Забудь мене і я тебе забуду,
І більше у думки не приходи.
І що б кому не говорили люди -
Горням розбитим не поп'єш води.
Забудь мене, як вітер, той що вчора
Теплом торкався до змокрілих вій,
А через мить блукав-шукав у горах
Вже не моїх - чиїхось інших мрій.
Забудь мене, не сип словами-цвітом,
Не витрачай безцінного часу́.
Не пролітай думками понад світом,
Не руш трави ти вранішню росу.
Нехай ця ніжна прохолода,
Що росить ноги, досягне душі.
Коли ще трапиться така нагода
Нам вдвох торкнутися до струн Землі?
...Повітря чисте жадібно вдихаєш.
Такої не зустрінеш чистоти
Уже ніколи. Один раз стрічаєш
На все життя, а часом - на віки!
Ця свіжість обпікає болем скроні
І, вабить подихом зелених м'ят.
Торкаєшся цілунками долоні,
Пронизує все тіло (аж до п'ят).
...Забудь мене і я тебе забуду,
І більше у думки не приходи.
І що б кому не говорили люди -
Горням розбитим не поп'єш води.
