Чому відклали щастя ми на потім,
Серця заковані наче колючим дротом,
Надіємось, що доля дасть ще шанс
Чи вирішити зможе все без нас?
Життя летить - чекаємо даремно?
Чи шанс останній втратимо, напевно,
Погляд з надією ховаємо весь час.
Хто хоч хвилину дасть нам прозапас?
Навіщось почуття ми закували,
Навіть життя комусь буває мало,
Ми поруч ходимо - вдаємо, що чужі,
Чи сліпо віримо в казкові міражі?
Чому не зважишся в мої поглянуть очі,
Я твоїх рук тепло відчути хочу,
Поглянь, адже ми поряд стоїми,
Свою самотність півжиття п"ємо.
Галина Грицина.
