Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Родвін: Івасик Телесик. 6+ . Дуже сташна казка. - ВІРШ


Родвін: Івасик Телесик.   6+   . Дуже сташна казка. - ВІРШ
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 2

Пошук


Перевірка розміру




Івасик Телесик. 6+ . Дуже сташна казка.

Родвін :: Івасик Телесик.   6+   . Дуже сташна казка.
Жили старенькі дід та баба. На хуторі, поза селом. Багатий дім, міцна садиба, Усе в достатку в них було : Садок розкішний біля хати, Товар в кошарі, а в хліві Воли доріднії, рогаті. В башта́ні - кавуни пузаті. Горо́дини було немало, А в погріба́х..., що там казати ! Буяли мальви коло хати, Ще й гуси важно походжа́ли... Плескались качки під вербою... Горо́д до озера тулився, З кришта́льно чистою водою  В ній місяць з зо́рями купались, А ве́рби в озеро дивились Й за ними тихо підглядали... Лишалось тільки спочивати У тихім ра́ю, коло хати... Здавалось, все у них було... Та їм не радісно жилось, Бо Бог їм ді́точок не дав. То дід ходив і все зітхав, А баба Бога все просила Щоб він їм дав дитинку милу. Тож якось вітер відірвав Від ве́рби величе́ньку гілку. Дідусь ту гілку в руки взяв І раптом чує голос гіркий : - Дідусю, вітер відчахнув Мою коханую дитину. То ти візьми її, зігрій, Бо всохне крихітка, загине !   Це я, верба́, прошу́ тебе,    Не треба гілку викидати !    Її потрібно пеленати     Й до ранку ніжно колисати !    Бабця пісні хай співає    І душу всю у них вкладає !    Хай кри́хті ду́шу начарує,    А Бог їй тільце  подарує... Дід до баби враз прибіг, Тільки вскочив на поріг Кричить - Стара, шукай пеле́нки, Завтра буде в нас маленький ! Хоч баба віри й не йняла́, Та швиде́нько все дістала, В пелю́шки гілку спеленала, До ранку ніжно колисала Та ще й пі́сеньку співала : - Лю-лі, лю-лі, баю, бай. Спи, верби́чка, засинай, Як, мале́сеньке дитятко, Буде в тебе мама й татко... Ве́рба плаче коло хати, Хоче те́бе колисати. - Завтра тво́ї оченята. Будуть в білий світ глядіти. Будеш ні́жками ступати Бігати, як усі діти... Баю, баю, баю, бай. Спи, дитинко, засинай... Разом з сонця промінцем Дзвінко в хаті плач лунає. Дід з розгубленим лицем, З радості, як сонце, сяє, Бо верби́ці гілочка Обернулась в малючка́, Та й не довго мізкували, Дитя Івасиком назвали. А щоб про ве́рбу пам'ятали, Ще й Телесиком* прозвали. Росте Івасик, підростає, Уму-розуму надбає. Став він гарний, як та квітка Й не одна порядна тітка, Яка гарних дочок мала, На нім погляд зупиняла. От підріс він, та і каже: - Дідусю, милий мій, рідненький, Я вже не малий, і важу** : Негоже вдома пнем сидіти І геть нічого не робити ! Зроби човник золотенький Й срібнеє веселечко. Буду плавать недалечко, Рибку в озері ловити Та смачненько вас кормити ! Відмовляти дід не став, Зранку інструмент дістав, Човник золотий зробив Та й на озеро спустив. Ве́сло срібнеє вручив Й напослідок поучив : - Як буде бабця тебе кликать Пливи до бе́режка мерщій ! Тож дасть вона тобі обідать. А як голосок чужий, То ти зразу ж розвертайся, До бе́режка плисти не смій І відпливай, не оглядайся ! - До бе́рега, де комиші Ти, мій внучку, не пливи, Рибку там ти не лови, Бо негарне те́є місце - Ні живої там душі ! Отак далі й повелось - Зранку в човен внук сідає Срібне ве́сельце бере Та й на плесо*** відпливає. Ловить рибку, споглядає, Як верби, що біля води, Купають віти, сонце сяє... І бабця, з кошиком їди, Іде на берег й закликає : – Івасику, Телесику ! Несу тобі кулешику ! Ти ж до бе́режка приплинь ! Під вербою відпочинь ! Це я - бабця ! Я прийшла, Тобі їсти принесла ! А Телесик, як те чує, То до бабці враз веслує І, як човен в беріг ткнется, То одразу ж посміхнеться. Рибу з човна вигружає, Сам у холодок сідає Під розлогою вербою, Над прозорою водою. Бабця ска́терку розкине : - Пригощайсь моя дитино ! Дуже смачний є куліш, Молоко і пироги... Ще й сорочку передіне... Благо й тиша навкруги ! І верба́ шепоче в тиші - Мій Телесик, дорогий... Потім, смачно попоївши І водиченьки попивши, Він бабусю сам проводить, Бо старенька важко ходить. Добре у Івася серце... В човник золотий сідає, Срібне знов бере весельце, На плесо ти́хенько веслує Й до зорі́ там вудкарює... А в те́мнім лісі, за озе́рцем, В хатині, із сліпим віконцем, Старезна відьма проживала. Бездушна, із жорстоким серцем. Їй скільки літ - сама не знала. Діто́к, бувало, вона крала І приворотом гендлювала. З кості́ була в неї нога, І зва́лася - Баба Яга ! А заздрісна ж яка була! Про Івася, як прознала, Аж казилася зі зла. Сидить над казаном, чаклує, Івасика впіймать планує. До озера часте́нько ходить, Лежить тихе́сенько в кущах І зирить - хто коли приходить, І хто що каже - вона слуха, Бурмоче щось, шорошить вуха ! Як кличе бабця - вона чує, А потім довго, в комишах, Глядить на воду і колдує... І так Яга наколдувала, Що бабця якось заблукала... До озера не йде, кружляє, А відьма з комиші́в гукає, Та й грубим о́кликом взиває : – Івасику, Телесику ! Несу тобі кулешику ! Ти до бережка приплинь ! Під вербо́ю відпочинь ! Це я - бабця ! Я прийшла, Тобі їсти принесла ! Та Івасик все те чує, Він до баби не веслує ! Знає - голос той чужий ! Грубий, сиплий і байду́жий ! Тож одразу розвернувся, Гребти в бе́ріжок не став, А відплив, та оглянувся, Ще й рукою помахав... Каже -Знаю, знаю ... Так бабуся не волає. Бабці голос - то він свій, Ніжний, милий, не дурний ! Та й поплив, тихенько, далі... Відьма, як таке почула, То одразу все збагнула ! Та від злоби аж завила, В ступу хутко вона сіла, Та й до кузні полетіла. Ще й розмахує мітлою Високо над головою. Коло кузні вона стала Й ковалю наколдувала, Щоб роботу той відклав Й відьмі голосок скував, Гарний, тонкий, як в бабусі Як зробив він, повернулась Та й сховалась в комишах. Там ще довго чаклувала, Щоб бабуся ще блукала... По́тім з комиші́в взиває, Й ба́бці голосом гукає : – Івасику, Телесику ! Несу тобі кулешику ! Ти до бе́режка приплинь ! Під вербою відпочинь ! Це я - бабця ! Я прийшла, Тобі їсти принесла ! Телесик, бабці голос чує Прямо в комиші веслує. Та бабусі він не бачить І не тямить, що це значить... Човен в комиші́ уткнувся, Кругом Телесик оглянувся. Де ж та милая бабуся !? А Відьма з комиші́в скочи́ла, За барки Йвасика схопила Та й вірьовкою скрутила ! В мішок кропи́в'яний запхнула І до дому потягнула ! Притягла мішок до хати, В двері стала громихати : - Оленко, дочко відчини, Замки у дверях відімкни ! Будеш зараз піч ладнати І вечерю майструвати ! Хутко треба ж бо злітати Вурдала́ків в гості звати ! Сильно натопи в печі, Щоб каміння розпадалось ! Телесика в печі спечи ! Гулять будем, щоб згадалось! Щоб земля дрижала й небо ! З'їсти нам Івася треба ! Доки він по світу ходить, В нас нічого не виходить ! Стало важко ворожити Треба його з світу зжити ! Відьма знову в ступу сіла, Кли́кать го́стей полетіла. Ще й розмахує мітлою Ви́соко над головою. До́чка вдома залишилась Дров у хату наносила, Піч на кухні розтопила. Потім в лю́стро подивилась. Яка ж гарна молодиця, І рум'яна й білолиця ! Підморгнула, посміхнулась Ще й на місці крутонулась. Але лю́стро їй брехало, Щоб Оленка не тужила, З лю́стром відьма ворожила, Що́би правди не сказало... Бо була дочка́ не мила, Кривобо́ка, свинори́ла. А натура - зла сердита, А іще... боюсь сказати, Де було в неї копито, Що́би вас не налякати ! Піч нарешті протопилась, І від жару розкалилась, Аж каміння вже тріщить ! Відьма в захваті вищить ! Лопату враз наготувала, В мішок кропи́вний заглянула, За барки Йва́сика взяла І до пе́чі потягнула ! Тягне й тягне, аж крекоче, Так пече́ні з'їсти хоче, Аж сли́на з пащеки точить ! Й хриплим голосом кричить : - Сідай, Телесик, на лопату! - Так я ж не вмію ! Як сідати ?! А відьма далі напирає - Давай, давай, я добре знаю ...!   Сюди ось ногу поклади !   Руку дай ! Який дурний !   А-ну ! Давай...! Да не туди !   Коліна нижче прижимай !   Ну ось ! Який же ти незграбний !   Дурний, як пробка, я гляжу ! - Не вмію я, я в піч не лазив ...   Івасик жалібно сказав : - Хіба, щоб хтось це показав...   Бо не втямлю я, ніяк... - Гаразд, я зараз покажу !   Дивись, дивись ! Ось треба так ! На лопату вона всілась, На Івася подивлась, Палець в гору підняла́. - Дивись, учись ! Такі діла... А Івась не розгубився, За лопату він вхватився, В піч гарячую жбурнув, Ще й заслі́нку повернув ! Хату шви́денько замкнув І щосили дременув ! Тільки вибіг за ворота Раптом чує - гості йдуть ! Щоб не стрітися з Ягою Івась влігся під вербою, Та й не дише, щоб не чуть ! По стежці, серед буйних трав, Йшла й горланила пісні, Злої нечисті орава. Мавок троє - всі красуні, Криве́нький Лісовик патлатий, Відьма́к почва́рний і горбатий, Страшний зубастий Вовкулака, Потворний, лютий Вурдалак. Русалка ззаду, ледь встигала, Бо як риб'ячим хвостом За колючки зачіплялала, То а́йкала та о́йкала Ще й поганою лускою Стежку де-де посипала. Яга ішла перед юрбою, Бубоні́ла щось з собою, Ступу тя́гла-волочила На плечі́ мітлу несла... А як до воріт дійшла, Зразу ж носом повела... Тут Івась не розгубився, За гілку-дру́гу міцно взявся, До ве́рби міцно притулився Та й на самий верх забрався ! Та карга́ все 'дно не вчула, Бо як носом потягнула Пече́ні запах - на весь ліс, Легенький вітерець розніс ! Скоріш за клямку потягнула, А тут замкну́то, от досада Куди ж Оленка та гайну́ла ?! - Що за діла́, ну де ж те чадо ?! - Оленка, Йо́жка відчини, Замки́ в дверях відімкни́ ! Відьмака́ я зазвала́, Вурдала́ку привела́ ! Всі зави́дні женихи... Готуй ви́на й келихи́ ! З'їсти нам Івася треба ! Потім видам заміж тебе ! Та Оленка не озвалась, Як Яга не зазива́ла : - Та куди ж ти запропа́лась ?! Що, пече́ні вже наї́лась, Та й на гу́льки полетіла ? Добре, добре, ждать не будем Ну а далі якось буде... Відімкнула відьма хату, Всілось не́чисті багато, З пе́чі витягли лопату. Враз печеню розділили, Хмі́льні ви́на наливали, Пили довго і співали І, нарешті, все пожрали. Добре, добре попоїли Потім сва́йби захотіли... - Де Оленка ?! Всі кричать ! - Будем заміж видавать ! Повискакували з хати Та й давай Оленку звать ! Ще й в траві давай качатись. Ричать, виють, верещать : - Покоти́лись, повали́лись ! М'ясця́ Теле́сика наїлись! - Де Оленка ?! Скільки ждать ?! Будем заміж видавать ! Так вони весь час кричали, Ще й й ворота поламали, Всю траву геть потоптали ! Та такий стоїть бедлам ! Крики, вереск, тарарам, П'яні викрики з юрби... А Телесик із верби: – Покоти́лись, повали́лись, М'я́сця відьмочки наїлись! Вони слухають: - Хто там ? Знову шум і знову гам : - Повали́лись ! Покоти́лись ! Ми Івасика вже з'їли! А Телесик розгніви́вся, Він до ни́зу подивився Та як крикне тій юрбі Із високої верби́ : – Покотились, повалились, М'ясця́ Оле́ночки наїлись! Вони вчу́ли, гам затих. Сти́хли вигуки і сміх... Стали тут вони вслухатись Та навколо придивлятись. - Хто кричав ?! Давай шукати. Відьма вгору подивилась, З люті чуть не удавилась ! Глядь - Телесик, на вербі ! - А де ж Йо́жка ? - Щоб тобі...!!! Відьма зразу ж в ступу сіла, І як коршак налетіла. Ще й розмахує мітлою Високо над головою. На Івасика летить, Зараз буде його бить ! Буде бить його мітлою, Но́венькою, вербово́ю ! А Телесик посміхнувся Й ніжно до мітли звернувся : - Ве́рбо, сестронька моя Ти ж такая, як і я Що ж ти ві́дьмі догоджаєш І на мене нападаєш ?! Ми ж вербо́ві - я і ти ! Ми ж бо рідні, як брати ! Давай ра́зом воювати, Треба їх відлупцювати Й не́чисть цю перемогти ! А мітла, це як почула, На́че дикий кінь вбрикну́ла ! Ви́рвалась з відьмачих рук І літає наче крук ! Соколом у вись злітає Й наче когут нападає ! Стала витися й кружити Івасика боронити ! А як битись - добре знає ! То й рішуче нападає ! Стала відьом лупцювати І ганяти кругом хати ! Всім дісталось від мітли ! Мавкам трьом - по голові, Лісовику́ патлатому, По шиї і по п'я́тах ! Вурдалаці - по мордяці ! Той злякались - просто жах ! І схова́лись десь в кущах. Вовкула́ка й Вурдала́ки Не мо́жуть зці́пить кулаки́, Бо завзя́тая мітла Так по па́льцях їм дала ! А Русалці так попало, Що хвоста їй відірвало ! Щоб вона, отим хвостом, Де попало не метляла, За колючки не чіплялала, Та й поганою лускою Стежку не пересипала. Але й відьма мала силу, Враз вона поворожила, В мітли силу відняла́, За рукі́в'ячко схватила, В піч верби́ченьку закрила І в вогні мітла згоріла, Геть до тла ... Відьма знову в ступу сіла, Але ступа не злетіла. Бо не може без мітли... - От такії, брат, діли... Тоді гості позбігались, Під вербо́ю всі зібрались. Стали кмі́тить-мізкува́ти, Як Івасика дістати. Ма́вки довго не гадали Лиху́ думку нараджа́ли : - Ми на де́рево залізем, До Івася добере́мось, І, як тільки дотягне́мось, З ве́рби швиденько ізні́мем, Вниз його швирне́м як кеглю, Хай рзі́б'ється об землю ! В піч його покладемо́ Ну, а потім і з'їмо́ ! План цей разом ухвалили, Мавок вгору підсадили, Ті полізли вверх, як кі́шки, В крону вже залізли трі́шки, Та верба́ своє зробила : Ніжно, тонкими гілка́ми, Як дівочими руками, За стан ма́вок обкрутила, Руки-ноги пов'яза́ла Та й до себе прив'яза́ла. Висять, як на липу́чці мухи, Безпора́днії, без руху. Ще трі́шки - й ди́хати не стануть, Ніяк Івася не дістануть ! Івась все бачить і глузує, Сміється так, що відьма чує. - Давай Яга, залізь до ме́не ! Тут місце є зручне, зелене ! Верба́ обніме тебе ніжно, За ру́чки візьме і за ніжки ! Ласка́во ві́ттям спелена́є, Давай же, лізь, тебе́ чекаю ! Стара Яга, як те узріла, То Від злості почорніла ! Всю не́чисть ставить в один ряд Й задає́ такий наряд : - Всі до ве́рби підійдіть, Як бобри́, її гризіть ! А як ве́рба упаде, Він не ді́неться ніде ! Тут-то ми його й спіймаєм ! Він нікуди не втече ! Його разом заломаєм, В піч закинем і спечем ! Ви́на в чари ми наллєм І Оленку пом'янем ! Кістки́ Івася обгризе́м Та й тихенько спать підем ! Вся нечи́стая орава, Де́хто зліва, де́хто справа, Дружно ве́рбу обступили Та й гризуть, що було сили ! Тирса з-під зубів летить, А верби́ці так болить... Гі́лкою вона махнула, Ще́лепу комусь звернула, В пику відьмаку́ попала Так, що зуби вилітали. Ну а решта - ті гризуть. Тільки ля́скіт зу́бів чуть. Івась бачить - кепська справа ! Ве́рба довго не встоїть ! Гляди́ть, аж від верби́чки, справа, Клине́ць гусе́й у даль летить. Івась привстав, маха руками І сильним голосом кричить : - Гуси, гуси, сіре пір'я Летите ви над подвір'ям, Де дід із бабцею живуть Вони ж мене́ додому ждуть. Зараз ве́рбу Яга звалить, Мене́ в печі́ живце́м піджа́рить ! На крила ме́не ви візьміть, До діда й бабці віднесіть ! Клине́ць гусей далі летить. Летять, вима́хують крила́ми, А крайній гусь йому кричить : – Нехай тебе білі візьмуть ...! А відьми все гризуть-гризуть... Івасик чує - діло криво ! Бо верба вже давно тріщить ! Аж зирить, від вербички, зліва, Клине́ць гусей повз них летить. Івась стоїть, маха́ руками І дужим голосом кричить : - Гуси, гуси, біле пір'я Пролетіть ви над подвір'ям, Де дід із бабцею живуть Вони ж мене додому ждуть. Ве́рбу зараз Яга звалить, В печі́ мене нара́з зажарить ! Мене на крила підніміть, До діда й бабці віднесіть ! Клине́ць гусей далі летить, Летять, вимахують крила́ми, А крайній гусь йому кричить : – Нехай тебе візьме маленький, общипаний і чуть кривенький ! Один, як перст, дрібни́й, бідне́нький, Сидить Телесик у журбі Один, сердешний, на вербі, На висоті гойдається Та видно все кінчається, Тріщить верба, шатається ! Яга вже стовбур догризає І в дикій злобі торжествує Та раптом жа́хний хруст лунає То відьма зуби вщент ламає ! А Йвасик все це добре чує ! І він з надією гадає, Що без відьминих зубів  Ораві не здолать верби ! Та відьма марно час не гає, Прудко в дім вона біжить, Сервант на кухні відкриває, Буте́ль з полиці дістає, А там, під мертвою водою, Залізна ще́лепа лежить ! Та ву́зьке горло в бутеля́, Рука́ не влізе аж, нія́к ! Щоб ще́лепу відті́ль дістати, Треба довго колдува́ти... Яга швиде́сенько схватила І  об діл його щосили ! Бу́тель в друзочки  розбила, Щеле́пу з долу підняла І, тремтя́чою рукою, Їі в паще́ку встановила ! Та й знов до справи приступила, Гризе, залізними зубами ! Немов ковальськими кліщами, В бідне́ньку вербочку вчепилась, Аж і́скри навкруги летять ! Ще залиши́лося чуть-чуть Ще мить і ве́рбі не встоять ! А ві́дьми все гризуть-гризуть... Івась відчув - діла погані ! Верба́ вже хи́литься, ще мить ... Аж бачить, до вербички, прямо, Маленький гусачок летить. Стомився, ледь маха́ крила́ми Й тужливим голосом кричить : - Івасику, Телесику, Верби синок ріднесенький, Гусей клине́ць куди подівся ? Бо я один від них відбився. І я, нія́к їх не знайду́, Тож заблукаю й пропаду ! Де той клине́ць, Івасик знає Тож гусачку́ відповідає : - Гуси, гуси, біле пір'я, Пролітають над подвір'ям, Де дід із бабцею живуть. Вони ж мене додому ждуть ! Візьми мене, я покажу Дорі́женьку до тої хати ! Над нею треба пролітати ! Мене на кри́ла піднеси, До діда й бабці віднеси! Бо ве́рбу зараз Яга звалить, Мене, нара́з, в печі́ зажарить ! - Сідай, Йому гуса́к гукає, - З тобою тро́хи політаєм ! На крила Йвася підхопив І в блакитне небо змив. Верба́ нара́з всіх сил лишилась, Затріщала й повалилась ! Всією ду́жою вагою На хату відьми навалилась... І відьми хи́жеє гніздо, Як ту комашку, розчавила. Ягу верби́ця теж дістала. На неї тя́жке гі́лля вклала ! Та так, що як її дістали, То з миром вже вона лежала Й повітря ротом не хапала ! Тож зубастий Вовкула́ка Із почварним Відьмако́м Поховали відьму злую Їм не рі́дную, чужу́ю. Недале́ко коло хати Та й пішли собі в світи́ Десь за море мандрувати... Івась ве́рбочку покинув, В небо си́нєє полинув... Полетіли над лісами, Над широкими полями... Долетіли до подвір'я, Де дід із ба́бцею живуть, Й з нетерпінням його ждуть !  Над подвір'ям покружили Та й на при́чілку усілись. Сидить Телесик на причі́лку, А Дід бабі й каже гірко : -  Де ж те наше внученя́ ?    Може й кісточо́к нема...?    Чо́вник золотий стоїть,    Носом в беріжо́к уткнувся...    От би зараз, у цю мить,    Наш Івасик повернувся. Бабця в хаті прибирала, Пиріжки з печі дістала, До діда тихо повернулась Та й зажурено сказала : -   Візьме́м собі по пиріжку́... А Івась із при́чілку: -   А мені,  Теле́сику ?   Чи то бабці ви́далось ? Чи вже ма́рити поча́ла ? Вона трішки помовча́ла, Діду в очі подивилась Та й тихесенько сказала : -   Ми візьме́м по пиріжку́ ... А Телесик з при́чілку : -   А мені,  Івасику ? -  Діду, діду ти щось чуєш ? -  Що ти, бабо, там мудруєш...? Баба швидше до вікна, Таки ж чує щось вона ! Вмить віконце розкриває Й на подвір'я виглядає ! Там - Івасик на подвір'ї, Правда, трішечки у пір'ї ! Їхній внучок дорогий, Довгожданний і живий ! Як вони його стрічали Цілували, обнімали, Да́ли смачно їсти й пити, Переді́ли у все чисте, Що́би хо́роше ходити ! Гу́ся та́кож жалува́ли : І поїли й годували. Напрям вірний показали, Ще й пшона з собою дали ! А коли над їх подвір'ям Гусей клин, із білим пір'ям, В теплий вирій пролітав, Івась гу́ся проводжав. Ще й сльози́нку витирав... Гусь йому пообіцяв Навесні  до них летіти, В них на озері пожити, Й ра́зом рибку половити.   Потім довго ще стояли І руками вслід махали... *  семантика безпосередньо пов’язана зі словами дитина, деревина, пень. https://ukrainian.stackexchange.com/questions/458/Яке-походження-слова-Івасик-Телесик ** думаю, гадаю  https://uk.worldwidedictionary.org/важити ***  Спокійна, чиста водна гладінь  http://sum.in.ua/s/pleso 04.01.21 - 14.01.2021 р.

ID: 901310
ТИП: Поезія
СТИЛЬОВІ ЖАНРИ: Ліричний
ВИД ТВОРУ: Вірш
ТЕМАТИКА: Філософська лірика
дата надходження: 14.01.2021 19:19:15
© дата внесення змiн: 15.01.2021 20:46:21
автор: Родвін

Мені подобається 2 голоса(ів)

Вкажіть причину вашої скарги



Попередній твір    Наступний твір
 Перейти на сторінку автора
 Редагувати  Видалити    Роздрукувати


 

В Обране додали: Катерина Собова
Прочитаний усіма відвідувачами (58)
В тому числі авторами сайту (9) показати авторів
Середня оцінка поета: 5.00 Середня оцінка читача: 5.00
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі.




КОМЕНТАРІ

Valentyna_S, 16.01.2021 - 17:00
Цікава інтерпретація народної казки, порадував образ верби, отже, вона не тільки викликає зажуру в українських творах, бо плакуча, а й може карати smile clapping
 
Родвін відповів на коментар Valentyna_S, 16.01.2021 - 19:14
Так, і бореться, як будь-яка мама, коли бачить небезпеку для дитини,
з останніх сил...

give_rose
 
Катерина Собова, 15.01.2021 - 15:07
12 12 12 Сніг снігом, але ж казки такі цікаві...
 
Родвін відповів на коментар Катерина Собова, 15.01.2021 - 15:19
give_rose
 
Катерина Собова, 15.01.2021 - 12:11
12 12 Народна казка всім доводить, що добро завжди перемагає, а зло обов"язково буде покаране. Я теж жахаюсь, адже в кожній казці - натуральне вбивство, де діти повинні радіти, що та зла особа таки загинула! Видно так уже споконвіку в нас велося - знищувати все, що не так!
 
Родвін відповів на коментар Катерина Собова, 15.01.2021 - 14:26
Воно то так, але ж не хочеться дітей лякати.
Колись моя бабуся, мені, малому ( чи п'ять, чи шість рочків ) на ніч прочитала казку про бій на калиновому мості.
Страшно до сих пір. biggrin
А тоді не міг очей зімкнути.
Це при тому, що ми не боялись лазити по німецьких окопах і розвалених бліндажах.
Находили таке, що не дай Боже.
Але коли , з усіма подробицями, описують, як одна по одній відрубуютья голови Змію Гориничу то... fright

А взагалі відповідь проста -
не хочеш-не пиши, пиши про сніг ! ( сам собі відповів )
 
Катерина Собова, 15.01.2021 - 08:47
12 12 12 Ваш варіант мені навіть більше сподобався, ніж оригінал народної казки. Це готовий сценарій для дитячої вистави, або ще можна втілити його у лялькову виставу! Моє Вам "Браво!" і найвищі бали!
 
Родвін відповів на коментар Катерина Собова, 15.01.2021 - 10:51
Пані Катерино, дякую за Вашу оцінку.
Дякую, що хватило терпіння дочитати до кінця.
Мене більше всього хвилює жорстокість народних казок. Навіть не знаю, як їх малечі читати. Відьмачка Оленка...Якийсь канібалізм.
А може так, змалечку, колись готували дітей
До тих жахітть, які можуть чекати в житті ?

Уявляю, як п'ятирічне маля спитає: "А що то за печиво, що так гарно пахне на весь ліс ?"
 

ДО ВУС синоніми
Синонім до слова:  Старатися
Genyk: - Налягати
Синонім до слова:  Забути
Genyk: - Вимкнутися
Синонім до слова:  Локдаун
Genyk: - ЗЕПРЕЗИДЕНТ
Синонім до слова:  Забути
НАСТУРЦІЯ: - Збайдужіти́́
Синонім до слова:  Забути
Svitlana_Belyakova: - відболіло
Синонім до слова:  Старатися
Svitlana_Belyakova: - йти цілеспрямовано
Синонім до слова:  Вода
Svitlana_Belyakova: - Прародителька
Синонім до слова:  Забути
Г. Орел: - Відпам'тати
Знайти несловникові синоніми до слова:  Забути
Г. Орел: - Відпам'ятати
Знайти несловникові синоніми до слова:  Забути
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Старатися
Катинський Орест: - Прагнути
Синонім до слова:  Вода
Катинський Орест: - Вовня
Синонім до слова:  Старатися
Г. Орел: - Пнутися.
Синонім до слова:  Новий
Г. Орел: - Неношений, незаношений, незатертий.
Синонім до слова:  Колектив
Г. Орел: - За'пряг, одноза'пряжці.
Синонім до слова:  виноград
Г. Орел: - Винодар.
Синонім до слова:  Плед
Г. Орел: - Теплоохоронець.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Старатися
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Вода
dashavsky: - Купіль
Синонім до слова:  Сніг
Г. Орел: - Вода "в зірочку".
Синонім до слова:  Вода
Г. Орел: - Питво
Синонім до слова:  Колектив
Данило Київський: - Команда
Синонім до слова:  Вода
dashavsky: - Мокрило.
Синонім до слова:  Сніг
dashavsky: - ЗИМОВИЙ ПУХОВИК.
Синонім до слова:  Колектив
dashavsky: - СОБУТИЛЬНИКИ
Синонім до слова:  Вода
dashavsky: - Н2О
Синонім до слова:  Новий
Genyk: - Незвиклий
Синонім до слова:  Колектив
Genyk: - Упряжка
Знайти несловникові синоніми до слова:  Новий
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Колектив
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Зупинівка
Юзько Лія: -
Синонім до слова:  Вода
Redivivus et ultor: - спраговтамовувач гідратооксигенний
Синонім до слова:  Вода
Ulcus: - хлюпотиння, киснеплин
Синонім до слова:  Вода
Святослав_: - Плинка.
Знайти несловникові синоніми до слова:  Об`ява, аркушем на поверхні.
Святослав_: - Клеївка.
Синонім до слова:  Плед
Genyk: - Втихомировач
Синонім до слова:  фарбуватися
Genyk: - Хамелеонитись
Синонім до слова:  Плед
Юхниця Євген: - Шаля, укривало
Синонім до слова:  Сніг
Пілілігрим: - Льодопух
Знайти несловникові синоніми до слова:  Вода
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Сніг
Новоградець: - Водяна пудра.
Синонім до слова:  Сніг
Юхниця Євген: - Холодна манка
Синонім до слова:  фарбуватися
Malunka: - Глазуруватися фарбами
Синонім до слова:  Локдаун
Svitlana_Belyakova: - Безвихідь
Синонім до слова:  Сортування
Svitlana_Belyakova: - Вибраковка
Знайти несловникові синоніми до слова:  Сортування
Юхниця Євген: -
Знайти несловникові синоніми до слова:  Локдаун
Юхниця Євген: -
Синонім до слова:  Алкоголь
Мила Машнова: - Зеленый змий
Синонім до слова:  виноград
Svitlana_Belyakova: - виногрона
Синонім до слова:  Падіння
Svitlana_Belyakova: - налигнувся
Нові твори