Світ тісний, наче стоянка перед гіпермаркетом у чорну п’ятницю.
Напевне, марно намагатися
крила розправити п’ятому з лівого краю сьомого ряду
на двадцятій хвилині попкорнової саги
дешевого фільму.
Вікно.
Де вікно?
Квиток у свободу?
Свободи ковток?
Консервовані шпроти.
Стрій струнко!
Кіно.
Дайте хліба і масла.
Лимон?
Все одно!
Крила-плавці
Світ в обід
пережує й не подавиться.
Тісно йому – шви розбігаються, думки розходяться.
Ненажера.
Зрізає весни під корінь, штабелями складає спалахи в сірникову коробку
і тішиться:
- Згорайте по одному.
Вбирайте втому стоянок, заторів.
Скидайте мрії!
Аби лиш у тисняві не відкрили
вікно легеньким доторком
кутиків власних крил з розправленими крилами когось із восьмого ряду.
І буде вам щастя!
І буде вам масло,
або томат
В жерстяній баночці.
Привет, революционерка. Все философы - это потенциальные революционеры. Они анализируют мир с целью его переустройства. "обжора" твой, как образ напомнил великого Николу Тесла: Тот синтезировал своим приборчиком плазмоиды (шаровые молнии) и руками складывал в саквояж. На глазах изумлённой публики. Он тоже был революционером. Но ему пришлось сжечь свои дневники. Человечество оказалось слишком незрелым и не готовым к воспроизводству некоторых его идей.
Ти як напишеш, то потім роздуми починають революційні дії по відношенню до мозку! Привіт, носіям 200 розряду!
Про Теслу чула та читала: про пожежі, про винаходи...
Дякую, Гєна! Твої роздуми та твори - дефібрилятор мозку))