Хтось знаходить в звуках диво,
до душі комусь пісні...
Звуки і пісні це диво,
диво є в кожнім вірші...
Щедрість осені люблю я,
не страшать мене дощі...
Війна й вірус заважає,
й убива дива в душі...
Жаль, що осінь добігає...
до кінця уже ось - оссь...
Зима двері відчиняє,
я боюсь її чогось...
Та нічого не змінити,
час не можна зупинить.
Доведеться все стерпіти,
й зиму якось пережить...
Я надіюсь, що не втрачу:
віру, сили й оптимізм,
а ще вірю я й в удачу,
до весни прокладу міст...
Напишу про осінь - диво,
не один ще диво - вірш...
Перейду зимову ниву,
до весни піду скоріш...
Я люблю й пісні, і звуки,
та ще й прозу, і вірші.
Хоч болять у мене руки,
напишу я ще й пісні...
Не люблю невдячну владу,
що не дбає про людей,
її жадність, та ще й зраду,
і роботу без ідей...
Осінь добіга до краю,
і зима вже поспіша,
Якось виживу я знаю,
й напишу про все вірша...
Дякую,Світлано, то така в мене натура, певне це від мами і бабусі, а вони хоч і були малограмотні, та все ж мудрі; звісно щось є і від батька, та я його знаю лише з розповідей рідних, бо ж він загинув у війні з германцями...
Дякую,Любо!Та ж у нашому житті є не мало і веселого, і сумного, а тут ще на додачу у мене кілька днів не було інтернету, то мені було ой дуже -дуже сумно...
Мине Осінь... І будуть зимові дива, вірші...а за ними неодмінно прийде довгоочікувана весна... Весни в душі Вам і літнього тепла! Пишіть, творіть і радуйте читачів! Гарного творчого вечора!