У сонмі квітучий весняний садок,
У барвах здається дрімає.
І я зачарований серед думок,
Краса неповторна вражає.
Два дерева в корені біля води,
Два дерева в кроні сплелися.
Зріднились назавше, неначе брати,
В єдино душею злилися.
І раптом... мелодія десь із гори,
На крилах пташиних злетіла.
Удалеч дібровою несли вітри,
Природа в гаю ворожила.
У ясеня скрипка... у клена смичок,
Досвітня відсвічує просинь.
В долині чарівно волторнив струмок,
Й бриніли не випиті роси.
