(ДИТЯЧЕ)
Друзям горобець хвалився,
як з кішкою він бився.
Він хвалько усі це знали,
але нічого не сказали.
Він стрибав,кричав що сили-
щоб його друзі хвалили.
Крила високо піднімав,
як бив кішку-показав.
Дід горобець це все слухав,
голову крилом все чухав.
Він старий та добре знає,
бреше цей-так не буває.
Щоб хвалька цього провчити,
він задумав так зробити.
Біля хвалька став по заду,
і процвірінькав тихо-мяу.
Той від страху аж зумлів,
і не було більше слів.
Сміх лунав тепер по всюди,
хвалько більш брехать не буде.
Бо ганьба що пережив,
з ним зробила стільки див.
Що говорить,всі не вірять-
кожне слово перевірять.
Він тепер вже зрозумів,
за багато брехав він.
Більш не буду я брехати-
намагаєтся сказати.
Тяжко буде горбцю,
щоб забули про брехню.
Та якщо брехать не буде,
повернутся і повірять йому друзі.
