Потурає мене
прибічне і пусте.
А може співпало?
.. краса у деталях (сміється)
нерозумне серце
в мені.
.. а погода не надмірна
з парасолькою стоїть..
Як тоді.. Рясні дощі..
Спіткало нас зустрітись..
Захмарене небо таке з себе!
І що я можу тобі віддати?
Окрім своєї любові!
Я не молю до бога,
у мене не має злості -
вона мені не покірна.
Неймовірна,
картина дня -
коли ти біля вікна,
виглядаєш мене,
і це пробирає,
віднімає усе,
підіймає з колін.
Мій клич у вічність як посил!
тому що може мене,
висадити цим питанням -
коли не вистачає тієї-ти..
Так відверто ти скажи!
Коли простертий шлях..
.. без прочину,
хоч у щілиночку
заглянути дай-но!
-"що без зволікань??"
Твоїх нарікань..
Мій фетиш підглядань
не дозволених ще?
де можуть вмастити,
- заробитиму по пиці.
Ти ж бо моя одна..
Не жартуєш?! - знаю)
страшна забіяка ти! (б'ється)
вередливе серце
в тобі.
постій - но! Ні, - вродлива ти!
Заспокоїлася нарешті.
Бринить бажання -
на кшталт кохання!
Привертати мене вмієш!
За руку поволік і дієш
до себе тому що
порушником став,
завинив неминуче..
.. орнаменти на килимах..
.. і дорослі забави..
Вкотре?
Вони нас поєднали!
Дурбецело в мені живе,
який? - бо
схиблений на ній!
Ледь на хвилину
зайнялося вогнем
моє захоплення тобою,
- бути у твоєму полоні.
З твоїх вій зістрибнув
проміньчик сну.
Наново за своє!
Дихати не дає -
тинятися зник..
Неспокійний світ!
Підійдеш до вікна
моя надія сумна,
разить у скроні
прибиті долоні
до холодного скла
- спасіння нема!
Загартуватиму свій страх
до руйнації і втрат
прийдешніми,не тутешніми,
феєричними драмами.
Чому зістрибнув?
Не вчився скиглити,
накивати п'ятами.
Дошкулити не міг?
Ніхто, протиріччя, - воно!
Праведне,
з надлишком.
І ось вони мої
маяки маячні.
Без орієнтирів.
Теплих обіймів.
Моїх проколів.
Не сухих законів.
Присмерків виднів
стихійних повій.
Бійок по сині
з неналежних
причин.
Завжди..
Зажди..
Не лиши..
Мене
без
тієї-ти!
(сміється)
нерозумне серце..
