Душа ввібрала магію Землі,
Всі водоспади і веселку над потоком,
Десь там у горах переплетені путі,
Щоб свій я не згубила ненароком…
У серці жар від ранньої зорі,
Лиш у думках небесна прохолода,
Щоб помисли, якщо і не святі,
Були лиш щирі й від самого Бога.
А тілом вийшла я з морської глибини,
Русалки, мабуть, де в казках співають,
Тому ніколи не сприйматиму ганьби,
Коли й найближчі, часом, «розпинають»…
Іду життям, пливу, спішу, лечу…
За роком рік – вже не в один десяток,
Своєї долі вправно магію верчу,
Щоб кожен рік – це як новий початок!
16.07.2020
#поезія_Іванна_Осос
