В.К.
На все добре, мій друже, бувай!
Пролилася скорбота в душі:
Вже відквітнув наш часу розмай,
Та як треба – звертайся, пиши.
Нас звела разом долі рука
На чужині в години знегод –
Досить різних, мов море й ріка,
Та здружились ми без перешкод.
Бо одна в нас любов до землі,
Що омита стражденним дощем,
Зрозумілий нам клект журавлів
І у ньому прихований щем.
В наших грудях однако жахтить
Пал до правди, свободи й добра,
Тож тому кожна спільна нам мить
Укладеться мені до нутра.
Ще зустрінемось, вірю, й не раз,
Не важливо коли або де.
Ну а поки ж зоря нехай нас
В горизонти прийдешшя веде!..
Як земне все тяжить до кінця,
Так відквітнув й наш часу розмай.
Хай нам спогади ж гріють серця –
На все добре, мій друже, бувай!..
19.ІІ.23 р.
