Прокидалося село, впали роси ранні
Розлетілися чутки, приїхала пані
На крутезній машині, до баби Килини
Фоткалась на всі боки, поблизу калини.
Гомонять - гонорова, тож була в Європі
Одягла круті шорти емблема на * опі
І сама мов краля, струнка синьоока
Кажуть, розбагатіла, хоч і одинока…
Й до Сашка долетіла, оця звістка нині
Чого чекати, спішив, їхав на машині
Але в нього, що правда, біленька, старенька
Це ж для села, підійде, втішалася ненька
Тож високі колеса, горда назва «Нива»
Давно вийшла із моди та сім`я щаслива.
Йому тридцять минуло, а дівки немає
Ой, часто дрова рубав…Кров в судинах грає
Воно б давно одруживсь та вибрать не в змозі
Як додому приведе, зразу ж на порозі
Мати зміряє до ніг, каже не підходить
То худа, то пишна, ніяк не угодить.
Гордість її розпира, пишалася сином
Любила погомоніть, вечором під тином
Все тлумачить, молодий, куди поспішати?
Щоб гарна й гідна була, треба вибирати
Щоб і хата, і в хаті й машина крутіше
Ти ж у мене красунчик, роздивляйся ліпше.
Ось так і цього разу, коли проводжала
- Синочку, придивися, щоб всім догоджала
Їхав, чути Винника, голосно далеко
Бубонів, - Їй все просто, а мені ж нелегко
Напевно вже зо двадцять, водив красунь сміло
А після останньої, все село гуділо
Сам директор колгоспу, пропонував доньку
Линуло, аж до річки, - Я не хочу Соньку
За серце хваталася, його ненька знову
Волала, як без тями, - Повівся на змову
Батько хоче прийняти, бо знає надійно
Більш менш порядна дівка, хоче спать спокійно
Мені ж зачіска «каскад» й русяве волосся
Не до вподоби зовсім! Й на очі мов коса…
Коли зирить з під тишка й усмішка, аж до вух
Здалеку, ну жирафа, як вдягне капелюх.
Врешті під`їхав до хати, де музика грала
На подвір`ї Килина в мішки траву клала
Поруч машина ФІАТ, колір синій - синій,
І чемно, - Добрий день, вам !- сказав господині
Та привітно за хвіртку, взялася руками
А, що Сашко напевно, стрічать з рушниками
І хліб - сіль подавати, уже скажеш нині
Прийшов руку просити?Вмить, гукну Христині…
- Я це, -переминався, із ноги на ногу
- Щось машина затихла, - утратив відвагу
Аж тут в дверях Христина, - фарбована лялька
-О, Сашко… Сонце моє… Голівка біленька
Казав рижа, в веснянках, годі вже брехати
Ну, давай, не соромся, тож заходь до хати.
Пора знову відновить приємні стосунки
Про тебе не забула, привезла дарунки…
А Килина за вила, - А я спішу в поле…
Підморгнула онучці, обличчя веселе
Танцювати хотілось, значить погуляєм
Вже скоро на весіллі, молодість згадаєм…
В хаті тихо, привітно, штори опустила
Мило в очі погляда, губу закусила
- Приміряєш сороку? Відразу обмиєм…
Чи за зустріч спочатку? Шампанське відкриєм ?
Христя сіла на ліжко, позирає скоса
Наливай, не соромся, ледь зморщила носа
Йому туман в голові, пригадав той вечір
Ой, та я ж, ще і не пив, той згадав, чай - чифір
Як після гульки пили й на ліжко розлили
Як в гріхові горіли і свічки палили…
Пусті келихи вина, солодкі цілунки
Надворі вже світало… Нащо обіцянки…
Прокидалося село, корова ревіла
Гавкав пес, чиясь постать, хвіртка заскрипіла
Сашко бурмотів під ніс, у обіймах Христі
- І кого це біс приніс, - не ховав лютості
Нишком зирив до вікна, тож здається ненька?!
- Полежи, зараз прийду, моя дорогенька
І швидко вскочив в штани, виходив із хати
Що ж це в мене за життя, досить чатувати
Килина біля курей, голосно ззивала
А знервована мати, руками махала
- Ходім синку додому, чому забарився?
Та я… Оце матусю… Вчора одружився…
****
Ой, як часто буває, любов материнська
Так жити заважає й її гордість панська…
Для двох радіти щастю, наче перешкода
А роки вони біжать, час спливає, шкода…
26.03.2019р
Буває... ой, буває... 
Браво!!! 
