Не варто думати про сили потойбічні,
Коли всередині вже пекло греблі рве.
Коли розходяться передчуття зустрічні
У різних напрямках на роздоріжжі вен.
Де хаос злий, багатий на важкі тортури,
Постійно мучить, щось вигадує нове.
Знов прагне почестей, будує вкотре мури,
Позводить так, що не побачиш навіть верх.
Пульсують миті у знервованому танці,
Десь їх володар відіграв давно фінал.
Уже чекає голосних, мов грім овацій,
Немовби він найліпший серцю ідеал.
Не варто вірити, що складено сценарій,
Ще й зовсім не такий як хочеться душі.
Неначе світ людей – огидний серпентарій,
В якому всі плазують, мов верткі вужі.
21:02, 12.05.2017 рік.
Зображення: http://www.liveinternet.ru
