Коронавірус, ніби піраміда виріс,
Поширився миттєво у життєвім вирі.
Хто винен в цьому чи людина, чи кажан?
Туманно-димності єство, а чи обман?
Панує поки на землі коронасирість,
Окремі душі охопила сіроцвилість.
Когось ізолюватимуть, чи може, ні.
І плачеться щодня в хлипкій весні.
Куди не глянеш оком - темні діри.
Чи сонце й світло спопелять коронавірус?
Актуально і потрібно,Світлано! Та мені чогось на думку спав вислів: не такий страшний чорт,як його малюють...А нашій владі цей вірус як кажуть:"на руку",об"явили карантин і будуть робити все як самі хочуть, і аж ніяк, як треба, та вони мабуть і не знають,як треба...
Важлива і вчасна лірика, яка торкається актуальних питань життя!
Можливо віруси і епідемії не з’являються просто так і комусь це потрібно?!
Нехай більше буде в суспільствах доброго розвитку і вчасного рішення всіляких проблем!
Актуально і геніально, Світлано!
Допоки пануватиме коронасирість,
то розповзеться сіроцвилість...
Не дай нам, Господи, потонути в брехні,
допоможи вже хоч проснутись навесні!
Ми,Світланко, давно заражені вірусом злоби, бездушності і брехні, то цей можливо не страшніший за всі інші. Актуальний вірш, сонечко. Милосердя нам всім!