А знаєте, в душі, мабуть, також є термін дії...
Вона не буде вічно свіжа й молода,
Вона зів'яне, як тижневі квіти
І висохне, як на щоці сльоза...
А знаєте, чому так все стається?
Вона зносилась, як старенький одяг...
Від сліз вона тихесенько псується,
Й черствішає, колись ласкавий погляд.
Вона псується від образ і болю,
Марні надії накопичуючи в банку,
Вона стає беземоційною, німою,
Мовчки прикриваючи всі рани...
Ви її шпиняєте ногами,
Помиями гнилими обливаєте,
Потім дивуєтесь, що не привітна з вами,
А про причинені образи забуваєте?!
Ваші слова, мов стріли, наскрізь ранять,
Диравлять душу, наче решето,
Мабуть лише на небі точно знають,
Скільки тій душі відведено...
Та по собі тепер я точно знаю,
Що у душі також є термін дії -
Вона тихенько гине, помирає...
Кінець пришвидшуюь всі ваші дії!
