Я з осінню зустрілась tet а tet ,
Зазирнула в її очі , мов ожинки.
Із айстр подарувала їй букет
І попросила зупинитись на хвилинку.
Вона мені всміхалась таємниче,
Торкала вітром в косах сивину,
Сльозу втирала на моїм обличчі,
І задивлялась в неба синяву.
Була привітна , щедра , золотава,
Із хризантемами у пишному вінку.
Вона мені багрянець дарувала,
І радості й тривоги на віку.
Вже пролетіла пташка златокрила,
В моєму серці її жар горить.
Я так її усе життя любила,
В душі струна неспокою бринить.
Моя зима вже стане на порозі,
Як не крути , а йде до холодів.
Стою в задумі на життя дорозі...
Курли прощальне лине журавлів.
Дякую Богу , що подарував мені ще одну золоту осінь.
Так воно , п.Ганно, життя як один день пролетіло. Кожну осінь тепер зустрічаємо , як Божий дар , дякуємо за кожен прожитий день і молимося за дітей та онуків