Я кожен день закохуюсь у сонце,
таке далеке, тепле, золоте...
Тримаю світло, сховане в долоньці,
таке сполохане, відверте і святе.
Я кожен день закохуюсь в дерева,
такі високі, буйні і міцні...
Я кожен день закохуюсь в джерела,
і в те, як жаба крюкає на пні...
Я кожен день закохуюсь у колос,
такий пухнастий, лагідний, земний...
Я чую вітер і його могутній голос,
такий глибокий, вільний, чарівний...
Я кожен день закохуюсь у квіти,
такі цнотливі, ніжні, запашні...
І кожен день лунає звук трембіти,
синіють гори, наче уві сні...
Я кожен день дивлюся небу в очі,
такі широкі, чисті, голубі...
І перед ним схиляюся щоночі,
у сподіваннях, радості, журбі...
Я кожен день закохуюсь в свободу,
в плакучі верби, ріки, буйноцвіт...
Я кожен день закохуюсь в природу,
я кожен день закохуюсь у світ...
***