Глибоко в душі цей неспокій
Рве серце мені та гнітить..
Лиш, хочу спитати: допоки?..
О змилуйся, Боже, спини!
Невже ти не бачиш, як стогне,
Країна стражденна в вогні,
Героїв щоденно хоронить,
Що гинуть в запеклій війні?
В ній гинуть старе і дитина,
А часто, зовсім немовля.
У чому ж його є провина? –
Від крові аж стогне земля!
А крові пролито вже ріки,
І знищені цілі міста.
За що нам ця кара і звідки?
Не ми ж, розпинаєм Христа!
О змилуйся, Боже, благаю:
Цю кляту війну зупини.
Надію на Тебе лиш маєм,
Вкраїну для нас збережи.
саме у минулому коментуванні Вашого вірша я і запитувала за що така кара...
можливо, якщо копнути глибше нашу історію, що ми відмовилися від свого, коли Дніпро був червоним від крові, як княгиня Ольга та Володимир нав'язали нам чужинську віру, а тепер "одновірці" убивають один одного? Невже помста наших Святих?
Саме так стверджував гуцульський мольфар Нечай. Що це помста Богів, за страту язичників, що не хотіли приймати Християнство. Тоді було страчено тисячі людей і їх тіла викидали в Дніпро, то вода була червона від крові. І Боги нарекли нащаків спокутувати цей гріх. Звідси і те, що весь цей час, наш народ боровся за волю, але ніколи її немав. І саме в ці часи закінчується термін того покарання, і для нашого народу приходять світлі часи, але нам ще потрібно відстояти себе, та вийти з-під гніту. Тому йде боротьба між силами добра і силами зла. Це я посилаюсь на мольфара Нечая. Його передбачення є на Ютюбі. Дякую!
Наші молитви й прохання до Бога,
Линуть тепер у кожному слові!
Сильні рядки з надією у завтра.
Дякую, дорога Олечко за болюче сьогодення!
Віримо, що мир настане! Смерть ворожим окупантам! А нам усім Миру і безпеки!