Я в очереті сів на карася,
Закинув вудочку і став чекати кльову.
Аж тут з’явилась …, гола геть уся,
Русалонька і кличе на розмову...
Від слів, принад відразу занімів,
Мене заціпило, заклинило, скувало!
Лиш очерет по змовницьки шумів
І серце в грудях дико калатало.
Стиснуло горло, пересох язик,
Коли по стегнах, грудях бігали очиці…
В штанах узявся звідкілясь свічник
І ті по шву тріщали на сідниці...
Зачарувала! Бачу, що попав!!!
Та раптом все в єдину мить взяло та й щезло...
Заснув і в воду з стільчика упав…
Тож додивитись сон вже не повезло…!
14.10.2019 р.
Отож! Селфі мені не вдалося! А світлина вийшла якось так.... А через два роки появився вірш... Хоч по логіці мав би появитися через 9 місяців! Та яка там логіка??? ТАМ всюди форми! Форми! ....!!! Вудки поламав! Навіщо ця конспірація? Тепер ловлю тільки руками....