/глоса/
Лише немногі з тисячних писань,
Із нервів роджені, у лютій муці,
Покладені рядками на папір
І пульсом серця скровлені до краю,
Пекучі й строгі в мудрості своїй,
Живуть з людьми...
А.Малишко.
Де трав похилих неземна краса
Жив і творив поет, Андрій Малишко.
А росянисті бережуть доріжки
Лише немногі з тисячних писань.
В нестатках, піджачку старому куцім,
«Кобзар» читав і біль весь відчував,
Бо світ у ньому й мудрість. Грів слова
Із нервів роджені, у лютій муці,
Хай пісню про рушник несе до гір!
(Слова про матір люблячого сина…)
І квітнуть почуття до України,
Покладені рядками на папір…
Дзюркоче рідне слово водограєм.
Його пісні – підхоплює народ .
Про рідну землю, звичаї, добро,
Так пульсом серця скровлені до краю!
Пропахли далі світлом сонця, мрій,
Де Україна сильна, як тополя,
Слова, в яких не вмре козацька воля
Пекучі й строгі в мудрості своїй
Живуть з людьми...
(з нагоди 110-ліття Андрія Малишка –
українського поета, перекладача, літературного критика.)
