У день, коли мене не стане,
Ти вишню гарну посади,
І забуяю я з садами,
Лише до квіту приходи.
Мої пелюсточки підіймеш,
І гілки в хату занесеш,
Я дім наповню ароматом,
Як ти наповнюєш мене.
Прийду до тебе я у хмарках,
Лишень у небо подивись,
А може ще маленьким птахом,
Я буду поруч - озернись.
Не раз я спущусь у краплинках,
По склі, цілуючи тебе,
І викладу, мов з намистинок,
Сердечко, що лишень твоє.
У день, коли мене не стане,
Мої записки всі спали,
Щоб не ставали тягарями,
По річці тихо розпусти,
А я із вітром повернуся,
І в мить під курточку нирну,
І ще не раз так притулюся,
А все тому, що так люблю....
У день, коли мене не стане,
Прошу, у тиші не сиди,
Прийди, побудь із дітлахами,
Бо їм потрібен саме ти.
Згадай мене в важку хвилину,
Всі миті щастя, що на двох,
Ми розділяєм щиро-щиро,
І це позбавить від тривог.
Згадай мене, як буде сумно,
Відчуєш ти усе тепло,
Кохаю я тебе безумно,
Так є і буде все одно.....
Від заповіту стискається в душі...
- а з мамою говорили, що дурні думки лізуть в голову? - говорять материнська молитва найсильніша, не випадково на Русі мати і до сих пір вважається святою...
- а ще бажано різко переключитися на хобі, на тренажорний зал, танці, тощо, щоб повідрізати ці ниточки з потойбіччям, щоби такі заповіти не отуманювали дорогу...
Благополуччя Вам і натхнення
зараз мордуюсь подарунками для найближчих))) у батьків річниця весілля, у мене з чоловіком, у мами (чоловіка) день ангела буде. а я настільки звикла робити оригінальні та індивідуальні подарунки, що сама себе цим посадила в куточок, бо тепер не знаю що особливого придумати. ідеї закінчились. і направила думки туди..на пошук.....але, в загальному, так, думки матеріальні, тому треба відійти від того, що нам не пасує))))) дякую
