Вже час починати приймати Прозак.
Чи що там п'ють у тих фільмах в шалених дозах,
Коли після прийому у психоаналітика
Розколюється мозок? Політика,
Політика, політика вривається в цю війну,
Закреслюючи героїв, шукаючи вину
В якихось словах, в інтонаціях, у міміці, у очах,
Відкидаючи потреби у простих речах,
Типу матраців і сковорідок, типу пляшОк води,
Розпластуючи метафізику причин і підстав біди.
Політика у кишенях, політика в головах,
Вона, як ті метастази, росте і зриває дах,
Що ледь не зірвало взимку, що втримався навесні.
Винні, невинні, випади і виторги на війні.
Цькування своїх опонентів, згадування гріхів,
Вбивання в їх змучене тіло все нОвих і нОвих цвяхів,
Викрики про минуле, про героїзм й хрести,
Стояння у тому ж болоті, коли, наче, час іти.
Політика не пускає, гаслами, олівцем,
На касках і на підошвах пул тих же малює тем,
Лишень би не забували, що сварка - народний вайб,
А ще застаріла лайка і перекидання шайб...
Політика ниє, стогне, кричить звідусіль усім,
Політика у вагонах. Виходить. Приходить в дім
І гріє, тихенько гріє чи страйк, чи народний гнів,
Політика на екранах і в пустоті голів...
Політика огортає всіх-всіх, від дітей до старих,
Від мам до дочок, від хворих до, навіть, тих,
Хто втратив усе. Політика, політика нас уб'є.
Та, скільки б не було вибухів, політика зАвжди є...
ID:
950177
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Вірші поза рубриками
дата надходження: 10.06.2022 20:44:33
© дата внесення змiн: 10.06.2022 20:44:33
автор: Аарон Краст
Вкажіть причину вашої скарги
|
