Ми відірвані від світу навколо,
У нас лишились лиш наші серця
Прошу, не питай нічого,
В нас ще купа часу до кінця
Я далеко був, та повернувся
Ти була тут, ти і є життя
Без кохання ми – мерці у відпустці,
Кілька дат і випадкове ім’я
Тільки смерть не для нас,
Помирає лиш час,
Бо життя – лише мить,
Що до вічності мчить
Ми виграємо дні, втрачаємо роки
Та хто думає, чи знає про це?
Ми вічні, кохаємо доки
Ми сміємося смерті в лице
Твої очі сяють, боги радіють
Твої уста такі молоді,
Ти і я – поклик і відгук
Це найкраща ніч у житті
Три слова, що значать як тисяча
Усе, що хотілося чути
Ми разом, а ніч така місячна
І нинішня мить незабутня
Нічого не думай і не питай
Ще ціла вічність до ранку,
Ти кажеш: “Міцніше мене тримай!
Бери мене всю без останку!”
Час ненастанно помирає на стіні кімнати
Та через стук сердець його так важко помічати
Я тебе обіймав, доки не згасло світло
Так було ще мить, а потім все зникло…
