На вишні цвірінькав горобець, крилами розмахував завзято, наче в нього театральне свято, ну а він підкорювач сердець! Гілку з співом змінював на гілку, привернув увагу і кота, істина в поезії проста, кому пісня, кому їжа у тарілку! Та щасливий у вірша кінець, хоч цвірінькання закінчилось на цьому, кіт голодним повертавсь додому, виявився спритним горобець!