Іде, пливе уже зима,
Ще й з білими загадками:
День вкоротила вже вона,
Зима тривоги нашої...
Надія в нас усе ж була,
Зупинить неприємності...
Вона ж неспокій додала,
Й свої всі недоречності...
Не зупинила ця зима:
Ні орків, ані Путіна,
І далі йде з нею війна:
І з холодом, і з бурями...
Спостерігаю я з вікна
І примхи її плутаю...
Чому ще сердиться вона,
Її скигління слухаю...
Старих загнала в хати всіх,
Не дає людям спокою...
Й майже щодня в неї сюприз:
З вітром, морозом й холодом...
І я живу у цій зимі,
І поринаю в спогади...
І відчуваю, що мені
У цій зимі й не холодно...
Надіюсь я переживу,
Зимоньку цю невтішную,
І до весни я доживу:
І з Вірою, й Надією...
А ще надіюся все ж я,
Ми орків переможимо...
Прийде чарівниця весна,
І нам не буде голодно...
Душевний вірш! 
