19.11.2017
А може ніхто його колись не цілував
І не читав про динозаврів на ніч,
А може слова теплого він не чекав
Тому і є – духовний той параліч.
Ти не суди як бачиш десь на лавці,
Хтось спить не по погоді і сумний
І з висновком осудливим не квапся,
Бо міг би бути на тім місці ти.
Якби тебе не до любили у дитинстві,
Якби не дочитали той мільйон казок
Ти не дивись презирливо – п’яниця,
А спробуй ти зробити хоч би крок.
У кожному із нас живе людина,
У кожному ховається і звір,
Якби тебе колись не до любили,
Ти був би на тій лавці. Ти повір!
В нас місія у всіх одна – любити,
Хто любить, той виконує закон.
З любов'ю в світі легко жити.
Любов це диво, дар... Любов це Бог!
Як любиш - Божа ти дитина,
Даруй те, що отримав задарма
І пам'ятай, що кожен є людина,
Хоча на лавочці ночує без пледа.
Люби усіх. Дарма, що не та раса,
Не та культура чи її нема...
І з висновком, друже мій, не квапся,
Просто даруй те, що отримав задарма!
Christine@
