Хай мені кажуть, я живу не так,
Живу, щоб рядом добре було людям,
Хтось думає, що я якийсь дивак,
Спішу допомогти всім в свято й будні.
Мені болить, коли комусь болить,
Болить, коли страждає Украіна,
Інакше просто я не вмію жить,
Я так живу, тому що я, людина!
Інакше вже не зможу жити я,
Мене в житті вже не перекувати,
Така мабуть, вже доленька моя,
Таким життя зробило, батько й мати.
Живу на світі я своє життя,
Живу, грішу і каюся щоночі,
Всьому радію, як мале дитя,
Люблю життя і пестощі жіночі.
Я не святий, далеко не святий,
Хоча мені так часто дорікають,
Коли хочу полегшить біль чужий,
Кажуть я Ангелів роботу підміняю.
А як скажіть, мені інакше жить?
Забуть про всіх, і думать лиш про себе?
Коли моя душа на Небо відлетить,
Як поясню я Господу на Небі?
Як відчитаюсь я за всі моі дари?
Чим Небеса мене обдарували,
Як відчитаюсь перед Господом святим?
Скажу що мене чимось спокушали?!
В моім житті дорога лиш одна,
По правді жить, любить людей, Вкраіну,
Не дивлячись ні на чиі слова,
Лишатися в житті людиною.
