В директора школи гучно, давно іде педрада
Сумна Наталя Петрівна, цим розбіркам не рада..
За пропущення уроків, тепер догану має
Це чому, кричить директор, всіх учнів захищає.
- Я розумію, восьмий клас, діточки нині такі
Та зауважить, хочу вам, стали занадто м`які!
Вся червона, як троянда… - Та це ж в мене лиш один
Все порушує порядок, нашого завгоспа син.
- А ну всім нам розкажіть, щоб знать, як з ним вчинити
Мабуть не досить досвіду! Безлад треба спинити!
- Та він до школи приходить, залишає телефон
Сам на подвір`ї гуляє, каже заважає фон….
Оце класне шепотіння…Дуже тисне в голові
Тому в класі й записує, розмови, теми нові
Навчається ж не погано.. Та я ж з ним розмовляла
І з ласкою, і сварила, і навіть умовляла…..
- Не розумію зовсім вас, - барабанить по столі
Двома руками директор, - То, що робити школі?
Врешті беріть за шкібарки, боятись нема чого
А потім буде нагода, запросим батька його.
- Ну де він там, скоро буде? За ним когось послали?
- Сьогодні є, зараз прийде….Тож контрольну писали.
Враз стук й двері відчинились… Малий на зріст хлопчисько
Принишк, привітавсь тихенько, на душі видно кепсько
Зблідла Наталя Петрівна, на неї всі дивились
Вона розмову почала, - Ну от бачиш… Дожились!
Встав директор із - за столу, - Що робити не знати!
Ти ганьбиш ,всю нашу школу! Чи хочеш, щось сказати?
- Я ганьбити? Ну про, що ви? Погляньте депутати
Пропускають засідання … Дивно…. Мене карати?
Їм зарплати і премії, я вам скажу захмарні
Тож вважаю, вибачайте, всі ці розмови марні…
За, що? Я ж з них беру приклад.. Всі карточки вставляють
Їм бачу, за це нічого! В цей час в барах гуляють…
Що тут нині вже сказати…. І правду, де шукати?
Я напевно, як підросту... Теж піду в депутати….
