НА ПАНСЬКІЙ ГОРІ В РАЙСЬКОМУ САДОЧКУ (легенда про дуба )
На панській горі в райському садочку,
тут зростає крислатий дуб віки.
Як прийде юна весна у віночку
Мрійно зорить до берега ріки.
Немов у казці : ліс, став, гай, діброва,
Із роду дерев - уся родина.
Клен, верба, тополя, липа медова-
Квітне буйним цвітом черемшина.
Дуб стоїть в задумі ,як красень козак
Розчесав чуба, підкрутив вуса.
Старий, як білий світ, а в душі -юнак,
До нього біжить білочка руса.
Дуб нарядивсь у сорочку зелену
Крони міцніють духом немов сталь.
Бачить у фаті вишню наречену
Розганяє віттям хмароньки вдаль.
Навесні в запашних травах в коліно
Тут купається в росі лебідка.
Співає дубу жайвір солов'їно-
Цвіте ромашкою душа квітка.
Стихає ворон слухає солов'я,
Як виспівує пісню у саду.
Ластівоньки до дуба летять здаля
стрічають вечір під зорепадом.
Дуб похиливсь, як сивий старенький дід
Ламав віти вітер, урагани.
Війна у серці залишила свій слід
Мечем сікли татари- тирани.
На панській горі в райському садочку
Тут видно село, як на долоні.
За рікою у травах в холодочку
Пасуться корови, карі коні.
Від променя сонця дуб воскресає
Розпускає листячко зелене.
На княжій горі пташечку витає
мій рай дитинства -місце улюблене.
За ставочком на вигоні за селом
А там колоситься лан пшениці.
Тут у тиші сплять пращури вічним сном
Сумно плаче на калині птиця.
О ,яка краса, як все розквітає!...
У травах мліє душа у мене.
Під дубом квітучим душа співає...
Вдихає у цвіт щастя натхненне .
Майстерно п. Маріє! Нехай щастить! 
