны  только  глубоким  умам,  но  великие  деяния  понятны  всему  человечеству
"Сравнение  -  вор  радости".  
Прочитала  эти  мудрые      изречения    и  решила  познакомиться  с  биографией  автора
Краткая  биография  Теодора  Рузвельта
Рузвельт  Теодор  (1858-  1919  rr.)  
Американский  политик,  26-й  президент  США,  автор  многих  сочинений  политического  и  исторического  содержания.  
Родился  в  Нью-Йорке.  Получил  домашнее  образование,  поскольку  из-за  слабого  здоровья  в  детстве  не  мог  посещать  школу,  затем  поступил  в  Гарвардский  университет.  Путешествие  по  Европе  и  изучение  права  завершили  его  образование.
Еще  в  университете  Рузвельт  начал  писать  «Историю  войны  1812  года  на  море»,  которая  была  опубликована  в  1882  г.  В  1885  г  приступил  к  написанию  четырехтомного  труда  «Завоевание  Запада».  В  1881  г  Рузвельт  принял  предложение  баллотироваться  в  законодательное  собрание  Нью-Йорка.  Легко  одержав  победу,  стал  лидером  умеренной  реформистки  настроенной  группировки  Республиканской  партии.  В  1886  г  принял  участие  в  борьбе  за  пост  мэра  Нью-Йорка  с  Г.  Джорджем  и  Э.  Хьюиттом,  но  потерпел  поражение.  
Рузвельт  возобновил  свою  литературную  деятельность.  Его  политическая  карьера  казалась  завершенной,  однако  президент  Б.  Гаррисон  назначил  Рузвельта  в  1889  г  членом  Комиссии  по  гражданской  службе,  где  он  работал  до  1895  г.,  когда  был  назначен  одним  из  полицейских  комиссаров  Нью-Йорка.  Еще  в  молодости  Рузвельт  боролся  с  коррупцией  в  городской  полицейской  службе  и  теперь  предпринял  энергичное  расследование  связей  полиции  с  преступным  миром.  
В  1897  г.  был  назначен  помощником  министра  военно-морских  сил.  
Выступал  за  войну  с  Испанией  и  использовал  свое  положение,  чтобы  подготовить  морской  флот  к  ожидаемому  конфликту.  После  объявления  войны  вместе  со  своим  другом  Л.  Вудом  сформировал  кавалерийский  полк,  состоявший  в  основном  из  ковбоев  и  студентов.  Колоритное  подразделение  привлекло  к  себе  внимание  и  получило  наименование  «лихих  всадников».  В  1898  г  Т.  Платт,  лидер  нью-йоркских  республиканцев,  предложил  Рузвельту  баллотироваться  на  пост  губернатора.  
В  1900  г  Платт  поддержал  его  кандидатуру  на  пост  вице-президента  США.  6  сентября  1901  г  президент  Мак-Кинли  был  сражен  пулей  анархиста,  и  Теодор  Рузвельт  стал  его  преемником.  
В  1904  г  Рузвельт  был  вновь  переизбран.  Настойчиво  проводил  политику  сохранения  природных  ресурсов  страны.  Зачастую  вопреки  сопротивлению  Конгресса  он  упорно  добавлял  к  числу  национальных  заповедников  миллионы  акров  богатых  лесами  и  минералами  земель.  
Рузвельт,  стал  президентом  страны  вскоре  после  того,  как  США  приобрели  свои  первые  значительные  владения  за  рубежом.  
В  целях  защиты  этих  приобретений  он  усилил  армию  и  флот  и  начал  строительство  Панамского  канала.  Политика  правительства  Рузвельта  в  немалой,  степени  способствовала  возникновению  Венесуэльского  кризиса  1902—1903  гг.  
Посредничество  президента  в  окончании  русско-японской  войны  и  заключении  Портсмутского  мирного  договора  1905  г.,  вмешательство  в  спор  европейских  держав  из-за  Марокко  в  1908  г.  вовлекли  американскую  дипломатию  в  азиатскую  и  европейскую  силовую  политику.  В  1906  г.  Рузвельт  был  удостоен  Нобелевской  премии  мира  в  знак  признания  его  посреднической  роли  в  достижении  мира  между  Россией  и  Японией.  
В  1914  г.  стал  свидетелем  поражения  своей  Прогрессивной  партии  в  ходе  промежуточных  выборов.  После  заключения  перемирия  воюющих  европейских  держав  в  1918  г.  стал  рьяным  противником  мирных  инициатив  президента  Вильсона.  
Умер  Рузвельт  в  Ойстер-Бее  (штат  Нью-Йорк)  6  января  1919  г.  

Афоризмы  и  цитаты  Теодора  Рузвельта
Теодор  Рузвельт,  (1858–1919),  26-й  американский  президент  
Без  войны  не  бывает  великих  генералов,  без  важных  событий  не  бывает  великих  государственных  деятелей;  живи  Линкольн  в  мирное  время,  его  имя  никто  бы  и  не  запомнил.  
Еще  никогда  в  истории  человек,  проживший  легкую  жизнь,  не  заслужил  того,  чтобы  его  имя  запомнили.
Молись  не  о    ноше    полегче,  а  о  спине      покрепче.  
Великие  мысли  понятны  только  глубоким  умам,  но  великие  деяния  понятны  всему  человечеству.  
Каждому  надлежит  помнить,  что  критика  –  дело  второстепенное,  а  успех  в  конечном  счете  достигается  тем  человеком,  который  действует.  
Большие  задачи  обычно  достаются  тем,  кто  доказал  свою  способность  справляться  с  малыми.  
Действуй.  Лови  момент.  Участь  устрицы  никогда  не  была  предназначением  человека.  
Если  вас  спросят,  способны  ли  вы  выполнить  какую  то  работу,  отвечайте:  «Конечно,  я  способен!»  А  затем  засучите  рукава  и  узнайте,  как  делать  эту  работу.  
В  любой  решающий  момент  самое  лучшее,  что  вы  можете  сделать,  –  это  поступить  правильно;  самое  лучшее  в  противном  случае  –  поступить  неправильно;  а  самое  худшее  –  не  делать  ничего.  
Делай,  что  можешь,  с  тем,  что  у  тебя  есть,  и  там,  где  ты  находишься.  
Важнейшая  составляющая  формулы  успеха  –  это  умение  обращаться  с  людьми.  
Лучший  руководитель  тот,  у  кого  достаточно  ума,  чтобы  подобрать  людей,  пригодных  для  работы,  которую  он  хочет  выполнить,  и  достаточно  сдержанности,  чтобы  не  вмешиваться,  пока  они  ее  выполняют.  
Девять  десятых  мудрости  заключается  в  мудром  распоряжении  временем.  
Смотри  на  звезды,  но  ногами  упирайся  в  землю.  
Наибольший  успех  имеет  политик,  чаще  и  громче  остальных  говорящий  о  том,  что  на  уме  у  всех.  
Человек,  который  никогда  не  ходил  в  школу,  может  стянуть  что  нибудь  из  товарного  вагона,  но  человек  с  университетским  образованием  способен  украсть  целую  железную  дорогу.  
Разговаривай  тихо  и  носи  с  собой  большую  дубинку  –  этим  достигнешь  многого.  
У  человеческого  тела  имеется  две  противоположные  конечности:  одна  для  того,  чтобы  ею  соображать,  а  другая  –  чтобы  на  ней  сидеть.  Некоторые  люди  иногда  путают  эти  две  части.  Когда  такое  с  кем  то  случается,  его  нужно  пнуть  в  ту  из  этих  двух  частей,  которая  под  штанами.  
Воспитать  человека  интеллектуально,  не  воспитав  его  нравственно,  –  значит  вырастить  угрозу  для  общества.  
Никогда  не  ошибается  тот,  кто  ничего  не  делает.  
Великой  нацией  нас  делает  не  наше  богатство,  а  то,  как  мы  его  используем.  
В  политике  приходится  делать  много  такого,  чего  не  следует  делать.  
Воспитывать  человека  интеллектуально,  не  воспитав  его  нравственно,  —  значит  вырастить  угрозу  для  общества.  
Делай,  что  можешь,  с  тем,  что  у  тебя  есть,  и  там,  где  находишься.  
Если  человек  честно  живет  и  трудится  так,  что  те,  кто  зависит  от  него  и  привязан  к  нему,  живут  лучше  благодаря  тому,  что  он  живет  на  свете,  то  можно  сказать,  что  такой  человек  преуспел  в  жизни.  
Здоровое  тело  —  это  прекрасно;  здоровый  дух  —  еще  лучше;  но  важнее  всего  —  как  для  человека,  так  и  для  нации  —  характер,  сумма  тех  достоинств,  которое  делают  мужчину  хорошим  мужчиной,  а  женщину  —  хорошей  женщиной.  
Куда  лучше  осмеливаться  на  великие  дела,  чтобы  достичь  блестящего  триумфа,  пусть  даже  ценой  проб  и  ошибок,  чем  равняться  на  тех  нищих  духом  людей,  которые  никогда  не  испытывают  ни  великой  радости,  ни  великих  страданий,  потому  что  живут  в  серых  сумерках  и  не  ведают  ни  побед,  ни  поражений.  
Нам  многое  дано,  и  от  нас  многое  ожидается.  У  нас  есть  обязанности  перед  другими  людьми  и  перед  собой;  и  ни  одной  из  этих  обязанностей  мы  не  вправе  пренебречь.  
Наш  прогресс  проверяется  не  увеличением  изобилия  у  тех,  кто  уже  имеет  много,  а  тем,  способны  ли  мы  достаточно  обеспечить  тех,  кто  имеет  слишком  мало.  
Не  ошибается  лишь  тот,  кто  ничего  не  делает.  Не  бойтесь  ошибаться  —  бойтесь  повторять  ошибки.  
Нет  человека,  стоящего  выше  или  ниже  закона;  и  мы  не  должны  спрашивать  у  человека  разрешения  на  то,  чтобы  потребовать  от  него  подчиняться  закону.  
Подчинение  закону  требуется  по  праву,  а  не  выпрашивается,  как  милость.  
Не  повышай  голоса,  но  держи  наготове  большую  дубинку,  и  ты  далеко  пойдешь.  
Пожалуй,  не  существует  более  важной  черты  характера,  чем  твердая  решимость.  Юноша,  который  желает  стать  великим  человеком  или  так  или  иначе  оставить  след  в  этой  жизни,  должен  решиться  не  только  преодолеть  тысячу  препятствий,  но  и  победить,  несмотря  на  тысячу  неудач  и  поражений.  
Пусть  лучше  бизнесмены  ведут  свое  дело  честно,  чем  отдают  часть  сверхприбыли  на  благотворительность.  
Совершенно  необразованный  человек  может  разве  что  обчистить  товарный  вагон,  а  выпускник  университета  может  украсть  целую  железную  дорогу.  
Самая  главная  формула  успеха  —  знание,  как  обращаться  с  людьми.  
Я  думаю,  что  хуже,  чем  жестокость  сердца,  может  быть  лишь  одно  качество  —  мягкость  мозгов.  
Я  могу  управлять  Соединенными  Штатами  и  могу  управлять  своей  дочерью  Эйлис,  но  я  не  могу  делать  то  и  другое  одновременно.  
CITATY.SU  

Теодор  Рузвельт  сказав:  Великі  думки  зрозумілі  тільки  глибоким  умам,  але  великі  діяння  зрозумілі  всьому  людству
"Порівняння  -  злодій  радості".

Прочитала  ці  мудрі    вислови    і  вирішила  познайомитися  з  біографією  автора.


Коротка  біографія  Теодора  Рузвельта
Рузвельт  Теодор  (1858-  1919  rr.)
Американський  політик,  26-й  президент  США,  автор  багатьох  творів  політичного  та  історичного  змісту.
Народився  в  Нью-Йорку.  Отримав  домашню  освіту,  оскільки  через  слабке  здоров'я  в  дитинстві  не  міг  відвідувати  школу,  потім  вступив  до  Гарвардського  університету.  Подорож  по  Європі  і  вивчення  права  завершили  його  освіту.
Ще  в  університеті  Рузвельт  почав  писати  «Історію  війни  1812  року  на  морі»,  яка  була  опублікована  в  1882  р  У  1885  р  приступив  до  написання  чотиритомної    праці  «Завоювання  Заходу».  У  1881  р  Рузвельт  прийняв  пропозицію  балотуватися  в  законодавчі  збори  Нью-Йорка.  Легко  здобувши  перемогу,  став  лідером  помірного  налаштованого  реформіського  угруповання  Республіканської  партії.  У  1886  р  прийняв  участь  в  боротьбі  за  пост  мера  Нью-Йорка  з  Г.  Джорджем  і  Е.  Х'юїттом,  але  зазнав  поразки.
Рузвельт  відновив  свою  літературну  діяльність.  Його  політична  кар'єра  здавалася  завершеною,  проте  президент  Б.  Гаррісон  призначив  Рузвельта  в  1889  р  членом  Комісії  з  цивільної  службі,  де  він  працював  до  1895  р,  коли  був  призначений  одним  з  поліцейських  комісарів  Нью-Йорка.  Ще  в  молодості  Рузвельт  боровся  з  корупцією  в  міській  поліцейській  службі  і  тепер  зробив  енергійне  розслідування  зв'язків  поліції  з  злочинним  світом.
У  1897  р  був  призначений  помічником  міністра  військово-морських  сил.
Виступав  за  війну  з  Іспанією  і  використовував  своє  становище,  щоб  підготувати  морський  флот  до  очікуваного  конфлікту.  Після  оголошення  війни  разом  зі  своїм  другом  Л.  Вудом  сформував  кавалерійський  полк,  що  складався  в  основному  з  ковбоїв  і  студентів.  Яскравий    підрозділ  привернув    до  себе  увагу  і  отримав    найменування  «лихих  вершників».  У  1898  р  Т.  Платт,  лідер  нью-йоркських  республіканців,  запропонував  Рузвельту  балотуватися  на  пост  губернатора.
У  1900  р  Платт  підтримав  його  кандидатуру  на  пост  віце-президента  США.  6  вересня  1901  р  президент  Мак-Кінлі  був  убитий  кулею  анархіста,  і  Теодор  Рузвельт  став  його  наступником.
У  1904  р  Рузвельт  був  знову  переобраний.  Наполегливо  проводив  політику  збереження  природних  ресурсів  країни.  Найчастіше  всупереч  опору  Конгресу  він  наполегливо  додавав  до  числа  національних  заповідників  мільйони  акрів  багатих  лісами  і  мінералами  земель.
Рузвельт,  став  президентом  країни  незабаром  після  того,  як  США  придбали  свої  перші  значні  володіння  за  кордоном.
З  метою  захисту  цих  придбань  він  посилив  армію  і  флот  і  почав  будівництво  Панамського  каналу.  Політика  уряду  Рузвельта  в  деякій    мірі    сприяла  виникненню  Венесуельської    кризи  1902-1903  рр.
Посередництво  президента  в  закінченні  російсько-японської  війни  і  укладення  Портсмутського  мирного  договору  1905  р  втручання  в  суперечку  європейських  держав  через  Марокко  в  1908  р  залучили  американську  дипломатію  в  азіатську  і  європейську  силову  політику.  У  1906  р  Рузвельт  був  удостоєний  Нобелівської  премії  миру  на  знак  визнання  його  посередницької  ролі  в  досягненні  миру  між  Росією  і  Японією
У  1914  р  став  свідком  поразки  своєї  Прогресивної  партії  в  ході  проміжних  виборів.  Після  укладення  перемир'я  воюючих  європейських  держав  в  1918  р  став  завзятим  противником  мирних  ініціатив  президента  Вільсона.
Помер  Рузвельт  в  Ойстер-Бей  (штат  Нью-Йорк)  6.  січня  1919  р
Афоризми  і  цитати  Теодора  Рузвельта
Теодор  Рузвельт,  (1858-1919),  26-й  американський  президент
Без  війни  не  буває  великих  генералів,  без  важливих  подій  не  буває  великих  державних  діячів;  живи  Лінкольн  в  мирний  час,  його  ім'я  ніхто  б  і  не  запам'ятав.
Ще  ніколи  в  історії  людина,  яка  прожила  легке  життя,  не  заслужив  того,  щоб  його  ім'я  запам'ятали.
Молися  не    про  ношу  полегше,  а  про  спину  міцнішу.
Великі  думки  зрозумілі  тільки  глибоким  умам,  а    великі  діяння  зрозумілі  всьому  людству.
Кожному  слід  пам'ятати,  що  критика  -  справа  другорядна,  а  успіх  в  кінцевому  рахунку  досягається  тією  людиною,  яка  діє.
Великі  завдання  зазвичай  дістаються  тим,  хто  довів  свою  здатність  справлятися  з  малими.
Дій.  Лови  момент.  Участь  устриці  ніколи  не  була  призначенням  людини.
Якщо  вас  запитають,  чи  здатні  ви  виконати  якусь  роботу,  відповідайте:  «Звичайно,  я  здатний!»  А  потім  засукати  рукава  і  дізнаватися,  як  робити  цю  роботу.
У  будь-який  вирішальний  момент  найкраще,  що  ви  можете  зробити,  -  це  вчинити  правильно;  найкраще  в  іншому  випадку  -  вчинити  неправильно;  а  найгірше  -  не  робити  нічого.
Роби,  що  можеш,  з  тим,  що  у  тебе  є,  і  там,  де  ти  знаходишся.
Найважливіша  складова  формули  успіху  -  це  вміння  поводитися  з  людьми.
Кращий  керівник  той,  у  кого  достатньо  розуму,  щоб  підібрати  людей,  придатних  для  роботи,  яку  він  хоче  виконати,  і  досить  стриманості,  щоб  не  втручатися,  поки  вони  її  виконують.
Дев'ять  десятих  мудрості  полягає  в  мудрому  розпорядженні  часом.
Дивись  на  зірки,  але  ногами  упирайся  в  землю.
Найбільший  успіх  має  політик,  частіше  і  голосніше  за  інших  говорячий    про  те,  що  на  думці  у  всіх.
Людина,  яка  ніколи  не  ходила    в  школу,  може  стягнути  що-небудь  з  товарного  вагона,  але  людина  з  університетською  освітою  здатна    вкрасти  цілу  залізницю.
Розмовляй  тихо  і  носи  з  собою  велику  палицю  -  цим  досягнеш  багато  чого.
У  людського  тіла  є  два    протилежних    края:  один    для  того,  щоб  нею  міркувати,  а  інший  -  щоб  на  ньому    сидіти.  Деякі  люди  іноді  плутають  ці  дві  частини.  Коли  таке  з  ким  щось  трапляється,  його  потрібно  штовхнути  в  ту  з  цих  двох  частин,  яка  під  штанами.
Виховати  людину  інтелектуально,    не  виховавши  його  морально,  -  означає  виростити  загрозу  для  суспільства.
Ніколи  не  помиляється  той,  хто  нічого  не  робить.
Великою  нацією  нас  робить  не  наше  багатство,  а  те,  як  ми  його  використовуємо.
У  політиці  доводиться  робити  багато  такого,  чого  не  слід  робити.
Роби,  що  можеш,  з  тим,  що  у  тебе  є,  і  там,  де  знаходишся.
Якщо  людина  чесно  живе  і  трудиться  так,  що  ті,  хто  залежать  від  нього  і  прив'язані  до  нього,  живуть  краще  завдяки  тому,  що  він  живе  на  світі,  то  можна  сказати,  що  така  людина  досягла    успіху  в  житті.
Здорове  тіло  -  це  прекрасно;  здоровий  дух  -  ще  краще;  але  найважливіше  -  як  для  людини,  так  і  для  нації  -  характер,  сума  тих  достоїнств,  яке  роблять  чоловіка  хорошим  чоловіком,  а  жінку  -  хорошою  жінкою.
Куди  краще  рішитися  на  великі  справи,  щоб  досягти  блискучого  тріумфу,  нехай  навіть  ціною  проб  і  помилок,  ніж  рівнятися  на  тих  жебраків  духом  людей,  які  ніколи  не  відчувають  ні  великої  радості,  ні  великих  страждань,  тому  що  живуть  в  сірих  сутінках  і  не  знають  ні  перемог  ,  ні  поразок.
Нам  багато  дано,  і  від  нас  багато  чого  очікується.  У  нас  є  обов'язки  перед  іншими  людьми  і  перед  собою;  і  жодним  з  цих  обов'язків  ми  не  маємо  права  нехтувати.
Наш  прогрес  перевіряється  не  збільшенням  достатку  у  тих,  хто  вже  має  багато,  а  тим,  чи  здатні  ми  досить  забезпечити  тих,  хто  має  занадто  мало.
Не  помиляється  лише  той,  хто  нічого  не  робить.  Не  бійтеся  помилятися  -  бійтеся  повторювати  помилки.
Немає  людини,  що  стоїть  вище  або  нижче  закону;  і  ми  не  повинні  питати  у  людини  дозволу  на  те,  щоб  зажадати  від  нього  підкорятися  закону.
Підпорядкування  закону  потрібно  по  праву,  а  не  випрошується,  як  милість.
Не  підвищуй  голосу,  але  тримай  напоготові  велику  палицю,  і  ти  далеко  підеш.
Мабуть,  не  існує  більш  важливої  риси  характеру,  ніж  тверда  рішучість.  Юнак,  який  бажає  стати  великою  людиною  або  так  чи  інакше  залишити  слід  в  цьому  житті,  має  вирішитися  не  тільки  подолати  тисячу  перешкод,  але  і  перемогти,  незважаючи  на  тисячу  невдач  і  поразок.
Нехай  краще  бізнесмени  ведуть  свою  справу  чесно,  ніж  віддають  частину  надприбутків  на  благодійність.
Абсолютно  неосвічена  людина  може  хіба  що  обчистити  товарний  вагон,  а  випускник  університету  може  вкрасти  цілу  залізницю.
Найголовніша  формула  успіху  -  знання,  як  поводитися  з  людьми.
Я  думаю,  що  гірше,  ніж  жорстокість  серця,  може  бути  лише  одна  якість  -  м'якість  мізків.
Я  можу  керувати  Сполученими  Штатами  і  можу  керувати  своєю  дочкою  Ейліс,  але  я  не  можу  робити  те  й  інше  одночасно.
CITATY.SU
Переклала  на  українську  мову      13.10      8.50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851287
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 13.10.2019

"Коли Ви скаржитеся, Ви стаєте жертвою…

Экхарт  Толе  сказал:  "Когда  Вы  жалуетесь,  Вы  становитесь  жертвой.  Оставьте  ситуацию,  решите  ее  или  примите.  Все  остальное  сумасшествие".  
-  Прочитала  это    изречение  и  решила  познакомиться  с  биографией  автора.
Екхарт  Толле  сказав:  "Коли  Ви  скаржитеся,  Ви  стаєте  жертвою.  Залиште  ситуацію,  вирішІть    її    або  прийміть.  Все  інше  божевілля".
-  Прочитала  цей  вислів  і  вирішила  познайомитися  з  біографією  автора.

Краткая  биография  
Экхарт  Толле      немецкий  писатель  и  духовный  оратор
Экхарт  Толле  (нем.  Eckhart  Tolle;  имя  при  рождении:  Ульрих  Леонард  Толле;  род.  16  февраля  1948,  Германия)  —  немецкий  писатель  и  духовный  оратор.  В  2011  году  он  занял  первое  место  в  списке  «Watkins  Review»,  как  самый  влиятельный  духовный  учитель  в  мире.  В  2008  году  «Нью-Йорк  Таймс»  назвал  Толле  «самым  популярным  автором  духовной  литературы  в  Соединенных  Штатах».
Автор  бестселлера  «Сила  момента  сейчас  ».  Эта  книга  была  впервые  издана  в  1997  году  тиражом  3000  экземпляров,  в  1999  году  переиздана  большим  тиражом.  С  тех  пор  она  стала  приобретать  все  большую  популярность  и  к  2010  году  была  переведена  на  33  языка,  и  девять  лет  возглавляет  список  самых  продаваемых  книг  по  оценкам  «Нью-Йорк  Таймс».  Ещё  один  бестселлер,  написанный  Экхартом  Толле  —  «Новая  Земля  ».
В  2008  году  около  35  миллионов  человек  увидело  серию  из  10  живых  трансляций  с  его  участием  в  телевизионных  ток-шоу  Опры  Уинфри.  Экхарт  не  отождествляется  с  какой-либо  конкретной  религией,  но  он  находился  под  влиянием  широкого  спектра  духовных  течений.  Проживает  в  Канаде,  в  Ванкувере,  со  своей  гражданской  женой  Инг  Ким.
Ранние  годы  и  образование
Экхарт  Толле,  урождённый  Ульрих  Леонард  Толле,  родился  в  Германии  в  местечке  Люнен  неподалеку  от  Дортмунда.  Он  сменил  имя  в  знак  почитания  немецкого  христианского  мистика  Майстера  Экхарта.  В  одном  из  своих  интервью  он  рассказывает  о  своем  несчастливом  раннем  детстве,  проведенном  в  Германии,  вплоть  до  13  лет,  описывая  конфликтную  обстановку  дома  и  неприятную  враждебную  атмосферу  в  школе,  где  он  учился  в  начальных  классах.  В  13  лет  он  переехал  к  отцу  в  Испанию,  где  тот  предложил  ему  либо  учиться  в  школе  со  всеми,  либо  приглашать  учителей  на  дом.  Толле  выбрал  образование  на  дому,  и  до  22  лет  не  посещал  обычные  учебные  заведения.  Вместо  этого  он  подошёл  к  процессу  обучения  по-своему,  изучая  философию,  основы  творческого  начала,  литературу,  астрономию  и  языки.В  19  лет  он  переехал  в  Англию,  где  три  года  преподавал  немецкий  и  испанский  языки  для  бизнесменов  при  лондонской  школе.)  В  конце  этого  периода,  испытывая  сильную  депрессию,  обеспокоенность  и  страх,  он  «начал  искать  ответы,  обращаясь  к  самой  жизни».  В  интервью  журналу  «Telegraph»  он  сказал:  
К  23  годам…  я  стал  интересоваться  возможностями  интеллекта  человека.  Мои  мысли  становились  все  активнее.  Я  искал  ответ  внутри  своих  мыслей,  через  философию,  психологию  и  литературу,  полагая,  что  ответ  должен  быть  найден  в  лабиринтах  философских  размышлений.  Это  было  в  тот  период,  когда  я  готовился  к  поступлению  в  университет  и  ходил  на  вечерние  курсы.
После  окончания  Лондонского  Университета  он  поступил  в  Кембридж  в  1977  году,  где  начал  свою  деятельность  в  качестве  аспиранта.
Глубокая  внутренняя  трансформация  сознания
В  1977  году  после  длительной  депрессии,  граничащей  со  склонностью  к  самоубийству,  он  пережил  состояние  глубокой  внутренней  трансформации  собственной  личности  и  всего,  с  чем  себя  ранее  ассоциировал.  Это  изменило  всю  его  дальнейшую  жизнь.  В  интервью  с  Джоном  Паркером  он  рассказал,  как  в  ту  ночь  он  проснулся  от  сильного  ощущения  давления  депрессии  на  его  сознание,  которое  было  «почти  невыносимым»:  
Я  больше  не  могу  жить  с  самим  собой.  Следом  возник  вопрос,  который  остался  без  ответа:  Кто  «Я»,  с  которым  я  сам  не  могу  жить?  И  кто  такой  «я  сам»?  Я  чувствовал,  как  меня  словно  втянуло  в  какую-то  пустоту.  В  тот  момент  я  не  осознавал  то,  что  в  действительности  произошло:  созданное  мыслью  воображаемое  моё  несчастное  «Я»,  со  всеми  мыслеобразами  страдающего  меня,  лежащими  в  плоскости  прошло-будущей  мысленной  проекции  жизни,  полностью  рухнули.  Всё  это  исчезло.  На  следующее  утро  я  проснулся  и  обнаружил,  что  всё  во  мне  пребывает  в  необычайном  внутреннем  спокойствии  и  равновесии.  Это  моё  спокойствие  глубокого  внутреннего  равновесия  было  внутри  меня,  ибо  там  больше  не  было  прежнего  моего  «я  сам».  Во  всём  было  лишь  ощущение  силы  присутствия  или  ощущения  силы  жизненной  энергии,  безмолвно  наблюдающей  за  происходящим.
На  следующее  утро  Толле  долго  бродил  по  Лондону,  поражаясь  тому,  «насколько  всё  вокруг  было  удивительно  прекрасным,  и  во  всём  ощущалось  присутствие  спокойствия  глубокого  внутреннего  равновесия,  даже  в  дорожном  движении».  С  тех  пор  он  стал  постоянно  ощущать  внутри  себя  силу  присутствия  этого  спокойствия  глубокого  внутреннего  равновесия  в  любой  ситуации.  После  этого  случая  Толле  стал  часто  проводить  время  в  парке  Рассел-сквер,  в  центре  Лондона,  сидя  на  скамейке  в  состоянии  глубокого  внутреннего  блаженства,  наблюдая  за  прохожими.  В  то  время  он  жил  у  своего  друга,  временами  останавливался  в  буддистском  монастыре,  а  временами  ночевал  под  открытым  небом  в  Хэмпстед-Хитском  лесопарке.  Его  семья  считала  его  «безответственным  или  даже  безумным».  Многие  люди,  включая  бывших  его  сокурсников  по  Кембриджу,  задавались  вопросом,  что  с  ним  произошло  и  во  что  он  теперь  верит.  Вскоре  Толле  переехал  на  юго-запад  Англии  в  местечко  Гластонбери,  в  трёх  часах  езды  от  Лондона,  в  некое  место  альтернативного  образа  жизни  в  графстве  Сомерсет,  где  провёл  более  пяти  лет,  после  чего  вернулся  в  Лондон  уже  в  качестве  духовного  учителя.
Карьера
В  1995  году,  после  неоднократных  посещений  западного  побережья  Северной  Америки,  Экхарт  Толле  в  свои  47  лет  обосновался  в  Ванкувере,  в  Британской  Колумбии.  Вскоре  после  этого  Толле  публикует  свою  книгу  «Сила  настоящего»  (или,  в  новом  русском  переводе,  «Сила  вечно  непрерывного  „сейчас“»).  К  2008-му  году  книга  была  переведена  на  33  языка,  включая  арабский.  Несмотря  на  критику  некоторых  СМИ,  к  августу  2000  года  эта  книга  оказалась  на  страницах  Нью-Йорк  Таймс  в  списке  самых  продаваемых  книг,  а  спустя  два  года  возглавила  его.  В  2010  году,  спустя  почти  десять  лет,  книга  все  ещё  остается  в  списке.  Сейчас  Экхарт  Толле  проводит  редкие  лекции  и  ежемесячно  выпускает  передачи  интернет-телевидения  Экхарт  Толле  ТВ  (англ.  Eckhart  Tolle  TV).  Находится  на  второй  строчке  списка  100  самых  влиятельных  духовных  лидеров  современности  за  2012  год  после  Далай-Ламы  XIV  по  версии  журнала  Watkins'  Mind  Body  Spirit.  В  сентябре  2017  года  Экхарт  Толле  впервые  посетил  Россию,  где  он  выступал  перед  рекордным  количеством  участников  за  всю  историю  своих  лекций.
https://worldofaphorism.ru  


Коротка  біографія
Екхарт  Толле  німецький  письменник  і  духовний  оратор
Екхарт  Толле  (нім.  Eckhart  Tolle;  ім'я  при  народженні:  Ульріх  Леонард  Толле;  рід.  16  лютого  1948  Німеччина)  -  німецький  письменник  і  духовний  оратор.  У  2011  році  він  посів  перше  місце  в  списку  «Watkins  Review»,  як  найвпливовіший  духовний  вчитель  в  світі.  У  2008  році  «Нью-Йорк  Таймс»  назвав  Толле  «найпопулярнішим  автором  духовної  літератури  в  Сполучених  Штатах».
Автор  бестселера  «Сила  моменту  зараз».  Ця  книга  була  вперше  видана  в  1997  році  тиражем  3000  екземплярів,  в  1999  році  перевидана  великим  тиражем.  З  тих  пір  вона  стала  набувати  все  більшої  популярності  і  до  2010  року  була  переведена  на  33  мови,  і  дев'ять  років  очолює  список  найбільш  продаваних  книг  за  оцінками  «Нью-Йорк  Таймс».  Ще  один  бестселер,  написаний  Екхартом  Толле  -  «Нова  Земля».
У  2008  році  близько  35  мільйонів  чоловік  побачило  серію  з  10  живих  трансляцій  з  його  участю  в  телевізійних  ток-шоу  Опри  Вінфрі.  Екхарт  не  ототожнюється  з  будь-якої  конкретної  релігією,  але  він  перебував  під  впливом  широкого  спектра  духовних  течій.  Проживає  в  Канаді,  у  Ванкувері,  зі  своєю  цивільною  дружиною  Інг  Кім.
Ранні  роки  і  освіта
Екхарт  Толле,  уроджений  Ульріх  Леонард  Толле,  народився  в  Німеччині  в  містечку  Люнен  неподалік  від  Дортмунда.  Він  змінив  ім'я  на  знак  вшанування  німецького  християнського  містика  Майстера  Екхарта.  В  одному  зі  своїх  інтерв'ю  він  розповідає  про  своє  нещасливе  ранньому  дитинстві,  проведеному  в  Німеччині,  аж  до  13  років,  описуючи  конфліктну  обстановку  будинку  і  неприємну  ворожу  атмосферу  в  школі,  де  він  навчався  в  початкових  класах.  У  13  років  він  переїхав  до  батька  в  Іспанію,  де  той  запропонував  йому  або  вчитися  в  школі  з  усіма,  або  запрошувати  вчителів  додому.  Толле  вибрав  освіту  вдома,  і  до  22  років  не  відвідував  звичайні  навчальні  заклади.  Замість  цього  він  підійшов  до  процесу  навчання  по-своєму,  вивчаючи  філософію,  основи  творчого  начала,  літературу,  астрономію  і  язикі.В  19  років  він  переїхав  до  Англії,  де  три  роки  викладав  німецьку  та  іспанську  мови  для  бізнесменів  при  лондонській  школі.)  В  кінці  цього  періоду,  відчуваючи  сильну  депресію,  занепокоєння  і  страх,  він  «почав  шукати  відповіді,  звертаючись  до  самого  життя».  В  інтерв'ю  журналу  «Telegraph»  він  сказав:
До  23  років  ...  я  став  цікавитися  можливостями  інтелекту  людини.  Мої  думки  ставали  все  активніше.  Я  шукав  відповідь  всередині  своїх  думок,  через  філософію,  психологію  і  літературу,  вважаючи,  що  відповідь  має  бути  знайдена  в  лабіринтах  філософських  роздумів.  Це  було  в  той  період,  коли  я  готувався  до  вступу  в  університет  і  ходив  на  вечірні  курси.
Після  закінчення  Лондонського  Університету  він  вступив  в  Кембридж  в  1977  році,  де  почав  свою  діяльність  в  якості  аспіранта.
Глибока  внутрішня  трансформація  свідомості
У  1977  році  після  тривалої  депресії,  що  межує  зі  схильністю  до  самогубства,  він  пережив  стан  глибокої  внутрішньої  трансформації  власної  особистості  і  всього,  з  чим  себе  раніше  асоціював.  Це  змінило  всю  його  подальше  життя.  В  інтерв'ю  з  Джоном  Паркером  він  розповів,  як  в  ту  ніч  він  прокинувся  від  сильного  відчуття  тиску  депресії  на  його  свідомість,  яке  було  «майже  нестерпним»:
Я  більше  не  можу  жити  з  самим  собою.  Слідом  виникло  питання,  який  залишився  без  відповіді:  Хто  «Я»,  з  яким  я  сам  не  можу  жити?  І  хто  такий  «я  сам»?  Я  відчував,  як  мене  немов  втягнуло  в  якусь  порожнечу.  В  той  момент  я  не  був  свідомий  того,  що  насправді  сталося:  створене  думкою  уявне  моє  нещасне  «Я»,  з  усіма  мислеобразами  страждає  мене,  лежать  в  площині  пройшло-майбутньої  уявної  проекції  життя,  повністю  зруйновано.  Все  це  зникло.  На  наступний  ранок  я  прокинувся  і  виявив,  що  все  в  мені  перебуває  в  надзвичайному  внутрішньому  спокої  і  рівновазі.  Це  мій  спокій  глибокого  внутрішнього  рівноваги  було  всередині  мене,  бо  там  більше  не  було  колишнього  мого  «я  сам».  У  всьому  було  лише  відчуття  сили  присутності  або  відчуття  сили  життєвої  енергії,  безмовно  спостерігає  за  тим,  що  відбувається.
На  наступний  ранок  Толле  довго  бродив  по  Лондону,  дивуючись  тому,  «наскільки  все  навколо  було  дивно  прекрасним,  і  в  усьому  відчувалася  присутність  спокою  глибокого  внутрішнього  рівноваги,  навіть  в  дорожньому  русі».  З  тих  пір  він  став  постійно  відчувати  всередині  себе  силу  присутності  цього  спокою  глибокого  внутрішнього  рівноваги  в  будь-якій  ситуації.  Після  цього  випадку  Толле  став  часто  проводити  час  в  парку  Рассел-сквер,  в  центрі  Лондона,  сидячи  на  лавці  в  стані  глибокого  внутрішнього  блаженства,  спостерігаючи  за  перехожими.  У  той  час  він  жив  у  свого  друга,  часом  зупинявся  в  буддистському  монастирі,  а  часом  ночував  під  відкритим  небом  в  Хемпстед-Хітском  лісопарку.
Його  сім'я  вважала  його  «безвідповідальним  або  навіть  божевільним».  Багато  людей,  включаючи  колишніх  його  однокурсників  по  Кембриджу,  задавалися  питанням,  що  з  ним  сталося  і  під  що  він  тепер  вірить.  Незабаром  Толле  переїхав  на  південний  захід  Англії  в  містечко  Гластонбері,  в  трьох  годинах  їзди  від  Лондона,  в  якесь  місце  альтернативного  способу  життя  в  графстві  Сомерсет,  де  провів  більше  п'яти  років,  після  чого  повернувся  в  Лондон  вже  в  якості  духовного  вчителя.
Кар'єра
У  1995  році,  після  неодноразових  відвідувань  західного  узбережжя  Північної  Америки,  Екхарт  Толле  в  свої  47  років  влаштувався  у  Ванкувері,  в  Британській  Колумбії.  Незабаром  після  цього  Толле  публікує  свою  книгу  «Сила  справжнього»  (або,  в  новому  російською  перекладі,  «Сила  вічно  безперервного"  зараз  "»).  До  2008-го  року  книга  була  перекладена  33  мовами,  включаючи  арабська.  Незважаючи  на  критику  деяких  ЗМІ,  до  серпня  2000  року  цю  книга  виявилася  на  сторінках  Нью-Йорк  Таймс  в  списку  найбільш  продаваних  книг,  а  через  два  роки  очолила  його.  У  2010  році,  через  майже  десять  років,  книга  все  ще  залишається  в  списку.  Зараз  Екхарт  Толле  проводить  рідкісні  лекції  і  щомісяця  випускає  передачі  інтернет-телебачення  Екхарт  Толле  ТВ  (англ.  Eckhart  Tolle  TV).  Знаходиться  на  другій  сходинці  списку  100  найвпливовіших  духовних  лідерів  сучасності  за  2012  рік  після  Далай-Лами  XIV  за  версією  журналу  Watkins  'Mind  Body  Spirit.  У  вересні  2017  року  Екхарт  Толле  вперше  відвідав  Росію,  де  він  виступав  перед  рекордною  кількістю  учасників  за  всю  історію  своїх  лекцій.
https://worldofaphorism.ru
Переклала  на  українську  мову          12.10.19        9.20









Экхарт  Толле    (Улрих  Леонард  Толле)
 Просветленный  мастер  без  традиций  
Место  рождения:  Германия  в  местечке  Люнен  неподалеку  от  Дормунда
Основное  место  деятельности  и  жительства:
Канада,  Ванкувер,  Британская  Колумбия
Экхарт  Толле  родился    16  февраля  1948  в  Германии  .  Cегодня  является  одним  из  современных  духовных  учителей.  Автор  бестселлера  The  Power  of  Now  —  Сила  вечно  непрерывного  СЕЙЧАС  или  «Сила  момента  сейчас».  Эта  книга  была  впервые  издана  в  1990  году  небольшим  тиражом  в  3000  экземпляров,  а  уже  в  1996  году  была  опубликована  в  огромном  количестве  по  всему  миру.  С  тех  пор  она  стала  приобретать  все  большую  популярность  и  была  переведена  к  2010  г.  на  33  языка  и  вот  уже  9-ть  лет  возглавляет  список  самых  продаваемых  книг  по  отметкам  Нью-Йорк  Таймс.
Экхарт  Толле  проживает  в  Канаде,  в  Ванкувере  со  своей  женой  Инг  Ким.
Поскольку  во  всех  работах  Толле  заложен  глубокий  эзотерический  смысл,  то  не  всегда  бывает  возможно  дать  однозначный  перевод.  С  трудностями  перевода  будет  сталкиваться  не  один  переводчик.  И  когда  появятся  3-5  вариантов  первода  его  работ  на  русский  язык,  можно  будет  говорить  о  том,  что  «книга»  Экхарта  Толле  пришла  в  Россию
Экхарт  Толле  родился  в  Германии  в  местечке  Люнен  неподалеку  от  Дормунда  (Lnen,  Germany,  near  Dortmund).  Он  изменил  свое  имя  с  Улрих  на  Экхарт  из-за  бесконечно  глубокого  почитания  немецкого  философа-спиритуалиста  Майстера  Экхарта  Meister  Eckhart.  В  одном  из  своих  интервью  он  рассказывает  о  своем  несчастливом  раннем  детстве,  проведенном  в  Германии,  вплоть  до  13  лет,  описывая  конфликтную  обстановку  дома  и  неприятную  враждебную  атмосферу  в  школе,  где  он  учился  в  начальных  классах.  В  13-ть  лет  он  переехал  к  отцу  в  Испанию,  где  тот  предложил  ему  либо  учиться  в  школе  со  всеми,  либо  приглашать  учителей  на  дом.  Толле  выбрал  учебу  на  дому,  и  до  22  -х  лет  не  посещал  обычную  школу.  Вместо  этого  он  подошел  к  процесу  обучения  по-своему,  посвятив  себя  изучению  философии,  основам  творческого  начала,  литературе,  астрономии  и  языкам.  В  19  лет  он  переехал  в  Англию,  где  три  года  преподавал  Немецкий  и  Испанский  для  бизнесменов  при  Лондонской  школе  (London  language  school.)  В  конце  этого  периода,  испытывая  сильную  депрессию,  обеспокоенность  и  страх,  «  он  начал  искать  ответы  обращаясь  к  самой  жизни».  В  интервью  журналу  Телеграф  он  сказал:
 В  22-х  и  23-х  летнем  возрасте…  Я  стал  интересоваться  возможностями  интеллекта  человека.  Мои  мысли  становились  все  активнее.  Я  искал  ответ  внутри  своих  мыслей,  через  философию,  психологию  и  литературу,  полагая,  что  ответ  должен  быть  найден  в  лабиринах  философских  размышлений.  Это  было  в  тот  период,  когда  я  готовился  к  поступлению  в  Университет  и  ходил  на  вечерние  курсы.
После  окончания  Лондонского  Университета  (University  of  London),  он  поступив  в  Кембридж  в  1977  г.,  где  начал  свою  деятельность  в  качестве  аспирата.
Глубокая  внутренняя  трансформация  сознания
«Однажды  ночью  в  1977  году,  будучи  в  29-ти  летнем  возрасте,  после  длительного  периода  депрессии,  граничащей  со  склонностью  к  самоубийству,  он  пережил  состояние  внутренней  глубокой  трансформации  собственной  личности  и  всего,  с  чем  себя  ранее  ассоциировал.  Это  изменило  всю  его  дальнейшую  жизнь.”  «Вплоть  до  моего  тридцатилетия  я  жил  в  состоянии  почти  не  покидавшего  меня  чувства  беспокойства  и  тревоги,  перемежавшегося  периодами  суицидальной  депрессии.  Сейчас  я  воспринимаю  это,  как  если  бы  я  говорил  о  своей  прошлой  или  даже  вообще  не  о  своей  жизни.»  
«Ранним  утром  вскоре  после  моего  двадцатидевятилетия  я  проснулся  с  чувством  жуткого,  абсолютного  страха.  Со  мной  и  раньше  такое  случалось:  я  бывало  и  раньше  просыпался  с  подобным  чувством,  но  на  этот  раз  оно  было  сильным  как  никогда.  Ночная  тишь,  расплывчатые  очертания  мебели  в  темной  комнате,  далекий  шум  проходящего  поезда  –  всё  казалось  каким-то  чужим,  враждебным,  и  настолько  лишенным  смысла,что  пробуждало  во  мне  глубокое  отвращение  к  миру.  И  самым  отвратительным  из  всего  этого  был  факт  моего  собственного  существования.  Какой  был  смысл  продолжать  свою  жизнь  с  грузом  такого  страдания?  Зачем  надо  вести  эту  непрерывную  борьбу?  Я  чувствовал,  что  глубокое,  страстное  желание  к  избавлению,  стремление  к  несуществованию,  теперь  становится  гораздо  сильнее,  чем  инстинктивное  желание  жить.

–  Я  больше  не  в  силах  жить  сам  с  собой.  Эта  мысль  настойчиво  повторялась  в  моем  рассудке.  И  вдруг,  совершенно  внезапно  я  сообразил,  насколько  необычной  и  оригинальной  была  эта  мысль.
–  Я  один,  или  меня  двое?  Если  я  не  в  силах  жить  сам  с  собой,  то  тогда  меня  должно  быть  двое:  “Я’  и  тот  самый    “сам’,  с  которым  я  не  могу  больше  жить.  А  что  если  только  один  из  нас  настоящий?  –  подумал  я.
 страстное  желание  к  избавлению,  стремление  к  несуществованию,  теперь  становится  гораздо  сильнее,  чем  инстинктивное  желание  жить.
Я  был  так  потрясен  этой  странной  догадкой,  что  мой  разум  как  бы  застыл.  Я  продолжал  оставаться  в  полном  сознании,  однако  при  этом  у  меня  не  было  ни  одной  даже  крошечной  мысли.  Потом  я  почувствовал,  будто  втягиваюсь  во  что-то  наподобие  энергетической  воронки.  В  начале  движение  было  медленным,  потом  оно  постепенно  ускорилось.  Меня  охватил  ужасный  страх  и  тело  начало  трясти.  Я  слышал  слова  “не  сопротивляйся’,  будто  бы  исходившие  из  моей  груди.  Я  чувствовал,  что  меня  засасывает  в  пустоту.  Было  такое  ощущение,  что  эта  пустота  находится  скорее  внутри  меня,  чем  снаружи.  Внезапно  страх  исчез,  и  я  ощутил  себя  в  этой  пустоте.  Больше  я  ничего  не  помню.  Я  не  помню,  что  было  дальше.
 
Я  проснулся  от  пения  птицы  за  окном.  Никогда  раньше  я  не  слышал  такого  звука.  Мои  глаза  оставались  закрытыми,  но  воображение  рисовало  образ  драгоценного  бриллианта.  Да,  конечно,  если  бриллиант  может  издавать  такой  звук,  значит,  он  и  должен  быть  таким.  Я  открыл  глаза.  Сквозь  занавеси  просачивался  первый  свет  утренней  зари.  У  меня  по-прежнему  не  было  никаких  мыслей  и  я  чувствовал,  я  точно  знал,  что  существует  нечто  такое,  что  мне  еще  надлежит  познать,  нечто  бесконечно  большее,  чем  мы  себе  представляем.  Этим  мягким  свечением,  струившимся  сквозь  занавеси,  была  сама  любовь.  На  глаза  навернулись  слезы.  Я  встал  и  походил  по  комнате.  Я  узнал  ее,  однако  теперь  я  понимал,  что  никогда  прежде  не  видел  эту  комнату  в  истинном  свете.  Все  было  свежим  и  нетронутым,  будто  только  появилось  на  свет.  Я  брал  в  руки  вещи,  карандаш,  пустую  бутылку,  удивляясь  их  красоте  и  наполенности  жизнью.
В  тот  день  я  бродил  по  городу  совершенно  пораженный  чудом  земной  жизни,  будто  я  сам  только  что  народился  на  свет.
Следующие  пять  месяцев  я  прожил  в  состоянии  глубокого  покоя  и  непрерывного  блаженства.  Потом  интенсивность  этого  состояния  немного  ослабла,  или,  может  быть,  просто  мне  так  казалось,  ибо  это  состояние  стало  для  меня  естественным.  Я  по-прежнему  сохранял  способность  действовать  в  этом  мире,  хотя  и  понимал  –  что  бы  я  ни  сделал,  это,  скорее  всего,  ничего  не  прибавит  к  тому,  что  у  меня  уже  есть.
Разумеется,  я  понимал,  что  со  мной  произошло  что-то  чрезвычайно  важное,  глубокое  и  значительное,  но  совершенно  не  представлял  себе,  что  именно.  Так  продолжалось  в  течение  еще  нескольких  лет,  пока  из  духовных  писаний  и  от  духовных  учителей  я  не  узнал,  что  со  мной  случилось  именно  то,  к  чему  все  они  стремились.
Я  догадывался,  что  сильнейший  прессинг  страдания,  пережитого  в  ту  ночь,  должен  был  подтолкнуть  мое  сознание  к  тому,  чтобы  оно  оторвалось  от  своего  отождествления  с  несчастным  и  безмерно  напуганным  “мной’,  кто,  в  конечном  итоге,  является  не  чем  иным,  как  созданной  разумом  фикцией.  Должно  быть,  этот  отрыв  был  столь  полным,  что  это  ложное,  страдающее  “я’  тотчас  сжалось,  как  бывает,  когда  из  надувной  игрушки  вытаскивают  пробку.  То,  что  теперь  оставалось,  было  моей  истинной,  вечной  сущностью  Я  есть,  сознанием  в  чистом  виде,  каким  оно  и  было  до  своего  отождествления  с  формой.
Позже,  оставаясь  в  полном  сознании,  я  научился  входить  в  это  внутреннее  царство  безвременья  и  бессмертия,  которое  поначалу  ощутил  и  воспринял  как  пустоту.    Я  пребывал  в  состоянии  такого  неописуемого  блаженства  и  святости,  что  даже  первоначальное  ощущение,  которое  я  только  что  описал,  меркнет  в  сравнении  с  ним.  Когда  на  физическом  плане  я  ненадолго  остался  ни  с  чем,  то  у  меня  появилось  время.  У  меня  не  было  связей,  работы,  дома,  никакой  социально  обусловленной  индивидуальности.  Почти  два  года  я  провел  на  скамейках  парка,  переживая  состояние  ослепительно  яркой  и  глубокой  радости.
Но  даже  самые  прекрасные  ощущения  приходили  и  уходили.  Однако,  возможно,  самым  фундаментальным  из  всех  остальных  ощущений,  было  остававшееся  под  этим  чувство  покоя,  которое  с  тех  пор  уже  никогда  меня  не  покидало.  Порой  оно  бывает  очень  сильным,  почти  осязаемым,  чем-то  таким,  что  можно  почувствовать.  Временами  как    будто  где-то  на  заднем  плане  звучит  далекая  мелодия»“Сила  момента  сейчас”
 На  следующее  утро  Толле  долго  бродил  по  Лондону,  поражаясь  тому,  «насколько  все  вокруг  было  удивтельно  прекрасным,  и  во  всем  ощущалось  присутствие  спокойствия  глубокого  внутреннего  равновесия,  даже  в  дорожном  движении.»  Он  сказал,  что  с  тех  пор  стал  постоянно  ощущать  внутри  себя  силу  присутствия  этого  спокойствия  глубоко  внутреннего  равновесия  в  любой  ситуации.  После  этого  случая,  согласно  журналу  Телеграф  (Telegraph  Magazine),  он  провел  почти  два  года  в  парке  Рассел-сквер,  в  центре  Лондона,  сидя  на  скамейке  в  состоянии  глубоко  внутреннего  блаженства  «наблюдая  за  прохожими.»  В  то  время  он  жил  у  своего  друга,  временами  останавливался  в  буддистском  монастыре,  а  временами  ночевал  под  открытым  небом  в  Хэмпстед-Хитском  лесопарке  .  Его  семья  считала  его  «безответственным  или  даже  безумным».
В  тот  период  многие  люди,  включая  бывших  его  сокурсников  по  Кембриджу,  начали  расспрашивать  его  о  том,  что  с  ним  произошло  и  во  что  он  теперь  верит.  А  затем  он  переехал  на  юго-запад  Англии  в  местечко  Гластонбери,  в  трех  часах  езды  от  Лондона,  в  некое  место  альтернативного  образа  жизни  в  графстве  Сомерсет  (шир),  где  провел  более  пяти  лет.    Вскоре,  он  снова  стал  работать  в  Лондоне  как  консультант  и  духовный  учитель.
В  1995  году  Экхарт  Толле  посетив  неоднократно  Вест  Коаст  на  севере  Америки  ,  Экхарт  Толле  в  свои  47-мь  обосновался  в  Ванкувере,  в  Британской  Колумбии  (провинция  Канады).  Вскоре  после  этого  Толле  публикует  свое  книгу  The  Power  of  Now  «Сила  момента  сейчас»  или  в  новой  русской  версии  Сила  вечно  непрерывного  СЕЙЧАС.  К  2008-му  годуThe  Power  of  Now  была  переведена  на  33-х  языках,  и  с  тех  пор  была  также  переведена  на  арабский  .  Несмотря  на  критику  некоторых  главных  изданий  СМИ,  к  августу  2000  года  эта  книга  оказалась  на  страницах  Нью-Йорк  Таймс  в  списке  самых  продаваемых  книг  ,  New  York  Times  Best  Seller  list  среди  книг  в  жестком  переплете”.  А  спустя  два  года  эта  книга  возглавила  этот  список.  В  Марте  2010  г.,  спустя  более  девяти  лет  эта  книга  The  Power  of  Now  все  еще  в  списке  на  7-й  строчке.
Книги  Толле  на  русском  языке    Новая  земля.  Пробуждение  к  своей  жизненной  цели  Издательство:  Рипол  Классик,  2009  г.        Сила  Настоящего        Издательство:  София,  2009  г.  Тишина  говорит  Издательство:  София,  2010    Сила  Настоящего.Практика      Экхарт  Толе.  Сила  настоящего  мгновения.  
Портал  Медитации  

Екхарт  Толле  (Улріх  Леонард  Толле)
 Просвітлений  майстер  без  традицій
Місце  народження:  Німеччина  в  містечку  Люнен  неподалік  від  Дормунд
Основне  місце  діяльності  та  проживання:
Канада,  Ванкувер,  Британська  Колумбія
Екхарт  Толле  народився  16  лютого  1948  року  в  Німеччині.  Вчора  є  одним  із  сучасних  духовних  вчителів.  Автор  бестселера  The  Power  of  Now  -  Сила  вічно  безперервного  ЗАРАЗ  або  «Сила  моменту  зараз».  Ця  книга  була  вперше  видана  в  1990  році  невеликим  тиражем  в  3000  екземплярів,  а  вже  в  1996  році  була  опублікована  у  величезній  кількості  по  всьому  світу.
З  тих  пір  вона  стала  набувати  все  більшої  популярності  і  була  переведена  до  2010  р  на  33  мови  і  ось  уже  9-ть  років  очолює  список  найбільш  продаваних  книг  за  відмітками  Нью-Йорк  Таймс.
Екхарт  Толле  проживає  в  Канаді,  у  Ванкувері  зі  своєю  дружиною  Інг  Кім.
Оскільки  у  всіх  роботах  Толле  закладений  глибокий  езотеричний  сенс,  то  не  завжди  буває  можливо  дати  однозначну  переклад.  З  труднощами  перекладу  буде  стикатися  не  один  перекладач.  І  коли  з'являться  3-5  варіантів  перводітся  його  робіт  на  російську  мову,  можна  буде  говорити  про  те,  що  «книга»  Екхарт  Толле  прийшла  в  Росію
Екхарт  Толле  народився  в  Німеччині  в  містечку  Люнен  неподалік  від  Дормунд  (Lnen,  Germany,  near  Dortmund).  Він  змінив  своє  ім'я  з  Улріх  на  Екхарт  через  нескінченно  глибокого  шанування  німецького  філософа-спіритуаліста  Майстера  Екхарта  Meister  Eckhart.  В  одному  зі  своїх  інтерв'ю  він  розповідає  про  своє  нещасливе  ранньому  дитинстві,  проведеному  в  Німеччині,  аж  до  13  років,  описуючи  конфліктну  обстановку  будинку  і  неприємну  ворожу  атмосферу  в  школі,  де  він  навчався  в  початкових  класах.  У  13-ть  років  він  переїхав  до  батька  в  Іспанію,  де  той  запропонував  йому  або  вчитися  в  школі  з  усіма,  або  запрошувати  вчителів  додому.  Толле  обрав  навчання  на  дому,  і  до  22-х  років  не  відвідував  звичайну  школу.  Замість  цього  він  підійшов  до  процесса  навчання  по-своєму,  присвятивши  себе  вивченню  філософії,  основам  творчого  начала,  літературі,  астрономії  і  мов.  У  19  років  він  переїхав  до  Англії,  де  три  роки  викладав  Німецький  і  Іспанська  для  бізнесменів  при  Лондонській  школі  (London  language  school.)  В  кінці  цього  періоду,  відчуваючи  сильну  депресію,  занепокоєння  і  страх,  «він  почав  шукати  відповіді  звертаючись  до  самого  життя».  В  інтерв'ю  журналу  Телеграф  він  сказав:
У  22-х  і  23-х  річному  віці  ...  Я  став  цікавитися  можливостями  інтелекту  людини.  Мої  думки  ставали  все  активніше.  Я  шукав  відповідь  всередині  своїх  думок,  через  філософію,  психологію  і  літературу,  вважаючи,  що  відповідь  має  бути  знайдена  в  лабіринт  філософських  роздумів.  Це  було  в  той  період,  коли  я  готувався  до  вступу  в  університет  і  ходив  на  вечірні  курси.
Після  закінчення  Лондонського  Університету  (University  of  London),  він  поступово  в  Кембридж  в  1977  р,  де  почав  свою  діяльність  в  якості  аспирата.
Глибока  внутрішня  трансформація  свідомості
«Одного  разу  вночі  в  1977  році,  будучи  в  29-ти  річному  віці,  після  тривалого  періоду  депресії,  що  межує  зі  схильністю  до  самогубства,  він  пережив  стан  внутрішньої  глибокої  трансформації  власної  особистості  і  всього,  з  чим  себе  раніше  асоціював.  Це  змінило  всю  його  подальше  життя.  ""  Аж  до  мого  тридцятиріччя  я  жив  в  стані  майже  не  покидав  мене  почуття  неспокою  і  тривоги,  перемежовуються  періодами  суїцидальної  депресії.  Зараз  я  сприймаю  це,  як  якщо  б  я  говорив  про  своє  минуле  або  навіть  взагалі  не  про  своє  життя.  »
«Рано  вранці  незабаром  після  мого  двадцатідевятілетія  я  прокинувся  з  почуттям  моторошного,  абсолютного  страху.  Зі  мною  і  раніше  таке  траплялося:  я  бувало  і  раніше  прокидався  з  подібним  почуттям,  але  на  цей  раз  воно  було  сильним  як  ніколи.  Нічна  тиша,  розпливчасті  обриси  меблів  в  темній  кімнаті,  далекий  шум  потягу,  що  проходить  -  все  здавалося  якимось  чужим,  ворожим,  і  настільки  позбавленим  сенсу,  що  пробуджувало  в  мені  глибоку  відразу  до  світу.  І  самим  огидним  з  усього  цього  був  факт  мого  власного  існування.  Який  був  сенс  продовжувати  своє  життя  з  вантажем  такого  страждання?  Навіщо  треба  вести  цю  безперервну  боротьбу?  Я  відчував,  що  глибоке,  пристрасне  бажання  до  позбавлення,  прагнення  до  неіснування,  тепер  стає  набагато  сильніше,  ніж  інстинктивне  бажання  жити.

-  Я  більше  не  в  силах  жити  сам  з  собою.  Ця  думка  наполегливо  повторювалася  в  моєму  розумі.  І  раптом,  абсолютно  несподівано  я  зрозумів,  наскільки  незвичайною  і  оригінальною  була  ця  думка.
-  Я  один,  або  мене  двоє?  Якщо  я  не  в  силах  жити  сам  з  собою,  то  тоді  мене  повинно  бути  двоє:  "Я  'і  той  самий"  сам',  з  яким  я  не  можу  більше  жити.  А  що  якщо  тільки  один  з  нас  справжній?  -  подумав  я.
 пристрасне  бажання  до  позбавлення,  прагнення  до  неіснування,  тепер  стає  набагато  сильніше,  ніж  інстинктивне  бажання  жити.

Я  був  так  вражений  цією  дивною  здогадкою,  що  мій  розум  як  би  застиг.  Я  продовжував  залишатися  в  повній  свідомості,  однак  при  цьому  у  мене  не  було  жодної  навіть  крихітної  думки.  Потім  я  відчув,  ніби  втягуюся  в  щось  на  зразок  енергетичної  воронки.  На  початку  рух  було  повільним,  потім  воно  поступово  прискорилося.  Мене  охопив  жахливий  страх  і  тіло  почало  трясти.  Я  чув  слова  «не  чини  опір  ',  нібито  виходили  з  моїх  грудей.  Я  відчував,  що  мене  засмоктує  в  порожнечу.  Було  таке  відчуття,  що  ця  порожнеча  знаходиться  швидше  всередині  мене,  ніж  зовні.  Раптово  страх  зник,  і  я  відчув  себе  в  цій  порожнечі.  Більше  я  нічого  не  пам'ятаю.  Я  не  пам'ятаю,  що  було  далі.
Я  прокинувся  від  співу  птахів  за  вікном.  Ніколи  раніше  я  не  чув  такого  звуку.  Мої  очі  залишалися  закритими,  але  уява  малювала  образ  дорогоцінного  діаманта.  Так,  звичайно,  якщо  діамант  може  видавати  такий  звук,  значить,  він  і  повинен  бути  таким.  Я  відкрив  очі.  Крізь  завіси  просочувався  перший  світло  ранкової  зорі.  У  мене  як  і  раніше  не  було  ніяких  думок  і  я  відчував,  я  точно  знав,  що  існує  щось  таке,  що  мені  ще  належить  пізнати,  щось  нескінченно  більше,  ніж  ми  собі  уявляємо.  Цим  м'яким  світінням,  струменя  крізь  фіранки,  була  сама  любов.  На  очі  навернулися  сльози.  Я  встав  і  походив  по  кімнаті.  Я  впізнав  її,  однак  тепер  я  розумів,  що  ніколи  раніше  не  бачив  цю  кімнату  в  правдивому  світлі.  Все  було  свіжим  і  недоторканим,  ніби  тільки  з'явилося  на  світло.  Я  брав  в  руки  речі,  олівець,  порожню  пляшку,  дивуючись  їх  красі  і  наполенності  життям.
В  той  день  я  бродив  по  місту  абсолютно  вражений  дивом  земного  життя,  ніби  я  сам  тільки  що  народився  на  світ.

Наступні  п'ять  місяців  я  прожив  в  стані  глибокого  спокою  і  безперервного  блаженства.  Потім  інтенсивність  цього  стану  трохи  ослабла,  або,  може  бути,  просто  мені  так  здавалося,  бо  це  стан  стало  для  мене  природним.  Я  як  і  раніше  зберігав  здатність  діяти  в  цьому  світі,  хоча  і  розумів  -  що  б  я  не  зробив,  це,  швидше  за  все,  нічого  не  додасть  до  нього,  що  у  мене  вже  є.

Зрозуміло,  я  розумів,  що  зі  мною  сталося  щось  надзвичайно  важливе,  глибоке  і  значне,  але  зовсім  не  уявляв  собі,  що  саме.  Так  тривало  протягом  ще  декількох  років,  поки  з  духовних  писань  і  від  духовних  вчителів  я  не  дізнався,  що  зі  мною  сталося  саме  те,  до  чого  всі  вони  прагнули.
Я  здогадувався,  що  найсильніший  пресинг  страждання,  пережитого  в  ту  ніч,  повинен  був  підштовхнути  мою  свідомість  до  того,  щоб  воно  відірвалося  від  свого  ототожнення  з  нещасним  і  безмірно  наляканим  "мною  ',  хто,  в  кінцевому  підсумку,  є  не  чим  іншим,  як  створеної  розумом  фікцією.  Повинно  бути,  цей  відрив  був  настільки  повним,  що  це  помилкове,  яка  страждає  "я  'негайно  стислося,  як  буває,  коли  з  надувною  іграшки  витягують  пробку.  Те,  що  тепер  залишалося,  було  моєю  справжньою,  вічною  сутністю  Я  є,  свідомістю  в  чистому  вигляді,  яким  воно  і  було  до  свого  ототожнення  з  формою.
Пізніше,  залишаючись  в  повній  свідомості,  я  навчився  входити  в  це  внутрішнє  царство  лихоліття  і  безсмертя,  яке  спочатку  відчув  і  сприйняв  як  порожнечу.  Я  перебував  у  стані  такого  неймовірного  блаженства  і  святості,  що  навіть  початкове  відчуття,  яке  я  тільки  що  описав,  меркне  в  порівнянні  з  ним.  Коли  на  фізичному  плані  я  ненадовго  залишився  ні  з  чим,  то  у  мене  з'явився  час.  У  мене  не  було  зв'язків,  роботи,  будинки,  ніякої  соціально  обумовленої  індивідуальності.  Майже  два  роки  я  провів  на  лавках  парку,  переживаючи  стан  сліпуче  яскравою  і  глибокої  радості.
Але  навіть  найпрекрасніші  відчуття  приходили  і  йшли.  Однак,  можливо,  самим  фундаментальним  з  усіх  інших  відчуттів,  було  залишалося  під  цим  почуття  спокою,  яке  з  тих  пір  вже  ніколи  мене  не  покидало.  Часом  воно  буває  дуже  сильним,  майже  відчутним,  чимось  таким,  що  можна  відчути.  Часом  начебто  десь  на  задньому  плані  звучить  далека  мелодія  »"  Сила  моменту  зараз  "
На  наступний  ранок  Толле  довго  бродив  по  Лондону,  дивуючись  тому,  «наскільки  все  навколо  було  удівтельно  прекрасним,  і  в  усьому  відчувалася  присутність  спокою  глибокого  внутрішнього  рівноваги,  навіть  в  дорожньому  русі.»  Він  сказав,  що  з  тих  пір  став  постійно  відчувати  всередині  себе  силу  присутності  цього  спокою  глибоко  внутрішньої  рівноваги  в  будь-якій  ситуації.  Після  цього  випадку,  відповідно  до  журналу  Телеграф  (Telegraph  Magazine),  він  провів  майже  два  роки  в  парку  Рассел-сквер,  в  центрі  Лондона,  сидячи  на  лавці  в  стані  глибоко  внутрішнього  блаженства  «спостерігаючи  за  перехожими.»  У  той  час  він  жив  у  свого  друга,  часом  зупинявся  в  буддистському  монастирі,  а  часом  ночував  під  відкритим  небом  в  Хемпстед-Хітском  лісопарку.  Його  сім'я  вважала  його  «безвідповідальним  або  навіть  божевільним».
У  той  період  багато  людей,  включаючи  колишніх  його  однокурсників  по  Кембриджу,  почали  розпитувати  його  про  те,  що  з  ним  сталося  і  під  що  він  тепер  вірить.  А  потім  він  переїхав  на  південний  захід  Англії  в  містечко  Гластонбері,  в  трьох  годинах  їзди  від  Лондона,  в  якесь  місце  альтернативного  способу  життя  в  графстві  Сомерсет  (шир),  де  провів  більше  п'яти  років.  Незабаром,  він  знову  став  працювати  в  Лондоні  як  консультант  і  духовний  вчитель.
У  1995  році  Екхарт  Толле  відвідавши  неодноразово  Вест  Коаст  на  півночі  Америки,  Екхарт  Толле  в  свої  47-м  влаштувався  у  Ванкувері,  в  Британській  Колумбії  (провінція  Канади).  Незабаром  після  цього  Толле  публікує  своє  книгу  The  Power  of  Now  «Сила  моменту  зараз»  або  в  новій  російській  версії  Сила  вічно  безперервного  ЗАРАЗ.  До  2008-го  годуThe  Power  of  Now  була  переведена  на  33-х  мовах,  і  з  тих  пір  була  також  переведена  на  арабську.  Незважаючи  на  критику  деяких  головних  видань  ЗМІ,  до  серпня  2000  року  цю  книга  виявилася  на  сторінках  Нью-Йорк  Таймс  в  списку  найбільш  продаваних  книг,  New  York  Times  Best  Seller  list  серед  книг  в  жорсткому  палітурці  "
А  через  два  роки  ця  книга  очолила  цей  список.  У  березні  2010  року,  через  більш  як  дев'ять  років  ця  книга  The  Power  of  Now  все  ще  в  списку  на  7-му  рядку.
Книги  Толле  російською  мовою  Нова  земля.  Пробудження  до  своєї  життєвої  мети  Видавництво:  Рипол  Класик,  2009  г.  Сила  Справжнього  Видавництво:  Софія,  2009  г.  Тиша  говорить  Видавництво:  Софія  2010  Сила  Настоящего.Практіка  Екхарт  Толле.  Сила  справжнього  миті.  
портал  Медитації

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851184
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 12.10.2019

"Як тільки Ви виберете" сподіватися ", все стане можливим".

Актер  Кристофер  Рив  сказал:  "Как  только  Вы  выберете  "надеяться",  все  станет  возможным".  
Прочитала  это  мудрое  изречение  и  решила  познакомиться  с  биографией  автора.
Биография    Кристофера    Рив
Дата  рождения  25  сентября  1952  г.    Дата  смерти  10  октября  2004  г.  Место  рождения
Нью-Йорк,  США

Кристофер  Рив  был  воплощением  американской  мечты  о  человеке,  который  мог  все.  Актер,  режиссер,  сценарист  и  продюсер  прославился  исполнением  роли  Супермена,  за  которую  удостоился  премии  BAFTA.  Совмещая  кинокарьеру  с  участием  в  состязаниях  по  конному  спорту,  «сверхчеловек»  лишился  возможности  вести  полноценную  жизнь  из-за  травмы  позвоночника,  но  не  опустил  рук  и  провел  остаток  дней,  занимаясь  любимой  профессией  и  помогая  людям  с  повреждениями  спинного  мозга.
Детство  и  юность
Кристофер  Д’Олье  Рив  родился  25  сентября  1952  года  в  Нью-Йорке  и  был  старшим  из  2  детей  писателя  и  ученого  Франклина  Д’Олье  Рива  и  журналистки  Барбары  Питни  Лэмб.  В  1956  году  семья  распалась,  и  мать  с  сыновьями  осела  в  Принстоне,  где  повторно  вышла  замуж  за  работника  биржи.  
Мальчики  посещали  дневную  школу  и  были  преуспевающими  учениками.  Фото  Кристофера,  увлекавшегося  бейсболом,  футболом,  теннисом  и  хоккеем  и  получавшего  награды  за  спортивные  достижения,  регулярно  попадало  на  доску  почета.
Рано  пристрастившись  к  театральной  жизни,  Рив  с  9-летнего  возраста  участвовал  в  молодежных  спектаклях,  а  в  середине  1968  года  подростка  пригласили  на  молодежный  фестиваль  искусств  в  Массачусетс.  Мальчик,  выглядевший  старше  одноклассников,  впечатлил  публику,  получил  хорошие  отзывы  о  выступлении  в  пьесе  Артура  Миллера  «Вид  с  моста»  и  попал  в  театральную  труппу  «Harvard  Summer  Repertory  Theater  Company».
В  1970  году  Кристофер  хотел  переехать  в  Нью-Йорк  и  посвятить  жизнь  сценической  карьере,  но  передумал  и  по  совету  матери  поступил  в  Корнеллский  университет.  Юноша  обещал  родителям,  что  не  станет  актером,  пока  не  получит  высшее  образование,  но  данное  слово  не  помешало  ему  регулярно  участвовать  в  студенческих  постановках  и  стать  предметом  интереса  известного  театрального  агента.
Благодаря  протекции  талантливого  представителя  Рив  проводил  каникулы  на  гастролях  и  кастингах  и  в  итоге  решил,  что  его  биография  должна  быть  неразрывно  связана  с  театром.  Не  окончив  университет,  Кристофер  поступил  в  Джульярдскую  школу  искусств,  где  вместе  с  выдающимся  актером  Робином  Уильямсом  попал  в  класс  для  продвинутых  студентов.
Фильмы
Получив  степень  бакалавра  в  1974  году,  Рив  некоторое  время  играл  на  Бродвее  и  в  репертуарном  театре  «Circle»,  а  затем  дебютировал  на  экране  в  эпизоде  картины  «“Серая  Дама”  уходит  на  глубину».  В  кинобизнесе  конца  1970-х  годов  главным  стремлением  актеров  было  появиться  в  главной  роли  в  кассовом  фильме  выдающегося  режиссера.  Такая  возможность  выпадала  не  всем,  но  Рив  в  этом  смысле  оказался  счастливчиком.
В  1978  году  агент  устроил  Кристоферу  прослушивание  у  директора  по  кастингу  картины  «Супермен».  Резюме  актера,  неоднократно  попадавшее  в  конец  списка,  впечатлило  продюсеров,  и  кандидатуру  Рива  утвердили  на  роль  главного  героя  Кларка  Кента.  
Получив  сценарий,  молодой  талант  сразу  же  приступил  к  работе  над  новым  образом.  Благодаря  усиленным  тренировкам  под  руководством  тяжелоатлета  Дэвида  Проуза  и  специальной  диете  Кристофер  набрал  14  кг  мышечной  массы  и  смог  спокойно  сниматься  без  накладных  бицепсов.
Кроме  того,  актер  всерьез  задумывался  над  стилистической  разницей  между  Кларком  Кентом  и  Человеком  из  стали.  Он  много  раз  консультировался  по  этому  вопросу  у  креативного  директора  фильма  и  в  итоге  оба  воплощения,  мастерски  сыгранные  Ривом,  вызвали  восторг  публики  и  положительные  отзывы  критиков.  
На  следующее  утро  после  премьеры  «Супермена»  Кристофер  проснулся  знаменитым:  Британская  академия  кино  и  телевидения  признала  актера  самым  выдающимся  новичком  и  наградила  его  престижной  «Золотой  маской».  Рива  начали  приглашать  на  популярные  передачи  и  ток-шоу  и  привлекать  к  участию  в  общественных  мероприятиях:  благотворительных  акциях,  спортивных  соревнованиях,  национальных  праздниках  и  т.д.
У  актера  не  было  ни  минуты  свободного  времени,  публичные  выступления  он  совмещал  с  работой  над  продолжением  «Супермена»,  которая  началась  сразу  после  выхода  на  экраны  1-й  части  саги  о  супергерое.  Публика  увидела  сиквел  зимой  1980  года  и  с  нетерпением  стала  ждать  дальнейших  экранизаций  с  участием  Рива.
«Супермен-3»  решением  продюсеров  неожиданно  стал  комедией.  Он  получил  негативные  отзывы  и  дважды  номинировался  на  антипремию  «Золотая  малина».  После  этого  Рив  поклялся,  что  покончил  с  Человеком  из  стали,  но  все  же  снялся  в  4-й  части  эпопеи,  которая  окончательно  разочаровала  актера.
В  поисках  новых  образов  Кристофер  снялся  с  Джейн  Сеймур  в  фантастическом  фильме  «Где-то  во  времени»,  а  затем  в  артхаусной  драме  «Бостноцы»  и  классической  экранизации  «Анны  Карениной».  Перебирая  сценарии,  Рив  надеялся  на  выдающуюся  роль,  но  образ  дурака  в  комедии  «Переключая  каналы»  окончательно  выбил  актера  из  колеи  и  заставил  бросить  киноиндустрию.
Возвращение  в  кино  состоялось  в  1990  году,  когда  Рив  согласился  на  участие  в  фильме  о  Гражданской  войне  под  названием  «Роза  и  шакал».  За  этим  последовали  выдающаяся  работа  в  мелодраме  «Остаток  дня»,  8  раз  номинированной  на  премию  «Оскар»,  и  несколько  ролей  в  телевизионных  сериалах.
Роль  парализованного  полицейского  в  картине  «Вне  подозрений»  стала  для  Рива  пророческой.  Через  год  после  премьеры  фильма  на  соревнованиях  по  конному  спорту  Кристофер  упал  с  лошади  и  получил  серьезную  травму  позвоночника,  приковавшую  его  к  инвалидной  коляске.
В  конце  1990-х  парализованный  «Супермен»  дебютировал  в  качестве  режиссера  в  фильме  «В  сумерках»  и,  несмотря  на  проблемы  со  здоровьем,  продолжил  карьеру  киноактера.  Рив  получил  премию  Гильдии  киноактеров  за  роль  в  ленте  «Окно  во  двор»,  а  затем  обосновался  на  телевидении.  Его  последними  работами  стали  проекты  «Практика»,  «Тайны  Смолвиля»  и  «Кристофер  Рив:  Человек  из  стали».
Личная  жизнь
В  молодости  Кристофер  регулярно  заводил  романы  с  актрисами.  Его  первым  увлечением  была  выпускница  Университета  Карнеги-Мелона,  игравшая  главные  роли  в  студенческих  спектаклях.  Девушка  была  старше  Рива,  и  это  помешало  развитию  серьезных  отношений.
В  середине  1970-х  годов  Кристофер  встретил  женщину  по  имени  Гай  Экстон,  которая  родила  ему  сына  Мэтью  и  дочь  Александру.  Совместная  жизнь  не  приносила  удовлетворения  и  проходила  в  постоянных  стычках  и  ссорах.  В  итоге  в  1987  году  пара,  не  состоявшая  в  официальном  браке,  распалась,  дети  остались  с  матерью,  а  актер  поселился  в  Нью-Йорке,  отдельно  от  родных.

Пребывая  в  состоянии  депрессии,  Кристофер  находил  утешение  в  работе  и  через  полгода  получил  отцовскую  опеку.  Семья  поселилась  в  Уильямстауне,  а  в  начале  1990-х  годов  в  личной  жизни  актера  появилась  певица  Дана  Морозини,  ставшая  женой  Рива  в  апреле  1992  года.  Через  2  месяца  после  свадьбы  у  супругов  родился  сын  Уильям.
После  того  как  Кристофер  стал  инвалидом,  он  думал  о  самоубийстве,  но  преданная  подруга  Дана  пресекла  эти  мысли  и  силой  любви  вернула  актера  к  жизни.
Смерть
В  молодости  Рив  страдал  от  астмы  и  нескольких  видов  аллергии.  После  травмы  позвоночника  ослабший  организм  реагировал  на  все  внешние  воздействия  и  внутренние  вмешательства.
В  2000-х  годах  Кристофер  пережил  ряд  инфекционных  заболеваний  и  тяжелую  процедуру  восстановления  кожных  покровов.  К  2004  году  актер  оправился  от  осложнений  и  начал  появляться  на  публике:  последний  раз  его  видели  на  хоккейном  матче  с  участием  сына  Уильяма.
Рив  постоянно  принимал  антибиотики,  которые  стали  причиной  остановки  сердца  9  октября  2004  года.  Актера  доставили  в  реанимацию,  где  он  впал  в  кому,  а  спустя  18  часов  врачи  констатировали  смерть.
Фильмография
• 1978  –  «Супермен»
• 1980  –  «Супермен  2»
• 1982  –  «Смертельная  ловушка»
• 1983  –  «Супермен  3»
• 1984  –  «Бостонцы»
• 1985  –  «Анна  Каренина»
• 1987  –  «Супермен  4:  Борьба  за  мир»
• 1988  –  «Переключая  каналы»
• 1993  –  «Остаток  дня»
•    1995  –  «Вне  подозрений»
•    2003-2004  –  «Тайны  Смолвиля»
•    2004  –  «Кристофер  Рив:  Человек  из  стали»
 «24smi.org


Актор  Крістофер  Рів  сказав:  "Як  тільки  Ви  виберете"  сподіватися  ",  все  стане  можливим".  Прочитала  цей  мудрий  вислів  і  вирішила  ознайомитися  з  біографією  автора.

Біографія    Крістофера    Рів
дата  народження    25  вересня  1952  г.  дата  смерті  10  жовтня  2004  р  Місце  народження
Нью-Йорк,  США
Крістофер  Рів  був  втіленням  американської  мрії  про  людину,  яка  могла  все.  Актор,  режисер,  сценарист  і  продюсер  прославився  виконанням  ролі  Супермена,  за  яку  удостоївся  премії  BAFTA.  Поєднуючи  кінокар'єру  за  участю  в  змаганнях  з  кінного  спорту,  «надлюдина»  втратив  можливість  вести  повноцінне  життя  через  травму  хребта,  але  не  опустив  рук  і  провів  залишок  днів,  займаючись  улюбленою  професією  і  допомагаючи  людям  з  пошкодженнями  спинного  мозку.
Дитинство  і  юність
Крістофер  Д'Олье  Рів  народився  25  вересня  1952  року  в  Нью-Йорку  і  був  старшим  з  2  дітей  письменника  і  вченого  Франкліна  Д'Олье  Ріва  і  журналістки  Барбари  Пітні  Лемб.  У  1956  році  сім'я  розпалася,  і  мати  з  синами  осіла  в  Прінстоні,  де  повторно  вийшла  заміж  за  працівника  біржі.
Хлопчики  відвідували  денну  школу  і  були  успішними  учнями.  Фото  Крістофера,  який  захоплювався  бейсболом,  футболом,  тенісом  і  хокеєм  і  отримував  нагороди  за  спортивні  досягнення,  регулярно  потрапляла  на  дошку  пошани.
Рано  пристрасть  до  театрального  життя,  Рів  з  9-річного  віку  брав  участь  в  молодіжних  спектаклях,  а  в  середині  1968  року  підлітка  запросили  на  молодіжний  фестиваль  мистецтв  в  Массачусетс.  Хлопчик,  що  виглядав  старше  однокласників,  вразив  публіку,  отримав  хороші  відгуки  про  виступ  в  п'єсі  Артура  Міллера  «Вид  з  моста»  і  потрапив  в  театральну  трупу  «Harvard  Summer  Repertory  Theater  Company».
У  1970  році  Крістофер  хотів  переїхати  в  Нью-Йорк  і  присвятити  життя  сценічній  кар'єрі,  але  передумав  і  за  порадою  матері  вступив  до  Корнеллський  університет.  Юнак  обіцяв  батькам,  що  не  стане  актором,  поки  не  отримає  вищу  освіту,  але  дане  слово  не  завадило  йому  регулярно  брати  участь  в  студентських  постановках  і  стати  предметом  інтересу  відомого  театрального  агента.
Завдяки  протекції  талановитого  представника  Рів  проводив  канікули  на  гастролях  і  кастингах  і  в  підсумку  вирішив,  що  його  біографія  повинна  бути  нерозривно  пов'язана  з  театром.  Не  закінчивши  університет,  Крістофер  надійшов  в  Джульярдскую  школу  мистецтв,  де  разом  з  видатним  актором  Робіном  Вільямсом  потрапив  в  клас  для  просунутих  студентів.
Фільми
Отримавши  ступінь  бакалавра  в  1974  році,  Рів  деякий  час  грав  на  Бродвеї  і  в  репертуарному  театрі  «Circle»,  а  потім  дебютував  на  екрані  в  епізоді  картини  «"  Сіра  Дама  "йде  на  глибину».  У  кінобізнесі  кінця  1970-х  років  головним  прагненням  акторів  було  з'явитися  в  головній  ролі  в  касовому  фільмі  видатного  режисера.  Така  можливість  випадала  не  всім,  але  Рів  в  цьому  сенсі  виявився  щасливчиком.
У  1978  році  агент  влаштував  Крістоферу  прослуховування  у  директора  по  кастингу  картини  «Супермен».  Резюме  актора,  неодноразово  потрапляв  в  кінець  списку,  вразило  продюсерів,  і  кандидатуру  Ріва  затвердили  на  роль  головного  героя  Кларка  Кента.
Отримавши  сценарій,  молодий  талант  відразу  ж  приступив  до  роботи  над  новим  образом.  Завдяки  посиленим  тренуванням  під  керівництвом  важкоатлета  Девіда  Проуз  і  спеціальній  дієті  Крістофер  набрав  14  кг  м'язової  маси  і  зміг  спокійно  зніматися  без  накладних  біцепсів
Крім  того,  актор  серйозно  замислювався  над  стилістичною  різницею  між  Кларком  Кентом  і  Людиною  зі  сталі.  Він  багато  разів  консультувався  з  цього  питання  у  креативного  директора  фільму  і  в  підсумку  обидва  втілення,  майстерно  зіграні  Рівом,  викликали  захоплення  публіки  і  позитивні  відгуки  критиків.
На  наступний  ранок  після  прем'єри  «Супермена»  Крістофер  прокинувся  знаменитим:  Британська  академія  кіно  і  телебачення  визнала  актора  найвидатнішим  новачком  і  нагородила  його  престижної  «Золотий  маскою».  Ріва  почали  запрошувати  на  популярні  передачі  і  ток-шоу  і  залучати  до  участі  в  громадських  заходах:  благодійних  акціях,  спортивних  змаганнях,  національних  святах  і  т.д.
У  актора  не  було  ні  хвилини  вільного  часу,  публічні  виступи  він  поєднував  з  роботою  над  продовженням  «Супермена»,  яка  почалася  відразу  після  виходу  на  екрани  1-ї  частини  саги  про  супергероя.  Публіка  побачила  сиквел  взимку  1980  року  і  з  нетерпінням  стала  чекати  подальших  екранізацій  за  участю  Ріва.
«Супермен-3»  рішенням  продюсерів  несподівано  став  комедією.  Він  отримав  негативні  відгуки  і  двічі  номінувався  на  антипремію  «Золота  малина».  Після  цього  Рів  поклявся,  що  наклав  на  себе  Людиною  зі  сталі,  але  все  ж  знявся  в  4-й  частини  епопеї,  яка  остаточно  розчарувала  актора.
У  пошуках  нових  образів  Крістофер  знявся  з  Джейн  Сеймур  в  фантастичному  фільмі  «Десь  у  часі»,  а  потім  в  артхаусною  драмі  «Бостноци»  і  класичній  екранізації  «Анни  Кареніної».  Перебираючи  сценарії,  Рів  сподівався  на  видатну  роль,  але  образ  дурня  в  комедії  «Перемикаючи  канали»  остаточно  вибив  актора  з  колії  і  змусив  кинути  кіноіндустрію.
Повернення  в  кіно  відбулося  в  1990  році,  коли  Рів  погодився  на  участь  у  фільмі  про  Громадянську  війну  під  назвою  «Роза  і  шакал».  За  цим  послідували  видатна  робота  в  мелодрамі  «Залишок  дня»,  8  разів  номіновано  на  премію  «Оскар»,  і  кілька  ролей  в  телевізійних  серіалах.
Роль  паралізованого  поліцейського  в  картині  «Поза  підозрою»  стала  для  Ріва  пророчою.  Через  рік  після  прем'єри  фільму  на  змаганнях  з  кінного  спорту  Крістофер  впав  з  коня  і  отримав  серйозну  травму  хребта,  прикувала  його  до  інвалідного  візка.
В  кінці  1990-х  паралізований  «Супермен»  дебютував  в  якості  режисера  у  фільмі  «В  сутінках»  і,  незважаючи  на  проблеми  зі  здоров'ям,  продовжив  кар'єру  кіноактора.  Рів  отримав  премію  Гільдії  кіноакторів  за  роль  у  стрічці  «Вікно  у  двір»,  а  потім  влаштувався  на  телебаченні.  Його  останніми  роботами  стали  проекти  «Практика»,  «Таємниці  Смолвіля»  і  «Крістофер  Рів:  Людина  зі  сталі».
Особисте  життя
В  молодості  Крістофер  регулярно  заводив  романи  з  актрисами.  Його  першим  захопленням  була  випускниця  Університету  Карнегі-Мелона,  що  грала  головні  ролі  в  студентських  спектаклях.  Дівчина  була  старше  Ріва,  і  це  стало  на  заваді  розвитку  серйозних  відносин.
В  середині  1970-х  років  Крістофер  зустрів  жінку  на  ім'я  Гай  Екстон,  яка  народила  йому  сина  Метью  і  доньку  Олександру.  Спільне  життя  не  приносила  задоволення  і  проходила  в  постійних  сутичках  і  сварках.  У  підсумку  в  1987  році  пара,  яка  не  складалася  в  офіційному  шлюбі,  розпалася,  діти  залишилися  з  матір'ю,  а  актор  оселився  в  Нью-Йорку,  окремо  від  рідних.
Перебуваючи  в  стані  депресії,  Крістофер  знаходив  утіху  в  роботі  і  через  півроку  отримав  батьківську  опіку.  Сім'я  оселилася  в  Уільямстауні,  а  на  початку  1990-х  років  в  особистому  житті  актора  з'явилася  співачка  Дана  Морозіні,  що  стала  дружиною  Ріва  в  квітні  1992  року.  Через  2  місяці  після  весілля  у  подружжя  народився  син  Вільям.
Після  того  як  Крістофер  став  інвалідом,  він  думав  про  самогубство,  але  віддана  подруга  Дана  припинила  ці  думки  і  силою  любові  повернула  актора  до  життя.
смерть
В  молодості  Рів  страждав  від  астми  і  декількох  видів  алергії.  Після  травми  хребта  ослабів  організм  реагував  на  всі  зовнішні  впливи  і  внутрішні  втручання.
У  2000-х  роках  Крістофер  пережив  ряд  інфекційних  захворювань  і  важку  процедуру  відновлення  шкірних  покривів.  До  2004  року  актор  оговтався  від  ускладнень  і  почав  з'являтися  на  публіці:  останній  раз  його  бачили  на  хокейному  матчі  за  участю  сина  Вільяма.
Рів  постійно  приймав  антибіотики,  які  стали  причиною  зупинки  серця  9  жовтня  2004  року.  Актора  доставили  в  реанімацію,  де  він  впав  у  кому,  а  через  18  годин  лікарі  констатували  смерть.
фільмографія
•  1978  -  «Супермен»
•  1980  -  «Супермен  2»
•  1982  -  «Смертельна  пастка»
•  1983  -  «Супермен  3»
•  1984  -  «Бостон»
•  1985  -  «Анна  Кареніна»
•  1987  -  «Супермен  4:  Боротьба  за  мир»
•  1988  -  «Перемикаючи  канали»
•  1993  -  «Залишок  дня»
•  1995  -  «Поза  підозрою»
•  2003-2004  -  «Таємниці  Смолвіля»
•  2004  -  «Крістофер  Рів:  Людина  зі  сталі»
«24smi.org»
Переклала  на  українську  мову          11.10.19          15.50

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851118
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.10.2019

Лише той долею обдарований щасливою…

Лишь  тот  судьбою  одарен  счастливой,
Тот  радостен,  чье  сердце  справедливо.      Альбукасим  Фирдоуси
Прочитала  это  мудрое  изречение  и  решила  познакомиться  с  биографией  автора.
Фирдоуси  —  Биография.  История  жизни.  Профессиональные  и  личные  достижения.
08.03.2019  -  Leave  a  Comment  
 
Великий  персидский  поэт  Фирдоуси  родился  примерно  в  935  году.  Полное  его  имя  —Хаким  Абулькасим  Мансур  Хасан  Фирдоуси  Туси.  Он  является  автором  шедевра  мировой  литературы  —  эпической  поэмы  «Шахнаме».  Считается  также,  что  написал  поэму  «Юсуф  и  Зулейха».
Биография
Место  его  рождения  —  персидский  город  Тус  в  Хоросане.  Информации  о  его  семье  довольно  мало.  Одни  исследователи  говорят,  что  его  отцом  был  бедный  человек,  другие  утверждают,  что  тот  был  помещиком,  дехканином.  Родители  будущего  поэта  были  шиитами  и  жили  не  слишком  богато,  так  как  их  поместья  были  невелики  и  большого  дохода  не  приносили.  Известно,  что  мальчик  сумел  получить  отличное  образование,  свободно  говорил  по-арабски  и  по-персидски.  Считается,  что  он  владел  пехлеви.  Это  старинный  язык  доисламской  эпохи  страны.  За  широту  знаний  Фирдоуси  получил  прозвище  Хаким.  В  переводе  это  означает  ученый,  мудрец.
Творчество
Долгое  время  поэт  жил  в  Газни.  Этот  город  находится  на  территории  современного  Афганистана.  Там  он  состоял  при  дворе  султана  Махмуда  Газневидского.  Над  своим  основным  произведением  «Шахнаме»  начал  работать  в  978  году.  Через  16  лет  он  завершил  написание  первой  редакции.  В  1010  —  второй.  Поэму  Фирдоуси  посвятил  султану,  но  тому  она  не  понравилась.  Причина  понятна  —  в  произведении  утверждалось,  что  править  народом  могут  лишь  те,  кому  власть  перешла  по  наследству.  Люди  же,  взявшие  ее  силой,  право  на    нее  не  имеют.  По  преданию,  поэт  ничего  не  получил  за  свой  труд,  за  что  сильно  обиделся  на  султана.  В  сильном  гневе  он  написал  сатиру.  В  ней  присутствовал  намек  на  то,  что  султан  был  потомком  раба.
 
После  этого  разгневался  Махмуд,  из-за  чего  Фирдоуси  пришлось  бежать  из  страны.  Остаток  жизни  он  был  вынужден  провести  в  бедности  и  скитаниях.  Есть  еще  одна  легенда  о  поэте.  Говорят,  что  незадолго  до  его  кончины  султан  услышал  от  одного  из  своих  приближенных  понравившийся  ему  стих.  Ему  сказали,  что  это  отрывок  из  «Шахнаме»,  автор  которого  живет  в  бедности.  Султан  велел  отправить  ему  богатый  дар,  но  Фирдоуси  не  успел  его  получить,  так  как  умер.  Произошло  это  в  1020  году.  Похоронили  поэта  в  родном  городе  Тусе,  в  собственном  саду.  Через  некоторое  время  над  могилой  был  возведен  мавзолей,  который  стал  объектом  поклонения  народа  и  местом  паломничества.
На  его  могиле  были  многие  известные  люди,  в  частности,  поэт  Низами.  Паломники  приходили  на  могилу  поэта  в  XV  веке  и  даже  позже.  Но  через  некоторое  время  гробница  пришла  в  упадок  и  была  восстановлена  лишь  в  первой  половине  XX  века,  к  празднованию  1000-летия  Фирдоуси.
Related  Posts
Лише  той  долею  обдарований  щасливою,
Той  радісний,  чиє  серце  справедливо.  Альбукасім  Фірдоусі
Прочитала  цей    мудрий  вислів  і  вирішила  познайомитися  з  біографією  автора.
Фірдоусі  -  Біографія.  Історія  життя.  Професійні  та  особисті  досягнення.
08.03.2019  -  Leave  a  Comment
 Великий  персидський  поет  Фірдоусі  народився  приблизно  в  935  році.  Повне    його  ім'я  -Хакім  Абулькасім  Мансур  Хасан  Фірдоусі  Тусі.  Він  є  автором  шедевра  світової  літератури  -  епічної  поеми  «Шахнаме».  Вважається  також,  що  написав  поему  «Юсуф  і  Зулейха».
Біографія
Місце  його  народження  -  перське    місто  Тус  в  Хоросані.  Інформації  про  його  родину  досить  мало.  Одні  дослідники  кажуть,  що  його  батьком  був  бідний  чоловік,  інші  стверджують,  що  той  був  поміщиком,  дехканина.  Батьки  майбутнього  поета  були  шиїтами  і  жили  не  дуже  заможно,  так  як  їх  маєтки  були  невеликі  і  великого  доходу  не  приносили.  Відомо,  що  хлопчик  зумів  отримати  чудову  освіту,  вільно  говорив  по-арабськи  і  по-перському.  Вважається,  що  він  володів  пехлеві.  Це  старовинна    мова  доісламської    епохи  країни.  За  широту  знань  Фірдоусі  отримав  прізвисько  Хакім.  У  перекладі  це  означає  вчений,  мудрець.
Творчість
Довгий  час  поет  жив  в  Газні.  Це  місто  знаходиться  на  території  сучасного  Афганістану.  Там  він  перебував  при  дворі  султана  Махмуда  Газневідського.  Над  своїм  головним  твором  «Шахнаме»  почав  працювати  в  978  році.  Через  16  років  він  завершив  написання  першої  редакції.  У  1010  -  другої.  Поему  Фірдоусі  присвятив  султанові,  але  тому  вона  не  сподобалася.  Причина  зрозуміла  -  у  творі  стверджувалося,  що  правити  народом  можуть  лише  ті,  кому  влада  перейшла  у  спадок.  Люди  ж,  які  взяли  її  силою,  право  на    неї  не    мають.  За  переказами,  поет  нічого  не  отримав  за  свою  працю,  за  що  сильно  образився  на  султана.  У  сильному  гніві  він  написав  сатиру.  У  ній  був  присутній  натяк  на  те,  що  султан  був  нащадком  раба.
Після  цього  розгнівався  Махмуд,  через  що  Фірдоусі  довелося  бігти  з  країни.  Залишок  життя  він  був  змушений  провести  в  бідності  і  поневіряннях.  Є  ще  одна  легенда  про  поета.  Кажуть,  що  незадовго  до  його  смерті  султан  почув  від  одного  зі  своїх  наближених  сподобався  йому  вірш.  Йому  сказали,  що  це  уривок  з  «Шахнаме»,  автор  якого  живе  в  бідності.  Султан  звелів  відправити  йому  багатий  дар,  але  Фірдоусі  не  встиг  його  отримати,  так  як  помер.  Сталося  це  1020  році.  Поховали  поета  в  рідному  місті  Тусе,  у  власному  саду.  Через  деякий  час  над  могилою  було  зведено  мавзолей,  який  став  об'єктом  поклоніння  народу  і  місцем  паломництва.
На  його  могилі  були  багато  відомих  людей,  зокрема,  поет  Нізамі.  Паломники  приходили  на  могилу  поета  в  XV  столітті  і  навіть  пізніше.  Але  через  деякий  час  гробниця  занепала  і  була  відновлена  лише  в  першій  половині  XX  століття,  до  святкування  1000-річчя  Фірдоусі.
Related  Posts      
 Переклала  на  українську  мову          11.10.19        12.45


Краткая  биография  Абулькасима  Фирдоуси  (935  -  1020).
Автора  популярных  произведений  Абулькасима  Фирдоуси  (полное  имя  -  Хаким  Абулькасим  Мансур  Хасан  Фирдоуси  Туси)  считают  национальным  поэтом  в  Иране,  Узбекистане,  Таджикистане,  Афганистане.  Об  этом  величайшем  персидском  стихотворце  известно  очень  мало,  не  сохранилось  даже  сведений  о  его  настоящем  имени.  Родился  он  в  промежутке  между  932-936  гг.  в  Иране;  его  родиной  было  предместье  города  Тус.
Информация  о  семье,  отце  Фирдоуси  крайне  противоречива.  Если  одни  биографы  считали  его  бедным  человеком,  то  другие  -  вполне  богатым  и  оставившим  сыну  приличное  наследство.  Многие  исследователи  придерживаются  мнения,  что  он  был  сыном  помещика-феодала,  дехканина,  и  предполагают,  что  семья  жила  не  слишком  роскошно.
Практически  отсутствует  информация  о  детских  и  юношеских  годах  будущего  поэта.  Его  образование  для  того  времени  было  хорошим,  он  прекрасно  владел  персидским  и  арабским,  т.е.  литературными  языками  современного  ему  Ирана.  Не  исключено,  что  он  знал  пехлеви,  язык  домусульманской  эпохи.  Именно  благодаря  широте  познаний  ему  досталось  прозвище  Хаким,  т.е.  «ученый,  мудрец»,  а  его  поэтический  псевдоним  Фирдоуси  звучит  в  переводе  как  «райский».
В  истории  литературы  Фирдоуси  остался,  в  первую  очередь,  как  автор  известной  поэмы  «Шахнаме».  Над  этим  начатым  поэтом  Дакики  произведением  он  взялся  работать  в  976  г.;  в  994  г.  была  готова  первая  редакция,  в  1010  г.  -  вторая.  Ее  получил  в  дар  от  поэта  султан  Махмуд  Газневид.  Предания  утверждают,  что  подарок  не  пришелся  по  вкусу,  т.к.  основная  мысль  произведения  заключалась  в  том,  что  право  на  власть  над  народом  имеют  люди,  которым  правление  досталось  по  наследству,  а  не  благодаря  власти  силы.  Еще  одна  известная  легенда  гласит,  что  Фирдоуси  не  получил  платы  за  свой  труд.  Будучи  разгневанным,  он  сочинил  сатиру,  прозрачно  намекавшую  на  происхождение  султана  от  раба.  Гнев  правителя  вынудил  дерзкого  поэта  покинуть  страну  и  до  конца  жизни  скитаться,  претерпевая  серьезные  лишения.  Более  распространена  такая  точка  зрения,  что  великий  поэт  провел  всю  жизнь  в  бедности  и  неизвестности,  ведь  его  «Шахнаме»  предстала  общественному  взору  и  прославила  его  только  к  концу  жизни.
Как  бы  там  ни  было,  поэма  «Шахнаме»  быстро  стала  чрезвычайно  популярной.  Охватывающая  историю  Иранского  государства  с  периода  побед  А.  Македонского,  она  была  написана  блестящим  литературным  языком,  стала  образцом  для  многочисленных  подражаний.  Ее  перевели  на  большое  количество  европейских  языков;  появлению  русской  версии  одной  из  ее  частей  читатели  XIX  в.  были  обязаны  В.  Жуковскому.
Биография  Фирдоуси  закончилась  там  же,  где  и  началась,  -  в  его  родном  городе,  в  1020  г.  В  1934  г.,  в  ознаменование  тысячелетнего  юбилея  со  дня  рождения  гордости  персидской  поэзии  его  могилу  украсили  мавзолеем.
tp://www.wisdoms.one/biografiya_abulkasim_firdousi
Коротка  біографія  Абулькасіма  Фірдоусі  (935  -  1020).
Автора  популярних  творів  Абулькасіма  Фірдоусі  (повне  ім'я  -  Хакім  Абулькасім  Мансур  Хасан  Фірдоусі  Тусі)  вважають  національним  поетом  в  Ірані,  Узбекистані,  Таджикистані,  Афганістані.  Про  цього    відомого  перського    поета    відомо  дуже  мало,  не  збереглося  навіть  відомостей  про  його  справжнє  ім'я.  Народився  він  в  проміжку  між  932-936  рр.  в  Ірані;  його  батьківщиною  було  передмістя    міста  Тус.
Інформація  про  сім'ю,  батька  Фірдоусі  вкрай  суперечлива.  Якщо  одні  біографи  вважали  його  бідною  людиною,  то  інші  -  цілком  багатим  і  залишившим    синові  пристойну  спадщину.  Багато  дослідників  дотримуються  думки,  що  він  був  сином  поміщика-феодала,  дехканина,  і  припускають,  що  сім'я  жила  не  дуже  розкішно.
Практично  відсутня  інформація  про  дитячі  та  юнацькі  роки  майбутнього  поета.  Його  освіта    для  того  часу  було  хорошою,  він  прекрасно  володів  перським  і  арабським,  тобто  літературними  мовами  сучасного  йому  Ірану.  Не  виключено,  що  він  знав  пехлеві,  мову    домусульманськаої  епохи.  Саме  завдяки  широті  знань  йому  дісталося  прізвисько  Хакім,  тобто  «Вчений,  мудрець»,  а  його  поетичний  псевдонім  Фірдоусі  звучить  в  перекладі  як  «райський».
В  історії  літератури  Фірдоусі  залишився,  в  першу  чергу,  як  автор  відомої  поеми  «Шахнаме».  Над  цим  розпочатим  поетом  Дакики  твором  він  взявся  працювати  в  976  р  .;  в  994  р  була  готова  перша  редакція,  в  1010  р  -  друга.  Її  отримав  в  дар  від  поета  султан  Махмуд  Газневидів.    Стверджують,  що  подарунок  не  припав  до  смаку,  тому  що  основна  думка  твору  полягала  в  тому,  що  право  на  владу  над  народом  мають  люди,  яким  правління  дісталося  у  спадок,  а  не  завдяки  владі  сили.  Ще  одна  відома  легенда  говорить,  що  Фірдоусі  не  отримав  плати  за  свою  працю.  Будучи  розгніваним,  він  склав  сатиру,  прозоро  натякав    на  походження  султана  від  раба.  Гнів  імператора  змусив  зухвалого  поета  покинути  країну  і  до  кінця  життя  поневірятися,  зазнаючи  серйозні  нестатки.  Більш  поширена  така  точка  зору,  що  великий  поет  провів  все  життя  в  бідності  і  невідомості,  адже  його  «Шахнаме»  постала  громадському  погляду  і  прославила  його  тільки  до  кінця  життя.  
Як  би  там  не  було,  поема  «Шахнаме»  швидко  стала  надзвичайно  популярною.  Охоплює  історію  Іранської    держави  з  періоду  перемог  А.  Македонського,  вона  була  написана  блискучою    літературною  мовою,  стала  зразком  для  численних  наслідувань.  Її  перевели  на  велику  кількість  європейських  мов;  появі  російської  версії  однієї  з  її  частин  читачі  XIX  в.  були  зобов'язані  В.  Жуковському.
Біографія  Фірдоусі  закінчилася  там  же,  де  і  почалася,  -  в  його  рідному  місті,  1020  р  У  1934  р,  в  ознаменування  тисячолітнього  ювілею  з  дня  народження  гордості  перської  поезії  його  могилу  прикрасили  мавзолеєм.
tp:  //www.wisdoms.one/biografiya_abulkasim_firdousi

Высказывания,  афоризмы  и  цитаты  Абулькасима  Фирдоуси    персидского    поэта
*Лишь  в  разуме  счастье,  беда  без  него,  Лишь  разум  —  богатство,  нужда  без  него.

*О  том  поразмыслив,  что  ждет  впереди,
Цель  выбрав  благую,  к  ней  прямо  иди.

*Науку  все  глубже  постигнуть  стремись,
Познания  вечного  жаждой  томись.
Лишь  первых  познаний  блеснет  тебе  свет,
Узнаешь:  предела  для  знания  нет.

*С  душою  твердой,  чуждый  обольщенья,
Взирай,  мудрец,  на  взлеты  и  паденья.

*Мир  удивителен;  и  нет  ни  в  ком
Из  смертных  разуменья  обо  всем.

*Не  усердствуй  некстати.

*Лишь  тот  судьбою  одарен  счастливой,  Тот  радостен,  чье  сердце  справедливо!

*Пустыня  -  земной  наш,  случайный  приют,
Где  горе  и  радость  бок  о  бок  живут.
Отсчитан  судьбою  здесь  каждый  наш  час  -
Что  дарит,  сама  похищает  у  нас.
Но  дрогнет  земля,  и  раскатится  гром,
Поднимутся  вопли  и  стоны  кругом,
И  прерван  в  пустыне  упорный  наш  труд.
Нас  снова  к  обители  горней  зовут.
Плод  наших  трудов  кто-то  новый  пожнет,
Пожнет,  но  и  сам  он  уйдет  в  свой  черед.
Так  было  с  тех  пор,  как  живет  человек,
И  этот  закон  не  состарится  ввек.
Взять  доброе  имя  с  собой  не  забудь  -
К  бессмертью  оно  открывает  нам  путь.
А  если  мы  жили  в  корысти  и  зле  -
Смерть  все  обнажит,  что  таилось  во  мгле.


*И  радость,  и  скорбь,  все  минует,  как  сон,  -
Жить  вечно  никто  на  земле  не  рожден.
Когда  ты  прославился  доблестью  дел,
Будь  царь  или  раб  -  твой  бессмертен  удел.

*Мудрец  сказал:  «Коль  ты:  умен,  пойми  ты,
Что  все  деянья  с  их  причиной  слиты».

*Кто  врага  лелеет  своего,  Безумцем  в  мире  назовут  того.

*От  разума  -  печаль  и  наслаждение,
От  разума  величье  и  паденье.

*Не  решай  ничего  опрометчиво,  Не  подумавши  —  действовать  нечего.

*Ты  разумом  вникни  поглубже,  пойми,
Что  значит  для  нас  называться  людьми.

*Таков  закон  дворца,  где  правит  зло:
То  ты  в  седле,  то  -  на  тебе  седло.

*С  серпом  великан  по  лужайке  идет.
И  все,  что  увяло,  и  все,  что  цветет,
Срезает  равно  беспощадной  рукой,
Мольбою  не  тронуть  его  никакой,
Мы  травы,  а  время  -  косарь,  что  на  луг
Ступив,  без  разбору  все  косит  вокруг;
Всех  губит,  не  глядя,  кто  молод,  кто  сед,
Губя,  не  щадит  и  младенческих  лет.
Таков  нашей  жизни  извечный  закон,
Ведь  каждый  рожденный  для  смерти  рожден;
В  дверь  входит,  выходит  из  двери  другой.
Измерен  наш  век  беспощадной  рукой.

*Лишь  к  смерти  лежит  пред  родившимся  путь,
Будь  пахарем  он  иль  владыкою  будь.

*Если  путь  твой  к  познанию  мира  ведет,
Как  бы  ни  был  он  долог  и  труден  —  вперед!

*Чтоб  быть  справедливым  возмездье  могло,  Лишь  злом  воздавать  подобает  за  зло.

*Раздавши  дары,  не  печалься  о  них,
Знай  цену,  о  сын  мой,  сокровищ  земных.
Знай,  царственной  доли  достоин  лишь  тот,
Кто  с  легкостью  отдал  бы  в  дар  небосвод.

*Стараются,  ищут  сокровищ  земных...
И  люди  уйдут,  и  сокровища  их.
Смешаемся  с  прахом  -  удел  наш  таков,
Сокроет  ланиты  могильный  покров.

*Кто  ропщет  на  своих  учителей,
Для  тех  в  сто  раз  ученье  тяжелей.

*Тайной  не  пребудет  слово.  Есть  тайна  двух,  но  тайны  нет  у  трех,  И  всем  известна  тайна  четырех.

*Добру,  милосердью,  любви  научись,
Быть  радостным,  великодушным  стремись.
Вот  благо  несущий  единственный  путь  -
Будь  меньшим  иль  в  мире  прославленным  будь.
Коль  славу  оставил  недобрую  -  знай,
Отринут  тебя  Вседержитель  и  рай.

*Не  диво,  что  знаньем  богаты  сыны,  Которые  мудрым  отцом  взращены.

*Дела  переносить  на  завтра  неумно;  Что  завтра  может  быть,  нам  ведать  не  дано.

*Кто  увидит,  что  делу  конец  дурной,
Откажись  от  такого  любой  ценой.

*Уж  если  оказал  кому-нибудь  услугу,  Не  поминай  о  ней  ты  ни  врагу,  ни  другу.

*Пусть  разум  твой  направляет  дела.
Он  душу  твою  не  допустит  до  зла.

*Нарушающим  обет  В  душе  народа  уваженья  нет!

*И  солнце  и  бури  -  все  выдержат  смело
Высокое  слово  и  доброе  дело.

*Не  уколовшись  шипами,  розы  не  сорвёшь.

*Был  первым  в  мире  создан  разум  наш,
Он  -  страж  души,  трех  стражей
верный  страж,
Те  трое  суть  язык,  глаза  и  уши:
Чрез  них  добро  и  зло  вкушают  души.


*Венец,  краса  всего  живого  -  разум,
Признай,  что  бытия  основа  -  разум.

*Все  в  мире  покроется  пылью  забвенья,  Лишь  двое  не  знают  ни  смерти,  ни  тленья:  Лишь  дело  героя  да  речь  мудреца  Проходят  столетья,  не  зная  конца.

*Доблесть  —  достояние  стремящихся  к  высокой  цели.

*Мир  только  вечен.
Наша  жизнь  мгновенна.
Но  имя  остается  во  Вселенной.
Лишь  добрые  деяния  народ
Прославит.
Остальное  -  все  умрет.

*На  радость  потомство  судьбой  нам  дано,
Нам  собственной  жизни  дороже  оно.
Для  сердца  роднее  прибежища  нет,
И  связи  теснее  не  ведает  свет.

*О  мир,  как  дивно  круг  ты:  совершаешь  -
Ломаешь  то,  а  это  исправляешь!

*Таков  уж  судьбы  непреложный  закон:
Один  ниспровержен  -  другой  вознесен,
Паденьем  сменяется  взлет  в  высоту.
Безумен,  кто  верит  в  земную  тщету.

*Если  дело  достойно  завершено,  Вознесет  и  прославит  тебя  оно.

*Где  правда  проступает  сквозь  туман,
Там  терпит  поражение  обман...


*И  тот,  в  ком  светоч  разума  горит,
Дурных  деяний  в  мире  не  свершит.

*Лучшая  жена  из  всех  на  свете  жен
Та,  которой  муж  и  в  старости  пленен.
http://www.wisdoms.one/aforizmi_abulkasim_firdousi

Висловлювання,  афоризми  та  цитати  Абулькасіма  Фірдоусі  перського  поета
*  Лише  в  розумі  щастя,  біда  без  нього,  Лише  розум  -  багатство,  потреба  без  нього.

*  Про  те  поміркувавши,  що  чекає  попереду,
Мета  вибравши  благо,  до  нього    прямо  йди.

*  Науку  все  глибше  осягнути  прагни,
Пізнання  вічного  спрагою  томись.
Лише  перших  пізнань  блисне  тобі  світло,
Дізнаєшся:  межі  для  знання  немає.

*  З  душею  твердою,  чужді    зваблювання,
Взирай,  мудрець,  на  злети  і  падіння.

*  Світ  дивовижний;  і  немає  ні  в  кого
З  смертних  розуміння  про  все.

*  Не  старайся  недоречно.
*  Лише  той  долею  обдарований  щасливою,  той  радісний,  чиє  серце  справедливо!

*  Пустеля  -  земний  наш,  випадковий  притулок,
Де  горе  і  радість  пліч-о-пліч  живуть.
Відрахував  долею  тут  кожен  наш  час  -
Що  дарує,  сама  викрадає  у  нас.
Але  диригент  земля,  і  гуркіт  грому,
Піднімуться  крики  і  стогони  кругом,
І  перервана    в  пустелі  завзята    наша    праця.
Нас  знову  до  обителі  горні  звуть.
Плід  наших  праць  хтось  новий  пожне,
Пожне,  а  й  сам  він  піде  в  свій  час.
Так  було  з  тих  пір,  як  живе  людина,
І  цей  закон  не  постаріє  повік.
Взяти  добре  ім'я  з  собою  не  забудь  -
До  безсмертя  воно  відкриває  нам  шлях.
А  якщо  ми  жили  в  користі  і  злі  -
Смерть  все  оголить,  що  таїлося  в  імлі.
*  І  радість,  і  скорбота,  все  мине,  як  сон,  -
Жити  вічно  ніхто  на  землі  не  народжений.
Коли  ти  прославився  доблестю  справ,
Будь  цар  або  раб  -  твоя    безсмертна    доля.

*  Мудрець  сказав:  «Якщо  ти:  розумний,  зрозумій  ти,
Що  всі    дії    з  їх  причиною  злиті  ».

*  Хто  ворога  плекає  свого,  безумцем    в  світі  назвуть  того.

*  Від  розуму  -  печаль  і  насолода,
Від  розуму  велич  і  падінья.

*  Не  вирішуй  нічого  необачно,    не  подумавши  -    не  дій    нічого.
*  Ти  розумом  вникни  глибше,  зрозумій,
Що  значить  для  нас  називатися  людьми.

*  Такий  закон  палацу,  де  править  зло:
То  ти  в  сідлі,  то  -  на  тобі  сідло.

*  З  серпом  велетень  на  галявині  йде.
І  все,  що  зів'яло,  і  все,  що  цвіте,
Зрізає  одно  нещадною  рукою,
Благанням  не  зворушити  його  ніяким,
Ми  трави,  а  час  -  косар,  що  на  луг
Ступивши,  без  розбору  все  косить  навколо;
Всіх  губить,  не  дивлячись,  хто  молодий,  хто  сивий,
Гублячи,  не  щадить  і  дитячих  років.
Такий  нашому  житті  одвічний  закон,
Адже  кожний    народжений  для  смерті  народжений;
У  двері  входить,  виходить  з  дверей  інший.
Виміряно  наше  століття  нещадною  рукою.

*  Лише  до  смерті  лежить  перед  народженим  шлях,
Будь  орачем  він  чи  володарем  будь.

*  Якщо  шлях  твій  до  пізнання  світу  веде,
Як  би  не  був  він  довгий  і  важкий  -  вперед!
*  Щоб  бути  справедливим  відплати  могло,  лише  злом  віддячувати  личить  за  зло.

*  Роздаєш  дари,    не  журися  про  них,
Знай  ціну,    син  мій,  скарбів  земних.
Знай,  царственої  частки  гідний  лише  той,
Хто  з  легкістю  віддав  би  в  дар  небосхил.

*  Намагаються,  шукають  скарбів  земних  ...
І  люди  підуть,  і  скарби  їх.
Змішати  з  прахом  -  доля  наша  така,
Сховає  скроня  могильний  покров.

*  Хто  нарікає  на  своїх  вчителів,
Для  тих  в  сто  раз  наука    важче.
*  Таємним    перебувати  не  буде  слово.  Є  таємниця  двох,  але  таємниці  немає  у  трьох,  і  всім  відома  таємниця  чотирьох.

*  Добру,  милосердю,  любові  навчися,
Бути  радісним,  великодушним  прагни.
Ось  благо  несе  єдиний  шлях  -
Будь  меншим  чи    в  світі  прославленим  будь.
Якщо    славу  залишив  недобру  -  знай,
Я  вигнаний  з  тебе  Вседержитель  і  рай.

*  Не  диво,  що  знанням  багаті  сини,  які  мудрим  батьком  вирощені.

*  Справи  переносити  на  завтра  нерозумно;  що  завтра  може  бути,  нам  відати  не  дано.
*  Хто  побачить,  що  й  по  всьому  поганий,
Відмовся  від  такого  за  всяку  ціну.

*  Якщо  вже  надав  комусь  послугу,  не  нагадуй  про  неї  ти  ні  ворогові,  ні  другові.

*  Нехай  розум  твій  направляє  справи.
Він  душу  твою  не  допустить  до  зла.

*  Порушує  обітницю  в    душі  народу  поваги  немає!

*  І  сонце  і  бурі  -  все  витримають  сміливо
Високе  слово  і  добрі  справи.

*  Не  вколовшись  шипами,  троянди  не  зірвеш.
*  Був  першим  в  світі  створено  розум  наш,
Він  -  страж  душі,  трьох  вартою
вірний  страж,
Ті  троє  суть  язик,  очі  і  вуха:
Через  них  добро  і  зло  куштують  душі.


*  Вінець,  краса  всього  живого  -  розум,
Визнай,  що  буття  основа  -  розум.

*  Все  в  світі  покриється  пилом  забуття,  лиш  двоє  не  знають  ні  смерті,  ні  тліну:  лише  справа  героя  так  мова  мудреця  проходять  століття,  не  знаючи  кінця.

*  Доблість  -  надбання  прагнути  до  високої  мети.
*  Мир  тільки  вічний.
Наше  життя  миттєвє.
Але  ім'я  залишається  у  Всесвіті.
Лише  добрі  діяння  народ
Прославить.
Решта  -  все  помре.

*  На  радість  потомство  долею  нам  дано,
Нам  власного  життя  дорожче  воно.
Для  серця  рідніше  притулку  немає,
І  зв'язку  тісніше  не  відає  світло.

*  Про  світ,  як  дивно  коли  ти:  робиш  -
ламаєш  те,  а  це  виправляєш!
*  Такий  вже  долі  непорушний  закон:
Один  ніспровержений    -  інший  піднесений,
Падінням  змінюється  зліт  у  висоту.
Божевільний,  хто  вірить  в  земну  марноту.

*  Якщо  справа  гідно  завершена,  піднесе  і  прославить  тебе  вона.

*  Де  правда  проступає  крізь  туман,
Там  зазнає  поразки  обман  ...


*  І  той,  в  кого  світоч  розуму  горить,
Поганих  діянь  в  світі  не  звершить.
*  Краща  дружина  з  усіх  на  світі  дружин
Та,  якою  чоловік  і  в  старості  полонений.
http://www.wisdoms.one/aforizmi_abulkasim_firdousi

Переклала  на  українську  мову          11.10.19        12.45

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851109
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 11.10.2019

Дух є майстер, уява - інструмент…

Дух  есть  мастер,  воображение  —  инструмент,  тело  —  послушный  материал.  В  каждом  человеке  есть  свой  собственный  внутренний  мир,  сотворенный  силою  воображения.  Воображение  порождается  чистым  и  сильным  желанием  сердца.  Если  эта  сила  достаточна,  чтобы  озарить  каждый  уголок  этого  внутреннего  мира,  то  все  то,  о  чем  человек  помыслит,  будет  обретать  форму  в  его  душе.  Парацельс
Прочитала  это  мудрое  изречение,  решила  ознакомиться  с  биографией  автора.

         Дух  є  майстер,  уява  -  інструмент,  тіло  -  слухняний  матеріал.  В  кожній  людині  є  свій  власний  внутрішній  світ,  створений  силою  уяви.  Уява  породжується  чистим  і  сильним  бажанням  серця.  Якщо  ця  сила  достатня,  щоб  осяяти  кожен  куточок  цього  внутрішнього  світу,  то  все  те,  про  що  людина  подумає,  буде  набувати  форму  в  його  душі
ПАРАЦЕЛЬС  (Paracelsus)
(Филипп  Ауреол  Теофраст  Бомбаст  фон  Гогенгейм;  von  Hohenheim)
24  октября  1493  г.  –  24  сентября  1541  г.  
Знаменитый  средневековый  врач  и  алхимик  Парацельс  родился  в  городке  Айнзидельн  (кантон  Швиц,  Швейцария)  в  семье  врача.  По  примеру  своего  отца  Парацельс  начал  изучать  медицину  –  в  Германии,  Франции  и  Италии.  В  1515  г.  он  получил  во  Флоренции  степень  доктора  медицины,  после  чего  странствовал  по  Европе,  продолжая  изучать  медицину  и  алхимию.  
В  1526  г.  Парацельс  стал  профессором  университета  и  городским  врачом  в  Базеле;  в  университете  он  читал  лекции  на  немецком  языке,  а  не  на  традиционной  латыни,  что  тогда  было  неслыханной  дерзостью.  Лекции  его  привлекали  множество  слушателей  и  стали  широко  известными;  в  то  же  время  Парацельс  приобрёл  множество  врагов  среди  врачей  и  аптекарей,  поскольку  в  своих  лекциях  он  резко  выступал  против  схоластической  медицины  и  слепого  почитания  авторитета  Галена;  публично  сжёг  учебник  медицины,  написанный  на  основе  представлений  античных  учёных.  В  1528  г.  Парацельсу  пришлось  покинуть  Базель,  где  ему  угрожал  суд  за  вольнодумство.  Последние  годы  жизни  он  вновь  скитался  по  городам  Эльзаса,  Баварии,  Швейцарии,  посетил  даже  Пруссию,  Польшу  и  Литву,  и,  наконец,  поселился  в  Зальцбурге,  где  нашел  могущественного  покровителя  в  лице  архиепископа  и  пфальцграфа  рейнского.  Здесь  он  и  умер  в  1541  г.  (по  некоторым  данным,  насильственной  смертью).  
Парацельс  решительно  отверг  учение  древних  о  четырёх  соках  человеческого  тела  и  считал,  что  все  процессы,  происходящие  в  организме,  –  химические  процессы.  Он  различает  четыре  главные  группы  причин  болезней,  которые  он  называет  entia:  1)  ens  astrale  –  космические  и  атмосферические  влияния,  2)  ens  naturale  –  причины,  лежащие  в  анатомо-физиологических  свойствах  организма;  они  распадаются  на  две  главные  группы:  ens  veneni  –  ядовитые  вещества  в  пище  и  питье  и  ens  seminis  –  наследственные  аномалии;  3)  ens  spirituale  –  психические  влияния  и  4)  ens  Deale  –  Божье  попущение.
Свою  терапию  Парацельс  основывал  на  алхимическом  учении  о  трёх  принципах;  он  учил,  что  в  составе  живого  тела  участвуют  три  вещественных  начала,  которые  входят  в  состав  всех  тел  природы  (tria  prima):  ртуть,  сера  и  соль.  В  здоровом  теле  эти  начала  находятся  в  равновесии;  если  же  одно  из  них  преобладает  над  другими  или  находится  не  в  достаточном  количестве,  то  возникают  различные  заболевания.  
Парацельс  изучал  лечебное  действие  различных  химических  элементов  и  соединений,  ввёл    практику  употребление  препаратов  меди,  ртути,  сурьмы  и  мышьяка;  выделял  лекарства  из  растений  и  применял  их  в  виде  тинктур,  экстрактов  и  эликсиров;  развил  новое  для  того  времени  представление  о  дозировке  лекарств,  использовал  минеральные  источники  для  лечебных  целей.  Он  указывал  на  необходимость  поисков  и  применения  специфических  средств  против  отдельных  болезней  (например,  ртути  против  сифилиса).  Парацельс  сблизил  химию  и  врачебную  науку,  поэтому  учение  Парацельса  и  его  последователей  называется  иатрохимией  «Химия  –  один  из  столпов,  на  которые  должна  опираться  врачебная  наука.  Задача  химии  вовсе  не  в  том,  чтобы  делать  золото  и  серебро,  а  в  том,  чтобы  готовить  лекарства».  
Взгляды  Парацельса  и  его  практическая  деятельность,  однако,  пронизаны  средневековой  мистикой.  Его  система  представляет  сочетание  мистического  сумбура  с  отдельными  светлыми  мыслями,  облеченными  в  схоластико-кабалистическую  форму.  Парацельс  не  отрицал  возможности  изготовления  философского  камня;  в  его  сочинениях  можно  найти  подробный  рецепт  приготовления  гомункула.  Важнейшей  частью  своей  медицины  он  считал  учение  об  «архее»  –  высшем  духовном  принципе,  якобы  регулирующем  жизнедеятельность  организма.  
 
               Источники:  
1.  Биографии  великих  химиков.  Перевод  с  нем.  под  ред.  Быкова  Г.В.  –  М.:  Мир,  1981.  320  с.
2.  Энциклопедический  словарь.  Брокгауз  Ф.А.,  Ефрон  И.А.  В  86  тт.
ПАРАЦЕЛЬС  (Paracelsus)
(Філіп  Ауреол  Теофраст  Бомбаст  фон  Гогенгейм;  von  Hohenheim)
24  жовтня  1493  р  -  24  вересень  1541  р
Знаменитий  середньовічний  лікар  і  алхімік  Парацельс  народився  в  містечку  Айнзідельн  (кантон  Швіц,  Швейцарія)  в  родині  лікаря.  За  прикладом  свого  батька  Парацельс  почав  вивчати  медицину  -  в  Німеччині,  Франції  та  Італії.  У  1515  році  він  отримав  у  Флоренції  ступінь  доктора  медицини,  після  чого  мандрував  по  Європі,  продовжуючи  вивчати  медицину  і  алхімію.
У  1526  році  Парацельс  став  професором  університету  і  міським  лікарем  у  Базелі;  в  університеті  він  читав  лекції  на  німецькій  мові,  а  не  на  традиційній  латині,  що  тоді  було  нечуваною  зухвалістю.  Лекції  його  залучали  безліч  слухачів  та  стали  широко  відомими;  в  той  же  час  Парацельс  придбав  безліч  ворогів  серед  лікарів  і  аптекарів,  оскільки  в  своїх  лекціях  він  різко  виступав  проти  схоластичної  медицини  і  сліпого  шанування  авторитету  Галена;  публічно  спалив  підручник  медицини,  написаний  на  основі  уявлень  античних  вчених.
У  1528  р  Парацельсу  довелося  покинути  Базель,  де  йому  погрожував  суд  за  вільнодумство.  Останні  роки  життя  він  знову  поневірявся  по  містах  Ельзасу,  Баварії,  Швейцарії,  відвідав  навіть  Пруссію,  Польщу  і  Литву,  і,  нарешті,  оселився  в  Зальцбурзі,  де  знайшов  могутнього  покровителя  в  особі  архієпископа  і  пфальцграфа  рейнського.  Тут  він  і  помер  в  1541  р  (за  деякими  даними,  насильницькою  смертю).
Парацельс  рішуче  відкинув  вчення  древніх  про  чотири  соки  людського  тіла  і  вважав,  що  всі  процеси,  що  відбуваються  в  організмі,  -  хімічні  процеси.  Він  розрізняє  чотири  головні  групи  причин  хвороб,  які  він  називає  entia:  1)  ens  astrale  -  космічні  і  атмосферні  впливу,  2)  ens  naturale  -  причини,  що  лежать  в  анатомо-фізіологічні  властивості  організму;  вони  розпадаються  на  дві  головні  групи:  ens  veneni  -  отруйні  речовини  в  їжі  і  пиття  і  ens  seminis  -  спадкові  аномалії;  3)  ens  spirituale  -  психічні  впливу  і  4)  ens  Deale  -  Боже  потурання.
Свою  терапію  Парацельс  засновував  на  алхімічному  вченні  про  трьох  принципах;  він  учив,  що  в  складі  живого  тіла  беруть  участь  три  речових  початку,  які  входять  до  складу  всіх  тіл  природи  (tria  prima):  ртуть,  сірка  та  сіль.  В  здоровому  тілі  ці  початку  знаходяться  в  рівновазі;  якщо  ж  одне  з  них  переважає  над  іншими  або  знаходиться  не  в  достатній  кількості,  то  виникають  різні  захворювання.
Парацельс  вивчав  лікувальну  дію  різних  хімічних  елементів  і  сполук,  ввів  практику  вживання  препаратів  міді,  ртуті,  сурми  та  миш'яку;  виділяв  ліки  з  рослин  і  застосовував  їх  у  вигляді  тинктур,  екстрактів  і  еліксирів;  розвинув  нове  для  того  часу  уявлення  про  дозування  ліків,  використовував  мінеральні  джерела  для  лікувальних  цілей.  Він  вказував  на  необхідність  пошуків  і  застосування  специфічних  засобів  проти  окремих  хвороб  (наприклад,  ртуті  проти  сифілісу).  Парацельс  зблизив  хімію  і  лікарську  науку,  тому  вчення  Парацельса  і  його  послідовників  називається  іатрохіміі  «Хімія  -  один  із  стовпів,  на  які  повинна  спиратися  медицина.
Завдання  хімії  зовсім  не  в  тому,  щоб  робити  золото  і  срібло,  а  в  тому,  щоб  готувати  ліки  ».
Погляди  Парацельса  і  його  практична  діяльність,  однак,  пронизані  середньовічної  містикою.  Його  система  являє  поєднання  містичного  сумбуру  з  окремими  світлими  думками,  одягнений  у  схоластики-кабалістичних  форму.  Парацельс  не  заперечив  можливості  виготовлення  філософського  каменю;  в  його  творах  можна  знайти  докладний  рецепт  приготування  гомункула.  Найважливішою  частиною  своєї  медицини  він  вважав  вчення  про  «архее»  -  вищому  духовному  принципі,  нібито  регулюючому  життєдіяльність  організму.
джерела:
1.  Біографії  великих  хіміків.  Переклад  з  нім.  під  ред.  Бикова  Г.В.  -  М  .:  Світ,  1981.  320  с.
2.  Енциклопедичний  словник.  Брокгауз  Ф.А.,  Ефрон  И.А.  У  86  тт.
Парацельс  (лат.  Paracelsus),  настоящее  имя  Филипп  Авреол  Теофраст  Бомбаст  фон  Гогенгейм  (лат.  Philippus  Aureolus  Theophrastus  Bombast  von  Hohenheim).  Родился  21  сентября  1493  года  в  Эге,  кантон  Швиц  -  умер  24  сентября  1541  года  в  Зальцбурге.  Знаменитый  швейцарский  алхимик,  врач,  философ,  естествоиспытатель,  натурфилософ  эпохи  Возрождения,  один  из  основателей  ятрохимии.  Подверг  критическому  пересмотру  идеи  древней  медицины.  Способствовал  внедрению  химических  препаратов  в  медицину.  Считается  одним  из  основателей  современной  науки.  Признается  величайшим  оккультистом  средневековья  и  мудрейшим  врачом  своего  времени.
 Изобретённый  им  самим  псевдоним  Парацельс  означает  «превзошедший  Цельса»,  древнеримского  энциклопедиста  и  знатока  медицины  первого  века  до  н.  э.  Современники  сравнивали  деятельность  Парацельса  с  деятельностью  Лютера,  так  как,  подобно  Лютеру  в  религии,  Парацельс  был  великим  реформатором  медицинской  науки  и  практики.  Парацельс  родился  в  семье  врача,  происходившего  из  старинного,  но  обедневшего  дворянского  рода.  Мать  работала  медсестрой  в  аббатстве.  Был  очень  тщедушного  вида,  большая  голова  и  худенькие  кривые  ноги.
 В  семье  Парацельс  получил  прекрасное  образование  в  области  медицины  и  философии.  К  16  годам  Парацельс  знал  основы  хирургии,  терапии  и  хорошо  ориентировался  в  основах  алхимии.  В  16  лет  Парацельс  навсегда  покидает  дом  и  уезжает  учиться  в  Базельский  университет.  После  этого,  в  Вюрцбурге,  у  аббата  Иоганна  Тритемия,  одного  из  величайших  адептов  магии,  алхимии  и  астрологии,  Парацельс  изучал  древние  тайные  учения.  Университетское  образование  Парацельс  получил  в  Ферраре,  здесь  же  был  удостоен  степени  доктора  медицины.  
С  1517  года  Парацельс  предпринимал  многочисленные  путешествия  и,  возможно,  являлся  предшественником  или  основателем  тайных  обществ,  которые  появляются  в  XVII  веке  в  Европе,  посещал  различные  университеты  Европы,  участвовал  в  качестве  медика  в  военных  кампаниях,  наведывался  в  имперские  земли,  во  Францию,  Англию,  Шотландию,  Испанию,  Португалию,  Скандинавские  страны,  Польшу,  Литву,  Пруссию,  Венгрию,  Трансильванию,  Валахию,  государства  Апеннинского  полуострова  (ходили  слухи,  что  он  побывал  в  Северной  Африке,  Палестине,  Константинополе,  России  и  в  татарском  плену).  

По  свидетельству  Ван  Гельмонта  в  1521  году  Парацельс  прибыл  в  Константинополь  и  получил  там  Философский  камень.  Адептом,  от  которого  Парацельс  получил  этот  камень,  был,  как  упоминается  в  некоей  книге  «Aureum  vellus»  (Золотое  руно  -  лат.)  (напечатанной  в  Роршахе  в  1598  г.),  некий  Соломон  Трисмозин,  или  Пфайфер,  соотечественник  Парацельса.  Говорится,  что  этот  Трисмозин  обладал  также  универсальной  панацеей;  утверждают,  что  в  конце  XVII  века  он  был  ещё  жив:  его  видел  какой-то  французский  путешественник.  Парацельс  путешествовал  по  придунайским  странам  и  посетил  Италию,  где  служил  военным  хирургом  в  имперской  армии  и  принял  участие  во  множестве  военных  экспедиций  того  времени.  

В  своих  странствиях  он  собрал  много  полезных  сведений,  причем  не  только  от  врачей,  хирургов  и  алхимиков,  но  и  общаясь  с  палачами,  цирюльниками,  пастухами,  евреями,  цыганами,  повитухами  и  предсказателями.  Он  черпал  знания  и  от  великих,  и  от  малых,  у  ученых  и  среди  простонародья;  его  можно  было  встретить  в  компании  погонщиков  скота  или  бродяг,  на  проезжих  дорогах  и  в  трактирах,  что  послужило  поводом  для  жестоких  упреков  и  поношений,  которыми  в  своей  ограниченности  осыпали  его  враги.  Проведя  в  скитаниях  десять  лет,  то  применяя  на  практике  свое  искусство  врача,  то  преподавая  или  изучая,  по  обычаю  тех  времен,  алхимию  и  магию,  в  возрасте  тридцати  двух  лет  он  возвратился  обратно  в  Германию,  где  вскоре  прославился  после  нескольких  удивительных  случаев  исцеления  больных.  
 В  1526  г.  приобрел  право  бюргера  в  Страсбурге,  а  в  1527  г.  по  протекции  известного  книгоиздателя  Иоганна  Фробена  стал  городским  врачом  Базеля.  Также  в  1527  г.  по  рекомендации  Оксколампадия,  городской  совет  назначил  его  профессором  физики,  медицины  и  хирургии,  положив  высокое  жалование.  В  Базельском  университете  он  читал  курс  медицины  на  немецком  языке,  что  было  вызовом  всей  университетской  традиции,  обязывавшей  преподавать  только  на  латыни.
 Его  лекции,  в  отличие  от  выступлений  коллег,  не  были  простым  повторением  мнений  Галена,  Гиппократа  и  Авиценны,  изложение  которых  являлось  единственным  занятием  профессоров  медицины  того  времени.  Его  учение  было  действительно  его  собственным,  и  он  преподавал  его  невзирая  на  чужие  мнения,  заслуживая  этим  аплодисменты  студентов  и  ужасая  своих  ортодоксальных  коллег  тем,  что  нарушал  установленный  обычай  учить  только  тому,  что  можно  надежно  подкрепить  устоявшимися,  общепринятыми  свидетельствами,  независимо  от  того,  было  ли  это  совместимо  с  разумом  и  истиной.  

В  1528  г.,  в  результате  конфликта  с  городскими  властями,  Парацельс  переехал  в  Кольмар.  В  это  время  был  почти  на  10  лет  отлучён  от  академии.  В  1529  и  1530  гг.  посетил  Эсслинген  и  Нюрнберг.  «Настоящие»  врачи  из  Нюрнберга  ославили  его  как  мошенника,  шарлатана  и  самозванца.  Чтобы  опровергнуть  их  обвинения,  он  попросил  городской  совет  доверить  ему  лечение  нескольких  пациентов,  чьи  болезни  считались  неизлечимыми.  К  нему  направили  несколько  больных  слоновой  болезнью,  которых  он  излечил  за  короткое  время,  не  прося  никакой  платы.  Свидетельства  этого  можно  найти  в  городском  архиве  Нюрнберга.  Парацельс  изобрел  несколько  эффективных  лекарств.  

Одно  из  его  крупных  достижений  -  объяснение  природы  и  причин  силикоза  (профессиональная  болезнь  горняков).  В  последующие  годы  Парацельс  много  путешествовал,  писал,  лечил,  исследовал,  ставил  алхимические  опыты,  проводил  астрологические  наблюдения.  В  1530  г.  в  одном  из  замков  Бератцхаузена  он  завершил  работу  над  «Парагранумом»  (1535).  После  непродолжительного  пребывания  в  Аугсбурге  и  Регенсбурге  перебрался  в  Санкт-Галлен  и  в  начале  1531  г.  закончил  здесь  многолетний  труд  о  происхождении  и  протекании  болезней  «Парамирум»  (1532).  В  1533  г.  он  остановился  в  Филлахе,  где  написал  «Лабиринт  заблуждающихся  медиков»  (1533)  и  «Хроника  Картинии»  (1535).  

В  последние  годы  жизни  были  созданы  трактаты  «Философия»  (1534),  «Потаенная  философия»  (первое  издание  осуществлено  в  переводе  на  фламандский  язык,  1533),  «Великая  астрономия»  (1531)  и  ряд  небольших  натурфилософских  работ,  в  их  числе  «Книга  о  нимфах,  сильфах,  пигмеях,  саламандрах,  гигантах  и  прочих  духах»  (1536).  После  этого  он  побывал  в  Мерене,  Каринтии,  Крайне  и  в  Венгрии  и  в  итоге  осел  в  Зальцбурге,  куда  был  приглашен  герцогом  Эрнстом,  пфальцграфом  Баварским,  большим  любителем  тайных  наук.  Там  Парацельс  наконец  смог  увидеть  плоды  своих  трудов  и  обрести  славу.  Наконец-то  он  может  заняться  врачебной  практикой  и  писать  труды,  не  заботясь  о  том,  что  завтра,  быть  может,  ему  придется  перебираться  в  другой  город.  У  него  собственный  домик  на  окраине,  кабинет  и  лаборатория.  

24  сентября  1541  года,  находясь  в  маленьком  номере  гостиницы  «Белая  лошадь»  на  набережной  Зальцбурга,  он  умер  после  непродолжительной  болезни  (в  возрасте  48  лет  и  трёх  дней).  Был  похоронен  на  кладбище  городской  церкви  св.  Себастьяна.  Обстоятельства  его  смерти  до  сих  пор  не  ясны,  но  самые  последние  исследования  подтверждают  версию  его  современников,  согласно  которой  Парацельс  во  время  званого  обеда  подвергся  вероломному  нападению  бандитов,  нанятых  кем-то  из  лекарей,  его  врагов,  и  в  результате  падения  на  камень  проломил  череп,  что  спустя  несколько  дней  и  привело  к  смерти.  

Учение  Парацельса:  Средневековой  медицине,  в  основе  которой  лежали  теории  Аристотеля,  Галена  и  Авиценны,  он  противопоставил  «спагирическую»  медицину,  созданную  на  базе  учения  Гиппократа.  Он  учил,  что  живые  организмы  состоят  из  тех  же  ртути,  серы,  солей  и  ряда  других  веществ,  которые  образуют  все  прочие  тела  природы;  когда  человек  здоров,  эти  вещества  находятся  в  равновесии  друг  с  другом;  болезнь  означает  преобладание  или,  наоборот,  недостаток  одного  из  них.  Одним  из  первых  начал  применять  в  лечении  химические  средства.  

Парацельса  считают  предтечей  современной  фармакологии,  ему  принадлежит  фраза:  «Всё  есть  яд,  и  ничто  не  лишено  ядовитости;  одна  лишь  доза  делает  яд  незаметным»  (в  популярном  изложении:  «Всё  -  яд,  всё  -  лекарство;  то  и  другое  определяет  доза»).  По  мнению  Парацельса,  человек  -  это  микрокосм,  в  котором  отражаются  все  элементы  макрокосма;  связующим  звеном  между  двумя  мирами  является  сила  «М»  (с  этой  буквы  начинается  имя  Меркурия).  По  Парацельсу,  человек  (который  также  является  квинтэссенцией,  или  пятой,  истинной  сущностью  мира)  производится  Богом  из  «вытяжки»  целого  мира  и  несёт  в  себе  образ  Творца.  

Не  существует  никакого  запретного  для  человека  знания,  он  способен  и,  согласно  Парацельсу,  даже  обязан  исследовать  все  сущности,  имеющиеся  не  только  в  природе,  но  и  за  её  пределами.  Парацельс  оставил  ряд  алхимических  сочинений,  в  том  числе:  «Химическая  псалтирь,  или  философские  правила  о  Камне  Мудрых»,  «Азот,  или  о  древесине  и  нити  жизни»  и  др.  В  одном  из  этих  сочинений  употребил  термин  гном.  Именно  он  дал  название  металлу  цинку,  использовав  написание  «zincum»  или  «zinken»  в  книге  Liber  Mineralium  II.  Это  слово,  вероятно,  восходит  к  нем.  Zinke,  означающее  «зубец»  (кристаллиты  металлического  цинка  похожи  на  иглы).  
Аффоризмы.
Человек  есть  реализованная  мысль.  Человек  есть  то,  что  он  думает.  Парацельс
Задача  врача  —  восстановить  равновесие  в  организме  больного.  Парацельс
 Страх  ослабляет  человека  и  отдаёт  его  на  растерзание  болезням.  Парацельс
 Здоровье  -  это  гармоничное  равновесие  количества  и  качества.  Парацельс
Мысли  человека  воздействуют  на  мир,  а  мир  воздействует  на  человека.  Парацельс
 Женщины  более  страстны  и  чувственны,  чем  мужчины,  их  воображение  сильнее.  Парацельс
 Защитить  себя  от  чужой  воли  можно  только  развивая  и  усиливая  свою  волю.  Парацельс
Зависть  разрушает  организм  того,  кто  поддаётся  этому  чувству.  Парацельс
Врач,  не  уверенный  в  своих  силах,  не  сможет  добиться  успеха.  Парацельс
Наличие  хорошего  врача  в  городе  —  благодеяние  Господне.  Парацельс
 Сила  воли  —  самое  главное  в  медицине.  Парацельс
Врач  без  интуиции  не  добьётся  успеха.  Парацельс
Медицина  в  большей  мере  искусство,  а  не  наука.  Парацельс
 Каждый  человек  должен  сам  спасать  своё  тело  и  душу.  Те,  кто  надеется,  что  их  спасут  другие,  будут  разочарованы.  Парацельс
Если  что-то  происходит  вопреки  законам  природы,  следует  вспомнить,  что  еще  не  все  законы  природы  нам  известны.  Парацельс
 Все  элементы  Вселенной  имеют  взаимосвязи,  все  существа  в  этом  мире  связаны  между  собой.  Парацельс
Луна,  особенно  во  время  новолуния,  оказывает  огромное  влияние  на  организм  человека.    Парацельс  
Всё  есть  яд,  и  ничто  не  лишено  ядовитости;  одна  лишь  доза  делает  яд  незаметным.  Парацельс  
То,  что  в  одном  веке  считают  мистикой,  в  другом  становится  научным  знанием.  Парацельс  

 Стремление  к  соитию  есть  средство,  которое  природа  создала  для  спасения  и  сохранения  рода,  а  не  для  удовлетворения  похоти.  Парацельс  

Человек  должен  уметь  руководить  своим  воображением  и  не  давать  воображению  руководить  собой.  Парацельс  

 Вера  обладает  огромной  силой,  во  много  раз  большей,  чем  сила  физического  тела.  Парацельс  

Все  болезни,  за  исключением  механических  повреждений,  происходят  от  упадка  духа.  Парацельс  
 Сила  воображения  может  вызвать  у  человека  болезнь  и  может  излечить  его.  Парацельс  

Проклятия  и  благословения  оказывают  на  человека  реальное  воздействие.  Парацельс  

 Сомнение  может  разрушить  любое  лечение.  Парацельс  

 Внешний  вид  соответствует  характеру  души.  Парацельс  
Источник:  https://stuki-druki.com          
Перевела  на  украинский  язык          10.10.19              7.00

Парацельс  (лат.  Paracelsus),  справжнє  ім'я  Філіп  авреолі  Теофраст  Бомбаст  фон  Гогенгейм  (лат.  Philippus  Aureolus  Theophrastus  Bombast  von  Hohenheim).  Народився  21  вересня  1493  в  Еге,  кантон  Швіц  -  помер  24  вересня  1541  року  в  Зальцбурзі.  Знаменитий  швейцарський  алхімік,  лікар,  філософ,  природознавець,  натурфілософ  епохи  Відродження,  один  із  засновників  ятрохимии.  Піддав  критичному  перегляду  ідеї  древньої  медицини.  Сприяв  впровадженню  хімічних  препаратів  в  медицину.  Вважається  одним  із  засновників  сучасної  науки.  Зізнається  найбільшим  окультистом  середньовіччя  і  наймудрішим  лікарем  свого  часу.
Винайдений  ним  самим  псевдонім  Парацельс  означає  «перевершив  Цельса»,  давньоримського  енциклопедиста  і  знавця  медицини  першого  століття  до  н.  е.  Сучасники  порівнювали  діяльність  Парацельса  з  діяльністю  Лютера,  так  як,  подібно  Лютеру  в  релігії,  Парацельс  був  великим  реформатором  медичної  науки  і  практики.  Парацельс  народився  в  сім'ї  лікаря,  що  походив  із  старовинного,  але  збіднілого  дворянського  роду.  Мати  працювала  медсестрою  в  абатстві.  Був  дуже  худого  виду,  велика  голова  і  худенькі  криві  ноги.
У  родині  Парацельс  отримав  прекрасну  освіту  в  галузі  медицини  і  філософії.  До  16  років  Парацельс  знав  основи  хірургії,  терапії  і  добре  орієнтувався  в  основах  алхімії.  У  16  років  Парацельс  назавжди  покидає  будинок  і  їде  вчитися  до  Базельського  університету.  Після  цього,  в  Вюрцбурзі,  в  абата  Йоганна  Трітемія,  одного  з  найбільших  адептів  магії,  алхімії  і  астрології,  Парацельс  вивчав  стародавні  таємні  вчення.  Університетська  освіта  Парацельс  отримав  у  Феррарі,  тут  же  був  удостоєний  ступеня  доктора  медицини.
З  1517  року  Парацельс  робив  численні  подорожі  і,  можливо,  був  попередником  або  засновником  таємних  товариств,  які  з'являються  в  XVII  столітті  в  Європі,  відвідував  різні  університети  Європи,  брав  участь  в  якості  медика  в  військових  кампаніях,  навідувався  в  імперські  землі,  до  Франції,  Англії,  Шотландії  ,  Іспанію,  Португалію,  Скандинавські  країни,  Польщу,  Литву,  Пруссію,  Угорщину,  Трансільванію,  Валахію,  держави  Апеннінського  півострова  (ходили  чутки,  що  він  побував  в  Північній  Африці,  Палестині,  Константинополі,  Росії  та  в  атарском  полоні).
За  свідченням  Ван  Гельмонта  в  1521  році  Парацельс  прибув  до  Константинополя  і  отримав  там  Філософський  камінь.  Адептом,  від  якого  Парацельс  отримав  цей  камінь,  був,  як  згадується  в  якійсь  книзі  «Aureum  vellus»  (Золоте  руно  -  лат.)  (Надрукованій  в  Роршаха  в  1598  р),  якийсь  Соломон  Трісмозін,  або  Пфайфер,  співвітчизник  Парацельса.  Йдеться  про  те,  що  цей  Трісмозін  володів  також  універсальної  панацеєю;  стверджують,  що  в  кінці  XVII  століття  він  був  ще  живий:  його  бачив  якийсь  французький  мандрівник.  Парацельс  подорожував  по  придунайським  країнам  і  відвідав  Італію,  де  служив  військовим  хірургом  в  імперської  армії  і  взяв  участь  в  безлічі  військових  експедицій  того  часу.
У  своїх  мандрах  він  зібрав  багато  корисних  відомостей,  причому  не  тільки  від  лікарів,  хірургів  і  алхіміків,  а  й  спілкуючись  з  катами,  цирульниками,  пастухами,  євреями,  циганами,  повитуха  і  провісниками.  Він  черпав  знання  і  від  великих,  і  від  малих,  у  вчених  і  серед  простого  люду;  його  можна  було  зустріти  в  компанії  погоничів  худоби  або  бродяг,  на  проїжджих  дорогах  і  в  трактирах,  що  послужило  приводом  для  жорстоких  докорів  і  зневаги,  якими  у  своїй  обмеженості  обсипали  його  вороги.  Провівши  в  поневіряннях  десять  років,  то  застосовуючи  на  практиці  своє  мистецтво  лікаря,  то  викладаючи  або  вивчаючи,  за  звичаєм  тих  часів,  алхімію  і  магію,  у  віці  тридцяти  двох  років  він  повернувся  назад  в  Німеччину,  де  незабаром  прославився  після  кількох  дивовижних  випадків  зцілення  хворих.
 У  1526  році  придбав  право  бюргера  в  Страсбурзі,  а  в  1527  р  по  протекції  відомого  книговидавця  Йоганна  Фробена  став  міським  лікарем  Базеля.  Також  в  1527  р  за  рекомендацією  Оксколампадія,  міська  рада  призначив  його  професором  фізики,  медицини  і  хірургії,  поклавши  високу  платню.  У  Базельському  університеті  він  читав  курс  медицини  на  німецькій  мові,  що  було  викликом  усій  університетській  традиції,  зобов'язує  викладати  тільки  на  латині.
Його  лекції,  на  відміну  від  виступів  колег,  які  не  були  простим  повторенням  думок  Галена,  Гіппократа  й  Авіценни,  виклад  яких  було  єдиним  заняттям  професорів  медицини  того  часу.  Його  вчення  було  дійсно  його  власним,  і  він  викладав  його  незважаючи  на  чужі  думки,  заслуговуючи  цим  оплески  студентів  і  жахаючи  своїх  ортодоксальних  колег  тим,  що  порушував  встановлений  звичай  вчити  тільки  тому,  що  можна  надійно  підкріпити  усталеними,  загальноприйнятими  свідченнями,  незалежно  від  того,  чи  було  це  сумісно  з  розумом  і  істиною.
У  1528  р  в  результаті  конфлікту  з  міською  владою,  Парацельс  переїхав  в  Кольмар.  У  цей  час  був  майже  на  10  років  відлучений  від  академії.  У  1529  і  1530  рр.  відвідав  Есслінген  і  Нюрнберг.  «Справжні»  лікарі  з  Нюрнберга  знеславили  його  як  шахрая,  шарлатана  і  самозванця.  Щоб  спростувати  їх  звинувачення,  він  попросив  міську  раду  довірити  йому  лікування  декількох  пацієнтів,  чиї  хвороби  вважалися  невиліковними.  До  нього  направили  кілька  хворих  слонової  хворобою,  яких  він  вилікував  за  короткий  час,  не  просячи  ніякої  плати.  Свідчення  цього  можна  знайти  в  міському  архіві  Нюрнберга.  Парацельс  винайшов  кілька  ефективних  ліків.
Одне  з  його  великих  досягнень  -  пояснення  природи  і  причин  силікозу  (професійна  хвороба  гірників).  У  наступні  роки  Парацельс  багато  подорожував,  писав,  лікував,  досліджував,  ставив  алхімічні  досліди,  проводив  астрологічні  спостереження.  У  1530  року  в  одному  із  замків  Бератцхаузена  він  завершив  роботу  над  «Парагранумом»  (одна  тисяча  п'ятсот  тридцять  п'ять).  Після  нетривалого  перебування  в  Аугсбурзі  і  Регенсбурзі  перебрався  в  Санкт-Галлен  і  на  початку  1531  році  закінчив  тут  багаторічну  працю  про  походження  та  протіканні  хвороб  «Парамірум»  (1532  р).  У  1533  році  він  зупинився  в  Філласі,  де  написав  «Лабіринт  помиляються  медиків»  (1533)  і  «Хроніка  картини»  (1535).
В  останні  роки  життя  були  створені  трактати  «Філософія»  (1534),  «Таємна  філософія»  (перше  видання  здійснено  в  перекладі  на  фламандський  мову,  1533),  «Велика  астрономія»  (1  531)  та  ряд  невеликих  натурфілософських  робіт,  в  їх  числі  «Книга  про  мавок,  сильф,  пігмеїв,  саламандр,  гігантах  та  інших  духів  »(1536)  або  менших.  Після  цього  він  побував  в  мерен,  Каринтії,  Вкрай  і  в  Угорщині  і  в  підсумку  осів  в  Зальцбурзі,  куди  був  запрошений  герцогом  Ернстом,  пфальцграфом  Баварським,  великим  любителем  таємних  наук.  Там  Парацельс  нарешті  зміг  побачити  плоди  своєї  праці  і  знайти  славу.  Нарешті  він  може  зайнятися  лікарською  практикою  і  писати  праці,  не  піклуючись  про  те,  що  завтра,  можливо,  йому  доведеться  перебиратися  в  інше  місто.  У  нього  власний  будиночок  на  околиці,  кабінет  і  лабораторія.

24  вересня  1541  року,  перебуваючи  в  маленькому  номері  готелю  «Білий  кінь»  на  набережній  Зальцбурга,  він  помер  після  нетривалої  хвороби  (у  віці  48  років  і  трьох  днів).  Був  похований  на  кладовищі  міської  церкви  св.  Себастьяна.  Обставини  його  смерті  досі  не  зрозумілі,  але  останні  дослідження  підтверджують  версію  його  сучасників,  згідно  з  якою  Парацельс  під  час  званого  обіду  піддався  віроломному  нападу  бандитів,  найнятих  кимось  із  лікарів,  його  ворогів,  і  в  результаті  падіння  на  камінь  проломив  череп,  що  через  кілька  днів  і  призвело  до  смерті.
Вчення  Парацельса:  Середньовічної  медицині,  в  основі  якої  лежали  теорії  Аристотеля,  Галена  і  Авіценни,  він  протиставив  «спагіріческую»  медицину,  створену  на  базі  вчення  Гіппократа.  Він  вчив,  що  живі  організми  складаються  з  тих  же  ртуті,  сірки,  солей  і  ряду  інших  речовин,  які  утворюють  всі  інші  тіла  природи;  коли  людина  здорова,  ці  речовини  знаходяться  в  рівновазі  один  з  одним;  хвороба  означає  переважання  або,  навпаки,  недолік  одного  з  них.  Одним  з  перших  почав  застосовувати  в  лікуванні  хімічні  засоби.
Парацельса  вважають  предтечею  сучасної  фармакології,  йому  належить  фраза:  «Все  є  отрута,  і  ніщо  не  позбавлене  отруйності;  одна  лише  доза  робить  отруту  непомітною  »(у  популярному  викладі:«  Все  -  отрута,  все  -  ліки;  те  й  інше  визначає  доза  »).  На  думку  Парацельса,  людина  -  це  мікрокосм,  в  якому  відображаються  всі  елементи  макрокосму;  сполучною  ланкою  між  двома  світами  є  сила  «М»  (з  цієї  літери  починається  ім'я  Меркурія).  За  Парацельсу,  людина  (який  також  є  квінтесенцією,  або  п'ятої,  дійсною  сутністю  світу)  проводиться  Богом  з  «витяжки»  цілого  світу  і  несе  в  собі  образ  Творця.
Не  існує  ніякого  забороненого  для  людини  знання,  він  здатний  і,  згідно  Парацельсу,  навіть  зобов'язаний  дослідити  всі  сутності,  наявні  не  тільки  в  природі,  а  й  за  її  межами.  Парацельс  залишив  ряд  алхімічних  творів,  в  тому  числі:  «Хімічна  псалтир,  або  філософські  правила  про  Камінь  Мудрих»,  «Азот,  або  про  деревину  і  нитки  життя»  та  ін.  В  одному  з  цих  творів  вжив  термін  гном.  Саме  він  дав  назву  металу  цинку,  використавши  написання  «zincum»  або  «zinken»  в  книзі  Liber  Mineralium  II.  Це  слово,  ймовірно,  походить  від  нього.  Zinke,  що  означає  «зубець»  (кристалітів  металевого  цинку  схожі  на  голки).
Джерело:  https://stuki-druki.com/authors/Paracels.php
Афоризми  .  
Людина  є  реалізована  думка.  Людина  є  те,  що  він  думає.
 Завдання  лікаря  -  відновити  рівновагу  в  організмі  хворого.
 Страх  послаблює  людини  і  віддає  його  на  розтерзання  хвороб.
Здоров'я  -  це  гармонійна  рівновага  кількості  і  якості.  
Думки  людини  впливають  на  світ,  а  світ  впливає  на  людину.
 Жінки  більш  пристрасні  і  чуттєві,  ніж  чоловіки,  їх  уява  сильніша.  
 Захистити  себе  від  чужої  волі  можна  тільки  розвиваючи  і  посилюючи  свою  волю.    Заздрість  руйнує  організм  того,  хто  піддається  цьому  почуттю.  
Лікар,  не  впевнений  в  своїх  силах,  не  зможе  домогтися  успіху.  
 Наявність  хорошого  лікаря  в  місті  -  благодіяння  Господнє.
 Сила  волі  -  найголовніше  в  медицині.  
Лікарю  без  інтуїції    не  вдасться  домогтися  успіху.  
Медицина  в  більшій  мірі  мистецтво,  а  не  наука.  
 Кожна  людина  повинна  сама  рятувати  своє  тіло  і  душу.  Ті,  хто  сподівається,  що  їх  врятують  інші,  будуть  розчаровані.  
 Якщо  щось  відбувається  всупереч  законам  природи,  слід  згадати,  що  ще  не  всі  закони  природи  нам  відомі.
Всі  елементи  Всесвіту  мають  взаємозв'язок,  всі  істоти  в  цьому  світі  пов'язані  між  собою.
Місяць,  особливо  під  час  молодика,  має  великий  вплив  на  організм  людини.  
 Все  є  отрута,  і  ніщо  не  позбавлене  отруйності;  одна  лише  доза  робить  отруту  непомітною.
 Те,  що  в  одному  столітті  вважають  містикою,  в  іншому  стає  науковим  знанням.  
 Прагнення  до  злягання  є  засіб,  яке  природа  створила  для  порятунку  і  збереження  роду,  а  не  для  задоволення  похоті.  
 Людина  повинна  вміти  керувати  своєю  уявою  і  не  давати  уяві  керувати  собою.  (  Віра  має  величезну  силу,  у  багато  разів  більшу,  ніж  сила  фізичного  тіла.  
Всі  хвороби,  за  винятком  механічних  пошкоджень,  походять  від  зневіри.  
Сила  уяви  може  викликати  у  людини  хворобу  і  може  вилікувати  його.
 Прокльони  і  благословення  надають  на  людину  реальний  вплив.  
 Сумнів  може  зруйнувати  будь-яке  лікування.
 Зовнішній  вигляд  відповідає  характеру  душі.
Переклала  на  українську  мову          10.10.19              7.00

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=851005
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 10.10.2019

Буду пісні співати і малювати…

Буду  песни  петь  и  рисовать  ,    когда  мне  грустно,  так  я  настроение  подниму…
Буду  песни  петь  и  рисовать.  когда  мне  больно  и    утихнет  незаметно
боль  моя…
Буду  песни  петь,  когда  меня  ругают  и    унижают,    позитив  мой    отбирают…
Буду  песни  петь  и  рисовать,  когда  восходит  солнце,  чтобы    получить  заряд  энергии  на  день…
Буду  песни  петь  и  рисовать,  когда  мелодия  играет,    стараться    попасть  в  ритм…
Буду  песни  петь,  слушать  музыку,  вглядываясь  в  голубое  небо  днем,  в  
синее,  звездное    вечернею  порой,  может  и  заметит  это  звездочка  моя…
22.06.17(написаны  в  больнице


Буду  пісні  співати  і  малювати,  коли  мені  сумно,  так  я  настрій  підніму  ...
Буду  пісні  співати  і  малювати.  коли  мені  боляче  і  пройде    непомітно
біль  моя  ...
Буду  пісні  співати,  коли  мене  сварять  і  принижують,  позитив  мій  відбирають  ...
Буду  пісні  співати  і  малювати,  коли  сходить  сонце,  щоб  отримати  заряд  енергії  на  день  ...
Буду  пісні  співати  і  малювати,  коли  мелодія  звучить,  намагатися  потрапити  в  ритм  ...
Буду  пісні  співати,  слухати  музику,  вдивляючись  в  блакитне  небо  вдень  і  синє,  зоряне  вечірнім    часом,    може  і  помітить  це  зірочка  моя  ...
22.06.17  (написані  в  лікарні)
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850900
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.10.2019

Мистецтво - це втілення краси…

Искусство  —  это  воплощение  красоты,  гармоничное  сочетание  частей.  Искусство  неподвластно  разуму,  оно  интуитивно.  Его  постижение  приходит  прежде  понимания  умом.  То,  что  не  прекрасно,  —  не  искусство.Хорхе  Анхель  Ливрага
Искусство  —  это  мудрость  в  обличии  красоты.Хорхе  Анхель  Ливрага
Искусство,  не  несущее  послания,  подобно  пустому  конверту.Хорхе  Анхель  Ливрага
Наука,  искусство,  философия,  не  проникнутые  гуманизмом,  лишенные  чувства  истории,  не  движимые  любовью  к  человечеству,  не  занятые  глубокими  поисками  человеческих  ценностей,  —  это  не  наука,  не  искусство  и  не  философия.  Хорхе  Анхель  Ливрага
Счастлив  тот,  кто  способен  заплакать,  читая  стихи,  чье  лицо  отражает  возвышенное  волнение,  рождающееся  при  звуках  прекрасной  музыки.  Хорхе  Анхель  Ливрага
Перевела  на  украинский  язык              9.10.19        10.27
Прочитала  эти  мудрые  высказывания  и  решила  познакомиться  с  биографией  автора…


Мистецтво  -  це  втілення  краси,  гармонійне  поєднання  частин.  Мистецтво  непідвладне  розуму,  воно  інтуїтивно.  Його  осягнення  приходить  перш  розуміння  розумом.  Те,  що  не  дуже  добре,  -  не  мистецтво.  Хорхе  Анхель  Ліврага
Мистецтво  -  це  мудрість  в  образі  краси.  Хорхе  Анхель  Ліврага
Мистецтво,  що  не  несе  послання,  подібно  пустому  конверту.  Хорхе  Анхель  Ліврага
Наука,  мистецтво,  філософія,  чи  не  пройняті  гуманізмом,  позбавлені  почуття  історії,  які  не  рухомі  любов'ю  до  людства,  не  зайняті  глибокими  пошуками  людських  цінностей,  -  це  не  наука,  не  мистецтво  і  не  філософія.    Хорхе  Анхель  Ліврага
Щасливий  той,  хто  здатний  заплакати,  читаючи  вірші,  чиє  обличчя  відображає  піднесене  хвилювання,  що  народжується  при  звуках  чудової  музики.  Хорхе  Анхель  Ліврага
Переклала  на  українську  мову            9.10.19        10.27
Прочитала  ці    мудрі    вислови  і  вирішила  познайомитися  з    біографією  автора…

Биография  Хорхе  Анхель  Ливрага  Рицци
Профессор  Хорхе  Анхель  Ливрага  Рицци,  итальянец  по  национальности,  родился  в  Буэнос-Айресе  (Аргентина)  3  сентября  1930  года.  Скончался  в  Мадриде  7  октября  1991  года.  И  его  мать,  Виктория  Рицци,  и  отец,  инженер  Анхель  Ливрага,  имели  итальянское  происхождение:  их  семьи  эмигрировали  в  Аргентину  в  конце  XIX  века.  Это  обстоятельство  позже  позволило  ему  принять  итальянское  гражданство.
Ранняя  смерть  отца  (Хорхе  было  тогда  пятнадцать)  вызвала  в  душе  юноши  глубокие  переживания  и  переосмысления,  которые  вылились  в  поиск  смысла  жизни.  Он  начал  знакомиться  с  различными  философскими  группами,  в  которых  изучал  историю  религий  и  символизм,  совмещая  это  с  занятиями  на  медицинском  факультете  университета  Буэнос-Айреса.  В  то  же  время  глубокий  интерес  к  истории,  археологии  и  искусству  побудил  его  прослушать  соответствующие  курсы  в  том  же  университете.  Одновременно  он  занимался  и  поэтическим  творчеством,  результатом  чего  стала  национальная  премия  Аргентины  в  области  поэзии,  полученная  им  в  1951  году  за  сборник  «Лотос».
В  1957  году  он  основал  журнал  «Теософские  исследования»,  задачей  которого  было  познакомить  университетскую  молодежь  с  теми  связями,  которые  существуют  между  древней,  традиционной  мудростью  и  новыми  научными  открытиями  XX  века.  В  том  же  году,  воспользовавшись  приездом  в  Буэнос-Айрес  известного  философа  Шри  Рама  и  при  поддержке  последнего,  он  сделал  следующий  шаг  —  основал  «Новый  Акрополь».  Эта  ассоциация  призвана  пробуждать  у  молодежи  интерес  к  философии,  продолжая  традицию  классических  философских  школ,  подобных  платоновской  и  неоплатонической.  «Мы  осознали,  что  человечество  обладает  неисчислимым  сокровищем  Мудрости,  которое  было  скрыто  и  забыто  и  сегодня  недоступно  молодежи.  Эта  Мудрость  дает  ответы  на  вопросы  о  смысле  жизни,  о  наилучших  формах  устройства  общества  и  мира,  в  котором  мы  живем»,  —  вспоминал  он.
Несколькими  годами  спустя  «Новый  Акрополь»,  организация  по  своему  принципу  международная,  вышла  за  пределы  Аргентины,  основав  отделение  в  Монтевидео  (Уругвай).  За  этим  первым  шагом  последовали  другие.  Отделения  «Нового  Акрополя»  появились  в  таких  странах  Американского  континента,  как  Мексика,  Перу,  Чили,  Венесуэла…  В  1972  году  Х.А.  Ливрага  принял  решение  распространить  деятельность  «Нового  Акрополя»  и  на  европейский  континент  —  сначала  в  Испанию,  затем  во  Францию  и  Великобританию.  На  этом  движение  не  остановилось,  и  сейчас  Культурная  ассоциация  «Новый  Акрополь»  действует  почти  в  50  странах  Европы,  Америки  и  Азии.
Можно  сказать,  что  жизнь  и  деятельность  Хорхе  Анхеля  Ливраги  были  неразрывно  связаны  с  движением,  которое  он  основал.  Особое  внимание  он  уделял  созданию  прочного  фундамента  знаний,  представляющего  собой  синтез  величайших  философских  учений.  Эти  учения  на  всем  протяжении  истории  человечества  закладывали  основы  цивилизаций  и  культур.  Неутомимый  путешественник,  он  посещал  одну  за  другой  акропольские  страны,  развивая  культурную  деятельность  и  проводя  занятия,  писал  статьи,  общался  с  огромным  количеством  людей.
Прежде  всего  он  заботился  о  том,  чтобы  все  это  богатство  знаний  можно  было  применять  на  практике;  он  предлагал  философию  как  образ  жизни,  подходящий  для  любого  типа  людей  самого  разного  менталитета  и  социального  происхождения  во  всем  мире.  Он  обычно  определял  свою  работу  как  «создание  модуля  выживания»,  который  помог  бы  появиться  более  совершенному  человеку  и  тем  самым  создать  более  совершенный  мир.  Барьеры,  которые  обычно  разделяют  и  сталкивают  между  собой  людей,  —  насилие,  догматизм,  расизм  и  все  виды  нетерпимости  —  потеряют  свою  разрушительную  силу,  если  будет  прививаться  другой  образ  жизни.  Его  основная  черта  —  толерантность,  базирующаяся  на  прочном  философском  фундаменте,  который  позволяет  развивать  таланты  и  способности,  таящиеся  в  душе  каждого  человека.

Литературные  труды
Все  труды  Хорхе  Анхеля  Ливраги  подчинены  задаче  донести  знания  и  философию  до  самой  широкой  аудитории  и  имеют  просветительский  характер.  Значительную  часть  его  интеллектуального  наследия  составляет  свод  лекций  и  занятий,  проводившихся  для  самой  разной  аудитории  и  посвященных  самым  разным  темам.  При  всей  широте  подхода  их  основная  идея  —  необходимость  пробуждения  в  каждом  человеке  индивидуального  сознания  и  ответственности  за  то,  чтобы  мир  стал  более  справедливым  и  единым,  чтобы  образование  и  культура  были  доступны  каждому.  Хорхе  Анхель  Ливрага  размышлял  о  том  историческом  моменте,  в  который  ему  довелось  жить,  и  выступал  за  необходимость  свободы  мысли  и  независимости  человека  от  обмана  и  манипуляции  со  стороны  сильных  мира  сего.  Собрание  его  лекций  в  четырех  томах  носит  название  «Магия,  религия  и  наука  для  XXI  века».
Первые  его  книги  были  написаны  в  жанре  исторического  романа,  как,  например,  «Анкор-ученик».  Это  рассказ  о  приключениях  юного  ученика,  изучающего  древнюю  мудрость.  Действие  происходит  незадолго  до  погружения  под  воду  острова  Посейдонис,  последнего  осколка  мифической  Атлантиды,  описываемой  Платоном.  В  этой  книге  Ливрага  делится  теми  знаниями,  которые  он  сам  получил  во  время  своего  обучения  философии.  Он  возвращается  к  жанру  исторического  романа  в  «Алхимике»,  в  котором  описывает  тайные  братства,  существовавшие  в  Европе  в  XVI  веке,  и  активно  проводит  идею  защиты  свободы  мысли.
Описание  природных  явлений  составляет  содержание  его  наиболее  часто  переводившейся  книги  —  «Элементалы  —  духи  Природы».  Все  области  традиционной  философии  охватывает  книга  «Введение  в  мудрость  Востока»,  настоящий  путеводитель  для  тех,  кто  отправляется  в  путешествие  в  поиске  знаний,  составляющих  суть  разных  философских  и  религиозных  учений.  Ту  же  просветительскую  линию  продолжает  серия  диалогов  с  двумя  его  ближайшими  учениками  «Письма  к  Делии  и  Фернану».  В  этой  книге,  отличающейся  оригинальным  подходом,  рассматриваются  вопросы,  возникающие  у  молодых  людей  в  процессе  становления  их  философских  взглядов.
Обзор  явлений,  характерных  для  нашего  времени,  дается  в  двух  других  книгах  —  «Мифы  XX  века»  и  «Пес  Моасси».  В  первой  из  них  разоблачаются  громкие  слова,  которыми  оправдывались  многие  злоупотребления  властью,  насилие,  несправедливость  и  противоречия.  Читатель  приглашается  войти  в  XXI  век  независимым  и  свободным  от  чужого  мнения.  В  книге  «Пес  Моасси»,  продолжающей  эту  тему,  собака  с  ее  простой  и  ясной  логикой  сталкивается  с  человеческой  неразумностью.
Любовь  к  археологии  и  глубокое  знание  египетской  цивилизации  побудили  Х.А.  Ливрагу  выбрать  темой  другой  своей  книги  Фивы,  древнюю  столицу  Среднего  царства.  «Фивы  —  это  состояние  души»,  —  с  загадочной  улыбкой  говорит  автор,  рассказывая  об  этом  столь  далеком,  но  в  то  же  время  близком  мире.
Чтобы  проникнуть  в  тайны  души  Греции,  Ливрага  выбирает  тему  театра,  и  так  рождается  исследование  «Театр  мистерий.  Трагедия».  Изучение  этого  вида  искусства  помогло  ему  заглянуть  в  мир  души  и  понять,  что  она  всегда  стремится  к  высокому,  и  это  стремление,  как  и  внутренний  герой,  скрыто  в  сердце  каждого  человека.  К  сожалению,  эта  серия  исследований  осталась  незавершенной.
Эти  книги  Х.А.  Ливраги  были  переведены  на  многие  языки  мира,  в  том  числе  на  французский,  английский,  португальский,  греческий,  русский,  турецкий,  чешский  и  немецкий.

Философское  наследие
В  пятидесятые  годы  он  основывает  философскую  школу  "классического  образца",  стержнем  которого  стала  система  обучения,  основанная  на  различных  духовных  и  философских  традициях  человечества,  на  возрождении  классического  идеала  философии  как  средства,  дающего  возможность  жить  более  гуманно  и  полноценно.
Всю  свою  жизнь  проф.  Ливрага  посвятил  распространению  в  мире  идей  братства  между  людьми  и  народами,  борьбе  за  преодоление  материальной  и  моральной  нищеты  своих  современников.  Он  выступал  в  защиту  свободы  совести  и  свободы  слова  везде,  где  им  что-либо  угрожало.
Его  перу  принадлежит  много  различных  произведений:  исследования  древних  культур  и  цивилизаций,  романы,  философские  эссе  и  размышления  о  современном  мире,  а  также  многочисленные  статьи.  Его  труды  получили  признание.  Так  в  1951  году  на  конкурсе  национальной  поэзии  в  Аргентине  ему  была  присуждена  первая  премия.  В  1976  году  он  награжден  «Парижским  Крестом»  Французской  Академии  в  области  искусств,  наук  и  литературы  и  принят  в  члены  Буркхардтовской  академии  Швейцарии.Хорхе  Анхель  Ливрага  скончался  в  1991  году  в  Мадриде.
Свою  жизнь  он  посвятил  служению  гуманистическому  идеалу,  который  вдохновляет  и  одухотворяет  Культурную  Ассоциацию  «Новый  Акрополь».  Все  свое  имущество  он  завещал  организации,  и  после  смерти  его  дом  и  личная  коллекция  произведений  искусства  были  переданы  для  создания  музея.
Делия  Стейнберг  Гусман.  
Перевела  на  украинский  язык              9.10.19        11.08

Біографія  Хорхе  Анхель  Ліврага  Ріцци
Професор  Хорхе  Анхель  Ліврага  Ріцци,  італієць  за  національністю,  народився  в  Буенос-Айресі  (Аргентина)  3.  вересня  1930  року.  Помер  в  Мадриді  7  жовтня  1991  року.  І  його  мати,  Вікторія  Рицци,  і  батько,  інженер  Анхель  Ліврага,  мали  італійське  походження:  їх  сім'ї  емігрували  в  Аргентину  в  кінці  XIX  століття.  Ця  обставина  пізніше  дозволило  йому  отримати  італійське  громадянство.
Рання  смерть  батька  (Хорхе  було  тоді  п'ятнадцять)  викликала  в  душі  юнака  глибокі  переживання  і  переосмислення,  які  вилилися  в  пошук  сенсу  життя.  Він  почав  знайомитися  з  різними  філософськими  групами,  в  яких  вивчав  історію  релігій  і  символізм,  поєднуючи  це  з  заняттями  на  медичному  факультеті  університету  Буенос-Айреса.  У  той  же  час  глибокий  інтерес  до  історії,  археології  та  мистецтва  спонукав  його  прослухати  відповідні  курси  в  тому  ж  університеті.  Одночасно  він  займався  і  поетичною  творчістю,  результатом  чого  стала  національна  премія  Аргентини  в  області  поезії,  яку  він  отримав  в  1951  році  за  збірку  «Лотос».
У  1957  році  він  заснував  журнал  «Теософські  дослідження»,  завданням  якого  було  познайомити  університетську  молодь  з  тими  зв'язками,  які  існують  між  давньою,  традиційною    мудрістю  і  новими  науковими  відкриттями  XX  століття.  У  тому  ж  році,  скориставшись  приїздом  в  Буенос-Айрес  відомого  філософа  Шрі  Рама  і  за  підтримки  останнього,  він  зробив  наступний  крок  -  заснував  «Новий  Акрополь».  Ця  асоціація  покликана  пробуджувати  у  молоді  інтерес  до  філософії,  продовжуючи  традицію  класичних  філософських  шкіл,  подібних  платонівської  і  неоплатоническої.                                                «Ми  усвідомили,  що  людство  має  незліченний    скарб    мудрості,  яке  було  приховано  і  забуте  і  сьогодні  недоступно  молоді.
Ця  Мудрість  дає  відповіді  на  питання  про  сенс  життя,  про  найкращі    форми    суспільного  ладу    і  світу,  в  якому  ми  живемо  »,  -  згадував  він.
Кількома  роками  потому  «Новий  Акрополь»,  організація  за  своїм  принципом  міжнародна,  вийшла  за  межі  Аргентини,  заснувавши  відділення  в  Монтевідео  (Уругвай).  За  цим  першим  кроком  пішли  інші.  Відділення  «Нового  Акрополя»  з'явилися  в  таких  країнах  Американського  континенту,  як  Мексика,  Перу,  Чилі,  Венесуела  ...  У  1972  році  Х.  А.  Ліврага  прийняв  рішення  поширити  діяльність  «Нового  Акрополя»  і  на  європейський  континент  -  спочатку  в  Іспанію,  потім  до  Франції  і  Великобританії.  На  цьому  рух  не  зупинився,  і  зараз  Культурна  асоціація  «Новий  Акрополь»  діє  майже  в  50  країнах  Європи,  Америки  та  Азії.
Можна  сказати,  що  життя  і  діяльність  Хорхе  Анхеля  Лівраги  були  нерозривно  пов'язані  з  рухом,  яке  він  заснував.  Особливу  увагу  він  приділяв  створенню  міцного  фундаменту  знань,  що  представляє  собою  синтез  найбільших  філософських  вчень.  Ці  навчання  на  всьому  протязі  історії  людства  закладали  основи  цивілізацій  і  культур.
Невтомний  мандрівник,  він  відвідував  одну  за  одною  акропольських  країни,  розвиваючи  культурну  діяльність  і  проводячи  заняття,  писав  статті,  спілкувався  з  величезною  кількістю  людей.
Перш  за  все  він  дбав  про  те,  щоб  все  це  багатство  знань  можна  було  застосовувати  на  практиці;  він  пропонував  філософію  як  спосіб  життя,  відповідний  для  будь-якого  типу  людей  самого  різного  менталітету  і  соціального  походження  в  усьому  світі.  Він  зазвичай  визначав  свою  роботу  як  «створення  модуля  виживання»,  який  допоміг  би  з'явитися  більш  досконалої  людини  і  тим  самим  створити  більш  досконалий  світ.  Бар'єри,  які  зазвичай  поділяють  і  зіштовхують  між  собою  людей,  -  насильство,  догматизм,  расизм  і  всі  види  нетерпимості  -  втратять  свою  руйнівну  силу,  якщо  буде  робити  щеплення  інший  спосіб  життя.  Його  основна  риса  -  толерантність,  що  базується  на  міцному  філософському  фундаменті,  який  дозволяє  розвивати  таланти  і  здібності,  що  криються  в  душі  кожної  людини.

Літературні  праці
Увесь  труд  Хорхе  Анхеля  Лівраги  підпорядкований      завданню  донести  знання  і  філософію  до  найширшої  аудиторії  і  має    просвітницький  характер.
Значну  частину  його  інтелектуальної  спадщини  становить  звід  лекцій  і  занять,  що  проводилися  для  самої  різної  аудиторії  і  присвячених  різним  темам.  При  всій  широті  підходу  їх  основна  ідея  -  необхідність  пробудження  в  кожній  людині  індивідуальної  свідомості  і  відповідальності  за  те,  щоб  світ  став  більш  справедливим  і  єдиним,  щоб  освіта  та  культура  були  доступні  кожному.  Хорхе  Анхель  Ліврага  розмірковував  про  той  історичний  момент,  в  який  йому  довелося  жити,  і  виступав  за  необхідність  свободи  думки  і  незалежності  людини  від  обману  і  маніпуляції  з  боку  сильних  світу  цього.  Збори  його  лекцій  в  чотирьох  томах  носить  назву  «Магія,  релігія  і  наука  для  XXI  століття».
Перші  його  книги  були  написані  в  жанрі  історичного  роману,  як,  наприклад,  «Анкор-учень».  Це  розповідь  про  пригоди  юного  учня,  який  вивчає  давню  мудрість.  Дія  відбувається  незадовго  до  занурення  під  воду  острова  Посейдонис,  останнього  осколка  міфічної  Атлантиди,  описуваної  Платоном.  У  цій  книзі  Ліврага  ділиться  тими  знаннями,  які  він  сам  отримав  під  час  свого  навчання  філософії.  Він  повертається  до  жанру  історичного  роману  в  «Алхімік»,  в  якому  описує  таємні  братства,  що  існували  в  Європі  в  XVI  столітті,  і  активно  проводить  ідею  захисту  свободи  думки.
Огляд  явищ,  характерних  для  нашого  часу,  дається  в  двох  інших  книгах  -  «Міфи  XX  століття»  і  «Пес  Моассі».  У  першій  з  них  викриваються  гучні  слова,  якими  виправдовувалися  багато  зловживань  владою,  насильство,  несправедливість  і  протиріччя.  Читач  запрошується  увійти  в  XXI  століття  незалежним  і  вільним  від  чужої  думки.  У  книзі  «Пес  Моассі»,  що  продовжує  цю  тему,  собака  з  її  простою  і  ясною  логікою  стикається  з  людською  нерозумністю.
Любов  до  археології  і  глибоке  знання  єгипетської  цивілізації  спонукали  Х.А.  Лівраги  вибрати  темою  іншої  своєї  книги  Фіви,  древню  столицю  Середнього  царства.  «Фіви  -  це  стан  душі»,  -  із  загадковою  посмішкою  говорить  автор,  розповідаючи  про  це  такому  далекому,  але  в  той  же  час  близькому  світу.
Щоб  проникнути  в  таємниці  душі  Греції,  Ліврага  вибирає  тему  театру,  і  так  народжується  дослідження  «Театр  містерій.  Трагедія  ».  Вивчення  цього  виду  мистецтва  допомогло  йому  заглянути  в  світ  душі  і  зрозуміти,  що  вона  завжди  прагне  до  високого,  і  це  прагнення,  як  і  внутрішній  герой,  приховано  в  серці  кожної  людини.  На  жаль,  ця  серія  досліджень  залишилася  незавершеною.
Ці  книги  Х.А.  Лівраги  були  перекладені  багатьма  мовами  світу,  в  тому  числі  на  французьку,  англійську,  португальська,  грецька,  російська,  турецька,  чеська  та  німецька.

Філософські  погляди
У  п'ятдесяті  роки  він  засновує  філософську  школу  "класичного  зразка",  стержнем  якого  стала  система  навчання,  заснована  на  різних  духовних  і  філософських  традиціях  людства,  на  відродженні  класичного  ідеалу  філософії  як  засобу,  що  дає  можливість  жити  більш  гуманно  і  повноцінно.
Все  своє  життя  проф.  Ліврага  присвятив  поширенню  в  світі  ідей  братства  між  людьми  і  народами,  боротьбі  за  подолання  матеріальної  і  моральної  убогості  своїх  сучасників.  Він  виступав  на  захист  свободи  совісті  і  свободи  слова  скрізь,  де  їм  що-небудь  загрожувало.
Його  перу  належить  багато  різних  творів:  дослідження  древніх  культур  і  цивілізацій,  романи,  філософські  есе  і  роздуми  про  сучасний  світ,  а  також  численні  статті.  Його  праці  отримали  визнання.  Так  в  1951  році  на  конкурсі  національної  поезії  в  Аргентині  йому  була  присуджена  перша  премія.  У  1976  році  він  нагороджений  «Паризьким  Хрестом»  Французької  Академії  в  області  мистецтв,  наук  і  літератури  та  прийнятий  в  члени  Буркхардтовской  академії  Швейцаріі.Хорхе  Анхель  Ліврага  помер  в  1991  році  в  Мадриді.
Своє  життя  він  присвятив  служінню  гуманістичному  ідеалу,  який  надихає  і  одухотворяє  Культурну  Асоціацію  «Новий  Акрополь».  Все  своє  майно  він  заповів  організації,  і  після  смерті  його  будинок  і  особиста  колекція  творів  мистецтва  були  передані  для  створення  музею.
Делія  Стейнберг  Гусман.
Переклала  на  українську  мову            9.10.19        11.08

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850899
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 09.10.2019

Насолода мріяти…

Наслажденье  мечтать,  Кто  может  здесь  поспорить,  не  ныть  ,  не  плакать,      не  страдать,  стремиться  быть  свободным…
Чаще  всматриваться  ввысь,  восходом  солнца  любоваться,  природу  и  людей  любить  и    чаще  ими  восхищаться…

Наслаждение  мечтать,  чувствовать  пульс  жизни,  строить  планы,  созидать,    изучать  науки,  открывать    свои  таланты,    жить  в  гармонии,  без  скуки…

Наслаждение  мечтать    -  это  вдохновляет,    утром  хочется  вставать,  просыпаться  рано,  времени  нет    унывать,    сколько  дел  ведь  надо  сделать…
Вечером  взглянуть  на  звезды,    отыскать  свою,    ей  поведать  все  секреты,  
вместе  помечтать…

Наслаждение  мечтать,  с    оптимизмом    день  встречать,  жить  красиво,  многолико,    бороться  с  слабостью    и  ленью,    стараться  побеждать…
Интересным  делом  заниматься,  милосердным,  внимательным  и  добрым  быть  и    такими  же  людьми  стараться  окружать…

Наслаждение  мечтать,  это  так  не  просто,  видеть  все  в  красивом  цвете,  серость  как  бы  и  не  замечать…Лучше  чувствовать  себя  ребенком  и    наивно  все  мечтать,  мечтать….  Это  даст  заряд  для  новых  и  хороших  дел,  главное  самому  в  это  поверить  и  Всевышнего  за  все  поблагодарить!!!  
20.06.17(  написаны  в  больнице)



Насолода  мріяти,  хто  може  тут  посперечатися,  не  нити,  не  плакати,  не  страждати,  прагнути  бути  вільним  ...
Найчастіше  вдивлятися  вгору,  сходом  сонця    милуватися,  природу  і  людей  любити  і  частіше  ними  захоплюватися  ...

Насолода  мріяти,  відчувати  пульс  життя,  будувати  плани,  творити,  вивчати  науки,  відкривати  свої  таланти,  жити  в  гармонії,  без  нудьги  ...
Насолода  мріяти  -  це  надихає,  вранці  хочеться  вставати,  прокидатися  рано,  часу  немає  сумувати,  скільки  справ  треба  зробити  ...
Увечері  поглянути  на  зірки,  відшукати  свою,  їй  розповісти  всі  секрети,
разом  помріяти  ...

Насолода  мріяти,  з  оптимізмом  день  зустрічати,  жити  красиво,  багатолико,  боротися  з  слабкістю  і  лінню,  намагатися  перемагати  ...
Цікавою  справою  займатися,  милосердним,  уважним  і  добрим  бути  і  такими  ж  людьми  намагатися  оточувати  ...
Насолода  мріяти,  це  так  не  просто,  бачити  все  в  красивому  кольорі,  сірість  не  помічати  ...  Краще  відчувати  себе  дитиною  і  наївно  все  мріяти,  мріяти  ....  Це  дасть  заряд  для  нових  і  хороших  справ,  головне  самому  в  це  повірити  і  Всевишнього  за  все  подякувати  !!!
20.06.17  (написані  в  лікарні)
На  фото  –  мій  малюнок.

адрес: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=850804
рубрика: Проза, Лірика
дата поступления 08.10.2019