Першокласника Миколу
Вчителька веде до мами,
Бо висловлювався в школі
Нецензурними словами.
На перерві вчила Колю:
-Мусиш ти запам’ятати,
Що всім дітям таке в школі
Заборонено казати.
І не можна оце слово
Навіть тихо промовляти,
Бо не знаєш, що насправді
Воно може означати.
-Та чого ж це я не знаю?
Коли каже його тато –
За уроки я сідаю,
Значить, не піду гуляти.
Вчора тато, щоб Ви чули,
Городив таке в машині -
На дорозі зловив цвяха
І пробив новеньку шину.
Мама нігті фарбувала
І на туфлі лак розлила,
Матюками здивувала,
Так, що світ нам був немилий.
А слова ці, їх багато,
Ви їх можете й не знати,
То приходьте, мама й тато,
Вас навчать запам’ятати!
Пречудово розкрили таку важливу тему сьогодення. Може хтось і висновки зробить, що нецензурні слова - це так низько. Дякую Вам, Катериночко. Доброго Вам ранку.
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую, моя дорогенька, за такий чудовий і мудрий коментар! Гарного і щасливого Вам дня! Завжди Вам рада!
Дуже слушно. Матюкатись ще дуже низько... Ображаємо нашу мову. Що додаємо різні гедотні слова що послуговують тільки злому. В нас є один чоловік він так матюкається що нехачется ніколи попадатись біля нього) радий що створили такий вірш! Ато так і є. Що діти багато роблять і повторюють те що бачать і чують від батьків. Бажаю щиро всім щоби ми говорили тільки добрі слова. І незасмучували Бога поганими словами служачи бридкому сатані. Дай Бог щастя Вам і ще багато віршиків написати)
Катерина Собова відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Щиро дякую за такий гарнезний коментар! Дай, Боже, нам усім чути тільки приємні слова, бо ми того варті!