Трохи українського фольклору 🥰
Є такий розділ українського фольклору, як українська демонологія. Люди іздавна вірили у злих духів, що сформувало окрему ланку українського фольклору, яку я з радістю поповню своїм власним твором.
Лісниця
У розпачі гіркому
Остап лісами брів.
Не стежачи за часом,
Не лічачи годин.
Марічки карі очі
Він бачив наяву,
У променях весінніх,
Що пали на траву.
У цвіті вишні бачив
Її палкі вуста.
Вони його обитель,
Вони його життя.
А в лісі тиша стала,
І пташка не співа.
Од вітру лиш потроху
Колишиться трава.
Аж раптом вітер хлинув,
Здійняв усе живе.
По річці неспокійній,
Туман собі пливе.
Почулося що ніби
Його хтось погука.
Остапа обережно
Торкнулася рука.
Прекрасна юна діва,
І хижа, мов лисиця.
Дивилась на Остапа
Ворожая лісниця.
Марічки карі очі,
Вишневії вуста.
Але це не Марічка...
Душа її пуста.
Хоч це і не Марічка,
А лісова примара,
Нещасного кохання
Тяжка туга і кара.
Остап піддавсь спокусі,
В обійми її взяв,
Вона заворожила,
А ліс його забрав.
Остап пропав без сліду,
Лиш чутно шум нічниці.
Забрала його душу
Ворожая лісниця.
