Рік за роком життя сторінки нам гортає,
Ми будуємо плани – стратеги ще ті.
Балансуєм щодня поміж пеклом і раєм,
І розгублюєм друзів своїх на путі.
Поспішаємо завжди,спинитись несила.
Просто бути щасливим бракує часу…
Потім …Вітер холодний ламає вітрила.
Як легенькі піщинки нас бурі несуть.
Відкладали на потім не здійснені мрії,
Нам диктує сьогодня потреби свої.
Тихо тануть в буденності віра, надії.
Як знесилені білки в житті колесі,
День за днем летимо ми у замкнутім колі.
Дім, робота, з розваг зазвичай інтернет…
Ми щасливі, що ситі, і тим, що не голі.
Нас влаштовує цей і розклад, і сюжет.
Зачиняємось міцно у мушлі – оселі,
Вийти з неї чомусь дуже часто нам лінь…
Однотонні лягають життя акварелі,
І зникають пориви забутих стремлінь…
дякую) 
