/глоса/
А знаєш, осене, ракети креслять небо,
Болить давно йому ця графіка кривава.
Війна справляє сатанинську чорну требу…
Гарцює ворог, та не меркне наша слава.
/автори: поети групи
«Всеукраїнська поетична родина»/
За північ трохи… Україні – все не спиться:
Воєнна осінь б’є тривогою під ребра,
І то не Зевса-громовержця колісниця –
А знаєш, осене, ракети креслять небо,
На захист рідного – щитами українці,
Лунає тут і там святе: «Героям Слава!»
Та стогне небо: б’ють ракети навздогінці,
Болить давно йому ця графіка кривава.
Руйнують школи нам, будинки та лікарні.
Артобстріл, дрони, міни – кат нічим не гребав,
Дві сотні днів листом упали календарним –
Війна справляє сатанинську чорну требу…
Та, ніби Фенікс, під вогнем ти перехресним,
Встаєш з погордою, гартуєшся в загравах.
Моя країно! Вірю я у мирні весни!
Гарцює ворог, та не меркне наша слава.
Вражаюче!!! 
