Увійду в твою душу я босим,
За собою прикривши ледь двері,
Все, що в рими заховано й досі,
Прочитаю на м`ятім папері.
Прочитаю про пристрасть і долю,
Про кохання, що сниться ночами
І розбиту на пазли неволю,
Вшиту в пам`ять міцними нитками.
Увійду весняними дощами,
Змию всі негаразди, проблеми
І вологими, в краплях вустами
Епілог прочитаю поеми.
Увійду в твою душу тихенько,
Без сорочки, з оголеним тілом…
Дай ми Боже і ти сива ненько,
З нелегким увинутись цим ділом.
Я впаду там в душі на коліна
Аби ти доторкнулась до скроні,
Щоб відчула яка мені рідна,
Розцілую гарячі долоні!
Прочитаю тобі вірш останній,
Між рядків, свій ховаючи смуток,
Хай звучить у душевній вітальні,
Мого серця життєвий набуток.
Я залишу тобі скромну збірку,
Вірші скажуть гарніше за мене…
Увійти мені дай на хвилинку,
В душу рідну її Божа нене.
