|
Хто чує людську душу,дар великий має,
як і та людина,що по очах читає.
Хоч дар цей,нам при народженні усім дано,
та у буденності життєвій,було загублене воно.
А прикро,що цей дар,людина не цінує,
бо кожен з нас, його понад усе,так потребує.
Так хочеться,комусь відкрити свою душу,
й підтримку з чужих губ почути.
Коли обличча посмішкою грає,
можливо,на душі сльоза стікає.
Шукає захисту,в цей час людська душа-
вислухайте,зчитайте з душі, це послання.
Та щось,цю азбуку,ми позабули,
слова та крик душі,не прочитали,не почули.
Раз посміхається так,що йому,ще треба-
ось так зникає,між людьми проблема,
В той час,душа і доля плаче,
хоч очі посміхаються а тіло скаче.
І прикро,бо погано людству,буде на землі,
якщо не вивчать азбуку,щоб прочитать слова,що на людській душі.
ID:
858354
Рубрика: Поезія, Лірика
дата надходження: 18.12.2019 09:22:40
© дата внесення змiн: 18.12.2019 09:24:35
автор: Бабич
Вкажіть причину вашої скарги
|
Я вдячний вам за ваші побажаання,та дякую,що даєте,хоч якусь оцінку моїм творінням. 
Душа дуже вразлива. Гарні роздуми. 
З наступающим Святом Вас! 
