Приносить кожен день свої новини,
Частіш тривожні, іноді гіркі:
То з Україною Донбас рве пуповину,
І ллється кров її захисників.
Країну нашу хоче розірвати
Москва, забувши про сумління й гріх.
Слугує Раші недалека вата,
Рабами ладна впасти на поріг.
Людці навіки ці в совку лишились,
І заробляють на чужих життях,
Чи то у дурні назавжди пошились,
Чи й досі жить не вміють без вождя?
І боляче мені, й людей цих шкода,
Адже прозріть давно прийшла пора…
Повернення назад нема й в природі.
Ця мудрість вічна, хоч уже й стара!
16.11.2018.
Ганна Верес (Демиденко).
Та ХТО В ТИХ ЛЮДЕЙ ЩОСЬ ЗАПИТУВАВ?....Може більшість і раді б щось змінити, але їх слово нічого не варте.....а тут іше і пєця їм підігрує, показуючи, що в центральній Україні життя не стало краще....тут з якої сторони не кинь - усюди клин(...
Вірно пишеш, Ганю! 
