Ой зима,ой зима,
Ти холодна й німа,
Знов морозом і холодом дишеш...
А роки, а літа,
Їм зупинки нема,-
Чи працюєш,чи спиш, а чи пишеш...
А ночами бува
В нас спокою нема,
І ніяк ми не можем заснути...
Ноги й руки болять,
А думки десь летять,
Та минуле ніяк не вернути...
А були ж колись ми,-
Молоді, запальні,
І солодкі в нас сни були й мрії...
Не боялись зими,
І не гнулися ми,
Не втрачали і Віри, й Надії!..
Живемо між людьми,
Одинокі все ж ми...
Розбрелися і діти, й онуки...
А хотілось завжди,-
Полетіти туди,-
Де печалі нема і розлуки...
Ой зима, ой зима,
Ти холодна й німа,
Наших болей ніколи не чуєш...
А ми хочем ще жить,
Працювать і любить,
Наші мрії й думки не остудиш...
І ми кажем собі:
Не здамося зимі,
Ми ж добро ще умієм творити...
Хоч на вид ми слабкі,
Не сліпі, не німі,
І трудитися вмієм, і жити...
Та й мине ж ця зима,
Тепло прийде й весна,
Додасть сили усім і натхнення...
А весна ж не німа,
І красива вона,
Стане кращим у нас сьогодення!..
Гарний вiрш, Валентино. Дуже мудро пiдмiтили ви усi цi деталi, пiдбадьорюючi такi, життедайнi рядки.
Тiльки от у вас у 20 рядку слова "все ж ми", а через рядок у 22 рядку слова - "хотiли б же ми". Якось тут слово "ми" дуже часто зустрiчаеться. Може вам у 22 рядку слова "хотiли б же ми" замiнити на "хотiлось завжди". А те, що саме вони хотiли - ну, тут i так буде зрозумiло:
А хотiлось завжди -
Полетiти туди, -
Де печалi нема i розлуки...
Дуже мудро пiдмiтили ви усi цi деталi, пiдбадьорюючi такi, життедайнi рядки.
Гарно, Валічко! Піднесено з гарним настроєм! Не здамося ми зимі,хоч здається й не німі 
Успіхів Вам! 
