Я стою на балконі 3 поверху і відверто насолоджуюсь цигарковим димом, що спадає невидимою павутиною з балконів верхніх поверхів гуртожитку. Там, як завжди, весело і гучно. Сам ніколи не викуривши і сигарети, я просто кайфую і десь підсвідомо картаю свою натуру за те, що мій розум так і не привчив тіло до цієї безглуздої звички.
Взагалі, всі ці самотні вдивляння в вогні нічного міста наодинці під звучання сумної музики в навушниках ні для кого, мабуть, нічого хорошого ніколи не віщували і не приносили.
Так от, я дивлюсь всяку дурню в інтернеті, чекаючи свою дівчину. При цьому відчуваючи неабиякий страх від того, що раніше кинув дурну дівку, яку так любив, а зараз думаю про неї кожного дня, і десь від того маю проблеми з нинішньою пасією. Певно, вона відчуває що моє серце досі не вільне, і його не звільняє моральний спокій, і, врешті, секс не звільняє теж.
А ще я тримаю телефон над балконом і боюсь його впустити донизу; ох, і дурна жидівська звичка! Хоча насправді в глибині душі я мрію про те, щоб він упав, а в падінні він став розміром з стіл і через навушники потягнув мене до обіймів лікарів і медсестер. Врешті, як часто буває, просто хочеться побути малим хлопчаком без проблем, без особистого життя, щоб тебе просто любили і турбувались - бо ти отримав гарну оцінку в школі чи забив гола в шкільному турнірі з футболу.
...Колись я напишу книгу про це все і назву її твоїм іменем, Л...
Звісно, в мене є стійка думка, що все буде добре. Врешті, з тою перспективою і баченням життя важко щось змінити з тим "все буде добре". Але найгірше від розуміння, що добре мені буде без неї, а з нею обвалиться усе те, заради чого довгі роки я і тато надривали дупи. А без фінансів і відчуття власної цінності - в першу чергу у власних очах (яке з тобою просто падало додолу у прірву кохання, тягнучи на дно мене і мою самоповагу) - обвалиться і наша любов, як зазвичай з цим прекрасним почуттям і буває.
Найсмішніше те, що навіть все це розуміючи, мене безмежно тягне до тебе. Я слідкую за тобою в соціальних мережах, сподіваюсь що ти кинула курити, не зробила тату, а з найбільшим трепетом мрію про те, щоб ти порозумнішала хоч на крихту, і ми мали якісь шанси разом. Навіть після 4 місяців розриву. І неймовірно смішно стає від того, що найбільший мій страх полягає в тому, що я відчуваю ніби готовий усе це кинути просто заради твоїх ніжних очей і твого сумного погляду.
Я не сміюсь? Ні, що ти, я сміюсь, просто вже не маю сил скласти губи в якусь навіть пародію усмішки.
Шестикрил. 09.06.2019
ID:
838166
Рубрика: Проза
дата надходження: 09.06.2019 00:32:14
© дата внесення змiн: 12.06.2019 01:12:31
автор: Шестикрил
Вкажіть причину вашої скарги
|
