Вже досить
Перебирати в смітнику душі
Пам'яті, очікувань та сподівань
Все відпустив
Пустота все ж очищає
Заповнює собою
Переливає через вінця
Мов задихатися повітрям
Сили втратив,. може віру?!
Душу!
Не відповів собі. Навіщо?
Знову помилився.
Інстинкт збереження, зовсім не воля до життя
Рефлекс на зовнішню загрозу.
Сили дасть втікати, падати і підніматись
Та зовсім він не вірний друг
Продасть тебе погожим літнім днем
Знову наодинці зі своїм.. навіщо?!
Хіба не досить.?!
Скільки ще потрібно риторичних запитань?!
