Доля українця

Доля  українців  -  це  Воля,
Такими  Господь  нас  родив...
Чому  ж  обравши  неволю,  
І  ярмо  рабства  на  себе  одів?
Минуле  життя  півзабуте,
Вкраїнських  родин  і  рідні...
Хіба  це  життя  було  -  то  спокута
На  рідній  землі.
Над  нивою  пісня  не  лине,
Коли  за  плугом  ідеш.
Під  скибою  доленька  гине,
Коли  облоги  ореш.
Хіба  ти  господар  в  полі,
Хіба  ореш,  сієш  своє?
Коришся  чужій  волі,
Ужинки  чужий  спожиє.
Чому  ж  не  турбує  причина  ,
З  ким  і  куди  ти  йдеш.
Це  ж  Ненька  -  твоя  Україна,
Для  неї,  людино,  живеш.
Природні  багатства  дала  Україна,
Щоб  ви  не  були  в  журбі
І  Ненька  гукає  до  сина:
Не  зраджу  тобі..!
Не  зраджуй  святої  долі,
Яку  з  першим  подихом  взяв.
Бувши  господарем  в  полі,  
За  працею  пісню  співав.
А  Ненька  все  те,  що  сієш,
Не  ділить  на  зло  і  добро.
Будучи  вільним,  зумієш
Сіяти  на  щастя  зерно.
Доле,  дай  людям  прозріння
Рід  людський  не  губи.
Хай  українець  не  сіє  насіння,
З  якого  зростають  раби.
Хай  рабство  спливає  у  вічність,
Як  сорок  Мойсеєвих  літ.
Нескорену  волю  і  єдність
Відродить  вкраїнський  Рід.    
(Цей  вірш,  як  варіант  вірша  Доля)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=892654
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 23.10.2020
автор: Сокол