Прокидалося село, впали роси ранні
Розлетілися чутки, приїхала пані
На крутезній машині, до баби Килини
Фоткалась на всі боки, поблизу калини.
Гомонять - гонорова, тож була в Європі
Одягла круті шорти емблема на (* опі)
Ніби ота краля, струнка синьоока
Кажуть, розбагатіла, хоч і одинока…
Й до Сашка долетіла, оця звістка нині
Чого чекати, спішив, їхав на машині
Але в нього, що правда, біленька, старенька
Це ж,як для села зійде, втішалася ненька
І колеса високі, горда назва «Нива»
Давно вийшла із моди. Тож сім`я щаслива.
Йому тридцять минуло, а дівки немає
Ой, часто дрова рубав…Кров в судинах грає
Воно б, давно одруживсь та вибрать не в змозі
Як приведе додому, зразу ж на порозі
Мати зміряє до ніг, каже не підходить
Пишна, а ота худа, ніяк не угодить.
Її гордість розпира, пишалася сином
Любила погомоніть, вечором під тином
Все тлумачить, молодий, куди поспішати?
Щоб була гарна й гідна, треба вибирати
Щоб і хата, і в хаті й машина крутіше
Ти ж у мене красунчик - роздивляйся ліпше.
Ось так… і цього разу, коли проводжала
- Синочку, придивися, щоб всім догоджала
Їхав, слухав Винника, голосно далеко
Їй все просто- бубонів, а мені ж нелегко
Напевно вже зо двадцять, водив красунь сміло
А після останньої, все село гуділо
Сам директор колгоспу, пропонував доньку
Аж до річки линуло - Я не хочу Соньку
За серце хваталася, його ненька знову
Волала, як без тями, - Повівся на змову
Батько хоче прийняти, бо знає надійно
Більш - менш порядна дівка, хоче спать спокійно
Мені ж зачіска «каскад» й русяве волосся
Не зовсім до вподоби! Й на очі мов коса…
Коли зирить з під тишка й усмішка, аж до вух
Здаля, як та жирафа, як вдягне капелюх.
Врешті під`їхав, до хати, де музика грала
На подвір`ї Килина в мішки траву клала
Поруч машина ФІАТ, колір синій - синій,
І … чемно, - Добрий день, вам !- сказав господині
Та привітно за хвіртку, взялася руками
А, що Сашко - напевно, стрічать з рушниками
І хліб - сіль подавати, уже скажеш нині
Прийшов руку просити? Вмить, гукну Христині…
- Я оце, -переминавсь, із ноги на ногу
- Щось машина затихла, - утратив відвагу
Аж тут в дверях Христина, - фарбована лялька
-О, сонце моє, Сашко… Голівка біленька
Казав руда, в веснянках, годі вже брехати
Ну, давай, не соромся, тож заходь до хати.
Пора знову відновить приємні стосунки
Не забула про тебе, привезла дарунки…
А Килина за вила, - А я спішу в поле…
Підморгнула онучці, обличчя веселе
Танцювати хотілось, значить погуляєм
На весіллі вже скоро, молодість згадаєм…
В хаті тихо, привітно, штори опустила
Мило в очі погляда, губу закусила
- Сорочку приміряєш? Відразу обмиєм…
Чи зразу за зустріч, ми Шампанське відкриєм ?
Христя сіла на ліжко, позирає скоса
Наливай, не соромся, ледь зморщила носа
Йому туман в голові, пригадав той вечір
Та я ж, іще не пив, нині згадав, чай - чифір
Як після гульки пили й на ліжко розлили
Горіли вдвох в гріхові і свічки палили…
Пусті келихи вина, солодкі цілунки
Вже світало надворі… Нащо обіцянки…
Прокидалося село, корова ревіла
Гавкав пес, чиясь постать, хвіртка заскрипіла
Сашко бурмотів під ніс, у обіймах Христі
- І це.. . кого біс приніс, - не ховав лютості
До вікна нишком зирив, тож здається ненька?!
- Ти полеж, зараз прийду, моя дорогенька
І швидко вскочив в штани, виходив із хати
От трасця, що за життя - досить чатувати
Килина біля курей, голосно ззивала
А мати знервована, руками махала
- Синку, пішли додому, чому забарився?
Та… Я оце матусю… Вчора одружився…
****
Ой, як часто буває, любов материнська
Так жити заважає її гордість панська…
Для двох щастю радіти, часто перешкода
Так швидко роки біжать, час сплива,так шкода...
26.03.2019р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=830549
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.03.2019
автор: Ніна Незламна