У природі все в полоні:
І початки є, й кінці...
Підставляю я долоні,
Щоб втримати їх в руці...
Я з вікна спостерігаю,
Міня осінь кольори...
До кінця вже добігає,
Зима котиться з гори...
Осінь йде і за собою:
І дощі веде, й вітри...
І тепло кудись відгоне,
І хоч смійся, хоч риви...
Цьогоріч осінь помірна:
Не холодна й не сумна...
Усе більше жовто - світла,
І не мокра, й не суха...
По садках й лісах блукає,
І з дерев листя зрива...
Птахів в вирій відправляє,
Бо ж за нею йде зима...
Не скупа цьогоріч осінь:
Урожаїв додала...
А її цікава просинь
Настрій людям підняла...
От як би вона зуміла
І війну в нас зупинить,
Я б її благословила,
Й попросила б не спішить...
Ще побути кілька тижднів,
Помогти хазяйнувать...
І, звичайно, орків вигнать,
Й врожаї усі зібрать...
У природі все в полоні,
Осінь - золота пора...
А зимою дні холодні,
Й кожуха в мене нема...
Я у осені в полоні,
І цьому радію я...
Осінь дама виняткова
І порадниця моя...
