Коронавірус, ніби піраміда виріс,
Поширився миттєво у життєвім вирі.
Хто винен в цьому чи людина, чи кажан?
Туманно-димності єство, а чи обман?
Панує поки на землі коронасирість,
Окремі душі охопила сіроцвилість.
Когось ізолюватимуть, чи може, ні.
І плачеться щодня в хлипкій весні.
Куди не глянеш оком - темні діри.
Чи сонце й світло спопелять коронавірус?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=867187
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 07.03.2020
автор: Світлая (Світлана Пирогова)