UA | FR | RU
Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Світлана Себастіані: Зрада - ВІРШ |
|
|
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Світлана Себастіані відповів на коментар Под Сукно, 02.04.2023 - 18:53
Спасибо.  Эти стихи я когда-то собиралась удалить. Но столько интересных комментариев к ним написали!
Andrew Pushcha, 16.12.2022 - 00:33
Нагадало, хоч і з іншої причини, багато чого у світі йде за спіраллю.Яка нестерпна рідна чужина, цей погар раю, храм, зазналий скверни! Ти повернувся, але край – не верне: йому за трумну пітьма кам’яна. Як тяжко нагодитись і піти, тамуючи скупу сльозу образи, радійте, лицеміри й богомази, що рідний край – то царство німоти. (В. Стус) Світлана Себастіані відповів на коментар Andrew Pushcha, 17.12.2022 - 16:06
Дякую Вам безмежно за Ваш відгук. 
Ганна Верес, 12.10.2022 - 20:41
Ваш твір, Світлано, мені дуже сподобався. 5/5 Можна домислювати багато ситуацій, аби людина пережила таке розчарування після "моя прекрасна мрія,мій сум, мій шал, мій скарб, магніт, Едем!..", а отримати "безнадію". Ця зрада в самій ліричній героїні. Скільки зараз людей проходять через неї! Хтось тікав від війни і сподівався потрапити у європейський едем, при цьому тільки оцінив рідну країну. Хтось навпаки, мчав сюди, аби стати на захист України, а тут теж ще досить не ідеальна ситуація, та ще й Росія чигає ракетами. Дякую Вам за вірш.   
Світлана Себастіані відповів на коментар Ганна Верес, 17.12.2022 - 16:08
І я сердечно дякую Вам за відгук. Ви абсолютно точно мене зрозуміли.
Georg Ajariani, 24.09.2022 - 15:26
Геніальна поезія. Мені дуже побобається, що ви пвдняли таку неоднозначну, але важливу тему. А особливо те, що обрали для цього не формат маніфесту, а формат поетичного роздуму. Не розумію тих, хто поставив 4. Як на мене 5/5.
Світлана Себастіані відповів на коментар Georg Ajariani, 24.09.2022 - 15:33
О, а я вже подумувала, чи не видалити цей віршик як невдалий. Вирішила залишити тільки через коментарі, дуже влучні, як на мене.А тут така від Вас похвала!.. Сердечно Вам за неї дякую! 
Georg Ajariani відповів на коментар Світлана Себастіані, 25.09.2022 - 19:46
Я дуже радий, що ви не видалили цей вірш. Сердечно вдячний Вам за вашу творчість
Катерина Собова, 24.09.2022 - 10:34
У вірші біль, сум, розчарування. Можна додати один катрен, щоб було зрозуміліше, хто куди вернувся і де зрада.
Світлана Себастіані відповів на коментар Катерина Собова, 24.09.2022 - 14:51
Дякую, Катерино! Ви праві, цей вірш - відповідь на питання одній людині. Напевно, не треба було його тут розміщувати, але хай вже буде.
Яніта Владович, 23.09.2022 - 23:41
Я от не зрозуміла. Хто приїхав, куди і звідки.Буду вдячна, якщо розтлумачите. Є певні здогадки, але хотілося б почути вашу відповідь. Світлана Себастіані відповів на коментар Яніта Владович, 24.09.2022 - 14:57
Дякую за увагу, Яніто! Колись з однією знайомою ми намагалися з'ясувати, чи можна прирівняти до зради втрату кохання - до чоловіка, що втратив здоров'я, до країни, в якій стало некомфортно жити... На мою думку це все ж таки зрада. Вірш саме про це. Яніта Владович відповів на коментар Світлана Себастіані, 24.09.2022 - 21:53
Вдячна за пояснення. А тепер, що думала я... Всі місяці війни у мене якийсь дивний стан, що спочатку дивлюся на події (слова, твори) з позиції нашої сумної реальності. Думала це все обізвати: зашореність, а потім згадала вірш "Окуляри війни", і вирішила, що так і є. До чого я. Прочитала вірш і вирішила, що мова про російського солдата, якому розказували, як гарно його зустрінуть в Україні (або того, який сподівався, щось змародерити додому). І ось цей солдат прийшов у омріяний Едем - а тут (якщо опустити лайку) тільки і є, що питання "Зачем?". Чому така думка виникла? Бо у фіналі питання російською, та ще й множина. А щодо вашого з подругою обговорення... Мені здається, рівняти не можна. Бо якщо зрадити чоловіка - буде страждати він, а як зрадиш країну - може постраждати набагато більше люду. Це перше. А друге, почуттями керувати неможливо. Кохання не втримаєш силою волі. Якщо ж не подобається країна - ти можеш поїхати, а зрадити - це причинення шкоди з наміром. Безумовно, є і спільні риси між обома видами зради. Але причини та наслідки - різні. Ой, щось я забазікалася. Але тема цікава. Світлана Себастіані відповів на коментар Яніта Владович, 25.09.2022 - 10:03
А знаєте, Яніто, Ваш варіант дуже цікавий.  От тільки мову я б обрала для російського солдата російську. І навіть не просто російську, а, скажімо, мову завойовника - грубу, примітивну, нецензурну. Вийшла б зла карикатура, напевно... Бо у завойовників усіх часів нема ні мови, ні батьківщини, вони всі зрікаються імені людини задля служіння якійсь хімері і живуть у своїй, вигаданій реальності. Спершу всі вони хотять все зруйнувати, а потім - збудувати своє. Але те "потім" ніколи не настає, бо ненависть - сила виключно руйнівна.А знайома зі мною теж не погодилася щодо зради чоловіка. Дякую Вам сердечно, мені приємно було з Вами поспілкуватися.
Яніта Владович відповів на коментар Світлана Себастіані, 26.09.2022 - 21:54
Навзаєм.Бо питання непросте. І життєве. Було цікаво порозмірковувати. Мехті Волас, 23.09.2022 - 22:17
Дуже цікаво ,інтригуюче і не зовсім зрозуміло... Але автор знає, що він пише...Це його життя. Сподобалось . Хай щастить ! З повагою Мехті.
Світлана Себастіані відповів на коментар Мехті Волас, 24.09.2022 - 14:59
Дякую Вам за підтримку, Мехті! Дуже рада Вам, заходьте ще. Миру, любові Вам!
Світлана Себастіані відповів на коментар Макс Дрозд, 24.09.2022 - 15:02
Так-так, зрозуміло: зачем автор таке розмістив?!  Ви праві, Максе. Не подумала, що цей віршик дещо незрозумілий без передмови. 
Світлана Себастіані відповів на коментар Чайківчанка, 24.09.2022 - 15:03
Ви надто добрі до мене, дякую!
Світлана Себастіані відповів на коментар Zorg, 24.09.2022 - 15:05
Спасибо и Вам, благосклонный читатель!
Світлана Себастіані відповів на коментар Тетяна Білогай, 24.09.2022 - 15:07
Сердечно дякую Вам, Тетяно, за Вашу підтримку!
Юхниця Євген, 23.09.2022 - 19:48
Тут, якщо вглибится, зрозумілий задум Автора. Але мало зв'язку з назвою "Зрада", не показано - як і яка безнадія(на прикладах, чому?) , і не дописано - хто і як, реагує(хоча останнє - майже розуміється читачеві, але тільки тим, який чце пережив. Тобто, я до того, що можна прояснювати - мотиви поведінок.Наступне, що вірш - це і поетика, а якщо психологічна, то мають бути тропи, літ.фігури, які одягають логіку і факти поезію, а не у психологічний логічний етюд. Хух)) старався)))  
Світлана Себастіані відповів на коментар Юхниця Євген, 24.09.2022 - 15:16
О, дуже вдячна Вам за такий глибокий аналіз такого маленького вірша! Ви праві, посперечатися можна б хіба що щодо тропів, бо існують поети, які майже не використовують ні епітетів, ні порівнянь і т.ін., але досягають виразності іншими засобами - Кавафіс, до прикладу. Або Буковскі. Але мій віршик справді не надто зрозумілий, якщо не знати, на яке питання він дає відповідь, я запізно це зрозуміла. А питання - чи є зрадою відмова любити щось колись дуже дороге (у даному випадку - свій дім, батьківщину), якщо воно втратило для тебе привабливість? Відповідь - у назві вірша.
|
|
|
||||||||||||||||||||||
