UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Анно Доміні: Мурашники - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Анно Доміні відповів на коментар Світлана Себастіані, 25.07.2023 - 03:43
Еммм... щодо нас -- тих, що в мурашниках -- то, по-моєму, то не той випадок.  Простягни руку -- і набереш повні жмені... 
Світлана Себастіані відповів на коментар Анно Доміні, 31.07.2023 - 21:13
А я все ще сподіваюсь, що коли-небудь зможу повторити ці горді слова... Я дуже смішна. 
Анно Доміні відповів на коментар Світлана Себастіані, 01.08.2023 - 12:30
Трудіться, трудіться, а Вічність оцінить. (Чи не оцінить.)  
Валя Савелюк, 17.01.2023 - 16:39
повірите?... уже років 30 мого життя, а то й 35, я стверджуюсь в бажанні піти звідси (свого часу) саме так, щоб не залишити по собі сліду... вже домовилася з сином, щоб якщо що, то він закриє цю мою сторіночку на поетсайті і сторіночку ж в ФБ - і ніяких слідів не залишиться дякую, цікаво тут у Вас, як і завжди 
Анно Доміні відповів на коментар Валя Савелюк, 18.01.2023 - 11:15
О, а я думала, Ви про кремацію...  Взагалі-то я серйозно - ну, у корейців із цим простіше, хоча теж у крематоріях кремують, а не просто спалюють на вогнищі, як у давні добрі часи. Ще й на горах там-сям таблички розставили: "Попіл не розсипати". Вже як ці таблички побачила... капець, кажу сину, навіть померти - і то спокійно не можна А щодо сторіночки - то я трохи не ті сліди мала на увазі Хоча якщо людина померла, тоді треба комусь її сторінку "на плаву" тримати, щоб люди читали, а як ні - то буде шкода, що хорошу поезію (чи прозу) не читають. А ще можуть заходити люди, лишати коментарі, а оскільки автор не відпише, будуть думати, що бука... чи лишати у гостьовій побажання Царства Небесного, якщо автор все одно не може прочитати...Зрештою, у Бога все одно ніщо добре не пропадає. Дякую, пані Валічко, мені теж із Вами цікаво
Валя Савелюк відповів на коментар Анно Доміні, 18.01.2023 - 11:26
стосовно кремації - давно вибрала цей чистий шлях і "безслідний" - вогонь все очищає... а попіл - по- перше, можуть спалити і без остатку - робила колись матеріал з крематорію, то знаю про це від фахівців, по-друге - можна попросити скромно прикопати десь у себе в садку під трояндою... скромно, і то, якщо дітям те не буде заважати дивитися на садок і на троянду ту - перший спосіб отже кращий, як виходить - піти до решти... от я дерева люблю - рослини взагалі, і коли дерево всихає, стоячи, мовчки, і коли воно вже стає дровами і врешті, огорнуте красивим живим вогнем, повертається до свого бога-сонця, стає тим, чим воно завжди було - сонцем, тобто СВІТЛОМ і ТЕПЛОМ (а це складові Любові і складові Царства Божого - Світло (Істина, Мудрість + Тепло = Любов, видно ж, що Царство Боже є ЛЮБОВ) - хіба це не прекрасний і наочний приклад, як треба чинити... але кожному, звісно ж, те, що більш до вподоби, зараз, правда, хто знає, чи доведеться нам тут вибирати як саме - може, як випаде чи прийдеться, так і буде... ой, пані Анно, чи не засмутять Вас отакі мої охочі балачки на ці "вічні" теми якось воно та буде, а поки живі - можемо хотіти і планувати... всього Вам кращого і вибачайте, якщо що...
Анно Доміні відповів на коментар Валя Савелюк, 19.01.2023 - 10:33
Ні, пані Валю, мене такі балачки не засмутять Я взагалі до таких речей адекватно ставлюся (ну, може, то лише мені "адекватно", бо ж багато людей не люблять говорити про свою смерть і поховання, а я уже років із 15-ти вирішила, що тіло моє треба обов"язково спалити. От жаль все-таки, що не на вогнищі. У крематорію святості бракує...).Ну, тут все ж попіл можна розсипати і не зважаючи на таблички: по-перше, не скрізь вони є, по-друге, і по газонах же велять не ходити, а люди все одно ходять, а по-третє, скільки там того попелу? ну не вагон же вітерець рознесе ту жменьку та й по-всьому. Бо я не хочу, щоб мій попіл лишився десь у крематорії - хоча він все одно, по ідеї, не чисто мій буде, а змішаний із попелом того ящика, в якому палитимуть... Наскільки ми відійшли від природи, наскільки обплутали себе усілякими умовностями... і жити складно, і вмерти складно...
|
|
|
|||||||||||||||||||||||
чудові філософські роздуми 
