Доля українців - це Воля,
Такими Господь нас родив...
Чому ж обравши неволю,
І ярмо рабства на себе одів?
Минуле життя півзабуте,
Вкраїнських родин і рідні...
Хіба це життя було - то спокута
На рідній землі.
Над нивою пісня не лине,
Коли за плугом ідеш.
Під скибою доленька гине,
Коли облоги ореш.
Хіба ти господар в полі,
Хіба ореш, сієш своє?
Коришся чужій волі,
Ужинки чужий спожиє.
Чому ж не турбує причина ,
З ким і куди ти йдеш.
Це ж Ненька - твоя Україна,
Для неї, людино, живеш.
Природні багатства дала Україна,
Щоб ви не були в журбі
І Ненька гукає до сина:
Не зраджу тобі..!
Не зраджуй святої долі,
Яку з першим подихом взяв.
Бувши господарем в полі,
За працею пісню співав.
А Ненька все те, що сієш,
Не ділить на зло і добро.
Будучи вільним, зумієш
Сіяти на щастя зерно.
Доле, дай людям прозріння
Рід людський не губи.
Хай українець не сіє насіння,
З якого зростають раби.
Хай рабство спливає у вічність,
Як сорок Мойсеєвих літ.
Нескорену волю і єдність
Відродить вкраїнський Рід.
(Цей вірш, як варіант вірша Доля)
Вкраїні Бог послав випробування,
Щоб зерно від полови відібрать,
Він зрадникам пошле страждання,
За це вони в вогні згорять.
Сокол відповів на коментар Амадей, 25.10.2020 - 18:43
Дякую.
Я думаю, що ми - українці заблудилися в космічному просторі і блукаємо під чужими прапорами.
А зовсім поряд наше Родове, та осліпли і глухі до нашого Божого слова.
"Вклонись своїй долі і зумієш
