Чорне - не сіре,
А отже скоро сонце.
Знову мрії, мов хвилі,
Накриють в холодній пітьмі.
Розійдеться хмара над нами.
Залізне серце
Знов стане м'яким,
Моїм.
Скільки там було болю,
Столітніх сліз.
Вмитися стало нам кров' ю,
Як було уже колись.
Правда - одна, я знаю:
Ворог - назавжди не брат.
Бог ні в чому не винен,
Не винен, що ворог - кат.
Крила закрили небо б,
Може ті крила наші?
Скільки їх буде треба? -
Потім історія скаже...
Надії стали впевнені,
Бо вибір був у крові.
Сонцем небо розірве,
Несучи смерть пітьмі.
Знову буде м'яким твоє серце,
але розум холодним, мов лід.
Ні, це був не сон.
На жаль і відверто.
То був не сон, війна залишила свій слід.
