Любов – як вітер в моїх руках. Так легко відчути, але так складно зловити.
Не може вітер без роботи,
Такий від роду працівник.
Його життя - постійні зльоти.
Він - жартівник і мандрівник.
Пора осіння - це найкраща,
Зриває листя без жалю.
Повіє - дасть життя багаттям,
(Його добро тут узнаю).
А то постукає в вікно,
Людей злякає серед ночі.
Дощу краплини кине в скло...
Так розважається - самотній.
Нудьгу так хоче побороть,
Немає хати, ні родини.
Пройде по тілу холодок,
І проклина лиху годину.
Поплаче гірко між дротами,
Та хто розрадить, зрозуміє?
Частіше плаче він ночами,
Та плакать, вірю, він уміє...
Дуже гарно! 
Присвята вітру- майстру музичних нот! 
